Дозировка
При применении у взрослых начальная доза составляет 50 мг/сут, для пациентов пожилого возраста - 25 мг/сут. Затем дозу постепенно увеличивают по схеме. В зависимости от клинического эффекта и индивидуальной чувствительности эффективная терапевтическая доза может составлять 150-750 мг/сут. У пациентов с нарушениями функции печени и/или почек начальная доза составляет 25 мг/сут. Ежедневное увеличение дозы должно составлять 25-50 мг до достижения оптимального эффекта.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого или почти белого цвета, круглые, двояковыпуклые; на поперечном разрезе ядро белого или почти белого цвета.
Состав
1 таб.
кветиапин 100 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая - 34.87 мг, лактозы моногидрат - 18 мг, карбоксиметилкрахмал натрия - 14 мг, повидон К-30 - 8 мг, тальк - 5 мг, кремния диоксид коллоидный - 3 мг, магния стеарат - 2 мг.
Состав пленочной оболочки: гипромеллоза - 3.6 мг, тальк - 1.2 мг, титана диоксид - 0.66 мг, макрогол 4000 - 0.54 мг.
Фармакологическое действие
Антипсихотическое средство (нейролептик). Проявляет более высокое сродство к серотониновым 5HT2-рецепторам, по сравнению с допаминовыми D1- и D2-рецепторами в головном мозге. Обладает также высоким сродством к гистаминовым и ?1-рецепторам и менее выраженным – к ?2-рецепторам. Не обладает сродством к м-холинорецепторам и бензодиазепиновым рецепторам.
Кветиапин в дозе, эффективно блокирующей допаминовые D2-рецепторы, вызывает только слабую каталепсию. Селективно уменьшает активность мезолимбических A10-допаминовых нейронов по сравнению с A9-нигростриатальными нейронами, вовлеченными в моторную функцию.
Не вызывает длительного повышения уровня пролактина.
В соответствии с результатами позитронной эмиссионной томографии действие кветиапина на серотониновые 5HT2- и допаминовые D2-рецепторы продолжается до 12 ч.
Фармакокинетика
После приема внутрь хорошо абсорбируется из ЖКТ. Прием пищи не оказывает существенного влияния на биодоступность кветиапина.
Фармакокинетика кветиапина носит линейный характер.
Связывание с белками плазмы составляет около 83%.
Подвергается интенсивному метаболизму. В исследованиях in vitro установлено, что ключевым ферментом метаболизма кветиапина является CYP3A4.
Основные метаболиты, определяющиеся в плазме крови, не обладают выраженной фармакологической активностью.
T1/2 составляет около 7 ч. Менее 5% кветиапина выводится в неизмененном виде почками или через кишечник. Приблизительно 73% метаболитов выводится почками и 21% - через кишечник.
Средний клиренс кветиапина у пожилых пациентов на 30-50% меньше, чем наблюдаемый у пациентов в возрасте от 18 до 65 лет.
Средний плазменный клиренс кветиапина был приблизительно меньше на 25% у пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек (КК менее 30 мл/мин/1.73 м2) и у пациентов с поражением печени (алкогольный цирроз в стадии компенсации), но индивидуальные уровни клиренса были в пределах, соответствующих здоровым людям.
Фармакокинетика кветиапина не зависит от пола.
Побочные действия
Со стороны ЦНС: головная боль, сонливость, головокружение, тревога; редко - ЗНС.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ортостатическая гипотензия, тахикардия, артериальная гипертензия.
Со стороны пищеварительной системы: запор, сухость во рту, диспепсия, диарея, транзиторное повышение активности печеночных ферментов (АЛТ, АСТ, ГГТ), боли в животе.
Со стороны органов кроветворения: асимптоматическая лейкопения и/или нейтропения; редко - эозинофилия.
Со стороны костно-мышечной системы: миалгия.
Со стороны дыхательной системы: ринит.
Дерматологические реакции: кожная сыпь, сухость кожи.
Со стороны органа слуха: боль в ухе.
Со стороны мочеполовой системы: инфекции мочевого тракта.
Со сторон обмена веществ: незначительное повышение содержания холестерина и триглицеридов в крови.
Со стороны эндокринной системы: небольшое дозозависимое обратимое снижение уровня гормонов щитовидной железы (в частности общего и свободного Т4).
Прочие: астения, боли в пояснице, увеличение массы тела, лихорадка, боли в грудной клетке.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью применяют у пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями и другими состояниями, связанными с риском артериальной гипотензии, особенно в начале лечения и у лиц пожилого возраста; при указаниях в анамнезе на приступы судорог.
Кветиапин подвергается активному метаболизму в печени. У пациентов с нарушениями функции печени и почек клиренс кветиапина уменьшается приблизительно на 25%. Поэтому кветиапин следует применять с осторожностью у пациентов с нарушениями функций печени и/или почек.
С осторожностью применяют одновременно с препаратами, удлиняющими интервал QT (особенно у лиц пожилого возраста); с препаратами, оказывающими угнетающее действие на ЦНС, а также с этанолом; с потенциальными ингибиторами изофермента CYP3A4 (в т.ч. с кетоконазолом, эритромицином).
При развитии на фоне лечения ЗНС кветиапин следует отменить и назначить соответствующее лечение.
При длительном применении существует вероятность развития поздней дискинезии. В таких случаях необходимо уменьшить дозу кветиапина или отменить его.
С осторожностью применять в комбинации с другими препаратами, влияющими на деятельность ЦНС, а также с этанолом.
В экспериментальных исследованиях при изучении канцерогенности кветиапина было отмечено увеличение частоты возникновения аденокарцином молочной железы у крыс (при дозах 20, 75 и 250 мг/кг/сут), что связано с длительной гиперпролактинемией.
У мужских особей крыс (250 мг/кг/сут) и мышей (250 и 750 мг/кг/сут) отмечалось увеличение частоты возникновения доброкачественных аденом из тиреоидных фолликулярных клеток, что было связано с известным, специфическим для грызунов механизмом увеличения печеночного клиренса тироксина.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Кветиапин может вызывать сонливость, поэтому пациентам не рекомендуется выполнять работу, связанную с необходимостью концентрации внимании и высокой скорости психомоторных реакций (в т.ч. управлять транспортными средствами).
Показания
Острые и хронические психозы (в т.ч. шизофрения).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к кветиапину.
Применение при беременности и кормлении грудью
При беременности и в период лактации применение возможно в случаях, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. Неизвестно, выделяется ли кветиапин с грудным молоком. При необходимости применения в период лактации грудное вскармливание следует прекратить.
В экспериментальных исследованиях на животных не было выявлено мутагенного и кластогенного действия кветиапина. Не выявлено влияния кветиапина на фертильность (снижение мужской фертильности, псевдобеременность, увеличение периода между двумя течками, увеличение прекоитального интервала и уменьшение частоты наступления беременности), однако нельзя прямо переносить полученные данные на человека, т.к. существуют специфические отличия в гормональном контроле репродукции.
Применение при нарушениях функции печени
Кветиапин подвергается активному метаболизму в печени. У пациентов с нарушениями функции печени клиренс кветиапина уменьшается приблизительно на 25%. Поэтому кветиапин следует применять с осторожностью у пациентов с нарушениями функций печени.
Применение при нарушениях функции почек
У пациентов с нарушениями функции почек клиренс кветиапина уменьшается приблизительно на 25%. Поэтому кветиапин следует применять с осторожностью у пациентов с нарушениями функций почек.
Применение у пожилых пациентов
С осторожностью применяют у лиц пожилого возраста, особенно при одновременном приеме препаратов, удлиняющих интервал QT.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с кетоконазолом, эритромицином теоретически возможно повышение концентрации кветиапина в плазме крови и развитие побочных эффектов.
При одновременном применении с фенитоином, карбамазепином, барбитуратами, рифампицином повышается клиренс кветиапина, уменьшается его концентрация в плазме крови.
При одновременном применении с тиоридазином возможно повышение клиренса кветиапина.
(2888)
Дозування
При застосуванні у дорослих початкова доза становить 50 мг/добу, для пацієнтів літнього віку - 25 мг/добу. Потім дозу поступово збільшують за схемою. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної чутливості ефективна терапевтична доза може становити 150-750 мг/добу. У пацієнтів з порушеннями функції печінки та/або нирок початкова доза становить 25 мг/добу. Щоденне збільшення дози має становити 25-50 мг до досягнення оптимального ефекту.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро білого або майже білого кольору.Склад
1 таб.
кветирон 100 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 34.87 мг, лактози моногідрат - 18 мг, карбоксиметилкрахмал натрію - 14 мг, повідон К-30 - 8 мг, тальк - 5 мг, кремнію діоксид колоїдний - 3 мг, магнію стеарат - 2 мг.
Склад плівкової оболонки: гіпромелоза - 3.6 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид - 0.66 мг, макрогол 4000 - 0.54 мг.Фармакологічна дія
Антипсихотичний засіб (не��ролептик). Проявляє більш високу спорідненість до серотонінових 5HT2-рецепторів, порівняно з допаминовыми D1 - та D2-рецепторами в головному мозку. Має також високу спорідненість з гістаміновими та ?1-рецепторів і менш вираженим – до ?2-рецепторів. Не має спорідненості з м-холінорецепторами та бензодіазепіновими рецепторами.
Кветіапін в дозі, ефективно блокує допамінові D2-рецептори, викликає лише слабку каталепсію. Селективно зменшує активність мезолімбічних A10-допамінових нейронів порівняно з А9-нигростриатальными нейронамі, втягнутими в моторну функцію.
Не викликає тривалого підвищення рівня пролактину.
Згідно з результатами позитронної емісійної томографії дію кветіапіну на серотонінові 5HT2 - і допамінові D2-рецептори триває до 12 год.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо добре абсорбується з ШКТ. Прийом їжі не має суттєвого впливу на біодоступність кветіапіну.
Фармакокінетика кветіапіну носить лінійний характер.
Зв'язування з білками плазми становить близько 83%.
Піддається інтенсивному метаболізму. У дослідженнях in vitro встановлено, що ключовим ферментом метаболізму кветіапіну є CYP3A4.
Основні метаболіти, що визначаються в плазмі крові, не мають вираженої фармакологічної активності.
T1/2 становить близько 7 год. Менше 5% кветіапіну виводиться в незміненому вигляді нирками або через кишечник. Приблизно 73% метаболітів виводиться нирками і 21% - через кишечник.
Середній кліренс кветіапіну у літніх пацієнтів на 30-50% менше, ніж спостерігається у пацієнтів віком від 18 до 65 років.
> Середній плазмовий кліренс кветіапіну був приблизно менше на 25% у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв/1.73 м2) та у пацієнтів з ураженням печінки (алкогольний цироз в стадії компенсації), але індивідуальні рівні кліренсу були в межах, відповідних до здорових людей.
Фармакокінетика кветіапіну не залежить від статі.Побічні дії
З боку ЦНС: головний біль, сонливість, запаморочення, тривога; рідко - ЗНС.
З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, тахикардія, артеріальна гіпертензія.
З боку травної системи: запор, сухість у роті, диспепсія, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ГГТ), болі в животі.
З боку органів кровотворення: асимптоматична лейкопенія та/або нейтропенія; рідко - еозинофілія.
З боку кістково-м'язової системи: міалгія.
З боку дихальної системи: риніт.
Дерматологічні реакції: шкірний висип, сухість шкіри.
З боку органа слуху: біль у вусі.
З боку мочеполової системи: інфекції сечового тракту.
Зі сторін обміну речовин: незначне підвищення вмісту холестерину і тригліцеридів у крові.
З боку ендокринної системи: невелике дозозалежне оборотне зниження рівня гормонів щитовидної залози (зокрема загального та вільного Т4).
Інші: астенія, біль у попереку, збільшення маси тіла, лихоманка, болі в грудній клітці.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю застосовують у пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями та іншими типуяниями, пов'язаними з ризиком артеріальної гіпотензії, особливо на початку лікування та у осіб літнього віку; при вказівках в анамнезі на напади судом.
Кветіапін піддається активному метаболізму в печінці. У пацієнтів з порушеннями функції печінки і нирок кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25%. Тому кветирон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функцій печінки та/або нирок.
З обережністю застосовують одночасно з препаратами, які подовжують інтервал QT (особливо в осіб літнього віку); з препаратами, що чинять пригнічувальну дію на ЦНС, а також з етанолом; з потенційними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (у т. ч. з кетоконазолом, еритроміцином).
При розвитку на тлі лікування ЗНС кветіапін слід відмінити і призначити відповідне лікування.
При тривалому застосуванні існує ймовірність розвитку пізньої дискінезії. У таких випадках необхідно зменшити дозу кветіапіну або скасувати його.
З обережністю застосовувати в комбінації з іншими препаратами, що впливають на діяльність ЦНС, а також з етанолом.
В експериментальних дослідженнях при вивченні канцерогенності кветіапіну було відзначено збільшення частоти виникнення аденокарцином молочної залози у щурів (при дозах 20, 75 та 250 мг/кг/добу), що пов'язано з тривалою гіперпролактинемією.
У чоловічих особин щурів (250 мг/кг/добу) і мишей (250 і 750 мг/кг/доба) відзначалося збільшення частоти виникнення доброякісних аденом з тиреоїдних фолікулярних клітин, що було пов'язано з відомим, специфічним для гризунів механізмом збільшення печінкового кліренсу тироксину.
Влияние на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Кветіапін може спричиняти сонливість, тому пацієнтам не рекомендується виконувати роботу, пов'язану з необхідністю концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій (у т. ч. управляти транспортними засобами).Свідчення
Гострі та хронічні психози (в т. ч. шизофренія).Протипоказання
Підвищена чутливість до кветиапину.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
При вагітності і в період лактації застосовувати��ня можливо у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється кветіапін з грудним молоком. При необхідності застосування в період лактації грудне вигодовування слід припинити.
В експериментальних дослідженнях на тваринах не було виявлено мутагенного та кластогенного дії кветіапіну. Не виявлено впливу кветіапіну на фертильність (зниження чоловічої фертильності, псевдобеременность, збільшення періоду між двома течками, збільшення інтервалу прекоитального і зменшення частоти настання вагітності), проте не можна безпосередньо переносити отримані дані на людину, оскільки існують специфічні відмінності в гормональному контролі репродукції.
Застосування при порушеннях функції печінки
Кветіапін піддається активному метаболізму в печінці. У пацієнтів з порушеннями функції печінки кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25%. Тому кветирон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функцій печінки.
Застосування при порушеннях функції нирок
r /> У пацієнтів з порушеннями функції нирок кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25%. Тому кветирон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функцій нирок.
Застосування у літніх пацієнтів
З обережністю застосовують у осіб літнього віку, особливо при одночасному прийомі препаратів, що подовжують інтервал QT.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з кетоконазолом, еритроміцином теоретично можливо підвищення концентрації кветіапіну в плазмі крові і розвиток побічні��их ефектів.
При одночасному застосуванні з фенітоїном, карбамазепіном, барбітуратами, рифампіцином підвищується кліренс кветіапіну, зменшується його концентрація в плазмі крові.
При одночасному застосуванні з тиоридазином можливе підвищення кліренсу кветіапіну.
