Дозировка
Внутрь, независимо от приема пищи, запивая достаточным количеством жидкости. Суточную дозу препарата делят на два приема в одинаковой дозе. Монотерапия Взрослым и подросткам старше 16 лет лечение следует начинать с суточной дозы 500 мг, разделенной на 2 приема (по 250 мг 2 раза в сутки). Через 2 недели доза может быть увеличена до начальной терапевтической – 1000 мг (по 500 мг 2 раза в сутки). Максимальная суточная доза составляет 3000 мг (по 1500 мг 2 раза в сутки). В составе комплексной терапии Детям старше 6 лет лечение следует начинать с суточной дозы 20 мг/кг массы тела, разделенной на 2 приема (по 10 мг/кг массы тела 2 раза в сутки). Изменение дозы на 20 мг/кг массы тела может осуществляться каждые 2 недели до достижения рекомендуемой суточной дозы – 60 мг/кг массы тела (по 30 мг/кг массы тела 2 раза в сутки). При непереносимости рекомендуемой суточной дозы возможно ее снижение. Следует применять минимальную эффективную дозы. Врач должен назначить препарат в наиболее подходящей дозировке в зависимости от массы тела пациента и необходимой терапевтической дозы. Детям с массой тела более 50 кг дозирование осуществляется по схеме, приведенной для взрослых. Взрослым и подросткам старше 16 лет с массой тела более 50 кг лечение следует начинать с суточной дозы 1000 мг, разделенной на 2 приема (по 500 мг 2 раза в сутки). В зависимости от клинической реакции и переносимости препарата суточная доза может быть увеличена до максимальной – 3000 мг (по 1500 мг 2 раза в сутки). Изменение дозы на 500 мг 2 раза в сутки может осуществляться каждые 2-4 недели. Поскольку леветирацетам выводится из организма почками, при назначении препарата пациентам с почечной недостаточностью и пациентам пожилого возраста дозу следует корректировать в зависимости от величины клиренса креатинина (КК).
Передозировка
Симптомы: сонливость, ажитация, агрессивность, угнетение сознания, угнетение дыхания, кома. Лечение: в остром периоде – искусственный вызов рвоты и промывание желудка с последующим назначением активированного угля. Специфического антидота для леветирацетама нет. При необходимости проводится симптоматическое лечение в условиях стационара с использованием гемодиализа (эффективность диализа для леветирацетама составляет 60 %, для его первичного метаболита – 74 %).
Лекарственная форма
таблетки овальные, двояковыпуклые с риской, покрытые плёночной оболочкой синего цвета. На поперечном разрезе – почти белого цвета.
Состав
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой содержит:
активное вещество: леветирацетам 500 мг;
вспомогательные вещества: кремния диоксид коллоидный 6 мг, кроскармеллоза натрия 20 мг, кальция стеарат 6 мг, маннитол 40,4 мг, повидон 12,6 мг, целлюлоза микрокристаллическая 35 мг;
состав пленочной оболочки: Опадрай II синий 20 мг, в том числе: поливиниловый спирт 8 мг, макрогол (полиэтиленгликоль) 4,04 мг, тальк 2,96 мг, титана диоксид 4,1 мг, алюминиевый лак на основе красителя индигокармин 0,86 мг, алюминиевый лак на основе красителя красный очаровательный 0,04 мг.
Фармакологическое действие
Леветирацетам является производным пирролидона (S-энантиомер ?-этил-2-оксо-1-пирролидин-ацетамида), по химической структуре отличается от известных противоэпилептических лекарственных средств. Механизм действия леветирацетама до конца не изучен, но очевидно, что он отличается от механизма действия известных противоэпилептических препаратов. Эксперименты in vitro и in vivo показали, что леветирацетам не влияет на основные характеристики клеток и нормальную трансмиссию. В исследованиях in vitro показано, что он влияет на внутринейрональную концентрацию ионов Ca, частично тормозя ток ионов кальция через каналы N-типа и уменьшая высвобождение кальция из внутринейрональных депо. Кроме того он частично восстанавливает токи через ГАМК и глицин-зависимые каналы. Один из предполагаемых механизмов основан на доказанном связывании с гликопротеином синаптических везикул SV2A, содержащемся в сером веществе головного и спинного мозга. Считается, что таким образом реализуется противосудорожный эффект, который выражен в противодействии гиперсинхронизации нейронной активности. Также леветирацетам воздействует на рецепторы ГАМК и глициновые рецепторы, модулируя данные рецепторы через различные эндогенные агенты. Препарат не изменяет нормальную нейротрансмиссию, однако подавляет эпилептиформные нейрональные вспышки, индуцированные ГАМК-агонистом бикукулином, и возбуждение глутаматных рецепторов. Активность препарата подтверждена в отношении как фокальных, так и генерализованных эпилептических припадков (эпилептиформные проявления/фотопароксизмальная реакция).
Фармакокинетика
Всасывание. После приема внутрь леветирацетам хорошо абсорбируется из желудочно-кишечного тракта. Леветирацетам хорошо растворим в воде и обладает хорошей проникающей способностью. Всасывание происходит полностью и носит линейный характер, благодаря чему концентрация в плазме крови может быть предсказана, исходя из принятой дозы леветирацетама, выраженной в мг/кг массы тела. Степень всасывания не зависит от дозы и времени приема пищи. Биодоступность составляет примерно 100 %. Максимальная концентрация в плазме (Cmax) достигается через 1,3 ч после перорального приема леветирацетама в дозе 1000 мг и при однократном приеме составляет 31 мкг/мл, после повторного приема (2 раза в сутки) – 43 мкг/мл. Равновесное состояние достигается через 2 суток при двукратном приеме препарата.
Фармакокинетика леветирацетама у детей носит линейный характер в интервале доз от 20 до 60 мг/кг/сут, Cmax достигается через 0,5-1 ч.
Распределение. Связывание леветирацетама и его основного метаболита с белками плазмы составляет менее 10 %. Объем распределения (Vd) составляет примерно 0,5-0,7 л/кг.
Метаболизм. Основным путем метаболизма (24 % от принятой дозы) является ферментный гидролиз ацетамидной группы. Образование первичного фармакологически неактивного метаболита (ucb L057) происходит без участия цитохрома P450 печени. Леветирацетам не влияет на ферментативную активность гепатоцитов.
In vitro леветирацетам и его основной метаболит не ингибировали основные формы цитохрома Р450 (CYP3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1, 1A2) а также активность глюкуронил-трансферазы (UGT1A1, UGT1A6) и эпоксид-гидроксилазы. Не влиял на глюкуронирование вальпроевой кислоты in vitro.
Выведение. Период полувыведения (T1/2) из плазмы крови взрослого человека составляет 7±1 ч и не зависит от способа введения и режима дозирования. Средняя величина общего клиренса составляет 0,96 мл/мин/кг. 95 % препарата выводится почками. Почечный клиренс леветирацетама и его метаболита составляет 0,6 и 4,2 мл/мин/кг, соответственно.
У пациентов пожилого возраста T1/2 увеличивается на 40 % и составляет 10-11 ч, что связано с нарушением функции почек у этой категории людей.
У пациентов с нарушением функции почек клиренс леветирацетама и его первичного метаболита коррелирует с клиренсом креатинина. Поэтому пациентам с почечной недостаточностью рекомендуется подбор дозы в зависимости от клиренса креатинина. В терминальной стадии почечной недостаточности у взрослых пациентов T1/2 составляет 25 ч в период между сеансами диализа и 3,1 ч во время диализа. В течение 4-часового сеанса диализа удаляется до 51 % леветирацетама.
У пациентов с нарушением функции печени легкой и средней степени тяжести значимых изменений клиренса леветирацетама не происходит. У большинства пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени при сопутствующей почечной недостаточности клиренс леветирацетама снижается более чем на 50 %. T1/2 у детей после однократного перорального введения препарата в дозе 20 мг/кг массы тела составляет 5-6 ч. Общий клиренс леветирацетама у детей примерно на 40 % выше, чем у взрослых, и находится в прямой зависимости от массы тела.
Побочные действия
Классификация ВОЗ частоты развития побочных эффектов:
очень часто - ?1/10 назначений (>10 %)
часто - от ?1/100 до < 1/10 назначений (>1 % и <10 %)
нечасто- от ?1/1000 до <1/100 назначений (>0.1 % и <1 %)
редко- от ?1/10000 до <1/1000 назначений (>0.01 % и <0.1 %)
очень редко - <1/10000 назначений (<0.01 %)
Со стороны нервной системы и психики
Очень часто: сонливость, головная боль, астенический синдром.
Часто: судороги, головокружение, головная боль, тремор, нарушение равновесия, возбуждение, депрессия, переменчивость настроения, враждебность/агрессивность, бессонница, нервозность, раздражительность, расстройства личности, нарушение мышления, тревога, вертиго.
Нечасто: атаксия, амнезия, снижение концентрации внимания, ухудшение памяти, попытки суицида, суицидальные намерения, психотические расстройства, поведенческие расстройства, галлюцинации, спутанность сознания, эмоциональная лабильность.
Редко: хореоатетоз, дискинезия, гиперкинезия, суицид, расстройство личности, нарушение мышления.
Со стороны органов зрения
Нечасто: диплопия, нарушение аккомодации.
Со стороны дыхательной системы
Часто: усиление кашля.
Со стороны пищеварительной системы
Часто: абдоминальная боль, диарея, диспепсия, тошнота, рвота, анорексия, повышение массы тела.
Нечасто: панкреатит, изменения функциональных печеночных проб.
Редко: печеночная недостаточность, гепатит, снижение массы тела.
Со стороны кожных покровов
Часто: кожная сыпь.
Нечасто: экзема, зуд, алопеция (в ряде случаев восстановление волосяного покрова наблюдалось после отмены препарата).
Редко: токсический эпидермальный некролиз, Синдром Стивенса-Джонсона, многоформная эритема.
Изменения лабораторных показателей
Нечасто: тромбоцитопения, лейкопения. Редко: нейтропения, панцитопения (в некоторых случаях с угнетением функции костного мозга).
Прочие
Инфекции, назофарингит, миалгия, мышечная слабость, склонность к травмам.
У детей: рвота, возбуждение, переменчивость настроения, эмоциональная лабильность, агрессивность, поведенческие расстройства, летаргия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Если требуется прекратить прием препарата, то отмену лечения рекомендуется осуществлять постепенно (уменьшая разовую дозу на 500 мг каждые 2 – 4 недели). У детей снижение дозы не должно превышать 10 мг/кг массы тела 2 раза в сутки каждые 2 недели.
Сопутствующие противоэпилептические лекарственные препараты (в период перевода пациентов на прием леветирацетама) желательно отменять постепенно.
Имеющиеся сведения о применении препарата у детей не свидетельствуют о каком-либо его отрицательном влиянии на развитие и половое созревание. Однако отдаленные последствия лечения на способность детей к обучению, их интеллектуальное развитие, рост, функции эндокринных желез, половое развитие и фертильность остаются неизвестными.
Пациентам с заболеваниями почек и декомпенсированными заболеваниями печени рекомендуется исследование функции почек перед началом лечения. При нарушении функции почек может потребоваться коррекция дозы.
В связи с имеющимися сообщениями о случаях суицида, суицидальных намерений и попыток суицида при лечении леветирацетамом следует предупреждать пациентов о необходимости немедленно сообщать лечащему врачу о появлении любых симптомов депрессии или суицидальных намерений.
Влияние на способность к управлению транспортными средствами и механизмами
Влияние препарата леветирацетама на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами специально не изучалось. Тем не менее, в силу различной индивидуальной чувствительности к препарату со стороны центральной нервной системы в период лечения необходимо воздерживаться от вождения автотранспорта и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
В качестве монотерапии (препарат первого выбора) при лечении
-парциальных припадков с вторичной генерализацией или без таковой у взрослых и подростков старше 16 лет с вновь диагностированной эпилепсией.
В составе комплексной терапии при лечении
-парциальных припадков с вторичной генерализацией или без таковой у взрослых и детей старше 6 лет, страдающих эпилепсией;
-миоклонических судорог у взрослых и подростков старше 12 лет, страдающих ювенильной миоклонической эпилепсией;
-первично-генерализованных судорожных (тонико-клонических) припадков у взрослых и подростков старше 12 лет, страдающих идиопатической генерализованной эпилепсией.
Противопоказания
-повышенная чувствительность к леветирацетаму или другим производным пирролидона, а также к любым компонентам препарата;
-детский возраст до 6 лет (в данной лекарственной форме при лечении парциальных припадков с вторичной генерализацией или без таковой у детей, страдающих эпилепсией);
-детский возраст до 12 лет (при лечении миоклонических судорог у детей, страдающих ювенильной миоклонической эпилепсией, и при первично-генерализованных судорожных (тонико-клонических) припадках у детей, страдающих идиопатической генерализованной эпилепсией);
-масса тела менее 20 кг;
-детский возраст до 16 лет при лечении парциальных припадков с вторичной генерализацией или без таковой с вновь диагностированной эпилепсией;
-период грудного вскармливания.
С осторожностью
-пациенты пожилого возраста (старше 65 лет);
-заболевания печени в стадии декомпенсации;
-почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 50 мл/мин);
-депрессия, суицидальное поведение;
-одновременное применение с сульфаниламидами, пробенецидом, нестероидными противовоспалительными средствами, метотрексатом.
Применение во время беременности и лактации
Адекватных и строго контролируемых клинических исследований по безопасности применения леветирацетама у беременных не проводилось, поэтому препарат не следует назначать во время беременности, за исключением случаев крайней необходимости. Необходимо соблюдать контрацепцию женщинам с сохраненным детородным потенциалом.
Физиологические изменения в организме женщины во время беременности могут влиять на концентрацию в плазме леветирацетама, так же, как и других противоэпилептических препаратов. Во время беременности отмечено снижение концентрации леветирацетама в плазме. Это снижение более выражено в третьем триместре (до 60 % от базовой концентрации в период, предшествующий беременности).
Лечение леветирацетамом беременных следует проводить под особым контролем. Перерывы в проведении противоэпилептической терапии могут привести к ухудшению течения заболевания, что может нанести вред здоровью как матери, так и плода.
Леветирацетам выделяется с грудным молоком, поэтому грудное вскармливание при лечении препаратом противопоказано.
Лекарственное взаимодействие
Препарат не взаимодействует с противоэпилептическими препаратами (фенитоин, карбамазепин, вальпроевая кислота, фенобарбитал, ламотриджин, габапентин и примидон).
Леветирацетам в суточной дозе 1000 мг не изменяет фармакокинетику пероральных противозачаточных средств (этинилэстрадиола и левоноргестрела).
Леветирацетам в суточной дозе 2000 мг не изменяет фармакокинетику дигоксина и варфарина.
Дигоксин, пероральные противозачаточные средства и варфарин не влияют на фармакокинетику леветирацетама.
При совместном приеме с топираматом выше вероятность развития анорексии.
Полнота всасывания леветирацетама не изменяется под воздействием пищи, при этом скорость всасывания несколько снижается.
Данных о взаимодействии леветирацетама с алкоголем нет.
Клиренс леветирацетама был выше на 20 % у детей, принимающих противосудорожные средства – индукторы микросомального окисления в печени, по сравнении с детьми, их не принимающими. Снижение почечной секреции первичного метаболита наблюдалось при приеме пробенецида в дозе 500 мг 4 раза в день.
(2930)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Добову дозу препарату ділять на два прийоми в однаковій дозі. Монотерапія Дорослим і підліткам старше 16 років лікування слід починати з добової дози 500 мг, розділеної на 2 прийоми (по 250 мг 2 рази на добу). Через 2 тижні доза може бути збільшена до початкової терапевтичної – 1000 мг (по 500 мг 2 рази на добу). Максимальна добова доза становить 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). У складі комплексної терапії Дітям старше 6 років лікування слід починати з ��уточной дози 20 мг/кг маси тіла, розділеної на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). Зміна дози на 20 мг/кг маси тіла може здійснюватися кожні 2 тижні до досягнення рекомендованої добової дози – 60 мг/кг маси тіла (до 30 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). При непереносимості рекомендованої добової дози можливе її зниження. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу. Лікар повинен призначити препарат у найбільш підходящої дозування залежно від маси тіла пацієнта і необхідної терапевтичної дози. Дітям з масою тіла бопонад 50 кг дозування здійснюється за схемою, наведеною для дорослих. Дорослим і підліткам старше 16 років з масою тіла більше 50 кг лікування слід починати з добової дози 1000 мг, розділеної на 2 прийоми (по 500 мг 2 рази на добу). Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату добова доза може бути збільшена до максимальної – 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). Зміна дози на 500 мг 2 рази на добу може здійснюватися кожні 2-4 тижні. Оскільки леветирацетам виводиться з організму нирками, при призначенні препарату пацієнтам з почечної недостатністю й пацієнтам літнього віку дозу слід коригувати залежно від величини кліренсу креатиніну (КК).Передозування
Симптоми: сонливість, ажитація, агресивність, пригнічення свідомості, пригнічення дихання, кома. Лікування: в гострому періоді – штучний виклик блювання та промивання шлунка з подальшим призначенням активованого вугілля. Специфічного антидоту для леветирацетаму немає. При необхідності проводиться симптоматичне лікування в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (ефективність діалізу для леветирацетаму становить 60 %, для його первинного метаболіту – 74 %).
Лікарська форма
таблетки овальні, двоопуклі з рискою, вкриті плівковою оболонкою синього кольору. На поперечному розрізі – майже білого кольору.Склад
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
активна речовина: леветирацетам 500 мг;
допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний 6 мг, кроскармелоза натрію 20 мг, кальцію стеарат 6 мг, манітол 40,4 мг, 12,6 мг повідон, целюлоза мікрокристалічна 35 мг;
склад пленочной оболонки: Опадрай II синій 20 мг, у тому числі: полівініловий спирт 8 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 4,04 мг, тальк 2,96 мг, титану діоксид 4,1 мг, алюмінієвий лак на основі барвника індигокармін 0,86 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний чарівний 0,04 мг.Фармакологічна дія
Леветирацетам є похідним піролідону (S-енантіомер ?-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії леветирацетаму до кінця не изучен, але очевидно, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. Експерименти in vitro і in vivo показали, що леветирацетам не впливає на основні характеристики клітин і нормальну трансмісію. У дослідженнях in vitro показано, що він впливає на внутринейрональную концентрацію іонів Ca, частково гальмуючи струм іонів кальцію через канали N-типу і зменшуючи вивільнення кальцію з внутринейрональных депо. Крім того, він частково відновлює струми через ГАМК і гліцин-залежні канали. Один з передбачуваних механізмів заснований на доведеному зв'язування з глікопротеїном синаптичних везикул SV2A, що міститься в сірій речовині головного і спинного мозку. Вважається, що таким чином реалізується протисудомний ефект, який виражений у протидії гиперсинхронизации нейронної активності. Також леветирацетам впливає на рецептори ГАМК і глициновые рецептори, модулируя дані рецептори через різні ендогенні агенти. Препарат не змінює нормальну нейротрансмісію, проте пригнічує епілептиформні нейрональні спалаху, индуцированн��е ГАМК-агоністом бикукулином, і порушення глутаматних рецепторів. Активність препарату підтверджена щодо як фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція).Фармакокінетика
Всмоктування. Після прийому всередину леветирацетам добре абсорбується з шлунково-кишкового тракту. Леветирацетам добре розчинний у воді і володіє хорошою проникаючою здатністю. Всмоктування відбувається повністю й носить лінійний характер, завдяки чому концентрація в плазмі крові може бути передбачена, виходячи з прийнятої дози леветирацетаму, вираженої в мг/кг маси тіла. Ступінь всмоктування не залежить від дози й часу прийому їжі. Біодоступність становить приблизно 100 %. Максимальна концентрація в плазмі (Cmax) досягається через 1,3 години після перорального застосування леветирацетаму в дозі 1000 мг і при одноразовому прийомі становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази на добу) – 43 мкг/мл Рівноважний стан досягається через 2 доби при дворазовому застосуванні препарату.
Фармакокінетика леветирацетаму у дітей носит лінійний характер в межах доз від 20 до 60 мг/кг/добу, Cmax досягається через 0,5-1 ч.
Розподіл. Зв'язування леветирацетаму і його основного метаболіту з білками плазми становить менше 10 %. Об'єм розподілу (Vd) становить приблизно 0,5-0,7 л/кг.
Метаболізм. Основним шляхом метаболізму (24 % від прийнятої дози) є ферментний гідроліз ацетамидной групи. Утворення первинного фармакологічно неактивного метаболіту (ucb L057) відбувається без участі цитохрому Р450 печінки. Леветирацетам не впливає на ферментативну активність гепатоцитов.
In vitro леветирацетам і його основний метаболіт не ингибировали основні форми цитохрому Р450 (CYP3A4, 2A6, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1, 1A2) а також активність глюкуронил-трансферази (UGT1A1, UGT1A6) і епоксид-гідроксилази. Не впливав на глюкуронирование вальпроєвої кислоти in vitro.
Виведення. Період напіввиведення (T1/2) із плазми крові дорослої людини становить 7±1 год і не залежить від способу введення й режиму дозування. Середня величина загального кліренсу становить 0,96 мл/хв/кг 95 % препарату виводиться нирками. Нирковий кліренс леветирацетаму і його метаболита становить 0,6 і 4,2 мл/хв/кг, відповідно.
У пацієнтів літнього віку T1/2 збільшується на 40 % і становить 10-11 годин, що пов'язано з порушенням функції нирок у цієї категорії людей.
У пацієнтів з порушенням функції нирок кліренс леветирацетаму і його первинного метаболіту корелює з кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується підбір дози залежно від кліренса креатиніну. В термінальній стадії ниркової недостатності у дорослих пацієнтів T1/2 становить 25 год в період між сеанс��мі діалізу та 3,1 год під час діалізу. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51 % леветирацетаму.
У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого і середнього ступенів тяжкості значимих змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. У більшості пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки при супутній нирковій недостатності кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50 %. T1/2 у дітей після одноразового перорального введення препарату в дозі 20 мг/кг маси тіла становить 5-6 ч. Загальний кліренс леветирацетаму в дітей приприблизно на 40 % вище, ніж у дорослих, і знаходиться в прямій залежності від маси тіла.Побічні дії
Класифікація ВООЗ частоти розвитку побічних ефектів:
дуже часто - ?1/10 призначень (>10 %)
часто - від ?1/100 до < 1/10 призначень (>1 % та <10 %)
нечасто - від ?1/1000 до <1/100 призначень (>0.1 % та <1 %)
рідко - від ?1/10000 до <1/1000 призначень (>0.01 % та <0.1 %)
дуже рідко - <1/10000 призначень (<0.01 %)
З боку нервової системи та психіки
Дуже часто: сонливість, головний біль, астенічний синдром.
Часто: судоми, запаморочення, головний біль, тремор, порушення рівноваги, збудження, депресія, мінливість настрою, ворожість/агресивність, безсоння, знервованість, дратівливість, розлади особистості, порушення мислення, тривога, вертиго.
Нечасто: атаксія, амнезія, зниження концентрації уваги, погіршення пам'яті, спроби суїциду, суїцидальні наміри, психотичні розлади, поведінкові розлади, галюцинації, сплутаність свідомості, емоційна лабільність.
Рідко: хореоатетоз, дискінезія, ��иперкинезия, суїцид, розлад особистості, порушення мислення.
З боку органів зору
Нечасто: диплопія, порушення акомодації.
З боку дихальної системи
Часто: посилення кашлю.
З боку травної системи
Часто: абдомінальний біль, діарея, диспепсія, нудота, блювання, анорексія, підвищення маси тіла.
Нечасто: панкреатит, зміни функціональних печінкових проб.
Рідко: печінкова недостатність, гепатит, зниження маси тіла.
З боку шкірних покривів
Часто: шкірний висип.
Нечасто: екзема, свербіж, алопеція (у ряді випадків відновлення волосяного покриву спостерігалося після відміни препарату).
Рідко: токсичний епідермальний некроліз, Синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема.
Зміни лабораторних показників
Нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія. Рідко: нейтропенія, панцитопенія (в деяких випадках з пригніченням функції кісткового мозку).
Інші
Інфекції, назофарингіт, міалгія, м'язова слабкість, схильність до травм.
У дітей: рв��та, збудження, мінливість настрою, емоційна лабільність, агресивність, поведінкові розлади, летаргія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Якщо потрібно припинити прийом препарату, то скасування лікування рекомендується здійснювати поступово (зменшуючи разову дозу на 500 мг кожні 2 – 4 тижні). У дітей зниження дози не повинно перевищувати 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тижні.
Супутні протиепілептичні лікарські препарати (в період переведення пацієнтів на прийом леветирацетама) бажано відміняти поступово.
Наявні відомості про застосування препарату у дітей не свідчать про будь-яке його негативний вплив на розвиток і статеве дозрівання. Однак віддалені наслідки лікування на здатність дітей до навчання, їх інтелектуальний розвиток, зростання, функції ендокринних залоз, статевий розвиток і фертильність залишаються невідомими.
Пацієнтам із захворюваннями нирок та декомпенсированными захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. При порушенні функции нирок може знадобитися корекція дози.
У зв'язку з наявними повідомленнями про випадки суїциду, суїцидальних намірів і спроб суїциду при лікуванні леветирацетамом слід попереджати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про появу будь-яких симптомів депресії або суїцидальних намірів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Вплив препарату леветирацетаму на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами спеціально не изуч��лось. Тим не менш, в силу різної індивідуальної чутливості до препарату з боку центральної нервової системи у період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Як монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні
-парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і підлітків старше 16 років знову з діагностованою эпилепсией.
У складі комплексної терапії при лікуванні
-парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей старше 6 років, які страждають на епілепсію;
-міоклонічних судом у дорослих і підлітків старше 12 років, які страждають на ювенільну міоклонічну епілепсію;
-первинно-генералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і підлітків старше 12 років, які страждають на ідіопатичну генералізовану епілепсію.Протипоказання
-підвищена чутливість до леветирацет��го або інших похідних піролідону, а також до будь-яких компонентів препарату;
-дитячий вік до 6 років (у даній лікарській формі при лікуванні парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дітей, які страждають на епілепсію);
-дитячий вік до 12 років (при лікуванні міоклонічних судом у дітей, хворих на ювенільну міоклонічну епілепсію, і при первинно-генералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападах у дітей, хворих на ідіопатичну генералізовану епілепсію);
-маса тіла менше 20 кг;
-дитячий вік до 16 років при лікуванні парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої знову з діагностованою епілепсією;
-період грудного вигодовування.
З обережністю
-пацієнти літнього віку (старше 65 років);
-захворювання печінки в стадії декомпенсації;
-ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв);
-депресія, суїцидальна поведінка;
-одночасне застосування з сульфаніламідами, пробенецидом, нестероїдними протизапальними ср��дствами, метотрексатом.
Застосування під час вагітності та лактації
Адекватних і суворо контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування леветирацетаму у вагітних не проводилося, тому препарат не слід призначати під час вагітності, за винятком випадків крайньої необхідності. Необхідно дотримуватися контрацепцію жінкам зі збереженим дітородним потенціалом.
Фізіологічні зміни в організмі жінки під час вагітності можуть впливати на концентрацію в плазмі леветирацетаму, тадо само, як і інших протиепілептичних препаратів. Під час вагітності відмічено зниження концентрації леветирацетаму в плазмі. Це зниження більш виражене у третьому триместрі (до 60 % від базової концентрації в період, що передує вагітності).
Лікування леветирацетамом вагітних слід проводити під особливим контролем. Перерви в проведенні протиепілептичної терапії можуть призвести до погіршення перебігу захворювання, що може завдати шкоди здоров'ю як матері, так і плода.
Леветирацетам виводиться з грудним молоком, тому грудне вигодовування при лікуванні препаратом протипоказане.Лікарська взаємодія
Препарат не взаємодіє з протиепілептичними препаратами (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин і примідон).
Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіолу і левоноргестрелу).
Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину і варфарину.
Дигоксин, пероральн��е протизаплідні засоби й варфарин не впливають на фармакокінетику леветирацетаму.
При сумісному прийомі з топіраматом вище ймовірність розвитку анорексії.
Повнота всмоктування леветирацетаму не змінюється під впливом їжі, при цьому швидкість всмоктування дещо знижується.
Даних про взаємодію леветирацетаму з алкоголем немає.
Кліренс леветирацетаму був вище на 20 % у дітей, які приймають протисудомні засоби – індуктори мікросомального окислення в печінці, порівняно з дітьми, їх не приймаю��ними. Зниження ниркової секреції первинного метаболіту спостерігалося при прийомі пробенециду в дозі 500 мг 4 рази на день.
