Дозировка
Внутрь, независимо от приема пищи. При артериальной гипертензии больным, не получающим другие гипотензивные средства, назначают по 5 мг 1 раз в сутки. При отсутствии эффекта дозу повышают каждые 2-3 дня на 5 мг до средней терапевтической дозы 20-40 мг/сутки (увеличение дозы свыше 40 мг/сутки обычно не ведет к дальнейшему снижению АД). Обычная суточная поддерживающая доза - 20 мг. Максимальная суточная доза - 40 мг. Полный эффект развивается обычно через 2-4 недели от начала лечения, что следует учесть при увеличении дозы. При недостаточном клиническом эффекте возможно комбинирование препарата с другими гипотензивными средствами. Если пациент получал предварительное лечение диуретиками, то прием таких препаратов необходимо прекратить за 2-3 дня до начала применения Лизиноприла. Если это неосуществимо, то начальная доза Лизиноприла не должна превышать 5 мг в сутки. В этом случае после приема первой дозы рекомендуется врачебный контроль в течение нескольких часов (максимум действия достигается примерно через 6 часов), так как может возникнуть выраженное снижение АД. При реноваскулярной гипертензии или других состояниях с повышенной активностью ренин-ангиотензин-альдостероновой системы целесообразно назначать также низкую начальную дозу - 2,5-5 мг в день, под усиленным врачебным контролем (контроль АД, функции почек, концентрации калия в сыворотке крови). Поддерживающую дозу, продолжая строгий врачебный контроль, следует определить в зависимости от динамики АД. При почечной недостаточности ввиду того, что лизиноприл выделяется через почки, начальная доза должна быть определена в зависимости от клиренса креатинина, затем в соответствии с реакцией, следует установить поддерживающую дозу в условиях частого контроля функции почек, уровня калия, натрия в сыворотке крови. При стойкой артериальной гипертензии показана длительная поддерживающая терапия по 10-15 мг/сут. При хронической сердечной недостаточности - начинают с 2,5 мг 1 раз в сутки, с последующим увеличением дозы на 2,5 мг через 3-5 дней до обычной, поддерживающей суточной дозы 5-20 мг. Доза не должна превышать 20 мг в сутки. У людей пожилого возраста часто наблюдается более выраженное длительное гипотензивное действие, что связано с уменьшением скорости выведения лизиноприла (рекомендуется начинать лечение с 2,5 мг/сут). Острый инфаркт миокарда (в составе комбинированной терапии) В первые сутки - 5 мг внутрь, затем 5 мг через сутки, 10 мг через двое суток и затем 10 мг 1 раз в сутки. У больных с острым инфарктом миокарда препарат применять не менее 6 недель. В начале лечения или в течение первых 3-х суток после острого инфаркта миокарда у больных с низким систолическим АД (120 мм рт.ст. или ниже) надо назначать меньшую дозу - 2.5 мг. В случае снижения АД (систолическое АД ниже или равно 100 мм рт.ст.), суточную дозу в 5 мг можно, если необходимо, временно снизить до 2,5 мг. В случае длительного выраженного снижения АД (систолическое АД ниже 90 мм рт.ст. более 1 часа), лечение Лизиноприлом надо прекратить. Диабетическая нефропатия У пациентов с инсулиннезависимым сахарным диабетом применяется 10 мг Лизиноприла 1 раз в сутки. Дозу возможно, при необходимости, увеличивать до 20 мг 1 раз в сутки с целью достижения значений диастолического АД ниже 75 мм рт.ст. в положении сидя. У больных инсулинзависимым сахарным диабетом дозировка такая же, с целью достижения значений диастолического АД ниже 90 мм рт.ст. в положении сидя.
Передозировка
Симптомы (возникают при приеме однократной дозы 50 мг и выше): выраженное снижение АД; сухость во рту, сонливость, задержка мочеиспускания, запор, беспокойство, повышенная раздражительность. Лечение: симптоматическая терапия, внутривенное введение жидкости, контролирование АД, водно-электролитного баланса и нормализация последнего. Лизиноприл может быть удален из организма с помощью гемодиализа.
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, плоскоцилиндрической, формы, с фаской.
Состав
Активное вещество: лизиноприла дигидрата в пересчете на активное вещество лизиноприл - 20 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат (сахар молочный) - 178,2 мг; кальция стеарат - 1,8 мг.
Фармакологическое действие
Ингибитор АПФ, уменьшает образование ангиотензина II из ангиотензина I. Снижение содержания ангиотензина II ведет к прямому уменьшению выделения альдостерона. Уменьшает деградацию брадикинина и увеличивает синтез простагландинов. Снижает общее периферическое сосудистое сопротивление, артериальное давление (АД), преднагрузку, давление в легочных капиллярах, вызывает увеличение минутного объема крови и повышение толерантности миокарда к нагрузкам у больных с хронической сердечной недостаточностью. Расширяет артерии в большей степени, чем вены. Некоторые эффекты объясняются воздействием на тканевые ренин-ангиотензиновые системы. При длительном применении уменьшается гипертрофия миокарда и стенок артерий резистивного типа. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда.
Ингибиторы АПФ удлиняют продолжительность жизни у больных хронической сердечной недостаточностью, замедляют прогрессирование дисфункции левого желудочка у больных, перенесших инфаркт миокарда без клинических проявлений сердечной недостаточности. Антигипертензивный эффект начинается приблизительно через 6 часов и сохраняется в течение 24 часов. Продолжительность эффекта зависит также от величины дозы. Начало действия - через 1 ч. Максимальный эффект определяется через 6-7 часов. При артериальной гипертензии эффект отмечается в первые дни после начала лечения, стабильное действие развивается через 1-2 месяца. При резкой отмене препарата не наблюдали выраженного повышения АД.
Помимо снижения АД лизиноприл уменьшает альбуминурию. У больных с гипергликемией способствует нормализации функции поврежденного гломерулярного эндотелия.
Лизиноприл не влияет на концентрацию глюкозы в крови у больных сахарным диабетом и не приводит к учащению случаев гипогликемии.
Фармакокинетика
Всасывание. После приема препарата внутрь около 25% лизиноприла всасывается из желудочно-кишечного тракта. Прием пищи не влияет на абсорбцию препарата. Биодоступность - 29%.
Распределение. Почти не связывается с белками плазмы крови. Максимальная концентрация в плазме крови (90 нг/мл) достигается через 7 часов. Проницаемость через гематоэнцефалический и плацентарный барьер низкая. Метаболизм. Лизиноприл не биотрансформируется в организме.
Выведение. Выводится почками в неизмененном виде. Период полувыведения составляет 12 часов.
Фармакокинетика у отдельных групп пациентов
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью абсорбция и клиренс лизиноприла снижены.
У пациентов с почечной недостаточностью концентрация лизиноприла в несколько раз превышает концентрации в плазме крови у добровольцев, причем отмечается увеличение времени достижения максимальной концентрации в плазме крови и увеличение периода полувыведения.
У пациентов пожилого возраста концентрация препарата в плазме крови и площадь под кривой в 2 раза больше, чем у пациентов молодого возраста.
Побочные действия
Наиболее часто встречающиеся побочные эффекты: головокружение, головная боль, повышенная утомляемость, диарея, сухой кашель, тошнота.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: выраженное снижение АД, боль в груди, редко - ортостатическая гипотензия, тахикардия, брадикардия, усугубление симптомов сердечной недостаточности, нарушение атриовентрикулярной проводимости, инфаркт миокарда, учащенное сердцебиение.
Со стороны центральной нервной системы: лабильность настроения, растерянность, парестезии, сонливость, судорожные подергивания мышц конечностей и губ, редко - астенический синдром.
Со стороны системы кроветворения: лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, анемия (снижение концентрации гемоглобина, гематокрита, эритроцитопения).
Лабораторные показатели: гиперкалиемия, гипонатриемия, редко - повышение активности "печеночных" ферментов, гипербилирубинемия, повышение уровней мочевины и креатинина.
Со стороны дыхательной системы: диспноэ, бронхоспазм.
Со стороны пищеварительного тракта: сухость во рту, анорексия, диспепсия, изменения вкуса, боль в животе, панкреатит, гепатоцеллюлярная или холестатическая желтуха, гепатит.
Со стороны кожных покровов: крапивница, повышенное потоотделение, кожный зуд, алопеция, фотосенсибилизация.
Со стороны мочеполовой системы: нарушение функции почек, олигурия, анурия, острая почечная недостаточность, уремия, протеинурия, снижение потенции.
Аллергические реакции: ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, надгортанника и/или гортани, кожные высыпания, зуд, лихорадка, положительные результаты теста на антинуклеарные антитела, повышение скорости оседания эритроцитов (СОЭ), эозинофилия, лейкоцитоз. В очень редких случаях - интерстициальный ангионевротический отек.
Прочие: миалгия, артралгия/артрит, васкулит.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Симптоматическая гипотензия
Чаще всего выраженное снижение АД возникает при снижении объема жидкости, вызванной терапией диуретиками, уменьшением количества соли в пище, диализом, диареей или рвотой. У больных хронической сердечной недостаточностью с одновременной почечной недостаточностью или без нее, возможно выраженное снижение АД. Она чаще выявляется у больных с тяжелой стадией хронической сердечной недостаточности, как следствие применения больших доз диуретиков, гипонатриемии или нарушенной функции почек. У таких больных лечение Лизиноприлом надо начинать под строгим контролем врача (с осторожностью проводить подбор дозы препарата и диуретиков).
Подобных правил надо придерживаться при назначении больным ишемической болезнью сердца, цереброваскулярной недостаточностью, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или инсульту.
Транзиторная гипотензивная реакция не является противопоказанием для приема следующей дозы препарата.
При применении Лизиноприла у некоторых больных с хронической сердечной недостаточностью, но с нормальным или пониженным АД может отмечаться снижение АД, что обычно не является причиной для прекращения лечения.
До начала лечения Лизиноприлом, по возможности, следует нормализовать концентрацию натрия и/или восполнить потерянный объем жидкости, тщательно контролировать действие начальной дозы Лизиноприла на больного.
В случае стеноза почечной артерии (в особенности при двухстороннем стенозе, или при наличии стеноза артерии единственной почки), а также при недостаточности кровообращения вследствие недостатка натрия и/или жидкости, применение Лизиноприла может привести и к нарушению функции почек, острой почечной недостаточности, которая обычно оказывается необратимой после отмены препарата.
При остром инфаркте миокарда
Показано применение стандартной терапии (тромболитики, ацетилсалициловая кислота, бета-адреноблокаторы). Лизиноприл возможно применять совместно с внутривенным введением или с применением терапевтических трансдермальных систем нитроглицерина.
Хирургическое вмешателъство/общая анестезия
При обширных хирургических вмешательствах, а также при применении других лекарственных средств, вызывающих снижение АД, лизиноприл, блокируя образование ангиотензина II, может вызывать выраженное непрогнозируемое снижение АД.
У больных пожилого возраста та же самая доза приводит к более высокой концентрации препарата в крови, поэтому требуется особая осторожность при определении дозы.
Поскольку нельзя исключить потенциальный риск возникновения агранулоцитоза, требуется периодический контроль картины крови. При применении препарата в условиях диализа с полиакрил-нитрил-мембраной может возникать анафилактический шок, поэтому рекомендуется либо другой тип мембраны для диализа, либо назначение других антигипертензивных средств.
Влияние на способность управлять трансп. ср. и мех.:
Нет данных о влиянии лизиноприла на способность к управлению транспортными средствами и механизмами, примененного в терапевтических дозах, однако необходимо учитывать, что возможно возникновение головокружения, поэтому следует соблюдать осторожность.
Показания
- Артериальная гипертензия (в монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными средствами);
- Хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии для лечения больных, принимающих препараты наперстянки и/или диуретики);
- Раннее лечение острого инфаркта миокарда (в первые 24 часа со стабильными показателями гемодинамики для поддержания этих показателей и профилактики дисфункции левого желудочка и сердечной недостаточности);
- Диабетическая нефропатия (снижения альбуминурии у инсулинзависимых больных с нормальным АД и инсулиннезависимых больных с артериальной гипертензией).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к лизиноприлу или другим ингибиторам АПФ, ангионевротический отек в анамнезе, в том числе и от применения ингибиторов АПФ, наследственный отек Квинке, возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
С осторожностью:
Выраженные нарушения функции почек, двухсторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки с прогрессирующей азотемией, состояние после трансплантации почки, почечная недостаточность, азотемия, гиперкалиемия, стеноз устья аорты, гипертрофическая обструктивная кардиомипатия, первичный гиперальдостеронизм, артериальная гипотензия, цереброваскулярные заболевания (в т.ч. недостаточность мозгового кровообращения), ишемическая болезнь сердца, коронарная недостаточность, аутоиммунные системные заболевания соединительной ткани (в т.ч. склеродермия, системная красная волчанка); угнетение костно-мозгового кроветворения; диета с ограничением натрия: гиповолемические состояния (в т.ч. в результате диареи, рвоты); пожилой возраст.
Беременность и лактация:
Применение лизиноприла в период беременности противопоказано. При установлении беременности прием препарата нужно прекратить как можно раньше. Прием ингибиторов АПФ во 11 и III триместре беременности оказывает неблагоприятное воздействие на плод (возможны выраженное снижение АД, почечная недостаточность, гиперкалиемия, гипоплазия черепа, внутриутробная смерть). Данных о негативных влияниях препарата на плод в случае применения во время I триместра нет. За новорожденными и грудными детьми, которые подверглись внутриутробному воздействию ингибиторов АПФ, рекомендуется вести тщательное наблюдение для своевременного выявления выраженного снижения АД, олигурии, гиперкалиемии.
Лизиноприл проникает через плаценту. Нет данных о проникновении Лизиноприла в грудное молоко. На период лечения препаратом необходимо отменить грудное вскармливание.
Лекарственное взаимодействие
Лизиноприл уменьшает выведение калия из организма при лечении диуретиками.
Требуется особая осторожность при одновременном применении препарата с:
- калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, триамтерен, амилорид), калием, заместителями поваренной соли, содержащими калий (повышается риск развития гиперкалиемии, особенно при нарушенной почечной функции), поэтому их можно совместно назначать только на основе индивидуального решения лечащего врача при регулярном контроле уровня калия в сыворотке крови и функции почек.
Осторожно может быть применен вместе:
с диуретиками: при дополнительном введении диуретика больному, принимающему Лизиноприл, как правило, наступает аддитивный антигипертензивный эффект риск выраженного снижения АД; с другими антигипертензивными средствами (аддитивный эффект); с нестероидными противовоспалительными препаратами (индометацин и др.), эстрогенами, а также адреностимуляторами - снижение антигипертензивного действия лизиноприла;
с литием (выделение лития может уменьшиться, поэтому следует регулярно контролировать концентрацию лития в сыворотке крови);
с антацидами и колестирамином - снижают всасывание в желудочно-кишечном тракте.
Алкоголь усиливает действие препарата.
(8078)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі. При артеріальній гіпертензії хворим, не отримують інші гіпотензивні засоби, призначають по 5 мг 1 раз на добу. При відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг/добу (підвищення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза - 20 мг. Максимальна добова доза - 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід врахувати при збільшенні дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе комбінування препарату з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, то прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування Лізиноприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза Лізиноприлу не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження АТ. При реноваскулярной гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи доцільно призначати також низьку початкову дозу - 2,5-5 мг на день-під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, концентрації калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності з огляду на те, що лізиноприл виділяється через нирки, початкова доза повинна бути визначена залежно від кліренсу до��еатинина, потім відповідно до реакції, слід встановити підтримуючу дозу в умовах частого контролю функції нирок, рівня калію, натрію в сироватці крові. При стійкій артеріальній гіпертензії показана тривала підтримуюча терапія по 10-15 мг/добу. При хронічній серцевій недостатності - починають з 2,5 мг 1 раз на добу, з подальшим збільшенням дози на 2,5 мг через 3-5 днів до звичайної, підтримуючої добової дози 5-20 мг. Доза не повинна перевищувати 20 мг на добу. У людей похилого віку часто спостерігається більш виражене длител��ве гіпотензивну дію, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення лізиноприлу (рекомендується починати лікування з 2,5 мг/добу). Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії) У першу добу - 5 мг перорально, потім 5 мг через добу, 10 мг через двоє діб і потім 10 мг 1 раз на добу. У хворих з гострим інфарктом міокарда препарат застосовувати не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом перших 3-х діб після гострого інфаркту міокарда у хворих з низьким систолічним АТ (120 мм рт.ст. або нижче) треба призначати меншу дозу - 2.5 мг. У случі�� зниження АТ (систолічний АТ нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.), добову дозу в 5 мг можна, якщо необхідно, тимчасово понизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години), лікування Лізиноприлом треба припинити. Діабетична нефропатія У пацієнтів з інсуліннезалежний цукровий діабет застосовується 10 мг Лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу можливо, при необхідності, збільшувати до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 75 мм рт.ст. у положенні сидячи. У хворих інсулін��ависимым цукровий діабет дозування таке ж, з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. у положенні сидячи.Передозування
Симптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг і вище): виражене зниження АТ; сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення рідини, контролювання артеріального тиску, водно-електролітного балансу і нормалізація останнього. Лізиноприл може бути видалений з організму за допомогою гемодиаліза.
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою.Склад
Активна речовина: лізиноприлу дигідрату в перерахуванні на активну речовину лізиноприл - 20 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 178,2 мг; кальцію стеарат - 1,8 мг.Фармакологічна дія
Інгібітор АПФ, зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну і уве��ичивает синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск в легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові і підвищення толерантності міокарда до навантажень у хворих з хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються дією на тканинні ренін-ангиотензиновые системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда і стінок артерій резистивного типу. Пол��повідомляє кровопостачання ішемізованого міокарда.
Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих хронічною серцевою недостатністю, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Антигіпертензивний ефект починається приблизно через 6 годин і зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить також від величини дози. Початок дії - через 1 ч. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин. Прі артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату не спостерігали вираженого підвищення артеріального тиску.
Крім зниження АТ лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих з гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію.
Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Фармакокінетика
Всмоктування. Після приймання�� препарату внутрішньо близько 25% лізиноприлу всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату. Біодоступність - 29%.
Розподіл. Майже не зв'язується з білками плазми крові. Максимальна концентрація в плазмі крові (90 нг/мл) досягається через 7 годин. Проникність через гематоенцефалічний і плацентарний бар'єр-низька. Метаболізм. Лізиноприл не біотрансформується в організмі.
Виведення. Виводиться нирками в незміненому вигляді. Період напіввиведення становить 12 годин.
Фармакокинетика в окремих груп пацієнтів
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція і кліренс лізиноприлу знижені.
У пацієнтів з нирковою недостатністю концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрації в плазмі крові у добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації в плазмі крові і збільшення періоду напіввиведення.
У пацієнтів літнього віку концентрація препарату в плазмі крові і площа під кривою в 2 рази більше, ніж у пацієнтів молодого віку.Побічні дії
Найбільш часто зустрічаються побічні ефекти: запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота.
З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях, рідко - ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда, прискорене серцебиття.
З боку центральної нервової системи: лабільність настрою, розгубленість, парі��тезии, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ, рідко - астенічний синдром.
З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенія).
Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіпонатріємія, рідко - підвищення активності "печінкових" ферментів, гіпербілірубінемія, підвищення рівнів сечовини і креатиніну.
З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм.
З боку пищеварительного тракту: сухість у роті, анорексія, диспепсія, зміни смаку, біль у животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит.
З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, алопеція, фотосенсибілізація.
З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія, зниження потенції.
Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника і/або гортані, кожные висипання, свербіж, пропасниця, позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У дуже рідкісних випадках - інтерстиціальний ангіоневротичний набряк.
Інші: міалгія, артралгія/артрит, васкуліт.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Симптоматична гіпотензія
Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму рідини, спричиненої терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У хворих хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї, можливо виражене зниження АТ. Вона частіше виявляється у хворих з тяжкою стадією хронічної серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії або порушеній функції нирок. У таких хворих лікування Лізиноприлом слід розпочинати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату і діуретиків).
Подібних правил треба дотримуватися при призначенні хворим ишемическ��ї хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату.
При застосуванні Лізиноприлу у деяких хворих з хронічною серцевою недостатністю та з нормальним або зниженим АТ може відзначатися зниження АТ, що зазвичай не є причиною для припинення лікування.
До початку лікування Лізиноприлом, по можливості, слід нормализоват�� концентрацію натрію і/або відновити втрачений об'єм рідини, ретельно контролювати дію початкової дози Лізиноприлу на хворого.
У разі стенозу ниркової артерії (особливо при двосторонньому стенозі або при наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію і/або рідини, застосування Лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, до гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною після відміни препарату.
При гострому інфаркті міокарда
Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). Лізиноприл можна застосовувати спільно з внутрішньовенним введенням або із застосуванням трансдермальних терапевтичних систем нітрогліцерину.
Хірургічне вмешателъство/загальна анестезія
При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження АТ, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене неп��огнозируемое зниження АТ.
У хворих літнього віку та ж сама доза призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози.
Оскільки не можна виключати потенційний ризик виникнення агранулоцитозу, потрібен періодичний контроль картини крові. При застосуванні препарату в умовах діалізу з поліакрил-нітрил-мембраною може виникати анафілактичний шок, тому рекомендується або інший тип мембрани для діалізу, або призначення інших антигипертензи��коштів.
Вплив на здатність керувати transpose. пор. і хутро.:
Немає даних про вплив лізиноприлу на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому слід дотримуватися обережності.Свідчення
- Артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами);
- Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для леченія хворих, які приймають препарати наперстянки та/або діуретики);
- Раннє лікування гострого інфаркту міокарда (в перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримання цих показників і профілактики дисфункції лівого шлуночка і серцевої недостатності);
- Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у инсулинзависимых хворих з нормальним АТ і инсулиннезависимых хворих з артеріальною гіпертензією).Протипоказання
Підвищена чутливість до лизиноприлу або інших інгібіторів АПФ, ангионев��отический набряк в анамнезі, в тому числі і від застосування інгібіторів АПФ, спадковий набряк Квінке, вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
З обережністю:
Виражені порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, ниркова недостатність, азотемія, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, гіпертрофічна обструктивна кардиомипатия, первинний гіперальдостеронізм, артеріальнапотензия, цереброваскулярні захворювання (у т. ч. недостатність мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність, аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т. ч. склеродермія, системний червоний вовчак); пригнічення кістково-мозкового кровотворення; дієта з обмеженням натрію: гиповолемические стану (у т. ч. внаслідок діареї, блювання); літній вік.
Вагітність та лактація:
Застосування лізиноприлу у період вагітності протипоказане. При встановленні вагітності п��ием препарату потрібно припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у 11 і III триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження АТ, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних про негативні впливи препарату на плід у випадку застосування під час I триместру немає. За новонародженими і грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вира��уповноважується зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії.
Лізиноприл проникає через плаценту. Немає даних про проникнення Лізиноприлу в грудне молоко. На період лікування препаратом необхідно припинити грудне вигодовування.Лікарська взаємодія
Лізиноприл зменшує виведення калію з організму при лікуванні діуретиками.
Потрібна особлива обережність при одночасному застосуванні препарату з:
- калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид), калієм, заступниками кухонної солі, содер��ащими калію (підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній нирковій функції), тому їх можна спільно призначати тільки на основі індивідуального рішення лікуючого лікаря при регулярному контролі рівня калію в сироватці крові і функції нирок.
Обережно може бути застосований разом:
з діуретиками: при додатковому введенні діуретика хворому, який приймає Лізиноприл, як правило, настає адитивний антигіпертензивний ефект ризик вираженого зниження АТ; з іншими антигіпертензивними засобами (адд��позитивний ефект); з нестероїдними протизапальними препаратами (індометацин та ін), естрогенами, а також адреностимуляторами - зниження антигіпертензивної дії лізиноприлу;
з літієм (виділення літію може зменшитися, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію в сироватці крові);
з антацидами і холестираміном - знижують всмоктування в шлунково-кишковому тракті.
Алкоголь підсилює дію препарату.
