Дозировка
Внутрь, 1 раз в сутки утром, независимо от приема пищи, предпочтительно в одно и то же время. Артериальная гипертензия: начальная доза - 10 мг/сут, поддерживающая доза -20 мг/сут. Максимальная суточная доза - 40 мг. Для полного развития эффекта может потребоваться 2-4-нед, что следует учитывать при повышении дозы. Если применение препарата в максимальной дозе не вызывает достаточного терапевтического эффекта, то возможно дополнительное назначение другого антигипертензивного лекарственного средства. У пациентов, получавших предварительно диуретики, необходимо их отменить за ^ 2-3 дня до начала применения препарата. При невозможности отмены диуретиков начальная доза лизиноприла должна составлять не более 5 мг/сут. Реноваскулярная гипертензия или другие состояния с повышенной активностью ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, начальная доза - 2,5-5 мг/сут под контролем артериального давления, функции почек, концентрации калия в сыворотке крови. Поддерживающую дозу устанавливают в зависимости от величины АД. При хронической почечной недостаточности (ХПН) доза определяется в зависимости от клиренса креатинина: при клиренсе креатинина 30-70 мл/мин -5-10 мг/сут, при клиренсе креатинина - 10-30 мл/мин - 2,5-5 мг/сут, менее 10 W мл/мин, в том числе пациенты, находящиеся на гемодиализе - 2,5 мг/сут. Поддерживающая доза определяется в зависимости от артериального давления (под контролем функции почек, концентрации калия (К+) и натрия (Na+) в крови). Хроническая сердечная недостаточность (ХСН) (одновременно с диуретиками и/или сердечными гликозидами): начальная доза - 2,5 мг/сут (возможно применение таблеток другого производителя с дозировкой 2,5 мг), с постепенным повышением на 2,5 мг через 3-5 дней до 5-10 мг/сут. Максимальная суточная доза - 20 мг. По возможности дозу диуретика следует уменьшить до начала приема лизиноприла. Раннее лечение острого инфаркта миокарда (в составе комбинированной терапии в первые 24 ч со стабильными показателями гемодинамики): в первые 24 ч - 5 мг, затем 5 мг через 1 сутки, 10 мг через двое суток и затем по 10 мг 1 раз в сутки. Курс лечения - не менее 6 недель. В начале лечения или в течение первых 3-х суток после острого инфаркта миокарда у пациентов с низким систолическим артериальным давлением (120 мм рт.ст. или ниже) назначают меньшую дозу - 2,5 мг. В случае снижения артериального давления (систолическое артериальное давление ниже или равно 100 мм рт.ст.) суточную дозу в 5 мг при необходимости временно снижают до 2,5 мг. В случае длительного выраженного снижения артериального давления (систолическое артериальное давление ниже 90 мм рт.ст. более 1 ч) лечение препаратом прекращают. Диабетическая нефропатия:\0009начальная доза -\000910 мг/сут, которую при необходимости повышают до 20 мг/сут с целью достижения значений диастолического артериального давления ниже 75 мм рт.ст. в положении "сидя" для пациентов с сахарным диабетом 2 типа и ниже 90 мм рт.ст. в положении "сидя" у пациентов с сахарным диабетом 1 типа.
Передозировка
Симптомы: выраженное снижение артериального давления, сухость слизистой оболочки полости рта, сонливость, задержка мочеиспускания, запор, нарушение водно-электролитного баланса, почечная недостаточность, учащение дыхания, тахикардия, ощущение сердцебиения, брадикардия, головокружение, состояние тревоги, кашель, беспокойство, повышенная раздражительность. Лечение: промывание желудка, применение энтеросорбентов и слабительных средств. ^ Симптоматическая терапия: При развитии гипотензии следует положить пациента на спину и приподнять ноги. Рекомендованным лечением при передозировке является внутривенное введение стандартного солевого раствора и восполнение объема жидкости. Если в результате данных мероприятий не был достигнут желаемый результат, необходимо внутривенное введение катехоламина. Необходимо также принимать во внимание лечение ангиотензинном II. Брадикардия может быть уменьшена путем приема атропина. Следует рассмотреть возможность установки кардиостимулятора при развитии устойчивой к лечению бра
Лекарственная форма
Круглые таблетки белого или почти белого цвета, плоскоцилиндрической формы, с фаской и риской .
Состав
Каждая таблетка содержит: активное вещество:
лизиноприла дигидрат 21,76 мг в пересчете на лизиноприл 20,0 мг;
вспомогательные вещества: маннитол - 60,0 мг; крахмал v кукурузный - 60,0 мг; тальк - 4,0 мг; магния стеарат - 4,0 мг; кальция гидрофосфата дигидрат - до получения таблетки массой 400 мг.
Фармакологическое действие
Лизиноприл - ингибитор ангиотензин-превращающего фермента (АПФ),уменьшает образование ангиотензина II из ангиотензина I. Снижение содержания
ангиотензина II ведет к прямому уменьшению выделения альдостерона.
Уменьшает деградацию брадикинина и увеличивает синтез простагландинов.
Снижает общее периферическое сосудистое сопротивление, артериальное давление (АД), преднагрузку, давление в легочных капиллярах, вызывает
увеличение минутного объема крови и повышает толерантность миокарда к нагрузкам у пациентов с хронической сердечной недостаточностью. Расширяет
артерии в большей степени, чем вены. При длительном применении уменьшается гипертрофия миокарда и стенок артерий резистивного типа. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда. Ингибиторы АПФ удлиняют продолжительность жизни у пациентов с хронической сердечной недостаточностью, замедляют прогрессирование дисфункции левого желудочка у пациентов, перенесших инфаркт миокарда, без клинических проявлений сердечной недостаточности.
Продолжительность эффекта зависит также от принимаемой дозы. Начало действия - через 1час. Максимальный эффект определяется через 6-7 часов. При артериальной гипертензии эффект отмечается в первые дни после начала лечения, ^ стабильное действие развивается через 1-2 месяца. Выраженного синдрома «отмены» не наблюдается.
Помимо снижения артериального давления лизиноприл уменьшает альбуминурию. У пациентов с гипергликемией способствует нормализации функции поврежденного гломерулярного эндотелия.
Фармакокинетика
Приём пищи не влияет на всасывание лизиноприл а. Абсорбция - 30%. Биодоступность - 29 %. Почти не связывается с белками плазмы крови, связывается исключительно с АПФ. В неизмененном виде попадает в системное кровообращение. Время достижения максимальной концентрации в крови - 6 час.
В дозе 10 мг/день максимальная концентрация - 32-38 нг/мл. Метаболизму практически не подвергается, выводится почками в неизмененном виде. Фракция, связанная с АПФ, выводится медленно. Период полувыведения - 12,6 ч. Проницаемость через гематоэнцефалический и плацентарный барьер низкая.
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью абсорбция и клиренс лизиноприла снижены.
У пациентов с почечной недостаточностью наблюдается повышенная концентрация лизиноприла в плазме крови, отмечается увеличение времени достижения максимальной концентрации и увеличение периода полувыведения.
У пациентов с циррозом печени биодоступность лизиноприла снижена на 30%, а клиренс — на 50% по сравнению с пациентами с нормальной функцией печени.
У пациентов пожилого возраста концентрация лизиноприла в плазме крови выше, чем у пациентов молодого возраста.
Побочные действия
Частота развития побочных эффектов классифицирована согласно рекомендациям Всемирной организации здравоохранения: очень часто — не менее 10%; часто -^ не менее 1%, но менее 10%; нечасто - не менее 0,1%, но менее 1%; редко - не менее 0,01%, но менее 0,1%; очень редко - менее 0,01%.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия; нечасто — острый инфаркт миокарда, тахикардия, ощущение сердцебиения; синдром Рейно; редко брадикардия, тахикардия, усугубление симптомов течения ХСН, нарушение атриовентрикулярной проводимости, боль в груди.
Со стороны центральной нервной системы: часто — головокружение, головная боль; нечасто — лабильность настроения, парестезии, нарушения сна, инсульт;
редко — спутанность сознания, астенический синдром, судорожные подергивания мышц конечностей и губ, сонливость.
Со стороны системы кроветворения и лимфатической системы: редко -снижение гемоглобина, гематокрита; очень редко — лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, эозинофилия, эритропения, гемолитическая анемия, лимфаденопатия, аутоиммунные заболевания.
Со стороны дыхательной системы: часто — кашель, нечасто — ринит, очень редко — синусит, бронхоспазм, аллергический альвеолит/эозинофильная пневмония, одышка.
Со стороны пищеварительной системы: часто — диарея, рвота; нечасто -диспепсия, изменения вкуса, боль в животе; редко — сухость слизистой оболочки полости рта; очень редко — панкреатит, желтуха (гепатоцеллюлярная или холестатическая), гепатит, печеночная недостаточность, интестинальный отек, анорексия.
Со стороны кожных покровов: нечасто — кожный зуд, сыпь; редко ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, гортани, крапивница, алопеция, псориаз; очень редко — повышенное потоотделение, васкулит, пузырчатка, фотосенсибилизация, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайела), мультиформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона.
Со стороны мочевыделительной системы: часто — нарушение функции почек; ^ нечасто — уремия, острая почечная недостаточность; очень редко анурия, олигурия, протеинурия.
Со стороны репродуктивной системы: нечасто — импотенция, редко гинекомастия.
Со стороны обмена веществ: очень редко — гипогликемия.
Со стороны лабораторных показателей: нечасто — повышение концентрации мочевины в крови, гиперкреатининемия, гиперкалиемия, повышение активности «печеночных» трансаминаз, редко гипербилирубинемия, гипонатриемия, повышение скорости оседания эритроцитов, ложноположительные результаты теста на антинуклеарные антитела.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: редко — артралгия/артрит, миалгия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Требуется особая осторожность при назначении пациентам с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки (возможно увеличение концентрации мочевины и креатинина в крови), пациентам с ИБС или цереброваскулярным заболеванием, с декомпенсированной ХСН (возможно снижение артериального давления, инфаркт миокарда, инсульт). У пациентов с ХСН снижение артериального давления может привести к ухудшению функции почек.
Выраженное снижение артериального давления на фоне лечения чаще всего возникает при снижении ОЦК, вызванного терапией диуретиками, ограничением потребления поваренной соли, диализом, диареей или рвотой.
Лечение Лизиноприлом при остром инфаркте миокарда проводят на фоне стандартной терапии (тромболитики, ацетилсалициловая кислота, бета-адреноблокаторы). Совместим с внутривенным введением нитроглицерина или с пластырем трансдермальным, содержащим нитроглицерин.
При применении лекарственных средств, снижающих артериальное давление, у пациентов при обширном хирургическом вмешательстве или во время анестезии Лизиноприл может блокировать образование ангиотензина II, вторичное по отношению к компенсаторному выделению ренина. Перед хирургическим вмешательством (включая стоматологическую хирургию) следует информировать хирурга/анестезиолога о применении ингибитора АПФ.
У пациентов с сахарным диабетом требуется тщательный контроль гликемии, особенно во время первого месяца терапии Лизиноприлом.
Перед началом лечения необходимо компенсировать потерю жидкости и солей.
W Факторы риска для развития гиперкалиемии включают хроническую почечную недостаточность, сахарный диабет и одновременное применение калийсберегающих диуретиков (спиронолактон, триамтерен или амилорид), препаратов калия или заменителей соли, содержащих калий. Рекомендуется периодический контроль содержания калия в плазме крови.
У пациентов, принимающих Лизиноприл при проведении десенсибилизации к гименоптере, крайне редко, возможно появление угрожающей жизни анафилактоидной реакции. Необходимо временно прекратить лечение Лизиноприлом перед началом курса десенсибилизации.
Возможно возникновение анафилактоидных реакций при одновременном проведении гемодиализа с использованием высокопроточных мембран (в том числе AN 69®). Необходимо рассмотреть возможность применения другого типа мембраны для диализа или другого антигипертензивного лекарственного средства.
При развитии ангионевротического отёка необходимо проведение адекватной неотложной терапии (введение адреналина, глюкокортикоидные средства (ГКС), антигистаминных препаратов).
Во время афереза липопротеинов низкой плотности с использованием сульфата декстрана сопутствующая терапия Лизиноприлом может приводить к опасным
для жизни анафилактическим реакциям (например, снижение артериального давления, затрудненное дыхание, рвота, кожные аллергические реакции).
При применении Лизиноприла возможно развитие ангионевротического отека лица, конечностей, губ, языка и носоглотки. Отек может развиваться на любом этапе терапии, которую в таких случаях следует немедленно прекратить и следить за состоянием пациента.
Возможно развитие «сухого» кашля при приеме Лизиноприла.
Безопасность и эффективность применения Лизиноприла у детей не установлена.
У больных пожилого возраста та же самая доза приводит к более высокой концентрации препарата в крови, поэтому требуется особая осторожность при определении дозы.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
При управлении транспортными средствами и выполнении работ, требующих повышенной концентрации внимания и скорости психомоторных реакций, следует соблюдать осторожность.
Показания
--Артериальная гипертензия (в виде монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными средствами).
-Хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии для лечения пациентов, принимающих сердечные гликозиды и/или диуретики).
Раннее лечение острого инфаркта миокарда (в первые 24 часа у пациентов со стабильными показателями гемодинамики для поддержания этих показателей и профилактики дисфункции левого желудочка и сердечной недостаточности).
-Диабетическая нефропатия (снижение альбуминурии у пациентов с сахарным диабетом 1 типа при нормальном артериальном давлении, и у пациентов с сахарным диабетом 2 типа с артериальной гипертензией).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к лизиноприлу, другим компонентам препарата и другим ингибиторам АПФ, ангионевротический отек в анамнезе, в том числе на фоне применения ингибиторов АПФ, наследственный отек Квинке или идиопатический отек, беременность, период лактации, возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
С осторожностью
Аортальный стеноз, цереброваскулярные заболевания (в том числе недостаточность мозгового кровообращения), ишемическая болезнь сердца (ИБС), тяжелые аутоиммунные системные заболевания соединительной ткани (в том числе системная красная волчанка, склеродермия), угнетение костномозгового кроветворения, сахарный диабет, гиперкалиемия, двусторонний стеноз почечных артерий, стеноз артерии единственной почки, состояние после трансплантации почек, почечная недостаточность, азотемия, первичный гиперальдостеронизм, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия, артериальная гипотензия, диета с ограничением поваренной соли, состояния, сопровождающиеся снижением объема циркулирующей крови (ОЦК) (в том числе диарея, рвота), пожилой возраст; гемодиализ с использованием высокопроточных диализных мембран с высокой проницаемостью (AN69®).
Применение при беременности и период грудного вскармливания Применение лизиноприла в период беременности противопоказано. При установлении беременности прием препарата нужно прекратить как можно раньше. Прием ингибиторов АПФ во II и III триместре беременности оказывает неблагоприятное воздействие на плод (возможны выраженное снижение ^ артериального давления, почечная недостаточность, гиперкалиемия, гипоплазия костей черепа, внутриутробная смерть). Данных о негативных влияниях препарата на плод в случае применения во время I триместра нет. За новорожденными и грудными детьми, которые подверглись внутриутробному воздействию ингибиторов АПФ, рекомендуется вести тщательное наблюдение для своевременного выявления выраженного снижения артериального давления, олигурии, гиперкалиемии.
Лизиноприл проникает через плаценту. Нет данных о проникновении лизиноприла в грудное молоко. На период лечения препаратом необходимо отменить грудное вскармливание.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении лизиноприл усиливает действие этанола. При одновременном применении лизиноприла с препаратами лития выведение лития из организма может снижаться (поэтому следует регулярно контролировать концентрацию лития в плазме).
Нестероидные противовоспалительные препараты (в том числе селективные ингибиторы ЦОГ-2) и ацетилсалициловая кислота в дозах более 3 г/сутки, эстрогены, адреномиметики снижают антигипертензивный эффект препарата.
При одновременном применении лизиноприла с калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, триамтерен, амилорид, эплеренон), препаратами калия или заменителями пищевой поваренной соли, содержащими калий, повышается риск развития гиперкалиемии (особенно у пациентов с нарушениями функции почек). Поэтому данные комбинации назначают с осторожностью, под контролем содержания калия в плазме и функции почек.
Комбинированное применение лизиноприла с бета-адреноблокаторами,
«блокаторами «медленных» кальциевых каналов», диуретиками и другими антигипертензивными лекарственными средствами усиливает выраженность антигипертензивного действия.
Антациды и колестирамин снижают всасывание лизиноприла в желудочно-кишечном тракте.
При одновременном применении лизиноприла и препаратов золота (натрия ауротиомалат) описан симптомокомплекс, включающий гиперемию лица, тошноту, рвоту и снижение артериального давления.
Одновременный прием лизиноприла и инсулина, а также гипогликемических средств для приема внутрь может приводить к развитию гипогликемии. ^йг Наибольший риск развития наблюдается в течение первых недель комбинированной терапии, а также у пациентов с нарушением функции почек.
При совместном применении с селективными ингибиторами обратного захвата серотонина может приводить к выраженной гипонатриемии.
Совместное применение с аллопуринолом, прокаинамидом, цитостатиками может приводить к лейкопении.
(6302)
Дозування
Внутрішньо, 1 раз на добу, вранці, незалежно від прийому їжі, бажано в один і той же час. Артеріальна гіпертензія: початкова доза - 10 мг/добу, підтримуюча доза -20 мг/добу. Максимальна добова доза - 40 мг. Для повного розвитку ефекту може знадобитися 2-4-тижнів, що слід враховувати при підвищенні дози. Якщо застосування препарату в максимальній дозі не викликає достатнього терапевтичного ефекту, то можливе додаткове призначення іншого антигіпертензивного лікарського засобу. У пацієнтів, які отримували передварительно діуретики, необхідно їх відмінити за ^ 2-3 дні до початку застосування препарату. При неможливості відміни діуретиків початкова доза лізиноприлу має становити не більше 5 мг/добу. Реноваскулярна гіпертензія або інші стани з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, початкова доза - 2,5-5 мг/добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію в сироватці крові. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від величини АТ. При хронічній нирковій недостатності (ХНН) доза визначається залежно від кліренсу креатиніну: при кліренсі креатиніну 30-70 мл/хв -5-10 мг/добу, при кліренсі креатиніну - 10-30 мл/хв - 2,5-5 мг/сут, менше 10 W мл/хв, у тому числі пацієнти, що перебувають на гемодіалізі - 2,5 мг/добу. Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (під контролем функції нирок, концентрації калію (К+) і натрію (Na+) в крові). Хронічна серцева недостатність (ХСН) (одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами): початкова доза - 2,5 мг/добу (можливе застосування таблеток іншого виробництва��теля з дозуванням 2,5 мг), з поступовим підвищенням на 2,5 мг через 3-5 днів до 5-10 мг/добу. Максимальна добова доза - 20 мг. По можливості дозу діуретика слід зменшити до початку прийому лізиноприлу. Раннє лікування гострого інфаркту міокарда (у складі комбінованої терапії в перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки): в перші 24 год - 5 мг, потім 5 мг через 1 добу, 10 мг через двоє діб і потім по 10 мг 1 раз на добу. Курс лікування - не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом перших 3-х діб після гострого інфаркту міокарда у пацієнтів з низьким систолічним артеріальним тиском (120 мм рт.ст. або нижче) призначають меншу дозу - 2,5 мг. У разі зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.) добову дозу в 5 мг, при необхідності, тимчасово знижують до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. понад 1 год) лікування препаратом припиняють. Діабетична нефропатія:\0009начальная доза -\000910 мг/добу, яку за необхідності підвищують до 20 мг/добу з метою дост��вання значень діастолічного артеріального тиску нижче 75 мм рт.ст. в положенні "сидячи" для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу і нижче 90 мм рт.ст. в положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу.Передозування
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечовипускання, запор, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, почастішання дихання, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, стан тривоги, ка��ялина, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: промивання шлунка, застосування ентеросорбентів і проносних засобів. ^ Симптоматична терапія: При розвитку гіпотензії слід покласти пацієнта на спину і підняти ноги. Рекомендованим лікуванням при передозуванні є внутрішньовенне введення стандартного сольового розчину і поповнення об'єму рідини. Якщо в результаті даних заходів не був досягнутий бажаний результат, необхідно внутрішньовенне введення катехоламіну. Необхідно також брати до уваги л��чення ангиотензинном II. Брадикардія може бути зменшена шляхом прийому атропіну. Слід розглянути можливість встановлення кардіостимулятора при розвитку стійкою до лікування бра
Лікарська форма
Круглі таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою і рискою .Склад
Кожна таблетка містить: активна речовина:
лізиноприлу дигідрат 21,76 мг у перерахуванні на лізиноприл 20,0 мг;
допоміжні речовини: манітол - 60,0 мг; крохмаль v кукурудзяний - 60,0 мг; тальк - 4,0 мг; магнію стеарат - 4,0 мг; кальцію гідрофосфату дигідрат - до отримання таблетки масою 400 мг.Фармакологічна дія
Лізиноприл - інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ),зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту
ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону.
Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландинів.
Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск в легеневих капілярах, викликає r />
збільшення хвилинного об'єму крові і підвищує толерантність міокарда до навантажень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю. Розширює
артерії більшою мірою, ніж вени. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда і стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт м��окарда, без клінічних проявів серцевої недостатності.
Тривалість ефекту залежить також від прийнятої дози. Початок дії - через 1годину. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, ^ стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. Вираженого синдрому «відміни» не спостерігається.
Крім зниження артеріального тиску, лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів з гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодитижденного гломерулярного ендотелію.Фармакокінетика
Прийом їжі не впливає на всмоктування лізиноприл а. Абсорбція - 30%. Біодоступність - 29 %. Майже не зв'язується з білками плазми крові зв'язується виключно з АПФ. У незміненому вигляді потрапляє в системний кровообіг. Час досягнення максимальної концентрації в крові - 6 год.
В дозі 10 мг/день максимальна концентрація - 32-38 нг/мл Метаболізму практично не піддається, виводиться нирками в незміненому вигляді. Фракція, зв'язана з АПФ, виводиться повільно. Період напіввиведення - 12,6 ч. Проникність через гематоенцефалічний і плацентарний бар'єр-низька.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція і кліренс лізиноприлу знижені.
У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігається підвищена концентрація лізиноприлу в плазмі крові, відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації і збільшення періоду напіввиведення.
У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена на 30%, а кліренс — на 50% порівняно з пацієнтами з нормальною функцие�� печінки.
У пацієнтів літнього віку концентрація лізиноприлу в плазмі крові вище, ніж у пацієнтів молодого віку.Побічні дії
Частота розвитку побічних ефектів класифіковано згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто — не менше 10%; часто -^ не менше 1%, але менше 10%; нечасто - не менше 0,1%, але менш 1%; рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01%.
З боку серцево-судинної системи: часто — виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія; нечасто — гострий інфаркт міокарда, тахікардія, відчуття серцебиття; синдром Рейно; рідко брадикардія, тахікардія, посилення симптомів перебігу ХСН, порушення атріовентрикулярної провідності, біль у грудях.
З боку центральної нервової системи: часто — запаморочення, головний біль; нечасто — лабільність настрою, парестезії, порушення сну, інсульт;
рідко — сплутаність свідомості, астенічний синдром, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ, сонливість.
З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: рідко -зниженняе гемоглобіну, гематокриту; дуже рідко — лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, еритропенія, гемолітична анемія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання.
З боку дихальної системи: часто — кашель, часто — риніт, дуже рідко — синусит, бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, задишка.
З боку травної системи: часто — діарея, блювання; нечасто -диспепсія, зміни смаку, біль у животі; рідко — сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко — панкр��атит, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит, печінкова недостатність, интестинальный набряк, анорексія.
З боку шкірних покривів: рідко — шкірний свербіж, висип; рідко ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані, кропив'янка, алопеція, псоріаз; дуже рідко — підвищене потовиділення, васкуліт, пухирчатка, фотосенсибілізація, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку сечовидільної системи: часто — порушення функ��іі нирок; ^ нечасто — уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко анурія, олігурія, протеїнурія.
З боку репродуктивної системи: нечасто — імпотенція, рідко гінекомастія.
З боку обміну речовин: дуже рідко — гіпоглікемія.
З боку лабораторних показників: нечасто — підвищення концентрації сечовини в крові, гіперкреатинемія, гіперкаліємія, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, рідко гіпербілірубінемія, гіпонатріємія, підвищення швидкості осідання еритроцитів, хибнопозитивні результат аналізу крові��результати тесту на антинуклеарні антитіла.
З боку опорно-рухового апарату: рідко — артралгія/артрит, міалгія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Потрібна особлива обережність при призначенні пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (можливо збільшення концентрації сечовини і креатиніну в крові), пацієнтам з ІХС або цереброваскулярным захворюванням, з декомпенсованою ХСН (можливе зниження артеріального тиску, інфаркт міокарда, інсульт). У хворимтов з ХСН зниження артеріального тиску може призвести до погіршення функції нирок.
Виражене зниження артеріального тиску на фоні лікування найчастіше виникає при зниженні ОЦК, спричиненої терапією діуретиками, обмеження споживання кухонної солі, діалізом, діареєю або блюванням.
Лікування Лізиноприлом при гострому інфаркті міокарда проводять на тлі стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). Сумісний з внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або з пластиром трансдермальным, ��одержащим нітрогліцерин.
При застосуванні лікарських засобів, що знижують артеріальний тиск у пацієнтів при великому хірургічному втручанні або під час анестезії Лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II, вторинне по відношенню до компенсаторному виділення реніну. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
У пацієнтів з цукровим діабетом потрібен ретельний контроль глікемії, особливо в��ім'я першого місяця терапії Лізиноприлом.
Перед початком лікування необхідно компенсувати втрату рідини і солей.
W Фактори ризику розвитку гіперкаліємії включають хронічну ниркову недостатність, цукровий діабет та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, триамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників солі, що містять калій. Рекомендується періодичний контроль вмісту калію в плазмі крові.
У пацієнтів, які приймають Лізиноприл при проведенні десенсибілізації до гименоптере, вкрай рідко, можлива поява загрозливою життя анафилактоидной реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування Лізиноприлом перед початком курсу десенсибілізації.
Можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (у тому числі AN 69®). Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного лікарського засобу.
При розвитку ангіоневротичного набряку необхідно пр��ведення адекватної невідкладної терапії (введення адреналіну, глюкокортикоїдні засоби (ГКС), антигістамінних препаратів).
Під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням сульфату декстрану супутня терапія Лізиноприлом може призводити до небезпечних
для життя анафілактичних реакцій (наприклад, зниження артеріального тиску, утруднене дихання, блювання, шкірні алергічні реакції).
При застосуванні Лізиноприлу можливий розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика і носаоглотки. Набряк може розвиватися на будь-якому етапі терапії, яку в таких випадках слід негайно припинити і стежити за станом пацієнта.
Можливо розвиток «сухого кашлю при прийомі Лізиноприлу.
Безпека та ефективність застосування Лізиноприлу у дітей не встановлена.
У хворих літнього віку та ж сама доза призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механіз��амі
При керуванні транспортними засобами і виконання робіт, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, слід дотримуватися обережності.Свідчення
--Артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами).
-Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди і/або діуретики).
Раннє лікування гострого інфаркту міокарда (в перші 24 години у пацієнтів зі стабильными показниками гемодинаміки для підтримання цих показників і профілактики дисфункції лівого шлуночка і серцевої недостатності).
-Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу при нормальному артеріальному тиску, і у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання
Підвищена чутливість до лизиноприлу, інших компонентів препарату та інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, в тому числі на фоні застосування ингибиторів АПФ, спадковий або ідіопатичний набряк Квінке, набряк, вагітність, період лактації, вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
З обережністю
Аортальний стеноз, цереброваскулярні захворювання (в тому числі недостатність мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця (ІХС), тяжкі аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення, цукровий діабет, гіперкаліємія, двусторон��ий стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирок, ниркова недостатність, азотемія, первинний гіперальдостеронізм, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, артеріальна гіпотензія, дієта з обмеженням кухонної солі, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) (в тому числі діарея, блювота), похилий вік; гемодіаліз з використанням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю (AN69®).
Застосування при вагітності та період грудного вигодовування Застосування лізиноприлу в період вагітності протипоказане. При встановленні вагітності прийом препарату потрібно припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження ^ артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних про негативні впливи препарату на плід у випадку застосування під час I триместру немає. За новонародженими і грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії.
Лізиноприл проникає через плаценту. Немає даних про проникнення лізиноприлу в грудне молоко. На період лікування препаратом необхідно припинити грудне вигодовування.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні лізиноприл підсилює дію етанолу. При одночасному застосуванні лізиноприлу з препаратами літію виведення літію з організму може знижуватися (тому слід регулярно контролювати концентрацію літію в плазмі).
Нестероїдні протизапальні препарати (у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2), ацетилсаліцилова кислота у дозах понад 3 г/добу, естрогени, адреноміметики знижують антигіпертензивний ефект препарату.
При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид, эплеренон), препаратами калію або замінниками харчової кухонної солі, зтримає калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок). Тому дані комбінації призначають з обережністю, під контролем вмісту калію в плазмі та функції нирок.
Комбіноване застосування лізиноприлу з бета-адреноблокаторами,
«блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, діуретиками та іншими антигіпертензивними лікарськими засобами підсилює вираженість антигіпертензивної дії.
Антациди та колестирамін знижують всмоктування лізиноприлу в желуроз-кишковому тракті.
При одночасному застосуванні лізиноприлу та препаратів золота (натрію ауротиомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання і зниження артеріального тиску.
Одночасний прийом лізиноприлу та інсуліну, а також гіпоглікемічних засобів для прийому всередину може призводити до розвитку гіпоглікемії. ^йг Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів комбінованої терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок.
При спільному застосуванні з селектив��ивными інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії.
Сумісне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії.
