Левофлоксацин 0,5 n5 табл п/о /вертекс/ (Левофлоксацин 0,5 n5 табл п/о /вертекс/)

Дозування

Препарат приймають внутрішньо один або два рази в день. Таблетки не розжовувати та запивати достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки), можна приймати перед їжею або між прийомами їжі. Дози визначаються характером і тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Враховуючи, що біодоступність левофлоксацину в таблетках дорівнює 99-100 %, у випадку переведення пацієнта з внутрішньовенної інфузії на прийом таблеток слід продовжити лікування в тій же дозі, яка застосовувалася при внутрішньовенній інфузії (див. ра��справ «Фармакологічні властивості»). Пацієнтам з нормальною або помірно зниженою функцією нирок (КК понад 50 мл/хв) рекомендується наступний режим дозування препарату: Гострий синусит: по 500 мг 1 раз в день – 10-14 днів. Загострення хронічного бронхіту: по 500 мг 1 раз на день – 7-10 днів. Позалікарняна пневмонія: 500 мг 1-2 рази на день, 7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг 1 раз на день – 3 дні. Хронічний бактеріальний простатит: 500 мг 1 раз в день – 28 днів. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 500 мг 1 раз на ден�� – 7-14 днів. Пієлонефрит: по 500 мг 1 раз на день – 7-10 днів. Інфекції шкіри та м'яких тканин: по 500 мг 1-2 рази на день, 7-14 днів. Туберкульоз (комплексне лікування лікарсько-стійких форм): по 500 мг 1-2 рази в день – до 3-х місяців. Профілактика і лікування сибірської виразки при повітряно-крапельному шляху зараження: по 500 мг 1 раз в день – до 8 тижнів. Пацієнтам з порушенням функції нирок (при КК менше 50 мл/хв) потрібна корекція режиму дозування (див. таблицю 2). Для забезпечення режиму дозування препарату у дозі 125 мг рекомендується застосовувати препарати левофлоксацину в іншій лікарській формі: таблетки 250 мг-з рискою.

Передозування

Симптоми Симптоми передозування левофлоксацину проявляються на рівні центральної нервової системи (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості і судоми по типу епіприпадків). Крім того, можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота) та ерозивні ураження слизової оболонки, подовження інтервалу QT. Лікування У випадку передозування потрібно ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи контроль электрокардиограммы. Лікування повинно бути симптоматичним. У разі гострого передозування показане промивання шлунка та введення антацидів для захисту слизової оболонки шлунка. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту не существуе

Лікарська форма

Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі видно два шари: ядро від білого до світло-жовтого кольору і оболонкою жовтого кольору.

Соссклад

активна речовина: левофлоксацин 500 мг (у перерахунку на левофлоксацину гемігідрат – 512,46 мг);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 61,66 мг; гіпромелоза – 17,98 мг; кроскармелоза натрію – 18,60 мг; полісорбат 80 – 3,10 мг; кальцію стеарат – 6,20 мг.

Склад оболонки: [гіпромелоза – 15,00 мг, гипролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 5,82 мг, тальк – 5,78 мг, титану діоксид – 3,26 мг, заліза оксид жовтий (заліза оксид) – 0,14 мг] або [суха суміш для плівкового покриття, що містить гипромеллозу – 50,0 %, гипролозу (гидроксипропил��еллюлозу) – 19,4 %, тальк – 19,26 %, титану діоксид – 10,87 %, заліза оксид жовтий (заліза оксид) – 0,47 %] – 30,0 мг.

Фармакологічна дія

Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний засіб широкого спектра дії з групи фторхінолонів, левовращающій ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу і топоизомеразу IV, порушує суперспирализацию та зшивання розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни в цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах бактерій.

Левофлоксацин активний отнош��нді більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo.

In vitro:

Чутливі мікроорганізми (мінімальна пригнічуюча концентрація (МПК) ? 2 мг/л; зона інгібування ? 17 мм)



Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-S(I) (коагулазонегативні метициллинчувствительные/помірно чутливі штами), Staphylococcus aureus methi-S (метициллинчувствительные штами), Staphylococcus epidermidis methi-S (метициллинчувствительные ш��аммы), Staphylococcus spp. CNS (коагулазонегативні); Streptococcus spp. груп c і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae

peni I/S/R (пенициллинчувствительные/помірно чутливі/резистентні

штами), Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci penis/R (пенициллинчувствительные/резистентні штами).



Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter baumannii,

Acinetobacter spp., Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp., Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R (ампициллинчувствительные/резистентні штами), Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis ?+/?– (що продукують та непродуцирующие бета-лактамази штами), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae non PPNG/PPNG (непродуцирующие і продукують пеніциліназу штами), Neisseria meningitidis, Pasteurella сапіѕ, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida, Pasteurella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (госпітальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть потребувати комбінованого лікування), Pseudomonas spp., Serratia spp., Serratia marcescens, Salmonella spp.

Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Veillonella spp.Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp., Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.

Помірно чутливі мікроорганізми (МПК = 4 мг/л; зона інгібування 16-14 мм)

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis methi-R (метицилінрезистентні штами), Staphylococcus haemolyticus methi-R (метицилінрезистентні штами).

Аеробні грамнегативні мік��оорганизмы: Campylobacter jejuni, Campylobacter coli.

Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Porphyromonas spp.

Стійкі мікроорганізми (МПК ? 8 мг/л; зона інгібування ? 13 мм)

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus methi-R (метицилінрезистентні штами), Staphylococcus coagulase-negative methi-R (коагулазонегативні метицилінрезистентні штами).

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans.

Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium.

Резистентність

Резистентність до левофлоксацину розвивається в результаті поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомеразу II типу: ДНК-гіразу і топоизомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетрационниє бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм эффлюкса (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати чутливість мікроорганізмів до левофлоксацину.

У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресної резистентності між левофлоксу інфузії��іншому і іншими протимікробними засобами.

Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при лікуванні інфекцій, спричинених перерахованими нижче мікроорганізмами)

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.

Інші мікроорганізми: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumonia

Фармакокінетика

бсорбция



Левофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Прийом їжі мало впливає на швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність левофлоксацину після прийому всередину складає 99-100 %. Після прийому разової дози 500 мг левофлоксацину максимальна концентрація в плазмі крові становить 5,2 ± 1,2 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації – 1,3 ч. Фармакокінетика левофлоксацину є лінійною в діапазоні доз від 50 до 1000 мг. Рівноважний стан концентр��ції левофлоксацину в плазмі крові при прийомі 500 мг 1 або 2 рази на добу досягається протягом 48 годин.



Розподіл



Зв'язок з білками плазми крові – 30-40 %. Добре проникає в органи і тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи, кісткову тканину, спинномозкову рідину, передміхурову залозу, поліморфноядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги. Після одноразового і повторного прийому 500 мг левофлоксацину об'єм розподілу становить, в середньому, 100 л.



Проникновени�� у слизову оболонку бронхів, рідина епітеліальної вистилки, альвеолярні макрофаги



Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину максимальні концентрації левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та рідини епітеліальної вистилки досягалися протягом 1 год або 4 год і становили 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл відповідно, з коефіцієнтами пенетрації в слизову оболонку бронхів і рідина епітеліальної вистилки порівняно з концентрацією у плазмі крові, що становлять 1,1-1,8 і 0,8-3 відповідно.



Посл�� 5 днів прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину середні концентрації левофлоксацину через 4 год після останнього прийому рідини епітеліальної вистилки становили 9,94 мкг/мл та в альвеолярних макрофагах – 97,9 мкг/мл



Проникнення в легеневу тканину



Максимальна концентрація в легеневій тканині після прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину становила приблизно 11,3 мкг/г та досягалася через 4-6 год після прийому препарату з коефіцієнтами пенетрації 2-5, порівняно з концентрацією у плазмі крові.



Проникновение в альвеолярну рідина



Після 3-х днів прийому 500 мг левофлоксацину 1 або 2 рази на добу максимальні концентрації левофлоксацину в альвеолярній рідини досягалися через 2-4 год після прийому препарату і становили 4,0 та 6,7 мкг/мл відповідно, з коефіцієнтом пенетрації 1, порівняно з концентрацією у плазмі крові.

Проникнення в кісткову тканину

Левофлоксацин добре проникає в кортикальну і губчасту кісткову тканину, як у проксимальних, так і дистальних відділах стегнової кістки з коефіцієнтом пенетрації (до��ка тканина/плазма крові) 0,1-3. Максимальна концентрація левофлоксацину у губчастої кісткової тканини проксимального відділу стегнової кістки після прийому 500 мг препарату внутрішньо становила приблизно 15,1 мкг/г (через 2 год після прийому препарату).

Проникнення в спинномозкову рідину

Левофлоксацин погано проникає в спинномозкову рідину.

Проникнення в тканину передміхурової залози

Після прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середня концентрація левофлоксацину в тканині предстательної залози становила 8,7 мкг/г, середнє співвідношення концентрацій передміхурова залоза/плазма крові становив 1,84.

Концентрації у сечі

Середні концентрації у сечі через 8-12 год після прийому внутрішньо дози 150, 300 і 600 мг левофлоксацину становили 44 мкг/мл, 91 мкг/мл і 162 мкг/мл відповідно.

Метаболізм

Левофлоксацин метаболізується незначною мірою (5 % прийнятої дози). Його метаболітами є деметиллевофлоксацин і N-оксид левофлоксацину, які виводяться нирками. Левофлоксацин є стереохімічно стаб��льним і не піддається хіральні перетворень.

Виведення

Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції. Період напіввиведення (Т1/2) – 6-8 год. Після перорального прийому приблизно 85 % від прийнятої дози виділяється нирками протягом 48 годин. Незначна частина виводиться кишечником (менше 4 % від прийнятої дози виводиться протягом 72 год). Загальний кліренс левофлоксацину після одноразового прийому 500 мг становить

175 ± 29,2 мл/хв.

Відсутні суттєві відмінності у фармакокинетике левофлоксацину при його внутрішньовенному введенні та при прийомі всередину, що підтверджує те, що прийом всередину та внутрішньовенне введення є взаємозамінними.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів

Фармакокінетика левофлоксацину у чоловіків і жінок не розрізняється.

Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку не відрізняється від такої у молодих пацієнтів, за винятком відмінностей фармакокінетики, пов'язаних з відмінностями в кліренсі креатиніну (КК).

При нирковій недостатності фармакокінетика левофлоксацина змінюється. У міру зниження функції нирок виведення через нирки і нирковий кліренс (ClR) зменшуються, а Т1/2 збільшується.

Побічні дії

Класифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ):

дуже часто> 1/10;часто-від > 1/100 до < 1/10;нечастоот > 1/1000 до < 1/100;рідко-від > 1/10000 до < 1/1000;

дуже рідко< 1/10000, включаючи окремі повідомлення;частота невідома– за наявними даними встановити частоту виникнення не представляється можливим.

Нарушення з боку серця:

рідко – синусова тахікардія, відчуття серцебиття;частота невідома – подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія типу «пірует», які можуть призводити до зупинки серця (див. розділ «Передозування», «Особливі вказівки»).

Порушення з боку крові та лімфатичної системи:нечасто – лейкопенія, еозинофілія;рідко – нейтропенія, тромбоцитопенія;частота невідома – панцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

Порушення з боку нервової системи:часто – головний біль, запаморочення;нечасто – сонливість, тремор, дисгевзія (збочення смаку);рідко – парестезія, судоми (див. розділ «Особливі вказівки»);

частота невідома – периферична сенсорна нейропатія, сенсомоторна периферична нейропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відчуття запаху, об'єктивно відсутнього), включаючи втрату нюху, непритомність, доброякісна внутречерепная гіпертензія.

Порушення з боку органа зору:дуже рідко – порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення;

частота невідома – минуща втрата зору.

Порушення з боку органу слуху й лабіринтові порушення:

нечасто – вертиго (почуття відхилення або кружляння або власного тіла або навколишніх предметів);рідко – дзвін у вухах;частота невідома – зниження слуху, втрата слуху.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

нечасто – задишка;частота невідомий��стна – бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:часто – діарея, блювання, нудота;нечасто – біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор;частота невідома – геморагічна діарея, яка в дуже рідкісних випадках може бути симптомом ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт) (див. розділ «Особливі вказівки»), панкреатит.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:нечасто – підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові;

рідко – гостра ниркова недостатність (например, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту).

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз;

частота невідома – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливі вказівки»), лейкоцитокластический васкуліт, стоматит.

Побічні реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату.

Порушення з сторін�� скелетно-м'язової системи та сполучної тканини:нечасто – артралгія, міалгія;

рідко – ураження сухожиль, включаючи тендиніт, м'язова слабкість, яка особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis) (див. розділ «Особливі вказівки»);

частота невідома – рабдоміоліз, розрив сухожилля (цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування і може носити двосторонній характер), розриви зв'язок, розриви м'язів, артрит.

Порушення з боку обміну речовин і піт��ня:нечасто – анорексія;рідко – гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: «вовчий» апетит, нервозність, піт, тремтіння);

частота невідома – гіперглікемія, гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливі вказівки»).

Інфекційні та паразитарні захворювання:

нечасто – грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів.

Порушення з боку судин:рідко – зниження артеріального тиску;

Загальні розлади:нечасто – астенія;рідко – пірексія;частота невідома – біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

Порушення з боку імунної системи:рідко – ангіоневротичний набряк;частота невідома – анафілактичний шок, анафілактоїдний шок.

Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів часто – підвищення активності «печінкових» ферментів, підвищення активності лужної фосфатази і гамма-глутамілтрансферази;

нечасто – підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові;частота невідома – тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів з сепсисом), гепатит, жовтяниця.

Порушення психіки:часто – безсоння;

нечасто – відчуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості;рідко – психічні порушення (наприклад галюцинації, параноя), депресія, ажитація (порушення), порушення сну, нічні дошмары;

частота невідома – порушення психіки з порушеннями поведінки з заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби.

Інші можливі побічні дії, що відносяться до всіх фторхінолонів:дуже рідко – загострення порфірії.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

оспитальные інфекції, спричинені синьогнійної палички (Pseudomonas aeruginosa), можуть потребувати комбінованого лікування.



Поширеність набутої резистентності висіваються штамів мікроорганізмів може змінюватись залежно від географічного регіону і з плином часу. У зв'язку з цим потрібна інформація про резистентності до левофлоксацину в конкретній країні. Для лікування тяжких інфекцій або при неефективності лікування повинен бути встановлений мікробіологічний діагноз з виділенням збудника та визначення його чутливості до левофлоксацину.



Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами). Є висока ймовірність того, що метицилін-резистентний золотистий стафілокок буде резистентним до фторхино��онам, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, спричинених метицилін-резистентним золотистим стафілококом, у разі якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливість цього мікроорганізму до левофлоксацину.



Пацієнти, схильні до розвитку судом. Як і інші хінолони, левофлоксацин повинен з великою обережністю застосовуватися у пацієнтів зі схильністю до судом. До таких пацієнтів відносяться пацієнти з предшествующими ураженнями центральної нервової системи, такими як інсульт, тяжка черепно-мозкова травма; пацієнти, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен і інші подібні йому НПЗП або інші препарати, що знижують поріг судомної готовності, такі як теофілін (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).



Псевдомембранозний коліт. Розвинулася під час або після лікування левофлоксацином діарея, особливо тяжка, завзята, та/або з кров'ю може бути симптомом псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile. У разі підозри на розвиток псевдомембранозного коліту лікування препаратом Левофлоксацин слід негайно припинити та розпочати специфічну антибіотикотерапію (ванкоміцин, тейкопланін або метронідазол внутрішньо). Препарати, що гальмують перистальтику кишечнику, протипоказані.



Тендиніт. Рідко спостерігається тендиніт при застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, може призводити до розриву сухожиль, включаючи ахіллове сухожилля. Цей побічний червонект може розвинутися протягом 48 год після початку лікування та може бути двостороннім. Пацієнти похилого віку більш схильні до розвитку тендиніту. Ризик розриву сухожиль може підвищуватися при одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Левофлоксацин та почати відповідне лікування ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію (див. розділи «Протипоказання» та «Побічна дія»).



Реакції гіперчутливою��ти. Левофлоксацин може викликати серйозні потенційно фатальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок) навіть при застосуванні початкових доз (див. розділ «Побічна дія»). Пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.



Тяжкі бульозні реакції. При прийомі левофлоксацину спостерігалися випадки важких бульозних шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічна дія»). У разі розвитку��

будь-яких реакцій з боку шкіри чи слизових оболонок пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря і не продовжувати лікування до його консультації.



Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів. Повідомлялося про випадки розвитку печінкового некрозу, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом (див. розділ «Побічна дія»). Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність прекращеня лікування і термінового звернення до лікаря у разі появи ознак і симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж і болі в животі.



Пацієнти з нирковою недостатністю. Оскільки левофлоксацин екскретується головним чином через нирки, у пацієнтів з порушенням функції нирок потрібна обов'язковий контроль за функцією нирок, а також корекція режиму дозування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). При лікуванні пацієнтів літнього віку слід мати на увазі, що у пацієнтів цієї групи часто відзначаються порушення функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).



Запобігання розвитку реакцій фотосенсибілізації. Хоча фотосенсибілізація при застосуванні левофлоксацину розвивається дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам не рекомендується під час лікування і протягом 48 год після закінчення лікування левофлоксацином піддаватися без особливої необхідності сильного сонячного або штучного ультрафіолетового опромінення (наприклад, відвідувати солярій).



Суперінфекція. Як і при п��именении інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження нечутливих до нього мікроорганізмів (бактерій і грибів), що може викликати зміни мікрофлори, що в нормі присутня у людини. В результаті може розвинутися суперінфекція. Тому в ході лікування слід обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта і, в разі розвитку під час лікування суперінфекції, приймати відповідні заходи.



Подовження інтервалу QT. Зообщалось про дуже рідкісні випадки подовження QT-інтервалу у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід дотримуватися обережності у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескорректированными електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); з синдромом вродженої подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських засобівтб, здатні подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби класів ІА та III, трициклічні і тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди, протигрибкові, похідні імідазолу, деякі антигістамінні, в тому числі астемізол, терфенадин, эбастин. Пацієнти літнього віку і пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю застосовувати у них фторхінолони, включаючи левофлоксацин (див. розділи «З обережністю», «Побічна дія», «Взаємний��дія з іншими лікарськими засобами»).



Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. У пацієнтів з латентним або маніфестаційним дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази є схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами, що слід брати до уваги при лікуванні левофлоксацином.



Гіпо - і гиперликемия (дисгликемия). Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії та гіпоглікемії, зазвичай пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або препаратами інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацієнтів з цукровим діабетом, потрібен моніторинг концентрації глюкози в крові (див. «Побічна дія»).



Периферична нейропатія. У пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична нейропатія, початок якої може бути швидким. Якщо пацієнта з'являються симптоми нейропатії, застосування препарату Левофлоксацин має бути припинено. Це мінімізує можливий ризик розвитку необоротних змін.



Загострення псевдопаралітичною міастенії (myasthenia gravis). Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокує нервово-м'язову проведення активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. Спостерігалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, яка потребувала проведення штучної вентиляції легень, і смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнтів із встановленим діагнозом псевдопаралітичною міастенії не рекомендується (див. розділ «Побічна дія»).



Застосування при повітряно-крапельному шляху зараження сибірською виразкою. Застосування левофлоксацину у людини за цим показанням засноване на даних щодо чутливості до нього Bacillus anthracis, отриманих у дослідженнях in vitro і в експериментальних дослідженьниях, проведених на тваринах, а також на обмежених даних застосування левофлоксацину у людини. Лікарі повинні звертатися до національних і/або міжнародних документів, які відображають вироблену спільними зусиллями точку зору щодо лікування сибірської виразки.



Психотичні реакції. При застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про розвиток психотичних реакцій, які в дуже рідкісних випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок і порушень поведінки з заподіянням собі шкоди (іноді після приема разової дози левофлоксацину (див. розділ «Побічна дія»). При розвитку таких реакцій лікування препаратом Левофлоксацин слід припинити і призначити відповідну терапію. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання.



Порушення зору. При розвитку будь-яких порушень зору необхідна негайна консультація офтальмолога (див. розділ «Побічна дія»).



Вплив на лабораторні тести. У пацієнтів, які приймають левоф��оксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до хибнопозитивних результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами. Левофлоксацин може інгібувати ріст Mycobacterium tuberculosis і призводити в подальшому до хибнонегативних результатами бактеріологічного діагнозу туберкульозу.



Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами



Під час терапії левофлоксацином слід утриматися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними��дамі діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливий розвиток запаморочення, сонливість та розлади зору (див. розділ «Побічна дія»)

Свідчення

Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами:

?? гострий синусит;

?? загострення хронічного бронхіту;

?? позалікарняна пневмонія;

?? ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);

?? неускладнені інфекції активності сечовоговедучих шляхів;

?? хронічний бактеріальний простатит;

?? інфекції шкіри та м'яких тканин;

?? сибірська виразка при повітряно-крапельному шляху зараження (профілактика і лікування);

?? туберкульоз (комплексне лікування лікарсько-стійких форм).

При застосуванні препарату Левофлоксацин слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів (див. розділ «Особливі вказівки»).

Протипоказання

?? гіперчутливість до левофлоксацину або до інших хінолонів, а також до будь-якого з компонентів препарату;

?? епілепсія;

?? ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами;

?? псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis);

?? дитячий та підлітковий вік до 18 років (у зв'язку з незавершеністю зростання скелета, так як не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання);

?? вагітність (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок росту плода);

?? період грудного узгодовування (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок росту кісток у дитини).

З обережністю

?? схильність до судомних реакцій (атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу (в анамнезі), органічні захворювання центральної нервової системи, одночасний прийом препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, наприклад фенбуфен, теофілін);

?? дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (підвищений ризик гемолітичних реакцій при лікуванні хинолонами);



?? порушення функції нирок (необхідний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування, див. розділ «Спосіб застосування та дози»);



?? відомі фактори ризику подовження інтервалу QT: літні пацієнти, пацієнти жіночої статі, нескорректированные електролітні порушення (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія), синдром вродженого подовження інтервалу QT, захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують ��нтервал QT (антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ класів, трициклічні і тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди, протигрибкові, похідні імідазолу, деякі антигістамінні, в тому числі астемізол, терфенадин, эбастин);



?? у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні препарати, наприклад, глібенкламід або препарати інсуліну (зростає ризик розвитку гіпоглікемії);



?? тяжкі небажані реакції на інші фторхінолони, такі як важкі неврологич��ські реакції (підвищений ризик виникнення аналогічних небажаних реакцій при застосуванні левофлоксацину);



?? психози та інші психічні порушення в анамнезі;



?? печінкова порфирія.



Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування

Препарат Левофлоксацин протипоказаний при вагітності і в період грудного вигодовування.

Лікарська взаємодія

Препарати, що містять магній, алюміній, залізо і цинк, диданозин



Препарати, що містять двухвале��тні чи тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній - та/або алюминийсодержащие препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять в якості буфера алюміній або магній), рекомендується приймати не менш ніж за 2 год до або через 2 год після прийому препарату Левофлоксацин.



Солі кальцію



Солі кальцію надають мінімальний вплив на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі всередину.



Сукральфат



Д��йствие левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні сукральфату (засоби для захисту слизової оболонки шлунка). Рекомендується приймати сукральфат через 2 год після прийому препарату Левофлоксацин.



Теофілін, фенбуфен або подібні лікарські засоби з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), які знижують поріг судомної готовності головного мозку.



Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Однак при одночасному применении хінолонів і теофіліну, НПЗП та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливо виражене зниження порога судомної готовності головного мозку.



Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується тільки на 13 %.



Непрямі антикоагулянти (антагоністи вітаміну К)



У пацієнтів, які отримували лікування левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвиток кровотечі, в тому числі і важкого. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів і левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників згортання крові.



Пробенецид і циметидин



При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид та циметидин, і левофлоксацину слід дотримуватися обережності, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.



Выве��ок в ток (нирковий кліренс) левофлоксацину уповільнюється під дією циметидину на 24 % та пробенециду на 34 %. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення при нормальній функції нирок.



Циклоспорин



Левофлоксацин збільшував Т1/2 циклоспорину на 33 %. Так як це збільшення є клінічно незначущу, корекції дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібно.



Глюкокортикостероїди



Одночасний прийом підвищує ризик глюкокортикостероїдів розриву сухожиль.



Лікарські препарати, що подовжують інтервал QT



Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ класів, трициклічні і тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди, протигрибкові, похідні імідазолу, деякі антигістамінні, в тому числі астемізол, терфенадин, эбастин).



Інші



Проведені клініко-фармакологические дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом, ранітидином і варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється в достатній мірі, щоб це мало клінічне значення.