Дозировка
Препарат следует принимать внутрь, по возможности, не менее чем за 30 мин до или через 1 час после еды. Лечение начинают с малой дозы, постепенно увеличивая дозу для каждого пациента индивидуально, до достижения терапевтического эффекта. Необходимо избегать высоких доз для одновременного приема препарата. Приведенные ниже указания по режиму дозирования следует рассматривать как общие рекомендации. Для пациентов, которые ранее не принимали леводопу, назначают начальную дозу по 50 мг леводопы/ 12,5 мг бенсеразида 2-4 раза в сутки. При хорошей переносимости дозу увеличивают на 50-100 мг леводопы/ 12,5-25 мг бенсеразида через каждые 3 дня до достижения терапевтического эффекта. Дальнейший (после первичного) подбор дозы осуществляют с частотой 1 раз в месяц. Обычно терапевтический эффект отмечается уже при приеме 200-400 мг леводопы/ 50-100 мг бенсеразида в сутки. Максимальная суточная доза 800 мг леводопы/ 200 мг бенсеразида. Суточная доза должна быть разделена на 4 и более приемов. Частота приемов должна быть распределена так, чтобы обеспечить оптимальный терапевтический эффект. При проявлении нежелательных реакций необходимо либо прекратить увеличение дозы, либо уменьшить суточную дозу. Оптимальный терапевтический эффект достигается, как правило, при приеме 300-800 мг леводопы/ 100-200 мг бенсеразида. Пациентам, которые ранее принимали леводопу, прием препарата необходимо начать через 12 часов после прекращения приема леводопы. Доза препарата должна составить приблизительно 20% от предыдущей дозы леводопы, чтобы сохранить уже достигнутый терапевтический эффект. В случае необходимости доза увеличивается по схеме, описанной для пациентов, которые ранее не принимали леводопу. Пациентам, которые ранее принимали леводопу в комбинации с ингибитором декарбоксилазы ароматических L-аминокислот, прием препарата необходимо начать через 12 часов после прекращения приема леводопы в комбинации с ингибитором декарбоксилазы ароматических L-аминокислот. Чтобы минимизировать снижение уже достигнутой терапевтической эффективности необходимо прекратить предыдущую терапию ночью и начать прием препарата на следующее утро. В случае необходимости доза увеличивается по схеме, описанной для пациентов, которые ранее не принимали леводолу. Пациентам, которые ранее принимали другие противопаркинсонические препараты, прием препарата возможен. Как только становится очевидным терапевтический эффект препарата, необходимо пересмотреть схему лечения и уменьшить или отменить альтернативный препарат. Режимы дозирования в особых случаях. Пациентам, которые испытывают сильные моторные флуктуации, рекомендуется прием суточной дозы более 4 раз в день без изменения самой суточной дозы. В пожилом возрасте увеличение дозы должно происходить медленнее. Опыт применения у детей и подростков ограничен. При почечной и печеночной недостаточности легкой и средней тяжести коррекция дозы не требуется.
Лекарственная форма
таблетки
Состав
Леводопа 200мг; Бенсеразид 50мг; Вспомогательные в-ва: маннитол, МКЦ, крахмал кукурузный прежелатинизированный, кальция гидрофосфат, повидон К-25, кросповидон, кремния диоксид коллоидный , краситель, магния стеарат
Фармакологическое действие
Леводопа/бенсеразид - комбинированный противопаркинсонический препарат, содержащий предшественник дофамина и ингибитор переферической декарбоксилазы ароматических L-аминокислот. При паркинсонизме нейромедиатор дофамин образуется в базальных ядрах в недостаточных количествах. Заместительная терапия проводится путем применения леводопы - непосредственного метаболического предшественника дофамина. Большая часть леводопы превращается в дофамин в периферических тканях (кишечник, печень, почки, сердце, желудок), который не участвует в реализации противопаркинсонического эффекта, поскольку периферический дофамин плохо проникает через гематоэнцефалический барьер (ГЭБ), а также ответственен за большинство ее нежелательных реакций. Блокирование экстрацеребрального декарбоксилирования леводопы является весьма желательным. Это достигается одновременным введением леводопы и бенсеразида - ингибитора периферической декарбоксилазы ароматических L-аминокислот, который снижает образование дофамина в периферических тканях, что косвенным образом приводит к повышению количества леводопы, поступающей в центральную нервную систему (ЦНС) - с одной стороны, и, к уменьшению проявлений нежелательных реакций леводопы - с другой. Комбинация этих веществ в соотношении 4:1 обладает такой же эффективностью, как и леводопа в высоких дозах. Фармакокинетика. Всасывание. Леводопа и бенсеразид всасываются главным образом в верхних отделах тонкой кишки. Максимальная концентрация в плазме крови при приеме внутрь достигается примерно через 1 ч. Площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) и максимальная концентрация находятся в пропорциональной зависимости от принятой дозы. Всасывание зависит от скорости эвакуации содержимого желудка и от значений внутрижелудочного рН. Наличие пищи в желудке замедляет всасывание. При применении леводопы после обычного приема пищи максимальная концентрация леводопы в плазме на 30% меньше и достигается позже. Степень всасывания снижается на 15%. В большом количестве содержится в тонкой кишке, печени и почках, только около 1-3% проникает в головной мозг. Период полувыведения З ч. Распределение. Леводопа проходит ГЭБ посредством насыщаемой транспортной системы. Она не связывается с белками плазмы. Объем распределения 57 л. AUC леводопы в спинно-мозговой жидкости составляет 12% от таковой в плазме. В отличие от леводопы, бенсеразид не проникает через ГЭБ. Он накапливается, главным образом, в почках, легких, тонкой кишке и печени и проникает через плацентарный барьер. Метаболизм. Леводопа метаболизируется, главным образом, двумя основными (декарбоксилирование и о-метнлирование) и двумя дополнительными путями (трансаминирование и окисление). Декарбоксилаза ароматических L-аминокислот превращает леводопу в дофамин. Главными конечными продуктами этого пути обмена являются гомованилиновая и дигидроксифснилуксусная кислоты. Катехол-о-метил-трансфераза метилирует леводопу с образованием 3-о-метилдопы. Период полувыведения этого основного метаболита 15 ч, и у пациентов, получивших терапевтические дозы препарата, происходит его накопление. Уменьшение периферического декарбоксилирования леводопы, если последняя применяется вместе с бенсеразидом, приводит к более высоким плазменным концентрациям леводопы и 3-о-метилдопы и более низким концентрациям катехоламинов (дофамина, норадреналина) и фенолкарбоксильных кислот (гомованилиновой кислоты, дигидрофенилуксусной кислоты). В слизистой оболочке кишечника и печени бенсеразид гидроксилируется с образованием тригидроксибензилгидразина. Этот метаболит является мощным ингибитором декарбоксилазы ароматических L-аминокислот. Выведение. На фоне периферического ингибирования декарбоксилазы ароматических L-аминокислот период полувыведения леводопы 1,5 ч. Клиренс леводопы из плазмы 430 мл/мин. Бенсеразид почти полностью элиминируется путем метаболизма. Метаболиты выводятся главным образом почками (64%) и в меньшей степени кишечником (24%). Кумуляция. Абсолютная кумуляция леводопы в комбинации с бенсеразидом составляет в среднем 98 % (от 74% до 112 %). Фармакокинетика у особых групп пациентов. Менее 10% неизмененной леводопы/бенсеразида выводятся почками, поэтому пациентам с легкой и средней степенью почечной недостаточности коррекция дозы не требуется. У пациентов пожилого возраста (65-78 лет) с болезнью Паркинсона период полувыведения и AUC леводопы увеличиваются на 25%, что не является клинически значимым изменением.
Побочные действия
Со стороны системы кроветворения: очень редко - гемолитическая анемия, транзиторная лейкопения, тромбоцитопения. Со стороны нервной системы: часто - головная боль, головокружение, судороги, спонтанные двигательные расстройства (типа хореи и атетоза), эпизоды «застывания», ослабление эффекта к концу периода действия дозы, феномен «включения-выключения», усиление проявлений синдрома «беспокойных ног»; очень редко - выраженная сонливость, эпизоды внезапной сонливости. Нарушения психики: редко - ажитация, тревога, подавленное настроение, бессонница, бред, агрессия, депрессия, анорексия, умеренный восторг, патологическая склонность к азартным играм, гиперсексуальность, повышенное либидо; очень редко - галлюцинации, временная дезориентация. Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень редко - аритмии, ортостатическая гипотензия (ослабевает после уменьшения дозы препарата), повышение артериального давления; частота неизвестна - «приливы». Со стороны пищеварительной системы: очень редко - тошнота, рвота, диарея, отдельные случаи потери или изменения вкусовых ощущений, сухость слизистой полости рта; частота неизвестна - желудочно-кишечное кровотечение. Со стороны кожи и подкожных тканей: редко - зуд кожи, сыпь. Со стороны лабораторных показателей: нечасто - транзиторное повышение активности «печеночных» трансаминаз, щелочной фосфатазы, повышение концентрации билирубина, повышение мочевины и креатинина в крови, изменение цвета мочи до красного, темнеющего при стоянии. Прочие: частота
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Применение при беременности и в период грудного вскармливания. Препарат противопоказан при беременности и женщинам детородного возраста, не применяющим надежные методы контрацепции. При подозрении на возникновение беременности препарат следует немедленно отменить. При необходимости приема препарата грудное вскармливание следует прекратить, поскольку нельзя исключить нарушения развития скелета у ребенка. Нежелательные реакции со стороны ЖКТ, возможные на начальной стадии лечения, в значительной степени устраняются, если принимать препарат с небольшим количеством пищи или жидкости, а также более медленном увеличении дозы. Не рекомендуется применение препарата для лечения ятрогенного экстрапирамидного синдрома и хореи Гентингтона. Пациентам, имеющим в анамнезе сведения о язвах ЖКТ, судорогах и остеомаляции, необходимо регулярно проводить контроль соответствующих показателей. В процессе лечения следует контролировать показатели функции печени, почек, формулу крови. Пациентам, имеющим в анамнезе ишемическую болезнь сердца, инфаркт миокарда, нарушения ритма сердца, необходимо регулярно проводить контроль электрокардиограммы. Пациенты, имеющие ортостатическую гипотензию в анамнезе, должны находиться под наблюдением врача, особенно в начале лечения. Пациентам с сахарным диабетом следует часто контролировать концентрацию глюкозы в крови и корректировать дозу пероральных гипогликемических препаратов. При применении препарата сообщалось о случаях внезапного наступления сна. Пациентов следует проинформировать о возможном внезапном засыпании. При применении препарата повышается риск развития злокачественной меланомы, в связи с чем применение препарата у пациентов со злокачественной меланомой, в том числе в анамнезе, не рекомендуется. Применение препарата, особенно в высоких дозах, повышает риск развития компульсивных расстройств. Перед общей анестезией прием препарата необходимо осуществлять как можно более длительный период. Исключением является галотановый наркоз. Поскольку у пациента, получавшего препарат, во время галотанового наркоза могут возникнуть колебания АД и аритмии, прием препарата должен быть отменен за 12-24 ч перед оперативным вмешательством. После операции лечение возобновляют, постепенно повышая дозу. Препарат нельзя отменять резко. Резкая отмена препарата может привести к «синдрому отмены» (повышение температуры тела, ригидность мышц, а также возможные психические изменения и повышение активности креатининфосфокиназы в сыворотке крови) или акинетическим кризам, которые могут принять угрожающую жизни форму. При возникновении таких симптомов пациент должен находиться под наблюдением врача (при необходимости должен быть госпитализирован) и получать соответствующую терапию, которая может включать повторное применение препарата. Депрессия может быть клиническим проявлением основного заболевания (паркинсонизм) и также может возникнуть на фоне лечения препаратом.
Показания
Болезнь Паркинсона.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к леводопе, бенсеразиду или к любому другому компоненту препарата; тяжелое нарушение функций органов эндокринной системы; глаукома; тяжелое нарушение функции печени; тяжелое нарушение функции почек; тяжелое нарушение функции сердечно-сосудистой системы; эндогенные и экзогенные психозы; одновременный прием с неселективными ингибиторами МАО, сочетание ингибиторов МАО типа А и МАО типа В (что эквивалентно неселективному ингибированию МАО); женщины детородного возраста, не применяющие надежные методы контрацепции; беременность; период грудного вскармливания; возраст до 25 лет.
Лекарственное взаимодействие
Фармакокинетические взаимодействия. При одновременном применении тригексифенидила (м-холиноблокатор) происходит уменьшение скорости, но не степени всасывания леводопы. Железа сульфат снижает максимальную концентрацию и AUC леводопы на 30-50%; эти изменения в некоторых случаях являются клинически значимыми. При одновременном применении с антацидами степень всасывания леводопы/бенсеразида снижается на 32%. Метоклопрамид увеличивает скорость всасывания леводопы. Фармакодинамические взаимодействия. Нейролептики, опиоиды и гипотензивные препараты, содержащие резерпин, подавляют действие леводопы/бенсеразида. В случае необходимости используют самые низкие дозы этих препаратов. При одновременном применении пиридоксин может уменьшать противопаркинсоническое действие леводопы/бенсеразида. Леводопу/бенсеразид нельзя применять с неселективными ингибиторами МАО. При необходимости применения леводопы/бенсеразида пациентам, получающим необратимые неселективные ингибиторы МАО
(3351)
Дозування
Препарат слід приймати внутрішньо, по можливості, не менше ніж за 30 хв до або через 1 годину після їжі. Лікування починають з низької дози, поступово збільшуючи дозу для кожного пацієнта індивідуально, до досягнення терапевтичного ефекту. Необхідно уникати високих доз для одночасного прийому препарату. Наведені нижче вказівки щодо режиму дозування слід розглядати як загальні рекомендації. Для пацієнтів, які раніше не приймали леводопу, призначають початкову дозу по 50 мг леводопи/ 12,5 мг бенсеразида 2-4 рази на добу. Прі гарної переносимості дозу підвищують на 50-100 мг леводопи/ 12,5-25 мг бенсеразида через кожні 3 дні до досягнення терапевтичного ефекту. Подальше (після первинного) підбір дози здійснюють з частотою 1 раз в місяць. Зазвичай терапевтичний ефект відмічається вже при прийомі 200-400 мг леводопи/ 50-100 мг бенсеразида на добу. Максимальна добова доза 800 мг леводопи/ 200 мг бенсеразида. Добова доза повинна бути розділена на 4 і більше прийомів. Частота прийомів повинна бути розподілена так, щоб забезпечити оптимальний терапевтичний ефект. При п��оявлении небажаних реакцій необхідно або припинити збільшення дози, або зменшити добову дозу. Оптимальний терапевтичний ефект досягається, як правило, при прийомі 300-800 мг леводопи/ 100-200 мг бенсеразида. Пацієнтам, які раніше приймали леводопу, прийом препарату необхідно почати через 12 годин після припинення прийому леводопи. Доза препарату має становити приблизно 20% від попередньої дози леводопи, щоб зберегти досягнутий терапевтичний ефект. У разі необхідності доза збільшується за схемою, описанно�� для пацієнтів, які раніше не приймали леводопу. Пацієнтам, які раніше приймали леводопу в комбінації з інгібітором декарбоксилази ароматичних L-амінокислот, прийом препарату необхідно почати через 12 годин після припинення прийому леводопи в комбінації з інгібітором декарбоксилази ароматичних L-амінокислот. Щоб мінімізувати зниження вже досягнутого терапевтичної ефективності необхідно припинити попередню терапію вночі і почати прийом препарату на наступний ранок. У разі необхідності доза збільшується за схемо, описаної для пацієнтів, які раніше не приймали леводолу. Пацієнтам, які раніше приймали інші протипаркінсонічні препарати, прийом препарату можливий. Як тільки стає очевидним терапевтичний ефект препарату, необхідно переглянути схему лікування та зменшити або скасувати альтернативний препарат. Режими дозування в особливих випадках. Пацієнтам, які відчувають сильні моторні флуктуації, рекомендується прийом добової дози більше 4 разів на день без зміни самої добової дози. У літньому віці до збільшеннязи повинно відбуватися повільніше. Досвід застосування у дітей та підлітків обмежений. При нирковій і печінковій недостатності легкого і середньої тяжкості корекція дози не потрібна.
Лікарська форма
таблеткиСклад
Леводопа 200мг; Бенсеразид 50мг; Допоміжні в-ва: манітол, МКЦ, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, кальцію гідрофосфат, повідон К-25, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний , барвник, магнію стеаратФармакологічна дія
Леводопу/бенсеразид - комбінований протипаркінсонічний препарат, з��тримає попередник дофаміну та інгібітор периферичної декарбоксилази ароматичних L-амінокислот. При паркінсонізмі нейромедіатор дофамін утворюється в базальних ядрах в недостатніх кількостях. Замісна терапія проводиться шляхом застосування леводопи - безпосереднього метаболічного посередника дофаміну. Велика частина леводопи перетворюється в дофамін в периферичних тканинах (кишечник, печінка, нирки, серце, шлунок), який не бере участь у реалізації протипаркінсонічного ефекту, оскільки периферичний до��амін погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ), а також відповідальний за більшість небажаних реакцій. Блокування екстрацеребрального декарбоксилювання леводопи є вельми бажаним. Це досягається одночасним введенням леводопи і бенсеразида - інгібітора периферичної декарбоксилази ароматичних L-амінокислот, який знижує утворення дофаміну в периферичних тканинах, що непрямим чином призводить до підвищення кількості леводопи, що надходить у центральну нервову систему (ЦНС) - з одного стороны, і, до зменшення проявів небажаних реакцій леводопи - з іншого. Комбінація цих речовин у співвідношенні 4:1 володіє такою ж ефективністю, як і леводопа у високих дозах. Фармакокінетика. Всмоктування. Леводопа і бенсеразид всмоктуються головним чином у верхніх відділах тонкої кишки. Максимальна концентрація в плазмі крові при прийомі всередину досягається приблизно через 1 ч. Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) і максимальна концентрація знаходяться в пропорційній залежності від прийнятої дози. Всмоктування залежить від скоростюки евакуації вмісту шлунка та від значень внутрішньошлункового рН. Наявність їжі в шлунку уповільнює всмоктування. При застосуванні леводопи після звичайного прийому їжі максимальна концентрація леводопи у плазмі на 30% менше і досягається пізніше. Ступінь всмоктування знижується на 15%. У великій кількості міститься в тонкій кишці, печінці та нирках, тільки близько 1-3% проникає в головний мозок. Період напіввиведення З ч. Розподіл. Леводопа проходить ГЕБ допомогою насыщаемой транспортної системи. Вона не зв'язується з білками плазми. Об'єм розпо��ределения 57 л. AUC леводопи в спинно-мозковій рідині становить 12% від такої в плазмі. На відміну від леводопи, бенсеразид не проникає через ГЕБ. Він накопичується, головним чином, в нирках, легенях, тонкої кишки та печінки і проникає через плацентарний бар'єр. Метаболізм. Леводопа метаболізується, головним чином, двома основними (декарбоксилювання і про-метнлирование) і двома додатковими шляхами (трансамінування і окислення). Декарбоксилаза ароматичних L-амінокислот перетворює леводопу в дофамін. Головними кінцевими продуктами це��про шляхи обміну є гомованилиновая і дигидроксифснилуксусная кислоти. Катехол-о-метил-трансфераза метилирует леводопу з утворенням 3-о-метилдопи. Період напіввиведення цього основного метаболіту 15 год, і у пацієнтів, які отримали терапевтичні дози препарату, відбувається його накопичення. Зменшення периферичного декарбоксилювання леводопи, якщо остання застосовується разом з бенсеразидом, призводить до більш високим плазмовим концентрацій леводопи і 3-о-метилдопи і більш низьких концентрацій катехоламінів (дофаміну, норадреналина) і фенолкарбоксильных кислот (гомованілінової кислоти, дигидрофенилуксусной кислоти). В слизовій оболонці кишечника і печінки бенсеразид гідроксилюється з утворенням тригидроксибензилгидразина. Цей метаболіт є потужним інгібітором декарбоксилази ароматичних L-амінокислот. Виведення. На тлі периферичного пригнічення декарбоксилази ароматичних L-амінокислот період напіввиведення леводопи 1,5 ч. Кліренс леводопи з плазми 430 мл/хв. Бенсеразид майже повністю виводиться шляхом метаболізму. Метаболіти виводяться главным чином нирками (64%) і в меншій мірі кишечником (24%). Кумуляція. Абсолютна кумуляція леводопи в комбінації з бенсеразидом становить в середньому 98 % (від 74% до 112 %). Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів. Менше 10% незміненої леводопи/бенсеразида виводяться нирками, тому пацієнтам з легким та середнім ступенем ниркової недостатності корекція дози не потрібна. У пацієнтів літнього віку (65-78 років) з хворобою Паркінсона період напіввиведення й AUC леводопи збільшуються на 25%, що не є клінічно значущою зміною.Побо��ві дії
З боку системи кровотворення: дуже рідко - гемолітична анемія, транзиторна лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, судоми, спонтанні рухові розлади (типу хореї і атетоза), епізоди «застигання», ослаблення ефекту до кінця періоду дії дози, феномен «включення-виключення», посилення проявів синдрому «неспокійних ніг»; дуже рідко - виражена сонливість, епізоди раптового сонливості. Порушення психіки: рідко - ажитація, тривога, пригнічений настрій, безсоння, марення, агресія, депресія, анорексія, помірний захват, патологічна схильність до азартних ігор, гіперсексуальність, підвищене лібідо; дуже рідко - галюцинації, тимчасова дезорієнтація. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - аритмії, ортостатична гіпотензія (слабшає після зменшення дози препарату), підвищення артеріального тиску; частота невідома - «припливи». З боку травної системи: дуже рідко - нудота, блювання, діарея, окремі випадки втрати або зміни смакових ощущень, сухість слизової порожнини рота; частота невідома - шлунково-кишкова кровотеча. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко - свербіж шкіри, висип. З боку лабораторних показників: нечасто - транзиторне підвищення активності «печінкових» трансаміназ, лужної фосфатази, підвищення концентрації білірубіну, підвищення сечовини і креатиніну в крові, зміна кольору сечі до червоного, що темніє при стоянні. Інші: частотаОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Застосування при вагітності і в період грудного вскармливан��я. Препарат протипоказаний при вагітності та жінкам дітородного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції. При підозрі на виникнення вагітності препарат слід негайно відмінити. При необхідності прийому препарату годування груддю слід припинити, оскільки не можна виключити порушення розвитку скелета у дитини. Небажані реакції з боку ШКТ, можливі, на початковій стадії лікування, значною мірою усуваються, якщо приймати препарат з невеликою кількістю їжі або рідини, а також б��більш повільному збільшенні дози. Не рекомендується застосування препарату для лікування ятрогенного екстрапірамідних синдрому і хореї Гентінгтона. Пацієнтам, які мають в анамнезі відомості про виразках ШЛУНКОВО-кишкового тракту, судомах і остеомаляції, необхідно регулярно проводити контроль відповідних показників. У процесі лікування слід контролювати показники функції печінки, нирок, формулу крові. Пацієнтам, які мають в анамнезі ішемічну хворобу серця, інфаркт міокарда, порушення ритму серця, необхідно регулярно проводити контроль электрокардиограмми. Пацієнти, що мають ортостатичну гіпотензію в анамнезі повинні перебувати під наглядом лікаря, особливо на початку лікування. Пацієнтам з цукровим діабетом слід часто контролювати концентрацію глюкози в крові та коригувати дозу пероральних гіпоглікемічних препаратів. При застосуванні препарату повідомлялося про випадки раптового настання сну. Пацієнтів слід поінформувати про можливий раптовому засипанні. При застосуванні препарату підвищується ризик розвитку злоякісної меланоми, у зв'язку з чим застосування препарату у ��ациентов зі злоякісною меланомою, у тому числі в анамнезі, не рекомендується. Застосування препарату, особливо у високих дозах підвищує ризик розвитку компульсивних розладів. Перед загальною анестезією прийом препарату необхідно здійснювати якомога більш тривалий період. Винятком є галотанового наркоз. Оскільки у пацієнта, яка отримувала препарат, під час галотанового наркозу можуть виникнути коливання артеріального тиску і аритмії, прийом препарату повинен бути скасований за 12-24 год перед оперативним втручанням. Після операції лікування возо��новляют, поступово підвищуючи дозу. Препарат не можна відміняти різко. Різка відміна препарату може призвести до «синдрому відміни» (підвищення температури тіла, ригідність м'язів, а також можливі психічні зміни та підвищення активності креатинінфосфокінази в сироватці крові) або акинетическим кризам, які можуть загрожувати життю форму. При виникненні таких симптомів пацієнт має перебувати під наглядом лікаря (при необхідності повинен бути госпіталізований) і отримувати відповідну терапію, яка може включати п��ня застосування препарату. Депресія може бути клінічним проявом основного захворювання (паркінсонізм) і також може виникнути на тлі лікування препаратом.Свідчення
Хвороба Паркінсона.Протипоказання
Підвищена чутливість до леводопе, бенсеразиду або до будь-якого іншого компонента препарату; важке порушення функцій органів ендокринної системи; глаукома; тяжке порушення функції печінки; тяжке порушення функції нирок; тяжке порушення функції серцево-судинної системи; ендогенні та екзогенні психози;��новременный прийом з неселективними інгібіторами МАО, поєднання інгібіторів МАО типу А та МАО типу В (що еквівалентно неселективному інгібування МАО); жінки дітородного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції; вагітність; період годування груддю; вік до 25 років.Лікарська взаємодія
Фармакокінетичні взаємодії. При одночасному застосуванні тригексифенидила (м-холіноблокатор) відбувається зменшення швидкості, але не ступеня всмоктування леводопи. Заліза сульфат знижує максимальну концентруцію і AUC леводопи на 30-50%; ці зміни в деяких випадках є клінічно значущими. При одночасному застосуванні з антацидами ступінь всмоктування леводопи/бенсеразида знижується на 32%. Метоклопрамід прискорює всмоктування леводопи. Фармакодинамічні взаємодії. Нейролептики, опіоїди і гіпотензивні препарати, що містять резерпін, пригнічують дію леводопи/бенсеразида. У разі необхідності використовують самі низькі дози цих препаратів. При одночасному застосуванні піридоксин може зменшувати противопаркинсони��еское дію леводопи/бенсеразида. Леводопу/бенсеразид не можна застосовувати з неселективними інгібіторами МАО. При необхідності застосування леводопи/бенсеразида пацієнтам, які отримують неселективні незворотні інгібітори МАО
