Дозировка
Препарат Лизиноприл -Тева принимают внутрь 1 раз в сутки, независимо от времени приема пищи, предпочтительно в одно и то же время суток. Доза подбирается индивидуально. При артериальной гипертензии пациентам, не получающим другие гипотензивные средства, применяют по 5 мг в сутки. При отсутствии терапевтического эффекта дозу повышают каждые 2-3 дня на 5 мг до дозы 20-40 мг/сутки (увеличение дозы свыше 40 мг/сутки обычно не ведет к дальнейшему снижению АД). Средняя суточная поддерживающая доза 20 мг. Максимальная суточная доза 40 мг. Терапевтический эффект развивается обычно через 2-4 недели от начала лечения, что следует учитывать при увеличении дозы. При недостаточном эффекте возможно одновременное применение препарата с другими гипотензивными средствами. Если пациент получал предварительное лечение диуретиками, то прием этих препаратов необходимо прекратить за 2-3 дня до начала применения препарата Лизиноприл -Тева. Если это невозможно, то начальная доза препарата Лизиноприл -Тева не должна превышать 5 мг в сутки. В этом случае после приема первой дозы рекомендуется врачебный контроль в течение нескольких часов (максимум действия достигается примерно через 6 часов), так как может возникнуть выраженное снижение АД. При реноваскулярной гипертензии, связанной с повышенной активностью РААС, в динамике целесообразно применять также низкую начальную дозу 2,5 мг в сутки, под усиленным врачебным контролем (контроль АД, функции почек, содержания калия в сыворотке крови). Поддерживающую дозу, продолжая строгий врачебный контроль, следует определить в зависимости от динамики АД. При хронической сердечной недостаточности начальная доза 2,5 мг в сутки, дозу постепенно увеличивают (не более чем на 10 мг, с интервалом не менее 2 недель) в зависимости от АД. Максимальная суточная доза составляет 20 мг. При раннем лечении острого инфаркта миокарда в первые сутки доза составляет 5 мг, затем 5 мг через сутки, 10 мг через двое суток и затем 10 мг в сутки в качестве поддерживающей терапии. У пациентов с острым инфарктом миокарда препарат следует применять в течение не менее 6 недель. В начале лечения или в течение первых 3-х суток после инфаркта миокарда у пациентов с низким систолическим АД (120 мм рт.ст. или ниже) применяют меньшую дозу препарата Лизиноприл -Тева - 2,5 мг. В случае если систолическое АД ниже или равно 100 мм рт.ст. препарат Лизиноприл -Тева применять не рекомендуется. При сопутствующей почечной недостаточности (КК менее 80 мл/мин.) следует произвести соответствующую коррекцию дозы препарата. При диабетической нефропатии у пациентов с сахарным диабетом 1 типа препарат Лизиноприл -Тева применяется в дозе 10 мг в сутки. При необходимости дозу можно повысить до 20 мг в сутки с целью достижения диастолического АД ниже 75 мм рт. ст. в положении «сидя». Пациентам с сахарным диабетом 2 типа препарат Лизиноприл -Тева применяют в той же дозе, с целью достижения диастолического АД ниже 90 мм рт.ст. в положении «сидя».
Передозировка
выраженное снижение АД, сухость слизистой оболочки полости рта, нарушение водно-электролитного баланса, почечная недостаточность, учащение дыхания, тахикардия, ощущение сердцебиения, брадикардия, головокружение, состояние тревоги, повышенная раздражительность, кашель, сонливость, задержка мочеиспуск
Лекарственная форма
таблетки
Состав
лизиноприла дигидрат (лизиноприл) - 10,92 мг (10,00 мг)
вспомогательные вещества: крахмал прежелатинизированный , крахмал кукурузный , кальция гидрофосфат (безводный) , маннитол , магния стеарат .
Фармакологическое действие
Ингибитор ангиотензинпревращающего фермента (АПФ), уменьшает образование ангиотензина II из ангиотензина I. Снижение содержания ангиотензина II ведет к прямому уменьшению выделения альдостерона. Уменьшает деградацию брадикинина и увеличивает синтез простагландинов. Снижает общее периферическое сосудистое сопротивление (ОПСС), артериальное давление (АД), преднагрузку, давление в легочных капиллярах, вызывает увеличение минутного объема крови и повышение толерантности миокарда к нагрузке у пациентов с хронической сердечной недостаточностью. Расширяет артерии в большей степени, чем вены. Некоторые эффекты объясняются воздействием на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему (РААС). При длительном применении уменьшается гипертрофия миокарда и стенок артерий резистивного типа. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда.
Ингибиторы АПФ удлиняют продолжительность жизни у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН), замедляют прогрессирование дисфункции левого желудочка у пациентов, перенесших острый инфаркт миокарда без клинических проявлений сердечной недостаточности. Начало действия препарата - через 1 ч, максимальный антигипертензивный эффект достигается через 6-7 ч и сохраняется в течение 24 ч. Продолжительность эффекта зависит также от величины принятой дозы. При артериальной гипертензии эффект отмечается в первые дни после начала лечения, стабильное действие развивается через 1-2 мес. терапии. При резкой отмене лизиноприла не наблюдалось выраженного повышения АД.
Лизиноприл уменьшает альбуминурию. Не влияет на концентрацию глюкозы в крови у пациентов сахарным диабетом и не приводит к учащению случаев гипогликемии.
Фармакокинетика
Всасывание. После приема внутрь лизиноприл всасывается из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ) в среднем на 25%, но абсорбция может варьировать от 6 до 60%. Биодоступность составляет 29%. Максимальная концентрация в плазме крови (Сmax) достигается через 7 ч. Прием пищи не влияет на абсорбцию лизиноприла.
Распределение. Лизиноприл незначительно связывается с белками плазмы крови. Проницаемость через гематоэнцефалический и плацентарный барьер низкая. Метаболизм. Лизиноприл не биотрансформируется в организме.
Выведение. Выводится почками в неизмененном виде. Период полувыведения (Т1/2) составляет 12,6 ч. Клиренс лизиноприла составляет 50 мл/мин. Снижение сывороточной концентрации лизиноприла происходит в две фазы. Основная часть лизиноприла выводится во время начальной альфа-фазы (эффективный Т1/2— 12 ч), за которой следует терминальная отдаленная бета-фаза (около 30ч).
Фармакокинетика у отдельных групп пациентов
У пациентов с ХСН абсорбция и клиренс лизиноприла снижены, биодоступность составляет 16%.
У пациентов с почечной недостаточностью (клиренс креатинина (КК) менее 30 мл/мин)
концентрация лизиноприла в несколько раз превышает концентрации в плазме крови у
здоровых добровольцев, причем отмечается увеличение времени достижения Сmax в плазме
крови и увеличение Т1/2.
У пациентов пожилого возраста концентрация препарата в плазме крови и площадь под
кривой «концентрация-время» в 2 раза больше, чем у пациентов молодого возраста.
У пациентов с циррозом печени биодоступность лизиноприла снижена на 30%, а клиренс - на
50% по сравнению с пациентами с нормальной функцией печени.
У пожилых пациентов концентрация лизиноприла в крови повышена в среднем на 60%.
Побочные действия
Наиболее часто встречающиеся побочные эффекты: головокружение, головная боль, повышенная утомляемость, диарея, сухой кашель, тошнота.
Частота развития побочных эффектов классифицирована согласно рекомендациям Всемирной организации здравоохранения: очень часто - не менее 10%; часто - не менее 1%, но менее 10%; нечасто - не менее 0,1%, но менее 1%; редко - не менее 0,01%, но менее 0,1%; очень редко - менее 0,01%.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия; нечасто - острый инфаркт миокарда, тахикардия, ощущение сердцебиения; синдром Рейно; редко - брадикардия, тахикардия, усугубление симптомов течения ХСН, нарушение атриовентрикулярной проводимости, боль в груди.
Со стороны центральной нервной системы: часто - головокружение, головная боль; нечасто - лабильность настроения, парестезии, нарушения сна, инсульт; редко - спутанность сознания, астенический синдром, судорожные подергивания мышц конечностей и губ, сонливость.
Со стороны системы кроветворения и лимфатической системы: редко - снижение гемоглобина, гематокрита; очень редко - лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, эозинофилия, эритропения, гемолитическая анемия, лимфаденопатия, аутоиммунные заболевания, угнетение функции костного мозга.
Со стороны дыхательной системы: часто - кашель, нечасто - ринит, очень редко - синусит, бронхоспазм, аллергический альвеолит/эозинофильная пневмония, одышка.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Чаще всего выраженное снижение АД возникает при снижении ОЦК, вызванном терапией диуретиками, уменьшением содержания поваренной соли в пище, диализом, диареей или рвотой. Под контролем врача рекомендуется применять препарат Лизиноприл -Тева у пациентов с ИБС, цереброваскулярной недостаточностью, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или инсульту. Применение препарата Лизиноприл -Тева может привести к нарушению функции почек, острой почечной недостаточности, которая обычно оказывается необратимой даже после отмены препарата.
Транзиторная артериальная гипотензия не является противопоказанием для дальнейшего применения препарата.
В случае стеноза почечной артерии (в особенности при двустороннем стенозе или при наличии стеноза артерии единственной почки), а также при периферической недостаточности кровообращения, возникшей вследствие гипонатриемии и гиповолемии, применение препарата Лизиноприл -Тева может привести к нарушению функции почек, острой почечной недостаточности, которая обычно оказывается необратимой после отмены препарата.
Препарат Лизиноприл -Тева возможно применять одновременно со стандартной терапией острого инфаркта миокарда (тромболитиков, ацетилсалициловой кислоты в качестве антиагрегантного средства, бета-адреноблокаторов).
Препарат Лизиноприл -Тева возможно применять одновременно с внутривенным введением нитроглицерина или с применением терапевтических трансдермальных систем нитроглицерина.
Не рекомендуется применение препарата Лизиноприл -Тева у пациентов, перенесших острый инфаркт миокарда, если систолическое АД не превышает 100 мм рт. ст. При хирургических вмешательствах, а также при применении других лекарственных средств, вызывающих снижение АД, лизиноприл, блокируя образование ангиотензина II, может вызывать выраженное непрогнозируемое снижение АД. Перед хирургическим вмешательством (включая стоматологическую хирургию) следует информировать хирурга/анестезиолога о применении ингибитора АПФ.
У пациентов пожилого возраста применение стандартных доз приводит к более высокой концентрации препарата в крови, поэтому требуется особая осторожность при определении дозы, несмотря на то, что различий в антигипертензивном действии препарата Лизиноприл -Тева у пожилых и молодых пациентов не выявлено.
Поскольку нельзя исключить потенциальный риск возникновения агранулоцитоза, требуется периодический контроль периферической крови.
Ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, надгортанника и/или гортани, который может возникнуть в любой период лечения, редко отмечался у пациентов, принимающих ингибитор АПФ, включая лизиноприл. В этом случае лечение препаратом необходимо как можно скорее прекратить, а за пациентом установить наблюдение до полной регрессии симптомов. Ангионевротический отек с отеком гортани может быть летальным. Отек языка, надгортанника или гортани может быть причиной обструкции дыхательных путей, поэтому необходимо немедленно проводить соответствующую терапию
Показания
•Артериальная гипертензия (в монотерапии или в комбинации с другими гипотензивными средствами).
•Хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии).
•Раннее лечение острого инфаркта миокарда (в первые 24 ч со стабильными показателями гемодинамики для поддержания этих показателей и профилактики дисфункции левого желудочка и сердечной недостаточности).
•Диабетическая нефропатия (снижения альбуминурии у пациентов с сахарным диабетом 1 типа при нормальном артериальном давлении, и у пациентов с сахарным диабетом 2 типа с артериальной гипертензией).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к лизиноприлу, другим компонентам препарата или другим ингибиторам АПФ; ангионевротический отек в анамнезе (в т.ч. и от применения других ингибиторов АПФ); наследственный отек Квинке и/или идиопатический ангионевротический отек; возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены); беременность и период грудного вскармливания
Лекарственное взаимодействие
С осторожностью следует применять лизиноприл одновременно с калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, триамтерен, амилорид, эплеренон), препаратами калия, заменителями соли, содержащими калий, циклоспорином - повышается риск гиперкалиемии, особенно при нарушенной функции почек. Поэтому данные комбинации следует применять только на основе индивидуального решения врача при регулярном контроле содержания калия в сыворотке крови и функции почек.
При одновременном применении с диуретиками и другими гипотензивными средствами антигипертензивный эффект лизиноприла усиливается.
При одновременном применении с НПВП (в т.ч. селективными ингибиторами циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2)), ацетилсалициловой кислотой в дозе более 3 г/сутки, эстрогенами, а также симпатомиметиками, снижается антигипертензивное действие лизиноприла. НПВП, в том числе ЦОГ-2, и ингибиторы АПФ увеличивают содержание калия в сыворотке крови и могут ухудшить функцию почек. Этот эффект обычно обратим.
(6311)
Дозування
Препарат Лізиноприл -Тева приймають внутрішньо 1 раз на добу, незалежно від часу прийому їжі, бажано в один і той же час доби. Доза підбирається індивідуально. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які не отримують інші гіпотензивні засоби, застосовують по 5 мг на добу. При відсутності терапевтичного ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до дози 20-40 мг/добу (підвищення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Середня добова підтримуюча доза 20 мг. Максимальна добова доза 40 мг. Терапевтический ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати при збільшенні дози. При недостатньому ефекті можливе одночасне застосування препарату з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, то прийом цих препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізиноприл -Тева. Якщо це неможливо, то початкова доза препарату Лізиноприл -Тева не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози реком��ндуется лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження АТ. При реноваскулярной гіпертензії, пов'язаної з підвищеною активністю РААС, в динаміці доцільно застосовувати також низьку початкову дозу 2,5 мг на добу, під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вмісту калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При хронічній серде��ної недостатності початкова доза 2,5 мг на добу, дозу поступово збільшують (не більш ніж на 10 мг, з інтервалом не менше 2 тижнів) в залежності від ПЕКЛО. Максимальна добова доза становить 20 мг. При ранньому лікуванні гострого інфаркту міокарда в першу добу доза становить 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через двоє діб і потім 10 мг на добу як підтримуючої терапії. У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда препарат слід застосовувати протягом не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом перших 3-х діб після інфаркту міокарда у пациентов з низьким систолічним АТ (120 мм рт.ст. або нижче) застосовують меншу дозу препарату Лізиноприл -Тева - 2,5 мг. У разі якщо систолічний АТ нижче або дорівнює 100 мм рт.ст. препарат Лізиноприл -Тева застосовувати не рекомендується. При супутній нирковій недостатності (КК менше 80 мл/хв) слід провести відповідну корекцію дози препарату. При діабетичній нефропатії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу препарат Лізиноприл -Тева застосовується в дозі 10 мг на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 20 мг на добу з метою досягнення діастолічного АТ нижче 75 мм рт. ст. в положенні «сидячи». Пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу препарат Лізиноприл -Тева застосовують у тій же дозі, з метою досягнення діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. в положенні «сидячи».Передозування
виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, почастішання дихання, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, стан тривоги, підвищена дратівливість, кашель, сонливість, затримка сечовипуск
Лікарська форма
таблеткиСклад
лізиноприлу дигідрат (лізиноприл) - 10,92 мг (10,00 мг)
допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований , крохмаль кукурудзяний , кальцію гідрофосфат (безводний) , манітол , магнію стеарат .Фармакологічна дія
Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір (ЗПСО), артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск в легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові і підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему (РААС). При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда і стінок артерій резистивного типу. Покращує кров��постачання ішемізованого міокарда.
Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН), уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії препарату - через 1 год, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 6-7 год і зберігається протягом 24 год. Тривалість ефекту залежить також від величини прийнятої дози. При артеріальної гіпер��ензии ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 міс. терапії. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігалося вираженого підвищення артеріального тиску.
Лізиноприл зменшує альбумінурію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Фармакокінетика
Всмоктування. Після прийому внутрішньо лізиноприл всмоктується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ) в середньому на 25%, але абсорбція може варіювати від 6 до 60%. Біодоступність сос��авляет 29%. Максимальна концентрація в плазмі крові (Смах) досягається через 7 ч. Прийом їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу.
Розподіл. Лізиноприл незначно зв'язується з білками плазми крові. Проникність через гематоенцефалічний і плацентарний бар'єр-низька. Метаболізм. Лізиноприл не біотрансформується в організмі.
Виведення. Виводиться нирками в незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) становить 12,6 ч. Кліренс лізиноприлу становить 50 мл/хв. Зниження сироваткової концентрації лізинприла відбувається у дві фази. Основна частина лізиноприлу виводиться під час початкової альфа-фази (ефективний Т1/2— 12 год), за якої слід термінальна віддалена бета-фаза (близько 30ч).
Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів
У пацієнтів з ХСН абсорбція і кліренс лізиноприлу знижені, біодоступність становить 16%.
У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв)
концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрації в плазмі крові у
здорових добровольцев, причому відзначається збільшення часу досягнення Смах в плазмі
крові і збільшення Т1/2.
У пацієнтів літнього віку концентрація препарату в плазмі крові і площа під
кривою «концентрація-час» у 2 рази більше, ніж у пацієнтів молодого віку.
У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена на 30%, а кліренс - на
50% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки.
У літніх пацієнтів концентрація лізиноприлу в крові підвищено в середньому на 60%.Побічні дії��вія
Найбільш часто зустрічаються побічні ефекти: запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота.
Частота розвитку побічних ефектів класифіковано згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто - не менше 10%; часто - не менше 1%, але менше 10%; нечасто - не менше 0,1%, але менш 1%; рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01%.
З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія; нечасто - гострий інфаркт міокарда, тахікардія, відчуття серцебиття; синдром Рейно; рідко - брадикардія, тахікардія, посилення симптомів перебігу ХСН, порушення атріовентрикулярної провідності, біль у грудях.
З боку центральної нервової системи: часто - запаморочення, головний біль; нечасто - лабільність настрою, парестезії, порушення сну, інсульт; рідко - сплутаність свідомості, астенічний синдром, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ, сонливість.
З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: рідко - зниження гемоглобіну, гематокриту; дуже рідко - лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, еритропенія, гемолітична анемія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання, пригнічення функції кісткового мозку.
З боку дихальної системи: часто - кашель, часто - риніт, дуже рідко - синусит, бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, задишка.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні ОЦК, викликаному терапією діуретиками, уменьшением вмісту кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. Під контролем лікаря рекомендується застосовувати препарат Лізиноприл -Тева у пацієнтів з ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Застосування препарату Лізиноприл -Тева може призвести до порушення функції нирок, до гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату.
Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для дав��подальшого застосування препарату.
У разі стенозу ниркової артерії (особливо при двосторонньому стенозі або при наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при периферичної недостатності кровообігу, що виникла внаслідок гіпонатріємії і гіповолемії, застосування препарату Лізиноприл -Тева може призвести до порушення функції нирок, до гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною після відміни препарату.
Препарат Лізиноприл -Тева можна застосовувати одночасно зі стандартною терап��їй гострого інфаркту міокарда (тромболітиків, ацетилсаліцилової кислоти в якості антиагрегантної кошти, бета-адреноблокаторів).
Препарат Лізиноприл -Тева можна застосовувати одночасно з внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням трансдермальних терапевтичних систем нітрогліцерину.
Не рекомендується застосування препарату Лізиноприл -Тева у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт. ст. При хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лекарственных засобів, що викликають зниження АТ, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження АТ. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
У пацієнтів літнього віку застосування стандартних доз призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози, незважаючи на те, що відмінностей у антигипертензивном дії препарату Лізиноприл -Тева у літніх і молодих пацієнтів не виявлено.
Оскільки не можна виключати потенційний ризик виникнення агранулоцитозу, потрібен періодичний контроль периферичної крові.
Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника і/чи гортані, який може виникнути в будь-який період лікування, рідко відзначався у пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ, включаючи лізиноприл. У цьому випадку лікування препаратом необхідно якомога швидше припинити, а за пацієнтом встановити спостереження до п��повною регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк з набряком гортані може бути летальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому треба негайно проводити відповідну терапіюСвідчення
•Артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами).
•Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).
•Раннє лікування гострого інфаркту міокарда (в перші 24 години зі стабільними показниками гемодина��іки для підтримання цих показників і профілактики дисфункції лівого шлуночка і серцевої недостатності).
•Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу при нормальному артеріальному тиску, і у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання
Підвищена чутливість до лизиноприлу, інших компонентів препарату або до інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі (у т. ч. і від застосування інших інгібіторів АПФ); наследственныї набряк Квінке та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені); вагітність і період грудного вигодовуванняЛікарська взаємодія
З обережністю слід застосовувати лізиноприл одночасно з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид, эплеренон), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином - підвищується ризик гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Тому дані комбінації слід застосовувати тільки на основі індивідуального рішення лікаря при регулярному контролі вмісту калію в сироватці крові і функції нирок.
При одночасному застосуванні з діуретиками та іншими гіпотензивними засобами антигіпертензивний ефект лізиноприлу посилюється.
При одночасному застосуванні з НПЗЗ (у т. ч. селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), ацетилсаліциловою кислотою в дозі більше 3 г/добу, естрогенами, а також симпатоміметиками, знижується антигіпертензивну дію лізиноприлу. НПЗП, у тому числі ЦОГ-2, та інгібітори АПФ увеличивают вміст калію в сироватці крові і можуть погіршити функцію нирок. Цей ефект зазвичай звернемо.
