Дозировка
Внутрь, 1 раз в сутки утром, независимо от приема пищи, предпочтительно в одно и то же время. При артериальной гипертензии пациентам, не получающим другие гипотензивные средства, назначают по 5 мг 1 раз в сутки. При отсутствии эффекта дозу повышают каждые 2-3 дня па 5 мг до средней терапевтической дозы 20-40 мг/сут (увеличение дозы свыше 40 мг/сутки обычно не ведет к дальнейшему снижению АД). Обычная суточная поддерживающая доза - 20 мг. Максимальная суточная доза - 40 мг. Полный эффект развивается обычно через 2-4 недели от начала лечения, что следует учесть при увеличении дозы. При недостаточном клиническом эффекте возможно одновременное применение с другими гипотензивными средствами. Если пациент получал предварительное лечение диуретиками, то прием таких препаратов необходимо прекратить за 2-3 дня до начала применения Лизиноприла. Если это невозможно, то начальная доза Лизиноприла не должна превышать 5 мг в сутки. В этом случае, после приема первой дозы рекомендуется врачебный контроль в течение нескольких часов (максимум действия достигается примерно через 6 ч), так как может возникнуть выраженное снижение АД. При хронической сердечной недостаточности: начальная доза - 2,5 мг в сутки (рекомендуется применять лизиноприл в таблетках по 2,5 мг), с постепенным повышением через 3-5 дней до 5-10 мг в сутки. Максимальная суточная доза - 20 мг. Острый инфаркт миокарда (в составе комбинированной терапии): в первые 24 ч - 5 мг, затем 5 мг через сутки, 10 мг через двое суток и затем по 10 мг 1 раз в сутки. Курс лечения — не менее 6 недель. При реноваскулярной гипертензии или других состояниях с повышенной активностью РААС целесообразно назначать также низкую начальную дозу 5 мг вдень, под усиленным врачебным контролем (контроль АД, функции почек, содержание ионов калия в сыворотке крови). Поддерживающую дозу, продолжая строгий врачебный контроль определить в зависимости от динамики АД. При почечной недостаточности ввиду того, что лизиноприл выводится почками, начальная доза должна быть определена в зависимости от клиренса креатинина. Далее подбор доз следует производить в зависимости от индивидуальных реакций при регулярном контроле функции почек, содержания калия, натрия в сыворотке крови. Диабетическая нефропатия: у пациентов с сахарным диабетом 2 типа применяется 10 мг препарата Лизиноприла 1 раз в сутки. Дозу возможно, при необходимости, увеличивать до 20 мг 1 раз в сутки с целью достижения значений диастолического АД ниже 75 мм рт.ст. в положении «сидя». У больных пациентов с сахарным диабетом 1 типа доза такая же, с целью достижения значений диастолического АД ниже 90 мм рт.ст. в положении «сидя».
Передозировка
имптомы (возникают при приеме однократной дозы 50 мг): выраженное снижение АД, сухость слизистой оболочки полости рта, сонливость, задержка мочеиспускания, запор, беспокойство, повышенная раздражительность. Лечение: специфический антидот отсутствует. Симптоматическая терапия. Промывание желудка, применение энтеросорбентов и слабительных средств. Показано внутривенное введение 0,9 % раствора натрия хлорида. В случае устойчивой к лечению брадикардии, необходимо применение искусственного водителя ритма. Необходим контроль АД, показателей водно-электролитного баланса. Гемодиализ эффективен.
Лекарственная форма
круглые плоскоцилиндрические таблетки белого цвета с фаской и риской гравировкой "5"
Состав
Одна таблетка, дозировкой 5 мг, содержит:
активное вещество: лизиноприла дигидрат - 5,44 мг ( в пересчете на лизиноприл -5.00 мг);
вспомогательные вещества: крахмал картофельный - 20,00 мг; целлюлоза микрокристаллическая - 6,50 мг; стеариновая кислота - 1,00 мг; повидон (поливинилпирролидон) -1.00\0009мг; лактозы моногидрат - 66,06 мг.
Фармакологическое действие
Ингибитор ангиотензиппревращающего фермента (АПФ). уменьшает образование ангиотензина II из ангиотензина 1 Снижение содержания ангиотензина II ведет к прямому уменьшению выделения альдостерона. Уменьшает деградацию брадикинина и увеличивает синтез простагландина (Pg). Снижает общее периферическое сосудистое сопротивление(ОПСС), артериальное давление (АД), преднагрузку, давление в легочных капиллярах, вызывает увеличение минутного объема крови (МОК) и повышение толерантности миокарда к нагрузкам у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН). Расширяет артерии в большей степени, чем вены. Некоторые эффекты объясняются воздействием на тканевую ренин-ангиотензин-альдостероновую систему (РААС). При длительном применении уменьшае тся гипертрофия миокарда и стенок артерий резистивного типа. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда.
Ингибиторы АПФ удлиняют продолжительность жизни у пациентов с ХСН. замедляют прогрессирование дисфункции левого желудочка (ЛЖ) у больных, перенесших инфаркт миокарда без клинических проявлений сердечной недостаточности.
Начало действия - через 1 ч. Максимальный эффект определяется через 6-7 ч после приема внутрь, длительность - 24 ч. При артериальной гипертензии эффект отмечается в первые дни после начала лечения, стабильное действие развивается через 1-2 месяца терапии.
Фармакокинетика
Абсорбция - 30 % (6-60 %); биодоступность - 25 %. Слабо связывается с белками плазмы крови. Проницаемость через гематоэнцефалический барьер (ГЭБ) и плацентарный барьер
-низкая. Максимальная концентрация в плазме крови - около 90 нг/мл достигается через 7 ч.
Метаболизму практически не подвергается и выводится почками в неизмененном виде. Период полувыведепия - 12 ч. Проницаемость через ГЭБ и плацентарный барьер - низкая.
Побочные действия
Частота возникновения побочных эффектов характеризуется как часто (> 1%), редко(< 1%).
Наиболее часто встречающиеся побочные эффекты: головокружение, головная боль, повышенная утомляемость, диарея, сухой кашель, тошнота.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия: редко - боль в груди, тахикардия, брадикардия, усугубление симптомов хронической сердечной недостаточности, нарушение атриовентрикулярной проводимости. инфаркт миокарда.
Со стороны центральной нервной системы: часто - парестезия, лабильность настроения, растерянность, сонливость, судорожные подергивания мышц конечностей и губ, редко -астенический синдром.
Со стороны органов кроветворения: редко — лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, при длительном лечении - анемия (снижение гемоглобина, гематокри-та, эритропения).
Со стороны дыхательной системы: редко - одышка, бронхоспазм.
Со стороны пищеварительной системы: редко-сухость слизистой оболочки рта, анорексия, диспепсия, изменения вкуса, абдоминальная боль, панкреатит, желтуха, гепатит.
Со стороны кожных покровов: редко - крапивница, кожный зуд, повышенное потоотделение, алопеция, фотосенсибилизация.
Со стороны мочеполовой системы: редко - нарушение функции почек, олигурия, анурия, острая почечная недостаточность, уремия, протеинурия, сексуальная дисфункция. Лабораторные показатели: часто - гиперкалиемия. гипонатриемия; редко - гипербили-рубинемия, повышение активности «печеночных» ферментов, гиперкреатининемия, повышение концентрации мочевины и креатинина.
Аллергические реакции: редко - ангионевротический отек лица, конечностей, губ. языка, надгортанника и/или гортани, кожные высыпания, кожный зуд, лихорадка, ложноположительные результаты теста на антинуклеарные антитела, повышение скорости оседания эритроцитов (СОЭ), эозинофилия, лейкоцитоз. В редких случаях - интестинальный ангионевротический отек.
Прочие: редко - артралгия/артрит, васкулит, миалгия.
Если любые из указанных в инструкции побочных эффектов усугубляются, или Вы заметили любые другие побочные эффекты, не указанные в инструкции, сообщите об этом врачу.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Симпатомотическая артериальная гипотензия
Чаще всего выраженное снижение АД возникает при снижении объема циркулирующей крови (ОЦК), вызванной терапией диуретиками, уменьшением количества поваренной соли в нище, диализом, диареей или рвотой. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью с одновременной почечной недостаточностью или без нее, возможно выраженное снижение АД..
Под строгим контролем врача следует применять Лизиноприл пациентам с ишемической болезнью сердца, цереброваскулярной недостаточностью, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или к инсульту.
В случае развития артериальной гипотензии пациент должен быть переведен в положение «лежа» с приподнятыми ногами. При необходимости следует восполнить ОЦК при помощи внутривенного введения 0,9% раствора натрия хлорида. Преходящая артериальная гипотензия не является препятствием для дальнейшего приема препарата. После восстановления ОЦК и АД лечение может быть продолжено.
При применении Лизинопрпла. у некоторых пациентов с хронической сердечной недостаточностью, но с нормальным или сниженным АД, может отмечаться снижение АД, что обычно не является причиной для прекращения лечения.
До начала лечения препаратом, по возможности, следует нормализовать содержание натрия и/или восполнить ОЦК, тщательно контролировать действие начальной дозы Ли-зиноприла на пациента.
В случае стеноза почечных артерий (в особенности, при двустороннем стенозе или при наличии стеноза артерии единственной почки), а также при недостаточности кровообращения вследствие недостатка натрия и/или жидкости, применение Лизиноприла может привести к нарушению функции почек, острой почечной недостаточности, которая обычно оказывается необратимой даже после отмены препарата.
Гиперкалиемия
Гиперкалиемия может развиваться во время лечения ингибиторами АПФ, в том числе, и лизиноприлом. Факторами риска гиперкалиемии являются почечная недостаточность, снижение функции почек, возраст старше 70 лет, сахарный диабет, некоторые сопутствующие состояния (дегидратация, острая сердечная недостаточность, метаболический ацидоз). одновременный прием калийсберегающих диуретиков (таких как спиронолактон и его производное эплеренон, триамтерен, амилорид), пищевых добавок/препаратов калия или калийсодержащих заменителей пищевой соли, а также применение других препаратов. способствующих повышению содержания калия в крови (например, гепарин). Применение пищевых добавок/препаратов калия, калийсберегающих диуретиков, калийсодержащих заменителей пищевой соли может привести к значительному повышению содержания калия в крови, особенно у пациентов со сниженной функцией почек. Гиперкалиемия может привести к серьезным, иногда фатальным нарушениям сердечного ритма. Если необходим одновременный прием Лизиноприла и указанных выше препаратов, лечение должно проводиться с осторожностью на фоне регулярного контроля содержания калия в сыворотке крови (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными препаратами»
Митральный стеноз/аортальиый стеноз/гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия
Лизииоприл, как и другие ингибиторы АПФ, должен с осторожностью назначаться пациентам с обструкцией выходного тракта левого желудочка (аортальный стеноз, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия), а также пациентам с митральным стенозом.
При остром инфаркте миокарда
Показано применение стандартной терапии (тромболитики, ацетилсалициловая кислота в качестве антиагрегантного средства, бета-адреиоблокаторы). Лизииоприл возможно применять совместно с внутривенным введением или с применением терапевтических трансдермальных систем нитроглицерина.
Хирургическое вмешательство/общая анестезия
При обширных хирургических вмешательствах, а также при применении других лекарственных средств, вызывающих снижение АД, лизииоприл, блокируя образование ангиотензина 11, может вызывать выраженное непрогнозируемое снижение АД.
При развитии артериальной гипотензии следует поддерживать АД путем восполнения ОЦК. Необходимо предупредить хирурга/анестезиолога о том, что пациент принимает ингибиторы АПФ.
У пациентов пожилого возраста та же самая доза приводит к более высокой концентрации лизипоприла в крови, поэтому требуется особая осторожность при определении дозы. Гемодиализ
У пациентов, находящихся на гемодиализе с использованием высокопроточных мембран (например, AN69'*’), были отмечены случаи развития анафилактических реакций на фоне терапии ингибиторами АПФ. Следует избегать назначения ингибиторов АПФ при использовании подобного типа мембран.
Нейтропения/агранулоцитоз /тромбоцитопения/анемия
На фоне приёма ингибиторов АПФ могут возникать нейтропения/агранулоцитоз, тромбоцитопепия и анемия. У пациентов с нормальной функцией почек и при отсугствии других отягощающих факторов нейтропения развивается редко. С особой осторожностью следуют применять Лизииоприл у пациентов с системными заболеваниями соединительной ткани, на фоне приема иммунодепрессантов, аллопуринола или ирокаинамида, особенно у пациентов с нарушенной функцией почек.
У некоторых пациентов возникали тяжелые инфекции, в ряде случаев, устойчивые к интенсивной антибиотикотерапии. При назначении Лизипоприла таким пациентам рекомендуется периодически контролировать содержание лейкоцитов в крови. Пациенты должны сообщать врачу о любых признаках инфекционных заболеваний.(боль в горле)
Анафтактоидные реакции при проведении афереза липопротеинов низкой плотности (ЛПНП)
В редких случаях у пациентов, получающих ингибиторы АГ1Ф, при проведении процедуры афереза ЛПЫП с использованием дскстран сульфата могут развиваться угрожающие жизни анафилактоидные реакции. Для предотвращения анафилактоидной реакции следует временно прекратить терапию ингибитором АПФ перед каждой процедурой афереза. Анафилактоидные реакции при проведении десенсибилизации
Имеются отдельные сообщения о развитии анафилактоидных реакций у пациентов, получающих ингибиторы АПФ во время десенсибилизирующей терапии, например ядом перепончатокрылых насекомых. Ингибиторы АПФ необходимо применять с осторожностью у пациентов, предрасположенных к аллергическим реакциям, проходящих процедуры десенсибилизации. Следует избегать применения ингибиторов АПФ пациентам, получающим иммунотерапию пчелиным ядом. Тем не менее, данной реакции можно избежать путем временной отмены ингибитора АПФ до начала процедуры десенсибилизации. Повышенная чувствительность/ангионевротический отек
При приеме ингибиторов АПФ, в том числе и лизиноприла, в редких случаях и в любом периоде терапии может наблюдаться развитие ангионевротического отека лица, верхних и нижних конечностей, губ, слизистых оболочек, языка, голосовых складок и/или гортани (см. раздел «Побочное действие»). При появлении симптомов прием препарата должен быть немедленно прекращен, а пациент должен наблюдаться до тех пор, пока признаки отека не исчезнут полностью. Если отек затрагивает только лицо и губы, то его проявления обычно проходят самостоятельно, хотя для лечения симптомов могут применяться антигистамипные средства.
Ангионевротический отек, сопровождающийся отеком гортани, может привести к летальному исходу. Отек языка, голосовых складок или гортани может привести к обструкции дыхательных путей. При появлении таких симптомов требуется неотложная терапия, в том числе, подкожное введение эпинефрина (адреналина) и/или обеспечение проходимость дыхательных путей. Пациент должен находиться под медицинским наблюдением до полного и стойкого исчезновения симптомов.
У пациентов с отеком Квинке в анамнезе, не связанным с приемом ингибиторов АПФ, может быть повышен риск его развития при приеме препаратов этой группы (см. раздел «Противопоказания»)
Пациенты с сахарным диабетом
При назначении препарата пациентам с сахарным диабетом, получающим гипогликемические средства для приема внутрь или инсулин, в течение первого месяца терапии необходимо регулярно контролировать концентрацию глюкозы в крови (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными препаратами»).
Влияние на способность управлять автотранспортом и выполнять работы, требующие высокой скорости психических и физических реакций
Лизиноприл следует с осторожностью применять пациентам, управляющим автотранспортом и занимающимся видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты реакции, в связи с опасностью развития артериальной гипотензии и головокружения.
Показания
-артериальная гипертензия (в монотерапии или в комбинации с другими гипотензивными средствами);
-хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии для лечения пациентов, принимающих сердечные гликозиды и/или диуретики);
-раннее лечение острого инфаркта миокарда в составе комбинированной терапии (в первые 24 ч со стабильными показателями гемодинамики для поддержания этих показателей и профилактики дисфункции левого желудочка и сердечной недостаточности);
-диабетическая нефропатия (снижения альбуминурии у пациентов с сахарным диабетом I типа с нормальным АД, и пациентов с сахарным диабетом 2 типа с артериальной гипертензией).
Противопоказания
-повышенная чувствительность к лизиноприлу и другим компонентам препарата, а также и к другим ингибиторам АПФ;
-ангионевротический отек в анамнезе, в т.ч. на фоне примерения ингибиторов АПФ
-наследственный отек Квинке или идиопатический ангионевротический отек:
-непереносимость галактозы, дефицит лактазы, синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции;
-возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
-беременность (см. раздел «Применение при беременности и в период грудного вскармливания»);
-период грудного вскармливания (см. раздел «Применение при беременности и в период грудного вскармливания»);
-одновременное применение с алискиреном и алискирепсодержащими препаратами у пациентов с сахарным диабетом или нарушениями функции почек (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) < 60 мл/мин/1,73м2) (см. разделы «Особые указания» и «Взаимодействие с другими лекарственными препаратами»).
С осторожностью
Тяжелые нарушения функции почек, двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки с прогрессирующей азотемией, состояние после трансплантации почки, азотемия, гиперкалиемия, аортальный стеноз/митральный стеноз/ гипертрофическая обструктивная кардимиопатия, первичный гиперальдостеронизм, артериальная гипотензия, цереброваскулярные заболевания (в т.ч. недостаточность мозгового кровообращения), ишемическая болезнь сердца, ХСН, аутоиммунные системные заболевания соединительной ткани (в г.ч. склеродермия, системная красная волчанка); угнетение костномозгового кроветворения; диета с ограничением поваренной соли; гиповолемические состояния (в т.ч. в результате диареи, рвоты); пожилой возраст, гемодиализ с использованием высокопроточных диализных мембран с высокой проницаемостью, одновременное применение калийсберегающих диуретиков, препаратов калия, калийсодержащих заменителей пищевой соли и лития, сахарный диабет, хирургическое вмешательство/общая анестезия, десенсибилизирующая терапия, аферез липопротеинов низкой плотности (ЛПНП), применение у пациентов негроидной расы.
Применение при беременности н в период грудного вскармливания
Применение Лизиноприла во время беременности противопоказано. При установлении беременности прием препарата нужно прекратить как можно раньше. Прием ингибиторов АПФ во II и III триместре беременности оказывает неблагоприятное воздействие на плод, возможно выраженное снижение АД, почечная недостаточность, гиперкалиемия,гипоплазия костей черепа, внутриутробная смерть). Данные о негативном влиянии лизиноприла на плод в случае применения во время I триместр » нет. За новорожденными и грудными детьми, которые подверглись внутриутробному воздействию ингибиторов АТПФ, рекомендуется вести тщательное наблюдение для своевременного выявления выраженного снижения АД, олигурии, гиперкалиемии.
Лизиноприл проникает через плаценту. Нет данных о выделении лизиноприла в грудное молоко. Если прием препарата необходим в период лактации, то грудное вскармливание необходимо отменить.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении препарата с калийсберегающими диуретиками (спиро-нолактои, его производное - эплеренон, триамтерен, амилорид), препаратами калия, заменителями соли, содержащими калий, циклоспорином, повышается риск развития гиперка-лиемии, особенно при нарушенной функции почек, поэтому их можно совместно применять только при регулярном контроле содержания калия в сыворотке крори и функции почек
Одновременное применение с бета-адреноблокатора. и, блокаторами «медленных» кальциевых каналов (БМКК), диуретиками, трициклическими антидепрессантами/нейролептиками и другими гипотензивными средствами усиливает выраженность антигипертензивного действия.
Лизиноприл замедляет выведение препаратов лития. Поэтому при совместном применении необходимо регулярно контролировать концентрацию лития в сыворотке крови. Аитациды и колестирамин снижают всасывание лизиноприла в желудочно-кишечном тракте (ЖКТ).
Гипогликемические средства (инсулин, гипогликемические средства для приема внутри) Применение ингибиторов ДПФ может усиливать гипогликемический эффект инсулина и гипогликемических средств для приёма внутрь вплоть до развития гипогликемии. Как правило, это наблюдается в первые недели проведения одновременной терапии и у пациентов с нарушением функции почек.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) (в т.ч. селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2)), эстрогены, адреномиметики снижают антигипертензив-ный эффект лизиноприла. Одновременное применение ингибиторов АПФ и НПВП может приводить к ухудшению функции почек, включая развитие острой почечной недостаточности, и увеличению содержания калия в сыворотке крови, особенно у пациентов со сниженной функцией почек. Следует соблюдать осторожность при назначении данной комбинации, особенно у пожилых пациентов. Пациенты должны получать адекватное количество жидкости, и рекомендуется тщательно контролировать функцию почек, как в начале, так и в процессе лечения.
При одновременном применении ингибиторов АПФ и препаратов золота внутривенно (натрия ауротиомалат) описан симптомокомплекс, включающий гиперемию лица, тошноту, рвоту и снижение АД.
Совместное применение с селективными ингибиторами обратного захвата серотонина может приводить к выраженной гипонатриемии.
Совместное применение с аллопуринолом, прокаинамидом, цитостатиками может приводить к лейкопении.
Двойная блокада РААС
В литературе сообщалось, что у пациентов с установленным атеросклеротическим заболеванием, сердечной недостаточностью или сахарным диабетом с поражением органов-мишеней. одновременная терапия ингибитором АПФ и антагонистами рецепторов ангиотензина II (AFAII) связана с более высокой частотой развития артериальной гипотензии, обморока, гиперкалиемии и ухудшения функции почек (включая острую почечную нсдостаточность) по сравнению с применением только одно о препарата.. Двойная блокада (например, при сочетании ингибитора АПФ с AПА 2) должна быть ограничена отдельными случаями с тщательным мониторингом функции почек, содержания калия и АД.
Одновременное применение противопоказано (см. раздел «Противопоказания») Алискирен
У пациентов с сахарным диабетом или нарушениями функции почек (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м2) возрастает риск гиперкалиемии, ухудшения функции почек и повышения частоты сердечно-сосудистой заболеваемости и смертности.
Эстрамустин
Одновременное применение может привести к повышению риска побочных эффектов, таких как ангионевротический отек.
Баклофен
Усиливает антигипертензивный эффект ингибиторов АГ1Ф. Следует тщательно контролировать АД и, в случае необходимости, дозировку гипотензивных препаратов.
Глиптины (пинаглиптип, сиксаглиптин, ситаглиптин, витаглиптин)
Совместное применение с ингибиторами АПФ может повышать риск развития ангионевротического отека вследствие подавления активности дипептидилпептидазы IV (ДПП-IV) глиптином.
Симпатомиметики
Могут ослаблять антигипертензивный эффект ингибиторов АГ1Ф.
Трициклические антидепрессанты, антипсихотические средства (нейролептики) и средства для общей анестезии
Одновременное применение с ингибиторами АПФ может приводить к усилению антиги-пертензивного действия (см. раздел «Особые указания»).
-
(6284)
Дозування
Внутрішньо, 1 раз на добу, вранці, незалежно від прийому їжі, бажано в один і той же час. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які не отримують інші гіпотензивні засоби, призначають по 5 мг 1 раз на добу. При відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні па 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг/добу (підвищення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза - 20 мг. Максимальна добова доза - 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід врахувати при збільшенні дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе одночасне застосування з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, то прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування Лізиноприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза Лізиноприлу не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 год), оскільки доак може виникнути виражене зниження АТ. При хронічній серцевій недостатності: початкова доза - 2,5 мг на добу (рекомендується застосовувати лізиноприл у таблетках по 2,5 мг), з поступовим підвищенням через 3-5 днів до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза - 20 мг. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії): у перші 24 год - 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через двоє діб і потім по 10 мг 1 раз на добу. Курс лікування — не менше 6 тижнів. При реноваскулярной гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю РААС целесооб��азно призначати також низьку початкову дозу 5 мг на день, під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вміст іонів калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності з огляду на те, що лізиноприл виводиться нирками, початкова доза повинна бути визначена залежно від кліренсу креатиніну. Далі підбір доз слід проводити в залежності від індивідуальних реакцій при регулярному контролі функції нирок, вмісту калія, натрію в сироватці крові. Діабетична нефропатія: у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу застосовується 10 мг Лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу можливо, при необхідності, збільшувати до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 75 мм рт.ст. в положенні «сидячи». У хворих пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу доза така сама, з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. в положенні «сидячи».Передозування
имптомы (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг): виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: специфічний антидот відсутній. Симптоматична терапія. Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів і проносних засобів. Показано внутрішньовенне введення 0,9 % розчину натрію хлориду. У разі стійкої до лікування брадикардії, необхідно застосування штучного водія ритму. Необхідний контроль артеріального тиску, показників водно-електролітного балансу. Гемодіаліз ефективний.
Лікарська форма
круглые плоскоциліндричні таблетки білого кольору з фаскою і рискою гравіруванням "5"Склад
Одна таблетка, дозуванням 5 мг, містить:
активна речовина: лізиноприлу дигідрат - 5,44 мг ( у перерахуванні на лізиноприл -5.00 мг);
допоміжні речовини: крохмаль картопляний - 20,00 мг; целюлоза мікрокристалічна - 6,50 мг; стеаринова кислота - 1,00 мг; повідон (полівінілпіролідон) -1.00\0009мг; лактози моногідрат - 66,06 мг.Фармакологічна дія
Інгібітор ангиотензиппревращающего ферменту (АПФ). зменшує утворення ангиотензи��а II з ангіотензину 1 Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландину (Pg). Знижує загальний периферичний судинний опір(ЗПСО), артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск в легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові (МОК) і підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти об'��сняются впливом на тканинні ренін-ангіотензин-альдостероновую систему (РААС). При тривалому застосуванні зменшується і кількість ре лізується гіпертрофія міокарда і стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів з ХСН. уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка (ЛШ) у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.
Початок дії - через 1 ч. Максимальний ефект визначається через 6-7 год ��ісля прийому всередину, тривалість - 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці терапії.Фармакокінетика
Абсорбція - 30 % (6-60 %); біодоступність - 25 %. Слабко зв'язується з білками плазми крові. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) і плацентарний бар'єр
-низька. Максимальна концентрація в плазмі крові - близько 90 нг/мл досягається через 7 ч.
Метаболізму практично не піддається і виводиться нирками в незміненому вигляді. Пе��іод полувыведепия - 12 ч. Проникність через ГЕБ і плацентарний бар'єр - низька.Побічні дії
Частота виникнення побічних ефектів характеризується як часто (> 1%), рідко(< 1%).
Найбільш часто зустрічаються побічні ефекти: запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота.
З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія: рідко - біль у грудях, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів хронічної серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності. інфаркт міокарда.
З боку центральної нервової системи: часто - парестезія, лабільність настрою, розгубленість, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ, рідко -астенічний синдром.
З боку органів кровотворення: рідко — лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, при тривалому лікуванні - анемія (зниження гемоглобіну, гематокри-та, еритропенія).
З боку дихальної системи: рідко - задишка, бронхоспазм.
З боку пищевар��тельний системи: рідко-сухість слизової оболонки рота, анорексія, диспепсія, зміни смаку, абдомінальний біль, панкреатит, жовтяниця, гепатит.
З боку шкірних покривів: рідко - кропив'янка, шкірний свербіж, підвищене потовиділення, алопеція, фотосенсибілізація.
З боку сечостатевої системи: рідко - порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія, сексуальна дисфункція. Лабораторні показники: часто - гіперкаліємія. гіпонатріємія; рідко - гіпербілірубінемія, підвищення активності «печінкових» ферментів, гіперкреатинемія, підвищення концентрації сечовини і креатиніну.
Алергічні реакції: рідко - ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ. язика, надгортанника і/або гортані, шкірні висипання, шкірний свербіж, пропасниця, хибнопозитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У рідкісних випадках - интестинальный ангіоневротичний набряк.
Інші: рідко - артралгія/артрит, васкуліт, міалгія.
Якщо будь-які із зазначених в інструкції побічних ефектів посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Симпатомотическая артеріальна гіпотензія
Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), спричиненої терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в убого, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатньостю або без неї, можливо виражене зниження АТ..
Під суворим контролем лікаря слід застосовувати Лізиноприл пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда чи до інсульту.
У випадку розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення лежачи з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не я��ся перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК і АТ лікування може бути продовжено.
При застосуванні Лизинопрпла. у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та з нормальним або зниженим АТ, може відзначатися зниження АТ, що зазвичай не є причиною для припинення лікування.
До початку лікування препаратом, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію і/або відновити ОЦК, ретельно контролювати дію початкової дози-зиноприла на пацієнта.
У случ��е стенозу ниркових артерій (особливо, при двосторонньому стенозі або при наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію і/або рідини, застосування Лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, до гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату.
Гіперкаліємія
Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, в тому числі, і лізиноприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є�� ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стану (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз). одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон і його похідне эплеренон, триамтерен, амілорид), харчових добавок/препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших препаратів. сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратов калію, калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом Лізиноприлу і зазначених вище препаратів, лікування повинно проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратумі»
Мітральний стеноз/аортальиый стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
Лизииоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом.
При гострому інфаркті міокарда
Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота в якості антиагрегантної кошти, бета-адреиоблокаторы). Лизи��оприл можливо застосовувати спільно з внутрішньовенним введенням або із застосуванням трансдермальних терапевтичних систем нітрогліцерину.
Хірургічне втручання/загальна анестезія
При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження АТ, лизииоприл, блокуючи утворення ангіотензину 11, може викликати виражене непрогнозоване зниження АТ.
При розвитку артеріальної гіпотензії слід підтримувати АТ шляхом заповнення ОЦК. Необхідно попередити хірурга/анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ.
У пацієнтів літнього віку та ж сама доза призводить до більш високої концентрації лизипоприла в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози. Гемодіаліз
У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69'*'), були відзначені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні подібного типу мембран.
/> Нейтропенія/агранулоцитоз /тромбоцитопенія/анемія
На тлі прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопепия і анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок і при отсугствии інших обтяжуючих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Лизииоприл у пацієнтів з системними захворюваннями сполучної тканини, на тлі прийому імунодепресантів, алопуринолу або ирокаинамида, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок.
У деяких пацієнтів підзникали тяжкі інфекції, в ряді випадків, стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні Лизипоприла таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань.(біль у горлі)
Анафтактоидные реакції під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ)
У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АГ1Ф, при проведенні процедури аферезу ЛПЫП з використанням дскстран сульфату можуть розвиватися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафилактоидной реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації
Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад отрутою перетинчастокрилих комах. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, про��одящих процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Тим не менш, цієї реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітора АПФ до початку процедури десенсибілізації. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк
При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі лізиноприлу, у рідкісних випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок і/або гортані (див. розділ «Побічна дія»). При появі симптомів прийом препарату повинен бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися до тих пір, поки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає тільки обличчя і губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватися антигистамипные кошти.
Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до летального результату. Набряк язика, голосових складок або гортані може призвести до обструкции дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібно невідкладна терапія, в тому числі, підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного і стійкого зникнення симптомів.
У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, що не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи (див. розділ «Протипоказання»)
Пацієнти з цукровим діабетом
При призначенні ��репарата пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому всередину або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Вплив на здатність керувати автотранспортом і виконувати роботи, що вимагають високої швидкості психічних і фізичних реакцій
Лізиноприл слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом і займаються видами діяльність��ності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості реакції, в зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Свідчення
-артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами);
-хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди і/або діуретики);
-раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (перші 24 години зі стабільними показниками гемодин��міки для підтримання цих показників і профілактики дисфункції лівого шлуночка і серцевої недостатності);
-діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом I типу з нормальним АТ, і пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання
-підвищена чутливість до лизиноприлу та інших компонентів препарату, а також до інших інгібіторів АПФ;
-ангіоневротичний набряк в анамнезі, у т. ч. на тлі інгібіторів АПФ примерения
-спадковий набряк Кві��ке або ідіопатичний ангіоневротичний набряк:
-непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції;
-вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
-вагітність (див. розділ «Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування»);
-період годування груддю (див. розділ «Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування»);
-одночасне застосування з алискиреном і алискирепсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) < 60 мл/хв/1,73м2) (див. розділи «особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
З обережністю
Тяжкі порушення функції нирок, двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, азотемія, гіперкаліємія, аортальний стеноз/мітральний стеноз/ гіпертрофічна обструктивна кардимиопатия, первинний гіперальдостеронізм, артеріальна гіпотензія, цереброваскулярні захворювання (у т. ч. недостатність мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця, ХСН, аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в г. ч. склеродермія, системний червоний вовчак); пригнічення кістковомозкового кровотворення; дієта з обмеженням кухонної солі; гиповолемические стану (у т. ч. внаслідок діареї, блювання); літній вік, гемодіаліз з використанням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратов калію, калійвмісних замінників харчової солі літію, цукровий діабет, хірургічне втручання/загальна анестезія, десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), застосування у пацієнтів негроїдної раси.
Застосування при вагітності н в період грудного вигодовування
Застосування Лізиноприлу під час вагітності протипоказане. При встановленні вагітності прийом препарату потрібно припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає неблагоприприємне вплив на плід, можливо виражене зниження АТ, ниркова недостатність, гіперкаліємія,гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Дані про негативний вплив лізиноприлу на плід у разі застосування під час I триместр » немає. За новонародженими і грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АТПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії.
Лізиноприл проникає через плаценту. Немає даних про виділення чи��иноприла в грудне молоко. Якщо прийом препарату необхідний в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні препарату з калійзберігаючими діуретиками (спіро-нолактои, його похідне - эплеренон, триамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином, підвищується ризик розвитку гиперка-лиемии, особливо при порушеній функції нирок, тому їх можна застосовувати тільки при регулярному контролі вмісту калію в сыворотку крори і функції нирок
Одночасне застосування з бета-адреноблокатора. і, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів (БМКК), діуретиками, трициклічними антидепресантами/нейролептиками і іншими гіпотензивними засобами підсилює вираженість антигіпертензивної дії.
Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію. Тому при одночасному застосуванні необхідно регулярно контролювати концентрацію літію в сироватці крові. Аитациды та колестирамін знижують всмоктування лізиноприлу в шлунково-кишковому тр��кте (ШКТ).
Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому всередині) Застосування інгібіторів ДПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому всередину аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається в перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (у т. ч. селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), естрогени, адреноміметики знижують антигипертензив-ний ефект лізиноприлу. Одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід дотримуватися обережності при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок, як на початку, так і в процесі лікування.
При одночасномуом застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротиомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання і зниження артеріального тиску.
Спільне застосування з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії.
Сумісне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії.
Подвійна блокада РААС
В літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, сердечной недостатністю або цукровий діабет з ураженням органів-мішеней. одночасна терапія інгібітором АПФ і антагоністами рецепторів ангіотензину II (AFAII) пов'язана з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії і погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову нсдостаточность) у порівнянні з застосуванням тільки про одне препарату.. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітора АПФ з АПА 2) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію і ПЕКЛО. />
Одночасне застосування протипоказане (див. розділ «Протипоказання») Алискирен
У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.
Эстрамустин
Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк.
Баклофен
Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АГ1Ф. Слід ретельнательно контролювати артеріальний тиск та, в разі необхідності, дозування гіпотензивних препаратів.
Глиптины (пинаглиптип, сиксаглиптин, ситаглиптин, витаглиптин)
Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок придушення активності дипептидилпептидазы IV (ДПП-IV) глиптином.
Симпатоміметики
Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АГ1Ф.
Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) і засоби для загальної анестезії
Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антиги-пертензивного дії (див. розділ «Особливі вказівки»).
-
