Дозировка
Препарат принимают внутрь независимо от приема пищи. Начальная рекомендуемая доза составляет 10 мг за 25-60 мин до сексуального контакта. Можно принимать также в период от 4-5 ч до 25 мин до сексуальной активности. Максимальная частота приема - 1 раз/ Для достижения эффективности необходим достаточный уровень сексуальной стимуляции. В зависимости от эффективности и переносимости доза может быть увеличена до 20 мг или снижена до 5 мг/ Максимальная суточная доза - 20 мг. Коррекции режима дозирования у пациентов пожилого возраста не требуется. У пациентов с незначительно выраженной печеночной недостаточностью коррекции режима дозирования не требуется. У пациентов с умеренной печеночной недостаточностью начальная доза составляет 5 мг в сутки. В дальнейшем в зависимости от эффективности и переносимости лечения доза может быть увеличена до 10 мг и затем до 20 мг. У пациентов с незначительно выраженными и умеренными нарушениями функции почек коррекции режима дозирования не требуется
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой
Состав
варденафила гидрохлорида тригидрат5.926 мг,
что соответствует содержанию варденафила5 мг
Вспомогательные вещества: кросповидон, магния стеарат, целлюлоза микрокристаллическая, кремний коллоидный безводный.
Состав оболочки: макрогол 400, гипромеллоза, титана диоксид, железа оксид желтый, железа оксид красный
Фармакологическое действие
Препарат для лечения эректильной дисфункции, ингибитор ФДЭ5.
Эрекция полового члена представляет собой гемодинамический процесс, в основе которого лежит расслабление гладких мышц пещеристых тел и расположенных в нем артериол. Во время сексуальной стимуляции из нервных окончаний пещеристых тел выделяется оксид азота (NO), активирующий фермент гуанилатциклазу, что приводит к повышению содержания в пещеристых телах циклического гуанозинмонофосфата (цГМФ). В результате происходит расслабление гладких мышц пещеристых тел, что способствует увеличению притока крови в половой член.
Варденафил блокирует ФДЭ5, под воздействием которой происходит расщепление цГМФ, в результате этого местное действие эндогенного NO в пещеристых телах во время сексуальной стимуляции усиливается, что обусловливает способность Левитры усиливать реакцию на сексуальную стимуляцию.
Фармакокинетика
После приема препарата внутрь варденафил быстро всасывается из ЖКТ. При приеме натощак Cmax в плазме крови может быть достигнута через 15 мин, однако в 90% случаев в среднем - через 60 мин (от 30 до 120 мин). Абсолютная биодоступность составляет около 15%. В рекомендованном диапазоне доз (5-20 мг) величина AUC и Cmax в плазме крови увеличиваются пропорционально дозе.
Клинический эффект реализуется еще до достижения Cmax. Начало действия после приема внутрь в дозе 20 мг и 10 мг - 10 мин, что обеспечивает эрекцию, достаточную для пенетрации и успешного завершения полового акта у 34% и 40% пациентов с легкой и умеренно легкой степенью эректильной дисфункции соответственно. Через 25 мин эффект наступает соответственно у 53% и 50% пациентов, что совпадает по времени с началом появления препарата в крови и быстрым нарастанием его концентрации. Продолжительность действия - 8-12 ч.
При приеме с нормальной пищей, содержащей не более 30% жиров, фармакокинетические параметры варденафила (Cmax, время достижения Cmax, AUC) не изменяются.
При приеме варденафила одновременно с пищей, содержащей большое количество жира (57%), скорость всасывания уменьшается с увеличением времени достижения Cmax до 60 мин, а Cmax в плазме крови в среднем снижается на 20% без существенного изменения AUC.
Распределение
Средний Vd варденафила в равновесном состоянии фармакокинетических параметров составляет в среднем 208 л, что демонстрирует его хорошее распределение в тканях. Связывание варденафила и его основного метаболита (М1) с белками плазмы крови составляет до 95%, является обратимым и не зависит от общей концентрации препарата.
Исходя из результатов измерения содержания варденафила в сперме здоровых мужчин через 90 мин после приема, можно предположить, что не более 0.00012% полученной дозы может определяться в сперме пациентов.
Метаболизм.
Варденафил метаболизируется в печени при участии преимущественно CYP3A4, а также CYP3А5 и CYP2C9. Средний T1/2 варденафила составляет 4-5 ч, а М1 – около 4 ч. В крови содержится глюкуронид в форме конъюгата (глюкуроновая кислота), который является частью метаболита М1. Концентрация остальной части М1 (неглюкуроновой) составляет 26% от концентрации активного вещества. Профиль селективности в отношении ФДЭ у М1 сходен с таковым для варденафила; in vitro способность М1 подавлять ФДЭ5 составляет 28% по сравнению с варденафилом, что соответствует 7% эффективности препарата.
Выведение
Общий клиренс варденафила составляет 56 л/ч, конечный T1/2 – около 4-5 ч. После приема внутрь варденафил в виде метаболитов выводится преимущественно через кишечник - 91-95%, в меньшей степени почками - 2-6%.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У здоровых пожилых мужчин (?65 лет) по сравнению с молодыми (? 45 лет) печеночный клиренс варденафила снижен. В среднем AUC у пожилых увеличивается на 52%. Однако различий эффективности и безопасности препарата у пациентов пожилого и молодого возраста не отмечается.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: мене1%-<10% - диспепсия, тошнота; м0.1%-<1% - изменение функциональных тестов печени (повышение АЛТ, АСТ, ГГТП).
Со стороны дыхательной системы: м1%-<10% - застойная гиперемия слизистой оболочки носа (отек слизистой, ринит, ринорея); м0.1%-<1% - одышка, носовое кровотечение; менее0.01%-<0.1% - отек гортани.
Со стороны органа зрения: менее0.1%-<1% - повышенное слезоотделение, нарушения зрения (яркости зрения); мен0.01%-<0.1% - повышение внутриглазного давления.
Дерматологические реакции: мене0.1%-<1% - отек лица, фотосенсибилизация.
Со стороны костно-мышечной системы: мене0.1%-<1% - миалгия, боль в спине, повышение КФК; ?0.01%-<0.1% - повышение мышечного тонуса
Со стороны половой системы: >0.01%-<0.1% - удлинение эрекции или болезненная эрекция, приапизм.
Прочие: мене0.01%-<0.1% - реакции повышенной чувствительности.
Имеются редкие постмаркетинговые сообщения о случаях развития передней ишемической невропатии зрительного нерва (ПИНЗН), приводящей к нарушению зрения, включая стойкую утрату зрения, связанных по времени с приемом ингибиторов ФДЭ5, в т.ч. и Левитры, у пациентов, многие из которых имеют сопутствующие факторы риска для развития этого состояния, такие как анатомический дефект диска зрительного нерва, возраст старше 50 лет, сахарный диабет, артериальная гипертензия, ИБС, гиперлипидемия и курение. Не установлено, связано ли развитие ПИНЗН непосредственно с применением ингибиторов ФДЭ5, или с имеющимися у пациента сопутствующим
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
До назначения препарата Левитра® (как и других препаратов, применяемых для лечения эректильной дисфункции), врач должен оценить состояние сердечно-сосудистой системы, поскольку существует риск развития осложнений со стороны сердца во время сексуальной активности.
Варденафил обладает сосудорасширяющими свойствами, что может сопровождаться незначительным или умеренным снижением АД.
Пациенты с обструкцией путей оттока из левого желудочка, например, с аортальным стенозом, идиопатическим гипертрофическим субаортальным стенозом, могут быть чувствительны к действию вазодилататоров, включая ингибиторы ФДЭ5.
У мужчин, которым не показана сексуальная активность, вследствие сопутствующего сердечно-сосудистого заболевания, препараты для лечения эректильной дисфункции не назначают.
Поскольку Левитра® в терапевтических дозах (10 мг) вызывает удлинение интервала QT, препарат не следует назначать пациентам с врожденным удлинением интервала QT и тем, которые принимают антиаритмические препараты класса IА (хинидин, прокаинамид) или класса III (амиодарон, соталол).
Безопасность и эффективность варденафила в комбинации с другими препаратами для лечения эректильной дисфункции не изучалась, поэтому их совместное применение не рекомендуется.
Безопасность варденафила не исследовалась и его применение не рекомендуется у следующих групп пациентов: тяжелые нарушения функции печени, заболевания почек в терминальной стадии, требующие гемодиализа, артериальная гипотензия (систолическое давление в покое <90 мм рт. ст.), недавно перенесенный инсульт или инфаркт миокарда (в пределах последних 6 месяцев), нестабильная стенокардия, а также наследственные дегенеративные заболевания сетчатки, например, пигментный ретинит.
На фоне приема Левитры и других ингибиторов ФДЭ5 были зарегистрированы случаи преходящей потери зрения и неартериитной ишемической невропатии зрительного нерва. При наступлении внезапной потери зрения пациент должен прекратить прием Левитры и срочно проконсультироваться с лечащим врачом.
Сочетанная терапия альфа-адреноблокаторами и варденафилом может сопровождаться развитием артериальной гипотензии с соответствующей клинической картиной, поскольку эти препараты обладают вазодилатирующим эффектом. Сочетанное назначение Левитры и альфа-адреноблокаторов допустимо только при наличии стабильных показателей АД на фоне приема альфа-адреноблокаторов, при этом Левитру следует назначать в минимальной рекомендованной дозе, составляющей 5 мг. Не следует принимать Левитру в одно и тоже время с альфа-адреноблокаторами, за исключением тамсулозина, прием которого может совпадать по времени с приемом варденафила. В случае приема подобранной дозы Левитры терапию альфа-адреноблокаторами следует начинать в минимальной дозе. Постепенное увеличение дозы альфа-адреноблокаторов пациентам, получающим препараты из группы ингибиторов ФДЭ5, может привести к дальнейшему снижению АД.
Показания
эректильная дисфункция (неспособность достичь и сохранить эрекцию, необходимую для совершения полового акта).
Противопоказания
— одновременная терапия нитратами или препаратами, которые являются донаторами оксида азота;
— комбинация с ингибиторами ВИЧ-протеаз, такими как индинавир или ритонавир;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
Препарат не предназначен для применения у детей и подростков в возрасте до 16 лет.
С осторожностью следует применять у пациентов с врожденным удлинением интервала QT, с анатомической деформацией полового члена (искривление, кавернозный фиброз, болезнь Пейрони), с заболеваниями, предрасполагающими к приапизму (серповидно-клеточная анемия, множественная миелома, лейкемия), тяжелым нарушением функции печени, заболеванием почек в терминальной стадии, артериальной гипотензией (систолическое давление в покое менее 90 мм рт.ст.), недавно перенесенным инсультом и инфарктом миокарда, нестабильной стенокардией, наследственными дегенеративными заболеваниями сетчатки (например, пигментный ретинит), со склонностью к кровотечениям и с обострением язвенной болезни
Лекарственное взаимодействие
Варденафил метаболизируется преимущественно при участии печеночных ферментов системы цитохрома Р450, а именно, изофермента CYP3А4, а также с некоторым участием изоферментов CYP3А5 и CYP2С. Ингибиторы этих ферментов могут снижать клиренс варденафила. При одновременном применении Левитры с кетоконазолом, итраконазолом, индинавиром и ритонавиром (мощные ингибиторы CYP3A4) можно ожидать значительного повышения концентрации варденафила в плазме.
При одновременном применении циметидин (400 мг 2), который является неспецифическим ингибитором изоферментов системы цитохрома Р450, не оказывает влияния на величину показателей AUC и Cmax варденафила (20 мг).
При одновременном применении с Левитрой (5 мг) эритромицин (500 мг 3), являющийся ингибитором CYP3A4, вызывает увеличение AUC варденафила в 4 раза (300%) и увеличение Cmax варденафила в 3 раза (200%)
(2509)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо незалежно від прийому їжі. Початкова рекомендована доза становить 10 мг за 25-60 хв до сексуального контакту. Можна приймати в період від 4-5 год до 25 хв до сексуальної активності. Максимальна частота прийому - 1 раз/ Для досягнення ефективності необхідний достатній рівень сексуальної стимуляції. Залежно від ефективності і переносимості доза може бути збільшена до 20 мг або знижена до 5 мг/ Максимальна добова доза - 20 мг. Корекції режиму дозування у пацієнтів літнього віку не т��ебуется. У пацієнтів з незначно вираженою печінковою недостатністю корекція режиму дозування не потрібна. У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю початкова доза становить 5 мг на добу. Надалі залежно від ефективності і переносимості лікування доза може бути збільшена до 10 мг і потім до 20 мг. У пацієнтів з незначно вираженими та помірними порушеннями функції нирок корекція режиму дозування не потрібна
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкоюСклад
варденафілу гидрох��орида тригидрат5.926 мг,
що відповідає змісту варденафила5 мг
Допоміжні речовини: кросповідон, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кремній колоїдний безводний.
Склад оболонки: макрогол 400, гіпромелоза, титану діоксид, заліза оксид жовтий, заліза оксид червонийФармакологічна дія
Препарат для лікування еректільной дисфункції, інгібітор ФДЭ5.
Ерекція статевого члена являє собою гемодинамічний процес, в основі якого лежить розслаблення гладких м'язів пещеристых тіл і розташованих в нім артеріол. Під час сексуальної стимуляції з нервових закінчень запалих тіл виділяється оксид азоту (NO), який активує фермент гуанілатциклазу, що приводить до підвищення вмісту в печеристих тілах циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ). В результаті відбувається розслаблення гладких м'язів запалих тіл, що сприяє збільшенню притоки крові в статевий член.
Варденафіл блокує ФДЭ5, під впливом якої відбувається розщеплення цГМФ, в результаті цього місцеву дію ендогенного NO в пещеристих тілах під час сексуальної стимуляції посилюється, що обумовлює здатність Левітри посилювати реакцію на сексуальну стимуляцію.Фармакокінетика
Після прийому препарату внутрішньо варденафіл швидко всмоктується з ШКТ. При прийомі натщесерце Cmax в плазмі крові може бути досягнута через 15 хв, проте в 90% випадків в середньому - через 60 хв (від 30 до 120 хв). Абсолютна біодоступність становить приблизно 15%. В рекомендованому діапазоні доз (5-20 мг) величина AUC і Cmax в плазмі збільшуються пропорційно дозі.
Клінічний ефект реалізує заморється ще до досягнення Cmax. Початок дії після прийому всередину в дозі 20 мг та 10 мг - 10 мін, що забезпечує ерекцію, достатню для пенетрациі і успішного завершення статевого акту у 34% і 40% пацієнтів з легким і помірно легким ступенем еректільной дисфункції відповідно. Через 25 мін ефект наступає відповідно у 53% і 50% пацієнтів, що збігається за часом з початком появи препарату в крові і швидким наростанням його концентрації. Тривалість дії - 8-12 год.
При прийомі з нормальною їжею, яка містить не більше 30% жирів, фармакокинетические параметри варденафілу (Cmax, час досягнення Cmax, AUC) не змінюються.
При прийомі варденафілу одночасно з їжею, що містить велику кількість жиру (57%), швидкість всмоктування зменшується із збільшенням часу досягнення Cmax до 60 хв, а Cmax в плазмі крові в середньому знижується на 20% без істотної зміни AUC.
Розподіл
Середній Vd варденафілу в рівноважному стані фармакокінетичних параметрів складає в середньому 208 л, що демонструє його гарний розподіл у тканинах. Зв'язування варденафілу та его основного метаболіту (М1) з білками плазми крові становить 95%, є оборотним і не залежить від загальної концентрації препарату.
Виходячи з результатів вимірювання вмісту варденафілу в спермі здорових чоловіків через 90 хв після прийому, можна припустити, що не більше 0.00012% отриманої дози може визначатися в спермі пацієнтів.
Метаболізм.
Варденафіл метаболізується в печінці за участю переважно CYP3A4, а також СУР3А5 та СУР2С9. Середній T1/2 варденафілу становить 4-5 год, а М1 – близько 4 ч. В крові міститься глюкуронід в форме кон'югату (глюкуронова кислота), який є частиною метаболіту М1. Концентрація решти М1 (неглюкуроновой) становить 26% від концентрації активної речовини. Профіль селективності щодо ФДЕ у М1 схожий з таким для варденафілу; in vitro здатність М1 пригнічувати ФДЭ5 становить 28% порівняно з варденафилом, що відповідає 7% ефективності препарату.
Виведення
Загальний кліренс варденафілу становить 56 л/год, кінцевий T1/2 – близько 4-5 год. Після прийому внутрішньо варденафіл у вигляді метаболітів виводиться переважно��про через кишечник - 91-95%, в меншій мірі нирками - 2-6%.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У здорових літніх чоловіків (?65 років) порівняно з молодими (? 45 років) печінковий кліренс варденафілу знижений. У середньому AUC у літніх збільшується на 52%. Проте відмінностей щодо ефективності та безпеки препарату у пацієнтів похилого і молодого віку не відзначається.Побічні дії
З боку травної системи: мене1%-<10% - диспепсія, нудота; м0.1%-<1% - зміна функціональних тестів печінки (підвищення АЛТ, АСТ, ГГТП).
/> З боку дихальної системи: м1%-<10% - застійна гіперемія слизової оболонки носа (набряк слизової, риніт, ринорея); м0.1%-<1% - задишка, носова кровотеча; менее0.01%-<0.1% - набряк гортані.
З боку органу зору: менее0.1%-<1% - підвищене сльозовиділення, порушення зору (яскравості зору); мен0.01%-<0.1% - підвищення внутрішньоочного тиску.
Дерматологічні реакції: мене0.1%-<1% - набряк обличчя, фотосенсибілізація.
З боку кістково-м'язової системи: мене0.1%-<1% - міалгія, біль у спині, підвищення КФК; ?0.01%-<0.1% - підвищення м'язового ��онуса
З боку статевої системи: >0.01%-<0.1% - подовження ерекції або хвороблива ерекція, пріапізм.
Інші: мене0.01%-<0.1% - реакції підвищеної чутливості.
Є поодинокі постмаркетингові повідомлення про випадки розвитку передньої ішемічної невропатії зорового нерва (ПИНЗН), що приводить до порушення зору, включаючи стійку втрату зору, пов'язаних з прийомом інгібіторів ФДЭ5, в т. ч. і Левітри, у пацієнтів, багато з яких мають супутні фактори ризику для розвитку цього стану, такі як анатомический дефект диска зорового нерва, вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія і куріння. Не встановлено, чи пов'язано розвиток ПИНЗН безпосередньо із застосуванням інгібіторів ФДЭ5, або з наявними у пацієнта супутніхОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
До призначення препарату Левітра® (як і інших препаратів, що застосовуються для лікування еректильної дисфункції), лікар має оцінити стан серцево-судинної системи, оскільки існує ризик розвитку ускладнень зі сто��они серця під час сексуальної активності.
Варденафіл має судинорозширювальні властивості, що може супроводжуватися незначним або помірним зниженням артеріального тиску.
Пацієнти з обструкцією шляхів відтоку з лівого шлуночка, наприклад, з аортальним стенозом, ідіопатичним гипертрофическим субаортальным стенозом, можуть бути чутливі до дії вазодилататорів, включаючи інгібітори ФДЭ5.
У чоловіків, яким не показана сексуальна активність, внаслідок супутнього серцево-судинного захворювання, препарати для лікування еректильної дисфункції не призначають.
Оскільки Левітра® у терапевтичних дозах (10 мг) викликає подовження інтервалу QT, препарат не слід призначати пацієнтам з природженим подовженням інтервалу QT і тим, які приймають антиаритмічні препарати класу ІА (хінідин, прокаїнамід) або класу ІІІ (аміодарон, соталол).
Безпека та ефективність варденафілу в комбінації з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не вивчалась, тому їх сумісне застосування не рекомендується.
Безпека варденафила не досліджувалася і його застосування не рекомендується у наступних груп пацієнтів: важкі порушення функції печінки, захворювання нирок у термінальній стадії, що потребують гемодіалізу, артеріальна гіпотензія (систолічний тиск у спокої <90 мм рт. ст.), недавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда (у межах останніх 6 місяців), нестабільна стенокардія, а також спадкові дегенеративні захворювання сітківки, наприклад, пігментний ретиніт.
На тлі прийому Левітри та інших інгібіторів ФДЭ5 були зареєстровані случ��і тимчасової втрати зору і неартериитной ішемічної невропатії зорового нерва. При настанні раптової втрати зору пацієнт повинен припинити прийом Левітри і терміново проконсультуватися з лікарем.
Поєднана терапія альфа-адреноблокаторами та варденафилом може супроводжуватися розвитком артеріальної гіпотензії з відповідною клінічною картиною, оскільки ці препарати володіють вазодилатирующим ефектом. Поєднане призначення Левітри і альфа-адреноблокаторів можливе лише за наявності стабільних по��азателей АТ на тлі прийому альфа-адреноблокаторів, при цьому Левитру слід призначати в мінімальній рекомендованій дозі, що становить 5 мг. Не слід приймати Левитру в одне і теж час з альфа-адреноблокаторами, за винятком тамсулозину, прийом якого може збігатися в часі з прийомом варденафілу. У разі прийому підібраної дози Левітри терапію альфа-адреноблокаторами слід починати в мінімальній дозі. Поступове збільшення дози альфа-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують препарати з групи інгібіторів ФДЭ5, може привести до подальшого зниження артеріального тиску.Свідчення
еректильна дисфункція (неспроможність досягти та зберегти ерекцію, необхідну для здійснення статевого акту).Протипоказання
— одночасна терапія нітратами або препаратами, які є донаторами оксиду азоту;
— комбінація з інгібіторами ВІЛ протеаз, такими як індинавір або ритонавір;
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
Препарат не призначений для застосування у дітей і підлітків у віці до 16 років.
З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з природженим подовженням інтервалу QT, з анатомічною деформацією статевого члена (викривлення, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні), з захворюваннями, що призводять до приапизму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкемія), тяжким порушенням функції печінки, захворювання нирок у термінальній стадії, артеріальною гіпотензією (систолічний тиск у спокої менше 90 мм рт.ст.), нещодавно перенесеним інсультом та інфарктом міокарда, нестабільною стенокардією, спадковими дегенеративними захворівши��нями сітківки (наприклад, пігментний ретиніт), зі схильністю до кровотеч і з загостренням виразкової хворобиЛікарська взаємодія
Варденафіл метаболізується переважно за участю печінкових ферментів системи цитохрому Р450, зокрема, ізоферменту CYP3A4, а також з деякими участю ізоферментів СУР3А5 та СУР2С. Інгібітори цих ферментів можуть знижувати кліренс варденафілу. При одночасному застосуванні Левітри з кетоконазолом, ітраконазолом, индинавиром і ритонавіром (потужні інгібітори CYP3A4) можна чекати значного підвения концентрації варденафілу в плазмі.
При одночасному застосуванні циметидин (400 мг 2), що є неспецифічним інгібітором ізоферментів системи цитохрому Р450, не впливає на величину показників AUC і Cmax варденафілу (20 мг).
При одночасному застосуванні з Левітра (5 мг) еритроміцин (500 мг 3), який є інгібітором CYP3A4, викликає збільшення AUC варденафілу в 4 рази (300%) та збільшення Cmax варденафілу в 3 рази (200%)
