Дозировка
Препарат предназначен только для интратекального введения! При спастичности, вызванной черепно-мозговыми травмами, рекомендуется не прибегать к долговременному интратекальному введению препарата до тех пор, пока не стабилизируются симптомы спастичности (как минимум через 1 год после травмы). Препарат Лиорезал® Интратекальный предназначается для введения разовых тестовых доз (через катетер, расположенный в спинномозговом канале, или путем люмбальной пункции) и для длительного применения с помощью имплантируемого насоса, обеспечивающего непрерывное введение данного препарата в субарахноидальное пространство. Каждая ампула препарата Лиорезал® Интратекальный предназначена только для однократного применения. После однократного использования препарата оставшуюся часть содержимого ампулы применять нельзя. Препарат нельзя использовать при изменении цвета и появлении нерастворившихся видимых частиц. Препарат можно смешивать только с 0.9% раствором натрия хлорида для инъекций при условии, когда необходимая пациенту концентрация баклофена не равна 50 мкг/мл, 500 мкг/мл или 2000 мкг/мл. Препарат нельзя смешивать с какими-либо другими растворами для инфузии или инъекций. Лечение препаратом у каждого пациента должно проводиться в несколько этапов. С целью выработки оптимального режима дозирования до перехода к поддерживающей терапии обязательно проводятся однократное интратекальное введение препарата (начальная фаза лечения), а затем - тщательный подбор дозы. Это необходимо в связи со значительной индивидуальной вариабельностью эффекта препарата. Интратекальное введение препарата с помощью имплантируемых инфузионных систем должно осуществляться только врачами, обладающими необходимыми знаниями и опытом. Конкретные инструкции по программированию и/или повторному заполнению резервуара имплантируемого насоса (которых необходимо строго придерживаться), приводятся компаниями производителями этих систем. Клиническая эффективность препарата Лиорезал® Интратекальный была установлена при введении препарата с помощью программируемой инфузионной системы SynchroMed, имплантируемой под кожу. Начальная фаза лечения Перед введением препарата следует убедиться в отсутствии у пациента инфекционных заболеваний, поскольку наличие инфекционного заболевания может повлиять на оценку реакции больного на однократное болюсное введение препарата Лиорезал® Интратекальный. Перед тем, как начать длительную интратекальную инфузию препарата, необходимо убедиться в наличии у данного пациента реакции на разовое введение препарата (начальная фаза лечения). Положительным результатом интратекального введения препарата является значительное снижение мышечного тонуса и/или частоты или/ выраженности судорог. Тестовая доза препарата обычно вводится путем люмбальной пункции или с использованием катетера, установленного в спинномозговом канале. Начальная тестовая доза у взрослых обычно составляет 25 или 50 мкг. У детей рекомендуемая начальная тестовая доза составляет 25 мкг. Тестовая доза должна вводиться в течение как минимум 1 минуты методом барботажа (смешивание со спинномозговой жидкостью). Для тестирования дозы предназначен раствор с низкой концентрацией препарата (0.05 мг/мл). При отсутствии положительного результата тестовая доза может быть повышена ступенчато на 25 мкг каждые 24 часа до достижения эффекта, сохраняющегося около 4-8 часов. В тех случаях, когда при введении тестовой дозы препарата, составляющей 100 мкг, положительного результата не отмечается, дальнейшее увеличение дозы, так же как и постоянное интратекальное введение, проводиться не должны. Перед введением (особенно первым) препарата необходимо заранее приготовить соответствующее реанимационное оборудование и лекарственные средства, необходимые для купирования жизнеугрожающих состояний или тяжелых побочных эффектов. Чувствительность к препарату Лиорезал® Интратекальный очень вариабельна. Известен один случай развития комы у взрослого пациента после однократного введения тестовой дозы препарата, составлявшей 25 мкг. Фаза подбора дозы (взрослые пациенты и дети в возрасте более 4-х лет) После подтверждения эффекта в ответ на применение разовых тестовых доз осуществляется интратекальное введение препарата с использованием имплантируемой системы. В случае если клинический эффект тестовой дозы, установленной в начальную фазу лечения, длился до 12 часов, для введения с помощью имплантируемой инфузионной системы, следует применить удвоенную тестовую дозу, вызвавшую положительный эффект. Ее вводят на протяжении 24 часов. При длительности эффекта тестовой дозы (установленной в начальную фазу лечения) более 12 часов, суточная начальная доза для введения в течение 24 часов с помощью имплантируемой инфузионной системы равна значению эффективной тестовой дозы. В первые 24 часа после начала продолжительного интратекального введения дозу баклофена повышать нельзя. Спастичность вследствие поражения спинного мозга. В целях достижения желаемого клинического эффекта, через первые 24 часа лечения следует приступить к медленному ежесуточному повышению дозы препарата. Во избежание возможной передозировки не следует повышать дозу более чем на: 5-10% для детей и на 10-30% для взрослых пациентов. Спастичность вследствие поражения головного мозга. В целях достижения желаемого клинического эффекта, через первые 24 часа лечения следует приступить к медленному ежесуточному повышению дозы препарата. Во избежание возможной передозировки не следует повышать дозу более чем на 5-15% . При использовании программируемых инфузионных насосов дозу препарата на протяжении 24 часов следует повышать только один раз. При использовании непрограммируемых инфузионных насосов, снабженных катетером длиной 76 см (через который в течение суток поступает 1 мл препарата), рекомендуется, чтобы интервалы времени, необходимые для оценки эффекта, составляли 48 часов. В тех случаях, когда при значительном повышении суточной дозы препарата клинический эффект не достигается, следует проверить правильность функционирования инфузионного насоса и проходимость катетера. Опыт применения доз препарата, превышающих 1000 мкг в сутки, ограничен. Во время начальной фазы и фазы подбора дозы препарата, следующей непосредственно после установки имплантата, следует тщательно контролировать состояние пациентов в условиях должным образом оборудованного учреждения и при наличии обученного персонала. На случай развития угрожающих жизни или тяжелых побочных явлений должно быть наготове оборудование для реанимации. Чтобы свести к минимуму риск развития послеоперационных осложнений, имплантация инфузионных насосов должна проводиться только в тех центрах, где имеется соответствующий опыт. Поддерживающая терапия Клиническая цель применения данного препарата состоит в том, чтобы поддерживать мышечный тонус на уровне, максимально приближающемуся к нормальному, и свести к минимуму степень выраженности и частоты спастических реакций, не вызывая при этом тяжелых побочных явлений. В случае применения препарата у пациентов со спастичностью при поражении головного мозга, помимо этого, необходимо подобрать такую дозу препарата, которая бы обеспечивала желательный для оптимального функционирования данного пациента уровень мышечного тонуса. Следует применять наименьшую дозу препарата, вызывающую адекватный эффект. Для поддержания оптимального эффекта во время долгосрочного лечения у большинства пациентов со временем требуется постепенное повышение дозы препарата вследствие постепенно ослабляющегося эффекта препарата или прогрессирования заболевания. Взрослые и дети в возрасте более 12 лет У пациентов со спастичностью при поражении спинного мозга для поддержания адекватного эффекта суточная доза может постепенно повышаться (на 10-30%) путем изменения скорости дозирования инфузионного насоса и/или концентрации препарата в резервуаре. В случае развития побочных явлений суточная доза может быть снижена на 10-20%. У пациентов со спастичностью при поражении головного мозга для поддержания адекватного эффекта суточная доза может постепенно повышаться (на 5-20%, но не более чем на 20%) путем изменения скорости дозирования инфузионного насоса и/или концентрации препарата в резервуаре. В случае развития побочных явлений суточная доза может быть снижена на 10-20%. Внезапно возникающая потребность в значительном повышении дозы препарата указывает на проблемы с катетером (например, его перекрут или смещение) или на нарушения работы инфузионного насоса. У пациентов со спастичностью при поражении спинного мозга поддерживающая доза препарата при длительном непрерывном введении составляет от 12 до 2003 мкг в сутки, у большинства из них адекватный эффект поддерживается при использовании 300-800 мкг сутки. У пациентов со спастичностью при поражении головного мозга поддерживающая доза препарата при длительном непрерывном введении составляет от 22 до 1400 мкг в сутки; средняя суточная доза на протяжении 12 месяцев составляет 276 мкг, а на протяжении 24 месяцев - 307 мкг. Дети в возрасте менее 12 лет У детей в возрасте ?12 лет обычно требуются меньшие дозы препарата, чем у пациентов старшего возраста; диапазон доз составляет 24-1199 мкг в сутки, а средняя суточная доза - 274 мкг в сутки. В ходе долгосрочного лечения примерно у 5% пациентов развивается рефрактерность к увеличивающимся дозам препарата. Достаточного опыта, позволяющего дать четкие рекомендации в отношении терапии при развитии толерантности к препарату, не имеется. Тем не менее, известно, у данной категории больных эффективны перерывы в применении препарата (постепенное прекращение введения в течение 2-4 недель) и переход на другую антиспастическую терапию. Чувствительность к препарату Лиорезал® Интратекальный может восстановиться через несколько дней. Во избежание передозировки лечение препаратом должно возобновляться с применения той дозы, которая вводилась в начале постоянной инфузии; дааее подбор дозы необходимо проводить заново. Данный метод устранения толерантности следует применять в условиях стационара. Необходимость в регулярном клиническом наблюдении за пациентами для оценки требующейся дозы препарата, функционирования инфузионной системы, контроля в отношении возможных побочных явлений или выявления инфекций сохраняется на протяжении всего периода лечения. Прекращение лечения Прекращение лечения должно всегда осуществляться постепенно, путем последовательного уменьшения дозы препарата. Исключение составляют случаи внезапно возникающей передозировки или серьезные побочные явления, когда требуется неотложная отмена препарата. Внезапная отмена препарата Лиорезал® Интратекальный, особенно в случае, когда применявшиеся дозы превышали рекомендуемый средний диапазон, приводит к резкому ухудшению состояния больного (возникновение частых, неконтролируемых мышечных спазмов, повышение ригидности до непереносимого уровня), длящемуся в течение нескольких дней. Известны сообщения о развитии спутанности сознания, галлюцинаций, психотических, маниакальных или параноидальных состояний, судорог (эпилептический статус), а также временного усиления спастичности (феномен «рикошета») и после внезапной отмены терапии перорапьным баклофеном (особенно после длительного периода его применения). Инструкции по применению инфузионной системы Ампулы препарата Лиорезал® Интратекальный, содержащие 10 мг баклофена в 5 мл и 10 мг баклофена в 20 мл, производятся специально для применения с помощью инфузионного насоса. Конкретная концентрация препарата, которая должна применяться с помощью инфузионного насоса, зависит от требуемой суммарной суточной дозы, а также от скорости инфузии. Для получения конкретных рекомендаций, пожалуйста, ознакомьтесь с инструкциями компании-производителя инфузионной системы. Режим инфузии Сразу же после установки инфузионной системы препарат чаще всего применяется в режиме постоянной инфузии. После того, как будет достигнута стабилизация состояния пациента и подобрана суточная доза препарата, может быть начат более сложный режим введения препарата Лиорезал® Интратекальный, позволяющий обеспечить оптимальный контроль спастичности в отдельные промежутки суток (если это позволяет осуществить имеющаяся модель инфузионного насоса). Например, тем пациентам, у которых спастичность увеличивается ночью, может потребоваться увеличение почасовой скорости инфузии на 20%. Изменения скорости инфузии препарата должны быть запрограммированы так, чтобы это произошло за 2 часа до начала желательного клинического эффекта. Стабильность препарата Установлено, что стабильность препарата Лиорезал® Интратекальный в имплантируемой инфузионной системе SynchroMed поддерживается в течение 11 недель.
Передозировка
Признакам и симптомам передозировки особое внимание должно уделяться постоянно, особенно во время начальной фазы и фазы подбора дозы препарата, а также во время возобновления применения препарата после перерыва в лечении. Проявления передозировки могут развиваться внезапно или постепенно. Симптомы передозировки: чрезмерная мышечная гипотония, сонливость, пошатывание, головокружение, судороги, помутнение сознания, гипотермия, избыточное слюноотделение, тошнота и рвота. Значительная передозировка приводит к угнетению дыхания, апноэ и коме. Серьезная передозировка может возникнуть, например, при случайном выходе из катетера его содержимого во время проверки его проходимости или уточнения его положения, другими возможными причинами передозировки могут быть ошибки в программировании инфузионного насоса, чрезмерное быстрое увеличение дозы и одновременное применение баклофена внутрь. Должны быть также проанализированы возможные нарушения функции инфузионного насоса. Лечение передозировки. Специфического антидота
Лекарственная форма
Раствор для интратекального введения прозрачный, бесцветный.
Состав
баклофен 500 мкг
Вспомогательные вещества: натрия хлорид, вода д/и.
Фармакологическое действие
Баклофен является аналогом гамма-аминомасляной кислоты (ГАМК), основного медиатора, участвующего в процессах центрального торможения, стимулируя пресинаптические ГАМКв-рецепторы в спином мозге баклофен подавляет моно- и полисинаптические рефлексы. Препарат не влияет на передачу импульсов в нервно-мышечных синапсах. В дополнение к миорелаксирующим свойствам, баклофен оказывает антиноцицептивное действие.
У пациентов с хронической спастичностью, связанной с поражением головного или спинного мозга, баклофен уменьшает интенсивность мышечных подергиваний, болезненных непроизвольных мышечных спазмов, снижает двигательные автоматизмы и клонические судороги. Вследствие чего повышается двигательная активность пациентов, улучшается их способность к самообслуживанию, а также облегчается проведение восстановительной терапии. При ослаблении болезненных мышечных спазмов у пациентов увеличивается объем активных движений, что позволяет предотвратить образование и ускорить заживление пролежней, а также улучшить сон больных. Также у больных отмечается нормализация функции мочевого пузыря, что, в свою очередь, облегчает его катетеризацию и повышает качество жизни пациентов. Оказывая общее угнетающее действие на центральную нервную систему, баклофен может вызывать седативный эффект, сонливость и угнетать функции дыхательной и сердечнососудистой систем.
Возволяющим использовать дозы, как минимум в 100 раз меньшие, чем при приеме внутрь. Лечение препаратом может рассматриваться как альтернатива проведению деструктивных нейрохирургических операций.
После однократного интратекального введения препарата начало его действия обычно отмечается через 0.5 -1 ч. Максимальный антиспастический эффект развивается примерно через 4 ч, а длительность действия составляет от 4 до 8 ч. Начало, максимальная выраженность и продолжительность действия баклофена у отдельных пациентов могут существенно варьировать в зависимости от величины дозы, степени тяжести симптомов, метода применения и скорости введения препарата.
При длительной интратекальной инфузии баклофена начало антиспастического действия наблюдается через 6-8 ч. Максимальный эффект развивается в пределах 24-48 ч.
Фармакокинетика
Приведенные ниже показатели фармакокинетики баклофена следует рассматривать с учетом пути введения (интратекальный) и медленной циркуляции спинномозговой жидкости (СМЖ).
Инфузия препарата непосредственно в субарахноидальное пространство спинного мозга исключает процесс всасывания как таковой и обеспечивает воздействие препарата непосредственно на рецепторные зоны задних рогов спинного мозга.
Распределение
После однократного интратекального введения препарата путем болюсной инъекции или кратковременной инфузии объем распределения, вычисленный на основании определения концентраций баклофена в СМЖ на уровне поясничного отдела, составляет от 22 до 157 мл.
При проведении длительной непрерывной интратекальной инфузии препарата в суточной дозе от 50 до 1200 мкг равновесные концентрации баклофена в СМЖ составляют от 130 до 1240 нг/мл. С учетом известной продолжительности T1/2 баклофена в СМЖ, его равновесные концентрации должны достигаться в пределах 1-2 дней. Подобные данные в отношении детей отсутствуют.
Во время интратекальной инфузии баклофена его концентрации в плазме не превышают 5 нг/мл, что подтверждает медленное проникновение препарата через гематоэнцефалический барьер. У детей соответствующие концентрации препарата в плазме составляют <10 нг/мл.
После однократного интратекального введения препарата путем болюсной инъекции или кратковременной инфузии в дозе от 50 до 136 мкг T1/2 баклофена из СМЖ составляет от 1 ч до 5 ч. Значение T1/2 баклофена при достижении его равновесных концентраций в СМЖ пока не установлено.
Как после однократного введения, так и после длительной субарахноидальной инфузии на уровне поясничного отдела спинного мозга (осуществляемой с помощью имплантируемого насоса), клиренс баклофена из СМЖ составляет в среднем около 30 мл/ч.
Во время постоянной инфузии препарата при достижении равновесного состояния соотношение концентраций баклофена в СМЖ, полученной при люмбальной пункции, и извлеченной из субарахноидальных Цистерн, составляло 1.8:1-8.7:1 (в среднем 4:1). Этот факт имеет важное клиническое значение, поскольку подтверждает возможность эффективного лечения спастичности преимущественно нижних конечностей при одновременном слабо выраженном воздействии на мышечный тонус верхних конечностей и незначительном числе побочных реакций со стороны ЦНС, обусловленных влиянием препарата на центры головного мозга.
Побочные действия
При применении препарата у пациентов с поражением спинного или головного мозга оценка нежелательных явлений (НЯ) препарата затруднена из-за целого ряда симптомов, связанных с самим заболеванием. Тем не менее, вероятно, что некоторые из наиболее часто встречающихся НЯ - сонливость/сомнолентность, головокружение, головная боль, тошнота, гипотензия, мышечная гипотония - обусловлены применением препарата Лиорезал® Интратекальный.
Некоторые из перечисленных ниже НЯ были установлены у пациентов со спастичностью при поражении спинного мозга, но могут встречаться также и у пациентов со спастичностью при поражении головного мозга. Ниже приведены те НЯ которые встречались наиболее часто независимо от характера заболевания
Частота развития нежелательных реакций оценивается следующим образом: очень часто (> 1/10); часто (> 1/100, < 1/10); иногда (> 1/1,000, < 1/100); редко (> 1/10,000, < 1/1,000); очень редко (< 1/10,000), включая отдельные сообщения.
Со стороны ЦНС: очень часто - сонливость; часто - седативный эффект, головокружение/пошатывание, судороги, головная боль, парестезии, нарушения аккомодации/нечеткость зрения/двоение, дизартрия, заторможенность, астения, угнетение дыхания, бессонница, спутанность сознания/дезориентация, тревожность/возбуждение, депрессия; иногда - гипотермия, нистагм, дисфагия, атаксия, нарушения памяти, суицидальные мысли и попытки, эйфория, дисфория, галлюцинации, параноидальные реакции.
Судороги и головная боль встречаются чаще у пациентов со спастичностью церебрального генеза, чем у пациентов со спастичностью спинномозгового происхождения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - артериальная гипотензия; иногда -артериальная гипертензия, брадикардия, тромбоз глубоких вен, покраснение или побледнение кожи (различной локализации).
Со стороны дыхательной системы: часто - одышка, брадипноэ, пневмония.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота/рвота, запор, сухость во рту, диарея, снижение аппетита, усиление слюноотделения; иногда - дегидратация, кишечная непроходимость, вкусовые нарушения.
Тошнота и рвота встречаются чаще у пациентов со спастичностью церебрального генеза, чем у пациентов со спастичностью спинномозгового происхождения.
Дерматологические реакции: часто - крапивница/зуд, отеки лица/периферические отеки; иногда - алопеция, профузное потоотделение.
Со стороны мочеполовой системы: часто - недержание мочи, задержка мочи, различные нарушения сексуальной функции.
Задержка мочи встречается чаще у пациентов со спастичностью церебрального генеза, чем у пациентов со спастичностью спинномозговой происхождения.
Со стороны костно-мышечной системы: очень часто - мышечная гипотония; часто -повышение мышечного тонуса.
Прочие: часто - болевые ощущения, лихорадка/озноб.
В приведенный перечень не включены НЯ, связанные с инфузионной системой (например, смещение катетера, инфекция места имплантации, менингит, передозировка вследствие неправильного обращения с устройством).
При приеме баклофена внутрь сообщалось о редких случаях повышения активности аспартатаминотрансферазы и щелочной фосфатазы в плазме крови и гипергликемии.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия хранения
Препарат нельзя замораживать и подвергать стерилизации с помощью высоких температур.
Особые условия
Необходимое медицинское обеспечение
Имплантацию инфузионной системы следует проводить только после тщательной оценки реакции данного пациента на однократное введение препарата Лиорезал® Интратекальный и/или проведения подбора дозы препарата. Поскольку существует риск осложнений, связанных с первоначальным введением и подбором дозы препарата Лиорезал® Интратекальный (общее угнетающее воздействие на функции ЦНС, сосудистый коллапс и/или угнетение дыхания), эти этапы применения препарата должны осуществляться под медицинским наблюдением, при наличии должного оборудования и в соответствии с инструкциями, изложенными в разделе Способ применения и дозы. На случай возникновения выраженной, угрожающей жизни передозировки препарата необходимо заранее приготовить соответствующее реанимационное оборудование и лекарственные средства. Требуется соответствующее обучение врачей проведению постоянной интратекальной инфузионной терапии.
Мониторинг состояния пациента
После хирургической имплантации насоса состояние пациента должно тщательно мониторироваться до тех пор, пока не станет ясно, что его реакция на введение препарата приемлема и достаточно стабильна. Это особенно необходимо во время начальной фазы использования инфузионной системы и каждый раз, когда изменяется скорость дозирования и/или концентрация баклофена в резервуаре насоса.
Больной и врачи, а также все лица, участвующие в оказании помощи пациенту, должны обязательно получить полную информацию о возможных опасностях данного метода терапии. Каждого, кто участвует в лечении и оказании помощи пациенту, следует проинструктировать о признаках и симптомах передозировки препаратом, мероприятиях, которые следует проводить в случае ее возникновения, а также о необходимом уходе в домашних условиях за инфузионной системой и местом ее имплантации.
Фаза тестирования дозы
Во время применения первой тестовой дозы препарата Лиорезал® Интратекальный (начальная фаза лечения), особенно у пациентов с заболеваниями сердца, легких, слабостью дыхательных мышц, а также при одновременном использовании препаратов бензодиазепинового ряда или опиатов (то есть при наличии повышенного риска угнетения дыхания), необходимо тщательно мониторировать функции дыхательной и сердечно-сосудистой систем.
Имплантация инфузионного насоса
Перед имплантацией инфузионного насоса следует убедится в отсутствии у пациента инфекционных заболеваний, так как они могут повышать риск хирургических осложнений. Кроме того, наличие инфекционного процесса может затруднять подбор дозы препарата.
Повторное заполнение резервуара инфузионного насоса
Повторное заполнение резервуара инфузионного насоса должно осуществляться персоналом, имеющим должный опыт и квалификацию, и в соответствии с инструкциями, предоставляемыми компанией-производителем данного насоса. В целях предупреждения полного опорожнения резервуара инфузионного насоса (что может привести к рецидиву выраженной спастичности) следует тщательно рассчитывать интервалы между повторными его заполнениями.
Дополнительные предостережения в отношении подбора дозы
Во избежание развития чрезмерной мышечной слабости и обусловленных этим падений пациента препарат должен применяться с осторожностью в тех случаях, когда сохранение определенной степени спастичности необходимо для поддержания вертикального положения и баланса равновесия во время ходьбы, а также и в других ситуациях, когда спастичность мышц необходима для обеспечения оптимальной активности пациента и его способности ухаживать за собой.
Сохранение мышечного тонуса на определенном уровне и допущение периодического усиления спастичности может иметь важное значение для поддержания периферического кровообращения и, возможно, способствовать предупреждению тромбоза глубоких вен. Во избежание возможной передозировки препарата Лиорезал® Интратекальный или развития неблагоприятных лекарственных взаимодействий желательно под тщательным контролем врача предпринять попытку прекратить прием внутрь одновременно применяемых антиспастических препаратов (предпочтительнее перед началом интратекального введения препарата). В период проведения постоянной интратекальной инфузионной терапии препарата Лиорезал® Интратекальный следует избегать быстрого снижения дозы или внезапной отмены одновременно применяемых антиспастических препаратов.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Сообщалось, что у ряда пациентов, получавших терапию препаратом, развивалась сонливость. Следует предупреждать пациентов, что в период лечения необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятии потенциально опасными видами деятельности, требующей повышенного внимания.
Показания
— выраженная хроническая спастичность при поражении спинного (например, вследствие травмы, при рассеянном склерозе) или головного мозга при неэффективности или непереносимости терапии миорелаксантами для приема внутрь.
Противопоказания
— детский возраст до 4 лет (эффективность и безопасность применения препарата у детей младше 4 лет не установлены);
— повышенная чувствительность к баклофену или любым другим компонентам препарата.
Данный препарат не должен применяться внутривенно, внутримышечно, подкожно или эпидурально!
С осторожностью
Дети в возрасте до 18 лет
Для установки имплантируемой инфузионной системы у детей необходимым условием является наличие достаточной массы тела (данная информация указана в инструкции по использованию имплантируемой инфузионной системы). Клинические данные о применении препарата у детей младше 6 лет ограничены.
Пациенты в возрасте больше 65 лет
В ходе клинических исследований при применении препарата Лиорезал® Интратекальный у пациентов в возрасте ? 65 лет, переносимость препарата была сходной с таковой у больных молодого возраста. У пациентов в возрасте ? 65 лет, получавших баклофен внутрь, в ряде случаев отмечалось повышение частоты нежелательных явлений, особенно в период подбора дозы. При применении препарата у данной категории больных нельзя исключить возможность повышения риска развития нежелательных явлений. Однако при индивидуальном подборе дозы препарата, повышение частоты нежелательных явлений у пациентов пожилого возраста маловероятно.
Предостережения при некоторых особых состояниях пациентов:
У пациентов с нарушенной циркуляцией спинномозговой жидкости (СМЖ) антиспастическая активность препарата может отличаться от таковой у больных с нормальной циркуляцией СМЖ, вследствие неравномерного распределения баклофена в субарахноидальном пространстве.
Применение препарата Лиорезал® Интратекальный у пациентов с психическими расстройствами, шизофренией, спутанностью сознания и болезнью Паркинсона должно осуществлять с осторожностью и при условии тщательного наблюдения за больными, так как известны случаи обострения этих заболеваний (состояний) при применении баклофена внутрь.
Особое внимание должно уделяться больным эпилепсией, поскольку известны случаи развития судорог при передозировке препарата, а также во время поддерживающей терапии и после ее прекращения.
Препарат должен применяться с осторожностью у пациентов с вегетативной дисфункцией (дисрефлексией) в анамнезе. Возникновение пароксизма вегетативной дисфункции может провоцироваться болевым стимулом или внезапным прекращением введения препарата.
Препарат следует с осторожностью применять у пациентов с цереброваскулярной или дыхательной недостаточностью, так как баклофен может ухудшать течение этих состояний.
Ухудшение течения сопутствующих заболеваний, не связанные с патологией ЦНС, на фоне терапии препаратом маловероятно, так как при интратекальном введении системное воздействие баклофена значительно менее выражено по сравнению с приемом его внутрь.
Однако следует соблюдать осторожность при назначении препарата больным с язвенным поражением желудочно-кишечного тракта (в т.ч. в анамнезе), гипертонусом сфинктеров, нарушением функции почек.
Препарат должен применяться с осторожностью у пациентов с сахарным диабетом.
Применение при беременности и кормлении грудью
В экспериментальных исследованиях при приеме баклофена внутрь в дозах, примерно в 13 раз превышающих максимальную пероральную дозу (в расчете на мг/кг), рекомендуемую в клинической практике, отмечено увеличение частоты пуповинных (вентральных) грыж. У беременных женщин адекватных и хорошо контролируемых исследований не проводилось. Баклофен проникает через плаценту. Препарат Лиорезал® Интратекальный не следует применять во время беременности, за исключением тех случаев, когда ожидаемый положительный эффект от терапии для матери превышает потенциальный риск для плода.
У женщин, принимающих баклофен внутрь в терапевтических дозах, препарат проникает в грудное молоко, но в количестве, недостаточном для того, чтобы можно было ожидать развития побочных реакций у детей. Неизвестно, выделяется ли баклофен с грудным молоком при интратекальном введении. В период применения препарата грудное вскармливание следует прекратить.
Применение при нарушениях функции почек
С осторожностью при нарушения функции почек.
Применение у детей
Противопоказан детям до 4 лет. С осторожностью детям до 18 лет.
Применение у пожилых пациентов
С осторожностью пациентам старше 65 лет.
Лекарственное взаимодействие
Опыт комбинированного применения препарата Лиорезал® Интратекальный с другими лекарственными средствами в отношении прогнозирования развития конкретных взаимодействий не систематизирован.
Известен один случай развития выраженного снижения АД при одновременном применении препарата Лиорезал® Интратекальньш и морфина. Нельзя исключить, что данная комбинация препаратов способна вызывать одышку или другие нарушения со стороны ЦНС. Возможность одновременного применения препарата Лиорезал® Интратекальный с другими лекарственными средствами, вводимыми таким же способом, не исследовалась, безопасность такой комбинированной терапии неизвестна.
Алкоголь и другие вещества, оказывающие влияние на центральную нервную систему, могут усиливать угнетающее действие препарата Лиорезал® Интратекальный на ЦНС. Совместное применение перорального баклофена с трициклическими антидепрессантами может усиливать его основное действие, что приводит к выраженной мышечной гипотонии. При использовании в этой комбинации препарата Лиорезал® Интратекальный рекомендуется соблюдать осторожность.
Поскольку при применении перорального баклофена вместе с антигипертензивными средствами возможно более значительное снижение АД, при назначении препарата Лиорезал® Интратекальный вместе с антигипертензивными средствами следует регулярно контролировать АД и при необходимости, корректировать дозы антигипертензивного препарата.
Фармацевтическая несовместимость
Препарат Лиорезал® Интратекальный можно смешивать только с 0.9% раствором натрия хлорида для инъекций при условии, когда необходимая пациенту концентрация баклофена не равна 50 мкг/мл, 500 мкг/мл или 2000 мкг/мл. Препарат нельзя смешивать с какими-либо другими растворами для инфузий или инъекций.
Поскольку баклофен вступает в химическое взаимодействие с декстрозой, препарат Лиорезал® Интратекальный не следует смешивать с растворами, содержащими декстрозу.
(3606)
Дозування
Препарат призначений тільки для інтратекального введення! При спастичності, викликаної черепно-мозковими травмами, рекомендується не вдаватися до довгострокового интратекальному введення препарату до тих пір, поки не стабілізуються симптоми спастичності (як мінімум через 1 рік після травми). Препарат Ліорезал® Интратекальный призначається для введення разових тестових доз (через катетер, розташований в спиномозковому каналі, або шляхом люмбальної пункції) та для тривалого застосування з допомогою имплантируемого насоса, що забезпечує безперервне введення даного препарату в субарахноїдальний простір. Кожна ампула препарату Ліорезал® Интратекальный призначена тільки для одноразового застосування. Після одноразового застосування препарату частину вмісту ампули застосовувати не можна. Препарат не можна використовувати при зміні кольору і появі нерастворившихся видимих частинок. Препарат можна змішувати тільки з 0.9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій за умови, коли пацієнту необхідна концентрація баклофену не дорівнює 50 мкг/мл, 500 мкг/мл або 2000 мкг/мл Препарат не можна змішувати з будь-якими іншими розчинами для інфузій або ін'єкцій. Лікування препаратом у кожного пацієнта повинна проводитися в кілька етапів. З метою вироблення оптимального режиму дозування до переходу до підтримуючої терапії обов'язково проводяться одноразове интратекальное введення препарату (початкова фаза лікування), а потім - ретельний підбір дози. Це необхідно у зв'язку зі значною індивідуальною варіабельністю ефекту препарату. Интратекальное введення препарату з��ощью імплантованих інфузійних систем повинно здійснюватися тільки лікарями, що володіють необхідними знаннями та досвідом. Конкретні інструкції по програмуванню та/або повторного заповнення резервуара имплантируемого насоса (яких необхідно суворо дотримуватися), наводяться компаніями виробниками цих систем. Клінічна ефективність препарату Ліорезал® Интратекальный була встановлена при введенні препарату за допомогою програмованої інфузійної системи SynchroMed, имплантируемой під шкіру. Початкова фаза лікування Перед��едением препарату слід переконатися у відсутності у пацієнта інфекційних захворювань, оскільки наявність інфекційного захворювання може вплинути на оцінку реакції хворого на одноразове болюсне введення препарату Ліорезал® Интратекальный. Перед тим, як почати тривалу интратекальную інфузію препарату, необхідно переконатися в наявності у даного пацієнта реакції на разове введення препарату (початкова фаза лікування). Позитивним результатом інтратекального введення препарату є значне зниження м'язового тонусу та/або частоти або/ вираженості судом. Тестова доза препарату зазвичай вводиться шляхом люмбальної пункції або з використанням катетера, встановленого в спиномозковому каналі. Початкова тестова доза у дорослих зазвичай становить 25 або 50 мкг. У дітей рекомендована початкова тестова доза становить 25 мкг. Тестова доза повинна вводитися протягом як мінімум 1 хвилини методом барботажа (змішування з спинномозковою рідиною). Для тестування дози призначений розчин з низькою концентрацією препарату (0.05 мг/мл). При відсутності позитивно оці��ного результату тестова доза може бути підвищена ступінчасто на 25 мкг кожні 24 години до досягнення ефекту, який зберігається близько 4-8 годин. У тих випадках, коли при введення тестової дози препарату, що становить 100 мкг, позитивного результату не зазначається, подальше збільшення дози, так само як і постійне интратекальное введення, проводитися не повинні. Перед введенням (особливо перших) препарату необхідно заздалегідь приготувати відповідне реанімаційне обладнання і лікарські засоби, необхідні для купірування жизнеугнароджують станів або тяжких побічних ефектів. Чутливість до препарату Ліорезал® Интратекальный дуже варіабельна. Відомий один випадок розвитку коми у дорослого пацієнта після одноразового введення тестової дози препарату, що становила 25 мкг. Фаза підбору дози (дорослі пацієнти і діти віком більше 4-х років) Після підтвердження ефекту у відповідь на застосування разових тестових доз здійснюється интратекальное введення препарату з використанням имплантируемой системи. У разі якщо клінічний ефект тестової дози, уста��овленной в початкову фазу лікування, тривав до 12 годин, для введення за допомогою имплантируемой інфузійної системи, слід застосувати подвоєну тестову дозу, що викликала позитивний ефект. Її вводять протягом 24 годин. При тривалості ефекту тестової дози (встановленої в початкову фазу лікування) більше 12 годин, добова початкова доза для введення протягом 24 годин з допомогою имплантируемой інфузійної системи дорівнює значенню ефективної тестової дози. В перші 24 години після початку тривалого інтратекального введення дозу бакло��ена підвищувати не можна. Спастичність внаслідок ураження спинного мозку. В цілях досягнення бажаного клінічного ефекту, через перші 24 години лікування слід приступити до повільного ежесуточному підвищення дози препарату. Щоб уникнути можливого передозування не слід підвищувати дозу більш ніж на 5-10% для дітей та на 10-30% для дорослих пацієнтів. Спастичність внаслідок ураження головного мозку. В цілях досягнення бажаного клінічного ефекту, через перші 24 години лікування слід приступити до повільного ежесуточному підвищення дози препараті. Щоб уникнути можливого передозування не слід підвищувати дозу більш ніж на 5-15% . При використанні програмованих інфузійних насосів дозу препарату протягом 24 годин слід підвищувати тільки один раз. При використанні непрограммируемых інфузійних насосів, забезпечених катетером довжиною 76 см (через який протягом доби надходить 1 мл препарату), рекомендується, щоб інтервал часу, необхідні для оцінки ефекту, становили 48 годин. У тих випадках, коли при значному підвищенні добової дози препарату клінічний ефективн��кт не досягається, слід перевірити правильність функціонування інфузійного насоса і прохідність катетера. Досвід застосування доз препарату, що перевищують 1000 мкг на добу, обмежений. Під час початкової фази і фази підбору дози препарату, наступній безпосередньо після установки імплантату, слід ретельно контролювати стан пацієнтів в умовах належним чином обладнаного установи та при наявності навченого персоналу. На випадок розвитку загрозливих життю або тяжких побічних явищ повинно бути напоготові обладнання для ��еанимации. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку післяопераційних ускладнень, імплантація інфузійних насосів повинна проводитися тільки в тих центрах, де є відповідний досвід. Підтримуюча терапія Клінічна мета застосування цього препарату полягає в тому, щоб підтримувати м'язовий тонус на рівні, максимально наближається до нормального, і звести до мінімуму ступінь вираженості і частоти спастичних реакцій, не викликаючи при цьому тяжких побічних явищ. У разі застосування препарату у пацієнтів зі спастичністю при ураженні головного мозку, крім цього, необхідно підібрати таку дозу препарату, яка б забезпечувала бажаний для оптимального функціонування даного пацієнта рівень м'язового тонусу. Слід застосовувати найменшу дозу препарату, що викликає адекватний ефект. Для підтримки оптимального ефекту під час довгострокового лікування у більшості пацієнтів з часом потрібно поступове підвищення дози препарату внаслідок поступово ослабляющегося ефекту препарату або прогресування захворювання. Дорослі і діти у віці понад 12 років У пацієнтів зі спастичністю при ураженні спинного мозку для підтримки адекватного ефекту добова доза може поступово підвищуватися (на 10-30%) шляхом зміни швидкості дозування інфузійного насоса та/або концентрації препарату в резервуарі. У випадку розвитку побічних явищ добова доза може бути знижена на 10-20%. У пацієнтів зі спастичністю при ураженні головного мозку для підтримки адекватного ефекту добова доза може поступово підвищуватися (на 5-20%, але не більше ніж на 20%) шляхом зміни швидкості до��ування інфузійного насоса та/або концентрації препарату в резервуарі. У випадку розвитку побічних явищ добова доза може бути знижена на 10-20%. Раптово виникає потреба в значному підвищенні дози препарату вказує на проблеми з катетером (наприклад, його перекрут або зміщення) або на порушення роботи інфузійного насоса. У пацієнтів зі спастичністю при ураженні спинного мозку підтримуюча доза препарату при тривалому безперервному введенні становить від 12 до 2003 мкг на добу, у більшості з них адекватний ефект піддерживается при використанні 300-800 мкг добу. У пацієнтів зі спастичністю при ураженні головного мозку підтримуюча доза препарату при тривалому безперервному введенні становить від 22 до 1400 мкг на добу; середня добова доза протягом 12 місяців становить 276 мкг, а на протязі 24 місяців - 307 мкг. Діти віком менше 12 років В дітей віком ?12 років зазвичай потрібні менші дози препарату, ніж у пацієнтів старшого віку; діапазон доз становить 24-1199 мкг на добу, а середня добова доза - 274 мкг на добу. В ході довгострокового лікуванняя приблизно у 5% пацієнтів розвивається рефрактерность до збільшенням доз препарату. Достатнього досвіду, що дозволяє дати чіткі рекомендації щодо терапії при розвитку толерантності до препарату, не мається. Тим не менш, відомо, що у даної категорії хворих ефективні перерви у застосуванні препарату (поступове припинення введення протягом 2-4 тижнів) і перехід на іншу антиспастическую терапію. Чутливість до препарату Ліорезал® Интратекальный може відновитися через кілька днів. Щоб уникнути передозування ле��ок в ток препаратом повинно поновлюватися з застосування тієї дози, що вводилась на початку постійної інфузії; дааее підбір дози необхідно проводити заново. Даний метод усунення толерантності слід застосовувати в умовах стаціонару. Необхідність в регулярному клінічному спостереженні за пацієнтами для оцінки потрібної дози препарату, функціонування інфузійної системи, контролю щодо можливих побічних явищ або виявлення інфекцій зберігається протягом усього періоду лікування. Припинення лікування Припинення леченія повинна завжди здійснюватися поступово, шляхом послідовного зменшення дози препарату. Виняток становлять випадки раптово виникає передозування або серйозні побічні явища, коли потрібна невідкладна відміна препарату. Раптова відміна препарату Ліорезал® Интратекальный, особливо у випадку, коли застосовувалися дози перевищували рекомендований середній діапазон, призводить до різкого погіршення стану хворого (виникнення частих, неконтрольованих м'язових спазмів, підвищення ригідності до нестерпного рівня), длящемуся протягом декількох днів. Відомі повідомлення про розвиток сплутаності свідомості, галюцинації, психотичні, маніакальних або параноїдальних станів, судом (епілептичний статус), а також тимчасового посилення спастичності (феномен «рикошету») і після раптової відміни терапії перорапьным баклофеном (особливо після тривалого періоду його застосування). Інструкції щодо застосування інфузійної системи Ампули препарату Ліорезал® Интратекальный, що містять 10 мг баклофену в 5 мл і 10 мг баклофену в 20 мл, виробляються спеціально для приміни з допомогою інфузійного насоса. Конкретна концентрація препарату, яка повинна застосовуватися з допомогою інфузійного насоса, залежить від необхідної сумарної добової дози, а також від швидкості інфузії. Для отримання конкретних рекомендацій, будь ласка, ознайомтеся з інструкціями компанії-виробника інфузійної системи. Режим інфузії Відразу ж після установки інфузійної системи препарат найчастіше застосовується в режимі постійної інфузії. Після того, як буде досягнута стабілізація стану пацієнта і підібрана добова ��оза препарату, може бути розпочато більш складний режим введення препарату Ліорезал® Интратекальный, що дозволяє забезпечити оптимальний контроль спастичності в окремі проміжки доби (якщо це дозволяє здійснити наявна модель інфузійного насоса). Наприклад, тим пацієнтам, у яких спастичність збільшується вночі, може знадобитися збільшення погодинної швидкості інфузії на 20%. Зміни швидкості інфузії препарату повинні бути запрограмовані так, щоб це відбулося за 2 години до початку бажаного клінічного ефекту. Стабильность препарату Встановлено, що стабільність препарату Ліорезал® Интратекальный в имплантируемой інфузійній системі SynchroMed підтримується протягом 11 тижнів.Передозування
Ознаками і симптомами передозування особливу увагу має приділятися постійно, особливо під час початкової фази і фази підбору дози препарату, а також під час відновлення застосування препарату після перерви в лікуванні. Прояви передозування можуть розвиватися раптово або поступово. Симптоми передозування: надмірна м'язова гіпотонія, сонливийость, поколювання, запаморочення, судоми, сплутаність свідомості, гіпотермія, надмірне слиновиділення, нудота і блювання. Значне передозування призводить до пригнічення дихання, апное та коми. Серйозна передозування може виникнути, наприклад, при випадковому виході з катетера його вмісту під час перевірки його прохідності або уточнення його положення, іншими можливими причинами передозування можуть бути помилки в програмуванні інфузійного насоса, надмірне швидке збільшення дози та одночасне застосування баклофену внутр��. Повинні бути також проаналізовано можливі порушення функції інфузійного насоса. Лікування передозування. Специфічного антидоту
Лікарська форма
Розчин для інтратекального введення прозорий, безбарвний.Склад
баклофен 500 мкг
Допоміжні речовини: натрію хлорид, вода д/в.Фармакологічна дія
Баклофен є аналогом гама-аміномасляної кислоти (ГАМК), основного медіатора, який бере участь у процесах центрального гальмування, стимулюючи пресинаптичні ГАМКв-рецептори в спіном мозку баклофен пригнічує моно - і полісинаптичні рефлекси. Препарат не впливає на передачу імпульсів у нервово-м'язових синапсах. На додаток до міорелаксуючою властивостями, баклофен надає антиноцицептивное дію.
У пацієнтів з хронічною спастичністю, пов'язаної з ураженням головного або спинного мозку, баклофен зменшує інтенсивність м'язових посмикувань, хворобливих мимовільних м'язових спазмів, знижує рухові автоматизми і клонічні судоми. Внаслідок чого підвищується рухова активність пацієнтів, покращ��ється їх здатність до самообслуговування, а також полегшується проведення відновлювальної терапії. При ослабленні болючих м'язових спазмів у пацієнтів збільшується обсяг активних рухів, що дозволяє запобігти утворенню і прискорити загоєння пролежнів, а також поліпшити сон хворих. Також у хворих відзначається нормалізація функції сечового міхура, що, в свою чергу, полегшує його катетеризацію і підвищує якість життя пацієнтів. Надаючи загальне пригнічувальну дію на центральну нервову систему, баклофен може визивать седативний ефект, сонливість і пригнічувати функції дихальної і серцево-судинної систем.
Возволяющим використовувати дози, як мінімум в 100 разів менші, ніж при прийомі всередину. Лікування препаратом може розглядатися як альтернатива проведенню деструктивних нейрохірургічних операцій.
Після одноразового інтратекального введення препарату початок його дії звичайно відмічається через 0.5 -1 ч. Максимальний антиспастичний ефект розвивається приблизно через 4 год, а тривалість дії становить від 4 до 8 ч. Початок, максима��ьная вираженість і тривалість дії баклофену в окремих пацієнтів можуть істотно варіювати в залежності від величини дози, ступеня тяжкості симптомів, методів застосування та швидкості введення препарату.
При тривалій інтратекально інфузії баклофену початок антиспастичною дії спостерігається через 6-8 год. Максимальний ефект розвивається в межах 24-48 год.Фармакокінетика
Наведені нижче показники фармакокінетики баклофену слід розглядати з урахуванням шляху введення (интратекальный) та повільної циркул��ції спинномозкової рідини (СМР).
Інфузія препарату безпосередньо в субарахноїдальний простір спинного мозку виключає процес всмоктування і забезпечує вплив препарату безпосередньо на рецепторні зони задніх рогів спинного мозку.
Розподіл
Після одноразового інтратекального введення препарату шляхом болюсної ін'єкції або короткочасної інфузії об'єм розподілу, обчислений на підставі визначення концентрацій баклофену в СМР на рівні поперекового відділу, становить�� 22 до 157 мл
При проведенні тривалої безперервної інтратекально інфузії препарату у добовій дозі від 50 до 1200 мкг рівноважні концентрації баклофену в СМР складають від 130 до 1240 нг/мл. З урахуванням відомої тривалістю T1/2 баклофену в СМР, його рівноважні концентрації повинні досягатися в межах 1-2 днів. Подібні дані щодо дітей відсутні.
Під час інтратекально інфузії баклофену його концентрації в плазмі не перевищує 5 нг/мл, що підтверджує повільне проникнення препарату через гематоенцефалічний ба��ьер. У дітей відповідні концентрації препарату в плазмі становить <10 нг/мл
Після одноразового інтратекального введення препарату шляхом болюсної ін'єкції або короткочасної інфузії у дозі від 50 до 136 мкг T1/2 баклофену з СМР становить від 1 год до 5 ч. Значення T1/2 баклофену при досягненні його рівноважних концентрацій у СМР поки не встановлено.
Як після одноразового введення, так і після тривалої субарахноїдальною інфузії на рівні поперекового відділу спинного мозку (здійснюється з допомогою имплантируемого насоса),��иренс баклофену з СМР складає в середньому близько 30 мл/год.
Під час постійної інфузії препарату при досягненні рівноважного стану співвідношення концентрацій баклофену в СМР, отриманої при люмбальної пункції, і витягнутої з субарахноїдальних Цистерн, становило 1.8:1-8.7:1 (у середньому 4:1). Цей факт має важливе клінічне значення, оскільки підтверджує можливість ефективного лікування спастичності переважно нижніх кінцівок при одночасному слабко вираженому впливі на м'язовий тонус верхніх кінцівок і незначительном числі побічних реакцій з боку ЦНС, обумовлених впливом препарату на центри головного мозку.Побічні дії
При застосуванні препарату у пацієнтів з ураженням спинного або головного мозку оцінка небажаних явищ (НЯ) препарату утруднена через цілого ряду симптомів, пов'язаних з самим захворюванням. Тим не менш, ймовірно, що деякі з найбільш часто зустрічаються НЯ - сонливість/сомнолентность, запаморочення, головний біль, нудота, гіпотензія, м'язова гіпотонія - зумовлені застосуванням препарату Лиорез��л® Интратекальный.
Деякі з перерахованих нижче НЯ були встановлені у пацієнтів зі спастичністю при ураженні спинного мозку, але можуть зустрічатися також і у пацієнтів зі спастичністю при ураженні головного мозку. Нижче наведено ті НЯ які найбільш часто зустрічалися незалежно від характеру захворювання
Частота розвитку небажаних реакцій оцінюється таким чином: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100, < 1/10); іноді (> 1/1,000, < 1/100); рідко (> 1/10,000, < 1/1,000); дуже рідко (< 1/10,000), включаючи окремі повідомлення.
��про боку ЦНС: дуже часто - сонливість; часто - седативний ефект, запаморочення/похитування, судоми, головний біль, парестезії, порушення акомодації/нечіткість зору/двоїння, дизартрія, загальмованість, астенія, пригнічення дихання, безсоння, сплутаність свідомості/дезорієнтація, тривожність/збудження, депресія; інколи - гіпотермія, ністагм, дисфагія, атаксія, порушення пам'яті, суїцидальні думки та спроби, ейфорія, дисфорія, галюцинації, параноїдальні реакції.
Судоми і головний біль зустрічаються частіше у пацієнтів з спасідентичністю церебрального генезу, ніж у пацієнтів зі спастичністю спинномозкового походження.
З боку серцево-судинної системи: часто - артеріальна гіпертензія; іноді -артеріальна гіпертензія, брадикардія, тромбоз глибоких вен, почервоніння або збліднення шкіри (різної локалізації).
З боку дихальної системи: часто - задишка, брадипное, пневмонія.
З боку травної системи: часто - нудота/блювання, запор, сухість у роті, діарея, зниження апетиту, посилення слиновиділення; іноді - дегідратація, кишкова непрохідність, смакові порушення.
Нудота і блювання зустрічаються частіше у пацієнтів зі спастичністю церебрального генезу, ніж у пацієнтів зі спастичністю спинномозкового походження.
Дерматологічні реакції: часто - кропив'янка/свербіж, набряки обличчя/периферичні набряки; іноді - алопеція, профузне потовиділення.
З боку сечостатевої системи: часто - нетримання сечі, затримка сечі, різні порушення сексуальної функції.
Затримка сечі зустрічається частіше у пацієнтів зі спастичністю церебрального генеза, ніж у пацієнтів зі спастичністю спинномозкової походження.
З боку кістково-м'язової системи: дуже часто - м'язова гіпотонія; часто -підвищення м'язового тонусу.
Інші: часто - больові відчуття, лихоманка/озноб.
У наведений перелік не включені НЯ, пов'язані з інфузійної системою (наприклад, зміщення катетера, інфекція місця імплантації, менінгіт, передозування внаслідок неправильного поводження з пристроєм).
При прийомі баклофену всередину повідомлялося про рідкісні випадки підвищення активності аспар��атаминотрансферазы і лужної фосфатази в плазмі крові і гіперглікемії.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови зберігання
Препарат не можна заморожувати і піддавати стерилізації з допомогою високих температур.Особливі умови
Необхідне медичне забезпечення
Імплантацію інфузійної системи слід проводити тільки після ретельної оцінки даного пацієнта реакції на одноразове введення препарату Ліорезал® Интратекальный та/або проведення підбору дози препарату. Оскільки існує ризик ускладнень, пов'язанихднаних з початковим введенням і підбором дози препарату Ліорезал® Интратекальный (загальний пригнічувальний вплив на функції ЦНС, судинний колапс і/або пригнічення дихання), ці етапи застосування препарату повинні здійснюватися під медичним наглядом, при наявності належного обладнання у відповідності з інструкціями, викладеними в розділі Спосіб застосування та дози. На випадок виникнення вираженої, загрозливою життя передозування препарату необхідно заздалегідь приготувати відповідне реанімаційне обладнання і лікарський засібосновні засоби. Потрібно відповідне навчання лікарів проведення постійної інтратекально інфузійної терапії.
Моніторинг стану пацієнта
Після хірургічної імплантації насоса стан пацієнта повинен ретельно моніторувати до тих пір, поки не стане ясно, що його реакція на введення препарату прийнятна і досить стабільна. Це особливо необхідно під час початкової фази використання інфузійної системи і кожен раз, коли змінюється швидкість дозування та/або концентрація баклофену в резервуарі нас��са.
Хворий і лікарі, а також всі особи, які беруть участь у наданні допомоги пацієнтові, повинні обов'язково отримати повну інформацію про можливі небезпеки даного методу терапії. Кожного, хто бере участь у лікуванні та надання допомоги пацієнту слід проінструктувати про ознаки та симптоми передозування препаратом, заходах, які слід проводити в разі її виникнення, а також про необхідний догляд в домашніх умовах за інфузійної системою та місце її імплантації.
Фаза тестування дози
Під час застосування первой тестової дози препарату Ліорезал® Интратекальный (початкова фаза лікування), особливо у пацієнтів з захворюваннями серця, легенів, слабкістю дихальних м'язів, а також при одночасному застосуванні препаратів бензодіазепінового ряду або опіатів (тобто при наявності підвищеного ризику пригнічення дихання), необхідно ретельно моніторувати функції дихальної і серцево-судинної систем.
Імплантація інфузійного насоса
Перед імплантацією інфузійного насоса слід переконатись у відсутності у пацієнта інфекційних заболеваний, так як вони можуть підвищувати ризик хірургічних ускладнень. Крім того, наявність інфекційного процесу може ускладнювати підбір дози препарату.
Повторне заповнення резервуара інфузійного насоса
Повторне заповнення резервуара інфузійного насоса повинно здійснюватися персоналом, який має належний досвід та кваліфікацію, та у відповідності з інструкціями, наданими компанією-виробником даного насоса. В цілях попередження повного спорожнення резервуара інфузійного насоса (що може призвести до рецидиву вираженій спастичності) слід ретельно розраховувати інтервали між повторними його заповненням.
Додаткові застереження щодо підбору дози
Щоб уникнути розвитку надмірної м'язової слабкості і обумовлених цим падінь пацієнта препарат повинен застосовуватися з обережністю у тих випадках, коли збереження певної ступеня спастичності необхідно для підтримки вертикального положення і балансу рівноваги під час ходьби, а також і в інших ситуаціях, коли спастичність м'язів необхідна для забезпечення оптимальної активності пацієнта і його здатності доглядати за собою.
Збереження м'язового тонусу на певному рівні і допущення періодичного посилення спастичності може мати важливе значення для підтримки периферичного кровообігу і, можливо, сприяти попередження тромбозу глибоких вен. Щоб уникнути можливого передозування препарату Ліорезал® Интратекальный або розвитку несприятливих лікарських взаємодій бажано під ретельним контролем лікаря зробити спробу припинити прием всередину одночасно застосовуваних антиспастичних засобів (краще перед початком інтратекального введення препарату). В період проведення постійної інтратекально інфузійної терапії препарату Ліорезал® Интратекальный слід уникати швидкого зниження дози або раптової відміни одночасно застосовуваних антиспастичних засобів.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Повідомлялося, що у пацієнтів, які отримували терапію препаратом, розвивалася сонливість. Слід��ует попереджати пацієнтів, що у період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги.Свідчення
— виражена хронічна спастичність при ураженні спинного (наприклад, унаслідок травми, при розсіяному склерозі) або головного мозку при неефективності або непереносимості терапії міорелаксантами для прийому всередину.Протипоказання
— дитячий вік до 4 років (ефективність і безпека застосування пре��арата у дітей молодше 4 років не встановлені);
— підвищена чутливість до баклофену або будь-яких інших компонентів препарату.
Даний препарат не повинен застосовуватися внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно або епідурально!
З обережністю
Діти віком до 18 років
Для установки имплантируемой інфузійної системи у дітей необхідною умовою є наявність достатньої маси тіла (ця інформація вказана в інструкції по використанню имплантируемой інфузійної системи). Клінічні дані про застосований��і препарату у дітей молодше 6 років обмежені.
Пацієнти у віці більше 65 років
У ході клінічних досліджень при застосуванні препарату Ліорезал® Интратекальный у пацієнтів віком ? 65 років, переносимість препарату була схожою з такою у хворих молодого віку. У пацієнтів віком ? 65 років, які отримували баклофен всередину, у ряді випадків відзначалося підвищення частоти небажаних явищ, особливо в період підбору дози. При застосуванні препарату у даної категорії хворих не можна виключити можливість підвищення ризику развития небажаних явищ. Однак при індивідуальному підборі дози препарату, підвищення частоти небажаних явищ у пацієнтів літнього віку малоймовірно.
Застереження при деяких особливих станах пацієнтів:
У пацієнтів з порушеною циркуляцією спинномозкової рідини (СМР) антиспастическая активність препарату може відрізнятися від такої у хворих з нормальною циркуляцією СМР, внаслідок нерівномірного розподілу баклофену в субарахноїдальному просторі.
Застосування препарату Ліорезал® І��тратекальный у пацієнтів з психічними розладами, шизофренію, сплутаністю свідомості і хворобою Паркінсона повинно здійснювати з обережністю та за умови ретельного спостереження за хворими, так як відомі випадки загострення цих захворювань (станів) при застосуванні баклофену всередину.
Особливу увагу має приділятися хворим на епілепсію, оскільки відомі випадки розвитку судом при передозуванні препарату, а також під час підтримуючої терапії та після її припинення.
Препарат повинен застосовуватися з осторо��ністю у пацієнтів з вегетативною дисфункцією (дисрефлексией) в анамнезі. Виникнення пароксизму вегетативної дисфункції може провокуватися больовим стимулом або раптовим припиненням введення препарату.
Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з цереброваскулярною або дихальною недостатністю, так як баклофен може погіршувати перебіг цих станів.
Погіршення перебігу супутніх захворювань, не пов'язані з патологією ЦНС, на тлі терапії препаратом малоймовірно, так як при интратекальном введення системний вплив баклофену значно менш виражена порівняно з прийомом його всередину.
Однак слід дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим з виразковим ураженням шлунково-кишкового тракту (у т.ч. в анамнезі), гіпертонусом сфінктерів, порушенням функції нирок.
Препарат повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з цукровим діабетом.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
В експериментальних дослідженнях при прийомі баклофену всередину в дозах, приблизно в 13 разів пре��ышающих максимальну пероральну дозу (у розрахунку на мг/кг), рекомендовану в клінічній практиці, відзначено збільшення частоти пуповинних (вентральних) гриж. У вагітних жінок адекватних і добре контрольованих досліджень не проводилося. Баклофен проникає через плаценту. Препарат Ліорезал® Интратекальный не слід застосовувати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікуваний позитивний ефект від терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода.
У жінок, що приймають баклофен всередину в терапевтич��ських дозах, препарат проникає в грудне молоко, але в кількості, недостатньому для того, щоб можна було очікувати розвитку побічних реакцій у дітей. Невідомо, баклофен виділяється з грудним молоком при интратекальном введенні. У період застосування препарату годування груддю слід припинити.
Застосування при порушеннях функції нирок
З обережністю при порушення функції нирок.
Застосування у дітей
Протипоказаний дітям до 4 років. З обережністю дітям до 18 років.
Застосування у літніх пацієнтів
З обережністю пацієнтам старше 65 років.Лікарська взаємодія
Досвід комбінованого застосування препарату Ліорезал® Интратекальный з іншими лікарськими засобами щодо прогнозування розвитку конкретних взаємодій не систематизований.
Відомий один випадок розвитку вираженого зниження АТ при одночасному застосуванні препарату Ліорезал® Интратекальньш і морфіну. Не можна виключити, що дана комбінація препаратів здатна викликати задишку або інші порушення з боку ЦНС. Можливість одночасне пресу��еменного застосування препарату Ліорезал® Интратекальный з іншими лікарськими засобами, що вводяться таким же способом, не досліджувалася, безпеку такої комбінованої терапії невідома.
Алкоголь та інші речовини, які надають вплив на центральну нервову систему, можуть підсилювати пригнічуючу дію препарату Ліорезал® Интратекальный на ЦНС. Спільне застосування перорального баклофену з трициклічними антидепресантами може посилювати його основна дія, що призводить до вираженої м'язової гіпотонії. При іспользовании в цій комбінації препарату Ліорезал® Интратекальный рекомендується дотримуватися обережності.
Оскільки при застосуванні перорального баклофену разом з антигіпертензивними засобами можливо більш значне зниження артеріального тиску, при призначенні препарату Ліорезал® Интратекальный разом з антигіпертензивними засобами слід регулярно контролювати артеріальний тиск і, при необхідності, коригувати дози антигіпертензивного препарату.
Фармацевтична несумісність
Препарат Ліорезал® Интратекальный можна смешівать тільки з 0.9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій за умови, коли пацієнту необхідна концентрація баклофену не дорівнює 50 мкг/мл, 500 мкг/мл або 2000 мкг/мл Препарат не можна змішувати з будь-якими іншими розчинами для інфузій або ін'єкцій.
Оскільки баклофен вступає в хімічну взаємодію з декстрозою, препарат Ліорезал® Интратекальный не слід змішувати з розчинами, що містять декстрозу.
