Дозировка
В качестве антиаритмического средства лидокаин вводят внутривенно вначале струйно (в течение 3-4 мин) в среднем в дозе 80 мг (50-100 мг), после чего продолжают вводить капельно в среднем по 2 мг в минуту. Для инфузии разводят 6 мл 2% ампульного раствора лидокаина в 60 мл изотонического раствора натрия хлорида. Продолжительность инфузии зависит от состояния больного и результатов применения препарата. Общее количество раствора, вводимого за сутки, составляет около 1200 мл. Вводят также вначале внутривенно струйно 80 мг и одновременно внутримышечно (в ягодичную или дельтовидную мышцу) 400 мг (4 мл 10% раствора); затем через каждые 3 часа - внутримышечно по 200-400 мг (2-4 мл 10% раствора).
Лекарственная форма
Прозрачная бесцветная или слегка окрашенная жидкость
Состав
в 1 л содержится:
Активное вещество: лидокаина гидрохлорида - 100 г
Вспомогательные вещества: натрия гидроксид, вода для иньекций
Фармакологическое действие
Обладает антиаритмическими (lb класс) свойствами. Стабилизирует клеточные мембраны, блокирует натриевые каналы, увеличивает проницаемость мембран для К+. Почти не влияя на электрофизиологическое состояние предсердия, ускоряет реполяризацию в желудочках, угнетает фазу IV деполяризации в волокнах Пуркинье (особенно ишемизированного миокарда), уменьшая их автоматизм и продолжительность потенциала действия.
В терапевтических дозах улучшает проводимость в волокнах Пуркинье и в месте их соединения с сократительным миокардом желудочков, способствуя тем самым ликвидации условий формирования феномена «повторного входа» (re-entry), особенно в условиях ишемического повреждения мышцы сердца, например, при инфаркте миокарда Укорачивает продолжительность потенциала действия и эффективного рефрактерного периода.
Практически не влияет на проводимость и сократимость миокарда (угнетение проводимости отмечается при назначении только в больших, близких к токсическим дозах) - длительность интервалов PQ, QT и ширина комплекса QRS на ЭКГ не меняется. Отрицательный инотропный эффект также выражен незначительно и проявляется кратковременно лишь при быстром введении препарата в больших дозах
Фармакокинетика
При парентеральном введении абсорбция полная (скорость абсорбции зависит от места введения и дозы). Период достижения максимальной концентрации (Тмах) при внутривенном введении-3-5 минут, при внутримышечном введении - 30-45 мин. Связь с белками плазмы - 50-80%. Распределяется быстро (период полувыведения фазы распределения - 6-9 мин), сначала поступает в хорошо кровоснабжаемые ткани (сердце, легкие, мозг, печень, селезенка), затем в жировую и мышечную ткани. Проникает через гематоэнцефалический барьер и плацентарный барьер, секретируется с материнским молоком (40% от концентрации в плазме матери).
Период полувыведения (Т1/2) (после внутривенного болюсного введения) -1,5-2 ч; у новорожденных - З ч. При длительной инфузии лидокаина в течение 24-48 ч значительно возрастает (до 3 ч). При нарушении функции печени Т1/2 увеличивается в 2 раза и более. При постоянной инфузии (без введения начальной насыщающей дозы) терапевтически эффективная концентрация (2-6 мкг/мл) достигается через 5-9 ч.
Метаболизируется в печени (на 90-95%) с участием микросомальных ферментов путем дезалкилирования аминогруппы и разрыва амидной связи с образованием активных метаболитов (моноэтилглицинксилидин и глицинксилидин), имеющих Т1/2 - 2 часа и 10 часов, соответственно. При заболеваниях печени интенсивность метаболизма снижается и составляет от 50% до 10% от нормальной величины.
Выводится с желчью (часть дозы подвергается реабсорбции в желудочно-кишечном тракте и почками (до 10% в неизмененном виде). При хронической почечной недостаточности возможна кумуляция метаболитов. Подкисление мочи способствует увеличению выделения лидокаина
Побочные действия
Со стороны нервной системы и органов чувств: головокружение, головная боль, снижение настроения, эйфория, невротические реакции, спутанность сознания, сонливость, шум в ушах, парестезии, диплопия, тремор, тризм мимических мышц лица, судороги, потеря сознания
Со стороны сердечно-сосудистой системы: снижение артериального давления, брадикардия. вазодилатация, аритмия, коллапс, боль в груди, остановка сердца
Аллергические реакции: кожная сыпь, крапивница, зуд, ангионевротический отек, анафилактический шок
Местные реакции при спинальной анестезии - боль в спине, при эпидуральиой анестезии - случайное попадание в субарахноидальное пространство.
Прочие: тошнота, непроизвольные мочеиспускание и дефекация, снижение либидо, импотенция, угнетение дыхания вплоть до остановки
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Профилактическое назначение всем без исключения больным с острым инфарктом миокарда не рекомендуется (рутинное профилактическое назначение лидокаина может повысить риск смерти за счет увеличения частоты возникновения асистолий).
При неэффективности лидокаина в качестве антиаритмического средства необходимо в первую очередь исключить гипокалиемию. В неотложных ситуациях возможно осторожное увеличение дозы до появления побочных эффектов со стороны центральной нервной системы (заторможенность, затрудненная речь), или назначение, иногда совместное, препаратов IA класса (прокаинамид); переход к препаратам III класса (амиодарон, бретилия тозилат).
С осторожностью следует назначать при местной анестезии богатых кровеносными сосудами органов, следует избегать внутрисосудистой инъекции во время введения. При разведении токсичность уменьшается.
В период лечения необходимо воздержаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
При быстром внутривенном введении может произойти резкое снижение артериального давления и развиться коллапс.
В этих случаях применяют мезатон, эфедрин и другие сосудосуживающие средства.
Передозировка
Симптомы: первые признаки интоксикации - головокружение, тошнота, рвота, эйфория, затем - судороги мимической мускулатуры лица с переходом в тоникоклонические судороги скелетной мускулатуры, психомоторное возбуждение, общая слабость, апноэ, брадикардия, снижение артериального давления, коллапс, метгемоглобинемия, при использовании при родах у новорожденного - брадикардия, угнетение дыхательного центра, апноэ.
Лечение: пациент должен находиться в горизонтальном положении, назначают ингаляцию кислорода и вводят внутривенно 10 мг диазепама.
В случаях проявления судорог скелетной мускулатуры, последние купируются медленным внутривенным введением 1 % раствора гексобарбитала или тиопентала натрия.
При брадикардии - М-холинолитики (атропин), вазоконстрикторы (норэпинефрин, фенилэфрин).
Диализ не эффективен
Показания
-лечение и профилактика моно- и политопной желудочковой экстрасистолии и тахикардии различного генеза, особенно в острой фазе инфаркта миокарда
Противопоказания
синдром слабости синусового узла;
-выраженная брадикардия;
-атриовентрикулярная блокада 2 и 3 степени (за исключением случаев, когда введен зонд для стимуляции желудочков);
-тяжелые формы хронической сердечной недостаточности;
-кардиогенный шок;
-выраженная артериальная гипотония, коллаптоидное состояние;
-печеночная недостаточность;
-гиперчувствительность;
-наличие в анамнезе эпилептиформных судорог, вызванных лидокаином,
-для парацервикального назначения в акушерской практике - фетоплацентарная недостаточность, недоношенность, переношенность, токсикоз - для эпидуральной анестезии - неврологические заболевания, деформация позвоночника;
-для субарахноидальной анестезии - боль в спине, заболевания центральной нервной системы (в т.ч. инфекции, опухоли), коагулопатия (вызванная антикоагулянтами или нарушением свертывания крови), головная боль (в т.ч. мигрень в анамнезе), наличие примеси крови в спинно-мозговой жидкости, артериальная гипертензия, артериальная гипотензия, парестезии, психоз, истерия, неконтактный больной, деформация позвоночника
С осторожностью - сердечная недостаточность степени, сердечно-сосудистая недостаточность, печеночная недостаточность, почечная недостаточность, гиповолемия, атриовентрикулярная блокада I ст, синдром Вольфа-Паркинсона-Уайта, синусовая брадикардия, артериальная гипотензия, тяжелая миастения, детский возраст до 6 лет, беременность, период лактации
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении лидокаина и бета-адреноблокаторов возможно усиление токсических эффектов лидокаина.
Нерационально назначать лидокаин вместе с аймалином, амиодароном, верапамилом или хинидином в связи с усилением кардиодепрессивного действия
Совместное применение лидокаина и новокаинамида может вызвать возбуждение центральной нервной системы, галлюцинации. При внутривенном введении гексенала или тиопентал-натрия на фоне действия лидокаина возможно угнетение дыхания.
Сочетанное применение лидокаина и дефинина следует использовать с осторожностью, так как возможно уменьшение резорбтивного действия лидокаина, а также развитие нежелательного кардиодепрессивного эффекта.
Под влиянием ингибиторов моноаминооксидазы вероятно усиление местноанестезирующего действия лидокаина. Больным, принимающим ингибиторы моноаминооксидазы, не следует назначать лидокаин парентерально.
При одновременном назначении лидокаина и полимикисина В под влиянием последнего возможно усиление угнетающего влияния на нервно-мышечную передачу, используемого в качестве антиаритмического средства, поэтому в этом случае необходимо следить за функцией дыхания больного.
При сочетанием применении лидокаина со снотворными или седативными средствами возможно усиление угнетающего действия на центральную нервную систему.
Под влиянием циметидина внутривенное введение лидокаина вызывает нежелательные эффекты (оглушение, сонливость, брадикардия и др.). В случае необходимости комбинированной терапии следует уменьшить дозу лидокаина.
Барбитураты, фенитоин, рифампицин (индукторы микросомальных ферментов печени) снижают эффективность (может потребоваться увеличение дозы).
Снижает эффект аитимиастенических препаратов. При назначении с аймалином, фенитоином, хинидином, амиодароном возможно усиление отрицательного ионотропного эффекта. Сердечные гликозиды ослабляют кардиотонический эффект, курареподобные препараты усиливают мышечную релаксацию. Прокаинамид повышает риск развития возбуждения центральной нервной системы, галлюцинаций.
При внутривенном введении гексобарбитала или тиопентал натрия на фоне действия лидокаина возможно угнетение дыхания. Антикоагулянты (в т.ч. гепарин, варфарин и др.) увеличивают риск возникновения кровотечений. Не снижает противомикробную активность сульфаниламидов (при метаболизме не происходит образования ПАБК)
(6281)
Дозування
Як антиаритмічного засобу лідокаїн вводять внутрішньовенно спочатку струминно (протягом 3-4 хв) в середньому в дозі 80 мг (50-100 мг), після чого продовжують вводити краплинно в середньому по 2 мг на хвилину. Для інфузії розводять 6 мл 2% ампульного розчину лідокаїну в 60 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Тривалість інфузії залежить від стану хворого і результатів застосування препарату. Загальна кількість розчину, що вводиться за добу, становить близько 1200 мл Вводять також спочатку внутрішньовенно струминно 80 мг і одночасно вн��тримышечно (в сідничний або дельтовидний м'яз) 400 мг (4 мл 10% розчину); потім через кожні 3 години - внутрішньом'язово по 200-400 мг (2-4 мл 10% розчину).
Лікарська форма
Прозора безбарвна або злегка забарвлена рідинаСклад
в 1 л міститься:
Активна речовина: лідокаїну гідрохлориду - 100 г
Допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода для ін'єкційФармакологічна дія
Володіє антиаритмічними (lb клас) властивостями. Стабілізує клітинні мембрани, блокує натрієві канали, збільшує проникність мембран для К+. Майже не впливаючи на електрофізіологічне стан передсердя, прискорює реполяризації в шлуночках, пригнічує фазу IV деполяризації у волокнах Пуркіньє (особливо ішемізованого міокарда), зменшуючи їх автоматизм і тривалість потенціалу дії.
У терапевтичних дозах поліпшує провідність у волокнах Пуркіньє і в місці їх з'єднання з сократительным міокардом шлуночків, тим самим сприяючи ліквідації умов формування феномену «повторного входу» (re-entry), особливо в умовах ішемічного пошкоджений��я м'язи серця, наприклад, при інфаркті міокарда Вкорочує тривалість потенціалу дії та ефективного рефрактерного періоду.
Практично не впливає на провідність і скоротливість міокарда (пригнічення провідності відзначається при призначенні тільки у великих, близьких до токсичних дозах) - тривалість інтервалів PQ, QT і ширина комплексу QRS на ЕКГ не змінюється. Негативний інотропний ефект також виражений незначно і проявляється лише короткочасно при швидкому введенні препарату у великих дозахФармакокінетика
Прі парентеральному введенні абсорбція повна (швидкість абсорбції залежить від місця введення і дози). Період досягнення максимальної концентрації (Тмах) при внутрішньовенному введенні-3-5 хвилин, при внутрішньом'язовому введенні - 30-45 хв. Зв'язок з білками плазми - 50-80%. Розподіляється швидко (період напіввиведення фази розподілу - 6-9 хв), спочатку надходить у добре кровоснабжаемые тканини (серце, легені, мозок, печінка, селезінка), потім-в жирову і м'язову тканини. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр, секретується з материнським молоком (40% від концентрації у плазмі матері).
Період напіввиведення (Т1/2) (після внутрішньовенного болюсного введення) -1,5-2 год; у новонароджених - З ч. При тривалій інфузії лідокаїну протягом 24-48 год значно зростає (до 3 год). При порушенні функції печінки T1/2 збільшується в 2 рази і більше. При постійній інфузії (без введення початкової насичуючої дози) терапевтично ефективна концентрація (2-6 мкг/мл) досягається через 5-9 ч.
Метаболізується в печінці (на 90-95%) з участю мікросомальних ферментів шляхом дезалкілування аміногрупи �� розриву амідній зв'язку з утворенням активних метаболітів (моноэтилглицинксилидин і глицинксилидин), що мають Т1/2 - 2 години і 10 години відповідно. При захворюваннях печінки інтенсивність метаболізму знижується і становить від 50% до 10% від нормальної величини.
Виводиться з жовчю (частина дози піддається реабсорбції в шлунково-кишковому тракті і нирками (до 10% у незміненому вигляді). При хронічній нирковій недостатності можлива кумуляція метаболітів. Підкислення сечі сприяє збільшенню виділення лідокаїнуПобічні дії
З боку нервової системи і органів чуття: запаморочення, головний біль, зниження настрою, ейфорія, невротичні реакції, сплутаність свідомості, сонливість, шум у вухах, парестезії, диплопія, тремор, тризм мімічних м'язів обличчя, судоми, втрата свідомості
З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, брадикардія. вазодилатація, аритмія, колапс, біль у грудях, зупинка серця
Алергічні реакції: шкірний висип, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок
Місцеві реакції при спінальній анестезії - біль у спині, при эпидуральиой анестезії - випадкове влучення в субарахноїдальний простір.
Інші: нудота, мимовільні сечовипускання і дефекація, зниження лібідо, імпотенція, пригнічення дихання аж до зупинкиОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Профілактичне призначення всім без винятку хворим з гострим інфарктом міокарда не рекомендується (рутинне профілактичне призначення лідокаїну може підвищити ризик смерті за рахунок збільшення частоти виникнення а��истолий).
При неефективності лідокаїну в якості антиаритмічного засобу необхідно в першу чергу виключити гіпокаліємію. У невідкладних ситуаціях можливо обережне збільшення дози до появи побічних ефектів з боку центральної нервової системи (загальмованість, ускладнена мова), або призначення, іноді спільне, препаратів IA класу (прокаїнамід); перехід до препаратів III класу (аміодарон, бретилія тозилат).
З обережністю слід призначати при місцевій анестезії багатих кровоносними судинами органів, ��слід уникати внутрішньосудинної ін'єкції під час введення. При розведенні токсичність зменшується.
У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
При швидкому внутрішньовенному введенні може статися різке зниження артеріального тиску і розвинутися колапс.
У цих випадках застосовують мезатон, ефедрин та інші судинозвужувальні засоби.
Передозування
Симптоми: перші при��наки інтоксикації - запаморочення, нудота, блювання, ейфорія, потім - судоми мімічної мускулатури обличчя з переходом у тоникоклонические судоми скелетної мускулатури, психомоторне збудження, загальна слабкість, апное, брадикардія, зниження артеріального тиску, колапс, метгемоглобінемія, при використанні при пологах у новонародженого - брадикардія, пригнічення дихального центру, апное.
Лікування: пацієнт повинен перебувати в горизонтальному положенні, призначають інгаляцію кисню і вводять внутрішньовенно 10 мг діазепаму.
У случаях прояви судом скелетної мускулатури, останні купіруються повільним внутрішньовенним введенням 1 % розчину гексобарбитала або тіопенталу натрію.
При брадикардії - М-холінолітики (атропін), вазоконстриктори (норепінефріну, фенілефрин).
Діаліз не ефективнийСвідчення
-лікування і профілактика моно - і політопної шлуночкової екстрасистолії і тахікардії різного генезу, особливо в гострій фазі інфаркту міокардаПротипоказання
синдром слабкості синусового вузла;
-виражена брадикардія;
-атриовентрикулярная блокада 2 і 3 ступеня (за винятком випадків, коли введено зонд для стимуляції шлуночків);
-тяжкі форми хронічної серцевої недостатності;
-кардіогенний шок;
-виражена артеріальна гіпотонія, колаптоїдний стан;
-печінкова недостатність;
-гіперчутливість;
-наявність в анамнезі епілептиформних судом, викликаних лідокаїном,
-для парацервикального призначення в акушерській практиці - фетоплацентарна недостатність, недоношеність, переношеність, токс��кіз - для епідуральної анестезії - неврологічні захворювання, деформація хребта;
-для субарахноїдальної анестезії - біль у спині, захворювання центральної нервової системи (у т. ч. інфекції, пухлини), коагулопатія (викликана антикоагулянтами або порушеннями згортання крові), головний біль (у т.ч. мігрень в анамнезі), наявність домішки крові в спинно-мозкової рідини, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, парестезії, психоз, істерія, неконтактний хворий, деформація хребта
З обережністю - серцева н��достатність ступеня, серцево-судинна недостатність, печінкова недостатність, ниркова недостатність, гіповолемія, атріовентрикулярна блокада I ст., синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта, синусова брадикардія, артеріальна гіпотензія, тяжка міастенія, дитячий вік до 6 років, вагітність, період лактаціїЛікарська взаємодія
При одночасному застосуванні лідокаїну і бета-адреноблокаторів можливе посилення токсичних ефектів лідокаїну.
Нераціонально призначати лідокаїн разом з аймаліном, аміодароном, верапамілом або хінідином у зв'язку з посиленням кардіодепресивної дії
Спільне застосування лідокаїну і новокаїнаміду може спричинити збудження центральної нервової системи, галюцинації. При внутрішньовенному введенні гексеналу або тіопентал-натрію на фоні дії лідокаїну можливе пригнічення дихання.
Поєднане застосування лідокаїну і дефинина слід використовувати з обережністю, оскільки можливе зменшення резорбтивної дії лідокаїну, а також розвиток небажаного кардіодепресивного ефекту.
П��д впливом інгібіторів моноамінооксидази ймовірно посилення місцевоанестезуючої дії лідокаїну. Хворим, які приймають інгібітори моноамінооксидази, не слід застосовувати лідокаїн парентерально.
При одночасному призначенні лідокаїну і полимикисина під впливом останнього можливо посилення пригнічуючого впливу на нервово-м'язову передачу, використовуваного як антиаритмічного засобу, тому в цьому випадку необхідно слідкувати за функцією дихання хворого.
При поєднанням застосуванні лідокаїну зі снодійнимі або седативними засобами можливе посилення пригнічувальної дії на центральну нервову систему.
Під впливом циметидину внутрішньовенне введення лідокаїну викликає небажані ефекти (оглушення, сонливість, брадикардія та ін). У разі необхідності комбінованої терапії слід зменшити дозу лідокаїну.
Барбітурати, фенітоїн, рифампіцин (індуктори мікросомальних ферментів печінки) знижують ефективність (може знадобитися збільшення дози).
Знижує ефект аитимиастенических препаратів. При призначенні з ��ймалином, фенітоїном, хінідином, аміодароном можливе посилення негативного іонотропного ефекту. Серцеві глікозиди послаблюють кардіотонічний ефект, курареподобные препарати підсилюють м'язову релаксацію. Прокаїнамід підвищують ризик розвитку порушення центральної нервової системи, галюцинацій.
При внутрішньовенному введенні гексобарбитала або тіопентал натрію на фоні дії лідокаїну можливе пригнічення дихання. Антикоагулянти (у т. ч. гепарин, варфарин та ін) збільшують ризик виникнення кровотеч. Не знижує протиомикробную активність сульфаніламідів (при метаболізмі не відбувається утворення ПАБК)
