Дозировка
Внутрь, по 1 таблетки/, независимо от приема пищи. Максимальная доза - 2 таблетки 1 раз/ Максимальный гипотензивный эффект развивается в течение 3 нед после начала лечения.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
лозартан калия 100 мг
гидрохлоротиазид 25 мг
Вспомогательные вещества: крахмал прежелатинизированный, целлюлоза микрокристаллическая, лактозы моногидрат, магния стеарат.
Состав оболочки: гипромеллоза, макрогол 4000, краситель хинолиновый желтый (Е104), титана диоксид (Е171), тальк.
Фармакологическое действие
Комбинированный антигипертензивный препарат.
Лозартан - селективный антагонист рецепторов ангиотензина II типа АТ1 небелковой природы.
In vivo и in vitro лозартан и его биологически активный карбоксильный метаболит (ЕХР-3174) блокируют все физиологически значимые эффекты ангиотензина II на АT1-рецепторы независимо от пути его синтеза: приводит к повышению активности ренина плазмы крови, снижает концентрацию альдостерона в плазме крови.
Лозартан косвенно вызывает активацию АТ2-рецепторов за счет повышения уровня ангиотензина II. Лозартан не подавляет активность кининазы II, фермента, который участвует в метаболизме брадикинина.
Снижает ОПСС, давление в малом круге кровообращения; уменьшает постнагрузку, оказывает диуретический эффект.
Препятствует развитию гипертрофии миокарда, повышает толерантность к физической нагрузке у пациентов с хронической сердечной недостаточностью.
Прием лозартана 1 раз/ приводит к статистически значимому снижению систолического и диастолического АД. В течение суток лозартан равномерно контролирует АД, при этом антигипертензивный эффект соответствует естественному циркадному ритму. Снижение АД в конце действия дозы препарата составляло примерно 70-80% от эффекта на пике действия препарата, через 5-6 ч после приема. Синдром отмены не наблюдается; также лозартан не оказывает клинически значимого влияния на ЧСС.
Лозартан эффективен у мужчин и женщин, а также у пожилых (?65 лет) и более молодых пациентов (?65 лет).
Гидрохлоротиазид - тиазидный диуретик, диуретический эффект которого связан с нарушением реабсорбции ионов натрия, хлора, калия, магния, воды в дистальном отделе нефрона; задерживает выведение ионов кальция, мочевой кислоты. Обладает антигипертензивными свойствами; гипотензивное действие развивается за счет расширения артериол. Практически не оказывает влияния на нормальное АД. Диуретический эффект наступает через 1-2 ч, достигает максимума через 4 ч и продолжается 6-12 ч.
Антигипертензивное действие наступает через 3-4 дня, но для достижения оптимального терапевтического эффекта может потребоваться 3-4 недели.
Фармакокинетика
Фармакокинетика лозартана и гидрохлоротиазида при одновременном применении не отличается от таковой при их раздельном применении.
Лозартан
Всасывание
Хорошо всасывается из ЖКТ. Прием препарата с пищей не оказывает клинически значимого влияния на его сывороточные концентрации. Cmax лозартана в плазме крови достигается через 1 ч после приема внутрь. Биодоступность составляет около 33%.
Распределение
Более 99% лозартана и EXP-3174 связывается с белками плазмы крови, преимущественно с альбумином. Vd лозартана равен 34 л. Практически не проникает через ГЭБ.
Метаболизм
Подвергается значительному метаболизму при "первом прохождении" через печень, образуя активный метаболит ЕXP-3174 (14%) и ряд неактивных метаболитов, включая 2 основных метаболита, образующихся путем гидроксилирования бутильной группы цепи и менее значимый метаболит, N-2-тетразол глюкуронид. Cmax ЕXP-3174 достигается через 3-4 ч после приема препарата внутрь.
Выведение
Плазменный клиренс лозартана и EXP-3174 составляет приблизительно 10 мл/с (600 мл/мин) и 0.83 мл/с (50 мл/мин) соответственно. Почечный клиренс лозартана и EXP-3174 составляет около 1.23 мл/с (74 мл/мин) и 0.43 мл/с (26 мл/мин), соответственно. T1/2 лозартана и EXP-3174 составляет 2 ч и 6-9 ч, соответственно. Около 58% препарата выводится с желчью, 35% – с мочой.
Гидрохлоротиазид
Всасывание и распределение
После приема внутрь всасывание гидрохлоротиазида составляет 60-80%. Cmax в крови достигается через 1.5-5 ч. Связывание с белками плазмы - 64%
Метаболизм и выведение
Гидрохлоротиазид не метаболизируется и быстро выводится почками. T1/2 составляет 5-15 ч.
Побочные действия
Снижение АД, головокружение, аллергические реакции: ангионевротический отек (отек лица, губ и/или языка), гиперкалиемия, повышение активности печеночных трансаминаз
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Нет необходимости в специальном подборе начальной дозы больным пожилого возраста.
Возможно совместное назначение с другими гипотензивными препаратами.
Может повышать концентрацию мочевины и креатинина в плазме у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом почечной артерии единственной почки.
Гидрохлоротиазид может усилить гипотензию и нарушения водно-электролитного баланса (уменьшение ОЦК, гипонатриемию, гипохлоремический алкалоз, гипомагниемию, гипокалиемию), нарушить толерантность к глюкозе, снизить выведение кальция с мочой и вызывать преходящее незначительное повышение концентрации кальция в плазме, повышать концентрацию холестерина и ТГ, провоцировать возникновение гиперурикемии и/или подагры.
Прием лекарственных средств, непосредственно действующих на РААС, во II-III триместры беременности может привести к гибели плода. При возникновении беременности показана отмена (тиазиды проникают через ГЭБ). Относительно здоровым беременным женщинам использование диуретиков обычно не рекомендуется в связи с риском возникновения желтухи плода и новорожденного, тромбоцитопении матери. Терапия диуретиками не предупреждает развитие токсикоза беременности.
Показания
— артериальная гипертензия;
— для снижения риска сердечно-сосудистой заболеваемости и смертности у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка.
Противопоказания
гиперчувствительность;
— анурия;
— гиповолемия (в т.ч. на фоне высоких доз диуретиков);
— печеночная и/или почечная недостаточность;
— беременность;
— период лактации.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном приеме гидрохлоротиазида с этанолом, барбитуратами, опиоидными анальгетиками увеличивается риск развития ортостатической гипотензии; с пероральными гипогликемическими лекарственными средствами и инсулином может потребоваться коррекция дозы гипогликемических средств; с другими гипотензивными лекарственными средствами возможен аддитивный эффект; с колестирамином и колестиполом - нарушение всасывания гидрохлоротиазида. Однократный прием колестирамина или колестипола может уменьшать всасывание гидрохлоротиазида в ЖКТ на 85 и 43% соответственно.
При одновременном применении гидрохлоротиазида с ГКС, АКТГ возможно усиление потери электролитов, усугубление гипокалиемии; с прессорными аминами (норэпинефрином, эпинефрином) возможно незначительное снижение эффекта прессорных аминов, не препятствующее их использованию; с недеполяризующими миорелаксантами (тубокурарином) - усиление их действия;
(6389)
Дозування
Внутрішньо, по 1 таблетки/, незалежно від прийому їжі. Максимальна доза - 2 таблетки 1 раз/ Максимальний гіпотензивний ефект розвивається протягом 3 тижнів після початку лікування.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
лозартан калію 100 мг
гідрохлоротіазид 25 мг
Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, магнію стеарат.
Склад оболонки: гіпромелоза, макрогол 4000, барвник хіноліновий жовтий (Е104), титану діоксид (Е171), тальк.Фармакологічна дія
Комбінований антигіпертензивний препарат.
Лозартан - селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II типу АТ1 небілкової природи.
In vivo та in vitro лозартан та його біологічно активний карбоксильний метаболіт (ЕХР-3174) блокують усі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II на АТ1-рецептори незалежно від шляху його синтезу: призводить до підвищення активності реніну плазми крові, знижує концентрацію альдостерону в плазмі крові.
Лозартан побічно викликає активацію АТ2-рецепторів за рахунок підвищення рівня ангіотензину II. Лозартан не пригнічує активність кининазы II, ферменту, який бере участь у метаболізмі брадикініну.
Знижує ОПСС, тиск в малому колі кровообігу; зменшує постнавантаження, надає діуретичний ефект.
Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю.
Прийом лозартану 1 раз/ призводить до статистично значимого зниження систолічного і діастолічного АТ. Протягом��ие доби лозартан рівномірно контролює АТ, при цьому антигіпертензивний ефект відповідає природному циркадному ритму. Зниження АТ в кінці дії дози препарату становило приблизно 70-80% від ефекту на піку дії препарату, через 5-6 год після прийому. Синдром відміни не спостерігається; також лозартан не чинить клінічно значущого впливу на ЧСС.
Лозартан ефективний у чоловіків і жінок, а також у літніх (?65 років) і більш молодих пацієнтів (?65 років).
Гідрохлоротіазид - тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого зв'язку��н з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води в дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Володіє антигіпертензивними властивостями; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріол. Практично не впливає на нормальний артеріальний тиск. Діуретичний ефект настає через 1-2 год, досягає максимуму через 4 год і триває 6-12 год.
Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 не��їли.Фармакокінетика
Фармакокінетика лозартану та гідрохлоротіазиду при одночасному застосуванні не відрізняється від такої при їх роздільному застосуванні.
Лозартан
Всмоктування
Добре всмоктується з ШКТ. Прийом препарату з їжею не чинить клінічно значущого впливу на його сироваткові концентрації. Cmax лозартану в плазмі крові досягається через 1 год після прийому всередину. Біодоступність становить приблизно 33%.
Розподіл
Більше 99% лозартану та EXP-3174 зв'язується з білками плазми крові, переважно з альбуміном. Vd лозартану дорівнює 34 л. Практично не проникає через ГЕБ.
Метаболізм
Піддається значному метаболізму при "першому проходженні" через печінку, утворюючи активний метаболіт ЕХР-3174 (14%) і ряд неактивних метаболітів, включаючи 2 основних метаболіти, що утворюються шляхом гідроксилювання бутільной групи ланцюга і менш значущий метаболіт, N-2-тетразол глюкуронід. Cmax ЕХР-3174 досягається через 3-4 год після прийому препарату всередину.
Виведення
Плазмовий кліренс лозартану та EXP-3174 становить приблизно 10 м��/с (600 мл/хв) і 0.83 мл/с (50 мл/хв) відповідно. Нирковий кліренс лозартану і EXP-3174 становить близько 1.23 мл/с (74 мл/хв) і 0.43 мл/с (26 мл/хв), відповідно. T1/2 лозартану і EXP-3174 становить 2 години та 6-9 год, відповідно. Близько 58% препарату виводиться з жовчю, 35% – з сечею.
Гідрохлоротіазид
Всмоктування і розподіл
Після прийому всередину всмоктування гідрохлоротіазиду становить 60-80%. Cmax в плазмі крові досягається через 1.5-5 ч. Зв'язування з білками плазми - 64%
Метаболізм і виведення
Гідрохлоротіазид не метаболізується і швидкоыводится нирками. T1/2 складає 5-15 ч.Побічні дії
Зниження АТ, запаморочення, алергічні реакції: ангіоневротичний набряк (набряк обличчя, губ і/або язика), гіперкаліємія, підвищення активності печінкових трансаміназОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Немає необхідності у спеціальному підборі початкової дози хворим літнього віку.
Можливо одночасне призначення з іншими гіпотензивними препаратами.
Може підвищувати концентрацію сечовини і креатиніну в плазмі у пацієнтів з двостороннім стено��му ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки.
Гідрохлоротіазид може посилити гіпотензію та порушення водно-електролітного балансу (зменшення ОЦК, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію, гіпокаліємію), порушити толерантність до глюкози, знизити виведення кальцію з сечею та спричиняти минуще незначне підвищення концентрації кальцію в плазмі, підвищувати концентрацію холестерину і ТГ, провокувати виникнення гіперурикемії і/або подагри.
Прийом лікарських засобів, непос��едственно діючих на РААС, у II-III триместри вагітності може призвести до загибелі плоду. При виникненні вагітності показана відміна (тіазиди проникають через ГЕБ). Щодо здоровим вагітним жінкам використання діуретиків зазвичай не рекомендується у зв'язку з ризиком виникнення жовтяниці плода та новонародженого, тромбоцитопенію матері. Терапія діуретиками не попереджає розвиток токсикозу вагітності.Свідчення
— артеріальна гіпертензія;
— для зниження ризику серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка.Протипоказання
гіперчутливість;
— анурія;
— гіповолемія (в т. ч. на тлі високих доз діуретиків);
— печінкова та/або ниркова недостатність;
— вагітність;
— період лактації.Лікарська взаємодія
При одночасному прийомі гідрохлортіазиду з етанолом, барбітуратами, опіоїдними анальгетиками збільшується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії; з пероральними гіпоглікемічними лікарськими ��редствами та інсуліном може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів; з іншими гіпотензивними лікарськими засобами можливий адитивний ефект; з холестираміном і колестиполом - порушення всмоктування гідрохлоротіазиду. Одноразовий прийом колестираміну або колестиполу може зменшувати всмоктування гідрохлоротіазиду в ТРАКТІ на 85 і 43% відповідно.
При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду з ГКС, АКТГ можливе посилення втрати електролітів, посилення гіпокаліємії; з прессорними амінами (норепінефрином, епинефрином) можливе незначне зниження ефекту пресорних амінів, не перешкоджає їх використанню; з недеполяризуючими міорелаксантами (тубокурарину) - посилення їх дії;
