Дозировка
Взрослым и детям старше 12 лет: назначают внутрь поЮ мг (две мерные ложки сиропа) 1 раз в сутки. Суточная доза - 10 мг. Детям от 2-х до 12-ти лет с массой тела менее 30 кг назначают по 5 мг (одна мерная ложка сиропа) 1 раз в сутки. Суточная доза - 5 мг. Детям с массой тела более 30 кг - по 10 мг (две мерные ложки сиропа) 1 раз в сутки. Суточная доза - 10 мг.
Лекарственная форма
От светло - желтого до желтого цвета прозрачная жидкость со слабым фруктовым запахом.
Состав
В 1 мл препарата содержится 1 мг активного вещества лоратадина и вспомогательные вещества: сахар, пропиленгликоль, бензойная кислота, лимонная кислота, этиловый спирт 95 %, тропеолин О, ароматизаторы пищевые, вода очищенная.
Фармакологическое действие
Н1 - антигистаминный препарат, не обладающий центральным и антихолинерги-ческим действием. Оказывает противоаллергическое, противозудное и антиэкссудативное действие.
Действие препарата начинает развиваться через 30 мин после приема и продолжается в течение 24 ч.
Длительный прием препарата не вызывает развития устойчивости к его действию. Лоратадин и его метаболиты не проникают через гематоэнцефалический барьер
Фармакокинетика
Всасывание. При приеме внутрь в рекомендованной терапевтической дозе лоратадин быстро и полностью всасывается из желудочно-кишечного тракта. Определяемые концентрации лоратадина появляются в плазме крови уже через 15 мин после приема препарата. Время достижения максимальной концентрации лоратадина в плазме составляет 1,3-2,5 ч, а время достижения максимальной концентрации его активного метаболита равно 2,5 ч. Одновременный прием пищи и лората-дина замедляет достижение максимальной концентрации лоратадина и его активного метаболита в плазме на 1 ч, но максимальная концентрация этих веществ в плазме остается без изменений и никаких клинических проявлений взаимодействия лоратадина с пищей не отмечается. У пожилых людей время достижения максимальной концентрации возрастает до 1,5 ч, а при алкогольном поражении печени возрастает с увеличением тяжести заболевания. Содержание лоратадина и его активного метаболита в плазме крови достигает стационарного уровня у большинства пациентов на пятые сутки приема. Связь с белками плазмы - 97 %. Метаболизм. Лоратадин метаболизируется в печени с образованием активного метаболита дезкарбоэтоксилоратадина главным образом под воздействием цитохрома Р450 CYP3A4 и в меньшей степени под воздействием цитохрома Р450 CYP2D6. В присутствии кетоконазола, который является ингибитором CYP3A4, лоратадин превращается в дезкарбоэтоксилоратадин главным образом под воздействием CYP2D6.
Выведение. Лоратадин выводится почками и с желчью. Средний период полувы-ведения лоратадина составляет 8,4 ч (диапазон от 3 до 20 ч), а для активного метаболита - 28 ч (диапазон от 8,8 до 92 ч). У пожилых пациентов период полувы-ведения лоратадина возрастает до 18,2 ч (диапазон от 6,7 до 37 ч), а дезкарбоэтоксилоратадина до 17,5 ч (диапазон от 11 до 38 ч). При алкогольном поражении печени период полувыведения возрастает с увеличением тяжести заболевания. У пациентов с хронической почечной недостаточностью и при проведении гемодиализа фармакокинетика практически не меняется.
Побочные действия
Со стороны нервной системы: тревожность, возбуждение (у детей), астения, сонливость, блефароспазм, дисфония, гиперкинезия, парестезии, тремор, амнезия, депрессия;
со стороны кожных покровов и подкожножировой клетчатки: дерматит;
со стороны мочеполовой и мочевыделительной системы: изменение цвета мочи, болезненные позывы на мочеиспускание, дисменорея, меноррагия, вагинит;
со стороны обмена веществ: увеличение массы тела, потливость, жажда;
со стороны опорно-двигательного аппарата: судороги икроножных мышц, арт-ралгия, миалгия;
со стороны пищеварительной системы: изменение вкуса, анорексия, запор или диарея, диспепсия, гастрит, метеоризм, повышение аппетита, стоматит;
со стороны дыхательной системы: кашель, бронхоспазм, сухость слизистой оболочки носа, синусит;
со стороны органов чувств: нарушение зрения, конъюнктивит, боль в глазах и ушах;
со стороны сердечно-сосудистой системы: снижение или повышение артериального давления, сердцебиение;
аллергические реакции: ангионевротический отек, крапивница, зуд, фотосенсибилизация;
прочие: боль в спине, боль в груди, лихорадка, озноб, боль в молочных железах.
Особенности продажи
Отпускается без рецепта
Особые условия
Для больных, страдающих нарушением функции печени или почечной недостаточностью (скорость клубочковой фильтрации ниже 30 мл/мин), начальная доза препарата Кларотадин должна составлять 10 мг (2 мерные ложки) через день.
Не рекомендуется детям до 2-х лет.
В период лечения необходимо воздерживаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
При приеме лоратадина в дозах, значительно превышающих рекомендованную терапевтическую дозу 10 мг (40 - 180 мг лоратадина) у взрослых пациентов могут проявляться такие симптомы как головная боль, сонливость, тахикардия. При применении лоратадина детьми с массой тела менее 30 кг в дозе свыше 10 мг могут наблюдаться экстрапирамидальные симптомы и учащение сердцебиения.
В случае передозировки следует обратиться к врачу и принять меры к удалению препарата из желудочно-кишечного тракта и снижению абсорбции (индукция рвоты, промывание желудка, прием активированного угля). При необходимости проводится симптоматическая терапия. Лоратадин не выводиться из организма при гемодиализе. Данных о выведении лоратадина при перитонеальном диализе не имеется.
\0009
Показания
Сезонный и круглогодичный ринит (в том числе поллиноз);
аллергический конъюнктивит;
крапивница (в том числе хроническая идиопатическая);
отек Квинке;
псевдоаллергические реакции, вызванные высвобождением гистамина;
зудящие дерматозы;
аллергическая реакция на укусы насекомых.
Противопоказания
Гиперчувствительность к любому из компонентов препарата;
беременность, период лактации;
с осторожностью - печеночная недостаточность.
Лекарственное взаимодействие
При использовании лоратадина в терапевтических дозах потенцирующего действия на алкоголь не выявлено.
Совместное применение лоратадина с эритромицином, циметидином и кетокона-золом увеличивает концентрацию лоратадина в плазме крови, что не имеет клинического проявления и не оказывает влияния на данные электрокардиографии. Индукторы микросомального окисления (фенитоин, этанол, барбитураты, зиксо-рин, рифампицин, фенилбутазон, трициклические антидепрессанты) снижают эффективность препарата.
(4572)
Дозування
Дорослим і дітям старше 12 років: призначають всередину співаю мг (дві мірні ложки сиропу) 1 раз на добу. Добова доза - 10 мг. Дітям від 2-х до 12-ти років з масою тіла менше 30 кг призначають по 5 мг (одна мірна ложка сиропу) 1 раз на добу. Добова доза - 5 мг. Дітям з масою тіла більше 30 кг - по 10 мг (дві мірні ложки сиропу) 1 раз на добу. Добова доза - 10 мг.
Лікарська форма
Від світло - жовтого до жовтого кольору прозора рідина зі слабким фруктовим запахом.Склад
В 1 мл препарату міститься 1 мг активної речовини лоратадину і вспомогательные речовини: цукор, пропіленгліколь, бензойна кислота, лимонна кислота, етиловий спирт 95 %, тропеолин Про, ароматизатори харчові, вода очищена.Фармакологічна дія
Н1 - антигістамінний препарат, який не володіє центральним і антихолинерги-ческим дією. Чинить протиалергічну, протисвербіжну та антиексудативну дію.
Дія препарату починає розвиватися через 30 хв після прийому і триває протягом 24 год.
Тривалий прийом препарату не викликає розвитку стійкості до його дії. Лората��ів і його метаболіти не проникають через гематоенцефалічний бар'єрФармакокінетика
Всмоктування. При прийомі всередину в рекомендованій терапевтичній дозі лоратадин швидко та повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Визначувані концентрації лоратадину з'являються в плазмі крові вже через 15 хв після прийому препарату. Час досягнення максимальної концентрації лоратадину в плазмі становить 1,3-2,5 год, а час досягнення максимальної концентрації його активного метаболіту дорівнює 2,5 ч. Одночасний прийом їжі і лората-діна заступник��дляет досягнення максимальної концентрації лоратадину і його активного метаболіту в плазмі на 1 год, а максимальна концентрація цих речовин в плазмі залишається без змін і ніяких клінічних проявів взаємодії лоратадину з їжею не відзначається. У літніх людей час досягнення максимальної концентрації зростає до 1,5 год, а при алкогольному ураженні печінки зростає із збільшенням тяжкості захворювання. Зміст лоратадину і його активного метаболіту в плазмі крові досягає стаціонарного рівня у більшості пацієнтів на пяті добу прийому. Зв'язок з білками плазми - 97 %. Метаболізм. Лоратадин метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезкарбоэтоксилоратадина головним чином під впливом цитохрому Р450 CYP3A4 і в меншій мірі під впливом цитохрому P450 CYP2D6. У присутності кетоконазолу, який є інгібітором CYP3A4, лоратадин перетворюється в дезкарбоэтоксилоратадин головним чином під впливом CYP2D6.
Виведення. Лоратадин виводиться нирками та з жовчю. Середній період полувы-ведення лоратадину становить 8,4 год (діапазон від 3 до 20 год), а для активного метаболіту - 28 год (діапазон від 8,8 до 92 год). У літніх пацієнтів період полувы-ведення лоратадину зростає до 18,2 год (діапазон від 6,7 до 37 год), а дезкарбоэтоксилоратадина до 17,5 год (діапазон від 11 до 38 год). При алкогольному ураженні печінки період напіввиведення зростає із збільшенням тяжкості захворювання. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю і при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється.Побічні дії
З боку нервової системи: тривожність, збудження (у дітей), астенія, сонливість, ��лефароспазм, дисфонія, гіперкінезія, парестезії, тремор, амнезія, депресія;
з боку шкірних покривів і подкожножірової клітковини: дерматит;
з боку сечостатевої та сечовидільної системи: зміна кольору сечі, хворобливі позиви на сечовипускання, дисменорея, менорагія, вагініт;
з боку обміну речовин: збільшення маси тіла, пітливість, спрага;
з боку опорно-рухового апарату: судоми литкових м'язів, арт-ралгия, міалгія;
з боку травної системи: зміна смаку, анорек��ія, запор або діарея, диспепсія, гастрит, метеоризм, підвищення апетиту, стоматит;
з боку дихальної системи: кашель, бронхоспазм, сухість слизової оболонки носа, синусит;
з боку органів чуття: порушення зору, кон'юнктивіт, біль в очах і вухах;
з боку серцево-судинної системи: зниження або підвищення артеріального тиску, серцебиття;
алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив'янка, свербіж, фотосенсибілізація;
інші: біль у спині, біль у грудях, гарячка, озноб, біль у молокових залозах.Особливості продажу
Відпускається без рецептаОсобливі умови
Для хворих, що страждають порушенням функції печінки або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації нижче 30 мл/хв), початкова доза препарату Кларотадин повинна становити 10 мг (2 мірні ложки) через день.
Не рекомендується дітям до 2-х років.
У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Передозиро��ка
При прийомі лоратадину в дозах, що значно перевищують рекомендовану терапевтичну дозу 10 мг (40 - 180 мг лоратадину) у дорослих пацієнтів можуть проявлятися такі симптоми, як головний біль, сонливість, тахікардія. При застосуванні лоратадину дітьми з масою тіла менше 30 кг у дозі понад 10 мг можуть спостерігатися екстрапірамідальні симптоми та почастішання серцебиття.
У разі передозування слід звернутися до лікаря і вжити заходів до видалення препарату з шлунково-кишкового тракту і зниження абсорбції (індукція блювання, промиванняання шлунка, прийом активованого вугілля). При необхідності проводиться симптоматична терапія. Лоратадин не виводиться з організму при гемодіалізі. Даних про виведення лоратадину при перитонеальному діалізі не є.
\0009Свідчення
Сезонний та цілорічний риніт (у тому числі поліноз);
алергічний кон'юнктивіт;
кропив'янка (у тому числі хронічна ідіопатична);
набряк Квінке;
псевдоалергічні реакції, викликані вивільненням гістаміну;
сверблячі дерматози;
алергічна ��еакция на укуси комах.Протипоказання
Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату;
вагітність, період лактації;
з обережністю - печінкова недостатність.Лікарська взаємодія
При використанні лоратадину в терапевтичних дозах потенцирующего дії на алкоголь не виявлено.
Одночасне застосування лоратадину з еритроміцином, циметидином та кетокона-золом збільшує концентрацію лоратадину в плазмі крові, що не має клінічного прояву і не робить впливу на данние електрокардіографії. Індуктори мікросомального окислення (фенітоїн, етанол, барбітурати, зиксо-рін, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), які знижують ефективність препарату.
