Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Лориста нд 0,1+0,025 n30 табл п/плен/оболоч (Лориста нд 0,1+0,025 n30 табл п/плен/оболоч)

896 грн
0 грн
Рейтинг: 76 (4.3) 5
Артикул: 7387
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

Препарат принимают внутрь, независимо от приема пищи. Лористу НД можно сочетать с другими антигипертензивными средствами. При артериальной гипертензии начальная и поддерживающая доза - 1 таб. (100/25 мг) 1 раз/сут. Как правило, препарат назначают при отсутствии адекватного терапевтического эффекта Лористы Н (50/12.5 мг). Максимальный антигипертензивный эффект достигается в течение 3 недель терапии. Максимальная суточная доза – 1 таб. Лористы НД. При сниженном ОЦК (например, на фоне приема диуретиков в высоких дозах) рекомендуемая начальная доза лозартана у пациентов с гиповолемией составляет 25 мг 1 раз/сут. В связи с этим терапию Лористой НД необходимо начинать после отмены диуретиков и коррекции гиповолемии. У пациентов пожилого возраста и пациентов с почечной недостаточностью средней степени тяжести (КК 30-50 мл/мин), включая находящихся на диализе, не требуется коррекции начальной дозы препарата. Для снижения риска сердечно-сосудистой заболеваемости и смертности у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка стандартная начальная доза лозартана составляет 50 мг 1 раз/сут. Пациентам, у которых не удалось достичь целевого уровня АД на фоне приема лозартана 50 мг/сут, требуется подбор терапии путем комбинации лозартана с низкими дозами гидрохлоротиазида (12.5 мг), и, в случае необходимости, нужно увеличить дозу лозартана до 100 мг в сочетании с гидрохлоротиазидом в дозе 12.5 мг/сут, в дальнейшем - увеличить дозу гидрохлоротиазида, назначая Лористу НД по 1 таб./сут.

Передозировка

Лозартан Симптомы: выраженное снижение АД, тахикардия, брадикардия, обусловленная парасимпатической (вагусной) стимуляцией. Лечение: форсированный диурез, симптоматическая терапия, гемодиализ неэффективен. Гидрохлоротиазид Симптомы: наиболее частые симптомы являются следствием дефицита электролитов (гипокалиемия, гипохлоремия, гипонатриемия) и дегидратации вследствие чрезмерного диуреза. При одновременном приеме сердечных гликозидов гипокалиемия может усугублять течение аритмий. Лечение: проведение симптоматической терапии

Лекарственная форма

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой от желтого до желтого с зеленоватым оттенком цвета, овальные, слегка двояковыпуклые.

Состав

1 таб.

лозартан калия 100 мг

гидрохлоротиазид 25 мг

Вспомогательные вещества: крахмал прежелатинизированный - 69.84 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 175.4 мг, лактозы моногидрат - 126.26 мг, магния стеарат - 3.5 мг.

Состав пленочной оболочки: гипромеллоза - 10 мг, макрогол 4000 - 1 мг, краситель хинолиновый желтый (Е104) - 0.11 мг, титана диоксид (Е171) - 2.89 мг, тальк - 1 мг.

Фармакологическое действие

Комбинированный антигипертензивный препарат.

Лозартан - селективный антагонист рецепторов ангиотензина II типа АТ1 небелковой природы.

In vivo и in vitro лозартан и его биологически активный карбоксильный метаболит (ЕХР-3174) блокируют все физиологически значимые эффекты ангиотензина II на АT1-рецепторы независимо от пути его синтеза: приводит к повышению активности ренина плазмы крови, снижает концентрацию альдостерона в плазме крови.

Лозартан косвенно вызывает активацию АТ2-рецепторов за счет повышения уровня ангиотензина II. Лозартан не подавляет активность кининазы II, фермента, который участвует в метаболизме брадикинина.

Снижает ОПСС, давление в малом круге кровообращения; уменьшает постнагрузку, оказывает диуретический эффект.

Препятствует развитию гипертрофии миокарда, повышает толерантность к физической нагрузке у пациентов с хронической сердечной недостаточностью.

Прием лозартана 1 раз/ приводит к статистически значимому снижению систолического и диастолического АД. В течение суток лозартан равномерно контролирует АД, при этом антигипертензивный эффект соответствует естественному циркадному ритму. Снижение АД в конце действия дозы препарата составляло примерно 70-80% от эффекта на пике действия препарата, через 5-6 ч после приема. Синдром отмены не наблюдается; также лозартан не оказывает клинически значимого влияния на ЧСС.

Лозартан эффективен у мужчин и женщин, а также у пожилых (?65 лет) и более молодых пациентов (?65 лет).

Гидрохлоротиазид - тиазидный диуретик, диуретический эффект которого связан с нарушением реабсорбции ионов натрия, хлора, калия, магния, воды в дистальном отделе нефрона; задерживает выведение ионов кальция, мочевой кислоты. Обладает антигипертензивными свойствами; гипотензивное действие развивается за счет расширения артериол. Практически не оказывает влияния на нормальное АД. Диуретический эффект наступает через 1-2 ч, достигает максимума через 4 ч и продолжается 6-12 ч.

Антигипертензивное действие наступает через 3-4 дня, но для достижения оптимального терапевтического эффекта может потребоваться 3-4 недели.

Фармакокинетика

Фармакокинетика лозартана и гидрохлоротиазида при одновременном применении не отличается от таковой при их раздельном применении.

Лозартан

Всасывание

Хорошо всасывается из ЖКТ. Прием препарата с пищей не оказывает клинически значимого влияния на его сывороточные концентрации. Cmax лозартана в плазме крови достигается через 1 ч после приема внутрь. Биодоступность составляет около 33%.

Распределение

Более 99% лозартана и EXP-3174 связывается с белками плазмы крови, преимущественно с альбумином. Vd лозартана равен 34 л. Практически не проникает через ГЭБ.

Метаболизм

Подвергается значительному метаболизму при "первом прохождении" через печень, образуя активный метаболит ЕXP-3174 (14%) и ряд неактивных метаболитов, включая 2 основных метаболита, образующихся путем гидроксилирования бутильной группы цепи и менее значимый метаболит, N-2-тетразол глюкуронид. Cmax ЕXP-3174 достигается через 3-4 ч после приема препарата внутрь

Выведение

Плазменный клиренс лозартана и EXP-3174 составляет приблизительно 10 мл/с (600 мл/мин) и 0.83 мл/с (50 мл/мин) соответственно. Почечный клиренс лозартана и EXP-3174 составляет около 1.23 мл/с (74 мл/мин) и 0.43 мл/с (26 мл/мин), соответственно. T1/2 лозартана и EXP-3174 составляет 2 ч и 6-9 ч, соответственно. Около 58% препарата выводится с желчью, 35% – с мочой.

Гидрохлоротиазид

Всасывание и распределение

После приема внутрь всасывание гидрохлоротиазида составляет 60-80%. Cmax в крови достигается через 1.5-5 ч. Связывание с белками плазмы - 64%

Метаболизм и выведение

Гидрохлоротиазид не метаболизируется и быстро выводится почками. T1/2 составляет 5-15 ч

Побочные действия

Со стороны ЦНС: часто - головная боль, системное и несистемное головокружение, бессонница, утомляемость; иногда - мигрень.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - ортостатическая гипотензия (дозозависимая), сердцебиение, тахикардия; редко - васкулиты.

Со стороны дыхательной системы: часто - кашель, инфекции верхних отделов дыхательных путей, фарингиты, отек слизистой оболочки носа.

Со стороны пищеварительной системы: часто - диарея, диспепсия, тошнота, рвота, боль в животе; редко - гепатит, нарушение функции печени; очень редко - повышение активности ферментов печени и билирубина.

Со стороны костно-мышечной системы: часто - миалгия, боль в спине; иногда - артралгии.

Со стороны системы кроветворения: нечасто - анемия, пурпура Шенлейна-Геноха.

Со стороны лабораторных показателей: часто - гиперкалиемия, повышение концентрации гемоглобина и гематокрита (клинически не значимо); иногда - умеренное повышение уровня мочевины и креатинина в сыворотке крови.

Аллергические реакции: иногда - крапивница, кожный зуд; редко - анафилактические реакции, ангионевротический отек (включая отек гортани и языка, вызывающий обструкцию дыхательных путей и/или отек лица, губ, глотки).

Прочие: часто - астения, слабость, периферические отеки, боль в груди.

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

Нет необходимости в специальном подборе начальной дозы больным пожилого возраста.

Возможно совместное назначение с другими гипотензивными препаратами.

Может повышать концентрацию мочевины и креатинина в плазме у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом почечной артерии единственной почки.

Гидрохлоротиазид может усилить гипотензию и нарушения водно-электролитного баланса (уменьшение ОЦК, гипонатриемию, гипохлоремический алкалоз, гипомагниемию, гипокалиемию), нарушить толерантность к глюкозе, снизить выведение кальция с мочой и вызывать преходящее незначительное повышение концентрации кальция в плазме, повышать концентрацию холестерина и ТГ, провоцировать возникновение гиперурикемии и/или подагры.

Прием лекарственных средств, непосредственно действующих на РААС, во II-III триместры беременности может привести к гибели плода. При возникновении беременности показана отмена (тиазиды проникают через ГЭБ). Относительно здоровым беременным женщинам использование диуретиков обычно не рекомендуется в связи с риском возникновения желтухи плода и новорожденного, тромбоцитопении матери. Терапия диуретиками не предупреждает развитие токсикоза беременности.



Можно назначать вместе с другими гипотензивными средствами.

Нет необходимости в специальном подборе начальной дозы у пациентов пожилого возраста. Препарат может повышать концентрацию мочевины и креатинина в плазме крови у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом почечной артерии единственной почки.

Гидрохлоротиазид может усилить артериальную гипотензию и нарушения водно-электролитного баланса (уменьшение ОЦК, гипонатриемию, гипохлоремический алкалоз, гипомагниемию, гипокалиемию), нарушать толерантность к глюкозе, снизить выведение кальция с мочой и вызывать преходящее, незначительное повышение концентрации кальция в плазме крови, повышать концентрацию холестерина и ТГ, провоцировать возникновение гиперурикемии и/или подагры.

Лориста® НД содержит лактозу, поэтому препарат не назначают пациентам с дефицитом лактазы, галактоземией или синдромом мальабсорбции глюкозы/галактозы.

Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами

Практически все пациенты во время терапии препаратом Лориста® НД могут выполнять действия, требующие повышенного внимания (например, управление автомобилем или опасными техническими средствами). У отдельных лиц в начале терапии препарат может вызвать артериальную гипотензию и головокружение и, таким образом, косвенно повлиять на их психофизическое состояние. В целях безопасности перед началом деятельности, требующей повышенного внимания, пациенты должны сначала оценить свою реакцию на проводимое лечение.

Показания

— артериальная гипертензия;

— для снижения риска сердечно-сосудистой заболеваемости и смертности у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка.

Противопоказания

— анурия;

— выраженные нарушения функции почек (КК<30 мл/мин);

— гиперкалиемия;

— дегидратация (в т.ч. на фоне приема диуретиков в высоких дозах);

— выраженные нарушения функции печени;

— рефрактерная гипокалиемия;

— артериальная гипотензия;

— дефицит лактазы;

— галактоземия или синдром мальабсорбции глюкозы/галактозы;

— беременность;

— период лактации;

— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);

— повышенная чувствительность к лозартану и другим компонентам препарата;

— повышенная чувствительность к производным сульфонамидов.

С осторожностью следует применять при нарушениях водно-электролитного баланса крови (гипонатриемия, гипохлоремический алкалоз, гипомагниемия, гипокалиемия), двустороннем стенозе почечных артерий или стенозе артерии единственной почки, сахарном диабете, гиперкальциемии, гиперурикемии и/или подагре, при отягощенном аллергологическом анамнезе (у некоторых пациентов ангионевротический отек развивался ранее при приеме других лекарственных веществ, в т.ч. ингибиторов АПФ) и бронхиальной астме, системных заболеваниях крови (в т.ч. при СКВ), одновременно с НПВС (в т.ч. ингибиторами ЦОГ-2).

Применение при беременности и кормлении грудью

Данных по применению лозартана при беременности нет. Почечная перфузия плода, которая зависит от развития ренин-ангиотензиновой системы, начинает функционировать в III триместре беременности. Риск для плода возрастает при приеме лозартана во II и III триместрах, т.к. прием лекарственных средств, непосредственно действующих на систему ренин-ангиотензин, во время II и III триместров беременности может привести к гибели плода.

Не рекомендуется назначение диуретиков при беременности в связи с риском возникновения желтухи у плода и новорожденного, тромбоцитопении у матери. Терапия диуретиками не предупреждает развитие токсикоза беременности.

При установлении беременности терапию Лористой НД следует немедленно прекратить.

При необходимости применения препарата в период лактации следует прекратить грудное вскармливание.

Применение при нарушениях функции печени

Препарат не рекомендован пациентам с поражениями печени.

Применение при нарушениях функции почек

Не рекомендуется назначать препарат при тяжелом нарушении функции почек и пациентам на гемодиализе.

Применение у детей

Противопоказание: возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).

Применение у пожилых пациентов

У пациентов пожилого возраста не требуется коррекции начальной дозы препарата.

Лекарственное взаимодействие

Лозартан

В клинических исследованиях не выявлено клинически значимого фармакокинетического взаимодействия лозартана с гидрохлоротиазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбиталом, кетоконазолом и эритромицином.

Рифампицин и флуконазол снижают уровень активного метаболита лозартана (клинически данное взаимодействие не изучено).

Одновременное применение лозартана с калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, триамтерен, амилорид), калийсодержащими добавками или солями калия может приводить к гиперкалиемии.

НПВС, в т.ч. селективные ингибиторы ЦОГ-2, могут уменьшать эффективность диуретиков и других гипотензивных средств, включая лозартан.

У пациентов с нарушенной функцией почек, получавших терапию НПВС (включая ингибиторы ЦОГ-2), терапия антагонистами рецепторов ангиотензина II может приводить к дальнейшему ухудшению функции почек, включая острую почечную недостаточность, которая обычно обратима.

Гипотензивный эффект лозартана, как и других гипотензивных средств, может быть снижен при приеме индометацина.

Гидрохлоротиазид

При одновременном применении с тиазидными диуретиками этанол, барбитураты и наркотические средства могут потенцировать риск развития ортостатической гипотензии.

При одновременном применении с гипогликемическими средствами (для приема внутрь и инсулина) может потребоваться коррекция дозы гипогликемических средств.

При приеме в комбинации с другими гипотензивными средствами отмечается аддитивный эффект.

Колестирамин и колестипол нарушают всасывание гидрохлоротиазида.

При одновременном применении с ГКС, АКТГ отмечается выраженное снижение уровней электролитов, в частности, гипокалиемия.

Гидрохлоротиазид снижает выраженность ответа на прием прессорных аминов (например, эпинефрина, норэпинефрина).

Гидрохлоротиазид усиливает эффект миорелаксантов недеполяризующего типа действия (например, тубокурарина).

Диуретики снижают почечный клиренс лития и повышают риск развития токсического действия лития (одновременное применение не рекомендуется).

НПВС (включая ингибиторы ЦОГ-2) могут снижать диуретический, натрийуретический и гипотензивный эффект диуретиков.

В связи с влиянием на метаболизм кальция прием тиазидных диуретиков может искажать результаты исследования функции паращитовидных желез.
(6387)


Дозування

Препарат приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Лористу НД можна поєднувати з іншими антигіпертензивними засобами. При артеріальній гіпертензії початкова і підтримуюча доза - 1 таб. (100/25 мг) 1 раз/добу. Як правило, препарат призначають при відсутності адекватного терапевтичного ефекту Лористы Н (50/12.5 мг). Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 3 тижнів терапії. Максимальна добова доза – 1 таб. Лористы НД. При зниженому ОЦК (наприклад, на тлі прийому діуретиків у високих дозах) рекомендована н��чальная доза лозартану у пацієнтів з гіповолемією становить 25 мг 1 раз/добу. У зв'язку з цим терапію Лористой НД необхідно починати після відміни діуретиків і корекції гіповолемії. У пацієнтів літнього віку і пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв), включаючи перебувають на діалізі, не вимагається корекції початкової дози препарату. Для зниження ризику серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка стандартна початкова доза лозартану становить 50 мг 1 раз/добу. Пацієнтам, у яких не вдалося досягти цільового рівня АТ на тлі прийому лозартану 50 мг/добу, потрібний підбір терапії шляхом комбінації лозартану з низькими дозами гідрохлоротіазиду (12,5 мг), і, у разі необхідності, потрібно збільшити дозу лозартану до 100 мг у поєднанні з гідрохлоротіазидом у дозі 12,5 мг/добу, надалі - збільшити дозу гідрохлоротіазиду, призначаючи Лористу НД по 1 таб./сут.

Передозування

Лозартан Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, брадикардія, зумовлена парасимпатичною (вагусной) стимуляцією. Лікування: форсований діурез, симптоматична терапія, гемодіаліз неефективний. Гідрохлоротіазид Симптоми: найбільш часті симптоми є наслідком дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) і дегідратації внаслідок надмірного діурезу. При одночасному прийомі серцевих глікозидів гіпокаліємія може посилювати перебіг аритмій. Лікування: проведення симптоматичної терапії

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою від жовтого до жовтого з зеленуватим про��відтінком кольору, овальні, злегка двоопуклі.

Склад

1 таб.

лозартан калію 100 мг

гідрохлоротіазид 25 мг

Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований - 69.84 мг, целюлоза мікрокристалічна - 175.4 мг, лактози моногідрат - 126.26 мг, магнію стеарат - 3.5 мг.

Склад плівкової оболонки: гіпромелоза - 10 мг, макрогол 4000 - 1 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) - 0.11 мг, титану діоксид (Е171) - 2.89 мг, тальк - 1 мг.

Фармакологічна дія

Комбінований антигіпертензивний препарат.

Лозартан - селективный антагоніст рецепторів ангіотензину II типу АТ1 небілкової природи.

In vivo та in vitro лозартан та його біологічно активний карбоксильний метаболіт (ЕХР-3174) блокують усі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II на АТ1-рецептори незалежно від шляху його синтезу: призводить до підвищення активності реніну плазми крові, знижує концентрацію альдостерону в плазмі крові.

Лозартан побічно викликає активацію АТ2-рецепторів за рахунок підвищення рівня ангіотензину II. Лозартан не пригнічує активність кининазы II, ферменту, який участь�� у метаболізмі брадикініну.

Знижує ОПСС, тиск в малому колі кровообігу; зменшує постнавантаження, надає діуретичний ефект.

Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю.

Прийом лозартану 1 раз/ призводить до статистично значимого зниження систолічного і діастолічного АТ. Протягом доби лозартан рівномірно контролює АТ, при цьому антигіпертензивний ефект відповідає природному циркадному ритму. Зниження АТ в кінці дії дози препарату становило приблизно 70-80% від ефекту на піку дії препарату, через 5-6 год після прийому. Синдром відміни не спостерігається; також лозартан не чинить клінічно значущого впливу на ЧСС.

Лозартан ефективний у чоловіків і жінок, а також у літніх (?65 років) і більш молодих пацієнтів (?65 років).

Гідрохлоротіазид - тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води в дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів доальция, сечової кислоти. Володіє антигіпертензивними властивостями; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріол. Практично не впливає на нормальний артеріальний тиск. Діуретичний ефект настає через 1-2 год, досягає максимуму через 4 год і триває 6-12 год.

Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.

Фармакокінетика

Фармакокінетика лозартану та гідрохлоротіазиду при одночасному застосуванні не відрізняється від такийой при їх роздільному застосуванні.

Лозартан

Всмоктування

Добре всмоктується з ШКТ. Прийом препарату з їжею не чинить клінічно значущого впливу на його сироваткові концентрації. Cmax лозартану в плазмі крові досягається через 1 год після прийому всередину. Біодоступність становить приблизно 33%.

Розподіл

Більше 99% лозартану та EXP-3174 зв'язується з білками плазми крові, переважно з альбуміном. Vd лозартану дорівнює 34 л. Практично не проникає через ГЕБ.

Метаболізм

Піддається значному ��етаболизму при "першому проходженні" через печінку, утворюючи активний метаболіт ЕХР-3174 (14%) і ряд неактивних метаболітів, включаючи 2 основних метаболіти, що утворюються шляхом гідроксилювання бутільной групи ланцюга і менш значущий метаболіт, N-2-тетразол глюкуронід. Cmax ЕХР-3174 досягається через 3-4 год після прийому препарату всередину

Виведення

Плазмовий кліренс лозартану та EXP-3174 становить приблизно 10 мл/с (600 мл/хв) і 0.83 мл/с (50 мл/хв) відповідно. Нирковий кліренс лозартану і EXP-3174 становить близько 1.23 мл/с (74 мл/хв) і 0.43 мл/с (26 ��л/хв), відповідно. T1/2 лозартану і EXP-3174 становить 2 години та 6-9 год, відповідно. Близько 58% препарату виводиться з жовчю, 35% – з сечею.

Гідрохлоротіазид

Всмоктування і розподіл

Після прийому всередину всмоктування гідрохлоротіазиду становить 60-80%. Cmax в плазмі крові досягається через 1.5-5 ч. Зв'язування з білками плазми - 64%

Метаболізм і виведення

Гідрохлоротіазид не метаболізується і швидко виводиться нирками. T1/2 складає 5-15 год

Побічні дії

З боку ЦНС: часто - головний біль, системне і несистемне голів��кружляння, безсоння, стомлюваність; іноді - мігрень.

З боку серцево-судинної системи: часто - ортостатична гіпотензія (дозозалежна), серцебиття, тахікардія; рідко - васкуліти.

З боку дихальної системи: часто - кашель, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, фарингіти, набряк слизової оболонки носа.

З боку травної системи: часто - діарея, диспепсія, нудота, блювання, біль у животі; рідко - гепатит, порушення функції печінки; дуже рідко - підвищення активності ферментів печінки та білірубіну.r />
З боку кістково-м'язової системи: часто - міалгія, біль у спині; іноді - артралгія.

З боку системи кровотворення: рідко - анемія, пурпура Шенлейна-Геноха.

З боку лабораторних показників: часто - гіперкаліємія, підвищення концентрації гемоглобіну і гематокриту (клінічно не значуще); іноді - помірне підвищення рівня сечовини і креатиніну в сироватці крові.

Алергічні реакції: іноді - кропив'янка, шкірний свербіж; рідко - анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк (включаючи набряк гортані та язика, викликає обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки).

Інші: часто - астенія, слабкість, периферичні набряки, біль у грудях.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Немає необхідності у спеціальному підборі початкової дози хворим літнього віку.

Можливо одночасне призначення з іншими гіпотензивними препаратами.

Може підвищувати концентрацію сечовини і креатиніну в плазмі у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки.
> Гідрохлоротіазид може посилити гіпотензію та порушення водно-електролітного балансу (зменшення ОЦК, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію, гіпокаліємію), порушити толерантність до глюкози, знизити виведення кальцію з сечею та спричиняти минуще незначне підвищення концентрації кальцію в плазмі, підвищувати концентрацію холестерину і ТГ, провокувати виникнення гіперурикемії і/або подагри.

Прийом лікарських засобів, що безпосередньо діють на РААС, у II-III триместри вагітності може призвести до загибелі плоду. При виникненні вагітності показана відміна (тіазиди проникають через ГЕБ). Щодо здоровим вагітним жінкам використання діуретиків зазвичай не рекомендується у зв'язку з ризиком виникнення жовтяниці плода та новонародженого, тромбоцитопенію матері. Терапія діуретиками не попереджає розвиток токсикозу вагітності.



Можна призначати разом з іншими гіпотензивними засобами.

Немає необхідності у спеціальному підборі початкової дози у пацієнтів літнього віку. Препарат може підвищувати до��нцентрацию сечовини і креатиніну в плазмі крові у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки.

Гідрохлоротіазид може посилити артеріальну гіпотензію і порушення водно-електролітного балансу (зменшення ОЦК, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію, гіпокаліємію), порушувати толерантність до глюкози, знизити виведення кальцію з сечею та спричиняти минуще, незначне підвищення концентрації кальцію в плазмі крові, підвищувати концентрацію холестерину і ТГ, провокувати виникнення гіперурикемії і/або подагри.

Лориста® НД містить лактозу, тому препарат не призначають пацієнтам з дефіцитом лактази, галактоземією або синдромом мальабсорбції глюкози/галактози.

Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами

Практично всі пацієнти під час терапії препаратом Лориста® НД можуть виконувати дії, що вимагають підвищеної уваги (наприклад, керування автомобілем або небезпечними технічними засобами). У окремих осіб на початку терапії препарат може викликати артеріальну гіпотензію та запаморочення і, таким чином, побічно вплинути на їх психофізичний стан. В цілях безпеки перед початком діяльності, що вимагає підвищеної уваги, пацієнти повинні спочатку оцінити власну реакцію на лікування, що проводиться.

Свідчення

— артеріальна гіпертензія;

— для зниження ризику серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка.

Протипоказання

— анурія;

— виражені порушення фун��ції нирок (КК<30 мл/хв);

— гіперкаліємія;

— дегідратація (в т. ч. на тлі прийому діуретиків у високих дозах);

— виражені порушення функції печінки;

— рефрактерна гіпокаліємія;

— артеріальна гіпотензія;

— дефіцит лактази;

— галактоземія або синдром мальабсорбції глюкози/галактози;

— вагітність;

— період лактації;

— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);

— підвищена чутливість до лосартану та інших компонентів препарату;

— підвищена чутливість до похідних сульфонамидов.

З обережністю слід застосовувати при порушеннях водно-електролітного балансу крові (гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія, гіпокаліємія), двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, цукровому діабеті, гіперкальціємії, гіперурикемії і/або подагри, при обтяженому алергологічному анамнезі (у деяких пацієнтів ангіоневротичний набряк розвивався раніше при прийомі інших лікарських речовин, у т. ч. ингибиторів АПФ) і бронхіальній астмі, системних захворюваннях крові (у т. ч. при ВКВ), одночасно з НПЗЗ (у т. ч. інгібіторами ЦОГ-2).

Застосування при вагітності і годуванні грудьми

Даних щодо застосування лозартану при вагітності немає. Ниркова перфузія плода, яка залежить від розвитку ренін-ангіотензинової системи, починає функціонувати в III триместрі вагітності. Ризик для плода зростає при прийомі лозартану в II і III триместрах, т. к. прийом лікарських засобів, що безпосередньо діють на систему ренін-ангіотензин, під чася II і III триместрів вагітності може призвести до загибелі плоду.

Не рекомендується призначення діуретиків при вагітності у зв'язку з ризиком виникнення жовтяниці у плода та новонародженого, тромбоцитопенію у матері. Терапія діуретиками не попереджає розвиток токсикозу вагітності.

При встановленні вагітності терапію Лористой НД слід негайно припинити.

При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.

Застосування при порушеннях функції печінки
r /> Препарат не рекомендований пацієнтам з ураженнями печінки.

Застосування при порушеннях функції нирок

Не рекомендується призначати препарат при тяжкому порушенні функції нирок і пацієнтам на гемодіалізі.

Застосування у дітей

Протипоказання: вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).

Застосування у літніх пацієнтів

У пацієнтів літнього віку не потребують корекції початкової дози препарату.

Лікарська взаємодія

Лозартан

У клінічних дослідженнях не выявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії лозартану з гідрохлоротіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом та еритроміцином.

Рифампіцин і флуконазол знижують рівень активного метаболіту лозартану (клінічно дана взаємодія не вивчений).

Одночасне застосування лозартану з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид), калійвмісними добавками або солями калію може призводити до гіперкаліємії.

НПЗЗ, у т. ч. селективні ингибитори ЦОГ-2, можуть зменшувати ефективність діуретиків та інших гіпотензивних засобів, включаючи лозартан.

У пацієнтів з порушеною функцією нирок, які отримували терапію НПЗП (включаючи інгібітори ЦОГ-2), терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, яка зазвичай оборотна.

Гіпотензивний ефект лозартану, як і інших гіпотензивних засобів, може бути знижений при прийомі індометацину.

Гідрохлоротіазид

При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками етанол, барбітурати та наркотичні засоби можуть потенціювати ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами (для прийому всередину і інсуліну може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів.

При прийомі в комбінації з іншими гіпотензивними засобами відзначається адитивний ефект.

Холестерамін та колестипол порушують всмоктування гідрохлоротіазиду.

При одночасному застосуванні з ГКС, АКТГ зазначається виражене зниження рівнів електролітів, зокрема гіпокаліємія.

Гідрохлоротіазид знижує вираженість відповіді на прийом пресорних амінів (наприклад, епінефрину, норепінефрину).

Гідрохлоротіазид посилює ефект міорелаксантів недеполяризующего типу дії (наприклад, тубокурарину).

Діуретики знижують нирковий кліренс літію і підвищують ризик розвитку токсичної дії літію (одночасне застосування не рекомендується).

НПЗЗ (включаючи інгібітори ЦОГ-2) можуть знижувати діуретичний, натрийуретический і ��ипотензивный ефект діуретиків.

У зв'язку з впливом на метаболізм кальцію прийом тіазидних діуретиків може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз.
Действующие вещества: Лозартан, гидрохлортиазид
Страна происхождения: Россия
Форма выпуска: Таблетки, покрытые пленочной оболочкой по 100 мг+25 мг - 30 табл в уп.
Беречь от детей: Да
Производитель: KRKA
Общее описание: Гипотензивное комбинированное средство (ангиотензина II рецепторов блокатор+диуретик)
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
Рекомендуемые товары
Ибупрофен 0,2 n50 табл п/о /борисов змп/
0 грн
390 грн
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка