Дозировка
Внутрь, независимо от приема пищи. При артериальной гипертензии больным, не получающим другие гипотензивные средства, назначают по 5 мг 1 раз в сутки. При отсутствии эффекта дозу повышают каждые 2-3 дня на 5 мг до средней трапевтической дозы 20-40 мг/ (увеличение дозы свыше 40 мг/ки обычно не ведет к дальнейшему снижению АД). Обычная суточная поддерживающая доза - 20 мг. Максимальная суточная доза - 40 мг. Полный эффект развивается обычно через 2-4 недели от начала лечения, что следует учесть при увеличении дозы. При недостаточном клиническом эффекте возможно комбинирование препарата с другими гипотензивными средствами. Если пациент получал предварительное лечение диуретиками, то прием таких препаратов необходимо прекратить за 2-3 дня до начала применения Лизиноприла. Если это неосуществимо, то начальная доза Лизиноприла не.должна превышать 5 мг/ В этом случае после приема первой дозы рекомендуется врачебный контроль в течение нескольких часов (максимум действия достигается примерно через 6 ч), так как может возникнуть выраженное снижение АД. При реноваскулярной гипертензии или других состояниях с повышенной активностью ренин-ангиотензин-альдостероновой системы целесообразно назначать также низкую начальную дозу - 2.5-5 мг/, под усиленным врачебнььм контролем (контроль АД, функции почек, концентрации калия в сыворотке крови). Поддерживающую дозу, продолжая строгий врачебный контроль, следует определить в зависимости от динамики АД. При почечной недостаточности ввиду того, что лизиноприл выделяется через почки, начальная доза должна быть определена в зависимости от клиренса креатинина, затем в соответствии с реакцией, следует установить поддерживающую дозу в условиях частого контроля функции почек, уровня калия, натрия в сыворотке крови.
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
лизиноприл (в форме дигидрата) \000920 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат (сахар молочный), целлюлоза микрокристаллическая, крахмал 1500 (прежелатинизированный), кремния диоксид коллоидный (аэросил), тальк, магния стеарат.
Фармакологическое действие
Ингибитор АПФ, уменьшает образование ангиотензина II из ангиотензина I. Снижение содержания ангиотензина II ведет к прямому уменьшению выделения альдостерона. Уменьшает деградацию брадикинина и увеличивает синтез простагландинов. Снижает общее периферическое сосудистое сопротивление, артериальное давление (АД), преднагрузку, давление в легочных капиллярах, вызывает увеличение минутного объема крови и повышение толерантности миокарда к нагрузкам у больных с хронической сердечной недостаточностью. Расширяет артерии в большей степени, чем вены. Некоторые эффекты объясняются воздействием на тканевые ренин- ангиотензиновые системы. При длительном применении уменьшается гипертрофия миокарда и стенок артерий резистивного типа. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда.
Ингибиторы АПФ удлиняют продолжительность жизни у больных хронической сердечной недостаточностью, замедляют прогрессирование дисфункции левого желудочка у больных, перенесших инфаркт миокарда без клинических проявлений сердечной недостаточности. Антигипертензивный эффект начинается приблизительно через 6 ч и сохраняется в течение 24 ч. Продолжительность эффекта зависит также от величины дозы. Начало действия - через 1 ч. Максимальный эффект определяется через 6-7 ч. При артериальной гипертензии эффект отмечается в первые дни после начала лечения, стабильное действие развивается через 1-2 месяца.
При резкой отмене препарата не наблюдали выраженного повышения АД.
Помимо снижения АД лизиноприл уменьшает альбуминурию. У больных с гипергликемией способствует нормализации функции поврежденного гломерулярного эндотелия.
Лизиноприл не влияет на концентрацию глюкозы в крови у больных сахарным диабетом и не приводит к учащению случаев гипогликемии.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема препарата внутрь около 25% лизиноприла всасывается из ЖКТ. Прием пищи не влияет на абсорбцию препарата. Абсорбция составляет в среднем 30%, биодоступность - 29%.
Распределение
Почти не связывается с белками плазмы крови. Cmax (90 нг/мл) достигается через 7 ч. Проницаемость через гематоэнцефалический и плацентарный барьер низкая.
Метаболизм
Лизиноприл не биотрансформируется в организме.
Выведение
Выводится почками в неизмененном виде. T1/2 составляет 12 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью абсорбция и клиренс лизиноприла снижены.
У пациентов с почечной недостаточностью концентрация лизиноприла в несколько раз превышает концентрации в плазме крови у добровольцев, причем отмечается увеличение времени достижения максимальной концентрации в плазме крови и увеличение периода полувыведения.
У пациентов пожилого возраста концентрация препарата в плазме крови и AUC в 2 раза больше, чем у пациентов молодого возраста.
Побочные действия
Наиболее часто встречающиеся побочные эффекты: головокружение, головная боль (у 5-6% больных), слабость, диарея, сухой кашель (3%), тошнота, рвота, ортостатическая гипотензия, кожная сыпь, боль в груди (1-3%).
Прочие побочные эффекты (частота <1%):
Со стороны иммунной системы: (0.1%) ангионевротический отек (лицо, губы, язык, гортань или надгортанник, верхние и нижние конечности).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия, нарушение функции почек, нарушения ритма сердца, учащенное сердцебиение.
Со стороны ЦНС: повышенная утомляемость, сонливость, судорожные подергивания мышц конечностей и губ.
Со стороны системы кроветворения: возможны лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, при длительном лечении - небольшое снижение концентрации гемоглобина и гематокрита, эритроцитопения.
Лабораторные показатели: гиперкалиемия, азотемия, гиперурикемия, гипербилирубинемия, повышение активности печеночных ферментов, особенно при наличии в анамнезе заболеваний почек, сахарного диабета и реноваскулярной гипертензии.
Редко встречающиеся побочные эффекты (менее 1%):
Со стороны сердечно-сосудистой системы: сердцебиение; тахикардия; инфаркт миокарда; цереброваскулярный инсульт у больных с повышенным риском заболевания, вследствие выраженного снижения АД.
Со стороны пищеварительного тракта: сухость во рту, анорексия. диспепсия, изменения вкуса, боли в животе, панкреатит, гепатоцеллюлярная или холестатическая
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Симптоматическая гипотензия
Чаще всего выраженное снижение АД возникает при снижении объема жидкости, вызванной терапией диуретиками, уменьшением количества соли в пище, диализом, диареей или рвотой. У больных хронической сердечной недостаточностью с одновременной почечной недостаточностью или без нее, возможно выраженное снижение АД. Она чаще выявляется у больных с тяжелой стадией хронической сердечной недостаточности, как следствие применения больших доз диуретиков, гипонатриемии или нарушенной функции почек. У таких больных лечение Лизиноприлом надо начинать под строгим контролем врача (с осторожностью проводить подбор дозы препарата и диуретиков).
Подобных правил надо придерживаться при назначении больным ишемической болезнью сердца, цереброваскулярной недостаточностью, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или инсульту.
Транзиторная гипотензивная реакция не является противопоказанием для приема следующей дозы препарата.
При применении Лизиноприла у некоторых больных с хронической сердечной недостаточностью, но с нормальным или пониженным АД может отмечаться снижение АД, что обычно не является причиной для прекращения лечения.
До начала лечения Лизиноприлом, по возможности, следует нормализовать концентрацию натрия и/или восполнить потерянный объем жидкости, тщательно контролировать действие начальной дозы Лизиноприла на больного.
В случае стеноза почечной артерии (в особенности при двухстороннем стенозе, или при наличии стеноза артерии единственной почки), а также при недостаточности кровообращения вследствие недостатка натрия и/или жидкости, применение Лизиноприла может привести и к нарушению функции почек, острой почечной недостаточности, которая обычно оказывается необратимой после отмены препарата.
При остром инфаркте миокарда
Показано применение стандартной терапии (тромболитики, ацетилсалициловая кислота, бета-адреноблокаторы). Лизиноприл возможно применять совместно с внутривенным введением или с применением терапевтических трансдермальных систем нитроглицерина.
Хирургическое вмешательство/общая анестезия
При обширных хирургических вмешательствах, а также при применении других лекарственных средств, вызывающих снижение АД, лизиноприл, блокируя образование ангиотензина II , может вызывать выраженное непрогнозируемое снижение АД.
У больных пожилого возраста та же самая доза приводит к более высокой концентрации препарата в крови, поэтому требуется особая осторожность при определении дозы.
Поскольку нельзя исключить потенциальный риск возникновения агранулоцитоза, требуется периодический контроль картины крови. При применении препарата в условиях диализа с полиакрил-нитрил-мембраной может возникать анафилактический шок, поэтому рекомендуется либо другой тип мембраны для диализа, либо назначение других антигипертензивных средств.
Влияние на способность управления транспортными средствами и механизмами
Нет данных о влиянии лизиноприла на способность к управлению транспортн
Показания
— артериальная гипертензия (в монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными средствами);
— хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии для лечения больных, принимающих препараты наперстяки и/или диуретики);
— раннее лечение острого инфаркта миокарда (в первые 24 ч со стабильными показателями гемодинамики для поддержания этих показателей и профилактики дисфункции левого желудочка и сердечной недостаточности);
— диабетическая нефропатия (снижения альбуминурии у инсулинзависимых больных с нормальным АД и инсулиннезависимых больных с артериальной гипертензией).
Противопоказания
— ангионевротический отек в анамнезе, в т.ч. и от применения ингибиторов АПФ;
— наследственный отек Квинке;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к лизиноприлу или другим ингибиторам АПФ.
С осторожностью: выраженные нарушения функции почек, двухсторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки с прогрессирующей азотемией, состояние после трансплантации почки, почечная недостаточность, азотемия, гиперкалиемия, стеноз устья аорты, гипертрофическая обструктивная кардиомипатия, первичный гиперальдостеронизм, артериальная гипотензия, цереброваскулярные заболевания (в т.ч. недостаточность мозгового кровообращения), ишемическая болезнь сердца, коронарная недостаточность, аутоиммунные системные заболевания соединительной ткани (в т.ч. склеродермия, системная красная волчанка); угнетение костно-мозгового кроветворения; диета с ограничением натрия: гиповолемические состояния
Лекарственное взаимодействие
Симптоматическая гипотензия
Чаще всего выраженное снижение АД возникает при снижении объема жидкости, вызванной терапией диуретиками, уменьшением количества соли в пище, диализом, диареей или рвотой. У больных хронической сердечной недостаточностью с одновременной почечной недостаточностью или без нее, возможно выраженное снижение АД. Она чаще выявляется у больных с тяжелой стадией хронической сердечной недостаточности, как следствие применения больших доз диуретиков, гипонатриемии или нарушенной функции почек. У таких больных лечение Лизиноприлом надо начинать под строгим контролем врача (с осторожностью проводить подбор дозы препарата и диуретиков).
Подобных правил надо придерживаться при назначении больным ишемической болезнью сердца, цереброваскулярной недостаточностью, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или инсульту.
Транзиторная гипотензивная реакция не является противопоказанием для приема следующей дозы препарата.
(6297)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі. При артеріальній гіпертензії хворим, не отримують інші гіпотензивні засоби, призначають по 5 мг 1 раз на добу. При відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої трапевтической дози 20-40 мг/ (збільшення дози понад 40 мг/ки зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза - 20 мг. Максимальна добова доза - 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід врахувати при збільшенні дози. При недостатньому кліні��ком ефекті можливе комбінування препарату з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, то прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування Лізиноприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза Лізиноприлу не.повинна перевищувати 5 мг/ У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 год), оскільки може виникнути виражене зниження АТ. При реноваскулярной гіпер��ензии або інших станах з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи доцільно призначати також низьку початкову дозу - 2.5-5 мг/ під посиленим врачебнььм контролем (контроль АТ, функції нирок, концентрації калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності з огляду на те, що лізиноприл виділяється через нирки, початкова доза повинна бути визначена залежно від кліренсу креатиніну, потім відповідноствии з реакцією, слід встановити підтримуючу дозу в умовах частого контролю функції нирок, рівня калію, натрію в сироватці крові.
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
лізиноприл (у формі дигідрату) \000920 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний), целюлоза мікрокристалічна, крохмаль 1500 (прежелатинізований), кремнію діоксид колоїдний (аеросил), тальк, магнію стеарат.Фармакологічна дія
Інгібітор АПФ, зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження змістуня ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск в легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові і підвищення толерантності міокарда до навантажень у хворих з хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються дією на тканинні ренін - ангиотензиновые системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда і стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих хронічною серцевою недостатністю, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Антигіпертензивний ефект починається приблизно через 6 год і зберігається протягом 24 год. Тривалість ефекту залежність�� також від величини дози. Початок дії - через 1 ч. Максимальний ефект визначається через 6-7 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці.
При різкій відміні препарату не спостерігали вираженого підвищення артеріального тиску.
Крім зниження АТ лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих з гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію.
Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих сахарным діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому препарату внутрішньо близько 25% лізиноприлу всмоктується з ШКТ. Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату. Абсорбція становить у середньому 30%, біодоступність - 29%.
Розподіл
Майже не зв'язується з білками плазми крові. Cmax (90 нг/мл) досягається через 7 ч. Проникність через гематоенцефалічний і плацентарний бар'єр-низька.
Метаболізм
Лізиноприл не біотрансформується в організмі.
Виведення/>
Виводиться нирками в незміненому вигляді. T1/2 складає 12 год.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція і кліренс лізиноприлу знижені.
У пацієнтів з нирковою недостатністю концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрації в плазмі крові у добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації в плазмі крові і збільшення періоду напіввиведення.
У пацієнтів літнього віку концентрація препарату в плазмі крові та AUC у 2 рази більше, ніж у пацієнтів молодого віку.Побічні дії
Найбільш часто зустрічаються побічні ефекти: запаморочення, головний біль (у 5-6% хворих), слабкість, діарея, сухий кашель (3%), нудота, блювання, ортостатична гіпотензія, шкірний висип, біль у грудях (1-3%).
Інші побічні ефекти (частота <1%):
З боку імунної системи: (0.1%) ангіоневротичний набряк (обличчя, губи, язик, гортань або надгортанник, верхні і нижні кінцівки).
З боку серцево-судинної системи: виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія, порушення функції нирок, порушення ритму серця, прискорене серцебиття.
З боку ЦНС: підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ.
З боку системи кровотворення: можливі лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, при тривалому лікуванні - невелике зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту, еритроцитопенія.
Лабораторні показники: гіперкаліємія, азотемія, гіперурикемія, гіпербілірубінемія, підвищення акти��ності печінкових ферментів, особливо при наявності в анамнезі захворювань нирок, цукрового діабету і реноваскулярной гіпертензії.
Рідко зустрічаються побічні ефекти (менше 1%):
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття; тахікардія; інфаркт міокарда; цереброваскулярный інсульт у хворих з підвищеним ризиком захворювання, внаслідок вираженого зниження АТ.
З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія. диспепсія, зміни смаку, біль у животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатиче��каяОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Симптоматична гіпотензія
Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму рідини, спричиненої терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У хворих хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї, можливо виражене зниження АТ. Вона частіше виявляється у хворих з тяжкою стадією хронічної серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретик��в, гіпонатріємії або порушеній функції нирок. У таких хворих лікування Лізиноприлом слід розпочинати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату і діуретиків).
Подібних правил треба дотримуватися при призначенні хворим на ішемічну хворобу серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату.
При застосуванні Лізіноприла у деяких хворих з хронічною серцевою недостатністю та з нормальним або зниженим АТ може відзначатися зниження АТ, що зазвичай не є причиною для припинення лікування.
До початку лікування Лізиноприлом, по можливості, слід нормалізувати концентрацію натрію і/або відновити втрачений об'єм рідини, ретельно контролювати дію початкової дози Лізиноприлу на хворого.
У разі стенозу ниркової артерії (особливо при двосторонньому стенозі або при наявності стенозу артерії єдиної поч��і), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію і/або рідини, застосування Лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, до гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною після відміни препарату.
При гострому інфаркті міокарда
Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). Лізиноприл можна застосовувати спільно з внутрішньовенним введенням або із застосуванням трансдермальних терапевтичних систем нитрогли��єріна.
Хірургічне втручання/загальна анестезія
При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження АТ, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II , може викликати виражене непрогнозоване зниження АТ.
У хворих літнього віку та ж сама доза призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози.
Оскільки не можна виключати потенційний ризик виникнення агранулоцитоза, потрібен періодичний контроль картини крові. При застосуванні препарату в умовах діалізу з поліакрил-нітрил-мембраною може виникати анафілактичний шок, тому рекомендується або інший тип мембрани для діалізу, або призначення інших антигіпертензивних засобів.
Вплив на здатність керування транспортними засобами і механізмами
Немає даних про вплив лізиноприлу на здатність до керування транспоСвідчення
— артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими антигипертензивными засобами);
— хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування хворих, які приймають препарати наперстяки і/або діуретики);
— раннє лікування гострого інфаркту міокарда (в перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримання цих показників і профілактики дисфункції лівого шлуночка і серцевої недостатності);
— діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у инсулинзависимых хворих з нормальним АТ і инсулиннезависимых хворих з артеріальною гіпертензией).Протипоказання
— ангіоневротичний набряк в анамнезі, у т. ч. і від застосування інгібіторів АПФ;
— спадковий набряк Квінке;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до лизиноприлу або інших інгібіторів АПФ.
З обережністю: виражені порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, ниркова недостатність, азотемія, миперкалиемия, стеноз гирла аорти, гіпертрофічна обструктивна кардиомипатия, первинний гіперальдостеронізм, артеріальна гіпотензія, цереброваскулярні захворювання (у т. ч. недостатність мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність, аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т. ч. склеродермія, системний червоний вовчак); пригнічення кістково-мозкового кровотворення; дієта з обмеженням натрію: гиповолемические стануЛікарська взаємодія
Симптоматична гипотензия
Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму рідини, спричиненої терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У хворих хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї, можливо виражене зниження АТ. Вона частіше виявляється у хворих з тяжкою стадією хронічної серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії або порушеній функції нирок. У таких хворих лікування Лизиноприло�� треба починати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату і діуретиків).
Подібних правил треба дотримуватися при призначенні хворим на ішемічну хворобу серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату.