Дозировка
Симптомы (возникают при приеме однократной дозы 50 мг): выраженное снижение АД, сухость слизистой оболочки полости рта, сонливость, задержка мочеиспускания, запор, беспокойство, повышенная раздражительность. Лечение: специфический антидот отсутствует. Симптоматическая терапия. Промывание желудка, применение энтеросорбентов и слабительных средств. Показано внутривенное введение 0,9 % раствора натрия хлорида. В случае устойчивой к лечению брадикардии, необходимо применение искусственного водителя ритма. Необходим контроль АД, показателей водно-электролитного баланса. Гемодиализ эффективен.
Передозировка
Симптомы (возникают при приеме однократной дозы 50 мг): выраженное снижение АД, сухость слизистой оболочки полости рта, сонливость, задержка мочеиспускания, запор, беспокойство, повышенная раздражительность. Лечение: специфический антидот отсутствует. Симптоматическая терапия. Промывание желудка, применение энтеросорбентов и слабительных средств. Показано внутривенное введение 0,9 % раствора натрия хлорида. В случае устойчивой к лечению брадикардии, необходимо применение искусственного водителя ритма. Необходим контроль АД, показателей водно-электролитного баланса. Гемодиализ эффективен.
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, плоскоцилиндрические с фаской
Состав
Одна таблетка содержит:
активное вещество: лизиноприла дигидрат (пересчете на лизиноприл)- , 10 мг
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 0,072 г, целлюлоза микрокристаллическая - 0,035 г, кроскармаллоза натрия - 0,002 г, магния стеарат — 0,001 г;
Фармакологическое действие
Ингибитор АПФ. Механизм антигипертензивного действия связан с ингибированием активности АПФ, что приводит к снижению скорости превращения ангиотензина I в ангиотензин II (который оказывает выраженное сосудосуживающее действие и стимулирует секрецию альдостерона в коре надпочечников). В результате уменьшения образования ангиотензина II происходит вторичное увеличение активности ренина плазмы за счет устранения отрицательной обратной связи при высвобождении ренина и прямое снижение секреции альдостерона. Уменьшение секреции альдостерона может способствовать увеличению концентрации калия.
Уменьшает ОПСС (постнагрузку), давление заклинивания в легочных капиллярах (преднагрузку) и сопротивление в легочных сосудах, повышает минутный объем сердца и толерантность к нагрузке.
Лизиноприл уменьшает альбуминурию. У больных с гипергликемией способствует нормализации функции поврежденного гломерулярного эндотелия. Не влияет на концентрацию глюкозы в крови у больных сахарным диабетом и не приводит к учащению случаев гипогликемии.
Фармакокинетика
Всасывание. После приема внутрь лизиноприл всасывается из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ) в среднем на 25 %, но абсорбция может варьировать от 6 до 60 %. Биодоступность составляет 25 %. Прием пищи не влияет на абсорбцию лизиноприла.
Распределение. Почти не связывается с белками плазмы крови. Максимальная концентрация в плазме крови 90 нг/мл достигается через 7 ч. Проницаемость через гематоэнцефалический и плацентарный барьер низкая.
Метаболизм. Лизиноприл не биотрансформируется в организме.
Выведение. Выводится почками в неизменном виде. Период полувыведения составляет 12 ч.
Фармакокинетика у отдельных групп пациентов. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью абсорбция и клиренс лизиноприла снижены, биодоступность составляет 16 %.У пациентов с почечной недостаточностью концентрация лизиноприла в несколько раз превышает концентрацию в плазме крови у здоровых добровольцев, причем отмечается увеличение времени достижения максимальной концентрации в плазме крови и увеличение периода полувыведения.
Побочные действия
Частота возникновения побочных эффектов характеризуется как часто (более 1%), редко (менее1 %).
Наиболее часто встречающиеся побочные эффекты: головокружение, головная боль, повышенная утомляемость, диарея, сухой кашель, тошнота.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия; редко - боль в груди, тахикардия, брадикардия, усугубление симптомов хронической сердечной недостаточности, нарушение атриовентрикулярной проводимости, инфаркт миокарда.
Со стороны центральной нервной системы: часто — парестезии, лабильность настроения, растерянность, сонливость, судорожные подергивания мышц конечностей и губ, редко — астенический синдром.
Со стороны органов кроветворения: редко - лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, при длительном лечении - анемия (снижение гемоглобина, гематокрита, эритропения).
Со стороны дыхательной системы: редко - одышка, бронхоспазм.
Со стороны пищеварительной системы: редко - сухость слизистой оболочки полости рта, анорексия, диспепсия, изменения вкуса, абдоминальная боль, панкреатит, желтуха (гепатоцеллюлярная или холестатическая), гепатит.
Со стороны кожных покровов: редко - крапивница, кожный зуд, повышенное потоотделение, алопеция, фотосенсибилизация.
Со стороны мочеполовой системы: редко - нарушение функции почек, олигурия, анурия, острая почечная недостаточность, уремия, протеинурия, снижение потенции.
Лабораторные показатели: часто - гиперкалиемия, гипонатриемия; редко - гипербилирубинемия, повышение активности «печеночных» ферментов, гиперкреатининемия, повышение концентрации мочевины и креатинина.
Аллергические реакции: редко — ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, надгортанника и/или гортани, кожные высыпания, кожный зуд, лихорадка, ложноположительные результаты теста на антинуклеарные антитела, повышение скорости оседания эритроцитов (СОЭ), эозинофилия, лейкоцитоз. В редких случаях — интестинальный ангионевротический отек.
Прочие: артралгия/артрит, васкулит, миалгия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Симптоматическая гипотензия
Чаще всего выраженное снижение АД возникает при снижении объема циркулирующей крови (ОЦК), вызванной терапией диуретиками, уменьшением поваренной соли в пище, диализом, диареей или рвотой. У больных хронической сердечной недостаточностью с одновременной почечной недостаточностью или без нее, возможно выраженное снижение АД.
Под строгим контролем врача следует применять Лизиноприл больным ишемической болезнью сердца, цереброваскулярной недостаточностью, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или к инсульту. Транзиторная артериальная гипотензия не является противопоказанием для приема следующей дозы препарата.
При применении препарата Лизиноприл, у некоторых больных с хронической сердечной недостаточностью, но с нормальным или сниженным АД, может отмечаться снижение АД, что обычно не является причиной для прекращения лечения.
До начала лечения препаратом, по возможности, следует нормализовать содержание натрия и/или восполнить ОЦК, тщательно контролировать действие начальной дозы препарата Лизиноприл на больного.
В случае стеноза почечных артерий (в особенности, при двустороннем стенозе или при наличии стеноза артерии единственной почки), а также при недостаточности кровообращения вследствие недостатка ионов натрия и/или жидкости, применение препарата Лизиноприл может привести к нарушению функции почек, острой почечной недостаточности, которая обычно оказывается необратимой даже после отмены препарата.
При остром инфаркте миокарда
Показано применение стандартной терапии (тромболитики, ацетилсалициловая кислота, бета-адреноблокаторы). Лизиноприл возможно применять совместно с внутривенным введением или с применением терапевтических трансдермальных систем нитроглицерина.
Хирургическое вмешательство/общая анестезия
При обширных хирургических вмешательствах, а также при применении других средств, вызывающих снижение АД, Лизиноприл, блокируя образование ангиотензина II, может вызывать выраженное непрогнозируемое снижение АД.
У больных пожилого возраста та же самая доза приводит к более высокой концентрации препарата в крови, поэтому требуется особая осторожность при определении дозы.
Поскольку нельзя исключить потенциальный риск возникновения агранулоцитоза, требуется периодический контроль картины крови. При применении препарата в условиях диализа с полиакрил-нитрил-мембранами может возникать анафилактический шок, поэтому рекомендуется либо другой тип мембраны для диализа, либо назначение других антигипертензивных средств.
Влияние на способность управления транспортными средствами и механизмами
Нет данных о влиянии препарата Лизиноприл на способность к управлению транспортными средствами и механизмами, примененного в терапевтических дозах, однако необходимо учитывать, что в начале лечения возможно развитие артериальной гипотензии, которая может влиять на способность к управлению транспортными средствами и работу с потенциально опасными механизмами, а также возможно возникновение головокружения и сонливости, поэтому следует соблюдать осторожность.
Показания
Внутрь, 1 раз в сутки утром, независимо от приема пищи, предпочтительно в одно и то же время.
При артериальной гипертензии больным, не получающим другие гипотензивные средства, назначают по 5 мг 1 раз в сутки. При отсутствии эффекта дозу повышают каждые 2-3 дня на 5 мг до средней терапевтической дозы 20-40 мг/сут (увеличение дозы свыше 40 мг/сутки обычно не ведет к дальнейшему снижению АД). Обычная суточная поддерживающая доза — 20 мг.
Максимальная суточная доза — 40 мг.
Полный эффект развивается обычно через 2-4 недели от начала лечения, что следует учесть при увеличении дозы. При недостаточном клиническом эффекте возможно комбинирование препарата с другими гипотензивными средствами.
Если пациент получал предварительное лечение диуретиками, то прием таких препаратов необходимо прекратить за 2-3 дня до начала применения препарата Лизиноприл. Если это невозможно, то начальная доза препарата Лизиноприл не должна превышать 5 мг в сутки. В этом случае, после приема первой дозы рекомендуется врачебный конт
Противопоказания
Повышенная чувствительность к лизиноприлу или другим ингибиторам АПФ.
Ангионевротический отек в анамнезе, в т. ч. на фоне применения ингибиторов АПФ.
Наследственный отек Квинке или идиопатический ангионевротический отек.
Беременность и период лактации.
Возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
Дефицит лактазы, непереносимость лактозы, синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции.
С осторожностью
Выраженные нарушения функции почек, двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки с прогрессирующей азотемией, состояние после трансплантации почки, азотемия, гиперкалиемия, стеноз устья аорты, гипертрофическая обструктивная кардимиопатия, первичный гиперальдостеронизм, артериальная гипотензия, цереброваскулярные заболевания (в том числе недостаточность мозгового кровообращения), ишемическая болезнь сердца, коронарная недостаточность, аутоиммунные системные заболевания соединительной ткани (в том числе склеродермия, системная красная волчанка); угнетение костномозгового кроветворения; диета с ограничением поваренной соли; гиповолемические состояния (в т. ч. в результате диареи, рвоты); пожилой возраст, гемодиализ с использованием высокопроточных диализных мембран с высокой проницаемостью (AN69®).
Применение во время беременности и в период лактации
Применение Лизиноприла во время беременности противопоказано. При установлении беременности прием препарата Лизиноприл нужно прекратить как можно раньше. Прием ингибиторов АПФ во II и III триместре беременности оказывает неблагоприятное воздействие на плод (возможны выраженное снижение АД, почечная недостаточность, гиперкалиемия, гипоплазия костей черепа, внутриутробная смерть). Данных о негативных влияниях препарата на плод в случае применения во время I триместра нет. За новорожденными и грудными детьми, которые подверглись внутриутробному воздействию ингибиторов АПФ, рекомендуется вести тщательное наблюдение для своевременного выявления выраженного снижения АД, олигурии, гиперкалиемии.
Лизиноприл проникает через плаценту. Нет данных о проникновении Лизиноприла в грудное молоко. Если прием препарата Лизиноприл необходим в период лактации, то грудное вскармливание необходимо отменить.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении препарата с калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, триамтерен, амилорид), препаратами калия, заменителями соли, содержащими калий, циклоспорином, повышается риск развития гиперкалиемии, особенно при нарушенной функции почек, поэтому их можно совместно применять только при регулярном контроле содержания ионов калия в сыворотке крови и функции почек.
Комбинированное применение лизиноприла с бета-адреноблокаторами, блокаторами «медленных» кальциевых каналов (БМКК), диуретиками, трициклическими антидепрессантами/нейролептиками и другими гипотензивными средствами усиливает выраженность гипотензивного действия.
Лизиноприл замедляет выведение препаратов лития. Поэтому при совместном применении необходимо регулярно контролировать концентрацию лития в сыворотке крови.
Антациды и колестирамин снижают всасывание лизиноприла в желудочно-кишечном тракте.
При совместном применении с инсулином и гипогликемическими средствами для приема внутрь возможен риск развития гипогликемии.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) (в т. ч. селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2)), эстрогены, адреномиметики снижают гипотензивный эффект лизиноприла.
При одновременном применении ингибиторов АПФ и препаратов золота внутривенно (натрия ауротиомалат) описан симптомокомплекс, включающий гиперемию лица, тошноту, рвоту и снижение АД.
При совместном применении с селективными ингибиторами обратного захвата серотонина может приводить к выраженной гипонатриемии.
Совместное применение с аллопуринолом, прокаинамидом, цитостатиками может приводить к лейкопении.
(8076)
Дозування
Симптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг): виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: специфічний антидот відсутній. Симптоматична терапія. Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів і проносних засобів. Показано внутрішньовенне введення 0,9 % розчину натрію хлориду. У разі стійкої до лікування брадикардії, необхідно застосування штучного водія ритму. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Гемодіаліз ефективний.Передозування
Симптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг): виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: специфічний антидот відсутній. Симптоматична терапія. Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів і проносних засобів. Показано внутрішньовенне введення 0,9 % розчину натрію хлориду. У разі стійкої до лікування брадикардії, необхідно застосування штучного водія ритму. Необхідний контроль артеріального тиску, показників водно-електролітного балансу. Гемодіаліз ефективний.
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричні з фаскоюСклад
Одна таблетка містить:
активна речовина: лізиноприлу дигідрат (перерахунку на лізиноприл)- , 10 мг
допоміжні речовини: лактози моногідрат - 0,072 г, целюлоза мікрокристалічна - 0,035 г, кроскармаллоза натрію - 0,002 г, магнію стеарат — 0,001 г;Фармакологічна дія
Інгибитор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I в ангіотензин II (який надає виражену судинозвужувальну дію і стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). В результаті зменшення утворення ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну і пряме зниження секреції альдостерону. Зменшення секреції альдостервона може сприяти збільшенню концентрації калію.
Зменшує ОПСС (післянавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) і опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження.
Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих з гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Фармакокінетика
Всасыванії. Після прийому внутрішньо лізиноприл всмоктується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ) в середньому на 25 %, але абсорбція може варіювати від 6 до 60 %. Біодоступність становить 25 %. Прийом їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу.
Розподіл. Майже не зв'язується з білками плазми крові. Максимальна концентрація в плазмі крові 90 нг/мл досягається через 7 ч. Проникність через гематоенцефалічний і плацентарний бар'єр-низька.
Метаболізм. Лізиноприл не біотрансформується в організмі.
Виведення. Виводиться нирками у неизмен��му вигляді. Період напіввиведення становить 12 год.
Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція і кліренс лізиноприлу знижені, біодоступність становить 16 %.У пацієнтів з нирковою недостатністю концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрацію в плазмі крові у здорових добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації в плазмі крові і збільшення періоду напіввиведення.Побічні дії
Частота виникнення побічних ефектів характеризується як часто (більше 1%), рідко (менше 1 %).
Найбільш часто зустрічаються побічні ефекти: запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота.
З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія; рідко - біль у грудях, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів хронічної серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда.
З боку центральної нервової системи: ча��то — парестезії, лабільність настрою, розгубленість, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ, рідко — астенічний синдром.
З боку органів кровотворення: рідко - лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, при тривалому лікуванні - анемія (зниження гемоглобіну, гематокриту, еритропенія).
З боку дихальної системи: рідко - задишка, бронхоспазм.
З боку травної системи: рідко - сухість слизової оболонки порожнини рота, анорексія, диспепсія, зміни смаку, абдомина��ьная біль, панкреатит, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит.
З боку шкірних покривів: рідко - кропив'янка, шкірний свербіж, підвищене потовиділення, алопеція, фотосенсибілізація.
З боку сечостатевої системи: рідко - порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія, зниження потенції.
Лабораторні показники: часто - гіперкаліємія, гіпонатріємія; рідко - гіпербілірубінемія, підвищення активності «печінкових» ферментів, гіперкреатинемія, підвищення концентрації сечовини і креатиніну.
Алергічні реакції: рідко — ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника і/або гортані, шкірні висипання, шкірний свербіж, пропасниця, хибнопозитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У рідкісних випадках — интестинальный ангіоневротичний набряк.
Інші: артралгія/артрит, васкуліт, міалгія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Симптоматична гіпотензія
��найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), спричиненої терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У хворих хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї, можливо виражене зниження АТ.
Під суворим контролем лікаря слід застосовувати Лізиноприл хворим на ішемічну хворобу серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або до инсульту. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату.
При застосуванні препарату Лізиноприл, у деяких хворих з хронічною серцевою недостатністю та з нормальним або зниженим АТ, може відзначатися зниження АТ, що зазвичай не є причиною для припинення лікування.
До початку лікування препаратом, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію і/або відновити ОЦК, ретельно контролювати дію початкової дози препарату Лізиноприл на хворого. />
У разі стенозу ниркових артерій (особливо, при двосторонньому стенозі або при наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі іонів натрію і/або рідини, застосування препарату Лізиноприл може призвести до порушення функції нирок, до гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату.
При гострому інфаркті міокарда
Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-пеклореноблокаторы). Лізиноприл можна застосовувати спільно з внутрішньовенним введенням або із застосуванням трансдермальних терапевтичних систем нітрогліцерину.
Хірургічне втручання/загальна анестезія
При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження АТ, Лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження АТ.
У хворих літнього віку та ж сама доза призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози.
Оскільки не можна виключати потенційний ризик виникнення агранулоцитозу, потрібен періодичний контроль картини крові. При застосуванні препарату в умовах діалізу з поліакрил-нітрил-мембранами може виникати анафілактичний шок, тому рекомендується або інший тип мембрани для діалізу, або призначення інших антигіпертензивних засобів.
Вплив на здатність керування транспортними засобами і механізмами
Немає даних про впливянии препарату Лізиноприл на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що на початку лікування можливий розвиток артеріальної гіпотензії, яка може впливати на здатність до керування транспортними засобами та роботу з потенційно небезпечними механізмами, а також можливо виникнення запаморочення і сонливості, тому слід дотримуватися обережності.Свідчення
Внутрішньо, 1 раз на добу, вранці, незалежно від прийому їжі, бажано в один і те ж час.
При артеріальній гіпертензії хворим, не отримують інші гіпотензивні засоби, призначають по 5 мг 1 раз на добу. При відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг/добу (підвищення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза — 20 мг.
Максимальна добова доза — 40 мг.
Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід врахувати при збільшенні дози. При недостатньому клиническо�� ефекті можливе комбінування препарату з іншими гіпотензивними засобами.
Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, то прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізиноприл. Якщо це неможливо, то початкова доза препарату Лізиноприл не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контрольПротипоказання
Підвищена чутливість до лизиноприлу або інших інгібіторів АПФ.
Ангіоневротичний набряк в ана��незе, в т. ч. на тлі застосування інгібіторів АПФ.
Спадковий набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
Вагітність і період лактації.
Вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю
Виражені порушення функції нирок, двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації зачки, азотемія, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, гіпертрофічна обструктивна кардимиопатия, первинний гіперальдостеронізм, артеріальна гіпотензія, цереброваскулярні захворювання (в тому числі недостатність мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність, аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в тому числі склеродермія, системний червоний вовчак); пригнічення кістковомозкового кровотворення; дієта з обмеженням кухонної солі; гиповолемические стану (у т. ч. в результаті діареи, блювання); літній вік, гемодіаліз з використанням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю (AN69®).
Застосування під час вагітності та в період лактації
Застосування Лізиноприлу під час вагітності протипоказане. При встановленні вагітності прийом препарату Лізиноприл потрібно припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження АТ, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія костїй черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних про негативні впливи препарату на плід у випадку застосування під час I триместру немає. За новонародженими і грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії.
Лізиноприл проникає через плаценту. Немає даних про проникнення Лізиноприлу в грудне молоко. Якщо прийом препарату Лізиноприл необхідний в період лактації, грудне вигодовування ��необхідно скасувати.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні препарату з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок, тому їх можна застосовувати тільки при регулярному контролі вмісту іонів калію в сироватці крові і функції нирок.
Комбіноване застосування лізиноприлу з бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів (БМКК), діуретиками, трициклічними антидепресантами/нейролептиками і іншими гіпотензивними засобами підсилює виразність гіпотензивної дії.
Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію. Тому при одночасному застосуванні необхідно регулярно контролювати концентрацію літію в сироватці крові.
Антациди та колестирамін знижують всмоктування лізиноприлу в шлунково-кишковому тракті.
При спільному застосуванні з інсуліном і гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо можл.��дружин ризик розвитку гіпоглікемії.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (у т. ч. селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), естрогени, адреноміметики знижують гіпотензивний ефект лізиноприлу.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротиомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання і зниження артеріального тиску.
При спільному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гипонатрие��іі.
Сумісне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії.
