Дозировка
Внутрь один или два раза в сутки (через каждые 24 или 12 часов). Таблетки следует принимать, не разжевывая и запивая достаточным количеством воды (от 0,5 до 1 стакана). Препарат можно принимать перед едой или в любое время между приемами пищи, так как прием пищи не влияет на абсорбцию препарата. Препарат следует принимать не менее чем через 2 часа до или через 2 часа после приема препаратов, содержащих магнии и/или алюминий, железо, цинк или сукральфаг (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»). Учитывая то, что биодоступность левофлоксацина при приеме левофлокеацииа в таблетках равна 99-100 %, в случае перевода пациента с внутривенной инфузии левофлоксацина на прием таблеток, следует продолжать лечение в той же дозе, которая применялась при внутривенной инфузии (см. раздел «Фармакокинетика»),
Передозировка
Симптомы: нарушения сознания, включая спутанность сознания, головокружение, судороги, возможно развитие тошноты, эрозивных поражений слизистых оболочек желудочно-кишечного тракта, удлинение ин тервала QT, галлюцинации, тремор. В случае передозировки требуется тщательное наблюдение за пациентом, включая ЭКГ - мониторирование. Лечение: симптоматическое. В случае острой передозировки показано промывание желудка и введение антацидов для защиты слизистой оболочки желудка. Специфического антидота не существует, диализ неэффективен.
Лекарственная форма
таблетки, покрытые пленочной оболочкой розоватооранжевого цвета, овальные двояковыпуклые. На срезе от белого до светло-желтого цвета.
Состав
Состав на одну таблетку:
Активное вещество: левофлоксацина гемигидрат, что эквивалентно левофлоксацину - 512,46 мг (500,00 мг);
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая - 44,69 мг; кросповндон - 7,85 мг, натрия стеарилфумарат - 1,41 мг,; кроскармеллоза натрия - 6.15 мг кремния диоксид коллоидный - , 15,38 мг, ; мальтодекстрип -, 24,60 мг магния стеарат - , 2,46 мг.
Оболочка: Опадрай оранжевый 20A2300I8 (OPADRY Orange 20A2300I8) - 7,500 мг, 15,000 мг, 22,500 мг [гидроксипропилметилцеллюлоза 2910/гипромеллоза 6 сР (Е464) -3,300 мг, 6,600 мг, 9,900 мг; титана диоксид (Е171) — 0,688 мг, 1,375 мг, 2,063 мг; тальк -1,575 мг, 3.150 мг, 4,725 мг; гипролоза (гидроксипропилиеллгалоза, клуцел ЕЕ) (Е463) -1,925 мг, 3,851 мг, 5.776 мг; краситель солнечный закат желтый (Е 110) - 0,012 мг, 0,024 мг, 0,036 мг|.
Фармакологическое действие
Левофлоксацин - синтетический антибактериальный препарат широкого спектра действия из группы фторх и полонов, содержащий в качестве активного вещества левофлоксацин -леновращающий изомер офлоксацииа. Блокирует ДНК-гиразу (топоизомеразу II) и топоизомеразу IV, нарушает суперспирализацию и сшивку разрывов ДНК. ингибирует синтез ДНК, вызывает глубокие морфологические изменения в цитоплазме, клеточной стенке п мембранах чувствительных микроорганизмов.
Левофлоксацин активен в отношении большинства штаммов микроорганизмов как в условиях in vitro, так и in vivo.
In vitro
Чувствительные микроорганизмы (Ml IK < 2 мг/л; зона ингибирования > 17 мм) Аэробные грамположительные микроорганизмы:
Bacillus antlimcis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus spp.. Enterococcus faecal is, Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagu/ase-negative methi-S(l) (коагулазонегативные метициллинчувствительные/умеренно чувствительные штаммы, в том числе метициллинчувствительные штаммы Staphylococcus aureus metbi-S (метициллинчуаствительпые),Staphylococcus epidermidis methi-S (метициллинчувствительные), Staphylococcus spp. CNS (коагулазонегативные), Streptococci группы С и G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes. Streptococcus pneumonia\0009pent l/S/R\0009(пенициллинчувствительные/умеренно чувствительные/резистентные), пенициллин-вствительные/резистентные штаммы Viridans streptococci peni-S/R).
Аэробные грам отрицательные микроорганизмы:
Acinetobacter spp. (в т. ч. Acinetobacter haumanii), Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii. Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т. ч. Enterohacter aerogenes, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus spp. (в г. ч. Haemophilus ducreyi, Haemophilus parainfluenzae, ампициллин
чувствительные/ре шетентные штаммы Haemophilus influenzae ampi-S/R ), Helicobacter pylori, Klebsiella spp. (в т. ч. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae), Moraxela catarrhalis [)+/()- (продуцирующие и непродуцирующие бета-лактамазу штаммы), Morganella morganii, Neisseria meningitidis. Neisseria gonorrhoeae non PPNG/PPNG (непродуцирующие и продуцирующие пенициллиназу), Pasteurella spp. (в т. ч. Pasteurella cam's, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp. (в т. ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii). Pseudomonas spp. (в т. ч.Pseudomonas aeruginosa - госпитальные инфекции, вызванные Pseudomonas aeruginosa, могут потребовать комбинированного лечения), Serratia spp. (в т. ч. Serratia marcescens), Salmonella spp.A на)poom,ie микроорганизмы:
Baeteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus, Propionibacterium spp., Veilonella spp.
Другие микроорганизмы:
Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp. (в т. ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis). Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urea/yticum.
Умеренно чувствительные микроорганизмы (МИК = 4 мг/л; зона ингибирования = 16-14 мм)
Аэробные грим положительные микроорганизмы:
Corynebacterium urea/yticum. С'orynebacterium xerosis, Enterococcus Jaecium, Staphylococcus epidermidis methi-R (метициллинрезистентпые штаммы), Staphylococcus liaemolyticus methi-R ('метициллинрсзистентные штаммы).
Аэробные грамотрицателиные микроорганизмы: Campylobacter jejuni/coli.
Анаэробные микроорганизмы: Frevotella spp., Porphyromonas spp.
Устойчивые микроорганизмы (МПК > 8 мг/л; зона ингибирования < 13 мм)
Аэробные грамположительные микроорганизмы:
Staphylococcus spp. (коагулазоотри нательные метициллинрсзистентные штаммы, в т. ч. метнцнллинрезистептные штаммы Staphylococcus aureus).
Аэробные грамотри нательные микроорганизмы: Alcaligenes xylosoxidans.
Анаэробные микроорганизмы: Baeteroides thetaiotaomicron.
Другие микроорганизмы: Mycobacterium avium.
Резистентность
Резистентность к левофлоксацину развивается в результате поэтапного процесса мутаций генов, кодирующих обе топоизомеразы типа II: ДНК-гиразу и топомзомеразу IV. Другие механизмы резистентности, такие как механизм влияния на пснсграционныс барьеры микробной клетки (механизм, характерный для Pseudomonas aeruginosa) и механизм эффлюкса (активного выведения противомикробного средства из микробной клетки), могут также уменьшать чувствительность микроорганизмов к левофлоксацину.
В связи с особенностями механизма действия левофлоксаципа обычно не наблюдается перекрестной резистентности между левофлоксацином и другими противомикробными средствами.
Клиническая эффективность (эффективность в клинических исследованиях при лечении инфекции, вызываемых перечисленными ниже микроорганизмами):
Аэробные грамположительные микроорганизмы:
Enterococcus Jaecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes.
Аэробные грамотрицательные микроорганизмы:
Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parain/luenzae, Klebsiella pneumoniae, MoraxeUa (Branhamella) catarrhalis, Morganeila morganii, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa. Serratia marcescens. Другие:
Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae.
Фармакокинетика
Абсорбция
После перорального приема левофлоксацин быстро и практически полностью всасывается из желудочно-кишечного тракта. Прием пищи мало влияет на скорость и полноту абсорбции. Абсолютная биодоступность при приеме внутрь составляет 99-100 %. Максимальная концентрация в плазме достигается через 1-2 ч и для дозы левофлоксаципа 250 mi', 500 мг и 750 мг равняется 2,8 мкг/мл, 5,2 мкг/мл и 8.0 мкг/мл соответственно. Фармакокинетика левофлоксаципа является линейной в диапазоне о т 50 до 1000 мг. После приема разовой или многократной дозы количество всосавшегося препарата прямо пропорционально принятой дозе. Равновесная концентрация в плазме при приеме 500 мг левофлоксаципа I или 2 раза в сутки достигается через 48 ч.
Распределение
Средний объем распределения левофлоксацина варьирует от 74 до 112 л. Связывание с белками плазмы 30-40 %. Хорошо проникает в органы и ткани: слизистую оболочку бронхов, жидкость эпителиальной выстилки, альвеолярные макрофаги (концентрация в тканях легких в 2-5 раз превышает концентрацию в плазме), легочную ткань, костную ткань, органы мочеполовой системы, полиморфиоядериые лейкоциты.
Метаболизм
Левофлоксацин метаболизнруется в незначительной степени (5 % принятой дозы). Нго метаболитами являются деметиллевофлоксацин и N-оксид левофлоксацин, которые
выводятся почками. Левофлоксацин является стереохимически стабильным и не подвергается хиральным превращениям.
Выведение
После приема внутрь левофлоксацин относительно медленно выводится из плазмы (период нолувыведепия 6-Х часов). Выводится из организма преимущественно почками путем клубочковой фильтрации и канальцевой секреции. В неизменном виде ночками выводится 70 % принятой внутрь дозы в течение 24 ч и 87 % - за 48 ч. 4 % принятой внутрь дозы выводи тся кишечником в течение 72 ч.
Фармакокинетика отдельных групп пациентов
Фармакокинетика левофлоксацина у мужчин и у женщин не различается.
При почечной недостаточности фармакокинетика левофлоксацина изменяется. По мере снижения функции почек выведение через почки и почечный клиренс снижаются, а период полувыведения увеличивается.
Фармакокинетика у пациентов пожилого возраста не отличается от таковой у молодых пациетов, за исключением различий, связанных с клиренсом креатинина.
Побочные действия
Указанные ниже побочные эффекты представлены в соответствии со следующими градациями частоты их возникновения: очень часто (> 1/10), часто (> 1/100 до < 1/10), нечасто (> 1/1000 до < 1/100), редко (> 1/10000 до < 1/1000), очень редко (< 1/10000), неуточнепная частота (по имеющимся данным определить частоту встречаемости не предегавляется возможлiым).
Со стороны нервной системы: часто - головная боль, головокружение; нечасто -сонливость, тремор, диегевзия (извращение вкуса); редко - парестезия, судороги (см. раздел «Особые указания»); неуточнепная частота - периферическая сенсорная нейропатия, периферическая сенсорно-моторная нейропатия, дискинезия, экетрапирамидные расстройства, потеря вкусовых ощущений, пароемия (расстройство ощущения запаха, особенно субъективное ощущение запаха, объективно отсутствующего), включая потерю обоняния, обморок, доброкачественная внутричерепная гипертензия.
Психические расстройство: часто - бессонница; нечасто - чувс тво беспокойс тва, тревога, спутанность сознания; редко - психические нарушения (например, галлюцинации, паранойя), депрессия, ажитация, нарушение сна, ночные кошмары; неуточнепная частота
-нарушение психики с нарушением поведения с причинением себе вреда, включая суицидальные мысли и суицидальные попытки.
Со стороны органа зрения: очень редко - нарушения зрения, такие как расплывчатость видимого изображения; неуточнепная частота - преходящая потеря зрения.
Со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения, нечасто - верти го (чувство отклонения или кружения собственного тела или окружающих предметов); редко-звон в ушах; неуточненная частота - снижение слуха, потеря слуха.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко - синусовая тахикардия, ощущение сердцебиения, снижение артериального давления; неуточнепная частота - удлинение интервала QT, желудочковые нарушения ритма, желудочковая тахикардия, желудочковая тахикардия типа «пируэт», которые могут приводить к остановке сердца (см. разделы «Передозировка», «Особые указания»).
Со стороны крови и лимфатической системы: нечасто - эозинофилия, лейкопения; редко-нейтропения, тромбоцитопения; неуточненая частота панцитопення, агранулоцитоз, гемолитическая анемия.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: часто - тошнота, рвота, диарея; нечасто -боль в животе, диспепсия, метеоризм, запор; неуточненная частота - геморрагическая
диарея, которая в очень редких случаях может быть признаком энтероколита, включая псевдомембранозный колит (см. раздел «Особые указания»), панкреатит.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: часто - повышение активности аланииа.мииотрансферазы, аспартатаминотрансферазы, щелочной фосфатазы, гам.ма-глутамнлтрансфсразы; нечасто - повышение концентрации билирубина; пеуточнеппая частота - тяжелая печеночная недостаточность, включая случаи развития острой печеночной недостаточности, иногда с фатальным исходом, особенно у пациентов с тяжелым основным заболеванием (например, у пациентов с сепсисом); гепатит, желтуха. Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: нечасто -одышка; неуточненная частота - бронхоспазм, аллергический пиевмонит.
Со стороны обмена веществ и питания: нечасто - анорексия; редко - гипогликемия (повышение аппетита, испарина, дрожь, нервозность); неуточненная частота -гипергликемия, гипогликемическая кома (ем. раздел «Особые указания»).
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: нечасто - артралгня, миалгия; редко - поражение сухожилий (например, ахиллова сухожилия), включая тендинит, мышечная слабость,которая может быть опасна у пациентов с псевдоиаралитической миастенией (см. раздел «С осторожностью»); неуточненная частота - рабдомиолиз, разрыв сухожилия (например, ахиллова сухожилия). Этот побочный эффект может наблюдаться в течение 48 часов после начала лечения и может носить двусторонний характер), разрыв связок, разрыв мышц, артри т (см. раздел «Особые указания»).
Со стороны почек и мочевыводящих путей: нечасто - гиперкреатиинемия; редко -острая почечная недостаточность (например, вследствие развития интерстициального нефрита).
Со стороны кожи и подкожных тканей: нечасто - сыпь, зуд, крапивница, гипергидроз; неуточиенная частота - злокачественная экссудативная эритема (синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный иекролиз (синдром Лайелла), реакции фотосенсибилизации, лейкоцитокластический васкулит, стоматит, экссудативная многоформная эритема. Реакции со стороны кожи и слизистых оболочек, анафилактические и анафилактоидные реакции могут иногда развиваться даже после приема первой дозы препарата.
Инфекционные и паразитарные заболевания: нечасто - грибковые инфекции, развитие резистентности патогенных микроорганизмов.
Со стороны иммунной системы: редко - ангионевротический отек; неуточненная частота -анафилактический шок, анафилактоидный шок.
Анафилактические и анафилактоидные реакции могут иногда развиваться даже после приема первой дозы препарата.
Общие расстройства: нечасто - астения; редко - пирексия (повышение температуры тела); неуточненная частота - боль (включая боль в спине, груди и конечностях).
Другие возможные нежелательные эффекты, относящиеся ко всем фторхинолонам: очень редко-приступы порфирии у пациентов с порфирией.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Госпитальные инфекции, вызванные сипегпойной палочкой (Pseudomonas aeruginosa), могут потребовать комбинированной терапии.
Распространенность приобретенной резистентности высеваемых штаммов микроорганизмов может изменяться в зависимости от географического региона и с течением времени. В связи е этим требуется информация о резистентности к препарату в конкретной стране. Для терапии тяжелых инфекций или при неэффективности лечения должен быть установлен микробиологический диагноз с выделением возбудителя и определением его чувствительности к левофлоксацину.
Метициллин-резистептный золотистый стрептококк
Имеется высокая вероятность того, что метициллен-резистентный золотистый стрептококк будет резистентным к фторхинолонам, включая левофлоксацин. Поэтому левофлоксацин не рекомендуется для лечения установленных или предполагаемых инфекций, вызываемых метициллин-резистентным золотистым стрептококком, в случае если лабораторные анализы не подтвердили чувствительности этого микроорганизма к левофлоксацину.
Пациенты, предрасположенные к развитию судорог
Как и другие хиполоны, левофлоксацин должен с большой осторожностью применяться у пациентов е предрасположенностью к судорогам. К таким пациен там относятся пациенты с предшествующими поражениями ЦНС, такими как инсульт, тяжелая черепно-мозговая травма; пациенты, одновременно получающие препараты, снижающие порог судорожной готовности головного мозга, такие как фенбуфен и другие подобные ему нестероидные противовоспалительные препараты или другие препараты, понижающие порог судорожной готовности, такие как теофиллин (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарствен пыми средства ми»),
Развившаяся во время или после лечения левофлоксацниом диарея, особенно тяжелая, упорная и/или с кровью может быть симптомом псевдомембранозного колита, вызываемого Clostridium difficile. В случае подозрения на развитие псевдомембранозного колита лечение левофлоксацниом следует немедленно прекратить и сразу же начать специфическую антибиотикотсрапию (ванкомицин, тейкопланин или метронидазол внутрь). Препараты, тормозящие перистальтику кишечника, противопоказаны.
Редко наблюдаемым тендинит при применении хинблонов, включая левофлоксацин, может приводить к разрыву сухожилий, включая ахиллово сухожилие. Этот побочный эффект может развиться в течение 48 часов после начала лечения и может быть двусторонним. Пациенты пожилого возраста в большей степени предрасположены к развитию тендинита. Риск разрыва сухожилий может повышаться при одновременном приеме глюкокортикостероидов. При подозрении на тендинит следует немедленно прекратить лечение препаратом Левофлоксацин и начать соответствующее лечение пораженного сухожилия, например, обеспечив ему достаточную иммобилизацию (см. разделы «Противопоказания» и «11обочпое действие»).
Реакции гиперчувствительности
Левофлоксацин может вызывать серьезные, потенциально фатальные, реакции гнперчувствнтсльности (ангионевротический отек, анафилактический шок), даже при применении начальных доз (см. раздел «Побочное действие»). Пациентам следует немедленно прекратить прием препарата и обратиться к врачу.
Тяжелые буллезные реакции
При приеме левофлоксацииа наблюдались случаи тяжелых буллезных кожных реакций, таких как синдром Стивенса-Джонсона или токсический эпидермальный некролиз (см. раздел «Побочное действие»). В случае развития каких-либо реакций со стороны кожи или слизистых оболочек пациент должен немедленно обратиться к врачу и не продолжать лечение до его консультации.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей
Сообщалось о случаях развития печеночного некроза, включая развитие фатальной печеночной недостаточности при применении левофлоксацииа, главным образом, у пациентов с тяжелыми основными заболеваниями, например, с сепсисом (см. раздел «Побочное действие»). Пациенты должны быть предупреждены о необходимости прекращения лечения и срочного обращения к врачу в случае появления признаков и симп томов поражения печени, таких как анорексия, желтуха, по темнение мочи, зуд и боли в животе.
Пациенты с почечной недостаточностьюТак как левофлоксацин окскретируется главным образом ночками, у пациентов с нарушением функции ночек требуется обязательный контроль функции почек, а также коррекция режима дозирования (см. раздел «Способ применения и дозы»). При лечении пациентов пожилого возраста следует иметь в виду, что больные этой группы часто страдают нарушениями функции почек.
Предотвращение развития реакций фотосенсибилизации.
Хотя фотосенсибилизация при применении лсвофлоксаципа встречается очень редко, для предотвращения ее развития пациентам не рекомендуется во время лечения и в течение 48 часов после окончания лечения левофлоксацином подвергаться без особой необходимости сильному солнечному или искусственному ультрафиолетовому облучению (например, посещать солярии).
Суперинфекция
Как и при применении других антибиотиков, применение левофлоксацина, особенно в течение длительного времени, может приводить к усиленному размножению нечувствительных к нему микроорганизмов (бактерии н грибов), что может вызывать изменения микрофлоры, которая в норме присутствует у человека, ч то может приводить к развитию супериифекции. Поэтому в ходе лечения обязательно проводить повторную оценку состояния пациента и, в случае развития во время лечения супериифекции, следует принимать соответс твующие меры.
Удлинение интервала QT
Сообщалось об очень редких случаях удлинения интервала QT у пациентов, получавших фторхинолоны, включая левофлоксацин. При применении фторх и полонов, включая лсвофлоксацин, следует соблюдать осторожность у пациентов с известными факторами риска удлинения интервала QT: у пациентов с нескорректированными электролитными нарушениями (с гипокалпсмиеи, гипомапшемисй); с синдромом врожденного удлинения интервала QT; с заболеваниями сердца (сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, брадикардия); при одновременном приеме лекарственных средств, способных удлинять интервал QT, таких как антиаритмические средства IA и III класса, трициклические антидепрессанты, макролиды, нейролептики.
Пациен ты пожилого возраста и пациен ты женского пола могут быть более чувствительны к препаратам, удлиняющим интервал QT. Поэтому следует с осторожностью применять у них фторхинолоны, включая левофлоксацин (см. разделы «С осторожностью», «Способ применения и дозы», «Побочное действие», «Передозировка» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
Пациенты с недостаточностью глюко-6-фосфатдегидрогеназы. У пациентов с латентным или манифестированным дефицитом глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы имеется предрасположенность к гемолитическим реакциям при лечении хинолонами, что следует принимать во внимание при лечении левофлоксацином.
Гипо- и гипергликемия (дисгликемия).
Как и при применении других хинолонов, при применении левофлоксацииа наблюдались случаи развития гипо- и гипергликемии, обычно у пациентов е сахарным диабетом, получающих одновременно лечение пероральными гипогликемическими препаратами (например, глнбеикламидом) или препаратами инсулина. Сообщалось о случаях развития гипогликемической комы. У пациентов е сахарным диабетом требуется тщательный мониторинг концентрации глюкозы в крови (ем. раздел «Побочное действие»). Периферическая невропатия
У пациентов, получающих фторхинолоиы, включая левофлокеацин, отмечалась сенсорная и сенсорно-моторная периферическая невропатия, начало которой может бы ть быстрым. Пели у пациента появляются симптомы невропатии, применение левофлоксацииа должно бы ть прекращено. Это минимизирует возможный риск развития необратимых изменений.
Обострение псевдо паралитической миастении (myasthenia gravis)
Фторхинолоны, включая левофлоксацин, характеризуются блокирующей нервно-мышечное проведение активностью и могут усилива ть мышечную слабость у пациентов с псевдопаралитической миастенией. В пострегистрационном периоде наблюдались неблагоприятные реакции, включая легочную недостаточность, потребовавшую проведение искусственной вентиляции легких, и смертельный исход, которые ассоциировались с применением фторхииолонов у пациентов с псевдопаралитической миастенией. Применение левофлоксацииа у пациента с установленным диагнозом псевдопаралитической миастении не рекомендуется (см. раздел «Побочное действие»). Применение при воздушно-капельном пути заражения сибирской язвой Применение левофлоксацииа у человека по этому показанию основано на данных чувствительности к нему Bacillus anthracis, полученных в исследованиях in vitro и в экспериментальных исследованиях, проведенных на животных, а также на ограниченных данных применения левофлоксацииа у человека. Лечащие врачи должны обращаться к национальным и/или международным документам, которые отражают выработанную общими усилиями точку зрения по лечению сибирской язвы
Психотические реакции
При применении хннолонов, включая левофлоксацин, сообщалось о развитии психотических реакций, которые в очень редких случаях прогрессировали до развития суицидальных мыслей и нарушений поведения с причинением себе вреда (иногда после приема разовой дозы левофлоксацииа (см. раздел «Побочное действие»)). При развитии таких реакций лечение левофлоксацином следует прекратить и назначить соответствующую терапию. Следует с осторожностью назначать препарат пациентам с психозами или пациентам, имеющим в анамнезе психические заболевания.
Нарушение зрения
При развитии любых нарушении зрения необходима немедленная консультация офтальмолога (см. раздел «11обочпое действие»).
Влияние на лабораторные тесты
У пациентов, принимающих левофлоксацин, определение опиатов в моче может приводить к ложноположительным результатам, которые следует подтверждать более специфическими методами.
Левофлоксацип может ингибировать рост Mycobacterium tuberculosis и приводить в дальнейшем к ложноотрицатсльным результатам бактериологического диагноза туберкулеза.
Влияние на способность управлять транспортными средствами м механизмами
Следует соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятиями другими потенциально опасными видами деятельности, так как некоторые побочные эффекты левофлоксацина, такие как головокружение, сонливость и расстройства зрения, могут отрицательно влиять на способность управления транспортными средствами и выполнения потенциально опасных видов деятельности, требующих повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
Бактериальные инфекции у взрослых, чувствительные к левофлоксацину:
-острый бактериальный синусит;
-обострение хронического бронхита;
-внебольничная пневмония;
-неосложненные инфекции мочевыводящих путей;
-осложненные инфекции мочевыводящих путей (включая острый пиелонефрит);
-хронический бактериальный простатит;
-инфекции кожных покровов и мягких тканей (в том числе нагноившиеся атеромы, абсцесс, фурункулез);
-туберкулез (в составе комплексной терапии лекарственно-устойчивых форм);
-профилактика и лечение сибирской язвы при воздушно-капельном пути заражения.
Противопоказания
-повышенная чувствительность к левофлоксацину, другим фтор.хннолоиам или другим компонентам препарата в анамнезе;
-эпилепсия;
-псевдопаралитическая миастения (myasthenia gravis);
-поражения сухожилий, связанные с приемом фторхинолонов в анамнезе;
детский и подростковый возраст до 18 лет (в связи с незавершенностью роста скелета, так как нельзя полностью исключить риск поражения хрящевых точек роста);
беременность (нельзя полностью исключить риск поражения хрящевых точек роста у плода);
период лактации (нельзя полностью исключить риск поражения хрящевых точек роста костей у ребенка).
С осторожностью
предрасположенность к судорожным реакциям (у пациентов с предшествующими поражениями центральной нервной системы (ЦМС), у пациентов, одновременно получающих препараты, снижающие порог судорожной готовности головного мозга (фенбуфен, теофиллин));
латентный или манифестированный дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы (повышенный риск гемолитических реакции при лечении хинолонами);
-нарушение функции почек (требуется контроль за функцией почек, а также коррекция режима дозирования, см. «Способ применения и дозы»);
-у пациентов е известными факторами риска удлинения интервала QT: у пациентов пожилого возраста (старше 65 лет), у пациентов женского пола, у пациентов е нескорректированными 'электролитными нарушениями (гипокалиемия, гипомагииемия); с синдромом врожденного удлинения интервала QT; у пациентов е сердечной недостаточностью, инфарктом миокарда, брадикардией; при одновременном приеме лекарственных препаратов, удлиняющих интервал QT (антиаритмичсские IA и III классов, трициклические антидепрессанты, нейролептики, макролиды);
у пациентов с сахарным диабетом, получающих пероральные гипогликемические препараты (возрастает риск гипогликемии);
у пациентов с тяжелыми нежелательными реакциями на другие фторхинолоны, такими как тяжелые неврологические реакции (повышенный риск возникновения аналогичных нежелательных реакций при применении лсвофлоксацина);
-у пациентов с психозами или у пациентов, имеющих в анамнезе психические заболевания.
Применение при беременности и в период грудного вскармливании
Левофлоксацип противопоказан для применения у беременных женщин и женщин в период грудного вскармливания
Лекарственное взаимодействие
Взаимодействия, требующие соблюдения осторожности
С препаратами, содержащими магний, алюминий, железо и цинк, дидапозипом Препараты, содержащие двухвалентные или трехвалентные катионы, такие как соли цинка или железа (лекарственные препараты для лечения анемии), магний и/или алюмипий-содсржащие препараты (такие как антациды), диданозин (только лекарственные формы, содержащие в качестве буфера алюминий или магний), рекомендуется принимать не менее чем за 2 часа до или через 2 часа после приема препарата Левофлоксацин.
Соли кальция оказывают минимальный эффект на абсорбцию Левофлоксацина при его приеме внутрь.
С сукральфатом
Действие левофлоксацина значительно ослабляется при одновременном применении сукральфата. Пациентам, получающим левофлоксации и сукральфат, рекомендуется принимать сукральфат через 2 часа после приема левофлоксацина.
С теофиллином, фенбуфеном или подобными лекарственными препаратами из группы нестероидных противовоспалительных препаратов, снижающими порог судорожной
активности головного мозга.
Фармакокинетического взаимодействия левофлоксацина с теофиллином не выявлено. Однако при одновременном применении хинолонов и теофиллина, нестероидных противовоспалительных препаратов и других препаратов, снижающих порог судорожной готовности головного мозга, воможно выраженное снижение порога судорожной готовности мозга. Концентрация левофлоксацина при одновременном приеме (фенбуфена повышается только на 13 %.
С непрямыми антикоагулянтами
У пациентов, получавших лечение левофлоксацином в комбинации с непрямыми антикоагулянтами (например, варфарином), наблюдалось повышение протромбинового времени/международного нормализованного отношения и/илн развитие кровотечения, в том числе и тяжелого. Поэтому при одновременном применении непрямых антикоагулянтов и левофлоксацина необходим регулярный контроль показателей свертывания крови.
С пробеницидом и циметидином
При одновременном применении лекарственных препаратов, нарушающих почечную канальцевую секрецию, таких какпробеницид и циметндин, и левофлоксацмиа, следует соблюдать осторожность, особенно у пациентов с почечной недостаточностью. Циметидип и пробепицид замедляют выведение левофлоксацина на 24 % и 34 %, соответственно. Маловероятно, что это может иметь клиническое значение при нормальной функции почек.
С циклоспорином
Левофлоксацин увеличивает период полувыведения циклоспорина на 33 %. Гак как это увеличение является клинически незначимым, коррекции дозы циклоспорина при его одновременном применении с левофлоксацином ис требуется.
С глюкокортикостероидами
Одновременный прием глюкокортикостероидов повышает риск разрыва сухожилий.
С лекарственными препаратами, удлиняющими интервал ОТ
Левофлоксацин, как и другие фторхинолоны, должен применяться с осторожностью у пациентов, получающих препараты, удлиняющие интервал QT (например, антиаритмические средства класса IA и III. трициклические антидепрессанты, макролиды, нейролептики).
Прочие
Результаты проведенных клинико-фармакологических исследований по изучению возможных фармакокинетических взаимодействий левофлоксацина с дигоксином, глибенкламидом, рапитидипом, варфарином показали, что фармакокинетика левофлоксацина при одновременном применении с этими препаратами не изменяется в достаточной степени, чтобы оно имело клиническое значение.
(188)
Дозування
Всередину один або два рази на добу (через кожні 24 чи 12 годин). Таблетки слід приймати, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю води (від 0,5 до 1 склянки). Препарат можна приймати перед їжею або у будь-який час між прийомами їжі, оскільки прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату. Препарат слід приймати не менш ніж за 2 години до або через 2 години після прийому препаратів, що містять магнії та/або алюміній, залізо, цинк або сукральфаг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Враховуючи те, що біодоступність левофлоксацину при прийомі левофлокеацииа в таблетках дорівнює 99-100 %, у випадку переведення пацієнта з внутрішньовенної інфузії левофлоксацину на прийом таблеток, слід продовжувати лікування у тій же дозі, яка застосовувалася при внутрішньовенній інфузії (див. розділ «Фармакокінетика»),Передозування
Симптоми: порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, запаморочення, судоми, можливий розвиток нудоти, ерозивних уражень слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, подовження ін тервала QT, галюцинації, тремор. У разі пе��едозировки потрібне ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ - моніторування. Лікування: симптоматичне. У разі гострого передозування показане промивання шлунка та введення антацидів для захисту слизової оболонки шлунка. Специфічного антидоту не існує, діаліз неефективний.
Лікарська форма
таблетки, вкриті плівковою оболонкою розоватооранжевого кольору, овальні двоопуклі. На зрізі від білого до світло-жовтого кольору.Склад
Склад на одну таблетку:
Активна речовина: левофлоксацину гемиг��драт, що еквівалентно левофлоксацину - 512,46 мг (500,00 мг);
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 44,69 мг; кросповндон - 7,85 мг, натрію стеарилфумарат - 1,41 мг,; кроскармелоза натрію - 6.15 мг кремнію діоксид колоїдний - , 15,38 мг, ; мальтодекстрип -, 24,60 мг магнію стеарат - , 2,46 мг.
Оболонка: Опадрай помаранчевий 20A2300I8 (OPADRY Orange 20A2300I8) - 7,500 мг, 15,000 мг, 22,500 мг [гідроксипропілметилцелюлоза 2910/гіпромелоза 6 сР (Е464) -3,300 мг, 6,600 мг, 9,900 мг; титану діоксид (Е171) — 0,688 мг, 1,375 мг, 2,063 мг; тальк -1,575 мг, 3.150 мг, 4,725 мг; гипролоза (гідроксипропилиеллгалоза, клуцел ЇЇ) (Е463) -1,925 мг, 3,851 мг, 5.776 мг; барвник сонячний жовтий захід (Е 110) - 0,012 мр, 0,024 мг, 0,036 мг|.Фармакологічна дія
Левофлоксацин - синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії з групи фторх і полонов, що містить в якості активної речовини левофлоксацин -леновращающий ізомер офлоксацииа. Блокує ДНК-гіразу (топоизомеразу II) і топоизомеразу IV, порушує суперспирализацию та зшивання розривів ДНК. інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни в цитоплазмі, мочной стінці п мембранах чутливих мікроорганізмів.
Левофлоксацин активний відносно більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo.
In vitro
Чутливі мікроорганізми (Ml IK < 2 мг/л; зона інгібування > 17 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми:
Bacillus antlimcis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus spp.. Enterococcus faecal is, Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagu/ase-negative methi-S(l) (коагулазонегативні метициллинчувствительные/помірно чутливі штами, в тому числі метициллинчувствительные штами Staphylococcus aureus metbi-S (метициллинчуаствительпые),Staphylococcus epidermidis methi-S (метициллинчувствительные), Staphylococcus spp. CNS (коагулазонегативні), Streptococci групи С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes. Streptococcus pneumonia\0009pent l/S/R\0009(пенициллинчувствительные/помірно чутливі/резистентні), пеніцилін-вствительные/резистентні штами Viridans streptococci penis/R).
Аеробні грам негативні мікроорганізми:
Acinetobacter spp. (в т. ч. Acinetobacter haumanii), Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii. Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т. ч. Enterohacter aerogenes, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus spp. (р. ч. Haemophilus ducreyi, Haemophilus parainfluenzae, ампіцилін
чутливі/ре шетентные штами Haemophilus influenzae ampi-S/R ), Helicobacter pylori, Klebsiella spp. (в т. ч. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae), Moraxela catarrhalis [)+/()- (що продукують та непродуцирующие бета-лактамази штами), Morganella morganii, Neisseria meningitidis. Neisseria gonorrhoeae non PPNG/PPNG (непродуцирующие і продукують пеніциліназу), Pasteurella spp. (в т. ч. Pasteurella cam's, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp. (в т. ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii). Pseudomonas spp. (в т. ч. Pseudomonas aeruginosa - госпітальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть потребувати комбінованого лікування), Serratia spp. (в т. ч. Serratia marcescens), Salmonella spp.A)poom,ie мікроорганізми:
Baeteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus, Propionibacterium spp., Veilonella spp.
Інші мікроорганізми:
Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp. (в т. ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis). Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urea/yticum.
Помірно чутливі мікроорганізми (МІК = 4 мг/л; зона інгібування = 16-14 мм)
Аеробні грим позитивні мікроорганізми:
Corynebacterium urea/yticum. З'являється orynebacterium xerosis, Enterococcus Jaecium, Staphylococcus epidermidis methi-R (метициллинрезистентпые штами), Staphylococcus liaemolyticus methi-R ('метициллинрсзистентные штами).
Аеробні грамотрицателиные мікроорганізми: Campylobacter jejuni/coli.
Анаеробні мікроорганізми: Frevotella spp., Porphyromonas spp.
Стійкі мікроорганізми (МПК > 8 мг/л; зона інгібування < 13 мм)
Аеробні грампозитивні мікроорганізми:
Staphylococcus spp. (коагулазоотри натільні метициллинрсзистентные штами, в т. ч. метнцнллинрезистептные штами Staphylococcus aureus).
Аеробні грамотри натільні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans.
/> Анаеробні мікроорганізми: Baeteroides thetaiotaomicron.
Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium.
Резистентність
Резистентність до левофлоксацину розвивається в результаті поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомеразу II типу: ДНК-гіразу і топомзомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пснсграционныс бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм эффлюкса (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати відчуття��ительность мікроорганізмів до левофлоксацину.
У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксаципа зазвичай не спостерігається перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами.
Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при лікуванні інфекції, що викликаються перерахованими нижче мікроорганізмами):
Аеробні грампозитивні мікроорганізми:
Enterococcus Jaecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми:
Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parain/luenzae, Klebsiella pneumoniae, MoraxeUa (Branhamella) catarrhalis, Morganeila morganii, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa. Serratia marcescens. Інші:
Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae.Фармакокінетика
Абсорбція
Після перорального прийому левофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Прийом їжі мало впливає на швидкість і повноту абсорбції. Абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо становить 99-100 %. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-2 год та дози левофлоксаципа 250 mi', 500 мг та 750 мг дорівнює 2,8 мкг/мл, 5,2 мкг/мл і 8.0 мкг/мл відповідно. Фармакокінетика левофлоксаципа є лінійною в діапазоні від 50 до 1000 мг. Після прийому разової або багаторазової дози кількість всмокталася препарату прямо пропорційно прийнятій дозі. Рівноважна концентрація в плазмі при прийомі 500 мг левофлоксаципа I або 2 рази на добу досягається через 48 год.
Розподіл
Середній об'єм розподілу левофлоксацину варіює від 74 до 112 л. Зв'язування з білками плазми 30-40 %. Добре проникає в органи і ��кані: слизову оболонку бронхів, рідина епітеліальної вистилки, альвеолярні макрофаги (концентрація у тканинах легенів у 2-5 разів перевищує концентрацію в плазмі), легеневу тканину, кісткову тканину, органи сечостатевої системи, полиморфиоядериые лейкоцити.
Метаболізм
Левофлоксацин метаболизнруется незначною мірою (5 % прийнятої дози). Нго метаболітами є деметиллевофлоксацин і N-оксид левофлоксацин, які
виводяться нирками. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає хіральні превращениям.
Виведення
Після прийому внутрішньо левофлоксацин відносно повільно виводиться з плазми (період нолувыведепия 6-Х годин). Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції. У незмінному вигляді нічками виводиться 70 % прийнятої внутрішньо дози протягом 24 год і 87 % - за 48 год. 4 % прийнятої внутрішньо дози виводь ться кишечником протягом 72 год.
Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів
Фармакокінетика левофлоксацину у чоловіків і у жінок не розрізняється.
При нирковій недостаточности фармакокінетика левофлоксацину змінюється. У міру зниження функції нирок виведення через нирки і нирковий кліренс знижуються, а період напіввиведення збільшується.
Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку не відрізняється від такої у молодих паціетов, за винятком відмінностей, пов'язаних із кліренсом креатиніну.Побічні дії
Зазначені нижче побічні ефекти представлені у відповідності з наступними градаціями частоти їх виникнення: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 до < 1/10), нечасто (> 1/1000 до < 1/100), р��дко (> 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), неуточнепная частота (за наявними даними визначити частоту зустрічальності не предегавляется возможліым).
З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення; нечасто -сонливість, тремор, диегевзия (збочення смаку); рідко - парестезія, судоми (див. розділ «Особливі вказівки»); неуточнепная частота - периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсорно-моторна нейропатія, дискінезія, экетрапирамидные розлади, втрата смакових відчуттів, пароемия (розлад ощуроз запаху, особливо суб'єктивне відчуття запаху, об'єктивно відсутнього), включаючи втрату нюху, запаморочення, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.
Психічні розлади: часто - безсоння; нечасто - відчуває тво беспокойс тва, тривога, сплутаність свідомості; рідко - психічні порушення (наприклад галюцинації, параноя), депресія, ажитація, порушення сну, нічні кошмари; неуточнепная частота
-порушення психіки з порушенням поведінки з заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби.
З боку органа зору: дуже рідко - порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення; неуточнепная частота - минуща втрата зору.
З боку органа слуху й лабіринтові порушення, нечасто - верти го (почуття відхилення або кружляння власного тіла або навколишніх предметів); рідко-дзвін у вухах; неуточненная частота - зниження слуху, втрата слуху.
З боку серцево-судинної системи: рідко - синусова тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску; неуточнепная частота - у��линение інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу «пірует», які можуть призводити до зупинки серця (див. розділ «Передозування», «Особливі вказівки»).
З боку крові та лімфатичної системи: нечасто - еозинофілія, лейкопенія; рідко-нейтропенія, тромбоцитопенія; неуточненая частота панцитопення, агранулоцитоз, гемолітична анемія.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, діарея; нечасто -біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор; неуточненная частота - геморагічна
діарея, що в дуже рідкісних випадках може бути симптомом ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливі вказівки»), панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто - підвищення активності аланииа.мииотрансферазы, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, гам.ма-глутамнлтрансфсразы; нечасто - підвищення концентрації білірубіну; пеуточнеппая частота - тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатанормальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів з сепсисом); гепатит, жовтяниця. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто -задишка; неуточненная частота - бронхоспазм, алергічний пиевмонит.
З боку обміну речовин і харчування: нечасто - анорексія; рідко - гіпоглікемія (підвищення апетиту, піт, тремтіння, нервозність); неуточненная частота -гіперглікемія, гіпоглікемічна кома (ем. розділ «Особливі вказівки»).
З боку кістково-м'язової системи та сої��инительной тканини: нечасто - артралгня, міалгія; рідко - ураження сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля), включаючи тендиніт, м'язова слабкість,яка може бути небезпечною у пацієнтів з псевдоиаралитической міастенією (див. розділ «З обережністю»); неуточненная частота - рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля). Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування і може носити двосторонній характер), розрив зв'язок, розрив м'язів, артри т (див. розділ «Особливі вказівки»).
З боку нирок та сечі��ыводящих шляхів: нечасто - гиперкреатиинемия; рідко -гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту).
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз; неуточиенная частота - злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний иекролиз (синдром Лайєлла), реакції фотосенсибілізації, лейкоцитокластический васкуліт, стоматит, ексудативна багатоформна еритема. Реакції з боку шкіри та слизових оболонок, анафилактичеські та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату.
Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто - грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів.
З боку імунної системи: рідко - ангіоневротичний набряк; неуточненная частота -анафілактичний шок, анафілактоїдний шок.
Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату.
Загальні розлади: нечасто - астенія; рідко - пірекс��я (підвищення температури тіла); неуточненная частота - біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).
Інші можливі небажані ефекти, що відносяться до всіх фторхінолонів: дуже рідко-напади порфірії у пацієнтів з порфірією.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Госпітальні інфекції, викликані сипегпойной паличкою (Pseudomonas aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.
Поширеність набутої резистентності висіваються штамів мікроорганізмів може змінюватися в залежності від географії сільського госпорафического регіону і з плином часу. У зв'язку е цим потрібна інформація про резистентності до препарату в конкретній країні. Для лікування тяжких інфекцій або при неефективності лікування повинен бути встановлений мікробіологічний діагноз з виділенням збудника та визначення його чутливості до левофлоксацину.
Метицилін-резистептный золотистий стрептокок
Є висока ймовірність того, що метициллен-резистентний золотистий стрептокок буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому ле��офлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, спричинених метицилін-резистентним золотистим стрептококом, у разі якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину.
Пацієнти, схильні до розвитку судом
Як і інші хиполоны, левофлоксацин повинен з великою обережністю застосовуватися у пацієнтів е схильністю до судом. До таким хворим там ставляться пацієнти з попередніми ураженнями ЦНС, такими як інсульт, т��бажаючи черепно-мозкова травма; пацієнти, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен і інші подібні нестероїдні протизапальні препарати або інші препарати, що знижують поріг судомної готовності, такі як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарський засіб пыми кошти мі»),
Розвинулася під час або після лікування левофлоксацниом діарея, особливо тяжка, завзята, та/або з кров'ю може бути симптомом псевдомембранозного коліту, вызываемо��про Clostridium difficile. У разі підозри на розвиток псевдомембранозного коліту лікування левофлоксацниом слід негайно припинити та розпочати специфічну антибиотикотсрапию (ванкоміцин, тейкопланін або метронідазол внутрішньо). Препарати, що гальмують перистальтику кишечнику, протипоказані.
Рідко спостерігаються тендиніт при застосуванні хинблонов, включаючи левофлоксацин, може призводити до розриву сухожиль, включаючи ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може розвинутися протягом 48 годин після початку лікування і може бути двуст��ронним. Пацієнти літнього віку в більшій мірі схильні до розвитку тендиніту. Ризик розриву сухожиль може підвищуватися при одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Левофлоксацин та почати відповідне лікування ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію (див. розділи «Протипоказання» та «11обочпое дія»).
Реакції гіперчутливості
Левофлоксацин може викликати серйозні потенційно фат��ваються, реакції гнперчувствнтсльности (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть при застосуванні початкових доз (див. розділ «Побічна дія»). Пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.
Тяжкі бульозні реакції
При прийомі левофлоксацииа спостерігалися випадки важких бульозних шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічна дія»). У випадку розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри чи слизових оболонок па��иент повинен негайно звернутися до лікаря і не продовжувати лікування до його консультації.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
Повідомлялося про випадки розвитку печінкового некрозу, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацииа, головним чином, у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом (див. розділ «Побічна дія»). Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак �� симп томів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, за темнение сечі, свербіж і болі в животі.
Пацієнти з нирковою недостаточностьюТак як левофлоксацин окскретируется головним чином нічками, у пацієнтів з порушенням функції ночек потрібен обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). При лікуванні пацієнтів літнього віку слід мати на увазі, що хворі цієї групи часто страждають порушеннями функції нирок.
Запобігання розвитку реакцій фотосенсибилизации.
Хоча фотосенсибілізація при застосуванні лсвофлоксаципа зустрічається дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам не рекомендується під час лікування і протягом 48 годин після закінчення лікування левофлоксацином піддаватися без особливої необхідності сильного сонячного або штучного ультрафіолетового опромінення (наприклад, відвідувати солярії).
Суперінфекція
Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посилено��у розмноження нечутливих до нього мікроорганізмів (бактерії н грибів), що може викликати зміни мікрофлори, що в нормі присутня у людини, що може призводити до розвитку супериифекции. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта і, в разі розвитку під час лікування супериифекции, слід приймати відповідно відповідні заходи.
Подовження інтервалу QT
Повідомлялося про дуже рідкісні випадки подовження QT-інтервалу у пацієнтів, які отримували фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При пр��зміні фторх і полонов, включаючи лсвофлоксацин, слід дотримуватися обережності у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескорректированными електролітними порушеннями (з гипокалпсмиеи, гипомапшемисй); з синдромом вродженої подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських засобів, що здатні подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби ІА та ІІІ класу, трициклічні антидепресанти, макроли��s, нейролептики.
Хворим ти літнього віку і хворим ти жіночої статі можуть бути більш чутливі до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю застосовувати у них фторхінолони, включаючи левофлоксацин (див. розділи «З обережністю», «Спосіб застосування та дози», «Побічні реакції», «Передозування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Пацієнти з недостатністю глюко-6-фосфатдегідрогенази. У пацієнтів з латентним або маніфестаційним дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази імее��ся схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами, що слід брати до уваги при лікуванні левофлоксацином.
Гіпо - і гіперглікемія (дисгликемия).
Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацииа спостерігалися випадки розвитку гіпо - і гіперглікемії, зазвичай у пацієнтів е цукровий діабет, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глнбеикламидом) або препаратами інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацінтів е цукровий діабет потрібен ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові (ем. розділ «Побічна дія»). Периферична невропатія
У пацієнтів, які отримують фторхинолоиы, включаючи левофлокеацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична невропатія, початок якої може б ти швидким. Співали у пацієнта з'являються симптоми невропатії, застосування левофлоксацииа повинно б ть припинено. Це мінімізує можливий ризик розвитку необоротних змін.
Загострення псевдо паралітичної міастенії (myasthenia gravis)
Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокує нервово-м'язову проведення активністю і можуть усилива ть м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. У післяреєстраційному періоді спостерігалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, яка потребувала проведення штучної вентиляції легень, і смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхииолонов у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацииа у пацієнта з встановлений��им діагнозом псевдопаралітичною міастенії не рекомендується (див. розділ «Побічна дія»). Застосування при повітряно-крапельному шляху зараження сибірською виразкою Застосування левофлоксацииа у людини за цим показанням засноване на даних чутливості до нього Bacillus anthracis, отриманих у дослідженнях in vitro і в експериментальних дослідженнях, проведених на тваринах, а також на обмежених даних застосування левофлоксацииа у людини. Лікарі повинні звертатися до національних і/або міжнародних документів, які відображають выработанную спільними зусиллями точку зору щодо лікування сибірської виразки
Психотичні реакції
При застосуванні хннолонов, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про розвиток психотичних реакцій, які в дуже рідкісних випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок і порушень поведінки з заподіянням собі шкоди (іноді після прийому разової дози левофлоксацииа (див. розділ «Побічна дія»)). При розвитку таких реакцій лікування левофлоксацином слід припинити і призначити відповідну терапію. Слід з осторожнос��ма призначати препарат пацієнтам з психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання.
Порушення зору
При розвитку будь-яких порушення зору необхідна негайна консультація офтальмолога (див. розділ «11обочпое дія»).
Вплив на лабораторні тести
У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до хибнопозитивних результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами.
Левофлоксацип може інгібувати ріст Mycobacterium tuberculosis і призводити в подальшому до ложноотрицатсльным результатами бактеріологічного діагнозу туберкульозу.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами м механізмами
Слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, так як деякі побічні ефекти левофлоксацину, такі як запаморочення, сонливість та розлади зору, можуть негативно впливати на здатність керування транспортними засобами та виконання потенціалу��ьно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Бактеріальні інфекції у дорослих, чутливі до левофлоксацину:
-гострий бактеріальний синусит;
-загострення хронічного бронхіту;
-позалікарняна пневмонія;
-неускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
-ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи гострий пієлонефрит);
-хронічний бактеріальний простатит;
-інфекції шкіри та м'яких тканин (�� числі нагноівшіеся атероми, абсцес, фурункульоз);
-туберкульоз (у складі комплексної терапії лікарсько-стійких форм);
-профілактика і лікування сибірської виразки при повітряно-крапельному шляху зараження.Протипоказання
-підвищена чутливість до левофлоксацину, інших фтор.хннолоиам або інших компонентів препарату в анамнезі;
-епілепсія;
-псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis);
-ураження сухожиль, пов'язані з прийомом фторхінолонів в анамнезі;
дитячий та підлітковий вік до 18 років (у зв'язку з незавершеністю зростання скелета, так як не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання);
вагітність (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок росту плода);
період лактації (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок росту кісток у дитини).
З обережністю
схильність до судомних реакцій (у пацієнтів з попередніми ураженнями центральної нервової системи (ЦМС), у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судорожной готовність головного мозку (фенбуфен, теофілін));
латентний або манифестированный дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (підвищений ризик гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами);
-порушення функції нирок (необхідний контроль за функцією нирок, а також корекція режиму дозування, див. «Спосіб застосування та дози»);
-у пацієнтів е відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів літнього віку (старше 65 років), у пацієнтів жіночої статі, у пацієнтів е нескорректированными 'електролітними нарушениями (гіпокаліємія, гипомагииемия); з синдромом вродженої подовження інтервалу QT; у пацієнтів е серцевою недостатністю, інфарктом міокарда, брадикардією; при одночасному прийомі лікарських препаратів, що подовжують інтервал QT (антиаритмичсские IA і III класів, трициклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди);
у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні препарати (зростає ризик гіпоглікемії);
у пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони, такими як важкі неврологічні реакції (підвищений ризик виникнення аналогічних небажаних реакцій при застосуванні лсвофлоксацина);
-у пацієнтів з психозами або у пацієнтів, які мають в анамнезі психічні захворювання.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Левофлоксацип протипоказаний для застосування у вагітних жінок та жінок у період грудного вигодовуванняЛікарська взаємодія
Взаємодії, що потребують дотримання обережності
З препаратами, що містять магній, алюм��ний, залізо і цинк, дидапозипом Препарати, що містять двовалентні чи тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній та/або алюмипий-содсржащие препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять в якості буфера алюміній або магній), рекомендується приймати не менш ніж за 2 години до або через 2 години після прийому препарату Левофлоксацин.
Солі кальцію надають мінімальний вплив на абсорбцію Левофлоксацину при його прийомі всередину.
З су��ральфатом
Дія левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні сукральфату. Пацієнтам, які отримують левофлоксации і сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину.
З теофіліном, фенбуфеном або подібними лікарськими препаратами з групи нестероїдних протизапальних препаратів, що знижують поріг судомної
активності головного мозку.
Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Однак при одночасне пресуремінному застосуванні хінолонів і теофіліну, нестероїдних протизапальних препаратів та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливо виражене зниження порога судомної готовності мозку. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі (фенбуфену підвищується тільки на 13 %.
З непрямими антикоагулянтами
У пацієнтів, які отримували лікування левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/міжнаного нормалізованого відношення і/илн розвиток кровотечі, в тому числі і важкого. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів і левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників згортання крові.
З пробеницидом і циметидином
При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких какпробеницид і циметндин, і левофлоксацмиа, слід дотримуватися обережності, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Циметидип і пробепицид уповільнюють ви��едение левофлоксацину на 24 % і 34 %, відповідно. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення при нормальній функції нирок.
З циклоспорином
Левофлоксацин збільшує період напіввиведення циклоспорину на 33 %. Дак як це збільшення є клінічно незначущу, корекції дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином іс потрібно.
З глюкокортикостероїдами
Одночасний прийом глюкокортикостероїдів підвищує ризик розриву сухожиль.
З лікарськими препаратами, у��линяющими інтервал ВІД
Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу IA та III. трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики).
Інші
Результати проведених клініко-фармакологічних досліджень з вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом, рапитидипом, варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при од��овременном застосуванні з цими препаратами не змінюється в достатній мірі, щоб вона мала клінічне значення.
