Дозировка
Начальная доза - 100 мг ежедневно в течение 3 дней. Поддерживающая доза - 10-20 мг 1 раз/ Терапевтический эффект проявляется через 4-6 недель от начала приема и может нарастать в течение 4-6 мес.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
Лефлуномид 10мг;
Вспомогательные в-ва: гипролоза, кальция гидрофосфата дигидрат, крахмал кукурузный, крохкармеллоза натрия, магния стеарат, МКЦ
Фармакологическое действие
Средство с антипролиферативным, иммуномодулирующим (иммуносупрессивным) и противовоспалительным действием. Активный метаболит лефлуномида А771726 ингибирует фермент дегидрооротат дегидрогеназу и оказывает антипролиферативное действие. А771726 in vitro тормозит вызванную митогенами пролиферацию и синтез ДНК Т-лимфоцитов.
Терапевтическое действие лефлуномида было показано на нескольких экспериментальных моделях аутоиммунных заболеваний, включая ревматоидный артрит.
Фармакокинетика
После приема внутрь абсорбция составляет 82-95%. Прием пищи не влияет на всасывание лефлуномида.
Лефлуномид быстро метаболизируется в кишечной стенке и печени до одного главного (А771726) метаболита и нескольких второстепенных метаболитов, включая 4-трифлуорометилаланин. Cmax метаболита А771726 определяется в течение 1-24 ч после однократно принятой дозы. В плазме А771726 быстро связывается с альбумином. Несвязанная фракция А771726 составляет 0.62%.
Биотрансформация лефлуномида в А771726 и последующий метаболизм самого А771726 контролируются несколькими ферментами и происходят в микросомальных и других клеточных фракциях.
В плазме, моче и кале определяются следовые количества лефлуномида. Выведение А771726 медленное и характеризуется клиренсом 31 мл/ч. T1/2 - около 2 недель.
У больных, находящихся на гемодиализе, выведение происходит быстрее и T1/2 уменьшается.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - повышение АД.
Со стороны пищеварительной системы: часто - диарея, тошнота, рвота, анорексия, поражения слизистой оболочки полости рта (афтозный стоматит, изъязвление губ), боли в брюшной полости, повышение уровня печеночных ферментов (особенно АЛТ, реже - ГГТ, ЩФ, билирубина); редко - гепатит, желтуха, холестаз; в отдельных случаях - печеночная недостаточность, острый некроз печени.
Со стороны костно-мышечной системы: часто - тендовагинит; возможны - разрыв связок.
Дерматологические реакции: часто - выпадение волос, экзема, сухость кожи; возможны - синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лайелла, многоформная эритема.
Со стороны системы кроветворения: часто - лейкопения (лейкоциты более 2000/мкл); возможны - анемия, тромбоцитопения (тромбоциты менее 100 000/мкл); редко - эозинофилия, лейкопения (лейкоциты менее 2000/мкл), панцитопения; в отдельных случаях - агранулоцитоз. Риск развития гематологических нарушений возрастает при недавнем, сопутствующем и последующем применении миелотоксических препаратов.
Аллергические реакции: часто - сыпь (в т.ч. макуло-папулезная), зуд; нетипичные - крапивница; в отдельных случаях - анафилактические реакции.
Со стороны процессов обмена: легкая гиперлипидемия, гипофосфатемия, снижение уровня мочевой кислоты. Лабораторные данные (не подтвержденные клинически) свидетельствуют о небольшом повышении ЛДГ, КФК.
Прочие: в отдельных случаях - развитие тяжелых инфекций и сепсиса; возможно
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Применение возможно только после тщательного медицинского обследования пациента.
Перед началом лечения следует иметь в виду возможность увеличения числа побочных эффектов у пациентов, получавших ранее другие базисные средства для лечения ревматоидного артрита, которые обладают гепато- и гематотоксическим действием.
Активный метаболит лефлуномида А771726 характеризуется длительным T1/2. Поэтому побочные эффекты могут возникнуть даже после прекращения лечения лефлуномидом. При возникновении подобных случаев токсичности или при переходе к приему другого базисного препарата после лечения лефлуномидом следует проводить процедуру "отмывания" (после прекращения лечения лефлуномидом назначают колестирамин в дозе 8 г 3 в течение 11 дней или 50 г активированного угля, измельченного в порошок, 4 в течение 11 дней).
Следует учитывать, что при развитии тяжелых дерматологических побочных реакций, тяжелых инфекций прием лефлуномида следует прекратить и немедленно начать процедуру "отмывания".
Необходимо наблюдать за пациентами с туберкулиновой реактивностью из-за риска активации туберкулеза.
Учитывая длительный T1/2 лефлуномида, в период лечения не рекомендуется проводить вакцинацию живыми вакцинами.
Показания
Базисная терапия ревматоидного артрита с целью уменьшения симптомов заболевания и задержки развития структурных повреждений суставов.
Противопоказания
Нарушения функции печени, тяжелые иммунодефицитные состояния (в т.ч. СПИД); выраженные нарушения костномозгового кроветворения или анемия, лейкопения, тромбоцитопения в результате других причин (кроме ревматоидного артрита), инфекции тяжелого течения, умеренная или тяжелая почечная недостаточность (из-за незначительного опыта клинических наблюдений), тяжелая гипопротеинемия (в т.ч. при нефротическом синдроме), беременность, лактация, детский и подростковый возраст до 18 лет, повышенная чувствительность к лефлуномиду.
Лекарственное взаимодействие
Усиление побочных реакций может иметь место в случае недавнего или сопутствующего применения гепатотоксичных или гематотоксичных препаратов или когда прием этих препаратов начинают после лечения лефлуномидом без процедуры "отмывания".
Исследования in vitro показали, что метаболит лефлуномида А771726 угнетает активность изофермента CYP2С9. При одновременном применении с препаратами, метаболизирующимися данной ферментной системой (фенитоин, варфарин, толбутамид), нельзя исключить развития нежелательных эффектов лекарственного взаимодействия
(2051)
Дозування
Початкова доза - 100 мг щоденно протягом 3 днів. Підтримуюча доза - 10-20 мг 1 раз/ Терапевтичний ефект проявляється через 4-6 тижнів від початку прийому і може наростати протягом 4-6 міс.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
Лефлуномід 10мг;
Допоміжні в-ва: гипролоза, кальцію гідрофосфату дигідрат, крохмаль кукурудзяний, крохкармеллоза натрію, магнію стеарат, МКЦФармакологічна дія
Засіб з антипроліферативну, імуномодулюючою (імуносупресивний) і противозапальним дією. Активний метаболіт лефлуномида А771726 інгібує фермент дегидрооротат дегидрогеназу і чинить антипроліферативну дію. А771726 in vitro гальмує викликану мітогенами проліферацію і синтез ДНК Т-лімфоцитів.
Терапевтична дія лефлуномида було показано на декількох експериментальних моделях аутоімунних захворювань, включаючи ревматоїдний артрит.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо абсорбція становить 82-95%. Прийом їжі не впливає на всмоктування лефлуномида.
Лефлуномід швидко метаболи��ируется в кишковій стінці і печінки до одного головного (А771726) метаболіту і кілька другорядних метаболітів, включаючи 4-трифлуорометилаланин. Cmax метаболіту А771726 визначається протягом 1-24 год після одноразово прийнятої дози. А771726 у плазмі швидко зв'язується з альбуміном. Незв'язана фракція А771726 становить 0.62%.
Біотрансформація лефлуномида в А771726 і подальший метаболізм самого А771726 контролюються декількома ферментами і відбуваються в мікросомальних і інших клітинних фракціях.
У плазмі, сечі та калі визначаються слідові кількості лефлуномида. Виведення А771726 повільне і характеризується кліренсом 31 мл/год, T1/2 близько 2 тижнів.
У хворих, які перебувають на гемодіалізі, виведення відбувається швидше і T1/2 зменшується.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: часто - підвищення артеріального тиску.
З боку травної системи: часто - діарея, нудота, блювання, анорексія, ураження слизової оболонки порожнини рота (афтозний стоматит, виразки губ), болі у черевній порожнині, підвищення рівня печінкових ферментів (особливо АЛТ, рідше - ГГТ, ЛФ, билирубина); рідко - гепатит, жовтяниця, холестаз; в окремих випадках - печінкова недостатність, гострий некроз печінки.
З боку кістково-м'язової системи: часто - тендовагініт; можливі - розрив зв'язок.
Дерматологічні реакції: часто - випадання волосся, екзема, сухість шкіри; можливі - синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, багатоформна еритема.
З боку системи кровотворення: часто - лейкопенія (лейкоцити понад 2000/мкл); можливі анемія, тромбоцитопенія (тромбоцити менше 100 000/мкл); рідко - еозинофілія, лейкопенія (лейкоци��и менше 2000/мкл), панцитопенія; в окремих випадках - агранулоцитоз. Ризик розвитку гематологічних порушень зростає при недавньому, супутньому і подальшому застосуванні миелотоксических препаратів.
Алергічні реакції: часто - висип (в т. ч. макуло-папульозний), свербіж; нетипові - кропив'янка; в окремих випадках - анафілактичні реакції.
З боку процесів обміну: легка гіперліпідемія, гіпофосфатемія, зниження рівня сечової кислоти. Лабораторні дані (не підтверджені клінічно) свідчать про незначне підвищення��нні ЛДГ, КФК.
Інші: в окремих випадках - розвиток тяжких інфекцій і сепсису; можливоОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Застосування можливо тільки після ретельного медичного обстеження пацієнта.
Перед початком лікування слід мати на увазі можливість збільшення кількості побічних ефектів у пацієнтів, які раніше отримували інші базисні засоби для лікування ревматоїдного артриту, які мають гепато - і гематотоксическим дією.
Активний метаболіт лефлуномида А771726 характеризується тривалим T1/2. Тому побічні ефекти можуть виникнути навіть після припинення лікування лефлуномидом. При виникненні подібних випадків токсичності або при переході на приймання іншого базисного препарату після лікування лефлуномидом слід проводити процедуру "відмивання" (після припинення лікування лефлуномидом призначають колестирамін у дозі 8 г 3 протягом 11 днів або 50 г активованого вугілля, подрібненого в порошок, 4 протягом 11 днів).
Слід враховувати, що при розвитку тяжких дерматологічних побічних реакцій, важких деталіекций прийом лефлуномида слід припинити і негайно почати процедуру "відмивання".
Необхідно спостерігати за пацієнтами з туберкулінової реактивністю з-за ризику активації туберкульозу.
Враховуючи тривалий T1/2 лефлуномида, у період лікування не рекомендується проводити вакцинацію живими вакцинами.Свідчення
Базисна терапія ревматоїдного артриту з метою зменшення симптомів захворювання і затримки розвитку структурних пошкоджень суглобів.Протипоказання
Порушення функції печінки, тяжкі иммунодефицитные стани (в т. ч. СНІД); виражені порушення кістково-мозкового кровотворення або анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія внаслідок інших причин (окрім ревматоїдного артриту), інфекції тяжкого перебігу, помірна або тяжка ниркова недостатність (з-за незначного досвіду клінічних спостережень), тяжка гіпопротеїнемія (у т.ч. при нефротичному синдромі), вагітність, лактація, дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до лефлуномиду.Лікарська взаємодія
Посилення побічних реакцій може матиь місце у разі недавнього або супутнього застосування гепатотоксичних або гематотоксичных препаратів або коли прийом цих препаратів починають після лікування лефлуномидом без процедури "відмивання".
Дослідження in vitro показали, що метаболіт лефлуномида А771726 пригнічує активність ізоферменту СУР2С9. При одночасному застосуванні з препаратами, які метаболізуються даної ферментної системою (фенітоїн, варфарин, толбутамід), не можна виключити можливість розвитку небажаних ефектів лікарської взаємодії
