Дозировка
Препарат Лизиноприл-Тева принимают внутрь 1 раз в сутки, независимо от времени приема пищи, предпочтительно в одно и то же время суток. Доза подбирается индивидуально. При артериальной гипертензии пациентам, не получающим другие гипотензивные средства, применяют по 5 мг в сутки. При отсутствии терапевтического эффекта дозу повышают каждые 2-3 дня на 5 мг до дозы 20-40 мг/сутки (увеличение дозы свыше 40 мг/сутки обычно не ведет к дальнейшему снижению АД). Средняя суточная поддерживающая доза 20 мг. Максимальная суточная доза 40 мг. Терапевтический эффект развивается обычно через 2-4 недели от начала лечения, что следует учитывать при увеличении дозы. При недостаточном эффекте возможно одновременное применение препарата с другими гипотензивными средствами. Если пациент получал предварительное лечение диуретиками, то прием этих препаратов необходимо прекратить за 2-3 дня до начала применения препарата Лизиноприл-Тева. Если это невозможно, то начальная доза препарата Лизиноприл-Тева не должна превышать 5 мг в сутки. В этом случае после приема первой дозы рекомендуется врачебный контроль в течение нескольких часов (максимум действия достигается примерно через 6 часов), так как может возникнуть выраженное снижение АД. При реноваскулярной гипертензии, связанной с повышенной активностью РААС, в динамике целесообразно применять также низкую начальную дозу 2,5 мг в сутки, под усиленным врачебным контролем (контроль АД, функции почек, содержания калия в сыворотке крови). Поддерживающую дозу, продолжая строгий врачебный контроль, следует определить в зависимости от динамики АД. При хронической сердечной недостаточности начальная доза 2,5 мг в сутки, дозу постепенно увеличивают (не более чем на 10 мг, с интервалом не менее 2 недель) в зависимости от АД. Максимальная суточная доза составляет 20 мг. При раннем лечении острого инфаркта миокарда в первые сутки доза составляет 5 мг, затем 5 мг через сутки, 10 мг через двое суток и затем 10 мг в сутки в качестве поддерживающей терапии. У пациентов с острым инфарктом миокарда препарат следует применять в течение не менее 6 недель. В начале лечения или в течение первых 3-х суток после инфаркта миокарда у пациентов с низким систолическим АД (120 мм рт.ст. или ниже) применяют меньшую дозу препарата Лизиноприл-Тева - 2,5 мг. В случае если систолическое АД ниже или равно 100 мм рт.ст. препарат Лизиноприл-Тева применять не рекомендуется. При сопутствующей почечной недостаточности (КК менее 80 мл/мин.) следует произвести соответствующую коррекцию дозы препарата. При диабетической нефропатии у пациентов с сахарным диабетом 1 типа препарат Лизиноприл-Тева применяется в дозе 10 мг в сутки. При необходимости дозу можно повысить до 20 мг в сутки с целью достижения диастолического АД ниже 75 мм рт. ст. в положении "сидя". Пациентам с сахарным диабетом 2 типа препарат Лизиноприл-Тева применяют в той же дозе, с целью достижения диастолического АД ниже 90 мм рт.ст. в положении "сидя". При почечной недостаточности и у пациентов, находящихся на гемодиализе, начальную дозу устанавливают в зависимости от КК. Поддерживающая доза определяется в зависимости от АД (под контролем функции почек, содержания калия и натрия в крови).
Передозировка
Симптомы: выраженное снижение АД, сухость слизистой оболочки полости рта, нарушение водно-электролитного баланса, почечная недостаточность, учащение дыхания, тахикардия, ощущение сердцебиения, брадикардия, головокружение, состояние тревоги, повышенная раздражительность, кашель, сонливость, задержка мочеиспускания, запор, коллапс, гипервентиляция легких. Лечение: специфический антидот отсутствует. Промывание желудка, применение энтеросорбентов и слабительных средств. Показано внутривенное введение 0,9% раствора натрия хлорида. В случае устойчивой к лечению брадикардии, необходимо применение искусственного "водителя" ритма. Необходим контроль АД, показателей водно-электролитного баланса. Гемодиализ эффективен.
Лекарственная форма
Двояковыпуклые таблетки овальной формы белого цвета. На одной из сторон гравировка "LSN 20", на другой - разделительная риска.
Состав
В 1 таблетке содержится: активное вещество: лизиноприла дигидрат (лизиноприл) - 21,84 мг (20,00 мг); вспомогательные вещества: крахмал прежелатинизированный12,00 мг, крахмал кукурузный 40,00 мг, кальция гидрофосфат (безводный) 73,96 мг, маннитол 70,00 мг, магния стеарат 2,20 мг.
Фармакологическое действие
Ингибитор ангиотензинпревращающего фермента (АПФ), уменьшает образование ангиотензина II из ангиотензина I. Снижение содержания ангиотензина II ведет к прямому уменьшению выделения альдостерона. Уменьшает деградацию брадикинина и увеличивает синтез простагландинов. Снижает общее периферическое сосудистое сопротивление (ОПСС), артериальное давление (АД), преднагрузку, давление в легочных капиллярах, вызывает увеличение минутного объема крови и повышение толерантности миокарда к нагрузке у пациентов с хронической сердечной недостаточностью. Расширяет артерии в большей степени, чем вены. Некоторые эффекты объясняются воздействием на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему (РААС). При длительном применении уменьшается гипертрофия миокарда и стенок артерий резистивного типа. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда.
Ингибиторы АПФ удлиняют продолжительность жизни у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН), замедляют прогрессирование дисфункции левого желудочка у пациентов, перенесших острый инфаркт миокарда без клинических проявлений сердечной недостаточности. Начало действия препарата - через 1 ч, максимальный антигипертензивный эффект достигается через 6-7 ч и сохраняется в течение 24 ч. Продолжительность эффекта зависит также от величины принятой дозы. При артериальной гипертензии эффект отмечается в первые дни после начала лечения, стабильное действие развивается через 1-2 мес. терапии. При резкой отмене лизиноприла не наблюдалось выраженного повышения АД.
Лизиноприл уменьшает альбуминурию. Не влияет на концентрацию глюкозы в крови у пациентов сахарным диабетом и не приводит к учащению случаев гипогликемии.
Фармакокинетика
Всасывание. После приема внутрь лизиноприл всасывается из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ) в среднем на 25%, но абсорбция может варьировать от 6 до 60%. Биодоступность составляет 29%. Максимальная концентрация в плазме крови (Cmax) достигается через 7 ч. Прием пищи не влияет на абсорбцию лизиноприла.
Распределение. Лизиноприл незначительно связывается с белками плазмы крови. Проницаемость через гематоэнцефалический и плацентарный барьер низкая.
Метаболизм. Лизиноприл не биотрансформируется в организме.
Выведение. Выводится почками в неизмененном виде. Период полувыведения (T1/2) составляет 12,6 ч. Клиренс лизиноприла составляет 50 мл/мин. Снижение сывороточной концентрации лизиноприла происходит в две фазы. Основная часть лизиноприла выводится во время начальной альфа-фазы (эффективный T1/2 - 12 ч), за которой следует терминальная отдаленная бета-фаза (около 30ч).
Фармакокинетика у отдельных групп пациентов
У пациентов с ХСН абсорбция и клиренс лизиноприла снижены, биодоступность составляет 16%.
У пациентов с почечной недостаточностью (клиренс креатинина (КК) менее 30 мл/мин) концентрация лизиноприла в несколько раз превышает концентрации в плазме крови у здоровых добровольцев, причем отмечается увеличение времени достижения Cmax в плазме крови и увеличение T1/2.
У пациентов пожилого возраста концентрация препарата в плазме крови и площадь под кривой "концентрация-время" в 2 раза больше, чем у пациентов молодого возраста.
У пациентов с циррозом печени биодоступность лизиноприла снижена на 30%, а клиренс - на 50% по сравнению с пациентами с нормальной функцией печени.
У пожилых пациентов концентрация лизиноприла в крови повышена в среднем на 60%.
Побочные действия
Наиболее часто встречающиеся побочные эффекты: головокружение, головная боль, повышенная утомляемость, диарея, сухой кашель, тошнота.
Частота развития побочных эффектов классифицирована согласно рекомендациям Всемирной организации здравоохранения: очень часто - не менее 10%; часто - не менее 1%, но менее 10%; нечасто - не менее 0,1%, но менее 1%; редко - не менее 0,01%, но менее 0,1%; очень редко - менее 0,01%.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия; нечасто - острый инфаркт миокарда, тахикардия, ощущение сердцебиения; синдром Рейно; редко - брадикардия, тахикардия, усугубление симптомов течения ХСН, нарушение атриовентрикулярной проводимости, боль в груди.
Со стороны центральной нервной системы: часто - головокружение, головная боль; нечасто - лабильность настроения, парестезии, нарушения сна, инсульт; редко - спутанность сознания, астенический синдром, судорожные подергивания мышц конечностей и губ, сонливость.
Со стороны системы кроветворения и лимфатической системы: редко - снижение гемоглобина, гематокрита; очень редко - лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, эозинофилия, эритропения, гемолитическая анемия, лимфаденопатия, аутоиммунные заболевания, угнетение функции костного мозга.
Со стороны дыхательной системы: часто - кашель, нечасто - ринит, очень редко - синусит, бронхоспазм, аллергический альвеолит/эозинофильная пневмония, одышка.
Со стороны пищеварительной системы: часто - диарея, рвота; нечасто - диспепсия, изменения вкуса, боль в животе; редко - сухость слизистой оболочки полости рта; очень редко - панкреатит, желтуха (гепатоцеллюлярная или холестатическая), гепатит, печеночная недостаточность, интестинальный отек, анорексия.
Со стороны кожных покровов: нечасто - кожный зуд, сыпь; редко - ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, гортани, крапивница, алопеция, псориаз; очень редко -повышенное потоотделение, васкулит, пузырчатка, фотосенсибилизация, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), мультиформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона.
Со стороны мочевыделительной системы: часто - нарушение функции почек; нечасто -уремия, острая почечная недостаточность; очень редко - анурия, олигурия, протеинурия.
Со стороны репродуктивной системы: нечасто - импотенция, редко - гинекомастия.
Со стороны обмена веществ: очень редко - гипогликемия.
Со стороны лабораторных показателей: нечасто - повышение концентрации мочевины в крови, гиперкреатининемия, гиперкалиемия, повышение активности "печеночных" трансаминаз, редко - гипербилирубинемия, гипонатриемия, повышение скорости оседания эритроцитов, ложноположительные результаты теста на антинуклеарные антитела.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: редко - артралгия/артрит, миалгия.
Прочие: редко - при одновременном применении с препаратами золота внутривенно описан симптомокомплекс, включающий гиперемию лица, тошноту, рвоту и снижение АД (см. раздел "Взаимодействие с другими лекарственными препаратами").
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Чаще всего выраженное снижение АД возникает при снижении ОЦК, вызванном терапией диуретиками, уменьшением содержания поваренной соли в пище, диализом, диареей или рвотой. Под контролем врача рекомендуется применять препарат Лизиноприл-Тева у пациентов с ИБС, цереброваскулярной недостаточностью, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или инсульту. Применение препарата Лизиноприл-Тева может привести к нарушению функции почек, острой почечной недостаточности, которая обычно оказывается обратимой после отмены препарата.
Транзиторная артериальная гипотензия не является противопоказанием для дальнейшего применения препарата.
В случае стеноза почечной артерии (в особенности при двустороннем стенозе или при наличии стеноза артерии единственной почки), а также при периферической недостаточности кровообращения, возникшей вследствие гипонатриемии и гиповолемии, применение препарата Лизиноприл-Тева может привести к нарушению функции почек, острой почечной недостаточности, которая обычно оказывается обратимой после отмены препарата.
Препарат Лизиноприл-Тева возможно применять одновременно со стандартной терапией острого инфаркта миокарда (тромболитиков, ацетилсалициловой кислоты в качестве аптиагрегантного средства, бета-адреноблокаторов).
Препарат Лизиноприл-Тева возможно применять одновременно с внутривенным введением нитроглицерина или с применением терапевтических трансдермальных систем нитроглицерина.
Не рекомендуется применение препарата Лизиноприл-Тева у пациентов, перенесших острый инфаркт миокарда, если систолическое АД не превышает 100 мм рт.ст.
При хирургических вмешательствах, а также при применении других лекарственных средств, вызывающих снижение АД, лизиноприл, блокируя образование ангиотензина II, может вызывать выраженное непрогнозируемое снижение АД. Перед хирургическим вмешательством (включая стоматологическую хирургию) следует информировать хирурга/анестезиолога о применении ингибитора АПФ.
У пациентов пожилого возраста применение стандартных доз приводит к более высокой концентрации препарата в крови, поэтому требуется особая осторожность при определении дозы, несмотря на то, что различий в аитигипертензивном действии препарата Лизиноприл-Тева у пожилых и молодых пациентов не выявлено.
Поскольку нельзя исключить потенциальный риск возникновения агранулоцитоза, требуется периодический контроль периферической крови.
Ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, надгортанника и/или гортани, который может возникнуть в любой период лечения, редко отмечался у пациентов, принимающих ингибитор АПФ, включая лизиноприл. В этом случае лечение препаратом необходимо как можно скорее прекратить, а за пациентом установить наблюдение до полной регрессии симптомов. Ангионевротический отек с отеком гортани может быть летальным. Отек языка, надгортанника или гортани может быть причиной обструкции дыхательных путей, поэтому необходимо немедленно проводить соответствующую терапию (0,3-0,5 мл 1:1000 раствора эпинефрина (адреналина) подкожно) и/или меры по обеспечению проходимости дыхательных путей. В случаях, когда отек локализуется только на лице и губах, состояние чаще всего проходит без лечения, однако возможно применение антигистаминных средств. Ингибиторы АПФ чаще вызывают развитие ангионевротического отека у пациентов негроидной расы, чем у представителей других рас.
Риск развития ангионевротического отека повышается у пациентов, которые имеют в анамнезе ангионевротический отек, не связанный с предыдущим лечением ингибиторами АПФ. У пациентов, принимающих ингибиторы АПФ во время процедуры десенсибилизации на яд перепончатокрылых, крайне редко, могут развиваться опасные для жизни анафилактоидные реакции. Этого можно избежать, если временно прекращать лечение ингибитором АПФ перед каждой процедурой десенсибилизации на гименоптеру.
Анафилактоидные реакции отмечаются и у пациентов, находящихся на гемодиализе с использованием высокопроточных диализных мембран (AN69®), которые одновременно принимают ингибиторы АПФ. В таких случаях надо рассмотреть возможность применения другого типа мембраны для диализа или другого гипотензивного средства.
У пациентов, получающих гипогликемические препараты для приема внутрь и инсулин. в течение первого месяца терапии ингибиторами АПФ следует регулярно контролировать глюкозу крови.
Очень редко при применении ингибиторов АПФ наблюдали синдром, который начинался с холестатической желтухи и прогрессировал до фульминантного некроза печени, иногда с летальным исходом. Механизм развития данного синдрома неизвестен. При появлении желтухи на фоне применения препарата Лизиноприл-Тева или выраженного повышения активности "печеночных" трансаминаз, препарат отменяют и проводят наблюдения за состоянием пациента.
При применении ингибиторов АПФ отмечался кашель. Кашель сухой, длительный,
который исчезает после прекращения лечения ингибитором АПФ. При дифференциальном диагнозе кашля надо учитывать и кашель, вызванный применением ингибитора АПФ.
Одновременное применение ингибиторов АПФ, АРА II или алискирена повышает риск развития гипотензии, гипсркалисмии и нарушения функции почек (в том числе острой почечной недостаточности). Двойная блокада РААС при применении ингибиторов АПФ, АРА II или алискирена не рекомендуется.
Если двойная блокада РААС считается абсолютно необходимой, то лечение должно происходить только под контролем специалистов и должно сопровождаться тщательным и частым мониторингом функции почек, содержания электролитов и артериального давления. Ингибиторы АПФ и АРА II, не должны применяться одновременно у пациентов с диабетической нефропатией.
Влияние на способность управлять трансп. ср. и мех.:
Следует соблюдать осторожность при приеме препарата Лизиноприл-Тева в связи с тем, что возможно развитие артериальной гипотензии, головокружения и сонливости, которые могут повлиять на способность к управлению транспортными средствами и работу с потенциально опасными механизмами.
Показания
- Артериальная гипертензия (в монотерапии или в комбинации с другими гипотензивными средствами).
- Хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии).
- Раннее лечение острого инфаркта миокарда (в первые 24 ч со стабильными показателями гемодинамики для поддержания этих показателей и профилактики дисфункции левого желудочка и сердечной недостаточности).
- Диабетическая нефропатия (снижения альбуминурии у пациентов с сахарным диабетом 1 типа при нормальном артериальном давлении, и у пациентов с сахарным диабетом 2 типа с артериальной гипертензией).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к лизиноприлу, другим компонентам препарата или другим ингибиторам АПФ; ангионевротический отек в анамнезе (в т.ч. и от применения других ингибиторов АПФ); наследственный отек Квинке и/или идиопатический ангионевротический отек; возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены); беременность и период грудного вскармливания; одновременное применение с алискирсном и алискиренсодержащими препаратами у пациентов с сахарным диабетом или нарушениями функции почек (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) < 60 мл/мин/1,73 м2).
С осторожностью:
Двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки с прогрессирующей азотемией; состояние после трансплантации почки; почечная недостаточность; гемодиализ с использованием высокопроточных диализных мембран (AN69®); азотемия; гиперкалиемия; стеноз устья аорты; гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия; первичный гиперальдостеронизм; артериальная гипотензия; цереброваскулярные заболевания (в т.ч. недостаточность мозгового кровообращения); ишемическая болезнь сердца (ИБС); коронарная недостаточность; аутоиммунные заболевания соединительной ткани (в т.ч. склеродермия, системная красная волчанка); угнетение костномозгового кроветворения; состояния, сопровождающиеся снижением объема циркулирующей крови (ОЦК) (в том числе в результате диареи, рвоты); применение у пациентов, находящихся на диете с ограничением поваренной соли; у пациентов пожилого возраста; одновременное применение с препаратами калия, диуретиками, другими гипотензивными средствами, нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП), препаратами лития, антацидами, колестирамином, этанолом, инсулином, другими гипогликемическими препаратами, аллопуринолом, прокаинамидом, препаратами золота, нейролептиками, трициклическими антидепрессантами, барбитуратами, бета-адреноблокаторами, блокаторами медленных кальциевых каналов.
Беременность и лактация:
Применение препарата Лизиноприл-Тева во время беременности противопоказано. При диагностировании беременности прием препарата следует прекратить как можно раньше. Прием ингибиторов АПФ во II и III триместрах беременности оказывает неблагоприятное воздействие на плод (возможны выраженное снижение АД, почечная недостаточность, гиперкалиемия, гипоплазия костей черепа, внутриутробная смерть). Данных о негативном влиянии препарата на плод в случае применения в I триместре нет. За новорожденными и грудными детьми, которые подверглись внутриутробному воздействию ингибиторов АПФ, рекомендуется вести тщательное наблюдение для своевременного выявления выраженного снижения АД, олигурии, гиперкалиемии. Данных о проникновении лизиноприла в грудное молоко нет. При необходимости применения препарата Лизиноприл-Тева в период лактации грудное вскармливание следует прекратить.
Лекарственное взаимодействие
С осторожностью следует применять лизиноприл одновременно с калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, триамтерен, амилорид, эплеренон), препаратами калия, заменителями соли, содержащими калий, циклоспорином - повышается риск гиперкалиемии, особенно при нарушенной функции почек. Поэтому данные комбинации следует применять только на основе индивидуального решения врача при регулярном контроле содержания калия в сыворотке крови и функции почек. При одновременном применении с диуретиками и другими гипотензивными средствами антигипертензивный эффект лизиноприла усиливается.
При одновременном применении с НПВП (в т.ч. селективными ингибиторами цикло-оксигеназы-2 (ЦОГ-2)), ацетилсалициловой кислотой в дозе более 3 г/сутки, эстрогенами, а также симпатомиметиками, снижается антигипертензивное действие лизиноприла. НПВП, в том числе ЦОГ-2, и ингибиторы АПФ увеличивают содержание калия в сыворотке крови и могут ухудшить функцию почек. Этот эффект обычно обратим.
Лизиноприл замедляет выведение препаратов лития, поэтому при одновременном применении происходит обратимое увеличение его концентрации в плазме крови, что может повышать вероятность развития нежелательных явлений, поэтому следует регулярно контролировать концентрацию лития в сыворотке крови.
При одновременном применении с антацидами и колестирамином снижается всасывание лизиноприла из ЖКТ.
Этанол усиливает действие лизиноприла. При одновременном применении с инсулином и гипогликемическими средствами для приема внутрь повышается риск развития гипогликемии.
При одновременном применении лизиноприла с вазодилататорами, барбитуратами, антипсихотическими средствами (нейролептиками), трициклическими антидепрессантами, блокаторами "медленных" кальциевых каналов, бета-адреноблокаторами возможно усиление антигипертензивного эффекта.
При одновременном применении ингибиторов АПФ и препаратов золота внутривенно (натрия ауротиамалат) описан симп-томокомплекс, включающий гиперемию лица, тошноту, рвоту и снижение АД. Совместное применение с аллопуринолом, прокаинамидом, цитостатиками может приводить к лейкопении. Двойная блокада РААС с применением антагонистов рецепторов ангиотензина II (АРА II), ингибиторов АПФ или алискирена (ингибитор ренина) ассоциирована с повышенным риском развития артериальной гипотензии, обморока, гиперкалиемии и нарушений функции почек (в том числе острой почечной недостаточности) по сравнению с монотерапией. Необходим регулярный контроль АД, функции почек и содержания электролитов в крови.
(6314)
Дозування
Препарат Лізиноприл-Тева приймають внутрішньо 1 раз на добу, незалежно від часу прийому їжі, бажано в один і той же час доби. Доза підбирається індивідуально. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які не отримують інші гіпотензивні засоби, застосовують по 5 мг на добу. При відсутності терапевтичного ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до дози 20-40 мг/добу (підвищення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Середня добова підтримуюча доза 20 мг. Максимальна добова доза 40 мг. Ті��апевтический ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати при збільшенні дози. При недостатньому ефекті можливе одночасне застосування препарату з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, то прийом цих препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізиноприл-Тева. Якщо це неможливо, то початкова доза препарату Лізиноприл-Тева не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується ��рачебный контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження АТ. При реноваскулярной гіпертензії, пов'язаної з підвищеною активністю РААС, в динаміці доцільно застосовувати також низьку початкову дозу 2,5 мг на добу, під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вмісту калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При хронічної серцевої недо��таточности початкова доза 2,5 мг на добу, дозу поступово збільшують (не більш ніж на 10 мг, з інтервалом не менше 2 тижнів) в залежності від ПЕКЛО. Максимальна добова доза становить 20 мг. При ранньому лікуванні гострого інфаркту міокарда в першу добу доза становить 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через двоє діб і потім 10 мг на добу як підтримуючої терапії. У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда препарат слід застосовувати протягом не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом перших 3-х діб після інфаркту міокарда у пацієнтів з низьким систолічним АТ (120 мм рт.ст. або нижче) застосовують меншу дозу препарату Лізиноприл-Тева - 2,5 мг. У разі якщо систолічний АТ нижче або дорівнює 100 мм рт.ст. препарат Лізиноприл-Тева застосовувати не рекомендується. При супутній нирковій недостатності (КК менше 80 мл/хв) слід провести відповідну корекцію дози препарату. При діабетичній нефропатії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу препарат Лізиноприл-Тева застосовується в дозі 10 мг на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 20 мг на добу з метою досягнення диасто��ического АТ нижче 75 мм рт. ст. в положенні "сидячи". Пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу препарат Лізиноприл-Тева застосовують у тій же дозі, з метою досягнення діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. в положенні "сидячи". При нирковій недостатності та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкову дозу встановлюють залежно від КК. Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (під контролем функції нирок, вмісту калію і натрію в крові).Передозування
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки полості рота, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, почастішання дихання, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, стан тривоги, підвищена дратівливість, кашель, сонливість, затримка сечовипускання, запор, колапс, гіпервентиляція легенів. Лікування: специфічний антидот відсутній. Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів і проносних засобів. Показано внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. У разі стійкої до лікування брадикардії, необхідно застосування мистецтв��нного "водія ритму. Необхідний контроль артеріального тиску, показників водно-електролітного балансу. Гемодіаліз ефективний.
Лікарська форма
Двоопуклі таблетки овальної форми, білого кольору. На одній з боків гравіювання "LSN 20", на іншій - розділова ризику.Склад
В 1 таблетці міститься: активна речовина: лізиноприлу дигідрат (лізиноприл) - 21,84 мг (20,00 мг); допоміжні речовини: крохмаль прежелатинизированный12,00 мг, крохмаль кукурудзяний 40,00 мг, кальцію гідрофосфат (безводний) 73,96 мг, манітол 70,00 мг, магнію стеарат 2,20 мг.Фармакологічна дія
Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір (ЗПСО), артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск в легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові і підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів з хрон��чеський серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему (РААС). При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда і стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН), уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт миокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії препарату - через 1 год, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 6-7 год і зберігається протягом 24 год. Тривалість ефекту залежить також від величини прийнятої дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 міс. терапії. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігалося вираженого підвищення артеріального тиску.
Лізиноприл зменшує альбумінурію. Не впливає на концентрацію глюко��и в крові у пацієнтів з цукровим діабетом не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Фармакокінетика
Всмоктування. Після прийому внутрішньо лізиноприл всмоктується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ) в середньому на 25%, але абсорбція може варіювати від 6 до 60%. Біодоступність становить 29%. Максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax) досягається через 7 ч. Прийом їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу.
Розподіл. Лізиноприл незначно зв'язується з білками плазми крові. Проникність через гематоенцефалічний і плацентарний б��рьер низька.
Метаболізм. Лізиноприл не біотрансформується в організмі.
Виведення. Виводиться нирками в незміненому вигляді. Період напіввиведення (T1/2) становить 12,6 ч. Кліренс лізиноприлу становить 50 мл/хв. Зниження сироваткової концентрації лізиноприлу відбувається у дві фази. Основна частина лізиноприлу виводиться під час початкової альфа-фази (ефективний T1/2 - 12 год), за якої слід термінальна віддалена бета-фаза (близько 30ч).
Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів
У пацієнтів з ХСН абсорбція і кліренс ��изиноприла знижені, біодоступність становить 16%.
У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрації в плазмі крові у здорових добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення c max в плазмі крові і збільшення T1/2.
У пацієнтів літнього віку концентрація препарату в плазмі крові і площа під кривою "концентрація-час" у 2 рази більше, ніж у пацієнтів молодого віку.
У пацієнтів з цирозом печінки биодоступность лізиноприлу знижена на 30%, а кліренс - на 50% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки.
У літніх пацієнтів концентрація лізиноприлу в крові підвищено в середньому на 60%.Побічні дії
Найбільш часто зустрічаються побічні ефекти: запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота.
Частота розвитку побічних ефектів класифіковано згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто - не менше 10%; часто - не менше 1%, але менше 10%; нечасто - не мо��її 0,1%, але менш 1%; рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01%.
З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія; нечасто - гострий інфаркт міокарда, тахікардія, відчуття серцебиття; синдром Рейно; рідко - брадикардія, тахікардія, посилення симптомів перебігу ХСН, порушення атріовентрикулярної провідності, біль у грудях.
З боку центральної нервової системи: часто - запаморочення, головний біль; нечасто - лабільність настрою, парестезії, порушення сну, інсульт; рідко - сплутаність свідомості, астенічний синдром, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ, сонливість.
З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: рідко - зниження гемоглобіну, гематокриту; дуже рідко - лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, еритропенія, гемолітична анемія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання, пригнічення функції кісткового мозку.
З боку дихальної системи: часто - кашель, часто - риніт, дуже рідко - синусит, бронхоспазм, аллергичес��ий альвеоліт/еозинофільна пневмонія, задишка.
З боку травної системи: часто - діарея, блювання; нечасто - диспепсія, зміни смаку, біль у животі; рідко - сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко - панкреатит, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит, печінкова недостатність, интестинальный набряк, анорексія.
З боку шкірних покривів: рідко - шкірний свербіж, висип; рідко - ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані, кропив'янка, алопеція, псоріаз; дуже рідко -підвищена пітоотделение, васкуліт, пухирчатка, фотосенсибілізація, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку сечовидільної системи: часто - порушення функції нирок; нечасто -уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко - анурія, олігурія, протеїнурія.
З боку репродуктивної системи: нечасто - імпотенція, рідко - гінекомастія.
З боку обміну речовин: дуже рідко - гіпоглікемія.
З боку лабораторних показників: нечасто - підвищення доонцентрации сечовини в крові, гіперкреатинемія, гіперкаліємія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, рідко - гіпербілірубінемія, гіпонатріємія, підвищення швидкості осідання еритроцитів, хибнопозитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла.
З боку опорно-рухового апарату: рідко - артралгія/артрит, міалгія.
Інші: рідко - при одночасному застосуванні з препаратами золота внутрішньовенно описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання і зниження артеріального тиску (див. розділ "Взаємодіїствие з іншими лікарськими засобами").Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні ОЦК, викликаному терапією діуретиками, зменшенням вмісту кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. Під контролем лікаря рекомендується застосовувати препарат Лізиноприл-Тева у пацієнтів з ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Застосування препарату Лізиноприл-Тева може призвести до порушений��ю функції нирок, до гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною після відміни препарату.
Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату.
У разі стенозу ниркової артерії (особливо при двосторонньому стенозі або при наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при периферичної недостатності кровообігу, що виникла внаслідок гіпонатріємії і гіповолемії, застосування препарату Лізиноприл-Тева може призвести до порушення фун��ції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною після відміни препарату.
Препарат Лізиноприл-Тева можна застосовувати одночасно зі стандартною терапією гострого інфаркту міокарда (тромболітиків, ацетилсаліцилової кислоти в якості аптиагрегантного засоби, бета-адреноблокаторів).
Препарат Лізиноприл-Тева можна застосовувати одночасно з внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням трансдермальних терапевтичних систем нітрогліцерину.
Не рекомендується застосовуватиок в ток препарату Лізиноприл-Тева у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт.ст.
При хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження АТ, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження АТ. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
У пацієнтів літнього віку применение стандартних доз призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози, незважаючи на те, що відмінностей у аитигипертензивном дії препарату Лізиноприл-Тева у літніх і молодих пацієнтів не виявлено.
Оскільки не можна виключати потенційний ризик виникнення агранулоцитозу, потрібен періодичний контроль периферичної крові.
Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника і/чи гортані, який може виникнути в будь-який період ��ечения, рідко відзначався у пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ, включаючи лізиноприл. У цьому випадку лікування препаратом необхідно якомога швидше припинити, а за пацієнтом встановити спостереження до повної регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк з набряком гортані може бути летальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому треба негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) і/або заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів, запалень ясокремих шляхів. У випадках, коли набряк локалізується тільки на обличчі і губах, стан найчастіше проходить без лікування, однак можливе застосування антигістамінних засобів. Інгібітори АПФ частіше викликають розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас.
Ризик розвитку ангіоневротичного набряку підвищується у пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час процедури десенсибилизації на отруту перетинчастокрилих, вкрай рідко, можуть розвиватися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Цього можна уникнути, якщо тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ перед кожною процедурою десенсибілізації на гименоптеру.
Анафілактоїдні реакції відмічаються і у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних діалізних мембран (AN69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках треба розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого гіпотензивного засоби.
У пацієнтів, які отримують гіпоглікемічні препарати для прийому всередину і інсулін. протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ слід регулярно контролювати глюкозу крові.
Дуже рідко при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігали синдром, який починався з холестатичної жовтухи та прогресував до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним результатом. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. При появі жовтяниці на тлі застосування препарату Лізиноприл-Тева або вираженого підвищення активності "печінкових" трансаміназ, препарат відміняють і проводять спостереження за станом пацієнта.
При застосуванні інгібіторів АПФ відзначалося кашель. Кашель сухий, тривалий,
який зникає після припинення лікування інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений застосуванням інгібіторів АПФ.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або алискирена підвищує ризик розвитку гіпотензії, гипсркалисмии і порушення функції нирок (в тому числі гостру ниркову недостатністьі). Подвійна блокада РААС при застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або алискирена не рекомендується.
Якщо подвійна блокада РААС вважається абсолютно необхідною, то лікування повинно відбуватися тільки під контролем фахівців і повинно супроводжуватися ретельним і частим моніторингом функції нирок, вмісту електролітів і артеріального тиску. Інгібітори АПФ і АРА II, не повинні застосовуватися одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Вплив на здатність керувати transpose. пор. і хутро.:
Слід дотримуватися осторожність при прийомі препарату Лізиноприл-Тева у зв'язку з тим, що можливий розвиток артеріальної гіпотензії, запаморочення і сонливості, які можуть вплинути на здатність до керування транспортними засобами та роботу з потенційно небезпечними механізмами.Свідчення
- Артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами).
- Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).
- Раннє лікування гострого інфаркту міокарда (в перші 24 години зі стабільними показника��і гемодинаміки для підтримання цих показників і профілактики дисфункції лівого шлуночка і серцевої недостатності).
- Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу при нормальному артеріальному тиску, і у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання
Підвищена чутливість до лизиноприлу, інших компонентів препарату або до інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі (у т. ч. і від застосування інших інгібіторів АПФ); спадків��місячний набряк Квінке та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені); вагітність і період годування груддю; одночасне застосування з алискирсном і алискиренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) < 60 мл/хв/1,73 м2).
З обережністю:
Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації почк��; ниркова недостатність; гемодіаліз з використанням високопроточних діалізних мембран (AN69®); азотемія; гіперкаліємія; стеноз гирла аорти; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм; артеріальна гіпотензія; цереброваскулярні захворювання (у т. ч. недостатність мозкового кровообігу); ішемічна хвороба серця (ІХС); коронарна недостатність; аутоімунні захворювання сполучної тканини (в т. ч. склеродермія, системний червоний вовчак); пригнічення кістковомозкового кровотворення; стану, супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) (у тому числі внаслідок діареї, блювання); застосування у пацієнтів, які знаходяться на дієті з обмеженням кухонної солі; у пацієнтів літнього віку; одночасне застосування з препаратами калію, діуретиками, іншими гіпотензивними засобами, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), препаратами літію, антацидами, холестираміном, етанолом, інсуліном, іншими гіпоглікемічними препаратами, алопуринолом, прокаїнамідом, препаратами золота, нейролептиками, триц��клическими антидепресантами, барбітуратами, бета-адреноблокаторами, блокаторами повільних кальцієвих каналів.
Вагітність та лактація:
Застосування препарату Лізиноприл-Тева під час вагітності протипоказане. При діагностуванні вагітності прийом препарату потрібно припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у II і III триместрах вагітності має несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження АТ, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна см��рть). Даних про негативний вплив препарату на плід у випадку застосування в I триместрі немає. За новонародженими і грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. Даних про проникнення лізиноприлу в грудне молоко немає. При необхідності застосування препарату Лізиноприл-Тева в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Лікарська взаємодія
З обережністю следует застосовувати лізиноприл одночасно з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид, эплеренон), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином - підвищується ризик гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Тому дані комбінації слід застосовувати лише на основі індивідуального рішення лікаря при регулярному контролі вмісту калію в сироватці крові і функції нирок. При одночасному застосуванні з діуретиками та іншими гіпотензивними засобами антигіпертензивний ефект лізиноприлу посилюється.
При одночасному застосуванні з НПЗЗ (у т. ч. селективними інгібіторами цикло-оксигеназы-2 (ЦОГ-2)), ацетилсаліциловою кислотою в дозі більше 3 г/добу, естрогенами, а також симпатоміметиками, знижується антигіпертензивну дію лізиноприлу. НПЗП, у тому числі ЦОГ-2, та інгібітори АПФ збільшують вміст калію в сироватці крові і можуть погіршити функцію нирок. Цей ефект зазвичай звернемо.
Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому при одночасному застосуванні відбувається оборотне збільшення��ие його концентрації в плазмі крові, що може підвищувати ймовірність розвитку небажаних явищ, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію в сироватці крові.
При одночасному застосуванні з антацидами і холестираміном знижується всмоктування лізиноприлу зі ШЛУНКОВО-кишкового тракту.
Етанол посилює дію лізиноприлу. При одночасному застосуванні з інсуліном і гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо підвищується ризик розвитку гіпоглікемії.
При одночасному застосуванні лізиноприлу з вазодилататорами, бар��итуратами, антипсихотичними засобами (нейролептиками), трициклічними антидепресантами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами можливе посилення антигіпертензивного ефекту.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротиамалат) описаний симп-томокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання і зниження артеріального тиску. Сумісне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії. Подвійна блокада РААС із застосуванням антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II), інгібіторів АПФ або алискирена (інгібітор реніну) асоційована з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії і порушень функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією. Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові.
