Дозировка
Внутрь, однократно утром, независимо от времени приема пищи, запивая достаточным объемом жидкости (например, стаканом воды), предпочтительно в одно и то же время. Для обеспечения режима дозирования ЛИЗИНОПРИЛА в дозе 2,5 мг рекомендуется применять ЛИЗИНОПРИЛ в таблетках по 2,5 мг или по 5 мг с риской других производителей. Артериальная гипертензия (пациентам, не получающим другие гипотензивные средства): начальная доза — 5 мг/сут. При отсутствии эффекта дозу повышают каждые 2-3 дня на 5 мг/сут до средней терапевтической дозы 20-40 мг/сут (доза свыше 40 мг/сут обычно не ведёт к дальнейшему снижению АД). Обычная поддерживающая доза 20 мг 1 раз в сутки. Максимальная суточная доза - 40 мг. Терапевтический эффект развивается через 2-4 недели от начала лечения, что следует учесть при увеличении дозы. При недостаточном клиническом эффекте возможно комбинирование препарата с другими гипотензивными средствами. Если пациент получал предварительное лечение диуретиками, то приём этих препаратов необходимо прекратить за 2-3 дня до начала применения препарата ЛИЗИНОПРИЛ. Если это невозможно, то начальная доза препарата не должна превышать 5 мг в сутки. В этом случае после приема первой дозы рекомендуется врачебный контроль в течение нескольких часов (максимум действия достигается примерно через 6 часов), так как может возникнуть выраженное снижение АД. При реноваскулярной гипертензии или других состояниях с повышенной активностью РААС (гиповолемия, диета с ограничением потребления поваренной соли, декомпенсация сердечной деятельности или тяжелая артериальная гипотензия) начальная доза составляет 2,5-5 мг в сутки (необходим контроль АД, функции почек, содержания калия). Поддерживающую дозу, продолжая строгий регулярный контроль, следует определить в зависимости от динамики АД. При хронической сердечной недостаточности начальная доза 2,5 мг в сутки, дозу постепенно увеличивают (не более чем на 2,5 мг с интервалом,в 3 — 5 дней) до поддерживающей 5 — 20 мг в зависимости от АД. Максимальная суточная доза не должна превышать 20 мг. У пациентов пожилого возраста (старше 65 лет) часто наблюдается более выраженное длительное антигипертензивное действие, что связано с уменьшением скорости выведения лизиноприла. Рекомендуется начинать терапию с 2,5 мг/сутки. Более подробно см. инструкцию к препарату.
Передозировка
Симптомы: Выраженное снижение АД, сухость во рту, сонливость, задержка мочеиспускания, запор, беспокойство, повышенная раздражительность, опущение сердцебиения, брадикардия, тахикардия, кашель, нарушения водно-электролитного баланса, гипервентиляция легких. Лечение: Симптоматическая терапия, внутривенное введение жидкости, контроль АД, водно-электролитного баланса и его нормализации, контроль I ункции сердечно-сосудистой и дыхательной системы. Лизиноприл может быть удалён из организма с помощью гемодиализа
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета. Допускается наличие лёгкой мраморности.
Таблетки 20 мг - круглые, двояковыпуклые, с риской.
Состав
Лизиноприла дигидрат 21,78 мг, в пересчёте на лизиноприл 20 мг
вспомогательных вещ 227,12 мг
целлюлоза микрокристаллическая 40,0 мг
крахмал кукурузный 27,9 мг
магния стеарат 3,2 мг
Фармакологическое действие
Фармакологическое действие--антигипертензивное, вазодилатирующее, кардиопротективное, натрийуретическое.
Ингибитор АПФ, уменьшает образование ангиотензина II из ангиотензина I. Снижение концентрации ангиотензина II ведет к прямому уменьшению выделения альдостерона. Уменьшает деградацию брадикинина и увеличивает синтез простагландинов. Снижает общее периферическое сосудистое сопротивление, артериальное давление (АД), преднагрузку, давление в легочных капиллярах, вызывает увеличение минутного объема крови и повышение толерантности миокарда к нагрузке у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН). Расширяет артерии в большей степени, чем вены. Некоторые эффекты объясняются воздействием на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему (РААС). При длительном применении уменьшается гипертрофия миокарда и стенок артерий резистивного типа. Улучшается функция эндотелия и кровоснабжение ишемизированного миокарда.
Ингибиторы АПФ удлиняют продолжительность жизни у пациентов с ХСН, замедляют прогрессирование дисфункции левого желудочка у пациентов, перенесших инфаркт миокарда без клинических проявлений сердечной недостаточности. Начало действия препарата - через 1 ч, максимальный антигипертензивный эффект достигается через 6-7 ч и сохраняется в течение 24 ч. Продолжительность эффекта зависит также от величины принятой дозы. При артериальной гипертензии эффект отмечается в первые дни после начала лечения, стабильное действие развивается через 1-2 мес. терапии.
При резкой отмене лизиноприла не наблюдалось выраженного повышения АД.
Лизиноприл уменьшает степень альбуминурии. Не влияет на концентрацию глюкозы в крови у пациентов сахарным диабетом и не приводит к учащению случаев гипогликемии.
Фармакокинетика
Всасывание. После приема внутрь лизиноприл всасывается из желудочнокишечного тракта в среднем на 30 %, но абсорбция может варьировать от 6 до 60%. Биодоступность составляет 25 %. Одновременный прием пищи не влияет на абсорбцию лизиноприла.
Распределение. Лизиноприл незначительно связывается с белками плазмы крови. Максимальная концентрация в плазме крови (Стах) равная 90 нг/мл достигается через 7 ч. Проницаемость через гематоэнцефалический и плацентарный барьер низкая.
Метаболизм. Лизиноприл практически не метаболизируется в организме. Выведение. Выводится почками в неизмененном виде. Период полувыведения (Т1/2) составляет 12 ч.
Фармакокинетика у отдельных групп пациентов
У пациентов с ХСН абсорбция и клиренс лизиноприла снижены. У пациентов с почечной недостаточностью (клиренс креатинина (КК) менее 30 мл/мин) концентрация лизиноприла в несколько раз превышает концентрации в плазме крови у здоровых добровольцев, причем отмечается увеличение времени достижения Стах в плазме крови и увеличение Т1/2.
У пациентов пожилого возраста концентрация препарата в плазме крови и площадь под кривой «концентрация-время» в 2 раза больше, чем у пациентов молодого возраста.
У пациентов с циррозом печени биодоступность снижается на 30% а КК на 50% по сравнению с пациентами с нормальной функцией печени.
Побочные действия
Частота развития побочных эффектов классифицирована согласно рекомендациям Всемирной организации здравоохранения: очень часто - не менее 10%; часто - не менее 1%, но менее 10%; нечасто - не менее 0,1%, но менее 1%; редко - не менее 0,01%, но менее 0,1%; очень редко - менее 0,01%; частота неизвестна - частоту возникновения нежелательных явлений невозможно оценить на основании имеющихся данных.
Наиболее часто встречающиеся побочные эффекты: головокружение, головная боль (5 - 6 % пациентов), слабость, диарея, сухой кашель (3 %), тошнота, рвота, ортостатическая гипотензия, кожная сыпь, боль в груди (1-3%).
Со стороны сердечно-сосудистой системы
Часто - выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия; нечасто - острый инфаркт миокарда, тахикардия, ощущение сердцебиения; синдром Рейно; редко - брадикардия, тахикардия, усугубление симптомов течения ХСН, нарушение атриовентрикулярной проводимости; частота неизвестна - боль в груди.
Со стороны центральной нервной системы
Часто - головокружение, головная боль; нечасто - лабильность настроения, парестезия, нарушения сна, инсульт; редко - спутанность сознания, астенический синдром, судорожные подергивания мышц конечностей и губ, сонливость; частота неизвестна - депрессия, растерянность.
Со стороны пищеварительной системы
Часто - диарея, рвота; нечасто - тошнота, диспепсия, изменения вкуса, боль в животе; редко - сухость слизистой оболочки полости рта; очень редко - панкреатит, желтуха (гепатоцеллюлярная или холестатическая), гепатит, печеночная недостаточность, интестинальный отек, анорексия.
Со стороны опорно-двигательного аппарата Редко - артралгия/артрит, миалгия.
Со стороны системы кроветворения
Редко - снижение гемоглобина, гематокрита; очень редко - лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, эозинофилия, эритропения, гемолитическая анемия, лимфаденопатия, аутоиммунные заболевания, угнетение функции костного мозга.
Со стороны дыхательной системы
Часто - кашель, нечасто - ринит, очень редко - синусит, бронхоспазм, диспноэ, аллергический альвеолит/эозинофильная пневмония, одышка.
Со стороны кожных покровов
Нечасто - кожный зуд, сыпь; редко - ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, гортани, крапивница, алопеция, псориаз, васкулит; очень редко - повышенное потоотделение, пузырчатка, фотосенсибилизация, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), мультиформная г-эитема, синдром Стивенса-Джонсона, псевдолимфома кожи.
Со стороны мочевыделителъной системы
Часто - нарушение функции почек; нечасто - уремия, острая почечная недостаточность; очень редко - анурия, олигурия; частота неизвестна -протеинурия.
Со стороны репродуктивной системы
Нечасто - импотенция, редко - гинекомастия.
Со стороны обмена веществ
Очень редко - гипогликемия.
Со стороны лабораторных показателей
Нечасто - повышение концентрации мочевины в крови, гииеркреатининемия, гиперкалиемия, повышение активности «печеночных» трансаминаз, редко - гипербилирубинемия, гипонатриемия, повышение ;хорости оседания эритроцитов (СОЭ), ложноположительные результаты теста на антинуклеарные антитела; очень редко - снижение концентрации глюкозы.
Прочие
Лихорадка (имеются сообщения о развитии волчаночноподобного синдрома, который может включать в себя лихорадку, миалгию, артралгию/артрит, повышение титра антинуклеарных антител, увеличение СОЭ, эозинофилию, лейкоцитоз, возможно развитие кожной сыпи, реакции шоточувствительности или других кожных проявлений), нарушение развития плода, синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Артериальная гипотензия
Чаще всего выраженное снижение АД возникает при снижении ОЦК, вызванной терапией диуретиками, уменьшением содержания поваренной соли в пище, диализом, диареей или рвотой. У пациентов ХСН с одновременной почечной недостаточностью или без неё, возможно выраженное снижение АД. Это чаще выявляется у пациентов с тяжёлой ХСН, как следствие применения больших доз диуретиков, гипонатриемии или нарушения функции почек. У таких пациентов лечение
ЛИЗИНОПРИЛОМ надо начинать под строгим контролем врача (с осторожностью проводить подбор дозы препарата и диуретиков).
Подобных правил надо придерживаться при назначении пациентам ИБС, цереброваскулярной недостаточностью, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или инсульту.
Транзиторная гипотензивная реакция не является противопоказанием для приёма следующей дозы препарата после стабилизации АД.
При применении ЛИЗИНОПРИЛА у некоторых пациентов с ХСН, но с нормальным или пониженным АД, может отмечаться снижение АД, что : Зычно не является причиной для прекращения лечения.
До начала лечения ЛИЗИНОПРИЛОМ, по возможности, следует нормализовать содержание натрия и/или восполнить ОЦК, тщательно контролировать действие начальной дозы ЛИЗИНОПРИЛА на пациента.
Нарушение функции почек
у пациентов с нарушением функции почек (КК менее 80 мл/мин) начальная доза ЛИЗИНОПРИЛА должна быть изменена в соответствии с КК :м. раздел «Способ применения и дозы»). Регулярный контроль содержания • алия и концентрации креатинина в плазме крови является обязательной тактикой лечения таких пациентов. У пациентов с ХСН артериальная гипотензия может привести к ухудшению функции почек. У таких пациентов отмечались случаи острой почечной недостаточности, обычно обратимой. Стеноз почечной артерии
В особенности при двустороннем стенозе, или при наличии стеноза артерии единственной почки, а так же при недостаточности кровообращения вследствие недостатка натрия и/или жидкости, применение препарата может привести и к нарушению функции почек, острой почечной недостаточности, которая обычно оказывается необратимой после отмены препарата.
При остром инфаркте миокарда
Показано применение стандартной терапии (тромболитики, ацетилсалициловая кислота в качестве антиагрегатного средства, бета-адреноблокаторы). ЛИЗИНОПРИЛ возможно применять совместно с внутривенным введением или с применением терапевтических гдансдермальных систем нитроглицерина, нитроглицерином под язык.
Хиургическое вмешательство/общая анестезия
При обширных хирургических вмешательствах, а так же при применении других лекарственных средств, вызывающих снижении АД, лизиноприл блокируя образование ангиотензина II, может вызывать выраженное непрогнозируемое снижение АД.
У пациентов пожилого возраста та же самая доза приводит к более высокой концентрации препарата в крови, поэтому требуется особая осторожность при определении дозы.
Поскольку нельзя исключить потенциальный риск возникновения агранулоцитоза, требуется периодический контроль картины крови.
Анафилактоидные реакции отмечаются и у пациентов, находящихся на гемодиализе с использованием высокопроточных диализных мембран например, AN69®), которые одновременно принимают ингибиторы АПФ. В таких случаях надо рассмотреть возможность применения другого типа мембраны. для диализа или другого гипотензивного средства.
Митральный стеноз/аортальный стеноз/гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия
ЛИЗИНОПРИЛ, как и другие ингибиторы АПФ, должен с осторожностью назначаться пациентам с обструкцией выходного тракта левого желудочка (аортальный стеноз, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия), а также пациентам с митральным стенозом.
Анафилактические реакции при проведении афереза липопротеинов низкой плотности (ЛПНП)
В редких случаях у пациентов, получающих ингибиторы АПФ, при проведении процедуры афереза ЛПНП с использованием декстран сульфата могут развиваться угрожающие жизни анафилактоидные реакции. Для предотвращения анафилактоидной реакции следует временно прекратить терапию ингибиторами АПФ перед каждой процедурой афереза.
Анафилактоидные реакции при проведении десенсибилизации Имеются отдельные сообщения о развитии анафилактоидных реакций у пациентов- получающих ингибиторы АПФ во время десенсибилизирующей терапии например ядом перепончатокрылых насекомых. Ингибиторы АПФ необходимо применять с осторожностью у пациентов, предрасположенных к аллергическим реакциям, проходящих процедуры десенсибилизации. Следует избегать применения ингибиторов АПФ пациентам, получающим иммунотерапию пчелиным ядом. Тем не менее, данной реакции можно избежать путем временной отмены ингибитора АПФ до начала процедуры сенсибилизации.
Повышенная чувстпвителъноапъ/ангионевротический отек Ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, ортанника и/или гортани, который может возникнуть в любой период лечения, редко отмечался у пациентов, принимающих ингибитор АПФ, включая лизиноприл. В этом случае лечение препаратом необходимо как можно скорее прекратить, а за пациентом установить наблюдение до полной дегрессии симптомов. Ангионевротический отек с отеком гортани может быть летальным. Отек языка, надгортанника или гортани может быть причиной обструкции дыхательных путей, поэтому необходимо немедленно проводить соответствующую терапию (0,3-0,5 мл 1:1000 раствора ...инефрина (адреналина) подкожно) и/или меры по обеспечению . -- сходимости дыхательных путей. В случаях, когда отек локализуется только на лице и губах, состояние чаще всего проходит без лечения, однако возможно применение антигистаминных средств.
Риск развития ангионевротического отека повышается у пациентов, которые имеют в анамнезе ангионевротический отек, не связанный с предыдущим лечением ингибиторами АПФ.
Подробнее см. инструкцию
Показания
-артериальная гипертензия (в монотерапии или в комбинации с другими гипотензивными средствами);
-хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии для лечения пациентов, принимающих сердечные гликозиды и/или диуретики);
-раннее лечение острого инфаркта миокарда (в первые 24 ч со стабильными показателями гемодинамики для поддержания этих показателей и профилактики дисфункции левого желудочка и сердечной недостаточности);
-диабетическая нефропатия (снижения альбуминурии у пациентов с сахарным диабетом 1 типа при нормальном АД и у пациентов с сахарным диабетом 2 типа с артериальной гипертензией).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к лизиноприлу, другим компонентам препарата или другим ингибиторам АПФ; ангионевротический отек в анамнезе (в т.ч. и от применения других ингибиторов АПФ); наследственный отек Квинке и/или идиопатический ангионевротический отек; возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены); беременность и период грудного вскармливания; непереносимость лактозы, дефицит лактазы, синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции (препарат содержит лактозу), одновременное применение с алискиреном и алискиренсодержащими препаратами у пациентов с сахарным диабетом и пациентов с нарушениями функции почек умеренной и/или тяжелой степени тяжести (КК менее 60 мл/мин).
С осторожностью
Тяжелые нарушения функции почек, двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки с прогрессирующей азотемией; состояние после трансплантации почки; азотемия; гиперкалиемия
аортальный стеноз; гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия; первичный гиперальдостеронизм; артериальная гипотензия; цереброваскулярные заболевания (в т.ч. недостаточность мозгового кровообращения); ишемическая болезнь сердца (ИБС); коронарная недостаточность; аутоиммунные заболевания соединительной ткани (в т.ч. склеродермия, системная красная волчанка); угнетение костномозгового кроветворения; состояния, сопровождающиеся снижением объема циркулирующей крови (ОЦК), гиповолемические состояния (в том числе в результате диареи, рвоты); применение у пациентов, находящихся на диете с ограничением поваренной соли; у пациентов пожилого возраста (старше 65 лет), митральный стеноз, одновременное применение ингибиторов АПФ с препаратами, содержащими алискирен, или антагонистами рецепторов к ангиотензину II (при двойной блокаде РААС имеется повышенный риск развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и почечной недостаточности), сахарный диабет, применение у пациентов негроидной расы, проведение десенсибилизирующей терапии к яду перепончатокрылых, гемодиализ, аферез липопротеинов низкой плотности с использованием декстран сульфата, острый инфаркт миокарда.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Применение ЛИЗИНОПРИЛА во время беременности, у женщин, планирующих беременности, а также у женщин репродуктивного возраста, не применяющих надежные методы контрацепции, противопоказано.
При установлении факта беременности прием препарата следует прекратить как можно раньше. Лизиноприл проникает через плаценту. Прием ингибиторов АПФ во II и III триместрах беременности оказывает неблагоприятное воздействие на плод (возможны выраженное снижение АД, почечная недостаточность, гиперкалиемия, гипоплазия костей черепа, внутриутробная смерть).;
Данных о негативном влиянии препарата на плод в случае применения в I триместре нет. За новорожденными и грудными детьми, которые подверглись внутриутробному воздействию ингибиторов АПФ, рекомендуется вести тщательное наблюдение для своевременного выявления выраженного снижения АД, олигурии, гиперкалиемии.
Женщины, планирующие беременность, не должны принимать ингибиторы АПФ, включая лизиноприл. Женщины детородного возраста должны быть предупреждены о потенциальной опасности применения ингибиторов АПФ, включая лизиноприл. Были описаны случаи олигогидрамниона, предположительно вследствие нарушения функции почек плода. Это осложнение может приводить к контрактуре конечностей, черепно-лицевой деформации, гипопластическому развитию легких.
Данных о проникновении лизиноприла в грудное молоко нет. При необходимости применения препарата Лизиноприл в период лактации грудное вскармливание следует прекратить.
Лекарственное взаимодействие
С осторожностью следует применять лизиноприл одновременно с калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, триамтерен, амилорид, -эплеренон), препаратами калия, заменителями соли, содержащими калий, циклоспорином - повышается риск гиперкалиемии, особенно при нарушенной функции почек. Поэтому данные комбинации следует применять только на основе индивидуального решения врача при регулярном контроле содержания калия в сыворотке крови и функции почек.
При одновременном применении с диуретиками и другими гипотензивными средствами антигипертензивный эффект лизиноприла усиливается.
При одновременном применении с нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП) (в т.ч. селективными ингибиторами циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2)), ацетилсалициловой кислотой в лозе более 3 г/сутки, эстрогенами, а также симпатомиметиками, снижается антигипертензивное действие лизиноприла. НПВП, в том числе ЦОГ-2, и ингибиторы АПФ увеличивают содержание калия в сыворотке крови и могут ухудшить функцию почек. Этот эффект обычно обратим. Лизиноприл замедляет выведение препаратов лития, поэтому при одновременном применении происходит обратимое увеличение его концентрации в плазме крови, что может повышать вероятность развития нежелательных явлений, поэтому следует регулярно контролировать содержание лития в сыворотке крови.
При одновременном применении с антацидами и колестирамином снижается всасывание лизиноприла из ЖКТ.
Этанол усиливает действие лизиноприла.
При одновременном применении с инсулином и гипогликемическими средствами для приема внутрь повышается риск развития гипогликемии.
При одновременном применении лизиноприла с вазодилататорами, барбитуратами, антипсихотическими средствами (нейролептиками), трициклическими антидепрессантами, блокаторами «медленных» кальциевых каналов, бета-адреноблокаторами возможно усиление антигипертензивного эффекта.
При одновременном применении ингибиторов АПФ и препаратов золота внутривенно (натрия ауротиомалат) описан симптомокомплекс, включающий гиперемию лица, тошноту, рвоту и снижение АД.
Совместное применение с аллопуринолом, прокаинамидом, цитостатиками может приводить к лейкопении.
Одновременный прием ингибиторов АПФ и алискиренсодержащих --препаратов у пациентов с сахарным диабетом или нарушениями функции почек (скорость клубочковой фильтрации менее 60 мл/мин/1,73м2 площади доверхности тела) увеличивает риск гиперкалиемии, ухудшения функции почек и повышения частоты сердечно-сосудистой заболеваемости и смертности.
У пожилых пациентов и пациентов с нарушением функции почек одновременный прием ингибиторов АПФ с сульфаметоксазолом/триметопримом сопровождался\0009тяжелой гиперкалиемией, которая, как считается, была вызвана триметопримом, юэтому препарат следует применять с осторожностью с препаратами, содержащими триметоприм, регулярно контролируя содержание калия в плазме крови, двойной блокады РААС.
Одновременное применение ингибиторов АПФ с антагонистами рецепторов ангиотензина II (АРА II) у пациентов с диабетической нефропатией не рекомендуется.
(6303)
Дозування
Всередину, одноразово вранці, незалежно від часу прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води), бажано в один і той же час. Для забезпечення режиму дозування ЛІЗИНОПРИЛУ в дозі 2,5 мг рекомендується застосовувати ЛІЗИНОПРИЛ у таблетках по 2,5 мг або 5 мг з рискою інших виробників. Артеріальна гіпертензія (пацієнтам, які не отримують інші гіпотензивні засоби): початкова доза — 5 мг/сут. При відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг/добу до середньої терапевтичної дози 20-40 м��/добу (доза понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна підтримуюча доза 20 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза - 40 мг. Терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід врахувати при збільшенні дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе комбінування препарату з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, то прийом цих препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату ЛІЗИНОПРИЛ. Якщо це невозможно, то початкова доза препарату не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження АТ. При реноваскулярной гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю РААС (гіповолемія, дієта з обмеженням споживання кухонної солі, декомпенсація серцевої діяльності або тяжка артеріальна гіпотензія) початкова доза становить 2,5-5 мг на добу (нео��ходимо контроль АТ, функції нирок, вмісту калію). Підтримуючу дозу, продовжуючи строгий регулярний контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При хронічній серцевій недостатності початкова доза 2,5 мг на добу, дозу поступово збільшують (не більш ніж на 2,5 мг з інтервалом у 3 — 5 днів) до підтримуючої 5 — 20 мг залежно від ПЕКЛО. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг. У пацієнтів літнього віку (старше 65 років) часто спостерігається більш виражене тривалий антигіпертензивну дію, що пов'язано з зменшенням швидкості виведення лізиноприлу. Рекомендується починати терапію з 2,5 мг/добу. Більш докладно див. інструкцію до препарату.Передозування
Симптоми: Виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, занепокоєння, підвищена дратівливість, відчуття серцебиття, брадикардія, тахікардія, кашель, порушення водно-електролітного балансу, гіпервентиляція легенів. Лікування: Симптоматична терапія, внутрішньовенне введення рідини, контроль артеріального тиску, водно-електролітного балансу і його нормалізації, контроль I ункции серцево-судинної і дихальної системи. Лізиноприл може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору. Допускається наявність легкої мармуровості.
Таблетки 20 мг - круглі, двоопуклі, з рискою.Склад
Лізиноприлу дигідрат 21,78 мг, в перерахунку на лізиноприл 20 мг
допоміжних вещ 227,12 мг
целюлоза мікрокристалічна 40,0 мг
крохмаль кукурудзяний 27,9 мг
магнію стеарат 3,2 мгФармакологічна дія
Фармакологическое дію--антигіпертензивну, вазодилатуючу, кардиопротективное, натрийуретическое.
Інгібітор АПФ, зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження концентрації ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск в легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові і підвищення толерантності міокарда до навантаження у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему (РААС). При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда і стінок артерій резистивного типу. Поліпшується функція ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда.
Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів з ХСН, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пациентов, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії препарату - через 1 год, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 6-7 год і зберігається протягом 24 год. Тривалість ефекту залежить також від величини прийнятої дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 міс. терапії.
При різкій відміні лізиноприлу не спостерігалося вираженого підвищення артеріального тиску.
Лізиноприл зменшує ступінь альбуминурии. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Фармакокінетика
Всмоктування. Після прийому внутрішньо лізиноприл всмоктується з шлунково-кишкового тракту в середньому на 30 %, але абсорбція може варіювати від 6 до 60%. Біодоступність становить 25 %. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу.
Розподіл. Лізиноприл незначно зв'язується з білками плазми крові. Максимальна концентрація в плазмі крові (Стах) рівна 90 нг/мл досягається чер��з 7 год. Проникність через гематоенцефалічний і плацентарний бар'єр-низька.
Метаболізм. Лізиноприл практично не метаболізується в організмі. Виведення. Виводиться нирками в незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) становить 12 год.
Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів
У пацієнтів з ХСН абсорбція і кліренс лізиноприлу знижені. У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрації в плазмі крові у здорових добровальцев, причому відзначається збільшення часу досягнення Стах в плазмі крові і збільшення Т1/2.
У пацієнтів літнього віку концентрація препарату в плазмі крові і площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази більше, ніж у пацієнтів молодого віку.
У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність знижується на 30% а КК на 50% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки.Побічні дії
Частота розвитку побічних ефектів класифіковано згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто - не менше 10%; часто - не менше 1%, але менше 10%; нечасто - не менше 0,1%, але менш 1%; рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01%; частота невідома - частоту виникнення небажаних явищ неможливо оцінити на підставі наявних даних.
Найбільш часто зустрічаються побічні ефекти: запаморочення, головний біль (5 - 6 % хворих), слабкість, діарея, сухий кашель (3 %), нудота, блювання, ортостатична гіпотензія, шкірний висип, біль у грудях (1-3%).
З боку серцево-судинної системи
Часто - виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія; нечасто - гострий інфаркт міокарда, тахікардія, відчуття серцебиття; синдром Рейно; рідко - брадикардія, тахікардія, посилення симптомів перебігу ХСН, порушення атріовентрикулярної провідності; частота невідома - біль у грудях.
З боку центральної нервової системи
Часто - запаморочення, головний біль; нечасто - лабільність настрою, парестезія, порушення сну, інсульт; рідко - сплутаність свідомості, астенічний синдром, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ, сонливість; частота ��еизвестна - депресія, розгубленість.
З боку травної системи
Часто - діарея, блювання; нечасто - нудота, диспепсія, зміни смаку, біль у животі; рідко - сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко - панкреатит, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит, печінкова недостатність, интестинальный набряк, анорексія.
З боку опорно-рухового апарату: Рідко - артралгія/артрит, міалгія.
З боку системи кровотворення
Рідко - зниження гемоглобіну, гематокриту; дуже р��дко - лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, еритропенія, гемолітична анемія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання, пригнічення функції кісткового мозку.
З боку дихальної системи
Часто - кашель, часто - риніт, дуже рідко - синусит, бронхоспазм, диспное, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, задишка.
З боку шкірних покривів
Нечасто - шкірний свербіж, висип; рідко - ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані, кропив'янка, алопеція, псоріаз, васку��іт; дуже рідко - підвищене потовиділення, пухирчатка, фотосенсибілізація, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), мультиформна р-эитема, синдром Стівенса-Джонсона, псевдолимфома шкіри.
З боку системи мочевыделителъной
Часто - порушення функції нирок; нечасто - уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко - анурія, олігурія; частота невідома -протеїнурія.
З боку репродуктивної системи
Нечасто - імпотенція, рідко - гінекомастія.
З боку обміну речовин
Дуже ре��ко - гіпоглікемія.
З боку лабораторних показників
Нечасто - підвищення концентрації сечовини в крові, гииеркреатининемия, гіперкаліємія, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, рідко - гіпербілірубінемія, гіпонатріємія, підвищення кваліфікації ;хорости осідання еритроцитів (ШОЕ), хибнопозитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла; дуже рідко - зниження концентрації глюкози.
Інші
Лихоманка (є повідомлення про розвиток волчаночноподобного синдрому, який може включати гарячку, миалгію, артралгию/артрит, підвищення титру антинуклеарних антитіл, збільшення ШОЕ, еозинофілію, лейкоцитоз, можливо розвиток шкірної висипки, реакції шоточувствительности або інших шкірних проявів), порушення розвитку плода, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Артеріальна гіпотензія
Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні ОЦК, спричиненої терапією діуретиками, зменшенням вмісту кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У ��ациентов ХСН з одночасною нирковою недостатністю або без неї, можливо виражене зниження АТ. Це частіше виявляється у пацієнтів з тяжкою ХСН, як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії або порушення функції нирок. У таких пацієнтів лікування
ЛІЗИНОПРИЛОМ слід розпочинати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату і діуретиків).
Подібних правил треба дотримуватися при призначенні пацієнтам з ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження АТ може ��ривести до інфаркту міокарда або інсульту.
Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату після стабілізації артеріального тиску.
При застосуванні ЛІЗИНОПРИЛУ у деяких пацієнтів з ХСН, але з нормальним або зниженим АТ, може відзначатися зниження АТ, що : Гучно не є причиною для припинення лікування.
До початку лікування ЛІЗИНОПРИЛОМ, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію і/або відновити ОЦК, ретельно контролювати дію початкової дози ЛІЗИНОПРИЛУ на пацієнта.
Порушення функції нирок
у пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза ЛІЗИНОПРИЛУ має бути змінена відповідно до КК :м. розділ «Спосіб застосування та дози»). Регулярний контроль вмісту • алія і концентрації креатиніну в плазмі крові є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів з ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відмічались випадки гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотної. Стеноз ниркової ар��ерии
В особливості при двосторонньому стенозі або при наявності стенозу артерії єдиної нирки, а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію і/або рідини, застосування препарату може призвести до порушення функції нирок, до гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною після відміни препарату.
При гострому інфаркті міокарда
Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота як антиагрегатного засоби, бета-адреноблокатори). ЛІЗИНОПРИЛ можна застосовувати спільно з внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних гдансдермальных систем нітрогліцерину, нітрогліцерином під язик.
Хиургическое втручання/загальна анестезія
При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження АТ, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження АТ.
У пацієнтів літнього віку та ж сама доза призводить до більш високої кінці��реєстрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози.
Оскільки не можна виключати потенційний ризик виникнення агранулоцитозу, потрібен періодичний контроль картини крові.
Анафілактоїдні реакції відмічаються і у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних діалізних мембран (наприклад, AN69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках треба розглянути можливість застосування іншого типу мембрани. для діалізу або іншого гіпотензивного ��редства.
Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
ЛІЗИНОПРИЛ як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом.
Анафілактичні реакції під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ)
У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедур��урів аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафилактоидной реакції слід тимчасово припинити терапію інгібіторами АПФ перед кожною процедурою аферезу.
Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії наприклад отрутою перетинчастокрилих комах. Інгібітори АПФ слід застосовувати з осторожностью у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, що проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Тим не менш, цієї реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітора АПФ до початку процедури сенсибілізації.
Підвищена чувстпвителъноапъ/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, ортанника і/чи гортані, який може виникнути в будь-який період лікування, рідко відзначався у па��иентов, які приймають інгібітор АПФ, включаючи лізиноприл. У цьому випадку лікування препаратом необхідно якомога швидше припинити, а за пацієнтом встановити спостереження до повної дегрессии симптомів. Ангіоневротичний набряк з набряком гортані може бути летальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому треба негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину ...инефрина (адреналіну) підшкірно) і/або заходи по забезпеченню . -- збіжності дихальних шляхів. У випадках, коли�� набряк локалізується тільки на обличчі і губах, стан найчастіше проходить без лікування, однак можливе застосування антигістамінних засобів.
Ризик розвитку ангіоневротичного набряку підвищується у пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ.
Детальніше див. інструкціюСвідчення
-артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами);
-хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди і/або діуретики);
-раннє лікування гострого інфаркту міокарда (в перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримання цих показників і профілактики дисфункції лівого шлуночка і серцевої недостатності);
-діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу при нормальному тиску і у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання
Підвищена чутливість до лизиноприлу, іншим ком��онентам препарату або до інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі (у т. ч. і від застосування інших інгібіторів АПФ); спадковий набряк Квінке та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені); вагітність і період грудного вигодовування; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу), одночасне застосування з алискиреном і алискиренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів й індустріаль��тов з порушеннями функції нирок помірного та/або тяжкого ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв).
З обережністю
Тяжкі порушення функції нирок, двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки; азотемія; гіперкаліємія
аортальний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм; артеріальна гіпотензія; цереброваскулярні захворювання (у т. ч. недостатність мозкового кровообігу); іш��мическая хвороба серця (ІХС); коронарна недостатність; аутоімунні захворювання сполучної тканини (в т. ч. склеродермія, системний червоний вовчак); пригнічення кістковомозкового кровотворення; стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (ОЦК), гиповолемические стану (в тому числі внаслідок діареї, блювання); застосування у пацієнтів, які знаходяться на дієті з обмеженням кухонної солі; у пацієнтів літнього віку (старше 65 років), мітральний стеноз, одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, вміст��складовими алискирен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (при подвійній блокади РААС є підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і ниркової недостатності), цукровий діабет, застосування у пацієнтів негроїдної раси, проведення десенсибілізуючої терапії до отрути перетинчастокрилих, гемодіаліз, аферез ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстран сульфату, гострий інфаркт міокарда.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Застосування ЛІЗИНОПРИЛУ під час беремо��нности, у жінок, які планують вагітність, а також у жінок репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції, протипоказано.
При встановленні факту вагітності прийом препарату потрібно припинити якомога раніше. Лізиноприл проникає через плаценту. Прийом інгібіторів АПФ у II і III триместрах вагітності має несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження АТ, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть).;
Даних про негативний в��иянии препарату на плід у випадку застосування в I триместрі немає. За новонародженими і грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії.
Жінки, які планують вагітність, не повинні приймати інгібітори АПФ, включаючи лізиноприл. Жінки дітородного віку повинні бути попереджені про потенційної небезпеки застосування інгібіторів АПФ, включаючи лізиноприл. Були описані випадки олі��огидрамниона, ймовірно внаслідок порушення функції нирок плоду. Це ускладнення може призводити до контрактурі кінцівок, черепно-лицьової деформації, гипопластическому розвитку легенів.
Даних про проникнення лізиноприлу в грудне молоко немає. При необхідності застосування препарату Лізиноприл в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Лікарська взаємодія
З обережністю слід застосовувати лізиноприл одночасно з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид, -еплеренон), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином - підвищується ризик гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Тому дані комбінації слід застосовувати лише на основі індивідуального рішення лікаря при регулярному контролі вмісту калію в сироватці крові і функції нирок.
При одночасному застосуванні з діуретиками та іншими гіпотензивними засобами антигіпертензивний ефект лізиноприлу посилюється.
При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ) (у т. ч. селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), ацетилсаліциловою кислотою в лозі більше 3 г/добу, естрогенами, а також симпатоміметиками, знижується антигіпертензивну дію лізиноприлу. НПЗП, у тому числі ЦОГ-2, та інгібітори АПФ збільшують вміст калію в сироватці крові і можуть погіршити функцію нирок. Цей ефект зазвичай звернемо. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому при одночасному застосуванні відбувається оборотне збільшення його концентрації в плазмі крові, що може підвищувати вероятн��сть розвитку небажаних явищ, тому слід регулярно контролювати вміст літію у сироватці крові.
При одночасному застосуванні з антацидами і холестираміном знижується всмоктування лізиноприлу зі ШЛУНКОВО-кишкового тракту.
Етанол посилює дію лізиноприлу.
При одночасному застосуванні з інсуліном і гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо підвищується ризик розвитку гіпоглікемії.
При одночасному застосуванні лізиноприлу з вазодилататорами, барбітуратами, антипсихотичними засобами (нейролептиківі), трициклічними антидепресантами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами можливе посилення антигіпертензивного ефекту.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротиомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання і зниження артеріального тиску.
Сумісне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії.
Одночасний прийом інгібіторів АПФ і алискиренсодержащих --препаратів у пациентоу з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73м2 площі доверхности тіла) збільшує ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.
У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції нирок, одночасний прийом інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався\0009тяжелой гіперкаліємією, яка, як вважається, була викликана триметопримом, юэтому препарат слід застосовувати з осторожностма з препаратами, що містять триметоприм, регулярно контролюючи вміст калію в плазмі крові, подвійний блокади РААС.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією не рекомендується.
