Лортенза 0,005 + 0,05 n30 табл п/плен/оболоч (Лортенза 0,005 + 0,05 n30 табл п/плен/оболоч)

Дозування

Внутрішньо, 1 раз/добу, незалежно від часу прийому їжі, запиваючи невеликою кількістю води. Рекомендована доза препарату Лортенза - 1 таб./сут. Препарат Лортенза в дозі 5 мг+50 мг призначають пацієнтам, які не досягли адекватного контролю артеріального тиску при застосуванні амлодипіну в дозі 5 мг або лозартану в дозі 50 мг в монотерапії. Препарат Лортенза в дозі 5 мг+100 мг призначають пацієнтам, які не досягли адекватного контролю артеріального тиску при застосуванні лозартану в дозі 100 мг або препарату Лортенза в дозі 5 мг+50 мг. Препарат Лортенза в дозі 10 мг+50 мг назначают пацієнтам, які не досягли адекватного контролю артеріального тиску при застосуванні амлодипіну в дозі 10 мг або препарату Лортенза в дозі 5 мг+50 мг. Препарат Лортенза в дозі 10 мг+100 мг призначають пацієнтам, які не досягли адекватного контролю артеріального тиску при застосуванні препарату Лортенза в дозі 5 мг+100 мг або 10 мг+50 мг. Доза підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів препарату. Якщо потрібно зміна дози одного з діючих речовин у складі фіксованого комбінованого препарату (наприклад, у зв'язку з знову діагностированным захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією), необхідний індивідуальний підбір доз окремих компонентів. Максимальна добова доза становить 10 мг+100 мг. Пацієнти, які одночасно приймають лозартан і амлодипін, можуть бути переведені на препарат Лортенза, що містить лозартан та амлодипін в тих же дозах. У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК від 50 до 20 мл/хв корекція дози не потрібна. Препарат Лортенза протипоказаний пацієнтам з КК менше 20 мл/хв) і пацієнтам, які перебувають на гемодиалізе. Пацієнтам з порушенням функції печінки (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) в анамнезі рекомендується застосовувати більш низькі дози лозартану. У зв'язку з відсутністю у препарату Лортенза дозування, що містить 25 мг лозартану, цю дозу слід призначати в монотерапія лозартаном. Застосування препарату Лортенза можливо у пацієнтів з порушенням функції печінки (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), яким за рішенням лікаря рекомендовано застосування лозартану в дозі 50 мг. У пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, внаслідок лікування високими доза��і діуретиків і т. д.) початкову дозу лозартану слід знизити до 25 мг 1 раз/добу. У зв'язку з відсутністю у препарату Лортенза дозування, що містить 25 мг лозартану, цю дозу слід призначати в монотерапія лозартаном. Перед застосуванням препарату Лортенза необхідно відновлення ОЦК і вмісту натрію в плазмі крові. У пацієнтів літнього віку корекції дози препарату Лортенза не потрібно, однак збільшувати дозу слід обережно. Препарат Лортенза не слід призначати дітям і підліткам віком до 18 років, оскільки дані відсутніе про ефективність і безпеку застосування у даної групи пацієнтів.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-коричневого з оранжевим відтінком кольору,

Склад

1 таб.

амлодипін 5 мг

лозартан калію 50 мг

Допоміжні речовини: целлактоза 80 36.45 мг, целюлоза мікрокристалічна 212.96 мг, крохмаль прежелатинізований 54.00 мг, карбоксиметилкрахмал натрію 22.00 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) 0.40 мг, кремнію діоксид колоїдний 1.6 мг, магнію стеарат 5.1 мг.

Фармакологічна діїе

Препарат Лортенза є комбінацією двох активних компонентів доповнюють один одного антигіпертензивну дію: амлодипіну (блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), лозартану (антагоніст рецепторів ангіотензину II (АРА II)). Активні компоненти препарату володіють різним механізмом антигіпертензивної дії: амлодипін викликає розширення судин, знижуючи загальний периферичний судинний опір (ЗПСО), лозартан, впливає на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему (РААС) (пригнічує ефекти ангіотензину II), що призводить до більш вираженого зниження артеріального тиску (АТ) у порівнянні з таким на тлі монотерапії кожним препаратом.

Амлодипін - похідне дигідропіридину, блокує повільні кальцієві канали і знижує трансмембранний потік іонів кальцію в кардіоміоцити і гладком'язові клітини судин. Антигіпертензивна дія амлодипіну пов'язана з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи артеріальних судин. У доклінічних дослідженнях амлодипін чинив більш виражену дію на гладком'язові клітини смокчудов порівняно з кардиомиоцитами. Амлодипін не чинить негативного впливу на атріовентрикулярну провідність, ні на скоротність міокарда. Зменшує опір судин нирок та збільшує т нирковий кровотік. Дослідження амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA (класифікація Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) показали, що амлодипін не чинить негативного впливу на толерантність до фізичного навантаження, фракції викиду або концентр��ня ліпідів і глюкози в плазмі крові. Після одноразового прийому амлодипіну всередину дія починається через 2-4 год і зберігається протягом 24 год. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається не раніше, ніж через 4 тижні після початку терапії. Амлодипін знижує артеріальний тиск у пацієнтів, що знаходяться в положенні лежачи і сидячи, а також при фізичному навантаженні. Завдяки поступовому розвитку фармакодинамічної ефекту амлодипін не викликає різкого зниження артеріального тиску або рефлекторної тахікардії. Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого желудочка. Гемодинамічні ефекти зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні амлодипіну.

Лозартан - це синтетичний АРА II типу AT1) для прийому всередину. Ангіотензин II є потужним вазоконстриктором, головним активним гормоном РААС і важливим визначальним патофизиологическим ланкою при розвитку артеріальної гіпертензії (АГ). Ангіотензин II зв'язується з АТ1-рецепторами, наявними у багатьох тканинах (гладкомышечная тканина судин, надниркові залози, нирки і серце) і виконує важливі біологічні функції, включаючи вазоконстрикцію і высвоб��оворення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює проліферацію гладком'язових клітин судин. Лозартан селективно блокує AT1-рецепторами. Лозартан та його фармакологічно активний карбоксилированный метаболіт (Е-3174) як в умовах in vitro, так і в умовах in vivo блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II, незалежно від джерела або шляху його синтезу.

Лозартан не має властивості агоніста і не блокує рецептори інших гормонів або іонних каналів, що беруть участь у регуляції серцево-судинної діяльності. Лозартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), що руйнує брадикінін. Відповідно, не викликає збільшення частоти небажаних ефектів, опосередкованих брадикініном.

Придушення регуляції секреції реніну під дією ангіотензину II за механізмом негативного зворотного зв'язку при лікуванні лозартаном викликає збільшення активності реніну плазми (АРП) крові, що призводить до підвищення концентрації ангіотензину II у плазмі крові. Однак антигіпертензивний ефект і зниження концентрації альдостерону в плазмі крові зберегти��ються, вказуючи на ефективну блокаду АТ1-рецепторів. Після припинення прийому лозартану АРП крові і концентрація ангіотензину II в плазмі крові знижуються протягом 3 діб до вихідних значень.

Фармакокінетика

Амлодипін

Всмоктування

При прийомі внутрішньо в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується. Максимальна концентрація (Cmax) в плазмі крові досягається через 6-12 год. Абсолютна біодоступність становить від 64% до 80%. Прийом їжі не впливає на всмоктування амлодипіну.

Розподіл

Об'єм розподілу (Vd) з��становить близько 21 л/кг Css в плазмі крові досягаються через 7-8 днів після початку прийому препарату. Зв'язування з білками плазми - 98%.

Метаболізм

Амлодипін піддається повільному, але активного метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "першого проходження". Метаболіти не мають суттєвої фармакологічною активністю.

Виведення

Кінцевий період напіввиведення (T1/2) з плазми крові становить 30-40 ч. Плазмовий кліренс становить 7 мл/хв/кг Приблизно 60% метаболітів і 10% амлодипіну в неизме��енном вигляді виводиться нирками, 20-25% - через кишечник.

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів

Досвід застосування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки обмежений. У пацієнтів з порушенням функції печінки відзначається подовження Т1/2.

Лозартан

Всмоктування

Після прийому внутрішньо лозартан добре всмоктується. Системна біодоступність лозартану при прийомі внутрішньо становить приблизно 33%. Cmax лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові досягаються через 1 год і через 3-4 год, відповідно.

Распред��лення

Лозартан і його активний метаболіт на 99% зв'язуються з білками плазми крові (здебільшого з альбуміном). Vd лозартану становить 34 л.

Метаболізм

Лозартан піддається метаболізму при "першому проходженні" через печінку з утворенням активного карбоксилированного метаболіту (Е-3174) та інших неактивних метаболітів.

Приблизно 14% дози лозартану, введеної в/в або прийнятої всередину, перетворюється на його активний метаболіт. Після прийому внутрішньо або в/в введення міченого радіоактивним вуглецем лозартану калію (14С л��зартан), більша частина радіоактивної мітки в крові відповідала лосартану та його активного метаболиту. Мінімальний рівень біотрансформації лозартану до його активного метаболіту спостерігалася приблизно в 1% пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях.

Виведення

Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить 600 мл/хв і 50 мл/хв, відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту -74 мл/хв і 26 мл/хв, відповідно. При прийомі лозартану внутрішньо майже 4% дози виводиться нирками в незміненому вигляді та 6% дози виводиться нирками у вигляді активного метаболіту. Фармакокінетика лозартану та його активного метаболіту лінійна при прийомі внутрішньо в дозах до 200 мг.

При прийомі всередину концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові знижуються поліекспоненційно з кінцевим Т1/2 близько 2 годин і 6-9 год, відповідно. У дозі 100 мг, що приймається 1 раз/добу ні лозартан, ні його активний метаболіт не кумулируют в плазмі крові. Лозартан та його метаболіти виводяться нирками і через кишечник з жовчю. При прийомі всередину і внутрішньовенному введення 14С лозартану у людини близько 35% і 43% радіоактивності, відповідно, лозартану та його активного метаболіту виводилося нирками і 58% і 50%, відповідно через кишечник.

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів

Концентрації лозартану і його активного метаболіту в плазмі крові у пацієнтів похилого віку з АГ істотно не різняться від даних показників у молодих пацієнтів з АГ.

Концентрації лозартану в плазмі крові у жінок з АГ в 2 рази перевищували відповідні значення у чоловіків з АГ. Концентрації актив��ого метаболіту у чоловіків і жінок не різнилися.

У пацієнтів з легким і середньотяжким алкогольним цирозом печінки при прийомі лозартану внутрішньо концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові збільшилися в 5 і 1.7 рази, відповідно, порівняно з аналогічними показниками у молодих здорових добровольців чоловічої статі.

Концентрація лозартану в плазмі крові не змінюється у пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) більше 10 мл/хв. Площа під кривою "концентрація-час" (AUC) лозартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно в 2 рази вище в порівнянні з AUC лозартану у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Концентрації активного метаболіту в плазмі крові не змінювалися у пацієнтів з порушенням функції нирок або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Лозартан і його активний метаболіт не виводяться за допомогою гемодіалізу

Побічні дії

Класифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто (?1/10), часто (від ?1/100 до <1/10), нечасто (від ?1/1000 до <1/100), рідко (від ?1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних).

Амлодипін Лозартан

Інфекційні та паразитарні захворювання Інфекція сечових шляхів - Частота невідома

Порушення з боку крові і лімфатичної системи-Лейкопенія, Дуже рідко -

Тромбоцитопенія, Дуже рідко

Анемія - Частота невідома

Порушення з боку імунної системи-Анафілактичні реакції - Рідко

Ангіоневротичний набряк* Дуже рідко

Васкуліт, включаючи геморагічний васкуліт (пурпура Шенлейна-Геноха) - Рідко

Реакції підвищеної чутливості Дуже рідко

Порушення з боку обміну речовин і харчування Гіперглікемія Дуже рідко -

Порушення психіки Безсоння, лабільність настрою (включаючи тривожність) Нечасто -

Депресія Нечасто

Сплутаність свідомості Рідко -

Порушення з боку нервової системи Запаморочення Часто

Часто Сонливість

Головний біль Часто

Розлади сну - Нечасто

Парестезія Нечасто -

Гіпестезія Нечасто -

Трьом��р Нечасто -

Дисгевзія Нечасто

М'язовий гіпертонус, периферична невропатія Дуже рідко -

Мігрень - Частота невідома

Порушення з боку органу зору Порушення зору (в т. ч. диплопія) Нечасто -

Порушення з боку органу слуху й лабіринтові порушення Вертиго - Часто

Шум у вухах Нечасто

Порушення з боку серця, Відчуття серцебиття Часто

Стенокардія - Нечасто

Інфаркт міокарда, аритмія (брадикардія, шлуночкова тахікардія, миготлива аритмія), Дуже рідко - <br />
Порушення з боку судин Відчуття "припливу" крові до шкіри обличчя, Часто -

Ортостатична гіпотензія (включаючи дозозалежні ортостатичні реакції)** - Нечасто

Виражене зниження АТ Нечасто -

Васкуліт Дуже рідко -

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння Задишка Нечасто -

Риніт Нечасто -

Кашель Дуже рідко

Порушення з боку травної системи-Біль у животі Часто

Нудота Часто -

Блювання, диспепсія, зміна реж��ма дефекації (включаючи діарею та запор), сухість слизової оболонки порожнини рота Нечасто -

Жага Нечасто -

Запор - Нечасто

Гастрит, гіперплазія ясен, Дуже рідко -

Дуже рідко Панкреатит

Діарея - Частота невідома

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Дуже рідко

Порушення функції печінки - Частота невідома

Жовтяниця Дуже рідко -

Підвищення активності печінкових ферментів, Дуже рідко -

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Шкірний висип ��ечасто

Алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, підвищене потовиділення, висип Нечасто -

Шкірний свербіж Нечасто

Кропив'янка, Дуже рідко

Фоточутливість, Дуже рідко

Багатоформна ексудативна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, Дуже рідко -

Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Набряки щиколоток Часто -

Судоми в м'язах Нечасто -

Міалгія, Нечасто Частота невідома

Артралгія Нечасто Частота невідома

Рабд��миолиз - Частота невідома

Біль у спині - Частота невідома

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Болючі позиви на сечовипускання, ніктурія, часте сечовипускання Нечасто -

Порушення з боку статевих органів та молочної залози Еректильна дисфункція/імпотенція Нечасто

Гінекомастія Нечасто -

Загальні розлади та порушення у місці введення, Підвищена стомлюваність Часто

Периферичні набряки Часто

Нездужання Нечасто

Біль Нечасто -

Гриппоподобнті симптоми - Частота невідома

Лабораторні та інструментальні дослідження Гіперкаліємія - Часто

Підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ)*** - Рідко

Гіпонатріємія - Частота невідома

Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Нечасто -

* Включаючи набряк гортані, голосових зв'язок, обличчя, губ, глотки і/або язика (з розвитком обструкції дихальних шляхів), у деяких пацієнтів спостерігався ангіоневротичний набряк в анамнезі при лікуванні іншими препаратами, включаючи інгібітори АПФ.

** Особ��про у пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або після лікування високими дозами діуретиків).

*** Зазвичай минає після відміни препарату.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Пацієнти зі зниженим ОЦК

У пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, при прийомі високих доз діуретиків, вираженої діареї, блюванні та інших станах, що призводять до гіповолемії) на початку терапії препаратом Лортенза може розвинутися симптоматична артеріальна гіпотензія. Перед застосуванням викларата Лортенза дефіцит ОЦК повинен бути усунутий. Для пацієнтів, чия добова доза лозартану становить 25 мг, застосування препарату Лортенза не рекомендується (див. розділ "Спосіб застосування та дози").

Особливі вказівки і запобіжні заходи, що відносяться до амлодипіну

Завдяки тривалому Т1/2 вазодилатація, що розвинулася в результаті прийому амлодипіну, може зберігатись і після його відміни. Таким чином, застосування іншого вазодилататора після скасування амлодипіну слід проводити з обережністю, необхідні індивідуальна проценка дози, інтервалу дозування та активний контроль стану пацієнта.

У період лікування необхідний контроль маси тіла та споживання кухонної солі, призначення відповідної дієти. Необхідна підтримка гігієни зубів і часте відвідування стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен).

Особливі вказівки і запобіжні заходи, що відносяться до лосартану

Гіперкаліємія (вміст калію в плазмі крові >5.5 ммоль/л) відмічалась у 1.5% пацієнтів, що приймали лозартан у вигляді монотерапив. Ні в одному з цих випадків не потрібна відміна препарату. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, триамтерен, амілорид, эплеренон), препаратів калію, калійвмісних замінників солі, а також препаратів, прийом яких може призводити до підвищення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин), з лозартаном повинно бути обґрунтоване (особливо у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок), а вміст калію в плазмі крові повинні перебувати під контролем.

Прийом лозартану може призводити до транзиторної артеріальної гіпотензії, що супроводжується шоком, непритомністю і задишкою.

Препарат Лортенза необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам:

- зі зниженим ОЦК;

- які знаходяться на дієті з обмеженням кухонної солі.

Реакції гіперчутливості

У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі (набряк гортані, голосових зв'язок, обличчя, губ, глотки і/або язика) необхідний контроль застосування препарату Лортенза (див. розділ "Побічна дія").

Аортальний або мітральний стенози, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Як і всі ЛЗ, що володіють вазодилатирующим дією, АРА II повинні застосовуватися з обережністю у пацієнтів з аортальним чи мітральним стенозами, ГОКМП.

Хронічна серцева недостатність

Як і при застосуванні інших ЛЗ, що надають дію на РААС, у пацієнтів з ХСН і з або без порушення функції нирок існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії або гострого порушення функції нирок.

Оскільки відсутній достатній досвід застосування лозартану у пациентов з ХСН і супутнім тяжким порушенням функції нирок, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), а також у пацієнтів із серцевою недостатністю і симптоматичними загрозливими для життя аритміями, препарат Лортенза слід застосовувати з обережністю у пацієнтів даних груп.

Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні захворювання

Як і всі ЛЗ, що володіють вазодилатирующим дією, АРА II повинні застосовуватися з обережністю у пацієнтів з ішемічною хворобою ��ердца або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження АТ у даної групи пацієнтів може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.

Первинний гіперальдостеронізм

Оскільки у пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається позитивна відповідь на терапію гіпотензивними засобами, які діють шляхом інгібування РААС, застосування препарату Лортенза не рекомендується у даної групи пацієнтів.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Дані фармакокин��тичних досліджень вказують на те, що у пацієнтів з цирозом печінки спостерігається значне підвищення концентрації лозартану в плазмі крові. Застосування препарату Лортенза не рекомендується у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), а також у пацієнтів з печінковою недостатністю (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), яким рекомендовано зниження дози лозартану до 25 мг/добу.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Внаслідок інгібування РААС у деяких схильних пациентов, що приймали лозартан, відзначалися оборотні при відміні препарату зміни функції нирок.

У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, при ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA), застосування інгібіторів АПФ супроводжувалось олігурією і/або наростаючої азотемією і рідко, гострою нирковою недостатністю та/або летальним результатом. Схожа картина спостерігалася і при застосуванні лозартану у таких пацієнтів. У клінічних дослідженнях застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів з одно - іл�� двобічним стенозом ниркової артерії, призводило до збільшення концентрації креатиніну і залишкового азоту сечовини в плазмі крові. Подібний ефект спостерігався і при прийомі лозартану у даної групи пацієнтів, він був оборотна при відміні препарату. Препарат Лортенза повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки.

Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин

Препарат Лортенза містить лактозу, тому не слід застосовувати п��і наступних станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами

Слід дотримуватися обережності при управлінні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, враховуючи ризик розвитку запаморочення.

Передозування

Випадки передозування фіксованою комбінацією амлодипін/лозартан незвестны. Нижче наведені дані про передозування амлодипіну та лозартану, що приймаються окремо.

Амлодипін

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску з можливим розвитком рефлекторної тахікардії і надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку тяжкої і стійкої артеріальної гіпотензії, у т. ч. з розвитком шоку і летального результату).

Лікування: прийом активованого вугілля (застосування активованого вугілля у здорових добровольців негайно або протягом 2 год після прийому всередину 10 мг амлодипіну призводило до значного знижений��ю його всмоктування). При необхідності показане промивання шлунка. Клінічно значуща артеріальна гіпотензія при передозуванні амлодипіну, вимагає проведення комплексу заходів по нормалізації стану серцево-судинної системи, необхідно надати піднесене положення нижнім кінцівкам, здійснювати постійний контроль за функціональними показниками серця і дихальної системи, об'єму циркулюючої крові і діурезу. Інтенсивна симптоматична терапія. Для відновлення судинного тонусу та артеріального тиску застосовують судинозвужувальні препарати (при відсутності противопоказаний до їх застосування), з метою усунення блокади кальцієвих каналів - в/в введення кальцію глюконату. Гемодіаліз неефективний.

Лозартан

Є обмежені дані щодо передозування лозартану.

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, брадикардія, зумовлена парасимпатичною (вагусною) стимуляцією.

Лікування: при розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії проводять підтримуючу терапію. Гемодіаліз для лозартану та його активного метаболіту неефективний.

Свідчення

— артеріальная гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія амлодипіном і лозартаном).

Протипоказання

— печінкова недостатність тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю);

— гемодинамічно виражений стеноз устя аорти;

— гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда;

— шок (включаючи кардіогенний шок);

— тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст.);

— тяжкі порушення функції нирок (КК менше 20 мл/хв), застосуванняня у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі;

— одночасне застосування з алискиреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв);

— вагітність;

— період годування груддю;

— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);

— непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції;

— підвищена чутливість до активних діючих речовин та/або допоміжних компонентів препарату.

З осторо��ністю: двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки (відсутній досвід застосування); ІХС; нестабільна стенокардія, серцева недостатність з загрозливими для життя аритміями; цереброваскулярні захворювання; первинний гіперальдостеронізм; ангіоневротичний набряк в анамнезі; гіперкаліємія; артеріальна гіпотензія; печінкова недостатність (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); синдром слабкості синусового вузла (виражена брадикардія, тахікардія); ХСН неішемічною этиол��гії (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA); аортальний і/або мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП); гострий інфаркт міокарда (та протягом 1 місяця після інфаркту); застосування у пацієнтів з низьким об'ємом циркулюючої крові (ОЦК) (наприклад, при застосуванні діуретиків у високих дозах, вираженої діареї, блюванні та інших станах, що призводять до гіповолемії); у пацієнтів, які знаходяться на дієті з обмеженням кухонної солі; у пацієнтів літнього віку.

Застосування при вагітності і годуванні рруддю

Вагітність

Застосування препарату Лортенза при вагітності протипоказано, при настанні вагітності слід негайно припинити прийом препарату.

Лікарські засоби (ЛЗ), що впливають на РААС, можуть викликати пошкодження і загибель плоду і новонародженого при застосуванні у вагітних. Описані поодинокі випадки застосування інгібіторів АПФ при вагітності.

Застосування у II та III триместрах вагітності ЛЗ, що безпосередньо впливають на РААС, що пов'язано з такими ушкодженнями плода і осложнени��мі у новонароджених, як артеріальна гіпотензія, неонатальна гіпоплазія кісток черепа, анурія, оборотна і необоротна ниркова недостатність. Також відзначалися випадки олігогідрамніону, ймовірно, розвинувся внаслідок зниженої функції нирок у плода. У цих випадках олігогідрамніон був асоційований з контрактурами кінцівок, черепно-лицьовими деформаціями і гіпоплазією легенів плода. Крім цього, відзначалися випадки передчасних пологів, затримки внутрішньоутробного розвитку та незаращения артеріального протоку, однак связи із застосуванням АРА II в цих випадках виявлено не було. Перераховані побічні ефекти, мабуть, не є наслідком застосування АРА II в I триместрі вагітності. Вагітні, які приймали препарати АРА II в I триместрі вагітності, обов'язково мають бути проінформовані про наслідки прийому АРА II в II і III триместрах вагітності.

Залежно від терміну вагітності для оцінки функціонального стану плода може застосовуватися стресовий тест, нестрессовый тест або визначення біофізичного профілю плода. Пацієнти і вра�� повинні знати, що олігогідрамніон розвивається при необоротному пошкодження плоду. Новонароджені, матері яких приймали під час вагітності АРА II, повинні перебувати під лікарським наглядом, враховуючи ризик розвитку артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При розвитку олігурії, в першу чергу, необхідна корекція артеріального тиску і ниркової перфузії. Обмінна гемотрансфузія або гемодіаліз необхідні для корекції артеріальної гіпотензії і/або для заміщення функції нирок.

Амлодипін

Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. У дослідах на тварин спостерігалися ознаки репродуктивної токсичності при застосуванні амлодипіну у високих дозах. Застосування амлодипіну при вагітності можливе при відсутності безпечної гіпотензивної альтернативної терапії, і якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Лозартан

Застосування у II та III триместрах вагітності ЛЗ, що діють на РААС, може викликати серйозні пошкодження або навіть загибель плода, тому при плануванні вагітності або при її наступ��нні, слід припинити прийом лозартану та, при необхідності, перевести на альтернативну гіпотензивну терапію з урахуванням профілю безпеки. Ниркова перфузія у плода, яка залежить від РААС, розвивається з II триместру вагітності, тому ризик для плода зростає при прийомі лозартану в II і III триместрах вагітності.

Період грудного вигодовування

Невідомо відбувається виділення амлодипіну та/або лозартану з грудним молоком. У доклінічних дослідженнях у тварин відзначалися значні концентрації амлодипіну і/ічи активного метаболіту лозартану в грудному молоці. Застосування препарату Лортенза протипоказано в період грудного вигодовування.

Фертильність

Амлодипін

У деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів відзначалися оборотні біохімічні зміни головки сперматозоїда. Клінічних даних про потенційний вплив амлодипіну на фертильність недостатньо. Повідомлялося, що в дослідженні на щурах виявлено побічну дію на фертильність самців щурів.

Лозартан

У дослідженнях in vitro та in vivo мутагенні властивості лозартану не виявлені. Фертильність і репродуктивна функція самців щурів, які отримували внутрішньо дози до 150 мг/кг/добу, не змінювалися. При введенні самицям щурів доз 100 мг/кг/сут і більш спостерігалося зменшення кількості жовтих тіл, імплантатів і зародків.

Лікарська взаємодія

Антигіпертензивний ефект препарату Лортенза може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами. Тому одночасне застосування різних гіпотензивних засобів повинно бути обґрунтовано.

Амл��діпін

Одночасне застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами або інгібіторами АПФ вважається безпечним.

На відміну від інших БМКК клінічно значущої взаємодії амлодипіну (III покоління БМКК) не було виявлено при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), в т. ч. і з індометацином.

Можливе посилення антигіпертензивної дії БМКК при одночасному застосуванні з тіазидними і "петльовими" діуретиками, інгібіторами АПФ і нітратами, а також при одночасному застосуванні з альфа1-адреноблокаторами, нейролептиками.

Одночасне застосування амлодипіну з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 вимагає ретельного контролю симптомів артеріальної гіпотензії та периферичних набряків. При одночасному застосуванні дилтіазему в дозі 180 мг/добу та амлодипін в дозі 5 мг/добу в пацієнтів похилого віку системна експозиція амлодипіну підвищується на 60%. Еритроміцин при одночасному застосуванні підвищує Смах амлодипіну в плазмі крові у молодих пацієнтів на 22%, а у пацієнтів похилого уозраста - на 50%. У той же час, сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть підвищувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові в ще більшій мірі.

Незважаючи на те, що точної кількісної оцінки взаємодії амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, звіробою звичайного) не отримано, на тлі їх одночасного застосування рекомендується регулярний контроль АТ.

Бета-адреноблокатори при одночасному застосуванні з амлодипіном можуть викликати загострення перебігу ХСН.r />
Хоча при вивченні амлодипіну негативного інотропного дії зазвичай не спостерігали, тим не менш, деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативного інотропного дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон та хінідин).

Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з АГ не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну.

Повторне застосування амлодипіну в дозі 10 мг і аторвастатину у дозі 80 мг не супроводжується значними змінами показників ф��рмакокинетики аторвастатину.

Етанол (напої, що містять алкоголь): амлодипін при одноразовому і повторному застосуванні в дозі 10 мг не впливає на фармакокінетику етанолу.

Нейролептики та изофлуран посилюють антигіпертензивну дію похідних дигідропіридину.

При в/в введення дантролену на тлі терапії амлодипіном можливі колапс, аритмії, зниження сили серцевих скорочень і гіперкаліємія.

Препарати кальцію можуть знижувати антигіпертензивну дію БМКК.

При одночасному застосуванні амлодипін�� з препаратами літію можливе посилення прояви нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах).

Амлодипін не змінює фармакокінетику циклоспорину.

Не чинить впливу на концентрацію в сироватці крові дигоксину та його нирковий кліренс.

Не робить істотного впливу на дію варфарину (протромбіновий час).

Циметидин не впливає на фармакокінетику амлодипіну.

У дослідженнях in vitro амлодипін не впливає на зв'язування з білками плазми крові дигоксину, фенітоїну, варфарину і індометацину.

Одночасний багаторазовий прийом 240 мг грейпфрутового соку і 10 мг амлодипіну всередину не супроводжується істотною зміною фармакокінетики амлодипіну.

Одноразовий прийом алюміній - або магнийсодержащих антацидів не чинить істотного впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Лозартан

Як і при застосуванні інших засобів, що блокують утворення ангіотензину II і його ефекти, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, триамтерен, амілорид, эплеренон), препаратів калію і калійвмісних замінників солі може призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові.

Як і при застосуванні інших ЛЗ, що впливають на виведення натрію, лозартан може знижувати виведення літію, тому при одночасному застосуванні препаратів літію та АРА II необхідно ретельно моніторити концентрацію літію в сироватці крові.

У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, які отримували лікування НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), одночасне застосування ингибиторів АПФ та/або АРА II, включаючи лозартан, може викликати

подальше погіршення функції нирок, аж до розвитку гострої ниркової недостатності (ГНН). Зазвичай даний ефект оборотний. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можуть знижувати ефект АРА II, включаючи лозартан. Тому антигіпертензивний ефект АРА ІІ може бути послаблений при одночасному застосуванні НПЗП, зокрема, селективних інгібіторів ЦОГ-2. Таким чином, одночасне застосування комбінації амлодипін/лозартан з НПЗП необхідно проводити з обережністю у пацієнтів з нарушением функції нирок.

Подвійна блокада РААС (одночасне застосування інгібіторів АПФ і АРА II) у пацієнтів з атеросклерозом, ХСН або цукровий діабет з ураженням органів-мішеней асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії і порушення функції нирок (включаючи ОПН) у порівнянні з застосуванням препарату однієї з перерахованих груп. Подвійна блокада РААС можлива лише в окремих випадках під ретельним контролем функції нирок.

Одночасне застосування лозартану з алиск��реном протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв) і не рекомендується у інших пацієнтів.

Не відзначалося фармакокінетично значущих взаємодій лозартану з такими лікарськими засобами як гідрохлоротіазид, дигоксин, варфарин, циметидин і фенобарбітал. Прийом рифампіцину, індуктора лікарського метаболізму, знижує концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові.

У клінічних дослідженнях було вивчено застосування двох інгібіторів изофермен��а CYP3A4. Кетоконазол не впливав на метаболізм лозартану до активного метаболіту після в/в введення лозартану. Еритроміцин не чинив клінічно значущого ефекту на фармакокінетику лозартану при прийомі всередину.

Флуконазол, інгібітор ізоферменту CYP2C9, знижує концентрацію активного метаболіту лозартану і підвищує концентрацію лозартану в плазмі крові, однак фармакодинамічна значимість одночасного застосування лозартану та інгібіторів ізоферменту CYP2C9 не встановлена. Показано, що у пацієнтів, які не метаболизирующих лозартан в активный метаболіт, є дуже рідкісний і специфічний дефект ізоферменту CYP2C9. Ці дані свідчать про те, що метаболізм лозартану до активного метаболіту опосередковується переважно ізоферментом CYP2C9, а не ізоферментом CYP3A4