Лефокцин 0,5 n10 табл п/плен/оболоч (Лефокцин 0,5 n10 табл п/плен/оболоч)

Дозування

Препарат Лефокцин приймають внутрішньо один або два рази на добу. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки), можна приймати перед їжею або між прийомами їжі. Враховуючи, що біодоступність левофлоксацину при прийомі всередину дорівнює 99 - 100 %, у випадку переведення пацієнта з внутрішньовенної інфузії левофлоксацину на прийом препарату внутрішньо слід продовжувати лікування у тій же дозі, яка застосовувалася при внутрішньовенній інфузії. Пропуск прийому однієї або декількох доз препарат�� Якщо випадково пропущено прийом препарату Лефокцин, то треба якомога швидше прийняти чергову дозу і далі продовжувати приймати препарат згідно рекомендованого режиму його дозування. Режим дозування визначається характером і тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Тривалість лікування варіює залежно від перебігу захворювання. Рекомендовані режим дозування і тривалість лікування у пацієнтів з нормальною функцією нирок (КК >50 мл/хв) - Гострий синусит: по 2 таблетки 250 мг або по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу - 10-14 днів. - Загострення хронічного бронхіту: по 2 таблетки 250 мг або по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу - 7-10 днів. - Позалікарняна пневмонія: по 2 таблетки 250 мг або по 1 таблетці 500 мг 1-2 рази на добу -7-14 днів. - Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 1 таблетці 250 мг 1 раз на добу - 3 дні. - Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 2 таблетки 250 мг 1 раз на добу або по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу - 7-14 днів. - Пієлонефрит: по 2 таблетки 250 мг 1 раз на добу або по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу - 7-10 днів. - Хронічний бактериальный простатит: по 2 таблетки 250 мг або по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу - 28 днів. - Інфекції шкіри та м'яких тканин: по 2 таблетки 250 мг або по 1 таблетці 500 мг 1-2 рази на добу - 7-14 днів. - Комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу: по 1 таблетці 500 мг 1-2 рази на добу - до 3-х місяців. - Профілактика і лікування сибірської виразки при повітряно-крапельному шляху зараження: по 2 таблетки 250 мг або по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу протягом 8 тижнів. Режим дозування у пацієнтів з порушенням функцій нирок (КК<50 мл/хв) Левофлоксацин ви��одится переважно нирками, тому при лікуванні пацієнтів з порушеною функцією нирок потрібно зниження дози препарату (див. інструкцію). Після гемодіалізу або постійного амбулаторного перитонеального діалізу (ПАПД) не потрібне введення додаткових доз. При порушенні функції печінки не потрібно спеціального підбору доз, оскільки левофлоксацин метаболізується в печінці лише в дуже незначній мірі. Для пацієнтів літнього віку не потребує зміни режиму дозування, за винятком випадків зниження кліренсу до��еатинина до 50 мл/хв і нижче. Як і при застосуванні інших протимікробних препаратів, лікування препаратом Лефокцин таблетки по 250 мг та 500 мг рекомендується продовжувати не менше 48-78 годин після нормалізації температури тіла або після достовірного знищення збудника.

Передозування

Симптоми передозування препарату Лефокцин проявляються на рівні центральної нервової системи (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості і напади судом за типом епіприпадків). Крім того, можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота) та ерозивні ураження слизової оболонки. У дослідженнях, проведених супратерапевтическими дозами левофлоксацину, було показано подовження інтервалу QT. Лікування повинно бути орієнтоване на наявні симптоми. У випадку передозування потрібно ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи моніторування електрокардіограми. У разі гострого передозування показане промивання шлунка та введення антацидів для захисту слизової оболонки шлунка. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеалпокрівельного діалізу та постійного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту (протидіючої речовини) не існує.

Лікарська форма

Таблетки бежевого кольору двоопуклі, довгастої форми (каплеты), вкриті плівковою оболонкою, з лінією розлому з одного боку.

Склад

Активна речовина:

Левофлоксацину гемігідрат у перерахуванні на левофлоксацин 500,0

Допоміжні речовини:

Крохмаль 37,55

Целюлоза мікрокристалічна 40,00

Повідон-К30 10,00

Кремнію діоксид колоїдний 5,00>
Карбоксиметилкрахмал натрію 20

Тальк 5,00

Магнію стеарат 5,00

Плівкова оболонка:

Гіпромелоза-15 тис. 13,00

Пропіленгліколь 3,00

Тальк 1,00

Титану діоксид 2,30

Барвник заліза оксид червоний 0,40

Барвник заліза оксид жовтий 0,30

Фармакологічна дія

Препарат Лефокцин - синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії з групи фторхінолонів, що містять в якості активної речовини левофлоксацин - левовращающій ізомер офлоксацину.

Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу і топоизомеразу IV, порушує суперспирализацию та зшивання розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни в цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах мікробних клітин.

Левофлоксацин активний відносно більшості штамів мікроорганізмів, як в умовах in vitro, так і in vivo.

In vitro

Чутливі мікроорганізми (МПК ? 2мг/мл; зона інгібування ? 17 мм)

- Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi - S(I) [коагулазонегативні метицилін-чутливі/-помірно чутливі)], Staphylococcus aureus methi-S (метицилін-чутливі), Staphylococcus epidermidis methi-S (метицилін-чутливі), Staphylococcus spp. CNS (коагулазонегативні), Streptococci групи СиG, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni I/S/R (пеніцилін-помірно чутливі/-чутливі/-резистентні), Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci penis/R (пеніцилін-чутливі/-резистентні).

- Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter baumannii, Acinetobacter spp., Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp., Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R (ампіцилін-чутливі/-резистентні), Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis |3+/(3- (що продукують та непродуцирующие бета-лактамази), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae non PPNG/PPNG (непродуцирующие і продукують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida, Pasteurella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (госпітальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть потребувати комбі��ированного лікування), Pseudomonas spp., Salmonella spp., Serratia marcescens, Serratia spp.

- Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus, Propionibacterium spp., Veillonella spp.

- Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp., Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.

Помірно чутливі мікроорганізми (МПК= 4 мг/л; зона інгібування 16-14 мм)

- Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus haemolyticus methi-R (метицилін - резистентні).

- Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Campylobacter jejuni/coli.

- Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Porphyromonas spp.

Резистентні до левофлоксацину мікроорганізми (МПК ? 8 мг/л; зона інгібування ? 13 мм)

- Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus coagulase-negative methi-R (коагулазонегативні метицилін-резистентні).

- Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans.
/> - Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron.

- Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium.

Резистентність

Резистентність до левофлоксацину розвивається в результаті поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомеразу II типу: ДНК-гіразу і топоизомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетрационниє бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм эффлюкса (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшити чув��твительность мікроорганізмів до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами.

Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при лікуванні інфекцій, спричинених перерахованими нижче мікроорганізмами)

- Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes.

- Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.

- Інші: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae.

Фармакокінетика

Абсорбція

Левофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо, прийом їжі мало впливає на його абсорбцію. Абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо становить 99-100%. Після одноразового прийому 500 мг максимальна концентрація левофлоксацину в плазмі крові (Смах) досягається протягом 1-2 год і становить 5,2 ± 1,2 мкг/мл Фармакокінетика левофлоксацину є лінійною в діапазоні доз від 50 до 1000 мг. Рівноважний стан концентрації левофлоксацину в плазмі крові при прийомі 500 мг левофлоксацину 1 або 2 рази на добу досягається протягом 48 год.

На 10 день прийому внутрішньо препарату Лефокцин 500 мг 1 раз на добу Смах левофлоксацину становила 5,7±1,4 мкг/мл, а мінімальна концентрація левофлоксацину (концентрація перед прийомом чергової дози) (Cmin) у плазмі крові становила 0,5±0,2 мкг/мл

На 10 день прийому внутрішньо препарату Лефокцин 500 мг 2 рази на добу Смах становила 7,8±1,1 мкг/мл, a Cmin - 3,0±0,9 мкг/мл

Розподіл

Зв'язок з білками сироватки крові становить 30-40 %. Після одноразового і повторного прийому 500 мг левофлоксацину об'єм розподілу левофлоксацину становить, в середньому, 100 л, що вказує на гарне проникнення левофлоксацину в органи і тканини організму людини.

Проникнення у слизову оболонку бронхів, рідина епітеліальної вистилки, альвеолярні макрофаги

Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину максимальні концентрації левофлоксу інфузіїцина в слизовій оболонці бронхів і рідини епітеліальної вистилки досягалися протягом 1 год або 4 год і становили 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл, відповідно, з коефіцієнтами пенетрації в слизову оболонку бронхів і рідина епітеліальної вистилки, порівняно з концентрацією у плазмі крові, що становлять 1,1-1,8 і 0,8-3, відповідно. Після 5 днів прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину середні концентрації левофлоксацину через 4 год після останнього прийому препарату в рідині епітеліальної вистилки становили 9,94 мкг/мл та в альвеолярних макрофагах - 97,9 ��кг/мл.

Проникнення в легеневу тканину

Максимальні концентрації в легеневій тканині після прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину становили приблизно 11,3 мкг/г та досягалися через 4-6 годин після прийому препарату з коефіцієнтами пенетрації 2-5, порівняно з концентрацією у плазмі крові.

Проникнення в альвеолярну рідина

Після 3-х днів прийому 500 мг левофлоксацину 1 або 2 рази на добу максимальні концентрації левофлоксацину в альвеолярній рідини досягалися через 2-4 год після прийому препарату і становили 4,0 та 6,7 ��кг/мл, відповідно, з коефіцієнтом пенетрації 1, порівняно з концентраціями в плазмі крові.

Проникнення в кісткову тканину

Левофлоксацин добре припадає на кортикальну і губчасту кісткову тканину, як у проксимальних, так і дистальних відділах стегнової кістки, з коефіцієнтом пенетрації (кісткова тканина/плазма крові) 0,1-3. Максимальні концентрації левофлоксацину у губчастої кісткової тканини проксимального відділу стегнової кістки після прийому 500 мг препарату перорально становили приблизно 15,1 мкг/г (через 2 год після прийому препараті).

Проникнення в спинномозкову рідину

Левофлоксацин погано проникає в спинномозкову рідину.

Проникнення в тканину передміхурової залози

Після прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3-х днів, середня концентрація левофлоксацину в тканині передміхурової залози становила 8,7 мкг/г, середнє співвідношення концентрацій передміхурова залоза/плазма крові становив 1,84.

Концентрації у сечі

Середні концентрації у сечі через 8-12 год після прийому внутрішньо дози 150, 300 і 600 мг левофлоксацина становили 44 мкг/мл, 91 мкг/мл і 162 мкг/мл, відповідно.

Метаболізм

Левофлоксацин метаболізується незначною мірою (5% прийнятої дози). Його метаболітами є деметиллевофлоксацин і N-оксид левофлоксацин, які виводяться нирками. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає хіральні перетворень.

Виведення

Після прийому внутрішньо левофлоксацин відносно повільно виводиться з плазми крові (період напіввиведення (Т1/2) - 6-8 год). Виведення переважно через нирки (більш 85 % прийнятої дози). Загальний кліренс левофлоксацину після одноразового прийому 500 мг становив 175±29,2 мл/хв. Відсутні суттєві відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину при його внутрішньовенному введенні та прийомі всередину, що підтверджує, що прийом всередину та внутрішньовенне введення є взаємозамінними.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів

Фармакокінетика левофлоксацину у чоловіків і жінок не розрізняється. Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку не відрізняється від такої у молодих пацієнтів, за виключеноием відмінностей фармакокінетики, пов'язаних з відмінностями в кліренсі креатиніну (КК).

При нирковій недостатності фармакокінетика левофлоксацину змінюється. По мірі погіршення функцій нирок виведення через нирки і нирковий кліренс (CIR) зменшуються, а Т1/2 збільшується.

Побічні дії

Частота побічних ефектів класифіковано у відповідності з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто - не менше 10%; часто - не менше 1%, але менше 10%; нечасто - не менше 0,1%, але менш 1%; рідко - не менше 0,01 %, але менше 0,1 %; дуже рідко - менше 0,01 %; невідома частота - не може бути оцінено, виходячи з наявних даних.

Порушення з боку серця

Рідко: синусова тахікардія, відчуття серцебиття.

Невідома частота: подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу "пірует", які можуть призводити до зупинки серця.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Нечасто: лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів в периферичній крові).

Рідко: нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів в периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові).

Невідома частота: панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність або різке зменшення кількості гранутолитов у периферичній крові), гемолітична анемія.

Порушення з боку нервової системи

Часто: головний біль, запаморочення.

Нечасто: сонливість, тремор, дисгевзія (збочення смаку).

Рідко: парестезія, судоми.

Невідома частота: периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсорно-моторна нейропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відчуття запаху, об'єктивно відсутнього), включаючи втрату нюху; запаморочення, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

Порушення з боку органів зору

Дуже рідко: порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення.

Невідома частота: минуща втрата зору.

Порушення з боку органів слуху й лабіринтові порушення

Нечасто: вертиго (почуття відхилення або кружляння або власного тіла або навколишніх предметів).

Рідко: дзвін у вухах.

Невідома частота: зниження слуху, втрата слуху.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Нечасто: задишка.

Невідома частота: бронхоспазм, аллергиче��кий пневмоніт.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Часто: діарея, блювання, нудота.

Нечасто: біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор.

Невідома частота: геморагічна діарея, яка в дуже рідкісних випадках може бути симптомом ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів

Нечасто: підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові.

Рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок розвитку інтерстициального нефриту).

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин

Нечасто: висип, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз.

Невідома частота: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання), лейкоцитокластический васкуліт, стоматит.

Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату.

Порушення з боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини

Нечасто: артралгія, міалгія.

Рідко: ураження сухожиль, включаючи тендиніт (наприклад, ахіллове сухожилля), м'язова слабкість, яка особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis).

Невідома частота: рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля, цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування і може носити двосторонній характер), розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит.

Порушенняня з боку обміну речовин і харчування

Нечасто: анорексія.

Рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: "вовчий" апетит, нервозність, піт, тремтіння).

Невідома частота: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома.

Інфекційні та паразитарні захворювання

Нечасто: грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів.

Порушення з боку судин

Рідко: зниження артеріального тиску.

Загальні розладиr />
Нечасто: астенія.

Рідко: пірексія (підвищення температури тіла).

Невідома частота: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

Порушення з боку імунної системи

Рідко: ангіоневротичний набряк.

Невідома частота: анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів

Часто: підвищення активності "печінкових" ферментів у крові (наприклад, аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ)), підвищення активності лужної фосфатази (ЛФ) і гамма - глутамілтрансферази (ГГТ).

Нечасто: підвищення концентрації білірубіну в крові.

Невідома частота: тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів з сепсисом); гепатит, жовтяниця.

Порушення психіки

Часто: безсоння.

Нечасто: відчуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості.

Рідко: психічні порушення (наприклад галюцинації, параноя), депресія, ажитація (порушення), порушення сну, нічні кошмари.

Невідома частота: порушення психіки з порушеннями поведінки з заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби.

Інші можливі небажані ефекти, що відносяться до всіх фторхінолонів

Дуже рідко: напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів з порфірією.

Особливостіти продажу

рецептурні

Особливі умови

Госпітальні інфекції, викликані синьогнійної палички (Pseudomonas aeruginosa), можуть потребувати комбінованого лікування.

Поширеність набутої резистентності висіваються штамів мікроорганізмів може змінюватись залежно від географічного регіону і з плином часу. У зв'язку з цим потрібна інформація про резистентності до препарату в конкретній країні. Для лікування тяжких інфекцій або при неефективності лікування повинен бути встановлений мікробіологічний діагноз з виділений��єм збудника та визначення його чутливості до левофлоксацину.

Метицилін-резистентний золотистий стрептокок

Є висока ймовірність того, що метицилін-резистентний золотистий стафілокок буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, спричинених метицилін-резистентним золотистим стафілококом, у разі якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксу інфузіїцину.

Пацієнти, схильні до розвитку судом

Як і інші хінолони, левофлоксацин повинен з великою обережністю застосовуватися у пацієнтів зі схильністю до судом. До таких пацієнтів відносяться пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи, такими як інсульт, тяжка черепно-мозкова травма; пацієнти, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен і інші подібні нестероїдні протизапальні препарати або д��угие препарати, що знижують поріг судомної готовності, такі як теофілін.

Псевдомембранозний коліт

Розвинулася під час або після лікування левофлоксацином діарея, особливо тяжка, завзята, та/або з кров'ю, може бути симптомом псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile. У разі підозри на розвиток псевдомембранозного коліту лікування левофлоксацином слід негайно припинити та розпочати специфічну антибіотикотерапію (ванкоміцин, тейкопланін або метронідазол внутрішньо). Препарати, які гальмують перистальтику кишечнику, протипоказані.

Тендиніт

Рідко спостерігається тендиніт при застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, може призводити до розриву сухожиль, включаючи ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може розвинутися протягом 48 год після початку лікування та може бути двостороннім. Пацієнти похилого віку більш схильні до розвитку тендиніту. Ризик розриву сухожиль може підвищуватися при одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Лефокцин та почати відповідне лікування ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію.

Реакції гіперчутливості

Левофлоксацин може викликати серйозні потенційно фатальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть при застосуванні початкових доз. Пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.

Тяжкі бульозні реакції

При прийомі левофлоксацину спостерігалися випадки важких бульозних шкірних реактораций, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. У випадку розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри чи слизових оболонок пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря і не продовжувати лікування до його консультації.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів

Повідомлялося про випадки розвитку печінкового некролізу, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину, головним чином, у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом. Пациенты повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак і симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж і болі в животі.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Оскільки левофлоксацин екскретується, головним чином, через нирки, у пацієнтів з порушенням функції нирок потрібна обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). При лікуванні пацієнтів пожилого віку слід мати на увазі, що у пацієнтів цієї групи часто відзначаються порушення функції нирок (див. розділ "Спосіб застосування та дози").

Запобігання розвитку реакцій фотосенсибілізації

Хоча фотосенсибілізація при застосуванні левофлоксацину розвивається дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам не рекомендується під час лікування і протягом 48 год після закінчення лікування левофлоксацином піддаватися без особливої необхідності сильного сонячного або штучного ультрафіолетового опромінення (напрєр, відвідувати солярій).

Суперінфекція

Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження нечутливих до нього мікроорганізмів (бактерій і грибів), що може викликати зміни мікрофлори, що в нормі присутня у людини. В результаті може розвинутися суперінфекція. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта, і, в разі розвитку під час лікування суперінфекції, слід принимат�� відповідні заходи.

Подовження інтервалу ВІД

Повідомлялося про дуже рідкісні випадки подовження QT-інтервалу у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин.

При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід дотримуватися обережності у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескорректированными електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); з синдромом вродженої подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, инфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських препаратів, що здатні подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби класу 1А та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики.

Пацієнти літнього віку і пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю застосовувати у них фторхінолони, включаючи левофлоксацин (див. розділи "З обережністю", "Спосіб застосування та дози", "Побічна дія" та "Передозировк��", "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

У пацієнтів з латентним або маніфестаційним дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази є схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами, що слід брати до уваги при лікуванні левофлоксацином.

Гіпо - і гіперглікемія (дисгликемия)

Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії та гіпоглікемії, зазвичай у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або препаратами інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацієнтів з цукровим діабетом, потрібен моніторинг концентрації глюкози в крові (див. розділ "Побічна дія").

Периферична нейропатія

У пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична нейропатія, початок якої може бути швид��им. Якщо у пацієнта з'являються симптоми нейропатії, застосування левофлоксацину повинно бути припинено. Це мінімізує можливий ризик розвитку необоротних змін.

Загострення псевдопаралітичною міастенії (myasthenia gravis)

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокує нервово - м'язову проведення активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. У постмаркетинговому періоді спостерігалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, зажадавши��шу проведення штучної вентиляції легень, і смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнтів із встановленим діагнозом псевдопаралітичною міастенії не рекомендується (див. розділ "Побічна дія").

Застосування при повітряно-крапельному шляху зараження сибірською виразкою

Застосування левофлоксацину у людини за цим показанням засноване на даних щодо чутливості до нього Bacillus anthracis, отриманих у дослідженнях��х in vitro і в експериментальних дослідженнях, проведених на тваринах, а також на обмежених даних застосування левофлоксацину у людини. Лікарі повинні звертатися до національних і/або міжнародних документів, які відображають вироблену спільними зусиллями точку зору щодо лікування сибірської виразки.

Психотичні реакції

При застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про розвиток психотичних реакцій, які в дуже рідкісних випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок і порушень поведінки з заподіянням собі шкоди (іноді після прийому разової дози левофлоксацину (див. розділ "Побічна дія")). При розвитку таких реакцій лікування левофлоксацином слід припинити і призначити відповідну терапію. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання.

Порушення зору

При розвитку будь-яких порушень зору необхідна негайна консультація офтальмолога (див. розділ "Побічна дія").

Вплив на лабораторні тести

У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до хибнопозитивних результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами.

Левофлоксацин може інгібувати ріст Mycobacterium tuberculosis і призводити в подальшому до хибнопозитивних результатів бактеріологічного діагнозу туберкульозу.

Спеціальні запобіжні заходи при утилізації невикористаного препарату

Немає необхідності в спеціальних запобіжні заходи при утилізації невикористаного препара��та.

Вплив на здатність керувати transpose. пор. і хутро.:

Такі побічні ефекти, як запаморочення або вертиго, сонливість та розлади зору (див. розділ "Побічна дія"), можуть знижувати психомоторні реакції і здатність до концентрації уваги. Це може являти собою певний ризик у ситуаціях, коли ці здатності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин і механізмів, при виконанні робіт в нестійкому положенні).

Свідчення

Бактеріальні інфекції, чув��твительные до левофлоксацину, у дорослих:

- гострий синусит;

- загострення хронічного бронхіту;

- позалікарняна пневмонія;

- неускладнені інфекції сечовивідних шляхів;

- ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);

- хронічний бактеріальний простатит;

- інфекції шкіри та м'яких тканин;

- для комплексного лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу;

- профілактика і лікування сибірської виразки при повітряно-крапельному шляху зараження.

Протипожеж��азанія

- підвищена чутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або до інших компонентів препарату;

- епілепсія;

- псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis);

- ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами;

- дитячий та підлітковий вік (до 18 років);

- вагітність і період грудного вигодовування.

З обережністю:

- У пацієнтів, схильних до розвитку судом [у пацієнтів з попередніми ураженнями центральної нервової системи (ЦНС), у пацієнтів, одводночас отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен, теофілін] (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами").

- У пацієнтів з латентним або маніфестаційним дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (підвищений ризик гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами).

- У пацієнтів з порушенням функції нирок (необхідний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування).

- У пацієнтів з відомими факторами ризику удлин��ня інтервалу QT: у пацієнтів літнього віку; у пацієнтів жіночої статі, у пацієнтів з нескорректированными електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); з синдромом вродженої подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських препаратів, що здатні подовжувати інтервал QT (антиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики).

- У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні препарати, наприклад, глібенкламід або препарати інсуліну (зростає ризик розвитку гіпоглікемії).

- У пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони, такими як важкі неврологічні реакції (підвищений ризик виникнення аналогічних небажаних реакцій при застосуванні левофлоксацину).

- У пацієнтів з психозами або у пацієнтів, які мають в анамнезі психічні захворювання.

Вагітність та лактація:

Левофлоксацин протипоказаний до застосування у вагітних і ко��мящих грудьми жінок.

Лікарська взаємодія

Взаємодії, що потребують дотримання обережності

З препаратами, що містять магній, алюміній, залізо і цинк, диданозином Препарати, що містять двовалентні чи тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній - та/або алюміній-вмісні препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять в якості буфера алюміній або магній), рекомендується приймати не менш ніж за 2 год до або через 2 год пос��е прийому препарату Лефокцин.

Солі кальцію надають мінімальний вплив на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі всередину.

З сукральфатом

Дія препарату Лефокцин значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби для захисту слизової оболонки шлунка). Пацієнтам, які отримують левофлоксацин та сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 год після прийому левофлоксацину.

З теофіліном, фенбуфеном або подібними лікарськими засобами з групи нестероїдних протизапальнимненістю препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку

Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Однак при одночасному застосуванні хінолонів і теофіліну, нестероїдних протизапальних препаратів та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливо виражене зниження порога судомної готовності головного мозку.

Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується тільки на 13%.

З непрямы��і антикоагулянтами (антагоністи вітаміну К)

У пацієнтів, які отримували лікування левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвиток кровотечі, в тому числі, і важкого. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів і левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників згортання крові.

З пробенецидом та циметидином

При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид та циметидин, і левофлоксацину, слід дотримуватися обережності, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину уповільнюється під дією циметидину на 24 % та пробенециду на 34 %. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення при нормальній функції нирок.

З циклоспорином

Левофлоксацин збільшував Т1/2 циклоспорину на 33%. Так як це збільшення є клінічно незначущу, корекції дози циклоспо��їна при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібно.

З глюкокортикостероїдами

Одночасний прийом глюкокортикостероїдів підвищує ризик розриву сухожиль.

З лікарськими препаратами, що подовжують інтервал ВІД

Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики).

Інші

Проведені кліні��про-фармакологічні дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом, ранітидином і варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється в достатній мірі, щоб це мало клінічне значення.