Дозировка
Препарат вводят п/к, в/м, в/в. по назначению врача в дозах в зависимости от заболевания и состояния пациента.
Лекарственная форма
Раствор для инъекций прозрачный, бесцветный или слегка желтоватого цвета.
Состав
1 мл
лидокаина гидрохлорида моногидрат (в пересчете на лидокаина гидрохлорид) 20 мг
Вспомогательные вещества: натрия хлорид - 6 мг, вода д/и - до 1 мл, натрия гидроксида раствор 1М - до pH 5.0-7.0.
Фармакологическое действие
Оказывает местноанестезирующее действие, стабилизируя мембраны нейронов, снижая их проницаемость для ионов натрия, что препятствует генерации и проведению нервных импульсов. Подавляет проведение не только болевых импульсов, но и импульсов другой модальности.
Анестезирующее действие лидокаина в 2 - 6 раз сильнее, чем прокаина (действует быстрее и дольше - до 75 мин, а после добавления эпинефрина - более 2 ч). При местном применении расширяет сосуды, не оказывает местно-раздражающего действия на ткани.
Побочные действия
Нежелательные эффекты при применении раствора лидокаина отмечаются редко, однако нельзя исключать развитие таких побочных эффектов:
Со стороны органов чувств, центральной и периферической нервной системы: слабость, повышенная утомляемость, головная боль, нистагм, эйфория, сонливость, светобоязнь, диплопия, нарушения слуха, ночные кошмары, онемения губ и языка. Кроме того, возможно развитие тремора конечностей, судорог, парестезий, моторного блока, паралича дыхательных мышц и нарушений чувствительности.
Со стороны сердца и сосудов: нарушения сердечного ритма, снижение артериального давления, поперечная блокада сердца, нарушения сердечной проводимости, боль в грудной клетке, периферическая вазодилатация. Кроме того, преимущественно при применении высоких доз лидокаина, возможно развитие коллапса, блокады сердца и остановки сердечной деятельности.
Со стороны дыхательной системы: диспноэ, апноэ, одышка.
Аллергические реакции: кожный зуд, аллергический ринит или конъюнктивит, эксфолиативный дерматит, отек Квинке, крапивница, анафилактический шок.
Другие: рвота, тошнота, болезненность в месте введения, снижение температуры тела, чувство жара и онемения конечностей, озноб.
Особенности продажи
рецептурные
Показания
Препарат предназначен для внутримышечного, подкожного введения, а также для проводниковой анестезии, инстилляции в конъюнктивальный мешок и обработки слизистых оболочек. Способ применения и дозы лидокаина гидрохлорида определяет лечащий врач индивидуально. Для местной анестезии, как правило, назначают подкожное, внутримышечное или местное (для слизистых оболочек) применение раствора лидокаина. Для проводниковой анестезии, как правило, назначают введение 100-200мг лидокаина гидрохлорида. Для обезболивания пальцев, уха и носа, как правило, назначают 40-60мг лидокаина гидрохлорида. Максимальная рекомендованная суточная доза лидокаина для взрослых (при проводниковой анестезии) составляет 200мг
Противопоказания
Раствор лидокаина гидрохлорида не применяют для терапии пациентов с индивидуальной непереносимостью компонентов препарата, а также других амидных местноанестезирующих препаратов (в том числе наличие в анамнезе судорог, развившихся в ответ на введение лидокаина гидрохлорида).
Лидокаина гидрохлорид противопоказан пациентам, страдающим атриовентрикулярной блокадой II и III степени, сердечной недостаточностью II и III степени, синдромом слабости синусового узла, синдромом Вольфа-Паркинсона-Уайта и синдромом Адамса-Стокса.
Не рекомендуется назначение лидокаина пациентам с выраженной брадикардией, артериальной гипотензией (показатели систолического артериального давления менее 90мм.рт.ст.), кардиогенным шоком и полной поперечной блокадой сердца.
Не применяют раствор лидокаина гидрохлорида при миастении, порфирии, гиповолемии, а также выраженных нарушениях функций печени и почек.
Беременным и кормящим женщинам, а также детям младше 12 лет назначение препарата Лидокаина гидрохлорид не рекомендуется.
Пациентам, страдающим глаукомой, раствор лидокаина гидрохлорида не вводят ретробульбарно.
Рекомендуется соблюдать осторожность, назначая раствор лидокаина гидрохлорида пациентам с сердечной недостаточностью, неполной атриовентрикулярной блокадой, эпилепсией, аритмией (в анамнезе).
Только после тщательного изучения соотношения риск/польза лидокаин применяют при оперативных вмешательствах на сердце, а также назначают пациентам с генетической склонностью к гипертермии и пациентам пожилого возраста.
Не следует водить автомобиль и выполнять работы, требующие повышенного внимания, в период применения раствора лидокаина гидрохлорида.
Лекарственное взаимодействие
Лидокаина гидрохлорид допускается смешивать в одном шприце только с лекарственными препаратами, в описании которых отдельно оговорена возможность смешения с лидокаином. Если препарат выпускается в форме порошка, то раствор лидокаина нельзя использовать для первичного разведения.
Строго запрещено смешивать раствор лидокаина гидрохлорида с амфотерицином, сульфатиазином и метогекситоном (при смешении этих растворов лидокаин выпадает в осадок).
Лидокаин может быть несовместим с ампициллином (в зависимости от рН раствора).
Противопоказано парентеральное введение лидокаина пациентам, получающим терапию ингибиторами моноаминоксидазы.
Лидокаина гидрохлорид усиливает действие на центральную нервную систему, включая дыхательный центр, снотворных и седативных препаратов, а также средств для наркоза, а также потенцирует эффекты препаратов, вызывающих блокаду нервно-мышечной передачи.
Этиловый спирт усиливает выраженность влияния лидокаина на дыхательную функцию.
Следует корректировать дозу лидокаина гидрохлорида при сочетанном применении с блокаторами бета-адренорецепторов, хлорпромазином, пропанололом, циметидином, хинидином, амиодароном, верапамилом, фенитоином, петидином и дизопирамидом.
Рекомендуется тщательно контролировать функцию дыхания при применении лидокаина сочетано с полимиксином В.
Лидокаин снижает выраженность кардиотонического эффекта сердечных гликозидов, а при передозировке сердечных гликозидов увеличивает выраженность атриовентрикулярной блокады.
Возможно развитие галлюцинаций при одновременном применении прокаинамида и лидокаина гидрохлорида.
Следует соблюдать осторожность при сочетанном применении лидокаина гидрохлорида с курареподобными препаратами, мексилетином, норэпинефрином, изадрином, мидазоламом, глюкагоном, барбитуратами, противосудорожными и антиаритмическими лекарственными средствами, морфином, новокаином и новокаинамидом, а также рифампицином, прениламином, фенитоином и вазоконстрикторными препаратами. Такие сочетания могут приводить к изменению фармакокинетических показателей лидокаина и увеличивать риск развития нежелательных эффектов.
(3455)
Дозування
Препарат вводять п/к, в/м, в/в. за призначенням лікаря у дозах в залежності від захворювання і стану пацієнта.
Лікарська форма
Розчин для ін'єкцій прозорий, безбарвний або злегка жовтуватого кольору.Склад
1 мл
лідокаїну гідрохлориду моногідрат (в перерахунку на лідокаїну гідрохлорид) 20 мг
Допоміжні речовини: натрію хлорид - 6 мг, вода д/і - до 1 мл, натрію гідроксиду 1М розчин - до рн 5.0-7.0.Фармакологічна дія
Надає місцевоанестезуючу дію, стабілізуючи мембрани нейронів, знижая їх проникність для іонів натрію, що перешкоджає генерації і проведення нервових імпульсів. Пригнічує проведення не тільки больових імпульсів, але й імпульсів іншої модальності.
Анестезуюча дія лідокаїну в 2 - 6 разів сильніша, ніж прокаїну (діє швидше і довше - до 75 хв, а після додавання адреналіну - більше 2 год). При місцевому застосуванні розширює судини, не чинить місцевоподразнювальної дії на тканини.Побічні дії
Небажані ефекти при застосуванні розчину лідокаїну відзначаються рідко, однак нельз�� виключати розвиток таких побічних ефектів:
З боку органів почуттів, центральної і периферичної нервової системи: слабкість, підвищена стомлюваність, головний біль, ністагм, ейфорія, сонливість, світлобоязнь, диплопія, порушення слуху, нічні кошмари, оніміння губ і мови. Крім того, можливий розвиток тремору кінцівок, судоми, парестезії, моторного блоку, паралічу дихальних м'язів і порушень чутливості.
З боку серця і судин: порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску, поперечн��я блокада серця, порушення серцевої провідності, біль у грудній клітці, периферична вазодилатація. Крім того, переважно при застосуванні високих доз лідокаїну, можливий розвиток колапсу, блокади серця та зупинки серцевої діяльності.
З боку дихальної системи: диспное, апное, задишка.
Алергічні реакції: шкірний свербіж, алергічний риніт або кон'юнктивіт, ексфоліативний дерматит, набряк Квінке, кропив'янка, анафілактичний шок.
Інші: блювання, нудота, болючість у місці введення, зниження тим��ературы тіла, відчуття жару і оніміння кінцівок, озноб.Особливості продажу
рецептурніСвідчення
Препарат призначений для внутрішньом'язового, підшкірного введення, а також для провідникової анестезії, інстиляції в кон'юнктивальний мішок та обробки слизових оболонок. Спосіб застосування та дози лідокаїну гідрохлориду визначає лікуючий лікар індивідуально. Для місцевої анестезії, як правило, призначають підшкірне, внутрішньом'язове або місцеве (для слизових оболонок) застосування розчину лідокаїну. Для провідникової анестезії, як ��равило, призначають введення 100-200мг лідокаїну гідрохлориду. Для знеболювання пальців, вуха і носа, як правило, призначають 40-60мг лідокаїну гідрохлориду. Максимальна рекомендована добова доза лідокаїну для дорослих (при провідникової анестезії) становить 200мгПротипоказання
Розчин лідокаїну гідрохлориду не застосовують для терапії пацієнтів з індивідуальною непереносимістю компонентів препарату, а також інших амідних місцевоанестезуючих препаратів (у тому числі наявність в анамнезі судом, розвинулися у відповідь на введення лідокаїна гідрохлориду).
Лідокаїну гідрохлорид протипоказаний пацієнтам, страждаючим атріовентрикулярною блокадою II і III ступеня, серцевою недостатністю II і III ступеня, синдром слабкості синусового вузла, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта і синдром Адамса-Стокса.
Не рекомендується призначення лідокаїну пацієнтам з брадикардією, артеріальною гіпотензією (показники систолічного артеріального тиску менше 90мм.рт.ст.), кардіогенним шоком та повної поперечної блокадою серця.
Не застосовують розчор лідокаїну гідрохлориду при міастенії, порфірії, гіповолемії, а також виражених порушеннях функцій печінки та нирок.
Вагітним і годуючим жінкам, а також дітям віком до 12 років призначення препарату Лідокаїну гідрохлорид не рекомендується.
Пацієнтам, які страждають глаукомою, розчин лідокаїну гідрохлориду не вводять ретробульбарно.
Рекомендується дотримуватися обережності, призначаючи розчин лідокаїну гідрохлориду пацієнтам з серцевою недостатністю, неповною атріовентрикулярною блокадою, епілепсією, аритмією (в анамнезі).
Тільки після ретельного вивчення співвідношення ризик/користь лідокаїн застосовують при оперативних втручаннях на серці, а також призначають пацієнтам з генетичною схильністю до гіпертермії і пацієнтам літнього віку.
Не слід керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги, у період застосування розчину лідокаїну гідрохлориду.Лікарська взаємодія
Лідокаїну гідрохлорид допускається змішувати в одному шприці тільки з лікарськими препаратами, в описі яких окре��про обумовлена можливість змішування з лідокаїном. Якщо препарат випускається у формі порошку, то розчин лідокаїну не можна використовувати для первинного розведення.
Суворо заборонено змішувати розчин лідокаїну гідрохлориду з амфотерицином, сульфатіазином і метогексітоном (при змішуванні цих розчинів лідокаїн випадає в осад).
Лідокаїн може бути несумісний з ампіциліном (в залежності від рН розчину).
Протипоказано парентеральне введення лідокаїну пацієнтам, які отримують терапію інгібіторами моноаміноксидази. />
Лідокаїну гідрохлорид посилює дію на центральну нервову систему, включаючи дихальний центр, снодійних і седативних препаратів, а також засобів для наркозу, а також потенціює ефекти препаратів, що викликають блокаду нервово-м'язової передачі.
Етиловий спирт посилює вираженість впливу лідокаїну на дихальну функцію.
Слід коригувати дозу лідокаїну гідрохлориду при поєднаному застосуванні з блокаторами бета-адренорецепторів, хлорпромазином, пропанололом, циметидином, хінідином, амиодароном, верапамілом, фенітоїном, петидином і дизопірамідом.
Рекомендується ретельно контролювати функцію дихання при застосуванні лідокаїну сочетано з поліміксином Ст.
Лідокаїн зменшує вираженість кардіотонічної ефекту серцевих глікозидів, а при передозуванні серцевих глікозидів збільшує вираженість атріовентрикулярної блокади.
Можливо розвиток галюцинацій при одночасному застосуванні прокаінаміда і лідокаїну гідрохлориду.
Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ��идокаина гідрохлориду з курареподібними препаратами, мексилетином, норепінефрином, изадрином, мідазоламом, глюкагоном, барбітуратами, протисудомними та антиаритмічними лікарськими засобами, морфіном, новокаїном і новокаїнамідом, а також рифампіцином, преніламіном, фенітоїном і вазоконстрикторными препаратами. Такі поєднання можуть призводити до зміни фармакокінетичних показників лідокаїну і збільшувати ризик розвитку небажаних ефектів.
