Дозировка
Внутрь. Таблетки Лосек® МАПС® рекомендуется принимать утром, таблетку следует глотать целиком, запивая жидкостью. Таблетки нельзя разжевывать или дробить. Таблетки можно растворять в воде или слегка подкисленной жидкости, например, во фруктовом соке. Полученный раствор должен быть использован в течение 30 мин. Чтобы быть уверенным в приеме полной дозы, налейте в стакан снова жидкости наполовину, взболтайте и выпейте. Язва двенадцатиперстной кишки Пациентам с активной язвой двенадцатиперстной кишки рекомендуется принимать Лосек® МАПС® 20 мг 1 раз в сутки. Препарат обеспечивает быстрое устранение симптомов. У большинства пациентов заживление язвы наступает в течение 2-х недель. В тех случаях, когда в течение 2-х недель полное заживление язвы не наступает, заживление достигается при последующем 2-х недельном приеме препарата Лосек® МАПС®. Пациентам с язвой двенадцатиперстной кишки, мало восприимчивой к лечению, обычно назначают Лосек® МАПС® 40 мг 1 раз в сутки; заживление язвы обычно наступает в течение 4 недель. Для предотвращения рецидивов пациентам с язвой двенадцатиперстной кишки рекомендуют Лосек® МАПС® 10 мг 1 раз в сутки. В случае необходимости дозу можно увеличить до 20-40 мг 1 раз в сутки. Язва желудка Рекомендуемая доза - Лосек® МАПС® 20 мг 1 раз в сутки. Препарат обеспечивает быстрое устранение симптомов. У большинства пациентов излечение наступает в течение 4 недель. В тех случаях, когда после первого курса приема препарата полное заживление не наступает, обычно назначают повторный 4-недельный курс лечения, в течение которого достигается заживление. Пациентам с язвой желудка, мало восприимчивой к лечению, обычно назначают Лосек® МАПС® 40 мг 1 раз в сутки; заживление обычно достигается в течение 8 недель. Для предотвращения рецидивов пациентам с язвой желудка рекомендуют Лосек® МАПС® 20 мг 1 раз в сутки. В случае необходимости дозу можно увеличить до 40 мг 1 раз в сутки. Подробнее читайте инструкцию
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
1 таб.
омепразол (в форме омепразола магния) 20 мг
Фармакологическое действие
Механизм действия
Омепразол является слабым основанием. Концентрируется в кислой среде секреторных канальцев париетальных клеток слизистой оболочки желудка, активируется и ингибирует протонную помпу - фермент Н+, К+-АТФазу. Влияние омепразола на последнюю стадию процесса образования соляной кислоты в желудке является дозозависимым и обеспечивает высокоэффективное ингибирование базальной и стимулированной секреции соляной кислоты независимо от стимулирующего фактора.
Влияние на секрецию желудочного сока
Лосек® МАПС® при ежедневном пероральном применении обеспечивает быстрое и эффективное ингибирование дневной и ночной секреции соляной кислоты. Максимальный эффект достигается в течение 4 дней лечения. У пациентов с язвой двенадцатиперстной кишки Лосек® МАПС® 20 мг вызывает устойчивое снижение 24-часовой желудочной кислотности не менее чем на 80%. При этом достигается снижение средней максимальной концентрации соляной кислоты после стимуляции пентагастрином на 70% в течение 24 часов.
У пациентов с язвой двенадцатиперстной кишки Лосек® МАПС® 20 мг при ежедневном пероральном применении поддерживает во внутрижелудочной среде значение кислотности на уровне рН>3 в среднем в течение 17 часов в сутки.
Ингибирование секреции соляной кислоты зависит от площади под кривой концентрация-время (AUC) омепразола, а не от концентрации препарата в плазме в данный момент времени.
Действие на Helicobacter pylori
Омепразол обладает бактерицидным эффектом на Helicobacter pylori in vitro. Эрадикация Helicobacter pylori при применении омепразола совместно с антибактериальными средствами сопровождается быстрым устранением симптомов, высокой степенью заживления дефектов слизистой оболочки ЖКТ и длительной ремиссией язвенной болезни, что снижает вероятность таких осложнений, как кровотечения так же эффективно, как и постоянная поддерживающая терапия.
Другие эффекты, связанные с ингибированием секреции соляной кислоты
У пациентов, принимающих препараты, понижающие секрецию желез желудка, в течение длительного промежутка времени, чаще отмечается образование железистых кист в желудке; кисты доброкачественные и проходят самостоятельно на фоне продолжения терапии. Эти явления обусловлены физиологическими изменениями в результате ингибирования секреции соляной кислоты.
Снижение секреции соляной кислоты в желудке под действием ингибиторов протонного насоса или других снижающих кислотность желудка средств, приводит к повышению роста нормальной микрофлоры кишечника, что в свою очередь может приводить к незначительному увеличению риска развития кишечных инфекций, вызванных бактериями рода Salmonella spp. и Campylobacter spp., а у госпитализированных пациентов, вероятно, также бактерией Clostridium difficile.
Во время лечения препаратами, понижающими секрецию желез желудка, концентрация гастрина в сыворотке крови
повышается. Вследствие снижения секреции соляной кислоты повышается концентрация хромогранина A (CgA). Повышение концентрации CgA может оказывать влияние на результаты обследований для выявления нейроэндокринных опухолей. Для
предотвращения данного влияния терапию ингибиторами протонного насоса необходимо приостановить за 5-14 дней до проведения исследования концентрации CgA. Если за это время концентрация CgA не вернулась к нормальному значению,
исследование следует повторить.
У детей и взрослых пациентов, длительно принимавших омепразол, отмечалось увеличение количества энтерохромаффиноподобных клеток, вероятно, связанное с увеличением концентрации гастрина в сыворотке крови. Клинической значимости данное явление не имеет.
Фармакокинетика
Распределение
Омепразол абсорбируется в тонкой кишке, обычно в течение 3-6 часов. Биодоступиость после приема внутрь составляет приблизительно 60%. Прием пищи не влияет на биодоступность омепразола.
Показатель связываемости омепразола с белками плазмы составляет около 95%, объем распределения составляет 0,3 л/кг.
Метаболизм
Омепразол полностью метаболизируется в печени. Основные ферменты, участвующие в процессе метаболизма, CYP2C19 и CYP3A4. Образующиеся метаболиты - сульфон, сульфид и гидрокси-омепразол не оказывают значительного влияния на секрецию соляной кислоты.
Общий плазменный клиренс составляет 0,3-0,6 л/мин. Биодоступность омепразола увеличивается приблизительно на 50% при повторном приеме по сравнению с приемом разовой дозы.
Выведение
T1/2 составляет около 40 минут (30-90 минут). Около 80% выводится в виде метаболитов почками, а остальная часть - кишечником.
Особые группы пациентов
Не отмечено значительных изменений биодоступности омепразола у пожилых пациентов или у пациентов с нарушенной функцией почек.
У пациентов с нарушенной функцией печени отмечается увеличение биодоступности омепразола и значительное уменьшение плазменного клиренса
Побочные действия
Ниже приведены побочные эффекты, не зависящие от режима дозирования омепразола, которые были отмечены в ходе клинических исследований, а также при постмаркетинговом применении.
Часто (>1/100, <1/10) Головная боль, боль в животе, диарея, метеоризм, тошнота/рвота, запор
Нечасто (> 1/1000, <1/100) Дерматит, зуд, сыпь, крапивница, сонливость, бессонница, головокружение, парестезии, недомогание, повышение активности печеночных ферментов
Редко (>1/10000, <1/1000) Реакции гиперчувствительности (например, лихорадка, ангионевротический отек, анафилактическая реакция/анафилактический шок), бронхоспазм, гепатит (с желтухой или без), печеночная недостаточность, энцефалопатия у пациентов с заболеваниями печени, артралгия, миалгия, мышечная слабость, лейкопения, тромбоцитопения, агранулоцитоз, панцитопения, депрессия, гипонатриемия, возбуждение, агрессия, замешательство, галлюцинации, нарушение вкуса, нечеткость зрения, сухость во рту, стоматит, кандидоз ЖКТ, алопеция, фотосенсибилизация, мультиформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, интерстициальный нефрит, гинекомастия, потливость, периферические отеки, микроскопический колит
Очень редко (<1/10000) Гипомагниемия, гипокальциемия вследствие тяжелой гипомагниемии,гипокалиемия вследствие гипомагниемии
Сообщалось о случаях образования железистых кист в желудке у пациентов, принимающих препараты, понижающие
секрецию желез желудка, в течение длительного промежутка времени; кисты доброкачественные и проходят самостоятельно на фоне продолжения терапии
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При наличии любых тревожных симптомов (например, таких как значительная спонтанная потеря массы тела, повторная
рвота, дисфагия, рвота с примесью крови или мелена), а также при наличии язвы желудка (или при подозрении на язву
желудка) следует исключить наличие злокачественного новообразования, поскольку лечение препаратом Лосек® МАПС® может привести к сглаживанию симптоматики и отсрочить постановку диагноза.
Не рекомендуется совместное применение омепразола с такими препаратами, как атазанавир и нелфинавир.
По результатам исследований отмечено фармакокинетическое/фармакодинамическое взаимодействие между клопидогрелом (нагрузочная доза 300 мг и поддерживающая доза 75 мг/сут) и омепразолом (80 мг/сут внутрь), которое приводит к снижению экспозиции к активному метаболиту клопидогрела в среднем на 46% и снижению максимального ингибирования АДФ-индуцированной агрегации тромбоцитов в среднем на 16%. Поэтому следует избегать одновременного применения омепразола и клопидогрела.
Отдельные наблюдательные исследования указывают на то, что терапия ингибиторами протонного насоса может незначительно повышать риск связанных с остеопорозом переломов, однако в других подобных исследованиях повышение риска не отмечено.
В рандомизированных, двойных слепых, контролируемых клинических исследованиях омепразола и эзомепразола, включая два открытых исследования с длительностью терапии более 12 лет, не была подтверждена связь переломов на фоне остеопороза с применением ингибиторов протонного насоса.
Хотя причинно-следственная связь применения омепразола/эзомепразола с переломами на фоне остеопороза не установлена, пациенты с риском развития остеопороза или переломов на его фоне должны находиться под соответствующим клиническим наблюдением.
Влияние на способность управлять автомобилем или другими механизмами
Отсутствуют данные о влиянии препарата Лосек® МАПС® на способность управлять автомобилем или другими механизмами. Однако, в связи с тем, что во время терапии могут наблюдаться головокружение, нечеткость зрения и сонливость, следует соблюдать осторожность при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Передозировка
Разовые пероральные дозы препарата Лосек® МАПС® до 400 мг не вызывали каких-либо тяжелых симптомов. При приеме взрослыми 560 мг омепразола отмечалась умеренная интоксикация. При увеличении дозы скорость элиминации препарата не изменялась (кинетика первого порядка), специфическое лечение при этом не требовалось.
Симптомы: головокружение, спутанность сознания, апатия, головная боль, дилатация сосудов, тахикардия, тошнота, рвота, метеоризм, диарея.
Лечение: симптоматическое лечение, при необходимости - промывание желудка, назначение активированного угля.
Показания
Лосек® МАПС® предназначен для лечения следующих заболеваний:
— язва двенадцатиперстной кишки;
— язва желудка;
— НПВП ассоциированные язвы и эрозии желудка и двенадцатиперстной кишки;
— эрадикация Helicobacter pylori при язвенной болезни;
— рефлюкс эзофагит;
— симптоматическая гастро-эзофагеальная рефлюксная болезнь;
— диспепсия, связанная с повышенной кислотностью;
— синдром Золлингера-Эллисона.
Противопоказания
— известная повышенная чувствительность к омепразолу, замещенным бензимидазолам или другим ингредиентам, входящим в состав препарата.
С осторожностью
При наличии таких симптомов, как значительная спонтанная потеря в весе, частая рвота, дисфагия, рвота с кровью или мелена, а также при наличии язвы желудка (или подозрении на язву желудка) следует исключить наличие злокачественного новообразования, поскольку лечение может привести к маскировке симптомов и, таким образом, задержать постановку диагноза.
Применение при беременности и кормлении грудью
Результаты исследований показали отсутствие побочного действия омепразола на здоровье беременных женщин, на плод или на новорожденного. Лосек® МАПС® может применяться во время беременности.
Омепразол проникает в грудное молоко, однако при применении его в терапевтических дозах воздействия на ребенка маловероятно.
У пациентов с нарушением функции печени биодоступность и период полужизни в плазме омепразола увеличиваются. В связи с этим доза 10-20 мг в сутки является достаточной.
Для пациентов с нарушением функции почек корректировка дозы не требуется.
Опыт применения у детей ограничен.
Лекарственное взаимодействие
Влияние омепразола на фармакокинетику других лекарственных препаратов
Снижение секреции соляной кислоты в желудке при лечении омепразолом и другими ингибиторами протонного насоса может привести к снижению или повышению абсорбции других препаратов, всасывание которых зависит от кислотности среды.
Подобно другим препаратам, снижающим кислотность желудочного сока, лечение омепразолом может привести к снижению всасывания кетоконазола, итраконазола и эрлотиниба, а так же повышению всасывания таких препаратов, как дигоксин.
Совместный прием омепразола в дозе 20 мг один раз в сутки и дигоксина повышает биодоступность дигоксина на 10%
(биодоступность дигоксина повышалась на величину до 30% у 20% пациентов).
Было показано, что омепразол взаимодействует с некоторыми антиретровирусными препаратами.
Механизмы и клиническое значение этих взаимодействий не всегда известны. Увеличение значения рН на фоне терапии омепразолом может влиять на всасывание антиретровирусных препаратов. Также возможно взаимодействие на уровне изофермента CYP2C19. При совместном применении омепразола и некоторых антиретровирусных препаратов, таких как атазанавир и нелфинавир, на фоне терапии омепразолом отмечается снижение их концентрации в сыворотке. В связи с этим совместное применение омепразола с антиретровирусными препаратами, такими как атазанавир и нелфинавир, не рекомендуется.
При одновременном применении омепразола и саквинавира было отмечено повышение концентрации саквинавира в сыворотке, при применении с некоторыми другими антиретровирусными препаратами их концентрация не менялась.
Омепразол ингибирует CYP2C19 - основной изофермент, участвующий в его метаболизме. Совместное применение омепразола с другими препаратами, в метаболизме которых принимает участие изофермент CYP2C19, такими как диазепам, варфарин (R-варфарин) или другие антагонисты витамина К, фенитоин и цилостазол, может привести к замедлению метаболизма этих препаратов. Рекомендуется наблюдение за пациентами, принимающими фенитоин и омепразол, может потребоваться снижение дозы фенитоина. Однако сопутствующее лечение омепразолом в суточной дозе 20 мг не влияет на концентрацию фенитоина в плазме крови у пациентов, длительно принимающих препарат. При применении омепразола пациентами, получающими варфарин или другие антагонисты витамина К, необходим мониторинг международного нормализованного отношения; в ряде случаев может понадобиться снижение дозы варфарина или другого антагониста витамина К. В то же время сопутствующее лечение омепразолом в суточной дозе 20 мг не приводит к изменению времени коагуляции у пациентов, длительно принимающих варфарин.
Применение омепразола в дозе 40 мг один раз в сутки приводило к увеличению Cmax и AUC цилостазола на 18% и 26%, соответственно; для одного из активных метаболитов цилостазола увеличение составило 29% и 69%, соответственно. По результатам исследований отмечено фармакокинетическое/фармакодинамическое взаимодействие между клопидогрелом (нагрузочная доза 300 мг и поддерживающая доза 75 мг/сут) и омепразолом (80 мг/сут внутрь), которое приводит к снижению экспозиции к активному метаболиту клопидогрела, в среднем, на 46% и снижению максимального ингибирования АДФ-индуцированной агрегации тромбоцитов, в среднем, на 16%.
Клиническая значимость этого взаимодействия не ясна. Повышение риска сердечно-сосудистых осложнений при
совместном применении клопидогрела и ингибиторов протонного насоса, в том числе омепразола, не было показано в
проспективном рандомизированном незавершенном исследовании с участием более 3760 пациентов, получавших плацебо или омепразол в дозе 20 мг/сут одновременно с терапией клопидогрелом и ацетилсалициловой кислотой (АСК), и не
подтверждено дополнительным нерандомизированным анализом клинических исходов масштабных проспективных рандомизированных исследований с участием более 47000 пациентов.
Результаты ряда наблюдательных исследований противоречивы и не дают однозначного ответа о наличии или
отсутствии повышенного риска тромбоэмболических сердечно-сосудистых осложнений на фоне совместного применения клопидогрела и ингибиторов протонного насоса.
При применении клопидогрела совместно с фиксированной комбинацией 20 мг эзомепразола и 81 мг АСК экспозиция к
активному метаболиту клопидогрела снизилась почти на 40% по сравнению с монотерапией клопидогрелом, при этом
максимальные уровни ингибирования АДФ-индуцированной агрегации тромбоцитов были одинаковыми, что, вероятно, связано с одновременным приемом АСК в низкой дозе.
Омепразол не влияет на метаболизм препаратов, метаболизируемых изоферментом CYP3A4, таких как, циклоспорин, лидокаин, хинидин, эстрадиол, эритромицин и будесонид.
Не выявлено взаимодействия омепразола со следующими препаратами: кофеин, теофиллин, S -варфарин, пироксикам, диклофенак, напроксен, метопролол, пропранолол и этанол.
При одновременном применении омепразола и такролимуса было отмечено повышение концентрации такролимуса в сыворотке крови.
У некоторых пациентов отмечали повышение концентрации метотрексата на фоне совместного применения с ингибиторами протонного насоса. При назначении высоких доз метотрексата следует рассмотреть возможность временной отмены омепразола.
Влияние лекарственных препаратов на фармакокинетику омепразола
В метаболизме омепразола участвуют изоферменты СYP2C19 и СYP3 А4. Совместное применение омепразола и ингибиторов изоферментоз СYP2C19 и CYP3A4, таких как кларитромицин и вориконазол, может приводить к повышению концентрации омепразола в плазме крови за счет замедления метаболизма омепразола. Совместное применение вориконазола и омепразола приводит к более чем двукратному увеличению AUC омепразола. В связи с хорошей переносимостью высоких доз омепразола, при непродолжительном совместном применении указанных препаратов не требуется коррекции дозы омепразола.
Лекарственные препараты, индуцирующие изоферменты CYP2C19 и CYP3A4, такие как рифампицин и препараты зверобоя продырявленного, при совместном применении с омепраэолом могут приводить к снижению концентрации омепразола в плазме крови за счет ускорения метаболизма омепразола.
(3982)
Дозування
Всередину. Таблетки Лосек® МАПС® рекомендується приймати вранці, таблетку слід ковтати цілою, запиваючи рідиною. Таблетки не можна розжовувати або дробити. Таблетки можна розчиняти в воді або злегка підкисленою рідини, наприклад, у фруктовому соці. Отриманий розчин повинен бути використаний протягом 30 хв. Щоб бути впевненим у прийомі повної дози, налийте в склянку знову рідини наполовину, збовтайте і випийте. Виразка дванадцятипалої кишки Пацієнтів з активною виразкою дванадцятипалої кишки рекомендується принимать Лосек® МАПС® 20 мг 1 раз на добу. Препарат забезпечує швидке усунення симптомів. У більшості пацієнтів загоєння виразки настає протягом 2-х тижнів. У тих випадках, коли протягом 2-х тижнів повне загоєння виразки не настає, загоєння досягається при подальшому 2-х тижневому прийомі препарату Лосек® МАПС®. Пацієнтам з виразкою дванадцятипалої кишки, мало сприйнятливою до лікування, зазвичай призначають Лосек® МАПС® 40 мг 1 раз на добу; загоєння виразки зазвичай настає протягом 4 тижнів. Для запобігання рецидивів пацієнтам з виразкою дванадцятипалої кишки рекомендують Лосек® МАПС® 10 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 20-40 мг 1 раз на добу. Виразка шлунка Рекомендована доза - Лосек® МАПС® 20 мг 1 раз на добу. Препарат забезпечує швидке усунення симптомів. У більшості пацієнтів лікування настає протягом 4 тижнів. У тих випадках, коли після першого курсу прийому препарату повне загоєння не настає, призначають повторний 4-тижневий курс лікування, протягом якого досягається загоєння. Пацієнтам з виразкою шлунка, мало відтвор��имчивой до лікування, зазвичай призначають Лосек® МАПС® 40 мг 1 раз на добу; загоєння зазвичай досягається протягом 8 тижнів. Для запобігання рецидивів пацієнтам з виразкою шлунка рекомендують Лосек® МАПС® 20 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 40 мг 1 раз на добу. Детальніше читайте інструкцію
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
1 таб.
омепразол (у формі омепразолу магнію) 20 мгФармакологічна дія
Механізм дії
Омепразол є слабкою основоюристанням. Концентрується в кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, активується і інгібує протонну помпу - фермент Н+, К+-Атфази. Вплив омепразолу на останню стадію процесу утворення соляної кислоти в шлунку є дозозалежним і забезпечує високоефективне пригнічення базальної і стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від стимулюючого фактора.
Вплив на секрецію шлункового соку
Лосек® МАПС® при щоденному пероральному застосуванні далі��повідомляє швидке і ефективне пригнічення денний і нічний секреції соляної кислоти. Максимальний ефект досягається протягом 4 днів лікування. У пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки Лосек® МАПС® 20 мг викликає стійке зниження 24-годинний шлункової кислотності не менш ніж на 80%. При цьому досягається зниження середньої максимальної концентрації соляної кислоти після стимуляції пентагастрином на 70% протягом 24 годин.
У пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки Лосек® МАПС® 20 мг при щоденному пероральному застосуванні підтримай��повідомляє у внутрішньошлункової середовищі значення кислотності на рівні рН>3 у середньому протягом 17 годин на добу.
Інгібування секреції соляної кислоти залежить від площі під кривою концентрація-час (AUC) омепразолу, а не від концентрації препарату в плазмі в даний момент часу.
Дію на Helicobacter pylori
Омепразол має бактерицидний ефект на Helicobacter pylori in vitro. Ерадикація Helicobacter pylori при застосуванні омепразолу спільно з антибактеріальними засобами супроводжується швидким усуненням симптомів, високим ступенем зажив��ения дефектів слизової оболонки ШКТ і тривалою ремісією виразкової хвороби, що знижує ймовірність таких ускладнень, як кровотеча так само ефективно, як і постійна підтримуюча терапія.
Інші ефекти, пов'язані з пригніченням секреції соляної кислоти
У пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, протягом тривалого проміжку часу, частіше відзначається утворення залізистих кіст у шлунку; доброякісні кісти і проходять самостійно на тлі продовження терапії. Ці явища�� зумовлені фізіологічними змінами в результаті інгібування секреції соляної кислоти.
Зниження секреції соляної кислоти в шлунку під дією інгібіторів протонного насоса або інших знижують кислотність шлунка коштів, приводить до підвищення росту нормальної мікрофлори кишечника, що у свою чергу може призводити до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, викликаних бактеріями роду Salmonella spp. і Campylobacter spp., а у госпіталізованих пацієнтів, ймовірно, також бактерією Clostridium difficile.
Під час лікування препаратами, що зменшують секрецію залоз шлунка, концентрація гастрину в сироватці крові
підвищується. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніна A (CgA). Підвищення концентрації CgA може впливати на результати обстежень для виявлення нейроендокринних пухлин. Для
запобігання даного впливу терапію інгібіторами протонного насоса необхідно призупинити через 5-14 днів до проведення дослідження концентрації CgA. Якщо за цей час концентрація CgA не повернулася до нор��індивідуальні значення,
дослідження слід повторити.
У дітей та дорослих пацієнтів, що тривало приймали омепразол, відзначалося збільшення кількості энтерохромаффиноподобных клітин, ймовірно, пов'язане зі збільшенням концентрації гастрину в сироватці крові. Клінічної значущості дане явище не має.Фармакокінетика
Розподіл
Омепразол абсорбується в тонкій кишці, як правило, протягом 3-6 годин. Биодоступиость після прийому внутрішньо становить приблизно 60%. Прийом їжі не впливає на біодоступність омепраз��ла.
Показник связываемости омепразолу з білками плазми становить близько 95%, об'єм розподілу становить 0,3 л/кг.
Метаболізм
Омепразол повністю метаболізується в печінці. Основні ферменти, які беруть участь у процесі метаболізму, CYP2C19 і CYP3A4. Утворюються метаболіти - сульфон, сульфід і гідрокси-омепразол не роблять значного впливу на секрецію соляної кислоти.
Загальний плазмовий кліренс становить 0,3-0,6 л/хв. Біодоступність омепразолу збільшується приблизно на 50% при повторному прийомі з порівняно з прийомом разової дози.
Виведення
T1/2 становить близько 40 хвилин (30-90 хвилин). Близько 80% виводиться у вигляді метаболітів нирками, а решта - кишечником.
Особливі групи пацієнтів
Не відзначено значних змін біодоступності омепразолу у літніх пацієнтів або у пацієнтів з порушеною функцією нирок.
У пацієнтів з порушеною функцією печінки відзначається збільшення біодоступності омепразолу і значне зменшення плазмового кліренсуПобічні дії
Нижче наведено побочныті ефекти, які не залежать від режиму дозування омепразолу, які були відзначені в ході клінічних досліджень, а також при постмаркетинговому застосуванні.
Часто (>1/100, <1/10) Головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, нудота/блювання, запор
Нечасто (> 1/1000, <1/100) Дерматит, свербіж, висип, кропив'янка, сонливість, безсоння, запаморочення, парестезії, нездужання, підвищення активності печінкових ферментів
Рідко (>1/10000, <1/1000) Реакції гіперчутливості (наприклад, лихоманка, ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція/анафілактичний шок), бронхоспазм, гепатит (з жовтяницею або без), печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів із захворюваннями печінки, артралгія, міалгія, м'язова слабкість, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, депресія, гіпонатріємія, збудження, агресія, збентеження, галюцинації, порушення смаку, затуманення зору, сухість у роті, стоматит, кандидоз ШКТ, алопеція, фотосенсибілізація, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, інтерстиціальний нефр��т, гінекомастія, пітливість, периферичні набряки, мікроскопічний коліт
Дуже рідко (<1/10000) Гіпомагніємія, гіпокальціємія внаслідок важкої гіпомагніємії,гіпокаліємія внаслідок гіпомагніємії
Повідомлялося про випадки утворення залізистих кіст у шлунку у пацієнтів, які приймають препарати, що знижують
секрецію залоз шлунка, протягом тривалого проміжку часу; доброякісні кісти і проходять самостійно на тлі продовження терапіїОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Пр�� наявності будь-яких тривожних симптомів (наприклад, таких як значна спонтанна втрата маси тіла, повторна
блювання, дисфагія, блювання з домішками крові або мелена), а також при наявності виразки шлунка (або підозри на виразку
шлунка) слід виключити наявність злоякісного новоутворення, оскільки лікування препаратом Лосек® МАПС® може призвести до згладжування симптоматики і відстрочити постановку діагнозу.
Не рекомендується сумісне застосування омепразолу з такими препаратами, як атазанавір та нелфінавір.
За результатами досліджень відзначено фармакокінетична/фармакодинамічна взаємодія між клопидогрелом (навантажувальна доза 300 мг і підтримуюча доза 75 мг/добу) і омепразолом (80 мг/добу всередину), що призводить до зниження експозиції до активного метаболиту клопідогрелю в середньому на 46% і зниження максимальної інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у середньому на 16%. Тому слід уникати одночасного застосування омепразолу і клопідогрелю.
Окремі наглядові дослідження вказують на те, що тера��ія інгібіторами протонного насоса може незначно підвищувати ризик пов'язаних з остеопорозом переломів, проте в інших подібних дослідженнях підвищення ризику не відзначено.
У рандомізованих, подвійних сліпих контрольованих клінічних дослідженнях омепразолу та езомепразолу, включаючи два відкритих дослідження з тривалістю терапії понад 12 років, не була підтверджена зв'язок переломів на фоні остеопорозу з застосуванням інгібіторів протонного насоса.
Хоча причинно-наслідковий зв'язок застосування омепразолу/езомепразолу з переломами на тлі остеопорозу не встановлена, пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу або переломів на його тлі повинні перебувати під відповідним клінічним спостереженням.
Вплив на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами
Відсутні дані про вплив препарату Лосек® МАПС® на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами. Однак, у зв'язку з тим, що під час терапії можуть спостерігатися запаморочення, нечіткість зору, сонливість, слід дотримуватися обережності при управлінні автотранспортом або іншими механізмами.
Передозування
Разові пероральні дози препарату Лосек® МАПС® до 400 мг не викликали якихось важких симптомів. При прийомі дорослими 560 мг омепразолу відзначалася помірна інтоксикація. При збільшенні дози швидкість елімінації препарату не змінювалась (кінетика першого порядку), специфічне лікування при цьому не було потрібно.
Симптоми: запаморочення, сплутаність свідомості, апатія, головний біль, дилатація судин, тахікардія, нудота, блювання, метеоризм, діарея.
Лечение: симптоматичне лікування, при необхідності - промивання шлунка, призначення активованого вугілля.Свідчення
Лосек® МАПС® призначений для лікування наступних захворювань:
— виразка дванадцятипалої кишки;
— виразка шлунка;
— НПЗП асоційовані виразки та ерозії шлунка і дванадцятипалої кишки;
— ерадикація Helicobacter pylori при виразковій хворобі;
— рефлюкс езофагіт;
— симптоматична гастро-езофагеальна рефлюксна хвороба;
— диспепсія, пов'язана з підвищеною кислотністю;
<br /> — синдром Золлингераэллисона.Протипоказання
— відома підвищена чутливість до омепразолу, заміщених бензімідазолів або інших інгредієнтів, що входять до складу препарату.
З обережністю
При наявності таких симптомів, як значна спонтанна втрата у вазі, часте блювання, дисфагія, блювання з кров'ю або мелена, а також при наявності виразки шлунка (або підозри на виразку шлунка) слід виключити наявність злоякісного новоутворення, оскільки лікування може призвести до маскування симптом��в і, таким чином, затримати постановку діагнозу.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Результати досліджень показали відсутність побічної дії омепразолу на здоров'я вагітних жінок, на плід чи на новонародженого. Лосек® МАПС® може застосовуватись під час вагітності.
Омепразол проникає в грудне молоко, однак при застосуванні його в терапевтичних дозах впливу на дитину малоймовірно.
У пацієнтів з порушенням функції печінки біодоступність та період напівжиття в плазмі омепразолу збільшуються. У зв'язку з цим доза 10-20 мг на добу є достатньою.
Для пацієнтів з порушенням функції нирок коригування дози не потрібно.
Досвід застосування у дітей обмежений.Лікарська взаємодія
Вплив омепразолу на фармакокінетику інших лікарських препаратів
Зниження секреції соляної кислоти в шлунку при лікуванні омепразолом та іншими інгібіторами протонного насоса може призвести до зниження або підвищення абсорбції інших препаратів, всмоктування яких залежить від кислотності ср��ди.
Подібно до інших препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, лікування омепразолом може призвести до зниження всмоктування кетоконазолу, ітраконазолу та эрлотиниба, а так само підвищення всмоктування таких препаратів, як дигоксин.
Спільний прийом омепразолу в дозі 20 мг один раз на добу і дигоксину підвищує біодоступність дигоксину на 10%
(біодоступність дигоксину підвищувалася на величину до 30% 20% пацієнтів).
Було показано, що омепразол взаємодіє з деякими антиретровірусними препаратами.
Мо��анизмы і клінічне значення цих взаємодій не завжди відомі. Збільшення значення рН на тлі терапії омепразолом може впливати на всмоктування антиретровірусних препаратів. Також можлива взаємодія на рівні ізоферменту CYP2C19. При сумісному застосуванні омепразолу та деяких антиретровірусних препаратів, таких як атазанавір та нелфінавір, на тлі терапії омепразолом відзначається зниження їх концентрації в сироватці. У зв'язку з цим сумісне застосування омепразолу з антиретровірусними препаратами, такими як атазанавір та нел��инавир, не рекомендується.
При одночасному застосуванні омепразолу і саквінавіру було відмічено підвищення концентрації саквінавіру в сироватці, при застосуванні з деякими іншими антиретровірусними препаратами їх концентрація не змінювалася.
Омепразол інгібує CYP2C19 - основний ізофермент, бере участь у його метаболізмі. Сумісне застосування омепразолу з іншими препаратами, у метаболізмі яких бере участь ізофермент CYP2C19, такими як діазепам, варфарин (R-варфарин) або інші антагоністи вітаміну К, фенітоїн і цилостазол, може призвести до уповільнення метаболізму цих препаратів. Рекомендується спостереження за пацієнтами, які приймають фенітоїн і омепразол, може знадобитися зниження дози фенітоїну. Однак супутнє лікування омепразолом у добовій дозі 20 мг не впливає на концентрацію фенітоїну в плазмі крові у пацієнтів, що тривало приймають препарат. При застосуванні омепразолу пацієнтами, які отримують варфарин або інші антагоністи вітаміну К, необхідний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення; в ряді випадків може знадобитися зниження дози варфарину або іншого антагоніста вітаміну К. У той же час супутнє лікування омепразолом у добовій дозі 20 мг не призводить до зміни часу коагуляції у пацієнтів, що тривало приймають варфарин.
Застосування омепразолу у дозі 40 мг один раз на добу призводило до збільшення Cmax та AUC цилостазола на 18% і 26%, відповідно; для одного з активних метаболітів цилостазола збільшення склало 29% і 69%, відповідно. За результатами досліджень відзначено фармакокінетична/фармакодинамічна взаєсприяння між клопидогрелом (навантажувальна доза 300 мг і підтримуюча доза 75 мг/добу) і омепразолом (80 мг/добу всередину), що призводить до зниження експозиції до активного метаболиту клопідогрелю у середньому на 46% і зниження максимальної інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у середньому на 16%.
Клінічна значущість цієї взаємодії не ясна. Підвищення ризику серцево-судинних ускладнень при
спільному застосуванні клопідогрелю та інгібіторів протонного насоса, в тому числі омепразолу, не було показуале в
проспективному рандомізованому незавершеному дослідженні за участю більше 3760 пацієнтів, що отримували плацебо або омепразол у дозі 20 мг/добу одночасно з терапією клопидогрелом і ацетилсаліциловою кислотою (АСК), і не
підтверджено додатковим нерандомизированным аналізом клінічних результатів масштабних проспективних рандомізованих досліджень за участю понад 47000 пацієнтів.
Результати низки наглядових досліджень суперечливі і не дають однозначної відповіді про наявність або
відсутн��виї підвищеного ризику серцево-судинних тромбоемболічних ускладнень на фоні сумісного застосування клопідогрелю та інгібіторів протонного насоса.
При застосуванні клопідогрелю спільно з фіксованою комбінацією 20 мг езомепразолу та 81 мг АСК експозиція до
активному метаболиту клопідогрелю знизилася майже на 40% порівняно з монотерапією клопидогрелом, при цьому
максимальні рівні інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів були однаковими, що, ймовірно, пов'язано з одночасним прийомом АСК у низьких дозах.
Омепразол не впливає на метаболізм препаратів, метаболизируемых ізоферментом CYP3A4, таких як циклоспорин, лідокаїн, хінідин, естрадіол, еритроміцин і будесонид.
Не виявлено взаємодії омепразолу з наступними препаратами: кофеїн, теофілін, S -варфарин, піроксикам, диклофенак, напроксен, метопролол, пропранолол і етанол.
При одночасному застосуванні омепразолу та такролімусу було відмічено підвищення концентрації такролімусу в сироватці крові.
У деяких ��ациентов відзначали підвищення концентрації метотрексату на фоні сумісного застосування з інгібіторами протонного насоса. При призначенні високих доз метотрексату слід розглянути можливість тимчасової відміни омепразолу.
Вплив лікарських препаратів на фармакокінетику омепразолу
В метаболізмі омепразолу беруть участь ізоферменти СУР2С19 і СУР3 А4. Сумісне застосування омепразолу та інгібіторів изоферментоз СУР2С19 і CYP3A4, таких як кларитроміцин і вориконазол, може призводити до підвищення концентрації омепразола у плазмі крові за рахунок уповільнення метаболізму омепразолу. Спільне застосування вориконазола і омепразолу призводить до більш ніж дворазового збільшення AUC омепразолу. У зв'язку з хорошою переносимістю високих доз омепразолу, при нетривалому сумісному застосуванні цих препаратів не вимагається корекції дози омепразолу.
Лікарські препарати, що індукують ізоферменти CYP2C19 і CYP3A4, такі як рифампіцин і препарати звіробою продірявленого, при спільному застосуванні з омепраэолом можуть призводити до зниження доонцентрации омепразолу в плазмі крові за рахунок прискорення метаболізму омепразолу.
