Дозировка
Вну трь, один раз в день, нс разжевывая, запивая достаточным количеством воды. Таблетки можно принимать в любое удобное постоянное время, независимо от приема пищи. Отечный синдром при хронической сердечной недостаточности Обычная начальная доза составляет 10-20 мг один раз в день. При необходимости доза может бы ть увеличена вдвое до получения требуемого эффекта. Отечный синдром при заболевании почек Отечный синдром при заболевании печени Обычная начальная доза составляет 5-10 мг один раз в день. При необходимости доза может быть увеличена вдвое до получения требуемого эффекта. Максимальная разовая доза составляет 40 мг, сс превышать нс рекомендуется (отсу тствует опыт применения). Препарат применяют в течение длительного периода или до исчезновения отеков. Артериальная гипертензия Начальная доза составляет 2,5 мг (1/2 таблетки по 5 мг) один раз в день. При отсутствии терапевтического эффекта в течение 4 недель дозу увеличивают до 5 мг один раз в день. 11ри отсутствии адекватного снижения артериального давления при приеме в дозе 5 мг один раз в день в течение 4-6 недель дозу увеличивают до 10 мг один раз в день. Если доза К) мг пс даст требуемого эффекта, в лечебную схему нужно добавить гипотензивный препарат другой группы. Пациентам пожилого возраста коррекция дозы не требуется. Обычная начальная доза составляет 20 мг один раз в день. При необходимости доза может бы ть увеличена вдвое до получения требуемого эффекта.
Лекарственная форма
Круглые плоскоцилиндрические таблетки белого или почти белого цвета с фаской и риской.
Состав
активное вещество: торассмид - 5,00 мг;
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 75.00 мг; крахмал кукурузный -17,50 мг; карбоксиметилкрахмал натрия (натрия крахмал гликолят, тип А) - 1,00 мг; кремния диоксид коллоидный - 0,75 мг; магния стеарат - 0,75 мг.
Фармакологическое действие
Торасемид является «петлевым» диуретиком. Основной механизм действия препарата обусловлен обратимым связыванием торасемида с контрансиоргером ионов натрия/хлора/калия, расположенным в апикальной мембране толстого сегмента восходящей петли Гейле, в результате чего снижается или полностью ингибируется реабсорбция ионов натрия и уменьшаются осмотическое давление внутриклеточной жидкости и реабсорбция воды. Торассмид блокирует альдостероповые рецепторы миокарда, уменьшает фиброз и улучшает диастолическую функцию миокарда.
Благодаря антиальдостсроновому действию торасемид в меньшей степени, чем фуросемид, вызывает гипокалиемию, при этом он проявляет большую активность и его действие более продолжительно.
Диуретический эффект развивается примерно через час после приема внутрь, достигая максимума через 2-3 часа, и сохраняется до 18 часов, что облегчает переносимость терапии из-за отсутствия очень частого мочеиспускания в первые часы после приема препарата внутрь, ограничивающего активность пациентов.
Торассмид снижает систолическое и диастолическое артериальное давление в положении «лежа» и «стоя».
Применение торассмида является наиболее обоснованным выбором для проведения длительной терапии.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь торасемид быстро и практически полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте. Прием пиши нс оказывает значительного влияния на абсорбцию препарата. Максимальная концентрация торасемида в плазме крови отмечается через 1-2 часа после приема внутрь. Биодоступность составляет 80-90 % с незначительными индивидуальными вариациями.
Распределение
Связь с белками плазмы крови более 99 %. Объем распределения у здоровых добровольцев и у пациентов с легкой и умеренной почечной недостаточностью или хронической сердечной недостаточностью составляет от 12 до 16 л. У пациентов с циррозом печени объем распределения увеличивается вдвое.
Метаболизм
Метаболизируется в печени с помощью изоферментов системы цитохрома Р450. В результате последовательных реакций окисления, гидроксилирования или кольцевого гидроксилирования образуются три метаболита (Ml. М3 и М5), которые связываются с белками плазмы крови на 86 %, 95 % и 97 % соответственно.
Выведение
Период полувыведения (Т1/2) торассмида и его метаболитов у здоровых добровольцев составляет 3-4 часа. Общий клиренс торассмида составляет 40 мл/мин, почечный клиренс -К) мл/мин. В среднем около 83 % от принятой дозы выводится почками: в неизмененном виде (24 %) и в виде преимущественно неактивных метаболитов (Ml - 12 %, М3 - 3 %, М5 - 41 %).
Фармакокинетика у особых групп пациентов
При почечной недостаточности Т\а торассмида нс изменяется, Т1/2 метаболитов М3 и М5 увеличивается. Торасемид и его метаболиты незначительно выводятся с помощью гемодиализа и гемофильтрации.
При печеночной недостаточности концентрация торассмида в плазме крови повышается вследствие снижения скорости метаболизма препарата в печени.
У пациентов с сердечной или печеночной недостаточностью Т\а торассмида и метаболи та М5 незначительно увеличены, кумуляция препарата маловероятна.
Фармакокинетический профиль торасемида у пожилых пациентов схож с таковым у молодых пациентов, за тем исключением, что имеет место снижение почечного клиренса препарата из-за характерного возрастного нарушения функции почек у пожилых пациентов. Общий клиренс и Т1/2 при этом не меняются.
Побочные действия
Частота развития побочных эффектов классифицирована согласно рекомендациям
Всемирной организации здравоохранения:
очень часто: > 1/10 (> 10 %);
часто: ог> 1/100 до < 1/10 (> 1 % и < 10 %);
нечасто: от> 1/1000 до < 1/100 (> 0.1 % и < 1 %);
редко: ог> 1/10000 до < 1/1000 (> 0.01 % и < 0,1 %);
очень редко: < 1/10000 (< 0,01 %);
частота неизвестна: частота нс может быть оценена па основании имеющихся данных.
Со стороны нервной системы:
часто - головная боль, головокружение, сонливость;
нечасто - судороги мышц нижних конечностей;
частота неизвестна - спу танность сознания, обморок, парестезии в конечностях (ощущение онемения, «ползания мурашек» и покалывания).
Со стороны органов чувств-.
частота неизвестна - нарушение зрения, нарушение слуха, шум в ушах и потеря слуха (носит, как правило, обратимый характер) обычно у пациентов с почечной недостаточностью или гипопротсинсмисй (нефротический синдром).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - окстрасистолия, аритмия, тахикардия;
частота неизвестна - чрезмерное снижение артериального давления, ортостатическая гипотензия, коллапс, тромбоз глубоких вен, тромбоэмболия, снижение объема циркулирующей крови.
Со стороны дыхательной системы: нечасто - носовое кровотечение.
Со стороны пищеварительной системы: часто - диарея;
нечасто - боль в животе, метеоризм, полидипсия;
частота неизвестна - сухость во рту, тошнота, рвота, потеря аппетита, панкреатит, диспепсические расстройства, внутрипеченочный холестаз.
Со стороны ножи и подножных тканей:
частота неизвестна - кожный зуд, сыпь, крапивница, полиморфная эритема, эксфолиативный дерматит, пурпура, васкулит, фотосснсибилизация.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: частота неизвестна - мышечная слабость.
Со стороны мочевыделительной системы:
часто - увеличение час тоты мочеиспускания, нолиурия, никтурия; нечасто - учащенные позывы к мочеиспусканию;
частота неизвестна - олигурия, задержка мочи (у пациентов с обструкцией мочевыводящих путей), интерстициальный нефрит, гематурия.
Со стороны репродуктивной системы: частота неизвестна - снижение потенции.
Со стороны обмена веществ:
частота неизвестна - гипокалисмия. гипонатриемия, гипомагнисмия, гипокальциемия, гипохлоремия, метаболический алкалоз, гиповолемия, дегидратация (чаще у пациентов пожилого возраста).
Со стороны лабораторных показателен:
нечасто - гиперхолестеринемия, гипертриглицеридемня;
частота неизвестна - гиисрурикемия, небольшое повышение активности щелочной фосфатазы в плазме крови, повышение концентрации креатинина и мочевины в плазме крови, повышение активности некоторых «печеночных» ферментов в плазме крови (например, гамма-глутамилтрансферазы), тромбоцитопсния, лейкопения, агранулоцитоз, гипергликемия, снижение толерантности к глюкозе (возможна манифестация латентно протекающего сахарного диабета).
Прочие:
частота неизвестна - апластическая или гемоли тическая анемия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Препарат Горасемид ВЕРТЕКС применять строго по назначению врача.
Пациенты с повышенной чувствительностью к сульфаниламидам и производным сульфонилмочсвины могут иметь перекрестную чувствительность к торасемиду.
Пациентам, получающим высокие дозы торасемида в течение длительного периода, во избежание развития гипонатриемии, гипокалиемии и метаболического алкалоза рекомендуется диета с достаточным содержанием поваренной соли и применение препаратов калия.
Риск гипокалиемии наибольший у пациентов с циррозом печени, усиленным диурезом, при недостаточном потреблении электролитов с пищей, а также при одновременном применении кортикостероидов или АКТЕ.
Повышенный риск развития нарушений водно-электролитного баланса отмечается у пациентов с почечной недостаточностью. В ходе курсового лечения препаратом Горасемид ВЕРТЕКС необходимо периодически контролировать содержание электролитов в плазме крови (и том числе натрия, кальция, калия, магния), кислотно-основное состояние, концентрацию остаточного азота, креатинина, мочевой кислоты и проводить при необходимости соответствующую коррекционную терапию (с большей кратностью у пациентов с частой рвотой и на фоне парентерально вводимых жидкостей).
У пациентов с развившимися водно-электролитными нарушениями, гиповолемией или нреренальной азотемией данные лабораторных анализов могут включать: гипер- или гипонатрисмию, гипер- или гипохлорсмию, гипер- или гипокалиемию, нарушения кислотно-щелочного баланса и повышение концентрации мочевины в плазме крови. При возникновении этих расстройств необходимо прекратить прием препарата Горасемид ВЕРТЕКС до восстановления нормальных значений, а затем возобновить лечение препаратом Торассмид ВЕРТЕКС в меньшей дозе.
При появлении или усилении азотемии и олигурии у пациентов с тяжелыми прогрессирующими заболеваниями почек рекомендуется приостановить лечение препаратом 'Горасемид ВЕРТЕКС.
Подбор режима дозирования пациентам с асцитом на фоне цирроза печени нужно проводить в стационарных условиях (нарушения водно-электролитного баланса могут повлечь за собой развитие печеночной комы). Данной категории пациентов показан регулярный кон троль электроли тов плазмы крови.
Применение торасемида может обусловливать обострение подагры.
У пациентов с сахарным диабетом или со сниженной толерантностью к глюкозе требуется периодический контроль концентрации глюкозы в крови и моче.
У пациентов в бессознательном состоянии, с доброкачественной гиперплазией предстательной железы, сужением мочеточников необходим контроль диуреза в связи с возможностью острой задержки мочи.
У пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы, особенно принимающих сердечные гликозиды, вызванная диуретиками гипокалисмия может стать причиной разви тия аритмий.
Влияние на способность к управлению транспортными средствами и механизмами
В период лечения пациенты должны воздерживаться от управления транспортными средствами и занятий другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций (риск развития головокружения и сонливости).
Показания
отечный синдром различного генеза, в т. ч. при хронической сердечной недостаточности, заболеваниях печени, легких и почек;
артериальная гипертензия.
Противопоказания
повышенная чувстви тельность к торасемиду или к любому из компонентов препарата;
аллергия на сульфаниламиды (сульфаниламидные протнвомикробные средства или препараты сульфопилмочсвипы);
почечная недостаточность с анурией;
печеночная кома и прекома;
рефрактерная гипокалисмия;
рефрактерная гипонатриемия;
гиповолемия (с артериальной гипотензией или без нес) или дегидратация;
резко выраженные нарушения оттока мочи любой этиологии (включая одностороннее поражение мочевыводящих путей);
гликозидиая интоксикация:
острый гломерулонефрит;
синоатриальная и атриовентрикулярная блокада II-1II степени;
декомпенсированный аортальный и ми тральный стеноз;
гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия;
повышение центрального венозного давления (свыше 10 мм рт. ст.);
аритмия;
хроническая почечная недостаточность с нарастающей азотемией;
гиперуриксмия;
возраст до 18 лет (безопасность и эффективность не установлены);
беременность;
период грудного вскармливания;
одновременное применение аминогликозидов и цсфалосноринов;
непереносимость лактозы, дефицит лактазы или глюкозо-галактоз пая мальабсорбция.
С осторожностью
артериальная гипотензия:
стенозирующий атеросклероз церебральных артерий;
гипоиротеинемия;
нарушения оттока мочи (доброкачественная гиперплазия предстательной железы, сужение мочеиспускательного канала или гидронефроз);
желудочковая аритмия в анамнезе;
острый инфаркт миокарда (увеличение риска развития кардиогенного шока);
диарея;
панкреатит;
гипокалиемия;
гипонатриемия;
нарушение функции печени, цирроз печени, почечная недостаточность, гепаторенальный синдром;
сахарный диабет (снижение толеран тнос ти к глюкозе);
подагра, предрасположенность к гиперурикемии;
анемия;
одновременное применение сердечных гликозидов, кортикостероидов и адренокортикотропного гормона (АКТ1').
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Торасемид не обладает тератогенным эффектом и фетотоксичностыо, проникает через плацентарный барьер, вызывая нарушения водно-электролитного обмена и тромбоцитопению у плода.
Контролируемых исследований по применению торасемида у беременных не проводилось, препарат не рекомендуется применять во время беременности.
Данных о выделении торасемида в грудное молоко нет, поэтому при необходимости применения торасемида в период лактации необходимо прекратить грудное вскармливание.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении торасемида с минсрало- и глюкокортикостероидами, амфотсрицином В повышается риск развития гипокалиемии; с сердечными гликозидами-возрастаст риск развития гликозидной интоксикации вследствие гипокалиемии (для высоко- и низкополярных сердечных гликозидов) и удлинения периода полувыведсния (для низкополярных сердечных гликозидов).
Прием торасемида повышает концентрацию и риск развития нсфро- и ототоксичсского действия цефалоспоринов, амипогликозидов, хлорамфеникола, этакриновой кислоты, ан тибиотиков, салицилатов, цисплатина, препаратов платины, амфотсрицина В (вследствие конкурентного почечного выведения).
Последовательное или одновременное применение торасемида с ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) или антагонистами рецеп торов ангиотензина II может привести к резкому снижению артериального давления. Этого можно избежать, уменьшив начальную дозу ингибитора АПФ или снизив дозу торасемида (или временно отменив его).
Пестероидные противовоспалительные препараты, сукральфат снижают диуретический эффект торасемида вследствие ингибирования синтеза простагландина, нарушения активности ренина в плазме крови и выведения альдостсрона.
Торасемид усиливает аитигипертензивное действие гипотензивных средств, нервно-мышечную блокаду деполяризующих миорелаксаптов (суксамстоний) и ослабляет действие недеполяризующих миорелаксаптов (тубокурарин).
Торассмид снижает почечный клиренс препаратов лития и повышает вероятность развития интоксикации.
'Горасемид повышает эффективность диазоксида и теофиллина, снижает эффективность гипогликемических средств, аллопуринола.
I [рессорные амины и торассмид взаимно снижают эффективность друг друга. Лекарственные средства, блокирующие канальцевую секрецию, повышают концентрацию торасемида в плазме крови.
11ри одновременном применении циклоспорина и торасемида увеличивается риск развития подагрического артрита вследствие того, что циклоспорин может вызвать нарушение экскреции уратов почками, а торассмид - гииерурикемию.
Одновременное применение иробенецида или метотрексата может уменьшать эффективность торасемида (одинаковый путь секреции). С другой стороны торассмид может приводить к снижению почечной элиминации этих лекарс твенных средств. Сообщалось, что у пациентов с высоким риском развития нефропатии, принимающих горасемид внутрь, при введении рентгспоконтрастных средств нарушения функций почек наблюдались чаще, чем у пациентов с высоким риском развития нефропатии, которым перед введением рентгеноконтрастных средств проводили внутривенную гидратацию. Биодоступность и, как следствие, эффективность торасемида может быть снижена при совместной терапии с колсстирамином.
(2516)
Дозування
Вну трь, один раз на день, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Таблетки можна приймати у будь-який зручний постійне час, незалежно від прийому їжі. Набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності Звичайна початкова доза становить 10-20 мг один раз на день. При необхідності доза може б ти збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. Набряковий синдром при захворюванні нирок Набряковий синдром при захворюванні печінки Звичайна початкова доза становить 5-10 мг один раз на день. При необхідності доза мо��ет бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. Максимальна разова доза становить 40 мг, сс перевищувати нс рекомендується (отсу тствует досвід застосування). Препарат застосовують протягом тривалого періоду або до зникнення набряків. Артеріальна гіпертензія: Початкова доза становить 2,5 мг (1/2 таблетки по 5 мг) один раз на день. При відсутності терапевтичного ефекту протягом 4 тижнів дозу збільшують до 5 мг один раз в день. 11ри відсутності адекватного зниження артеріального тиску при прийомі в дозі 5 мг один раз в день в плині чаие 4-6 тижнів дозу збільшують до 10 мг один раз на день. Якщо доза К) мг пс дасть необхідного ефекту, у лікувальну схему потрібно додати антигіпертензивний препарат іншої групи. Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна. Звичайна початкова доза становить 20 мг один раз на день. При необхідності доза може б ти збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту.
Лікарська форма
Круглі плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору з фаскою і рискою.Склад
активна речовина: торассмид - 5,00 мг;
вспомог��додаткові речовини: лактози моногідрат - 75.00 мг; крохмаль кукурудзяний -17,50 мг; карбоксиметилкрахмал натрію (натрію крохмаль гліколят, тип А) - 1,00 мг; кремнію діоксид колоїдний - 0,75 мг; магнію стеарат - 0,75 мг.Фармакологічна дія
Торасемид є «петльовим» діуретиком. Основний механізм дії препарату обумовлений оборотним зв'язуванням торасемида з контрансиоргером іонів натрію/хлору/калію, розташованим в апікальній мембрані товстого сегмента висхідної петлі Гейле, в результаті чого знижується або повністю інгібується реабсо��бция іонів натрію і зменшується осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини і реабсорбція води. Торассмид блокує альдостероповые рецептори міокарда, зменшує фіброз і покращує діастолічну функцію міокарда.
Завдяки антиальдостсроновому дії торасемид в меншій мірі, ніж фуросемід, викликає гіпокаліємію, при цьому він проявляє велику активність і триваліше його дія.
Діуретичний ефект розвивається приблизно через годину після прийому внутрішньо, досягаючи максимуму через 2-3 години і зберігається до 18 годин, що полегшує переносимість терапії з-за відсутності дуже частого сечовипускання в перші години після прийому препарату внутрішньо, що обмежує активність пацієнтів.
Торассмид знижує систолічний і діастолічний артеріальний тиск у положенні «лежачи» і «стоячи».
Застосування торассмида є найбільш обґрунтованим вибором для проведення тривалої терапії.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину торасемид швидко і практично повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Прийом ��іші нс має значного впливу на абсорбцію препарату. Максимальна концентрація торасемида в плазмі крові відзначається через 1-2 години після прийому всередину. Біодоступність становить 80-90 % з незначними індивідуальними варіаціями.
Розподіл
Зв'язок з білками плазми крові понад 99 %. Об'єм розподілу у здорових добровольців і у пацієнтів з легкою і помірною нирковою недостатністю або хронічною серцевою недостатністю становить від 12 до 16 л. У пацієнтів з цирозом печінки об'єм розподілу збільшують їх ст��ться вдвічі.
Метаболізм
Метаболізується в печінці за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450. В результаті послідовних реакцій окислення, гідроксилювання або кільцевого гідроксилювання утворюються три метаболіти (Ml. М3 і М5), які зв'язуються з білками плазми крові на 86 %, 95 % і 97 % відповідно.
Виведення
Період напіввиведення (Т1/2) торассмида і його метаболітів у здорових добровольців становить 3-4 години. Загальний кліренс торассмида становить 40 мл/хв, нирковий кліренс -До) мл/хв. В середньому близько 83 % від пр��нятой дози виводиться нирками: у незміненому вигляді (24 %) та у вигляді неактивних метаболітів переважно (Ml - 12 %, М3 - 3 %, М5 - 41 %).
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
При нирковій недостатності Т\а торассмида нс змінюється, Т1/2 метаболітів М3 і М5 подовжується. Торасемид та його метаболіти незначною мірою виводяться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації.
При печінковій недостатності концентрація торассмида в плазмі крові підвищується внаслідок зниження швидкості метаболізму препарату в печінці.
У пацієнтів зердечной або печінковою недостатністю Т\а торассмида і метаболи та М5 незначно збільшені, кумуляція препарату малоймовірне.
Фармакокінетичний профіль торасемида у літніх пацієнтів схожий з таким у молодих пацієнтів, за тим винятком, що має місце зниження ниркового кліренсу препарату з-за характерного вікового порушення функції нирок у літніх пацієнтів. Загальний кліренс і Т1/2 при цьому не змінюються.Побічні дії
Частота розвитку побічних ефектів класифіковано згідно з рекомендаціями
Всесвітня істой організації охорони здоров'я:
дуже часто: > 1/10 (> 10 %);
часто: ог> 1/100 до < 1/10 (> 1 % та < 10 %);
нечасто: від> 1/1000 до < 1/100 (> 0.1 % та < 1 %);
рідко: ог> 1/10000 до < 1/1000 (> 0.01 % та < 0,1 %);
дуже рідко: < 1/10000 (< 0,01 %);
частота невідома: частота нс може бути оцінена па підставі наявних даних.
З боку нервової системи:
часто - головний біль, запаморочення, сонливість;
нечасто - судоми м'язів нижніх кінцівок;
частота невідома - спу танность свідомості, непритомність, парестези�� в кінцівках (відчуття оніміння, «повзання мурашок» і поколювання).
З боку органів чуття-.
частота невідома - порушення зору, порушення слуху, шум у вухах та втрата слуху (носить, як правило, оборотний характер) зазвичай у пацієнтів з нирковою недостатністю або гипопротсинсмисй (нефротичний синдром).
З боку серцево-судинної системи: нечасто - окстрасистолия, аритмія, тахікардія;
частота невідома - надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, колапс, тромбоз глибокихоких вен, тромбоемболія, зниження об'єму циркулюючої крові.
З боку дихальної системи: нечасто - носова кровотеча.
З боку травної системи: часто - діарея;
нечасто - біль у животі, метеоризм, полідипсія;
частота невідома - сухість у роті, нудота, блювання, втрата апетиту, панкреатит, диспепсичні розлади, внутрішньопечінковий холестаз.
З боку ножі та підніжних тканин:
частота невідома - шкірний свербіж, висип, кропив'янка, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, пурпу��а, васкуліт, фотосснсибилизация.
З боку опорно-рухового апарата: частота невідома - м'язова слабкість.
З боку сечовидільної системи:
часто - збільшення час тоти сечовипускання, нолиурия, ніктурія; нечасто - прискорені позиви до сечовипускання;
частота невідома - олігурія, затримка сечі (у пацієнтів з обструкцією сечовивідних шляхів), інтерстиціальний нефрит, гематурія.
З боку репродуктивної системи: частота невідома - зниження потенції.
З боку обміну речовин:
/> частота невідома - гипокалисмия. гіпонатріємія, гипомагнисмия, гіпокальціємія, гіпохлоремія, метаболічний алкалоз, гіповолемія, дегідратація (частіше у пацієнтів літнього віку).
З боку лабораторних показовий:
нечасто - гіперхолестеринемія, гипертриглицеридемня;
частота невідома - гиисрурикемия, невелике підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну і сечовини в плазмі крові, підвищення активності деяких «печінкових» ферментів у плазмі крові (наприклад��, гамма-глутамілтрансферази), тромбоцитопсния, лейкопенія, агранулоцитоз, гіперглікемія, зниження толерантності до глюкози (можлива маніфестація латентно протікає цукрового діабету).
Інші:
частота невідома - апластична або гемоли тичні анемія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Препарат Горасемид ВЕРТЕКС застосовувати суворо за призначенням лікаря.
Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфаніламідів і похідних сульфонилмочсвины можуть мати перехресну чутливість до торасемиду.
Пацієнтам, які отримують високі дози торасемида протягом тривалого періоду, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії, гіпокаліємії та метаболічного алкалозу рекомендується дієта з достатнім вмістом кухонної солі і застосування препаратів калію.
Ризик гіпокаліємії найбільший у пацієнтів з цирозом печінки, з посиленим діурезом, при недостатньому споживанні електролітів з їжею, а також при одночасному застосуванні кортикостероїдів або АКТІ.
Підвищений ризик розвитку порушень водно-електролітного баланса відзначається у пацієнтів з нирковою недостатністю. В ході курсового лікування препаратом Горасемид ВЕРТЕКС необхідно періодично контролювати вміст електролітів у плазмі крові (і в тому числі натрію, кальцію, калію, магнію), кислотно-основний стан, концентрацію залишкового азоту, креатиніну, сечової кислоти і проводити при необхідності відповідну корекційну терапію (з більшою кратністю у пацієнтів з частою блювотою і на тлі парентерально вводяться рідин).
У пацієнтів з розвиненими водно-электролитн��мі порушеннями, гіповолемією або нреренальной азотемією дані лабораторних аналізів можуть включати: гіпер - або гипонатрисмию, гіпер - або гипохлорсмию, гіпер - або гіпокаліємію, порушення кислотно-лужного балансу і підвищення концентрації сечовини в плазмі крові. При виникненні цих розладів необхідно припинити прийом препарату Горасемид ВЕРТЕКС до відновлення нормальних значень, а потім відновити лікування препаратом Торассмид ВЕРТЕКС в меншій дозі.
При появі або посиленні азотемії та олігурії у пацієнтів з тя��елыми прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується припинити лікування препаратом 'Горасемид ВЕРТЕКС.
Підбір режиму дозування хворим з асцитом на тлі цирозу печінки потрібно проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даній категорії пацієнтів показаний регулярний кон троль электроли тов плазми крові.
Застосування торасемида може призводити до загострення подагри.
У пацієнтів із на цукровий діабет або зі зниженою толерант��остю до глюкози потрібен періодичний контроль концентрації глюкози в крові та сечі.
У пацієнтів у несвідомому стані, з доброякісною гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів потрібен контроль діурезу у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі.
У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, особливо приймають серцеві глікозиди, спричинена діуретиками гипокалисмия може стати причиною розвит ку аритмій.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами �� механізмами
У період лікування пацієнти повинні утримуватися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (ризик розвитку запаморочення і сонливості).Свідчення
набряковий синдром різного генезу, в т. ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки, легенів та нирок;
артеріальна гіпертензія.Протипоказання
підвищена чувстви ність до торасемиду або �� будь-якого з компонентів препарату;
алергія на сульфаніламіди (сульфаніламідні протнвомикробные засоби або препарати сульфопилмочсвипы);
ниркова недостатність з анурією;
печінкова кома і прекома;
рефрактерна гипокалисмия;
рефрактерна гіпонатріємія;
гіповолемія (з артеріальною гіпотензією або без ніс) або дегідратація;
різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів);
гликозидиая інтоксикація:
гострий��ї гломерулонефрит;
синоатріальна та атріовентрикулярна блокада II-1II ступеня;
декомпенсований аортальний і ми центральний стеноз;
гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт. ст.);
аритмія;
хронічна ниркова недостатність з наростаючою азотемією;
гиперуриксмия;
вік до 18 років (безпека й ефективність не встановлені);
вагітність;
період грудного вигодовування;
одночасне застосовуваок в ток аміноглікозидів і цсфалосноринов;
непереносимість лактози, дефіциту лактази або глюкозо-галактоз паю мальабсорбція.
З обережністю
артеріальна гіпотензія:
стенозуючий атеросклероз церебральних артерій;
гипоиротеинемия;
порушення відтоку сечі (доброякісна гіперплазія передміхурової залози, звуження сечовипускального каналу або гідронефроз);
шлуночкова аритмія в анамнезі;
гострий інфаркт міокарда (збільшення ризику розвитку кардіогенного шоку);
діарея;
панкреатит;
гіпокаліємія;
гіпонатріємія;
порушення функції печінки, цироз печінки, ниркова недостатність, гепаторенальный синдром;
цукровий діабет (зниження толеран тнос ті до глюкози);
подагра, схильність до гіперурикемії;
анемія;
одночасне застосування серцевих глікозидів, кортикостероїдів та адренокортикотропного гормону (АКТ1').
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Торасемид не володіє тератогенним ефектом і фетотокс��чностыо, проникає через плацентарний бар'єр, викликаючи порушення водно-електролітного обміну та тромбоцитопенію у плода.
Контрольованих досліджень по застосуванню торасемида у вагітних не проводилося, препарат не рекомендується застосовувати під час вагітності.
Даних про виділення торасемида в грудне молоко немає, тому при необхідності застосування торасемида в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні торасемида з минсрало - і глюкокорт��костероидами, амфотсрицином В підвищується ризик розвитку гіпокаліємії; з серцевими глікозидами-возрастаст ризик розвитку глікозидній інтоксикації внаслідок гіпокаліємії (для високо - і низкополярных серцевих глікозидів) і подовження періоду полувыведсния (для низкополярных серцевих глікозидів).
Прийом торасемида підвищує концентрацію і ризик розвитку нсфро - і ототоксичсского дії цефалоспоринів, амипогликозидов, хлорамфеніколу, етакринової кислоти, ан антибіотиків, саліцилатів, цисплатину, препаратів платини, амфотсрицину В (внаслідок конкурентного ниркового виведення).
Послідовне або одночасне застосування торасемида з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністами рецеп торів ангіотензину ІІ може призвести до різкого зниження артеріального тиску. Цього можна уникнути, зменшивши початкову дозу інгібітора АПФ або знизивши дозу торасемида (або тимчасово скасувавши його).
Пестероидные протизапальні препарати, сукральфат знижують діуретичний ефект торасемида внаслідок ингибир��ня синтезу простагландину, порушення активності реніну у плазмі крові та виведення альдостсрона.
Торасемид посилює аитигипертензивное дію гіпотензивних засобів, нервово-м'язову блокаду деполяризуючих миорелаксаптов (суксамстоний) та послаблює дію недеполяризуючих миорелаксаптов (тубокурарин).
Торассмид знижує нирковий кліренс препаратів літію і підвищує ймовірність розвитку інтоксикації.
'Горасемид підвищує ефективність діазоксиду і теофіліну, знижує ефективність гипогли��емических засобів, алопуринолу.
I [ресорні аміни і торассмид взаємно знижують ефективність один одного. Лікарські засоби, блокуючі канальцеву секрецію, підвищують концентрацію торасемида в плазмі крові.
11ри одночасному застосуванні циклоспорину і торасемида збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок того, що циклоспорин може спричинити порушення екскреції уратів нирками, а торассмид - гииерурикемию.
Одночасне застосування иробенецида або метотрексату может зменшувати ефективність торасемида (однаковий шлях секреції). З іншого боку торассмид може призводити до зниження ниркової елімінації цих лекарс державних коштів. Повідомлялося, що у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, що приймають горасемид всередину, при введенні рентгспоконтрастных засобів порушення функцій нирок спостерігалися частіше, ніж у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, яким перед введенням рентгеноконтрастних засобів проводили внутрішньовенну гідратацію. Біодоступність і, як наслідок, ефективність то��асемида може бути знижена при спільній терапії з колсстирамином.
