Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Либерум 0,015 n20 табл (Либерум 0,015 n20 табл)

544 грн
0 грн
Рейтинг: 31 (4.3) 5
Артикул: 5918
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

При остеоартрите суточная доза составляет 7.5 мг, при необходимости эта доза может быть увеличена до 15 мг/сут. При ревматоидном артрите препарат назначают в дозе 15 мг/сут, в зависимости от лечебного эффекта эта доза может быть снижена до 7.5 мг/сут. При анкилозирующем спондилите препарат назначают в дозе 15 мг/сут, в зависимости от лечебного эффекта эта доза может быть снижена до 7.5 мг/сут. У пациентов с повышенным риском побочных реакций рекомендуется начинать лечение с дозы 7.5 мг. У пациентов с выраженной почечной недостаточностью, находящихся на гемодиализе, доза препарата не должна превышать 7.5 мг/сут. Так как потенциальный риск побочных реакций зависит от величины дозы и продолжительности лечения следует использовать максимально возможные низкие дозы и длительность применения. Максимальная рекомендуемая суточная доза - 15 мг.

Лекарственная форма

круглые плоскоцилиндрические таб с фаской и риской, на поверхности допускается мраморность.

Состав

активные вещества: мелоксикам 7,5 мг в пересчете на сухое вещество

Вспомогательные вещества:лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, повидон, кроссповидон, аэросил, магния стеарат.

Фармакологическое действие

Нестероидный противовоспалительный препарат (НПВП), относится к производным эноловой кислоты и оказывает противовоспалительное, анальгетическое и антипиретическое действие. Выраженное противовоспалительное действие мелоксикама установлено на всех стандартных моделях воспаления.

Механизм действия мелоксикама состоит в его способности ингибировать синтез простагландинов - известных медиаторов воспаления.

Мелоксикам in vivo ингибирует синтез простагландинов в месте воспаления в большей степени, чем в слизистой оболочке желудка или почках. Эти различия связаны с более селективным ингибированием ЦОГ-2 по сравнению с ЦОГ-1. Считается, что ингибирование ЦОГ-2 обеспечивает терапевтический эффект НПВП, тогда как ингибирование постоянно присутствующего изофермента ЦОГ-1 может быть причиной побочных действий со стороны желудка и почек.

Селективность мелоксикама в отношении ЦОГ-2 подтверждена в различных тест-системах, как in vitro, так и in vivo. Селективная способность мелоксикама ингибировать ЦОГ-2 показана при использовании в качестве тест-системы цельной крови человека in vitro. Установлено, что мелоксикам (в дозах 7.5 мг и 15 мг) активнее ингибировал ЦОГ-2, оказывая большее ингибирующее влияние на продукцию простагландина Е2, стимулируемую липополисахаридом (реакция, контролируемая ЦОГ-2), чем на продукцию тромбоксана, участвующего в процессе свертывания крови (реакция, контролируемая ЦОГ-1). Эти эффекты зависели от величины дозы. В исследованиях ex vivo показано, что мелоксикам (в дозах 7.5 мг и 15 мг) не оказывал влияния на агрегацию тромбоцитов и время кровотечения.

В клинических исследованиях побочные эффекты со стороны ЖКТ в целом возникали реже при приеме мелоксикама 7.5 мг и 15 мг, чем при приеме других НПВП, с которыми проводилось сравнение. Это различие в частоте побочных эффектов со стороны ЖКТ, в основном, связано с тем, что при приеме мелоксикама реже наблюдались такие явления как диспепсия, рвота, тошнота, абдоминальные боли. Частота перфораций в верхних отделах ЖКТ, язв и кровотечений, которые были связаны с применением мелоксикама, была низкой и зависела от величины дозы препарата.

Фармакокинетика

Всасывание

Мелоксикам хорошо всасывается из ЖКТ, о чем свидетельствует высокая абсолютная биодоступность (90%) после приема внутрь. После однократного применения мелоксикама Cmax в плазме достигается в течение 5-6 ч. Одновременный прием пищи и неорганических антацидов не изменяет всасывание. При использовании препарата внутрь (в дозах 7.5 и 15 мг) его концентрации пропорциональны дозам. Устойчивое состояние фармакокинетики достигается в пределах 3-5 дней. Диапазон различий между Cmax и Cmin препарата после его приема 1 раз/сут относительно невелик и составляет 0.4-1.0 мкг/мл при использовании дозы 7.5 мг, а при использовании дозы 15 мг - 0.8-2.0 мкг/мл (приведены, соответственно, значения Cmin и Cmax в период устойчивого состояния фармакокинетики), хотя отмечались и значения, выходящие за указанный диапазон. Cmax в плазме в период устойчивого состояния фармакокинетики достигается в течение 5-6 ч после приема внутрь.

Распределение

Мелоксикам очень хорошо связывается с белками плазмы, особенно с альбумином (99%). Проникает в синовиальную жидкость, концентрация в синовиальной жидкости составляет примерно 50% концентрации в плазме. Vd после многократного приема внутрь мелоксикама (в дозах от 7.5 мг до 15 мг) составляет около 16 л, с коэффициентом вариации от 11 до 32%.

Метаболизм

Мелоксикам почти полностью метаболизируется в печени с образованием 4 фармакологически неактивных производных. Основной метаболит, 5'-карбоксимелоксикам (60% от величины дозы), образуется путем окисления промежуточного метаболита, 5'-гидроксиметилмелоксикама, который также экскретируется, но в меньшей степени (9% от величины дозы). Исследования in vitro показали, что в данном метаболическом превращении важную роль играет изофермент CYP2C9, дополнительное значение имеет изофермент CYP3A4. В образовании двух других метаболитов (составляющих соответственно 16% и 4% от величины дозы препарата) принимает участие пероксидаза, активность которой, вероятно, индивидуально варьирует.

Выведение

Выводится в равной степени через кишечник и почками, преимущественно в виде метаболитов. В неизмененном виде с калом выводится менее 5% от величины суточной дозы, в моче в неизмененном виде препарат обнаруживается только в следовых количествах. Средний T1/2 мелоксикама варьирует от 13 до 25 ч. Плазменный клиренс составляет в среднем 7-12 мл/мин после однократного приема мелоксикама.

Фармакокинетика в особых клинических случаях

Недостаточность функции печени, а также слабо выраженная почечная недостаточность существенного влияния на фармакокинетику мелоксикама не оказывает. Скорость выведения мелоксикама из организма значительно выше у пациентов с умеренно выраженной почечной недостаточностью. Мелоксикам хуже связывается с белками плазмы у пациентов с терминальной почечной недостаточностью. При терминальной почечной недостаточности увеличение Vd может привести к более высоким концентрациям свободного мелоксикама, поэтому у этих пациентов суточная доза не должна превышать 7.5 мг.

Пожилые пациенты по сравнению с молодыми пациентами имеют сходные фармакокинетические показатели. У пожилых пациентов средний плазменный клиренс в период равновесного состояния фармакокинетики немного ниже, чем у молодых пациентов. У женщин пожилого возраста более высокие значения AUC и более длинный T1/2, по сравнению с молодыми пациентами обоих полов.

Побочные действия

Внутри системно-органных классов по частоте возникновения побочных эффектов используются следующие категории: очень часто (?1/10); часто (?1/100, <1/10); нечасто (?1/1000, <1/100); редко (?1/10 000, <1/1000); очень редко (<1/10 000); не установлено.

Со стороны системы кроветворения: нечасто - анемия; редко - изменение числа клеток крови, включая изменения лейкоцитарной формулы, лейкопения, тромбоцитопения.

Со стороны иммунной системы: частота не установлена - анафилактический шок, анафилактоидные/анафилактические реакции; нечасто - другие реакции гиперчувствительности немедленного типа.

Со стороны нервной системы: часто - головная боль; нечасто - головокружение, сонливость.

Со стороны психики: часто - изменения настроения; частота не установлена - спутанность сознания, дезориентация.

Со стороны органов чувств: нечасто - вертиго; редко - конъюнктивит, нарушения зрения, включая нечеткость зрения, шум в ушах.

Со стороны пищеварительной системы: часто - боль в животе, диспепсия, диарея, тошнота, рвота; нечасто - скрытое или явное желудочно-кишечное кровотечение, гастрит, стоматит, запор, вздутие живота, отрыжка, транзиторные изменения показателей функции печени (например, повышение активности трансаминаз или билирубина); редко - гастродуоденальные язвы, колит, эзофагит; очень редко - перфорация ЖКТ, гепатит.

Со стороны кожи и подкожных тканей: нечасто - ангионевротический отек, зуд, кожная сыпь; редко - токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона, крапивница; очень редко - буллезный дерматит, многоформная эритема; частота не установлена - фотосенсибилизация.

Со стороны дыхательной системы: редко - бронхиальная астма (у пациентов с аллергией к ацетилсалициловой кислоте или другим НПВП).

Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - повышение АД, чувство "прилива" крови к лицу; редко - сердцебиение.

Со стороны мочевыделительной системы: нечасто - изменения показателей функции почек (повышение уровня креатинина и/или мочевины в сыворотке крови), нарушения мочеиспускания, включая острую задержку мочи; очень редко - острая почечная недостаточность.

Совместное применение с лекарственными средствами, угнетающими костный мозг (например, метотрексат) может спровоцировать цитопению.

Желудочно-кишечное кровотечение, язва или перфорация могут приводить к летальному исходу.

Как и для других НПВП не исключена возможность появления интерстициального нефрита, гломерулонефрита, почечного медуллярного некроза, нефротического синдрома.

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

Пациенты с заболеваниями ЖКТ должны регулярно наблюдаться. При возникновении язвенного поражения ЖКТ или желудочно-кишечного кровотечения необходимо отменить.

Желудочно-кишечное кровотечение, язвы и перфорации могут возникать в ходе лечения в любое время как при наличии настораживающих симптомов или сведений о серьезных желудочно-кишечных осложнениях в анамнезе, так и при отсутствии этих признаков. Последствия данных осложнений в целом более серьезны у лиц пожилого возраста.

При применении НПВП могут развиваться такие серьезные реакции со стороны кожи, как эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз. Поэтому следует уделять особое внимание пациентам, сообщающим о развитии нежелательных явлений со стороны кожи и слизистых оболочек, а также реакций повышенной чувствительности к препарату, особенно, если подобные реакции наблюдались в течение предыдущих курсов лечения. Развитие подобных реакций наблюдается, как правило, в течение первого месяца лечения. В случае появления первых признаков кожной сыпи, изменения слизистых оболочек или других признаков гиперчувствительности должен рассматриваться вопрос о прекращении применения препарата

Описаны случаи при приеме НПВП повышения риска развития серьезных сердечно-сосудистых тромбозов, инфаркта миокарда, приступа стенокардии, возможно со смертельным исходом. Такой риск повышается при длительном применении препарата, а также у пациентов с выше указанными заболеваниями в анамнезе и предрасположенных к таким заболеваниям.

НПВП ингибируют в почках синтез простагландинов, которые участвуют в поддержании почечной перфузии. Применение НПВП у пациентов со сниженным почечным кровотоком или уменьшенным ОЦК может привести к декомпенсации скрыто протекающей почечной недостаточности. После отмены НПВП функция почек обычно восстанавливается до исходного уровня. В наибольшей степени риску развития этой реакции подвержены пожилые пациенты, пациенты, у которых отмечается дегидратация, застойная сердечная недостаточность, цирроз печени, нефротический синдром или острые нарушения функции почек, пациенты, одновременно принимающие диуретические средства, ингибиторы АПФ, антагонисты рецепторов ангиотензина II, а также пациенты, перенесшие серьезные хирургические вмешательства, которые ведут к гиповолемии. У таких пациентов в начале терапии следует тщательно контролировать диурез и функцию почек.

Применение НПВП совместно с диуретиками может приводить к задержке натрия, калия и воды, а также к снижению натрийуретического действия мочегонных средств. В результате этого у предрасположенных пациентов возможно усиление признаков сердечной недостаточности или гипертензии. Поэтому необходим тщательный контроль состояния таких пациентов, а также у них должна поддерживаться адекватная гидратация. До начала лечения необходимо исследование функции почек.

В случае проведения комбинированной терапии следует также контролировать функцию почек.

При использовании препарата сообщалось об эпизодическом повышении уровня трансаминаз или других показателей функции печени в сыворотке крови. В большинстве случаев это повышение было небольшим и преходящим. Если выявленные изменения существенны или не уменьшаются со временем, препарат следует отменить и проводить наблюдение за выявленными лабораторными изменениями.

Ослабленные или истощенные пациенты могут хуже переносить нежелательные явления, поэтому таким пациентам требуется тщательное наблюдение.

Мелоксикам, также как и другие НПВП, может маскировать симптомы инфекционного заболевания.

Как препарат, ингибирующий синтез циклооксигеназы/простагландина, препарат может оказывать влияние на фертильность, и поэтому не рекомендуется женщинам, имеющим трудности с зачатием. В связи с этим у женщин, проходящих обследование по этому поводу, рекомендуется отмена приема препарата .

У пациентов со слабой или умеренной почечной недостаточностью (КК более 25 мл/мин) коррекции дозы не требуется.

У пациентов с циррозом печени (компенсированным) коррекции дозы не требуется.

Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами

Специальных клинических исследований влияния препарата на способность управлять автомобилем и механизмами не проводилось. Однако при управлении автомобилем и работе с механизмами следует принимать во внимание возможность развития головокружения, сонливости, нарушения зрения или других нарушений со стороны ЦНС. Пациентам следует соблюдать осторожность при вождении автомобиля и управлении механизмами.



Передозировка



Данных о случаях, связанных с передозировкой препарата накоплено недостаточно. Вероятно, будут присутствовать симптомы, свойственные передозировке НПВП, в тяжелых случаях: сонливость, нарушения сознания, тошнота, рвота, боли в эпигастрии, желудочно-кишечное кровотечение, острая почечная недостаточность, изменения АД, остановка дыхания, асистолия.

Лечение: антидот не известен, в случае передозировки препарата следует провести эвакуацию содержимого желудка и общую поддерживающую терапию. Колестирамин ускоряет выведение мелоксикама.

Показания

Симптоматическое лечение:

— остеоартроз (артроз, дегенеративные заболевания суставов), в т.ч. с болевым компонентом;

— ревматоидный артрит;

— анкилозирующий спондилит

Противопоказания

— полное или неполное сочетание бронхиальной астмы, рецидивирующего полипоза носа и околоносовых пазух и непереносимости ацетилсалициловой кислоты или других НПВП (в т.ч. в анамнезе);

— эрозивно-язвенные поражения желудка и двенадцатиперстной кишки в стадии обострения или недавно перенесенные;

— воспалительные заболевания кишечника - болезнь Крона или язвенный колит в стадии обострения;

— тяжелая печеночная недостаточность;

— тяжелая почечная недостаточность (если не проводится гемодиализ, КК менее 30 мл/мин, а также при подтвержденной гиперкалиемии), прогрессирующее заболевание почек;

— активное желудочно-кишечное кровотечение, недавно перенесенное цереброваскулярное кровотечение или установленный диагноз заболеваний свертывающей системы крови;

— выраженная неконтролируемая сердечная недостаточность;

— терапия периоперационных болей при проведении шунтирования коронарных артерий;

— беременность;

— лактация (грудное вскармливание);

— детский возраст до 18 лет;

— редкая наследственная непереносимость галактозы (в максимальной суточной дозе препарата с дозой мелоксикама 7.5 мг и 15 мг содержится 47 мг и 20 мг лактозы соответственно);

— гиперчувствительность к активному ингредиенту или вспомогательным компонентам препарата (существует вероятность перекрестной чувствительности к ацетилсалициловой кислоте и другим НПВП).

С осторожностью:

— заболевания ЖКТ в анамнезе (язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, заболевания печени);

— застойная сердечная недостаточность;

— почечная недостаточность (КК 30-60 мл/мин);

— ИБС;

— цереброваскулярные заболевания;

— дислипидемия/гиперлипидемия;

— сахарный диабет;

— сопутствующая терапия следующими препаратами: пероральные ГКС, антикоагулянты (в т.ч. варфарин), антиагреганты, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (в т.ч. циталопрам,

флуоксетин, пароксетин, сертралин);

— заболевания периферических артерий;

— пожилой возраст;

— длительное использование НПВП;

— курение;

— частое употребление алкоголя.

Применение при беременности и кормлении грудью

Применение препарата противопоказано при беременности.

Известно, что НПВП проникают в грудное молоко, поэтому применение препарата в период кормления грудью противопоказано.

Лекарственное взаимодействие

При одновременном применении с мелоксикамом других ингибиторов синтеза простагландинов, в т.ч. ГКС и салицилатов (ацетилсалициловая кислота), увеличивается риск образования язв ЖКТ и желудочно-кишечных кровотечений вследствие синергизма действия. Совместное применение мелоксикама и других НПВП не рекомендуется.

Антикоагулянты для приема внутрь, гепарин для системного применения, тромболитические средства при одновременном применении с мелоксикамом повышают риск развития кровотечения. В случае одновременного применения необходим тщательный контроль за свертывающей системой крови.

Антитромбоцитарные препараты, ингибиторы обратного захвата серотонина при одновременном применении с мелоксикамом повышают риск развития кровотечения. В случае одновременного применения необходим тщательный контроль свертывающей системой крови.

НПВП повышают уровень лития в плазме, посредством уменьшения выведения его почками. Одновременное применение мелоксикама с препаратами лития не рекомендуется. В случае необходимости одновременного применения рекомендуется тщательный контроль концентрации лития в плазме в течение всего курса применения препаратов лития.

НПВП могут уменьшать канальцевую секрецию метотрексата, тем самым, повышая его концентрацию в плазме. Одновременное применение мелоксикама и метотрексата (в дозе более 15 мг в неделю) не рекомендуется. В случае одновременного применения необходим тщательный контроль функции почек и формулой крови. Мелоксикам может усиливать гематологическую токсичность метотрексата, особенно у пациентов с нарушением функции почек. При совместном применении мелоксикама и метотрексата в течении 3 дней возрастает риск повышения токсичности последнего.

Есть данные, что НПВП могут снижать эффективность внутриматочных контрацептивных устройств, однако это не доказано.

Применение НПВП на фоне приема диуретиков в случае обезвоживания пациентов сопровождается риском развития острой почечной недостаточности.

НПВП снижают эффект антигипертензивных средств (бета-адреноблокаторы, ингибиторы АПФ, вазодилататоры, диуретики), вследствие ингибирования простагландинов, обладающих вазодилатирующими свойствами.

Совместное применение НПВП и антагонистов рецепторов ангиотензина II усиливает эффект снижения клубочковой фильтрации. У пациентов с нарушением функции почек это может привести к развитию острой почечной недостаточности.

Колестирамин, связывая мелоксикам в ЖКТ, приводит к его более быстрому выведению.

НПВП, оказывая действие на почечные простагландины, могут усиливать нефротоксичность циклоспорина.

При использовании совместно с мелоксикамом лекарственных препаратов, которые обладают известной способностью ингибировать CYP2C9 и/или CYP3A4 (или метаболизируются при участии этих ферментов), следует принимать во внимание возможность фармакокинетического взаимодействия.

Нельзя исключить возможность взаимодействия с гипогликемическими препаратами для приема внутрь.

При одновременном применении антацидов, циметидина, дигоксина и фуросемида, значимого фармакокинетического взаимодействия выявлено не было.
(4918)


Дозування

При остеоартриті добова доза становить 7.5 мг, при необхідності ця доза може бути збільшена до 15 мг/добу. При ревматоїдному артриті препарат призначають у дозі 15 мг/добу, залежно від лікувального ефекту ця доза може бути знижена до 7.5 мг/добу. При анкілозуючому спондилоартриті препарат призначають у дозі 15 мг/добу, залежно від лікувального ефекту ця доза може бути знижена до 7.5 мг/добу. У пацієнтів з підвищеним ризиком побічних реакцій рекомендується починати лікування з дози 7.5 мг. У пацієнтів з вираженою нирковою недостаточн��стю, які перебувають на гемодіалізі, доза препарату не повинна перевищувати 7.5 мг/добу. Так як потенційний ризик побічних реакцій залежить від величини дози і тривалості лікування слід використовувати максимально можливі низькі дози і тривалість застосування. Максимальна рекомендована добова доза - 15 мг.

Лікарська форма

круглі плоскоциліндричні таб з фаскою і рискою, на поверхні допускається мармуровість.

Склад

активні речовини: мелоксикам 7,5 мг у перерахуванні на суху речовину

Допоміжні речовини:л��ктозы моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон, кроссповидон, аеросил, магнію стеарат.

Фармакологічна дія

Нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), відноситься до похідних эноловой кислоти і має протизапальну, анальгетичну та антипиретическое дію. Виражену протизапальну дію мелоксикаму встановлено на всіх стандартних моделях запалення.

Механізм дії мелоксикаму полягає в його здатності інгібувати синтез простагландинів відомих медіаторів уоспаления.

Мелоксикам in vivo інгібує синтез простагландинів у місці запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках. Ці відмінності пов'язані з більш селективним інгібуванням ЦОГ-2 у порівнянні з ЦОГ-1. Вважається, що інгібування ЦОГ-2 забезпечує терапевтичний ефект НПЗП, тоді як інгібування постійно присутнього ізоферменту ЦОГ-1 може бути причиною побічних дій з боку шлунка та нирок.

Селективність мелоксикаму відносно ЦОГ-2 підтверджена в різних тест-системах, як in vitro, так і in vivo. Селективна здатність мелоксикаму інгібувати ЦОГ-2 показана при використанні в якості тест-системи цільної крові людини in vitro. Встановлено, що мелоксикам (в дозах 7.5 мг та 15 мг) активніше ингибировал ЦОГ-2, надаючи більший інгібуючий вплив на продукцію простагландину Е2, стимулируемую липополисахаридом (реакція, контрольована ЦОГ-2), ніж на продукцію тромбоксану, який бере участь у процесі згортання крові (реакція, контрольована ЦОГ-1). Ці ефекти залежали від величини дози. У дослідженнях ex vivo показано, що крейда��икам (в дозах 7.5 мг та 15 мг) не впливав на агрегацію тромбоцитів та час кровотечі.

У клінічних дослідженнях побічні ефекти з боку ШКТ в цілому виникали рідше при прийомі мелоксикаму 7.5 мг та 15 мг, ніж при прийомі інших НПЗЗ, з якими проводилося порівняння. Це розходження в частоті побічних ефектів з боку ШКТ, в основному, пов'язано з тим, що при прийомі мелоксикаму рідше спостерігалися такі явища як диспепсія, блювання, нудота, абдомінальні болі. Частота перфорацій у верхніх відділах ШКТ, виразок і кровотеч, які булоі пов'язані з застосуванням мелоксикаму, була низькою і залежала від величини дози препарату.

Фармакокінетика

Всмоктування

Мелоксикам добре всмоктується з ШКТ, про що свідчить висока абсолютна біодоступність (90%) після прийому всередину. Після одноразового застосування мелоксикаму Cmax в плазмі досягається протягом 5-6 год. Одночасний прийом їжі і неорганічних антацидів не змінює всмоктування. При використанні препарату всередину (в дозах 7.5 і 15 мг) його концентрації пропорційні дозам. Стійкий стан фармакокінетики досягненьпіддається в межах 3-5 днів. Діапазон відмінностей між Cmax і Cmin препарату після його прийому 1 раз/добу відносно невеликий і складає 0.4-1.0 мкг/мл при використанні дози 7.5 мг, а при використанні дози 15 мг - 0.8-2.0 мкг/мл (наведено, відповідно, значення Cmin та Cmax у період стійкого стану фармакокінетики), хоча спостерігалися і значення, що виходять за вказаний діапазон. Cmax в плазмі у період стійкого стану фармакокінетики досягається протягом 5-6 год після прийому всередину.

Розподіл

Мелоксикам дуже добре зв'язується з білками плазми, особливо з альбуміном (99%). Проникає в синовіальну рідину, концентрація в синовіальній рідині становить приблизно 50% від концентрації в плазмі. Vd після багаторазового прийому внутрішньо мелоксикаму (в дозах від 7.5 мг до 15 мг) становить близько 16 л, з коефіцієнтом варіації від 11 до 32%.

Метаболізм

Мелоксикам майже повністю метаболізується в печінці з утворенням 4 фармакологічно неактивних похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), формується шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гидроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що в даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє ізофермент CYP2C9, додаткове значення має ізофермент CYP3A4. В утворення двох інших метаболітів (складових відповідно 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює.

Виведення

Виводиться рівною мірою через кишечник і нирками, переважно у вигляді метаболитов. У незміненому вигляді з калом виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі в незміненому вигляді препарат виявляється тільки в слідових кількостях. Середній T1/2 мелоксикаму варіює від 13 до 25 ч. Плазмовий кліренс становить в середньому 7-12 мл/хв після одноразового прийому мелоксикаму.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

Недостатність функції печінки, а також слабко виражена ниркова недостатність суттєвого впливу на фармакокінетику мелоксикаму не надає. Швидкість виведення мелоксикаму з організму значно вище у пацієнтів з помірно вираженою нирковою недостатністю. Мелоксикам гірше зв'язується з білками плазми у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення Vd може призвести до більш високих концентрацій вільного мелоксикаму, тому у цих пацієнтів добова доза не повинна перевищувати 7.5 мг.

Пацієнти літнього віку порівняно з молодими пацієнтами мають подібні фармакокінетичні показники. У літніх пацієнтів середній плазмовий кліренс у пеперіод рівноважного стану фармакокінетики трохи нижче, ніж у молодих пацієнтів. У жінок похилого віку більш високі значення AUC і більш довгий T1/2, у порівнянні з молодими пацієнтами обох статей.

Побічні дії

Всередині системно-органних класів по частоті виникнення побічних ефектів використовуються наступні категорії: дуже часто (?1/10); часто (?1/100, <1/10); нечасто (?1/1000, <1/100); рідко (?1/10 000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); не встановлено.

З боку системи кровотворення: рідко - анемія; рідко - зміна кількості клітин крові, включаючи зміни лейкоцитарної формули, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: частота не встановлена - анафілактичний шок, анафілактоїдні/анафілактичні реакції; нечасто - інші реакції гіперчутливості негайного типу.

З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто - запаморочення, сонливість.

З боку психіки: часто - зміни настрою; частота не встановлена - сплутаність свідомості, дезорієнтація.

З боку органів чуття: нечасто - вертиго; рідко - конъюнктивит, порушення зору, включаючи нечіткість зору, шум у вухах.

З боку травної системи: часто - біль у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто - приховане або явне шлунково-кишкова кровотеча, гастрит, стоматит, запор, здуття живота, відрижка, транзиторні зміни показників функції печінки (наприклад, підвищення активності трансаміназ або білірубіну); рідко - гастродуоденальні виразки, коліт, езофагіт; дуже рідко - перфорація ШКТ, гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - ангіоневротичний набряк, свербіж, шкірний висип; рідко - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, кропив'янка; дуже рідко - бульозний дерматит, багатоформна еритема; частота не встановлена - фотосенсибілізація.

З боку дихальної системи: рідко - бронхіальна астма (у пацієнтів з алергією до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП).

З боку серцево-судинної системи: нечасто - підвищення артеріального тиску, відчуття "припливу" крові до обличчя; рідко - серцебиття.

З боку сечовидільної системи: нечасто - зміни показу��ялин функції нирок (підвищення рівня креатиніну та/або сечовини в сироватці крові), порушення сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі; дуже рідко - гостра ниркова недостатність.

Спільне застосування з лікарськими засобами, що пригнічують кістковий мозок (наприклад, метотрексат) може спровокувати цитопению.

Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть призводити до летального результату.

Як і для інших НПЗП не виключена можливість появи інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, почечн��го медуллярного некрозу, нефротичного синдрому.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Пацієнти із захворюваннями ШКТ повинні регулярно спостерігатися. При виникненні виразкового ураження ШКТ або шлунково-кишкової кровотечі необхідно скасувати.

Шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорації можуть виникати під час лікування у будь-який час за наявності загрозливих симптомів або даних про серйозних шлунково-кишкових ускладненнях в анамнезі, так і при відсутності цих ознак. Наслідки даних осложнений в цілому більш серйозні в осіб літнього віку.

При застосуванні НПЗП можуть розвиватися такі серйозні реакції з боку шкіри, як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Тому слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які повідомляють про розвиток небажаних явищ з боку шкіри та слизових оболонок, а також реакцій підвищеної чутливості до препарату, особливо, якщо подібні реакції спостерігались протягом попередніх курсів лікування. Розвиток подібних реакцій спостеється, як правило, протягом першого місяця лікування. У разі появи перших ознак шкірного висипу, зміни слизових оболонок або інших ознак гіперчутливості має розглядатися питання про припинення застосування препарату

Описані випадки при прийомі НПЗП підвищення ризику розвитку серйозних серцево-судинних тромбозів, інфаркту міокарда, напади стенокардії, можливо зі смертельним результатом. Такий ризик підвищується при тривалому застосуванні препарату, а також у пацієнтів з вище зазначеними захворюваннями в анамне��е і схильних до таких захворювань.

НПЗП інгібують в нирках синтез простагландинів, які беруть участь в підтриманні ниркової перфузії. Застосування НПЗП у пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком або зменшеним ОЦК може призвести до декомпенсації приховано протікає ниркової недостатності. Після відміни НПЗП функція нирок зазвичай відновлюється до вихідного рівня. Найбільшою мірою ризику розвитку цієї реакції схильні пацієнти літнього віку, пацієнти, у яких відзначається дегідратація, застійна серцева недост��точність, цироз печінки, нефротичний синдром або гострі порушення функції нирок, пацієнти, які одночасно приймають діуретичні засоби, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, а також пацієнти, що перенесли серйозні хірургічні втручання, які ведуть до гіповолемії. У таких пацієнтів на початку терапії слід ретельно контролювати діурез і функцію нирок.

Застосування НПЗП разом із діуретиками може призводити до затримки натрію, калію та води, а також до зниження натрійуретичного дії мочегонных коштів. В результаті цього у схильних пацієнтів можливе посилення ознак серцевої недостатності або гіпертензії. Тому необхідний ретельний контроль стану таких пацієнтів, а також у них повинна підтримуватися адекватна гідратація. До початку лікування необхідне дослідження функції нирок.

У разі проведення комбінованої терапії слід контролювати функцію нирок.

При використанні препарату повідомлялося про епізодичному підвищення рівня трансаміназ або інших показників функції печені в сироватці крові. У більшості випадків це підвищення було невеликим і минущим. Якщо виявлені істотні зміни або не зменшуються з часом, препарат слід відмінити і проводити спостереження за виявленими лабораторними змінами.

Ослаблені або виснажені пацієнти можуть гірше переносити небажані явища, тому таким пацієнтам потрібно ретельне спостереження.

Мелоксикам, як і інші НПЗП, може маскувати симптоми інфекційного захворювання.

Як препарат, інгібуючий синтез цвклооксигеназы/простагландину, препарат може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, що мають труднощі із зачаттям. У зв'язку з цим у жінок, які проходять обстеження з цього приводу, рекомендується відміна прийому препарату .

У пацієнтів зі слабкою або помірною нирковою недостатністю (КК понад 25 мл/хв) коригування дози не потрібно.

У пацієнтів з цирозом печінки (компенсованим) корекції дози не потрібно.

Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
r /> Спеціальних клінічних досліджень впливу препарату на здатність керувати автомобілем і механізмами не проводилось. Однак при керуванні автомобілем та роботі з механізмами слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення, сонливість, порушення зору або інших порушень з боку ЦНС. Пацієнтам слід дотримуватися обережності при водінні автомобіля і управління механізмами.



Передозування



Даних про випадки, пов'язаних з передозуванням препарату накопичено недостатньо. Веро��тно, будуть присутні симптоми, властиві передозуванні НПЗП, у важких випадках: сонливість, порушення свідомості, нудота, блювання, болі в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, гостра ниркова недостатність, зміни артеріального тиску, зупинка дихання, асистолія.

Лікування: антидот невідомий, у разі передозування препарату слід провести евакуацію вмісту шлунка та загальну підтримуючу терапію. Колестирамін прискорює виведення мелоксикаму.

Свідчення

Симптоматичне лікування:

— остеоартроз (артроз, дегенера��ивные захворювання суглобів), в т. ч. з больовим компонентом;

— ревматоїдний артрит;

— анкілозуючий спондиліт

Протипоказання

— повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та навколоносових пазух, і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (у т. ч. в анамнезі);

— ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення або нещодавно перенесені;

— запальні захворювання кишечника - хвороба Крона або виразковий коліт у стадії пробострения;

— тяжка печінкова недостатність;

— тяжка ниркова недостатність (якщо не проводиться гемодіаліз, КК менше 30 мл/хв, а також при підтвердженої гіперкаліємії), прогресуюче захворювання нирок;

— активна шлунково-кишкова кровотеча, нещодавно перенесене цереброваскулярна кровотеча або встановлений діагноз захворювань системи згортання крові;

— виражена неконтрольована серцева недостатність;

— терапія періопераційних болю при проведенні шунтування дооронарных артерій;

— вагітність;

— лактація (грудне вигодовування);

— дитячий вік до 18 років;

— рідкісна спадкова непереносимість галактози (в максимальній добовій дозі препарату з дозою мелоксикаму 7.5 мг та 15 мг міститься 47 мг і 20 мг лактози відповідно);

— гіперчутливість до активного інгредієнта або допоміжних компонентів препарату (існує ймовірність перехресної чутливості до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП).

З обережністю:

— заболеванія ШКТ у анамнезі (виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, захворювання печінки);

— застійна серцева недостатність;

— ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв);

— ІХС;

— цереброваскулярні захворювання;

— дисліпідемія/гіперліпідемія;

— цукровий діабет;

— супутня терапія наступними препаратами: пероральні ГКС, антикоагулянти (у т. ч. варфарин), антиагреганти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (у т. ч. циталопрам,

флуоксетин, пароксетин, сертралін);

— захворювання периферичних артерій;

— літній вік;

— тривале використання НПЗП;

— куріння;

— часте вживання алкоголю.

Застосування при вагітності і годуванні грудьми

Застосування препарату протипоказано при вагітності.

Відомо, що НПЗП проникають у грудне молоко, тому застосування препарату в період годування груддю протипоказане.

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні з мелоксикамом інших інгібіторів синтезу простагландинов, в т. ч. ГКС і саліцилатів (ацетилсаліцилова кислота), збільшується ризик утворення виразок ШКТ та шлунково-кишкових кровотеч внаслідок синергізму дії. Спільне застосування мелоксикаму та інших нестероїдних протизапальних засобів не рекомендується.

Антикоагулянти для прийому всередину, гепарин для системного застосування, тромболітичні засоби при одночасному застосуванні з мелоксикамом підвищують ризик розвитку кровотечі. У разі одночасного застосування необхідний ретельний контроль за системою згортання крові.

Антитромбоцита��ві препарати, інгібітори зворотного захоплення серотоніну при одночасному застосуванні з мелоксикамом підвищують ризик розвитку кровотечі. У разі одночасного застосування необхідний ретельний контроль за системою згортання крові.

НПЗП підвищують рівень літію в плазмі через зменшення виведення його нирками. Одночасне застосування мелоксикаму з препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності одночасного застосування рекомендується ретельний контроль концентрації літію в плазмі протягом всього курсу при��іни препаратів літію.

НПЗП можуть зменшувати канальцеву секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи його концентрацію в плазмі. Одночасне застосування мелоксикаму і метотрексату (в дозі понад 15 мг / тиждень) не рекомендується. У разі одночасного застосування необхідний ретельний контроль функції нирок та формулою крові. Мелоксикам може підсилювати гематологічну токсичність метотрексату, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. При сумісному застосуванні мелоксикаму і метотрексату протягом 3 днів зростає ризик пов��ності токсичності останнього.

Є дані, що НПЗП можуть знижувати ефективність внутрішньоматкових контрацептивних пристроїв, однак це не доведено.

Застосування НПЗЗ на тлі прийому діуретиків у разі зневоднення пацієнтів супроводжується ризиком розвитку гострої ниркової недостатності.

НПЗП знижують ефект антигіпертензивних засобів (бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, вазодилататори, діуретики), внаслідок інгібування простагландинів, що володіють вазодилатирующими властивостями.

Спільне застосування НПЗП та антагоністи рецепторів ангіотензину II посилює ефект зниження клубочкової фільтрації. У пацієнтів з порушенням функції нирок, це може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності.

Колестирамін, пов'язуючи мелоксикам у ШКТ, призводить до більш швидкому виведенню.

НПЗП, надаючи дію на ниркові простагландини, можуть посилювати нефротоксичність циклоспорину.

При використанні спільно з мелоксикамом лікарських препаратів, які володіють відомою здатністю інгібувати CYP2C9 та/або CYP3A4 (або метаболізуються за участю цих ферментів), слід брати до уваги можливість фармакокінетичної взаємодії.

Не можна виключити можливість взаємодії з гіпоглікемічними препаратами для прийому всередину.

При одночасному застосуванні антацидів, циметидину, дигоксину та фуросеміду, значущої фармакокінетичної взаємодії виявлено не було.
Форма выпуска: 20 таб в уп
Беречь от детей: Да
Производитель: ФАРМАК ПАО
Общее описание: НПВП (Нестероидный противовоспалительный препарат)
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Действующие вещества: Мелоксикам
Страна происхождения: Украина
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка