Дозировка
Препарат принимают внутрь 1 или 2 раза в день. Таблетки не разжевывать и запивать достаточным количество жидкости (от 0,5 до 1 стакана), можно принимать перед едой или между приемами пищи. Дозы определяются характером и тяжестью инфекции, а также чувствительностью предполагаемого возбудителя.
Лекарственная форма
цилиндрические двояковыпуклые таб белого цвета
Состав
Левофлоксацин - 250мг; Вспомог.в-ва: МКЦ, карбоксиметилкрахмал натрия, повидон, магния стеарат, кроскармеллоза натрия, кремния диоксид коллоидный
Фармакологическое действие
Противомикробный препарат из группы фторхинолонов, левовращающий изомер офлоксацина. Обладает широким спектром противомикробного действия. Левофлоксацин блокирует ДНК-гиразу (топоизомеразу II) и топоизомеразу IV, нарушает суперспирализацию и сшивку разрывов ДНК, ингибирует синтез ДНК, вызывает глубокие морфологические изменения в цитоплазме, клеточной стенке и мембранах бактерий. Эффективен в отношении большинства штаммов микроорганизмов in vitro и in vivo. К действию препарата чувствительны: in vitro чувствительны (минимальная подавляющая концентрация аэробные грамположительные микроорганизмы: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus spp. (в т.ч. Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (коагулазоотрицательные метициллинчувствительные/умеренно чувствительные штаммы), включая Staphylococcus aureus (метициллинчувствительные штаммы), Staphylococcus epidermidis (метициллинчувствительные штаммы), Staphylococcus spр.(лейкотоксинсодержащие); Streptococcus spp. групп С и G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (пенициллинчувствительные умеренно чувствительные/резистентные штаммы), Streptococcus pyogenes, Streptococcus spp. группы viridan (пенициллинчувствительные/резистентные штаммы); аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Acinetobacter spp. (в т.ч. Acinetobacter baumannii), Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (ампициллинчувствительные/резистентные штаммы), Haemophilus parainfl uenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella spp. (в т.ч. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae), Moraxella catarrhalis (продуцирующие и непродуцирующие бета-лактамазу штаммы), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (продуцирующие и
непродуцирующие пенициллиназу штаммы), Neisseria meningitidis, Pasteurella spp. (в т.ч. Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (в т.ч. Pseudomonas aeruginosa), Serratia spp. (в т.ч. Serratia marcescens), Salmonella spp.; анаэробные микроорганизмы: Bacteroides fragilis, Bifi dobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Veilonella spp.; другие микроорганизмы: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella spp. (в т.ч. Legionella pneumophila), Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum. Умеренно чувствительные микроорганизмы: аэробные грамположительные микроорганизмы: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis (метициллинрезистентные штаммы), Staphylococcus haemolyticus(метициллинрезистентные штаммы); аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Burkholderia cepacia, Campilobacter jejuni, Campilobacter coli; анаэробные микроорганизмы: Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus, Bacteroides ovatus, Prevotella spp., Porphyromonas spp. Устойчивые микроорганизмы: аэробные грамположительные микроорганизмы: Corynebacterium jeikeium, Staphylococcus aureus (метициллинрезистентные штаммы), прочие Staphylococcus spp. (коагулазоотрицательные метициллинрезистентные штаммы); аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Alcaligenes xylosoxidans; другие микроорганизмы: Mycobacterium avium.
Фармакокинетика
Левофлоксацин быстро и практически полностью всасывается после перорального приема. Прием пищи мало влияет на скорость и полноту абсорбции. Биодоступность 500 мг левофлоксацина после перорального приема составляет почти 100 %. После приема разовой дозы 500 мг левофлоксацина Сmах составляет 5,2-6,9 мкг/мл, время достижения Сmах- 1,3 ч, Т1/2 - 6-8 ч.
Связь с белками плазмы - 30-40 %. Хорошо проникает в органы и ткани: легкие, слизистую оболочку бронхов, мокроту, органы мочеполовой системы, костную ткань, спинно-мозговую жидкость, предстательную железу, полиморфноядерные лейкоциты, альвеолярные макрофаги.
В печени небольшая часть окисляется и/или дезацетилируется. Выводится из организма преимущественно почками путем клубочковой фильтрации и канальцевой секреции. После перорального приема примерно 87 % от принятой дозы выделяется с мочой в неизмененном виде в течение 48 часов, менее 4 % с калом в течение 72 ч.
Побочные действия
Частота того или иного побочного эффекта определяется при помощи
следующей таблицы:
Частота Появление побочных эффектов
часто: у 1-10 больных из 100
иногда: менее, чем у 1 больного из 100
редко: менее, чем у 1 больного из 1 000
очень редко: менее, чем у 1 больного из 10 000
отдельные случаи менее 0,01%
Аллергические реакции: иногда – зуд и покраснение кожи; редко - общие реакции гиперчувствительности (анафилактические и анафилактоидные реакции) с такими симптомами, как крапивница, сужение бронхов и возможно - тяжелое удушье; очень редко - отеки кожи и слизистых оболочек (например, в области лица и глотки), внезапное падение артериального давления и шок, повышенная чувствительность к солнечному и ультрафиолетовому излучению (см. "Особые указания"), аллергический пневмонит, васкулит; в отдельных случаях - тяжелые высыпания на коже с образованием волдырей, например, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла) и экссудативная многоформная эритема. Общим реакциям гиперчувствительности могут иногда предшествовать более легкие кожные реакции. Названные выше реакции могут развиться уже после первой дозы через несколько минут или часов после введения препарата.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, диарея, повышение активности ферментов печени (например, аланинаминотрансферазы и аспартатаминотрансферазы); иногда - потеря аппетита, рвота, боли в животе, нарушения пищеварения; редко - диарея с примесью крови, которая в очень редких случаях может являться признаком воспаления кишечника и даже псевдомембранозного колита (см. "Особые указания").
Со стороны обмена веществ: очень редко - снижение концентрации глюкозы в крови, имеющее особое значение для больных, страдающих сахарным диабетом (возможные признаки гипогликемии: повышение аппетита, нервозность, испарина, дрожь). Опыт применения других хинолонов свидетельствует о том, что они способны вызывать обострение порфирии у больных, уже страдающих этим заболеванием. Подобный эффект не исключается и при применении препарата левофлоксацин.
Со стороны нервной системы: иногда - головная боль, головокружение и/или оцепенение, сонливость, нарушения сна;редко - беспокойство, парестезии в кистях рук, дрожь, психотические реакции типа галлюцинаций и депрессий, возбужденное состояние, судороги и спутанность сознания;очень редко - нарушения зрения и слуха, нарушения вкусовой чувствительности и обоняния, понижение тактильной чувствительности.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко - усиленное сердцебиение, снижение артериального давления; очень редко - сосудистый (шокоподобный) коллапс; в отдельных случаях - удлинение интервала Q-T.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: редко - поражения сухожилий (включая тендинит), суставные и мышечные боли;очень редко - разрыв сухожилий (например, ахиллова сухожилия); этот побочный эффект может наблюдаться в течение 48 часов после начала лечения и может носить двусторонний характер (см. "Особые указания"), мышечная слабость, имеющая особое значение для больных с бульбарным синдромом; в отдельных случаях - поражения мышц (рабдомиолиз).
Со стороны мочевыделительной системы: редко - повышение уровня билирубина и креатинина в сыворотке крови; очень редко - ухудшение функции почек вплоть до острой почечной недостаточности, интерстициальный нефрит.
Со стороны органов кроветворения: иногда - увеличение числа эозинофилов, уменьшение числа лейкоцитов; редко – нейтропения, тромбоцитопения, что может сопровождаться усилением кровоточивости; очень редко - агранулоцитоз и развитие тяжелых инфекций (стойкое или рецидивирующее повышение температуры тела, ухудшение самочувствия); в отдельных случаях - гемолитическая анемия; панцитопения.
Прочие: иногда - общая слабость; очень редко - лихорадка.
Любая антибиотикотерапия может вызывать изменения микрофлоры, которая в норме присутствует у человека. По этой причине может произойти усиленное размножение бактерий и грибов, устойчивых к применяемому антибиотику, которое в редких случаях может потребовать дополнительного лечения.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Левофлоксацин нельзя применять для лечения детей и подростков ввиду вероятности поражения суставных хрящей.
При лечении больных старческого возраста следует иметь в виду, что больные этой группы часто страдают нарушениями функции почек (см. раздел «Способ применения и дозы»).
При тяжелом воспалении легких, вызванном пневмококками, левофлоксацин может не дать оптимального терапевтического эффекта. Госпитальные инфекции, вызванные определенными возбудителями (P. aeruginosa), могут потребовать комбинированного лечения.
Во время лечения препаратом Левофлоксацин возможно развитие приступа судорог у больных с предшествующим поражением головного мозга, обусловленным, например, инсультом или тяжелой травмой.
Несмотря на то, что фотосенсибилизация отмечается при применении левофлоксацина очень редко, во избежание ее больным не рекомендуется подвергаться без особой нужды сильному солнечному или искусственному ультрафиолетовому облучению.
При подозрении на псевдомембранозный колит следует немедленно отменить левофлоксацин и начать соответствующее лечение. В таких случаях нельзя применять лекарственные средства, угнетающие моторику кишечника.
Редко наблюдаемый при применении препарата Левофлоксацин тендинит (прежде всего воспаление ахиллова сухожилия) может приводить к разрыву сухожилий. Больные пожилого возраста более склонны к тендиниту. Лечение глюкокортикостероидами по всей вероятности повышает риск разрыва сухожилий. При подозрении на тендинит следует немедленно прекратить лечение препаратом Левофлоксацин и начать соответствующее лечение пораженного сухожилия.
Больные с недостаточностью глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы (наследственное нарушение обмена веществ) могут реагировать на фторхинолоны разрушением эритроцитов (гемолиз). В связи с этим, лечение таких больных левофлоксацином следует проводить с большой осторожностью.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Такие побочные эффекты препарата Левофлоксацин, как головокружение или оцепенение, сонливость и расстройства зрения (см. также раздел "Побочное действие), могут ухудшать реакционную способность и способность к концентрации внимания. Это может представлять собой определенный риск в ситуациях, когда эти способности имеют особое значение (например, при управлении автомобилем, при обслуживании машин и механизмов, при выполнении работ в неустойчивом положении).
Передозировка
Симптомы передозировки препарата Левофлоксацин проявляются на уровне ЦНС (спутанность сознания, головокружение, нарушения сознания и приступы судорог по типу эпиприпадков). Кроме того, могут отмечаться желудочно-кишечные расстройства (например, тошнота) и эрозивные поражения слизистых оболочек, удлинение интервала Q-T.
Лечение должно быть симптоматическим. Левофлоксацин не выводится посредством диализа (гемодиализа, перитонеального диализа и постоянного перитонеального диализа). Специфического антидота не существует.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к левофлоксацину микроорганизмами: инфекции нижних дыхательных путей (обострения хронического бронхита, внебольничная пневмония); острый верхнечелюстной синусит; неосложненные инфекции мочевыводящих путей; осложненные инфекции мочевыводящих путей (в том числе, острый пиелонефрит); инфекции кожи и мягких тканей (нагноившиеся атеромы, абсцесс, фурункулы); хронический бактериальный простатит; интраабдоминальная инфекция; комплексная терапия лекарственно-устойчивых форм туберкулеза.
Противопоказания
— гиперчувствительность к левофлоксацину или к другим хинолонам;
— почечная недостаточность (при клиренсе креатинина менее 20 мл/мин. - в связи с невозможностью дозирования данной лекарственной формы);
— эпилепсия;
— поражения сухожилий при ранее проводившемся лечении хинолонами;
— детский и подростковый возраст (до 18 лет);
— беременность и период лактации.
С осторожностью следует применять у лиц пожилого возраста в связи с высокой вероятностью наличия сопутствующего снижения функции почек, а также при дефиците глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы.
Применение при беременности и кормлении грудью
Противопоказан при беременности и в период лактации.
Лекарственное взаимодействие
Левофлоксацин увеличивает T1/2 циклоспорина.
Эффект левофлоксацина снижают препараты, угнетающие моторику кишечника, сукральфат, магний- и алюминийсодержащие антацидные средства и соли железа (необходим перерыв между приемом не менее 2 ч).
При одновременном применении НПВС, теофиллин повышают судорожную готовность, ГКС - повышают риск разрыва сухожилий.
Циметидин и лекарственные средства, блокирующие канальцевую секрецию, замедляют выведение левофлоксацина.
Раствор левофлоксацина для в/в введения совместим с 0.9% раствором натрия хлорида, 5% раствором декстрозы, 2.5% раствором Рингера с декстрозой, комбинированными растворами для парентерального питания (аминокислоты, углеводы, электролиты).
Раствор левофлоксацина для в/в введения нельзя смешивать с гепарином и растворами, имеющими щелочную реакцию.
(183)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо 1 або 2 рази в день. Таблетки не розжовувати та запивати достатньою кількість рідини (від 0,5 до 1 склянки), можна приймати перед їжею або між прийомами їжі. Дози визначаються характером і тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника.
Лікарська форма
циліндричні двоопуклі таб білого кольоруСклад
Левофлоксацин - 250мг; Вспомог.в-ва: МКЦ, карбоксиметилкрахмал натрію, повідон, магнію стеарат, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїднийФармак��логічне дію
Протимікробний препарат з групи фторхінолонів, левовращающій ізомер офлоксацину. Володіє широким спектром протимікробної дії. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу (топоизомеразу II) і топоизомеразу IV, порушує суперспирализацию та зшивання розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни в цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах бактерій. Ефективний відносно більшості штамів мікроорганізмів in vitro і in vivo. До дії препарату чутливі: in vitro чутливі (мінімальна інгібуюча концентрація аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus spp. (у т. ч. Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (коагулазонегативні метициллинчувствительные/помірно чутливі штами), включаючи Staphylococcus aureus (метициллинчувствительные штами), Staphylococcus epidermidis (метициллинчувствительные штами), Staphylococcus ѕрр.(лейкотоксинсодержащие); Streptococcus spp. груп c і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (пенициллинчувствительные помірно чутливі/резистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus spp. групи viridan (пенициллинчувствительные/резистентні штами); аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter spp. (в т. ч. Acinetobacter baumannii), Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter spp. (в т. ч. Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (ампициллинчувствительные/резистентні штами), Haemophilus parainfl uenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella spp. (в т. ч. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae), Moraxella catarrhalis (що продукують та непродуцирующие бета-лактамази штами), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (що продукують та
непродуцирующие пеніциліназу штами), Neisseria meningitidis, Pasteurella spp. (в т. ч. Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp. (в т. ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (в т. ч. Pseudomonas aeruginosa), Serratia spp. (в т. ч. Serratia marcescens), Salmonella spp.; анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifi dobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Veilonella spp.; інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella spp. (в т. ч. Legionella pneumophila), Mycobacterium spp. (в т. ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum. Помірно чутливі мікроорганізми: аеробні грампозитивні мік��оорганизмы: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis (метицилінрезистентні штами), Staphylococcus haemolyticus(метицилінрезистентні штами); аеробні грамнегативні мікроорганізми: Burkholderia cepacia, Campilobacter jejuni, Campilobacter coli; анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus, Bacteroides ovatus, Prevotella spp., Porphyromonas spp. Стійкі мікроорганізми: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium jeikeium, Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні штами), інші Staphylococcus spp. (коагулазонегативні метицилінрезистентні штами); аеробні грамотрицательные мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans; інші мікроорганізми: Mycobacterium avium.Фармакокінетика
Левофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується після перорального прийому. Прийом їжі мало впливає на швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність 500 мг левофлоксацину після перорального прийому становить майже 100 %. Після прийому разової дози 500 мг левофлоксацину Смах становить 5,2-6,9 мкг/мл, час досягнення Смах - 1,3 год, Т1/2 - 6-8 год.
Зв'язок з білками плазми - 30-40 %. Добре проникає в органи і тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, ��рганы сечостатевої системи, кісткову тканину, спинно-мозкову рідину, передміхурову залозу, поліморфноядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги.
У печінці невелика частина окиснюється і/або дезацетилируется. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції. Після перорального прийому приблизно 87 % від прийнятої дози виділяється з сечею у незміненому вигляді протягом 48 годин, менше 4 % з калом протягом 72 год.Побічні дії
Частота того чи іншого побічного ефекту визначається при помощі
наступній таблиці:
Частота Поява побічних ефектів
часто: у 1-10 хворих з 100
іноді: менш, ніж у 1 хворого з 100
рідко: менш, ніж у 1 хворого з 1 000
дуже рідко: менш, ніж у 1 хворого з 10 000
окремі випадки менше 0,01%
Алергічні реакції: іноді – свербіж і почервоніння шкіри; рідко - загальні реакції гіперчутливості (анафілактичні та анафілактоїдні реакції) з такими симптомами, як кропив'янка, звуження бронхів і, можливо, тяжка ядуха; дуже рідко - набряки шкіри і слизової��х оболонок (наприклад, в області обличчя і глотки), раптове падіння артеріального тиску та шок; підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання (див. "Особливі вказівки"), алергічний пневмоніт, васкуліт; в окремих випадках - тяжкі висипи на шкірі з утворенням пухирів, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та ексудативна багатоформна еритема. Загальним реакцій гіперчутливості можуть інколи передувати більш легкі шкірні реакції. Названі вишгородае реакції можуть виникнути вже після першої дози через кілька хвилин або годин після введення препарату.
З боку травної системи: часто - нудота, діарея, підвищення активності ферментів печінки (наприклад, аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази); іноді - втрата апетиту, блювота, болі в животі, порушення травлення; рідко - діарея з домішками крові, що у дуже рідкісних випадках може бути ознакою запалення кишечнику і навіть псевдомембранозного коліту (див. "Особливі вказівки").
З боку обміну речовин: дуже рідко - зниження концентрації глюкози в крові, що має особливе значення для хворих, які страждають на цукровий діабет (можливі ознаки гіпоглікемії: підвищення апетиту, нервозність, піт, тремтіння). Досвід застосування інших хінолонів свідчить про те, що вони здатні викликати загострення порфірії у хворих, які вже страждають цим захворюванням. Подібний ефект не виключається і при застосуванні препарату левофлоксацин.
З боку нервової системи: іноді - головний біль, запаморочення та/або заклякнення, сонливість, порушенняня сну;рідко - неспокій, парестезії в кистях рук, тремтіння, психотичні реакції типу галюцинацій і депресій, збуджений стан, судоми та сплутаність свідомості;дуже рідко - розлади зору та слуху, порушення смакової чутливості і нюху, зниження тактильної чутливості.
З боку серцево-судинної системи: рідко - посилене серцебиття, зниження артеріального тиску; дуже рідко - судинний (шокоподобный) колапс; в окремих випадках - подовження інтервалу Q-T.
З боку опорно-двигательног�� апарату: рідко - ураження сухожиль (включаючи тендиніт), суглобові і м'язові болі;дуже рідко - розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля); цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування і може носити двосторонній характер (див "Особливі вказівки"), м'язова слабкість, що має особливе значення для хворих з бульбарным синдромом; в окремих випадках - ураження м'язів (рабдоміоліз).
З боку сечовидільної системи: рідко - підвищення рівня білірубіну та креатиніну в сироватці крові; дуже рідко - погіршення функції нирок, аж до гострої ниркової недостатності, інтерстиціальний нефрит.
З боку органів кровотворення: іноді - збільшення кількості еозинофілів, зменшення кількості лейкоцитів; рідко – нейтропенія, тромбоцитопенія, що може супроводжуватися посиленням кровоточивості; дуже рідко - агранулоцитоз і розвиток тяжких інфекцій (стійке або рецидивуючий підвищення температури тіла, погіршення самопочуття); у окремих випадках - гемолітична анемія, панцитопенія.
Інші: іноді - загальна слабкість; дуже рідко - лихоманка.
Будь-яка антибіотикотерапія може викликати зміни мікрофлори, що в нормі присутня у людини. З цієї причини може статися посилене розмноження бактерій і грибів, стійких до застосовуваному антибіотика, яке в окремих випадках може зажадати додаткового лікування.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Левофлоксацин не можна застосовувати для лікування дітей і підлітків через імовірність ураження суглобових хрящів.
При лікуванні хворих старечого віку слід мати на увазі, ч��про хворі цієї групи часто страждають порушеннями функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
При важкому запаленні легенів, викликаному пневмококами, левофлоксацин може не дати оптимального терапевтичного ефекту. Госпітальні інфекції, спричинені певними збудниками (P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованого лікування.
Під час лікування препаратом Левофлоксацин можливий розвиток нападів судом у хворих з попереднім ураженням головного мозку, зумовленим, наприклад, інсультом або тяжкою травмой.
Незважаючи на те, що фотосенсибілізація відзначається при застосуванні левофлоксацину дуже рідко, щоб уникнути її хворим не рекомендується без особливої потреби піддаватися сильному сонячного або штучного ультрафіолетового опромінення.
При підозрі на псевдомембранозний коліт слід негайно відмінити левофлоксацин та розпочати відповідне лікування. В таких випадках не можна застосовувати лікарські засоби, що пригнічують моторику кишечнику.
Рідко спостерігається при застосуванні препарату Левофлоксацин тендинит (передусім запалення ахіллового сухожилля) може призводити до розриву сухожиль. Хворі літнього віку більш схильні до тендиниту. Лікування глюкокортикостероїдами по всій ймовірності підвищує ризик розриву сухожиль. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Левофлоксацин та почати відповідне лікування ураженого сухожилля.
Хворі з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (спадкове порушення обміну речовин) можуть реагувати на фторхінолони руйнуванням еритроцитів (ге��олиз). У зв'язку з цим, лікування таких хворих левофлоксацином слід проводити з великою обережністю.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Такі побічні ефекти препарату Левофлоксацин, як запаморочення або заклякнення, сонливість та розлади зору (див. також розділ "Побічна дія), не можуть погіршувати реакційну здатність і здатність до концентрації уваги. Це може являти собою певний ризик у ситуаціях, коли ці здатності мають особливе значення (напрер, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин і механізмів, при виконанні робіт в нестійкому положенні).
Передозування
Симптоми передозування препарату Левофлоксацин проявляються на рівні центральної нервової системи (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості і напади судом за типом епіприпадків). Крім того, можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота) та ерозивні ураження слизових оболонок, подовження інтервалу Q-T.
Лікування повинно бути симптоматичним. Левофлоксацин не виводиться п��засобом діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту не існує.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами: інфекції нижніх дихальних шляхів (загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія); гострий верхньощелепної синусит; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі гострий пієлонефрит); інфекції шкіри і м'яких тканин (нагноивмрії атероми, абсцес, фурункули); хронічний бактеріальний простатит; інтраабдомінальная інфекція; комплексна терапія лікарсько-стійких форм туберкульозу.Протипоказання
— гіперчутливість до левофлоксацину або до інших хінолонів;
— ниркова недостатність (при кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв. - у зв'язку з неможливістю дозування даної лікарської форми);
— епілепсія;
— ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами;
— дитячий та підлітковий вік (до 18 років);
— вагітність і період лактації.
З обережністю слід застосовувати у осіб похилого віку у зв'язку з високою вірогідністю наявності супутнього зниження функції нирок, а також при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Протипоказаний при вагітності і в період лактації.Лікарська взаємодія
Левофлоксацин збільшує T1/2 циклоспорину.
Ефект левофлоксацину знижують препарати, що пригнічують моторику кишечнику, сукральфат, магній - та алюминийсодержащие антацидні засоби й солі заліза (необхідна перерва між прийомом не менше 2 год).
При одночасному застосуванні НПЗЗ, теофілін підвищують судомну готовність, ГКС - підвищують ризик розриву сухожиль.
Циметидин та лікарські засоби, блокуючі канальцеву секрецію, уповільнюють виведення левофлоксацину.
Розчин левофлоксацину для в/в введення сумісний з 0.9% розчином натрію хлориду, 5% розчином декстрози, 2.5% розчином Рінгера з декстрозою, комбінованими розчинами для парентерального живлення (аминокислоты, вуглеводи, електроліти).
Розчин левофлоксацину для в/в введення не можна змішувати з гепарином та розчинами, що мають лужну реакцію.
