Дозировка
Внутрь, 1 раз в сутки утром, независимо от приема пищи, предпочтительно в одно и то же время. При артериальной гипертензии больным, не получающим другие гипотензивные средства, применяют по 5 мг 1 раз в сутки. При отсутствии эффекта дозу повышают каждые 2-3 дня на 5 мг до средней терапевтической дозы 20-40 мг/сут (увеличение дозы свыше 40 мг/сут обычно не ведет к дальнейшему снижению АД). Обычная суточная поддерживающая доза - 20 мг. Максимальная суточная доза - 40 мг. При недостаточном терапевтическом эффекте возможно комбинирование препарата с другими гипотензивными средствами. Если пациент получал предварительное лечение диуретиками, то прием таких препаратов необходимо прекратить за 2-3 дня до начала применения препарата Лизиноприл Органика. Если эго невозможно, то начальная доза препарата Лизиноприл Органика не должна превышать 5 мг в сутки. В этом случае, после приема первой дозы рекомендуется врачебный контроль в течение нескольких часов (максимум действия достигается примерно через 6 часов), так как может возникнуть выраженное снижение АД. При реноваскулярной гипертензии или других состояниях с повышенной активностью ренин-ангиотензин-альдостероновой системы целесообразно назначать также низкую начальную дозу 5 мг в день под усиленным врачебным контролем (контроль АД, функции почек, содержания калия в сыворотке крови). Поддерживающую дозу, продолжая строгий врачебный контроль, следует определить в зависимости от динамики АД. При почечной недостаточности ввиду того, что Лизиноприл Органика выводится почками, начальная доза должна быть определена в зависимости от клиренса креатинина (КК). Далее подбор доз следует производить в зависимости от индивидуальных реакций при регулярном контроле функции почек, содержания калия, натрия в сыворотке крови. Начальная доза при КК 30-70 мл/мин составляет 5-10 мг/сут, 10-30 мл/мин - 5 мг/сут. менее 10 мл/мин, в том числе пациенты, находящиеся па гемодиализе - 2,5 мг/сут. При хронической сердечной недостаточности: начальная доза - 2.5 мг в сутки, с постепенным повышением через 3-5 дней до 5-10 мг в сутки. Максимальная суточная доза -20 мг. Раннее лечение острого инфаркта миокарда (в составе комбинированной терапии): в первые 24 ч - 5 мг, затем 5 мг через сутки, 10 мг через двое суток и затем по 10 мг 1 раз в сутки. Курс лечения - не менее 6 недель. В начале лечения или в течение 3-х суток после острого инфаркта миокарда у больных с низким систолическим АД (120 мм рт. ст. или ниже) назначают меньшую дозу - 2,5 мг. В случае снижения АД (систолическое АД ниже или равно 100 мм рт. ст.) суточную дозу в 5 мг при необходимости снижают до 2,5 мг. В случае длительного выраженного снижения АД (систолическое АД менее 90 мм рт. ст. более 1 ч) лечение препаратом следует прекратить. При диабетической нефропатии (снижение альбуминурии у пациентов с сахарным диабетом 1 типа с нормальным артериальным давлением и у пациентов с сахарным диабетом 2 типа с артериальной гипертензией): начальная доза - 10 мг/сут. которую при необходимости повышают до 20 мг/сут для достижения целевых значений диастолического артериального давления. Возможно применение лизиноприла в других лекарственных формах - таблетки 2.5 мг или таблетки 5 мг с риской для обеспечения данного режима дозирования.
Передозировка
Симптомы: выраженное снижение АД, сухость слизистой оболочки полости рта, нарушение вод но-электролитного баланса, почечная недостаточность, учащение дыхания, тахикардия, ощущение сердцебиения, брадикардия, сосудистый коллапс, головокружение, беспокойство, состояние тревоги, повышенная раздражительность, сухой кашель, гипервентиляция легких, сонливость, задержка мочеиспускания, запор. Лечение: симптоматическая терапия, внутривенное введение 0,9% раствора натрия хлорида, при необходимости - вазопрессорные ЛС. Необходимо контролировать АД. водно-электролитный баланс, концентрацию мочевины, клиренс креатинина. При выраженном снижении АД необходимо перевести пациента в горизонтальное положение с приподнятыми вверх ногами. В случае устойчивой брадикардии необходима постановка временного водителя ритма. Гемодиализ эффективен. Промывание желудка, применение энтеросорбентов и слабительных средств.
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета. Таблетки дозировкой 5 мг - круглые плоскоцилиндрической формы, дозировкой 10 мг - круглые двояковыпуклой формы.
Состав
В 1 таблетке препарата содержится:
действующее вещество: лизиноприла дигидрат (в пересчете на лизиноприл) - 10,0 мг:
вспомогательные вещества: кальция гидрофосфата дигидрат - 100.0 мг, крахмал кукурузный - 25.0 мг, лактозы моногидрат (сахар молочный) -74,4 мг, повидон (поливинилпирролидон среднемолекулярный медицинский) - 5.0 мг. тальк (магния гидросиликат) - 3.5 мг. кальция стеарат - 2,1 мг.
Фармакологическое действие
Ангиотензинпревращающего фермента ингибитор (АПФ). уменьшает образование ангиотензина II из ангиотензина I. Снижение содержания ангиотензина II ведет к прямому уменьшению выделения альдостерона. Уменьшает деградацию брадикинина и увеличивает синтез простагландинов. Снижает общее периферическое сосудистое сопротивление, артериальное давление (АД), преднагрузку, давление в легочных капиллярах, вызывает увеличение минутного объема крови и повышение толерантности миокарда к нагрузкам у больных с хронической сердечной недостаточностью. Расширяет артерии в большей степени, чем вены. Некоторые эффекты объясняются воздействием на тканевую ренин-ангиотензин-альдостероновую систему. При длительном применении уменьшается гипертрофия миокарда и стенок артерий резистивного типа. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда. Помимо снижения АД Лизиноприл Органика уменьшает альбуминурию.
Ингибиторы АПФ удлиняют продолжительность жизни у больных с хронической сердечной недостаточностью, замедляют прогрессирование дисфункции левого желудочка у больных, перенесших инфаркт миокарда без клинических проявлений сердечной недостаточности.
Начало действия - через 1 ч. Максимальный эффект определяется через 6-7 ч, длительность - 24 ч. При артериальной гипертензии эффект отмечается в первые дни после начала лечения, стабильное действие развивается через 1 -2 мес.
Фармакокинетика
Абсорбция -30 % (6-60 %); биодоступность - 25 %. Слабо связывается с белками плазмы крови. Проницаемость через гематоэнцефалический барьер и плацентарный барьер -низкая. Максимальная концентрация Лизиноприла Органика в плазме крови составляет 90 нг/мл. Время, необходимое для достижения максимальной концентрации - 7 ч. Метаболизму практически нс подвергается и выводится почками в неизмененном виде. Период полувыведения - 12 ч.
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью абсорбция и клиренс Лизиноприла Органика снижены.
У пациентов с почечной недостаточностью концентрация Лизиноприла Органика в несколько раз превышает концентрации в плазме крови у добровольцев, причем отмечается увеличение времени достижения максимальной концентрации в плазме крови и увеличение периода полувыведения.
У пациентов пожилого возраста концентрация препарата в плазме крови и площадь под кривой в 2 раза больше, чем у пациентов молодого возраста.
Побочные действия
Частота нежелательных реакций классифицирована согласно рекомендациям Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ): очень часто (>1/10): часто (>1/100. <1/10); нечасто (>1/1000. <1/100): редко (>1/10000, <1/1000): очень редко (< 1 /10000): частота неизвестна (частоту возникновения нежелательных реакций невозможно оценить на основании имеющихся данных).
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы: редко - снижение уровня гемоглобина, снижение гематокрита; очень редко - угнетение функции костного мозга, анемия, тромбоцитопения, лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, гемолитическая анемия, лимфоаденопатия.
Нарушения со стороны иммунной системы: нечасто - ангионевротический отек (лицо, губы, язык, гортань или надгортанник, верхние и нижние конечности); редко - синдром, включающий в себя увеличение скорости оседания эритроцитов (СОЭ). артралгию и появление антииуклеарных антител, крапивница; очень редко - аутоиммунные заболевания, интестинальный невротический отек.
Нарушения со стороны эндокринной системы: редко - синдром нарушенной секреции антидиуретического гормона (АДГ).
Нарушения со стороны психики: нечасто - лабильность настроения; редко - анорексия; частота неизвестна - депрессия, растерянность).
Нарушения со стороны нервной системы: часто - головокружение, головная боль; нечасто - парестезия, нарушение сна (сонливость/бессонница); редко - спутанность сознания; частота неизвестна-судорожные подергивания мышц конечностей и губ.
Нарушения со стороны органа зрения: редко - нарушение зрения.
Нарушения со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: нечасто - вергиго.
Нарушения со стороны сердца: нечасто - острый инфаркт миокарда, тахикардия, ощущение сердцебиения; редко - усугубление степени выраженности симптомов и утяжеление течения ХСН, нарушение атриовентрикулярной проводимости, боль в груди.
Нарушения со стороны сосудов: часто - ортостатическая гипотензия; нечасто -выраженное снижение АД; редко - нарушение мозгового кровообращения у пациентов "повышенного риска" вследствие выраженного снижения АД, синдром Рейно, васкулит.
Нарушения со стороны дыхательной системы: часто - сухой кашель; нечасто - ринит; очень редко - синусит, диспноэ, бронхоспазм, аллергический альвеолит/эозинофильная пневмония.
Нарушения со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, рвота, диарея; редко - сухость во рту, диспепсия, боли в животе, изменения вкуса; очень редко - панкреатит.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей: редко - гепатоцеллюлярная или холестатическая желтуха, гепатит.
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей: часто - нарушение функции почек; редко - уремия, острая почечная недостаточность; очень редко - олигурия, анурия; частота неизвестна - протеинурия.
Нарушения со стороны колеи и подкожных тканей: нечасто - кожный зуд. сыпь; редко -псориаз; очень редко - пузырчатка, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайела), мультиформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, псевдолимфома кожи.
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани: редко - миалгия, артралгия/артрит.
Нарушения со стороны половых органов и молочной железы: нечасто - сексуальная дисфункция; редко - гинекомастия.
Лабораторные и инструментальные данные: нечасто - повышение концентрации мочевины в плазме крови, гиперкреатининемия, гипекалиемия, повышение активности "печеночных" транеаминаз, редко - гипербилирубинемия. гипонатриемия; очень редко -увеличение СОЭ, повышение титра антинуклеарных антител, снижение концентрации глюкозы.
Общие расстройства и нарушения в месте введения: редко - лихорадка, астения, повышенная утомляемость, алопеция, нарушение развития плода; очень редко -повышенное потоотделение.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Симптоматическая гипотензия.
Чаще всего выраженное снижение АД возникает при снижении объема циркулирующей крови (ОЦК), вызванной терапией диуретиками, уменьшением поваренной соли в пище, диализом, диареей или рвотой. У больных хронической сердечной недостаточностью с одновременной почечной недостаточностью или без неё, возможно выраженное снижение АД. Под строгим контролем врача следует применять препарат Лизиноприл Органика у больных ишемической болезнью сердца, цереброваскулярной недостаточностью, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или инсульту. Транзиторная артериальная гипотензия не является противопоказанием для приема следующей дозы препарата.
При применении препарата Лизиноприл Органика, у некоторых больных с хронической сердечной недостаточностью, но с нормальным или сниженным АД, может отмечаться снижение АД, что обычно не является причиной для прекращения лечения.
До начала лечения препаратом, по возможности, следует нормализовать содержание натрия и/или восполнить ОЦК, тщательно контролировать действие начальной дозы препарата Лизиноприл Органика на больного.
В случае стеноза почечных артерий (в особенности, при двустороннем стенозе или при наличии стеноза артерии единственной почки), а также при недостаточности кровообращения вследствие недостатка ионов натрия и/или жидкости, применение препарата Лизиноприл Органика может привести к нарушению функции почек, острой почечной недостаточности, которая обычно оказывается необратимой даже после отмены препарата.
При остром инфаркте миокарда показано применение стандартной терапии (тромболити-ки, ацетилсалициловая кислота, бета-адреноблокаторы) Лизиноприл Органика возможно применять совместно с внутривенным введением или с применением терапевтических трансдермальиых систем нитроглицерина.
Хирургическое вмешательство/общая анестезия: при обширных хирургических вмешательствах, а также при применении других средств, вызывающих снижение АД, Лизиноприл Органика, блокируя образование ангиотензина II, может вызывать выраженное непрогнозируемое снижение АД.
Ангионевротический отек лица, конечностей, губ. языка, надгортанника и/или гортани отмечался редко у больных, лечившихся ингибиторами АПФ, который может возникнуть в любой период лечения. В таком случае, лечение препаратом Лизиноприл Органика необходимо как можно скорее прекратить и за больным установить наблюдение до полной регрессии симптомов. В случаях, когда возник отек только лица и губ, состояние чаще всего проходит без лечения, однако, возможно назначение антигистаминных средств. Ангионевротический отек с отеком гортани может быть летальным. Когда отеком охвачены язык, надгортанник или гортань, может произойти обструкция дыхательных путей. Поэтому надо немедленно проводить соответствующую терапию (0,3-0.5 мл раствора эпинефрина (адреналина) 1:1000 подкожно, введение глюкокортикостероидов, антигистаминных препаратов) и/или меры по обеспечению проходимости дыхательных путей. У больных, у которых в анамнезе уже был ангионевротический отек, не связанный с предыдущим лечением ингибиторами АПФ, может быть повышен риск его развития во время лечения ингибитором АИФ. Анафилактическая реакция отмечена у больных, находящихся на гемодиализе с использованием высокопроточных диализных мембран (AN69®), которые одновременно принимают ингибиторы АПФ. В таких случаях надо рассмотреть возможность применения другого типа мембраны для диализа или другого антигипертепзивпого средства. Возможно возникновение анафилактических реакций при проведении афереза липопротеинов низкой плотности с помощью сульфата декстрана.
В отдельных случаях десенсибилизации ядом перепончатокрылых, лечение ингибиторами АПФ сопровождалось реакциями повышенной чувствительности. Подобного можно избежать, если предварительно временно прервать прием ингибиторов АПФ.
У пациентов негроидной расы риск развития ангионевротического отека более высок. Как и другие ингибиторы АПФ, лизиноприл менее эффективен в отношении снижения АД у пациентов негроидной расы. Данный эффект, возможно, связан с выраженным преобладанием низкоренинового статуса у пациентов негроидной расы с артериальной гипертензией.
В редких случаях на фоне терапии ингибиторами АПФ развивается интестинальный отек кишечника. При этом у пациентов отмечается боль в животе как изолированный симптом или в сочетании с тошнотой и рвотой, в некоторых случаях без предшествующего ангионевротического отека лица и с нормальным содержанием CI-эстеразы. Диагноз устанавливается с помощью компьютерной томографии брюшной полости, ультразвукового исследования или в момент хирургического вмешательства. Симптомы исчезают после прекращения приема ингибиторов АПФ. У пациентов с болью в области живота, принимающих ингибиторы АПФ. при проведении дифференциального диагноза необходимо учитывать возможность развития ангионевротического отека кишечника.
У больных пожилого возраста та же самая доза приводит к более высокой концентрации препарата в крови, поэтому требуется особая осторожность при определении дозы.
При применении ингибиторов АПФ отмечался кашель. Кашель сухой, длительный, который исчезает после прекращения лечения ингибиторами АПФ. При дифференциальном диагнозе кашля, надо учитывать и кашель, вызванный применением ингибиторов АПФ. На основании результатов эпидемиологических исследований предполагается, что одновременный прием ингибиторов АПФ и инсулина, а также гипогликемических средств для приема внутрь может привести к развитию гипогликемии. Наибольший риск развития наблюдается в течение первых недель комбинированной терапии, а также у пациентов с нарушением функции почек. У пациентов с сахарным диабетом требуется тщательный контроль гликемии, особенно во время первого месяца терапии ингибитором АПФ.
В некоторых случаях отмечалась гиперкалиемия. Факторы риска для развития гиперкалиемии включают почечную недостаточность, сахарный диабет, прием препаратов калия, прием калийсберегающих диуретиков (спиронолактон. эплеренон, триамтерен, амилорид) или других препаратов, вызывающих увеличение содержания калия в крови (например, гепарин), особенно у больных с нарушенной функцией почек. В период лечения препаратом необходим регулярный контроль у больных в плазме крови ионов калия, глюкозы, мочевины, липидов.
Применение ингибиторов АПФ может приводить к развитию холестатической желтухи с прогрессированием вплоть до фульминантного некроза печени, поэтому необходимо прекратить прием препарата при повышении активности "печеночных" трансаминаз и появлении симптомов холестаза.
Отмечались случаи развития нейтропении/агранулоцитоза, тромбоцитопении и анемии на фоне приема ингибиторов АПФ. Подобные случаи достаточно редки у пациентов с нормальной функцией почек. Нейтропения и агранулоцитоз исчезают после отмены ингибиторов АПФ. Лизиноприл следует применять с особой осторожностью у пациентов е системными заболеваниями соединительной ткани, получающих иммуносупрессивную терапию, лечение аллопуринолом или прокаинамидом, особенно у пациентов с нарушением функции почек. У таких пациентов в некоторых случаях могут развиваться инфекционные заболевания, устойчивые к терапии антибактериальными препаратами. В случае применения лизиноприла у таких пациентов следует проводить регулярный контроль лейкоцитов крови.
При появлении любых симптомов инфекции (например, ангины, лихорадки) пациенту следует немедленно обратиться к врачу, так как они могут быть проявлением нейтропении.
В период лечения не рекомендуется употреблять алкогольные напитки, так как алкоголь усиливает гипотензивное действие препарата.
Поскольку нельзя исключить потенциальный риск возникновения агранулоцитоза, требуется периодический контроль картины крови.
Влияние на способность управлять трансп. ср. и мех.:
Нет данных о влиянии Лизиноприла Органика на способность к управлению транспортными средствами и механизмами, примененного в терапевтических дозах, однако необходимо учитывать, что возможно возникновение головокружения, поэтому следует соблюдать осторожность.
Показания
Артериальная гипертензия (в монотерапии или в комбинации с другими гипотензивными средствами), хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии для лечения пациентов, принимающих сердечные гликозиды и/или диуретики); раннее лечение острого инфаркта миокарда в составе комбинированной терапии (в первые 24 ч со стабильными показателями гемодинамики для поддержания этих показателей и профилактики дисфункции левого желудочка и сердечной недостаточности); диабетическая нефропатия (снижение альбуминурии у пациентов с сахарным диабетом 1 типа с нормальным АД и пациентов с сахарным диабетом 2 типа с артериальной гипертензией).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к Лизиноприлу Органика или другим ингибиторам АПФ, другим компонентам препарата; ангионевротический отек в анамнезе, в том числе на фоне применения ингибиторов АПФ; наследственный отек Квинке или идиопатический ангионевротический отек; гемодиализ или гемофильтрация с использованием высокопроточных мембран (например, AN69®); аферез липопротеидов низкой плотности с использованием декстрана сульфата; десенсибилизирующая терапия к яду перепончатокрылых (пчелы, осы); одновременное применение с алискиреном и алискиренсодержащими препаратами у пациентов с сахарным диабетом и пациентов с нарушениями функции почек умеренной и/или тяжелой степени тяжести (клиренс креатинина менее 60 мл/мин); непереносимость лактозы, дефицит лактазы, синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции; беременность, период лактации; возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
С осторожностью:
Нарушения функции почек; уремия; двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки с прогрессирующей азотемией; состояние после трансплантации почки; сахарный диабет; гиперкалиемия; стеноз устья аорты; гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия; митральный стеноз; первичный гиперальдостеронизм; артериальная гипотензия; цереброваскулярные заболевания (в т.ч. недостаточность мозгового кровообращения); ишемическая болезнь сердца; коронарная недостаточность; аутоиммунные системные заболевания соединительной ткани (в. т. ч. склеродермия, системная красная волчанка); угнетение костномозгового кроветворения; диета с ограничением поваренной соли; гиповолемические состояния (в т.ч. результаты диареи, рвоты); одновременное применение с препаратами, содержащими алискирен, или антагонистами рецепторов к ангиотензину II (при двойной блокаде РААС имеется повышенный риск развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и почечной недостаточности); пожилой возраст (старше 65 лет).
Беременность и лактация:
При установлении беременности прием препарата Лизиноприл Органика нужно прекратить как можно раньше. Прием ингибиторов АПФ во II и III триместре беременности оказывает неблагоприятное воздействие на плод (возможны выраженное снижение АД, почечная недостаточность, гиперкалиемия. гипоплазия костей черепа, внутриутробная смерть). Данных о негативных влияниях препарата на плод в случае применения во время I триместра нет. За новорожденными и грудными детьми, которые подверглись внутриутробному воздействию ингибиторов АПФ, рекомендуется вести тщательное наблюдение для своевременного выявления выраженного снижения АД, олигурии, гиперкалиемии.
Лизиноприл Органика проникает через плаценту. Нет данных о выделении Лизиноприла Органика в грудное молоко. Если прием препарата Лизиноприл Органика необходим в период лактации, то грудное вскармливание необходимо отменить.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении лизиноприла с калийсберегающими диуретиками (спиронолактоном, триамтереном, амилоридом, эплереноном), препаратами калия, заменителями соли, содержащими калий, циклоспорином повышается риск развития гиперкалиемии, особенно при нарушении функции почек. Поэтому данные комбинации следует назначать только при регулярном контроле содержания калия в плазме крови и функции ночек.
Одновременное применение лизиноприла с бета-адреноблокаторами. блокаторами "медленных" кальциевых каналов, диуретиками, трициклическими антидепрессаптами/нейролептиками, другими препаратами с гипотензивным эффектом усиливает выраженность гипотензивного действия.
Лизиноприл замедляет выведение препаратов лития, что может увеличивать риск развития побочных эффектов. Поэтому при совместном применении необходимо регулярно контролировать содержание лития в плазме крови.
Антациды и колестирамин снижают всасывание лизиноприла в желудочно-кишечном тракте.
При совместном применении с инсулином и гипогликемическими средствами для приема внутрь повышается риск развития гипогликемии.
При совместном применении с нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП), ингибиторами циклоксигеназы-2 и ацетилсалициловой кислотой (в дозе более 3 г/сут), эстрогенами, симпатомиметиками снижается гипотензивное действие лизиноприла.
НПВП и ингибиторы АПФ увеличивают содержание калия в плазме крови и могут ухудшать функцию почек. Этот эффект обычно обратим.
Не противопоказано применение лизиноприла в комбинации с ацетилсалициловой кислотой в качестве антиагрегантного средства, тромболитиками и/или нитратами.
При одновременном применении этанол усиливает действие лизиноприла.
При одновременном применении ингибиторов АПФ и препаратов золота для внутривенного введения (натрия ауротиомалат) описан симптомокомплекс, включающий гиперемию лица, тошноту рвоту и снижение АД.
Совместное применение с селективными ингибиторами обратного захвата серотонина может приводить к выраженной гипонатриемии.
естном применении с аллопуринолом и алискиренсодержащими препаратами у пациентов с сахарным диабетом и пациентов с нарушениями функции почек умеренной и/или тяжелой степени (клиренс креатинина менее 60 мл/мин) возрастает риск развития гиперкалиемии, ухудшения функции почек и повышения частоты сердечно-сосудистой заболеваемости и смертности.
У пожилых пациентов (старше 65 лет) и пациентов с нарушениями функции почек одновременный прием ингибиторов АПФ с сульфаметоксазолом/триметопримом сопровождался тяжелой гиперкалиемией. которая, как считается, была вызвана гриметопримом, поэтому лизиноприл следует применять с осторожностью с препаратами, содержащими триметоприм, регулярно контролируя содержание калия в плазме крови.
(6306)
Дозування
Внутрішньо, 1 раз на добу, вранці, незалежно від прийому їжі, бажано в один і той же час. При артеріальній гіпертензії хворим, не отримують інші гіпотензивні засоби, застосовують по 5 мг 1 раз на добу. При відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг/добу (підвищення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза - 20 мг. Максимальна добова доза - 40 мг. При недостатньому терапевтичному ефекті можливе комбінування викл��рата з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, то прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізиноприл Органіка. Якщо його неможливо, то початкова доза препарату Лізиноприл Органіка не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження АТ. При реноваскулярной гіпертензии або інших станах з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи доцільно призначати також низьку початкову дозу 5 мг на день-під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вмісту калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності з огляду на те, що Лізиноприл Органіка виводиться нирками, початкова доза повинна бути визначена залежно від кліренсу креатиніну (КК). Далі підбір доз слід проводити в залежності від індивідуальних реакцій при регулярному контролі функції нирок, вмісту калію, натрію в сироватці крові. Початкова доза при КК 30-70 мл/хв становить 5-10 мг/добу, 10-30 мл/хв - 5 мг/сут. менше 10 мл/хв, у тому числі пацієнти, що знаходяться па гемодіалізі - 2,5 мг/добу. При хронічній серцевій недостатності: початкова доза - 2.5 мг на добу, з поступовим підвищенням через 3-5 днів до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза -20 мг. Раннє лікування гострого інфаркту міокарда (у складі комбінованої терапії): перші 24 год - 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через двоє діб і потім по 10 мг 1 раз на добу. Курс лікування - не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом 3-х діб після гострого інфаркту міокарда у хворих з низьким систолічним АТ (120 мм рт. ст. або нижче) призначають меншу дозу - 2,5 мг. У разі зниження АТ (систолічний АТ нижче або дорівнює 100 мм рт. ст.) добову дозу в 5 мг при необхідності знижують до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження АТ (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст. більше 1 год) лікування препаратом слід припинити. При диабетическо�� нефропатії (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним артеріальним тиском і у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією): початкова доза - 10 мг/добу. яку при необхідності підвищують до 20 мг/добу для досягнення цільових значень діастолічного артеріального тиску. Можливе застосування лізиноприлу в інших лікарських формах - таблетки 2.5 мг або таблетки 5 мг з рискою для забезпечення даного режиму дозування.Передозування
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість слизист��ї оболонки порожнини рота, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, почастішання дихання, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, судинний колапс, запаморочення, неспокій, стан тривоги, підвищена дратівливість, сухий кашель, гіпервентиляція легенів, сонливість, затримка сечовипускання, запор. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, при необхідності - вазопресорні ЛЗ. Необхідно контролювати АТ. водно-електролітний баланс, концентрацію сечі��іни, кліренс креатиніну. При вираженому зниженні артеріального тиску необхідно перевести пацієнта у горизонтальне положення з піднятими догори ногами. У разі стійкої брадикардії необхідна постановка тимчасового водія ритму. Гемодіаліз ефективний. Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів і проносних засобів.
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору. Таблетки дозуванням 5 мг - круглі плоскоциліндричної форми, дозуванням 10 мг - круглі двоопуклої форми.Склад
В 1 таблетці препарату міститься:
діюча речовина: лізиноприлу дигідрат (у перерахуванні на лізиноприл) - 10,0 мг:
допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат - 100.0 мг, крохмаль кукурудзяний - 25.0 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) -74,4 мг, повідон (полівінілпіролідон среднемолекулярный медичний) - 5.0 мг. тальк (гідросилікат магнію) - 3.5 мг. кальцію стеарат - 2,1 мг.Фармакологічна дія
Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого ��зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск в легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові і підвищення толерантності міокарда до навантажень у хворих з хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються дією на тканинні ренін-ангіотензин-альдостероновую систему. При довгостроково�� застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда і стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Крім зниження АТ Лізиноприл Органіка зменшує альбумінурію.
Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих з хронічною серцевою недостатністю, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.
Початок дії - через 1 ч. Максимальний ефект визначається через 6-7 год, для��ельность - 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1 -2 міс.Фармакокінетика
Абсорбція -30 % (6-60 %); біодоступність - 25 %. Слабко зв'язується з білками плазми крові. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр -низька. Максимальна концентрація Лізиноприлу Органіка в плазмі крові становить 90 нг/мл, Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації - 7 ч. Метаболізму практично нс піддається і виводиться нирками в неизмененном вигляді. Період напіввиведення - 12 ч.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція і кліренс Лізиноприлу Органіка знижені.
У пацієнтів з нирковою недостатністю концентрація Лізиноприлу Органіка в кілька разів перевищує концентрації в плазмі крові у добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації в плазмі крові і збільшення періоду напіввиведення.
У пацієнтів літнього віку концентрація препарату в плазмі крові і площа під кривою в 2 рази більше, ніж у пацієнтів молодого віку.Побічні дії
Частота небажаних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто (>1/10), часто (>1/100. <1/10); нечасто (>1/1000. <1/100): рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (< 1 /10000): частота невідома (частоту виникнення небажаних реакцій неможливо оцінити на підставі наявних даних).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко - зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту; дуже рідко - пригнічення функції�� кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфоаденопатія.
Порушення з боку імунної системи: нечасто - ангіоневротичний набряк (обличчя, губи, язик, гортань або надгортанник, верхні і нижні кінцівки); рідко - синдром, що включає в себе збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ). артралгию і поява антииуклеарных антитіл, кропив'янка; дуже рідко - аутоімунні захворювання, интестинальный невротичний набряк.
Порушення з боку ендокринної системи: р��дко - синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (АДГ).
Порушення з боку психіки: нечасто - лабільність настрою; рідко - анорексія; частота невідома - депресія, розгубленість).
Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль; нечасто - парестезія, порушення сну (сонливість/безсоння); рідко - сплутаність свідомості; частота невідома-судомні посмикування м'язів кінцівок і губ.
Порушення з боку органу зору: рідко - порушення зору.
Порушення з боку проргана слуху й лабіринтові порушення: нечасто - вергиго.
Порушення з боку серця: нечасто - гострий інфаркт міокарда, тахікардія, відчуття серцебиття; рідко - посилення ступеня вираженості симптомів та погіршення перебігу ХСН, порушення атріовентрикулярної провідності, біль у грудях.
Порушення з боку судин: часто - ортостатична гіпотензія; нечасто -виражене зниження АТ; рідко - порушення мозкового кровообігу у пацієнтів "підвищеного ризику" внаслідок вираженого зниження АТ, синдром Рейно, васкули��.
Порушення з боку дихальної системи: часто - сухий кашель; нечасто - риніт; дуже рідко - синусит, диспное, бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.
Порушення з боку травної системи: часто - нудота, блювання, діарея; рідко - сухість у роті, диспепсія, болі в животі, зміни смаку; дуже рідко - панкреатит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко - гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто - порушення функції нирок; рідко - уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко - олігурія, анурія; частота невідома - протеїнурія.
Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто - шкірний свербіж. висип; рідко -псоріаз; дуже рідко - пухирчатка, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, псевдолимфома шкіри.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко - міалгія, артралгія/артрит.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: рідко - сексуальна дисфункція; рідко - гінекомастія.
Лабораторні та інструментальні дані: нечасто - підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, гіперкреатинемія, гипекалиемия, підвищення активності "печінкових" транеаминаз, рідко - гіпербілірубінемія. гіпонатріємія; дуже рідко -збільшення ШОЕ, підвищення титру антинуклеарних антитіл, зниження концентрації глюкози.
Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко - пропасниця, астенія, підвищена втомлюваність, алопеція, порушення розвитку пліда; дуже рідко -підвищене потовиділення.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Симптоматична гіпотензія.
Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), спричиненої терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У хворих хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї, можливо виражене зниження АТ. Під суворим контролем лікаря слід застосовувати препарат Лізиноприл Органіка в бо��ьних ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату.
При застосуванні препарату Лізиноприл Органіка, у деяких хворих з хронічною серцевою недостатністю та з нормальним або зниженим АТ, може відзначатися зниження АТ, що зазвичай не є причиною для припинення лікування.
До початку лікування препаратом, можлив.��ності, слід нормалізувати вміст натрію і/або відновити ОЦК, ретельно контролювати дію початкової дози препарату Лізиноприл Органіка на хворого.
У разі стенозу ниркових артерій (особливо, при двосторонньому стенозі або при наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі іонів натрію і/або рідини, застосування препарату Лізиноприл Органіка може призвести до порушення функції нирок, до гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється необр��тимой навіть після відміни препарату.
При гострому інфаркті міокарда показано застосування стандартної терапії (тромболити-ки, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори) Лізиноприл Органіка можливо застосовувати спільно з внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальиых систем нітрогліцерину.
Хірургічне втручання/загальна анестезія: при великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження АТ, Лізиноприл Органіка, блокуючи утворення ангиотенз��на II, може викликати виражене непрогнозоване зниження АТ.
Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ. язика, надгортанника і/або гортані відзначався рідко у хворих, які лікувалися інгібіторами АПФ, який може виникнути в будь-який період лікування. У такому разі лікування препаратом Лізиноприл Органіка необхідно якомога швидше припинити і встановити спостереження за хворим до повної регресії симптомів. У випадках, коли виник набряк тільки обличчя та губ, стан найчастіше проходить без лікування, однак, можливе призначення антиги��таміно коштів. Ангіоневротичний набряк з набряком гортані може бути летальним. Коли набряком охоплені мову, надгортанник або гортань, може статися обструкція дихальних шляхів. Тому треба негайно проводити відповідну терапію (0,3-0.5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 підшкірно, введення глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів) і/або заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів. У хворих, у яких в анамнезі вже був ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може побуть підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АІФ. Анафілактична реакція відзначена у хворих, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних діалізних мембран (AN69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках треба розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигипертепзивпого кошти. Можливе виникнення анафілактичних реакцій при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності з допомогою сульфату декстрану.
В окремих випадках ясенсибилизации отрутою перетинчастокрилих, лікування інгібіторами АПФ супроводжувалось реакціями підвищеної чутливості. Подібного можна уникнути, якщо попередньо тимчасово перервати прийом інгібіторів АПФ.
У пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку більш високий. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження АТ у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект, можливо, пов'язаний з вираженим переважанням низкоренинового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гипертензией.
В окремих випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається интестинальный набряк кишечнику. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або в поєднанні з нудотою і блювотою, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя і з нормальним вмістом CI-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або під час хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення прийому інгібіторів АПФ. У паці��нтов з болем в області живота, що приймають інгібітори АПФ. при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику.
У хворих літнього віку та ж сама доза призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози.
При застосуванні інгібіторів АПФ відзначалося кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення лікування інгібіторами АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю, треба уч��вувати і кашель, спричинений застосуванням інгібіторів АПФ. На підставі результатів епідеміологічних досліджень припускається, що одночасний прийом інгібіторів АПФ та інсуліну, а також гіпоглікемічних засобів для прийому всередину може призвести до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів комбінованої терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів з цукровим діабетом потрібен ретельний контроль глікемії, особливо під час першого місяця терапії інгібітором АПФ.r />
У деяких випадках відзначалася гіперкаліємія. Фактори ризику розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет, прийом препаратів калію, застосування калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон. эплеренон, триамтерен, амілорид) або інших препаратів, що викликають збільшення вмісту калію в крові (наприклад, гепарин), особливо у хворих з порушеною функцією нирок. У період лікування препаратом необхідний регулярний контроль у хворих в плазмі крові іонів калію, глюкози, сечовини, ліпідів.
Застосування ингиби��орів АПФ може призводити до розвитку холестатичної жовтяниці з прогресуванням аж до фульмінантного некрозу печінки, тому необхідно припинити прийом препарату при підвищенні активності "печінкових" трансаміназ і появі симптомів холестазу.
Відзначалися випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на тлі прийому інгібіторів АПФ. Подібні випадки досить рідкісні у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Нейтропенія і агранулоцитоз зникають після відміни інгібіторів АПФ. Лізиноприл слід ��рименять з особливою обережністю у пацієнтів е системними захворюваннями сполучної тканини, що отримують імуносупресивну терапію, лікування алопуринолом або прокаїнамідом, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. У таких пацієнтів у деяких випадках можуть розвиватися інфекційні захворювання, стійкі до терапії антибактеріальними препаратами. У разі застосування лізиноприлу у таких пацієнтів слід проводити регулярний контроль лейкоцитів крові.
При появі будь-яких симптомів інфекції (наприклад, ангіни, лихора��ки) пацієнту слід негайно звернутися до лікаря, так як вони можуть бути проявом нейтропенії.
У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої, оскільки алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату.
Оскільки не можна виключати потенційний ризик виникнення агранулоцитозу, потрібен періодичний контроль картини крові.
Вплив на здатність керувати transpose. пор. і хутро.:
Немає даних про вплив Лізиноприлу Органіка на здатність до керування транспортними засобами і мехазмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому слід дотримуватися обережності.Свідчення
Артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами), хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди і/або діуретики); раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримання цих показників і профілактики дисфункції лівого шлуночка і серцевої недостатності); діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання
Підвищена чутливість до Лизиноприлу Органіка або інших інгібіторів АПФ, інших компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, в тому числі на фоні застосування інгібіторів АПФ; спадковий набряк Квінке або идиопатический ангіоневротичний набряк; гемодіаліз або гемофільтрація з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®); аферез ліпопротеїдів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату; десенсибілізуюча терапія до отрути перетинчастокрилих (бджоли, оси); одночасне застосування з алискиреном і алискиренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з порушеннями функції нирок помірного та/або тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність, період лактації; вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
З обережністю:
Порушення функції нирок; уремія; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки; цукровий діабет; гіперкаліємія; стеноз гирла аорти; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; мітральний стеноз; первинний гіперальдостеронізм; артеріальна гіпотензія; цереброваскулярні захворювання (в ��.ч. недостатність мозкового кровообігу); ішемічна хвороба серця; коронарна недостатність; аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в. т. ч. склеродермія, системний червоний вовчак); пригнічення кістковомозкового кровотворення; дієта з обмеженням кухонної солі; гиповолемические стану (у т. ч. результати діареї, блювання); одночасне застосування з препаратами, що містять алискирен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (при подвійній блокади РААС є підвищений ризик розвитку артеріальної гипотензии, гіперкаліємії і ниркової недостатності); літній вік (старше 65 років).
Вагітність та лактація:
При встановленні вагітності прийом препарату Лізиноприл Органіка потрібно припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження АТ, ниркова недостатність, гіперкаліємія. гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних про негативні впливи препарату на плід у випадку застосування під час I триместру немає. За новонародженими і грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії.
Лізиноприл Органіка проникає через плаценту. Немає даних про виділення Лізиноприлу Органіка в грудне молоко. Якщо прийом препарату Лізиноприл Органіка необхідний в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні лізиноприлу з калийсберегающими діуретиками (спіронолактоном, триамтереном, амилоридом, эплереноном), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушенні функції нирок. Тому дані комбінації слід призначати тільки при регулярному контролі вмісту калію в плазмі крові і функції ночек.
Одночасне застосування лізиноприлу з бета-адреноблокаторами. блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, діуретиками, трициклічними антидепрессаптами/нейролептиків��, іншими препаратами з гіпотензивним ефектом підсилює виразність гіпотензивної дії.
Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, що може збільшувати ризик розвитку побічних ефектів. Тому при одночасному застосуванні необхідно регулярно контролювати вміст літію у плазмі крові.
Антациди та колестирамін знижують всмоктування лізиноприлу в шлунково-кишковому тракті.
При спільному застосуванні з інсуліном і гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо підвищується ризик розвитку гипогликеми��.
При сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), інгібіторами циклоксигеназы-2, ацетилсаліциловою кислотою (в дозі більше 3 г/добу), естрогенами, симпатоміметиками знижується гіпотензивна дія лізиноприлу.
НПЗЗ та інгібітори АПФ збільшують вміст калію в плазмі крові та можуть погіршувати функцію нирок. Цей ефект зазвичай звернемо.
Не протипоказане застосування лізиноприлу у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою в якості антиагрегантної кошти, тромболітиками та/або ��итратами.
При одночасному застосуванні етанол посилює дію лізиноприлу.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота для внутрішньовенного введення (натрію ауротиомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту блювання і зниження артеріального тиску.
Спільне застосування з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії.
естном застосуванні з алопуринолом і алискиренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів й індустріальнтов з порушеннями функції нирок помірного та/або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв) зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.
У літніх пацієнтів (старше 65 років) і пацієнтів з порушеннями функції нирок, одночасний прийом інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався важкої гіперкаліємією. яка, як вважається, була викликана гриметопримом, тому лізиноприл слід застосовувати з обережністю з препараатами, що містять триметоприм, регулярно контролюючи вміст калію в плазмі крові.
