Дозировка
Для приема внутрь или в/в введения в виде инфузий. В зависимости от показаний и возраста пациента разовая доза - 250-750 мг. Кратность применения - 2 раза/сут. Переход от перорального к в/в применению и обратно может быть осуществлен с сохранением дозы и кратности введения. При почечной недостаточности требуется коррекция дозы. Пациентам с нарушениями функции печени легкой и средней степени тяжести коррекция режима дозирования не требуется. У пациентов с нарушениями функции печени тяжелой степени значение КК может не отражать истинной степени нарушения функции почек, поэтому при КК<50 мл/мин рекомендуется уменьшение суточной дозы на 50%. У детей леветирацетам следует применять в соответствующей лекарственной форме
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой синего цвета, овальные, двояковыпуклые, с риской; на поперечном разрезе - почти белого цвета.
Состав
1 таб.
леветирацетам 500 мг
Вспомогательные вещества: кремния диоксид коллоидный 6 мг, кроскармеллоза натрия 20 мг, кальция стеарат 6 мг, маннитол 40.4 мг, повидон 12.6 мг, целлюлоза микрокристаллическая 35 мг.
Состав пленочной оболочки: Опадрай II синий 20 мг, в том числе: поливиниловый спирт 8 мг, макрогол 4.04 мг, тальк 2.96 мг, титана диоксид 4.1 мг, алюминиевый лак на основе красителя индигокармин 0.86 мг, алюминиевый лак на основе красителя красный очаровательный 0.04 мг.
Фармакологическое действие
Противоэпилептическое средство, производное пирролидона (S-энантиомер ?-этил-2-оксо-1-пирролидин-ацетамида). По химической структуре отличается от известных противоэпилептических лекарственных средств. Механизм действия леветирацетама до конца не изучен, но очевидно, что он отличается от механизма действия известных противоэпилептических препаратов.
Исследования in vitro показали, что леветирацетам влияет на внутринейрональную концентрацию ионов Са2+, частично тормозя ток Са2+ через каналы N-типа и снижая высвобождение кальция из внутринейрональных депо. Кроме того, леветирацетам частично восстанавливает токи через GABA- и глицин-зависимые каналы, сниженные цинком и ?-карболинами.
Один из предполагаемых механизмов основан на доказанном связывании с гликопротеином синаптических везикул SV2A, содержащемся в сером веществе головного и спинного мозга. Считается, что таким образом реализуется противосудорожный эффект, который выражен в противодействии гиперсинхронизации нейронной активности. Не изменяет нормальную нейротрансмиссию, однако подавляет эпилептиформные нейрональные вспышки, индуцированные GABA-агонистом бикукулином, и возбуждение глютаматных рецепторов. Активность леветирацитама подтверждена в отношении как фокальных, так и генерализованных эпилептических припадков (эпилептиформные проявления/фотопароксизмальная реакция).
Фармакокинетика
После приема внутрь леветирацетам хорошо всасывается из ЖКТ. Абсорбция полная и носит линейный характер, поэтому концентрация в плазме крови может быть предсказана исходя из применяемой дозы препарата в мг/кг массы тела. Степень абсорбции не зависит от дозы и времени приема пищи. Биодоступность составляет около 100%.
После приема в дозе 1 г Cmax в плазме крови достигается через 1.3 ч и составляет 31 мкг/мл, после повторного приема (2 раза/сут) – 43 мкг/мл.
Связывание с белками плазмы леветирацетама и его основного метаболита составляет менее 10%. Vd леветирацетама составляет около 0.5-0.7 л/кг. Равновесное состояние достигается через 2 сут при приеме 2 раза/сут.
Образование первичного фармакологически неактивного метаболита происходит без участия изоферментов цитохрома P450 в печени. Леветирацетам не влияет на ферментативную активность гепатоцитов.
У взрослых T1/2 из плазмы крови составляет 7±1 ч и не изменяется в зависимости от дозы, способа применения или повторного приема. Средняя величина клиренса составляет 0.96 мл/мин/кг. 95% дозы выводится почками. Почечный клиренс леветирацетама и его неактивного метаболита составляет 0.6 мл/мин/кг и 4.2 мл/мин/кг соответственно.
У пациентов пожилого возраста T1/2 увеличивается на 40% и составляет 10-11 ч, что связано со снижением функции почек у этой категории больных. У пациентов с нарушением функции почек клиренс леветирацетама и его первичного метаболита коррелирует с КК. В терминальной стадии почечной недостаточности у взрослых пациентов Т1/2 составляет 25 ч в период между сеансами диализа и 3.1 ч во время диализа. В течение 4-часового сеанса диализа удаляется до 51% леветирацетама.
В процессе 4-часового диализа из организма удаляется 51% леветирацетама.
У пациентов с легкими и умеренными нарушениями функции печени значимых изменений клиренса леветирацетама не происходит. При тяжелых нарушениях функции печени при сопутствующей почечной недостаточности клиренс леветирацетама снижается более чем на 50%.
Фармакокинетика леветирацетама у детей носит линейный характер в диапазоне доз от 20 до 60 мг/кг/сут. Cmax достигается через 0.5-1 ч. T1/2 у детей после однократного приема внутрь в дозе 20 мг/кг массы тела составляет 5-6 ч. Общий клиренс леветирацетама у детей примерно на 40% выше, чем у взрослых и находится в прямой зависимости от массы тела.
Побочные действия
Со стороны системы кроветворения: нечасто - тромбоцитопения, лейкопения: редко - нейтропения, панцитопемия.
Со стороны обмена веществ: часто - анорексия; нечасто увеличение/снижение массы тела.
Со стороны ЦНС: очень часто - сонливость, головная боль; часто - перепады настроения, эмоциональная лабильность, депрессия, агрессивность, бессонница, нервозность; нечасто - расстройство поведения, озлобленность, тревога, галлюцинации, психотические расстройства, нарушение памяти, суицидальная попытка. навязчивые идеи, амнезия, расстройство тактильной чувствительности, головокружение, головная боль, гиперкинезия, тремор, нарушение равновесия, рассеянность, парестезии; редко - расстройство личности, в т.ч.числе нарушение мышления, суицид, гиперкинез, хореоатетоз.
Со стороны органов чувств: часто - головокружение; нечасто - диплопия, затуманивание зрения.
Со стороны дыхательной системы: часто - кашель.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, рвота, диарея, боль в животе, диспепсия; нечасто - отклонения лабораторных показателей функции печени от нормы; редко - панкреатит, гепатит, печеночная недостаточность.
Со стороны кожи и подкожных тканей: часто - кожная сыпь; нечасто - экзема, кожный зуд; редко - алопеция (в некоторых случаях проходящая после отмены леветирацетама), токсический эпидермальный некролиз, многоформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона.
Со стороны костно -мышечной системы: нечасто - миалгия, мышечная слабость.
Прочие: часто - общая слабость, утомляемость; нечасто - назофарингит, случайная травматизация.
У детей наиболее часто: рвота, ажитация, перепады настроения, агрессия, эмоциональная лабильность, расстройство поведения, вялость.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью следует применять у пациентов пожилого возраста (старше 65 лет), при заболеваниях печени в стадии декомпенсации, почечной недостаточности.
Сопутствующие противоэпилептические лекарственные препараты (в период перевода пациентов на прием леветирацетама) желательно отменять постепенно.
Пациентам с заболеваниями почек и декомпенсированными заболеваниями печени рекомендуется исследование функции почек перед началом лечения. В связи с имеющимися сообщениями о случаях суицида, суицидальных намерений и попыток суицида при лечении леветирацетамом следует предупреждать пациентов о необходимости немедленно сообщать лечащему врачу о появлении любых симптомов депрессии или суицидальных намерений.
Использование в педиатрии
Имеющиеся сведения о применении леветирацетама у детей не свидетельствуют о каком-либо его отрицательном влиянии на развитие и половое созревание. Однако отдаленные последствия лечения на способность детей к обучению, их интеллектуальное развитие, рост, функции эндокринных желез, половое развитие и фертильность остаются неизвестными.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В связи с различной индивидуальной чувствительностью к леветирацетаму со стороны ЦНС в период лечения пациентам следует воздерживаться от вождения автотранспорта и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций
Показания
В качестве монотерапии для лечения парциальных судорог с вторичной генерализацией или без нее у пациентов с 16 лет с впервые установленным диагнозом эпилепсия.
В качестве вспомогательной терапии: парциальные судороги с вторичной генерализацией или без нее у пациентов с эпилепсией с 4 лет (для в/в введения) или с 6 лет (для приема внутрь); миоклонические судороги у пациентов с ювенильной миоклонической эпилепсией с 12 лет; первично генерализованные тонико-клонические судороги у пациентов с идиопатической генерализованной эпилепсией у взрослых и подростков старше 12 лет.
Противопоказания
Детский возраст до 4 лет (для инфузий), детский возраст до 6 лет (для приема внутрь) повышенная чувствительность к леветирацетаму, повышенная чувствительность к другим производным пирролидона.
Применение при беременности и кормлении грудью
Адекватных и строго контролируемых клинических исследований по безопасности применения леветирацетама у беременных женщин не проводилось, поэтому не следует применять леветирацетам при беременности, за исключением случаев крайней необходимости.
Физиологические изменения в организме женщины во время беременности могут влиять на концентрацию в плазме леветирацетама, так же, как и других противоэпилептических препаратов. При беременности отмечено снижение концентрации леветирацетама в плазме. Это снижение более выражено в I триместре (до 60% от базовой концентрации в период, предшествующий беременности).
Лечение леветирацетамом беременных следует проводить под особым контролем. Следует учитывать, что перерывы в проведении противоэпилептической терапии могут привести к ухудшению течения заболевания, что вредно для как для матери, так и для плода.
Леветирацетам выделяется с грудным молоком, поэтому грудное вскармливание в период лечения не рекомендуется. Однако, если лечение леветирацетамом необходимо в период лактации, то следует тщательно взвесить соотношение риск/польза лечения относительно важности грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
При совместном приеме с топираматом выше вероятность развития анорексии.
Полнота всасывания леветирацетама не меняется под воздействием пищи, при этом скорость всасывания несколько снижается.
(2929)
Дозування
Для прийому всередину або в/в введення у вигляді інфузій. Залежно від показань та віку пацієнта, разова доза - 250-750 мг. Кратність застосування - 2 рази/добу. Перехід від перорального до в/в застосування і назад може бути здійснено із збереженням дози і кратності введення. При нирковій недостатності потрібна корекція дози. Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості корекція режиму дозування не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня значення КК може не отражать істинної ступеня порушення функції нирок, тому при КК<50 мл/хв рекомендується зменшення добової дози на 50%. У дітей леветирацетам слід застосовувати у відповідній лікарській формі
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою синього кольору, овальні, двоопуклі, з рискою; на поперечному розрізі - майже білого кольору.Склад
1 таб.
леветирацетам 500 мг
Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний 6 мг, кроскармелоза натрію 20 мг, кальцію стеарат 6 мг, манітол 40.4 мг, повідон 12.6 мг, ��еллюлоза мікрокристалічна 35 мг.
Склад плівкової оболонки: Опадрай II синій 20 мг, у тому числі: полівініловий спирт 8 мг, макрогол 4.04 мг, тальк 2.96 мг, титану діоксид 4.1 мг, алюмінієвий лак на основі барвника індигокармін 0.86 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний чарівний 0.04 мг.Фармакологічна дія
Протиепілептичний засіб, похідне піролідону (S-енантіомер ?-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду). За хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії леветирацетаму до кінця не вивчений, але очевидно, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів.
Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на внутринейрональную концентрацію іонів Са2+, частково гальмуючи струм Са2+ через канали N-типу і знижуючи вивільнення кальцію з внутринейрональных депо. Крім того, леветирацетам частково відновлює струми через GABA - і гліцин-залежні канали, знижені цинком і ?-карболинами.
Один з передбачуваних механізмів заснований на доведеном зв'язування з глікопротеїном синаптичних везикул SV2A, що міститься в сірій речовині головного і спинного мозку. Вважається, що таким чином реалізується протисудомний ефект, який виражений у протидії гиперсинхронизации нейронної активності. Не змінює нормальну нейротрансмісію, проте пригнічує епілептиформні нейрональні спалаху, індуковані GABA-агоністом бикукулином, і порушення глютаматных рецепторів. Активність леветирацитама підтверджена щодо як фокальних, так і генералізованих эпилептических нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція).Фармакокінетика
Після прийому всередину леветирацетам добре всмоктується з ШКТ. Абсорбція повна й носить лінійний характер, тому концентрація в плазмі крові може бути передбачена виходячи із застосованої дози препарату в мг/кг маси тіла. Ступінь абсорбції не залежить від дози й часу прийому їжі. Біодоступність становить близько 100%.
Після прийому в дозі 1 г Cmax в плазмі крові досягається через 1.3 год і становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази/добу) – 43 мкг/��л.
Зв'язування з білками плазми леветирацетаму і його основного метаболіту становить менше 10%. Vd леветирацетаму становить близько 0.5-0.7 л/кг. Рівноважний стан досягається через 2 доби при прийомі 2 рази/добу.
Утворення первинного фармакологічно неактивного метаболіту відбувається без участі ізоферментів цитохрому P450 в печінці. Леветирацетам не впливає на ферментативну активність гепатоцитів.
У дорослих T1/2 з плазми крові становить 7±1 год і не змінюється в залежності від дози, способу застосування або повторного при��ма. Середня величина кліренсу становить 0.96 мл/хв/кг 95% дози виводиться нирками. Нирковий кліренс леветирацетаму і його неактивного метаболіту становить 0.6 мл/хв/кг і 4.2 мл/хв/кг відповідно.
У пацієнтів літнього віку T1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 годин, що пов'язано зі зниженням функції нирок у цієї категорії хворих. У пацієнтів з порушенням функції нирок кліренс леветирацетаму і його первинного метаболіту корелює з КК. В термінальній стадії ниркової недостатності у дорослих пацієнтів Т1/2 становить 25 год в період між сеансами діалізу та 3.1 год під час діалізу. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51% леветирацетаму.
В процесі 4-годинного діалізу з організму видаляється 51% леветирацетаму.
У пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції печінки значимих змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. При тяжких порушеннях функції печінки при супутній нирковій недостатності кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50%.
Фармакокінетика леветирацетаму у дітей носить лінійний характер в діапазоні доз про�� 20 до 60 мг/кг/добу. Cmax досягається через 0.5-1 ч. T1/2 у дітей після одноразового прийому внутрішньо у дозі 20 мг/кг маси тіла становить 5-6 ч. Загальний кліренс леветирацетаму в дітей приблизно на 40% вище, ніж у дорослих і знаходиться в прямій залежності від маси тіла.Побічні дії
З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія: рідко - нейтропенія, панцитопемия.
З боку обміну речовин: часто - анорексія; нечасто збільшення/зниження маси тіла.
З боку ЦНС: дуже часто - сонливість, головний біль; часто - перепади настрою, емоційна лабільність, депресія, агресивність, безсоння, нервозність; нечасто - розлади поведінки, озлобленість, тривога, галюцинації, психотичні розлади, порушення пам'яті, суїцидальна спроба. нав'язливі ідеї, амнезія, розлади тактильної чутливості, запаморочення, головний біль, гіперкінезія, тремор, порушення рівноваги, неуважність, парестезії; рідко - розлад особистості, в т. ч. числі порушення мислення, суїцид, гиперкинез, хореоатетоз.
З боку органів чуття: часто - го��овокружение; нечасто - диплопія, помутніння зору.
З боку дихальної системи: часто - кашель.
З боку травної системи: часто - нудота, блювання, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто - відхилення лабораторних показників функції печінки від норми; рідко - панкреатит, гепатит, печінкова недостатність.
З боку шкіри і підшкірних тканин: часто - шкірний висип; нечасто - екзема, шкірний свербіж; рідко - алопеція (у деяких випадках проходить після відміни леветирацетаму), токсичний епідермальний некроліз, многоформная еритема, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку кістково -м'язової системи: нечасто - міалгія, м'язова слабкість.
Інші: часто - загальна слабкість, втомлюваність; нечасто - назофарингіт, випадкова травматизація.
У дітей найбільш часто: блювання, ажитація, перепади настрою, агресивність, емоційна лабільність, розлади поведінки, млявість.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю слід застосовувати у пацієнтів літнього віку (старше 65 років), при захворюваннях печінки в стадії декомпенсации, ниркової недостатності.
Супутні протиепілептичні лікарські препарати (в період переведення пацієнтів на прийом леветирацетаму) бажано відміняти поступово.
Пацієнтам із захворюваннями нирок та декомпенсированными захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. У зв'язку з наявними повідомленнями про випадки суїциду, суїцидальних намірів і спроб суїциду при лікуванні леветирацетамом слід попереджати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікареві, докторовіу лікаря при появі будь-яких симптомів депресії або суїцидальних намірів.
Використання в педіатрії
Наявні відомості про застосування леветирацетаму у дітей не свідчать про будь-яке його негативний вплив на розвиток і статеве дозрівання. Однак віддалені наслідки лікування на здатність дітей до навчання, їх інтелектуальний розвиток, зростання, функції ендокринних залоз, статевий розвиток і фертильність залишаються невідомими.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
<br /> У зв'язку з різною індивідуальною чутливістю до леветирацетаму з боку ЦНС в період лікування пацієнтам слід утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакційСвідчення
Як монотерапія для лікування парціальних судом з вторинною генералізацією або без неї у пацієнтів з 16 років з вперше встановленим діагнозом епілепсія.
В якості допоміжної терапії: парціальні судоми з ��торичной генералізацією або без неї у пацієнтів з епілепсією з 4 років (для в/в введення) або з 6 років (для прийому всередину); міоклонічні судоми у пацієнтів з ювенільну міоклонічну епілепсію з 12 років; первинно генералізовані тоніко-клонічні судоми у пацієнтів з ідіопатичною генералізованою епілепсією у дорослих і підлітків старше 12 років.Протипоказання
Дитячий вік до 4 років (для інфузій), дитячий вік до 6 років (для прийому всередину) підвищена чутливість до леветирацетаму, підвищена чутливість до інших про��зводным піролідону.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Адекватних і суворо контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування леветирацетаму у вагітних жінок не проводилося, тому не слід застосовувати леветирацетам при вагітності, за винятком випадків крайньої необхідності.
Фізіологічні зміни в організмі жінки під час вагітності можуть впливати на концентрацію в плазмі леветирацетаму, так само, як і інших протиепілептичних препаратів. При вагітності відзначаєтьсячено зниження концентрації леветирацетаму в плазмі. Це зниження більш виражено в I триместрі (до 60% від базової концентрації в період, що передує вагітності).
Лікування леветирацетамом вагітних слід проводити під особливим контролем. Слід враховувати, що перерви в проведенні протиепілептичної терапії можуть призвести до погіршення перебігу захворювання, що шкідливо для як для матері, так і для плоду.
Леветирацетам виводиться з грудним молоком, тому годування груддю у період лікування не рекомендується. Однак якщо лікування леветирацетамом необхідно в період лактації, слід ретельно зважити співвідношення ризик/користь лікування щодо важливості грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
При сумісному прийомі з топіраматом вище ймовірність розвитку анорексії.
Повнота всмоктування леветирацетаму не змінюється під впливом їжі, при цьому швидкість всмоктування дещо знижується.
