Дозировка
Препарат Ксартен® следует принимать один раз в сутки независимо от приема пищи. Подробнее см. инструкцию.
Передозировка
Симптомы Анализ фармакологических свойств кандесартана позволяет предположить, что основным проявлением передозировки может быть клинически выраженное снижение АД и головокружение. Были описаны отдельные случаи передозировки (до 672 мг кандесартана), закончившиеся выздоровлением пациентов без тяжелых последствий. Лечение При развитии клинически выраженного снижения АД необходимо проводить симптоматическое лечение и контролировать состояние пациента. Следует уложить пациента, приподнять ножной конец кровати. При необходимости следует увеличить ОЦК, например, путем внутривенного введения 0,9 % раствора натрия хлорида. В случае необходимости могут быть назначены симпатомиметические препараты. Кандесартан не выводится с помощью гемодиализа.
Лекарственная форма
Круглые плоскоцилиндрические таблетки белого или почти белого цвета с фаской
(дозировка 8 мг) и с фаской и крестообразной риской (дозировки 16 мг и 32 мг).
Состав
активное вещество: кандесартана цилексетил – 8,00 мг;
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат – 39,90 мг; крахмал кукурузный – 10,40 мг; кармеллоза кальция (карбоксиметилцеллюлоза кальция) –2,80 мг; гипролоза (гидроксипропилцеллюлоза) – 1,95 мг; макрогол 8000, (полиэтиленгликоль 8000) – 1,30 мг; магния стеарат – 0,65 мг.
Фармакологическое действие
Кандесартан – селективный антагонист рецепторов ангиотензина II 1 типа
(АТ1рецепторов). Ангиотензин II – основной гормон ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС), который играет важную роль в патогенезе артериальной гипертензии, сердечной недостаточности и других сердечно-сосудистых забо-
леваний. Основными физиологическими эффектами ангиотензина II являются вазоконстрикция, стимуляция продукции альдостерона, регуляция водно- электролит-ного гомеостаза и стимуляция клеточного роста. Все эти эффекты опосредованы взаимодействием ангиотензина II с АТ1-рецепторами.
Кандесартан не ингибирует ангиотензинпревращающий фермент (АПФ), который осуществляет превращение ангиотензина I в ангиотензин II и разрушает брадики нин; не влияет на АПФ и не приводит к накоплению брадикинина или субстанции Р.
При сравнении кандесартана с ингибиторами АПФ развитие кашля реже встреча лось у пациентов, получавших кандесартан. Кандесартан не связывается с рецепторами других гормонов и не блокирует ионные каналы, участвующие в регуляции функций сердечно-сосудистой системы. В результате блокирования АТ1- рецепторов ангиотензина II происходит дозозависимое повышение активности ренина, концентрации ангиотензина I, ангиотензина II и снижение концентрации альдостерона в плазме крови.
Артериальная гипертензия
При артериальной гипертензии кандесартан вызывает дозозависимое длительное
снижение артериального давления (АД). Антигипертензивный эффект кандесарта на обусловлен снижением общего периферического сопротивления сосудов (ОПСС)
без изменения частоты сердечных сокращений. Не отмечалось случаев выраженной артериальной гипотензии после приема первой дозы кандесартана, а также синдрома отмены (синдром «рикошета») после прекращения терапии.
Начало антигипертензивного действия после приема первой дозы кандесартана
обычно развивается в течение 2х часов. На фоне продолжающейся терапии кандесартаном в фиксированной дозе максимальное снижение АД обычно достигается в течение 4х недель и сохраняется на протяжении лечения. Кандесартан, назначаемый один раз в сутки, обеспечивает эффективное и плавное снижение АД в течение 24 часов с незначительными колебаниями АД в интервалах между приемами очередной дозы препарата. Применение кандесартана совместно с гидрохлоротиазидом приводит к усилению антигипертензивного эффекта. Совместное применение кандесартана с гидрохлоротиазидом, а также амлодипином, хорошо переносится.
Эффективность кандесартана не зависит от возраста и пола пациентов.
Кандесартан оказывает менее выраженный антигипертензивный эффект у пациентов негроидной расы (популяция с преимущественно низкой активностью ренина в плазме крови).
Кандесартан увеличивает почечный кровоток и не изменяет или повышает скорость
клубочковой фильтрации, тогда как почечное сосудистое сопротивление и фильтрационная фракция снижаются. Прием кандесартана в дозе 8-16 мг в течение 12 недель не оказывает негативного влияния на концентрацию глюкозы и липидный профиль у пациентов с артериальной гипертензией и сахарным диабетом 2 типа.
Хроническая сердечная недостаточность (ХСН)
У пациентов с ХСН и сниженной систолической функцией левого желудочка
(фракция выброса левого желудочка (ФВЛЖ) ? 40 %) прием кандесартана способ ствовал снижению ОПСС и капиллярного давления в легких, повышению активности
ренина и концентрации ангиотензина II в плазме крови, а также снижению уровня
альдостерона.
Фармакокинетика
Кандесартана цилексетил является пролекарством для приема внутрь. Быстро
превращается в активное вещество – кандесартан – посредством эфирного гидролиза при всасывании из желудочно-кишечного тракта, прочно связывается с АТ1?рецепторами и медленно диссоциирует, не имеет свойств агониста.
Всасывание и распределение
Абсолютная биодоступность кандесартана после приема внутрь раствора составляет около 40 %. Относительная биодоступность таблетированной формы кандесартана по сравнению с раствором для приема внутрь составляет приблизительно 34 %. Таким образом, расчетная абсолютная биодоступность таблетированной
формы кандесартана составляет 14 %.
Максимальная концентрация в плазме крови (Cmax) достигается в среднем через
3-4 часа после приема внутрь. При увеличении дозы кандесартана в терапевтическом интервале (до 32 мг) его концентрация в плазме крови повышается линейно.
Кандесартан активно связывается с белками плазмы (более 99 %). Плазменный
объем распределения (Vd ) кандесартана составляет 0,1 л/кг.
Одновременный прием пищи не оказывает значимого влияния на площадь под кривой «концентрация – время» (AUC), то есть существенно не влияет на биодоступность кандесартана.
Метаболизм и выведение
Кандесартан, в основном, выводится из организма почками и через кишечник в неизмененном виде. Незначительно метаболизируется в печени (20-30 %) при участии изофермента CYP2C9 с образованием неактивного производного. Период полувыведения (T1/2) кандесартана составляет приблизительно 9 ч. Кумуляции кандесартана в организме не наблюдается.
Общий клиренс кандесартана составляет около 0,37 мл/мин/кг, при этом почечный клиренс – около 0,19 мл/мин/кг. Почечная экскреция кандесартана осуществляется путем клубочковой фильтрации и активной канальцевой секреции. При
приеме внутрь радиоактивно?меченого кандесартана около 26 % от введенного количества выводится почками в неизмененном виде и 7 % – в виде неактивного метаболита, в то же время 56 % дозы выводится через кишечник с желчью в неизмененном виде и 10 % – в форме неактивного метаболита. После однократного
приема внутрь в течение 72 ч выводится более 90 % от принятой дозы.
Фармакокинетика у особых групп пациентов
Фармакокинетические параметры кандесартана не зависят от пола пациента.
Пожилые пациенты
У пожилых пациентов (старше 65 лет) Cmax и AUС кандесартана увеличиваются на
50 % и 80 % соответственно, по сравнению с молодыми пациентами. Однако антигипертензивный эффект и частота возникновения побочных эффектов при применении кандесартана не зависят от возраста пациентов.
Пациенты с нарушением функции почек
У пациентов с нарушением функции почек легкой и умеренной степени Cmax и AUC
кандесартана увеличивались на 50 % и 70 % соответственно, тогда как T1/2 кандесартана не изменялся по сравнению с пациентами с нормальной функцией почек.
У пациентов с нарушением функции почек тяжелой степени Cmax и AUC кандесартана увеличивались на 50 % и 110 % соответственно, а T1/2 кандесартана увеличивался в 2 раза. У пациентов, находящихся на гемодиализе, были выявлены такие же фармакокинетические параметры кандесартана, как у пациентов с нарушением
функции почек тяжелой степени.
Пациенты с нарушением функции печени
У пациентов с нарушением функции печени легкой и умеренной степени отмечалось
повышение AUC кандесартана на 23 %.
Нет опыта применения кандесартана у пациентов с нарушениями функции печени
тяжелой степени.
Побочные действия
Побочные эффекты кандесартана носят умеренный и преходящий характер и сопоставимы по частоте с группой плацебо. Общая частота возникновения побочных
эффектов на фоне приема кандесартана не зависит от его дозы и от возраста пациента. Частота случаев прекращения терапии в связи с побочными эффектами
сходна при использовании кандесартана и плацебо.
Классификация частоты развития побочных эффектов согласно рекомендациям
Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ):
очень часто ? 1/10;
часто от ? 1/100 до < 1/10;
нечасто от ? 1/1000 до < 1/100;
редко от ? 1/10000 до < 1/1000;
очень редко < 1/10000, включая отдельные сообщения;
частота неизвестна – по имеющимся данным установить частоту возникновения не представляется возможным.
Инфекционные и паразитарные заболевания:
часто – респираторные инфекции, фарингит, ринит.
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы:
очень редко – лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз.
Нарушения со стороны нервной системы:
часто – головокружение, головная боль, слабость.
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта:
очень редко – тошнота.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей:
очень редко – повышение активности «печеночных» ферментов, нарушение функции печени, гепатит.
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани:часто – боль в спине;
очень редко – артралгия, миалгия.
Нарушения со стороны иммунной системы:
очень редко – ангионевротический отек, кожная сыпь, крапивница, кожный зуд.
Нарушения со стороны сосудов:
часто – выраженное снижение АД.
Нарушения со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средосте?
ния:
очень редко – кашель.
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей:
часто – нарушение функции почек.
Лабораторные и инструментальные данные:
часто – повышение концентрации креатинина, мочевины и содержания калия;
очень редко – гиперкалиемия, гипонатриемия, снижение гемоглобина.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Нарушение функции почек
На фоне терапии препаратом Ксартен®, как и при применении других препаратов,
угнетающих РААС, у некоторых пациентов могут отмечаться нарушения функции почек.
При применении препарата Ксартен® у пациентов с артериальной гипертензией и
нарушением функции почек тяжелой степени (КК менее 30 мл/мин) рекомендуется
периодически контролировать содержание калия и концентрацию креатинина в
плазме крови. Клинический опыт применения кандесартана у пациентов с нарушением функции почек тяжелой степени или терминальной стадией почечной недостаточности (КК менее 15 мл/мин) ограничен. Таким пациентам следует осторожно подбирать дозу препарата Ксартен® под тщательным контролем АД.
У пациентов с ХСН необходимо периодически контролировать функцию почек, особенно у пациентов в возрасте 75 лет и старше, а также у пациентов с нарушением функции почек. При повышении дозы препарата Ксартен® также рекомендуется контролировать содержание калия и концентрацию креатинина. В клинические исследования кандесартана при ХСН не включались пациенты с уровнем креатинина более 265 мкмоль/л (более 3 мг/дл).
Совместное применение с ингибиторами АПФ при ХСН
При применении кандесартана в комбинации с ингибиторами АПФ может увеличиваться риск развития побочных эффектов, особенно нарушения функции почек и повышения содержания калия в плазме крови (см. раздел «Побочное действие»).
В этих случаях необходимо тщательное наблюдение и контроль лабораторных показателей.
Стеноз почечной артерии
У пациентов с двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом артерии единственной почки препараты, оказывающие влияние на РААС, в частности ингибиторы АПФ, могут вызывать повышение концентрации мочевины и креатинина в плазме крови. Подобные эффекты можно ожидать при применении антагонистов
рецепторов ангиотензина II.
Пересадка почки
Клинический опыт применения кандесартана у пациентов, перенесших пересадку почки, ограничен.
Артериальная гипотензия
У пациентов с ХСН на фоне терапии кандесартаном может развиться артериальная гипотензия. Как и при применении других препаратов, влияющих на РААС, причиной развития артериальной гипотензии у пациентов с артериальной гипертензией может быть уменьшение ОЦК, как наблюдается у пациентов, получающих высокие
дозы диуретиков. Поэтому в начале терапии следует соблюдать осторожность и, при необходимости, проводить коррекцию гиповолемии.
Двойная блокада РААС при применении препаратов, содержащих алискирен
Не рекомендуется двойная блокада РААС путем комбинирования кандесартана и алискирена, ввиду увеличения риска развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и изменения функции почек.
Применение кандесартана в комбинации с алискиреном и алискиренсодержащими
препаратами противопоказано у пациентов с сахарным диабетом (1 или 2 типа) или
с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (скорость клубочковой фильтрации менее 60 мл/мин/1,73 м2) (см. раздел «Противопоказания»).
Общая анестезия и хирургия
У пациентов, получающих антагонисты рецепторов ангиотензина II, во время проведения общей анестезии и при хирургических вмешательствах может развиться артериальная гипотензия в результате блокады РААС. Очень редко могут отмечаться случаи тяжелой артериальной гипотензии, требующей внутривенного введения
плазмозамещающих растворов и/или вазопрессоров.
Стеноз аортального и митрального клапана или гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия
При назначении препарата Ксартен® пациентам с гипертрофической обструктивной
кардиомиопатией или гемодинамически значимым стенозом аортального или митрального клапана следует соблюдать осторожность.
Первичный гиперальдостеронизм
Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно резистентны к терапии гипотензивными препаратами, влияющими на РААС. В связи с этим препарат Ксартен®
не рекомендуется назначать таким пациентам.
Подробнее см. инструкцию
Показания
артериальная гипертензия;
хроническая сердечная недостаточность и нарушение систолической функции
левого желудочка (ФВЛЖ 40 %) – в качестве дополнительной терапии к ингибиторам АПФ или при непереносимости инбиторам АПФ.
Противопоказания
повышенная чувствительность к кандесартану или другим компонентам препарата;
беременность и период грудного вскармливания (см. раздел «Применение при
беременности и в период грудного вскармливания»);
тяжелые нарушения функции печени и/или холестаз;
непереносимость лактозы, дефицит лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция;
одновременное применение с алискиреном и алискиренсодержащими препаратами у пациентов с сахарным диабетом или с нарушением функции почек
(скорость клубочковой фильтрации менее 60 мл/мин/1,73 м2) (см. разделы
«Взаимодействие с другими лекарственными средствами» и «Особые указания»);
возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
С осторожностью
нарушения функции почек тяжелой степени (клиренс креатинина (КК) менее 30 мл/мин);
гемодиализ;
состояние после трансплантации почки;
двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки;
гемодинамически значимый стеноз аортального и/или митрального клапана;
цереброваскулярные нарушения ишемического генеза и ишемическая болезнь
сердца (ИБС);
гиперкалиемия у пациентов со сниженным объемом циркулирующей крови (ОЦК);
проведение общей анестезии и хирургических вмешательств (риск развития гипотензии вследствие блокады РААС);
первичный гиперальдостеронизм;
гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Беременность
Применение препарата Ксартен® во время беременности противопоказано (см.
раздел «Противопоказания»). Пациентки, принимающие препарат Ксартен®,
должны быть предупреждены об этом до планирования беременности, чтобы они
могли обсудить альтернативные варианты терапии со своим лечащим врачом.
В случае наступления беременности терапия препаратом Ксартен® должна быть
немедленно прекращена и, при необходимости, назначена альтернативная терапия.
Препараты, оказывающие прямое действие на РААС, при применении во время беременности могут вызывать нарушения развития плода или оказывать негативное
действие на новорожденного, вплоть до летального исхода. Известно, что терапия
антагонистами рецепторов ангиотензина II может вызвать нарушения в развитии
плода (нарушение функции почек, олигогидрамнион, замедление оссификации
костей черепа) и развитие осложнений у новорожденного (почечная недостаточность, артериальная гипотензия, гиперкалиемия).
Новорожденные, матери которых принимали во время беременности препарат
Ксартен®, должны находиться под тщательным медицинским наблюдением из-за вероятности развития артериальной гипотензии.
Период грудного вскармливания
В настоящее время не известно, проникает ли кандесартан в грудное молоко.
Однако в исследованиях на животных было показано, что кандесартан выделяется с
молоком лактирующих крыс. В связи с возможным нежелательным действием на
грудных детей препарат Ксартен® не следует применять в период грудного вскармливания
Лекарственное взаимодействие
Противопоказано одновременное применение антагонистов рецепторов ангиотензина II, включая кандесартан, с алискиреном и алискиренсодержащими препаратами у пациентов с сахарным диабетом (1 или 2 типа) или с нарушением функции
почек средней или тяжелой степени (скорость клубочковой фильтрации менее
60 мл/мин/1,73 м2) (см. разделы «Противопоказания» и «Особые указания»).
В фармакокинетических исследованиях было изучено одновременное применение
кандесартана с гидрохлоротиазидом, варфарином, дигоксином, пероральными контрацептивами (этинилэстрадиол/левоноргестрел), глибенкламидом, нифедипином
и эналаприлом. Клинически значимого фармакокинетического взаимодействия
выявлено не было.
Кандесартан метаболизируется в печени в незначительной степени (изоферментом CYР2C9). Проведенные исследования по взаимодействию не выявили влияния кандесартана на изоферменты CYP2C9 и CYP3A4, действие на другие изоферменты
системы цитохрома Р450 не изучено.
Одновременное применение кандесартана с другими гипотензивными средствами
потенцирует антигипертензивный эффект.
Опыт применения других лекарственных средств, действующих на РААС, показывает, что сопутствующая терапия калийсберегающими диуретиками, препаратами
калия, заменителями соли, содержащими калий, и другими средствами, которые
могут повышать содержание калия в плазме крови (например, гепарин), может приводить к развитию гиперкалиемии.
При сочетанном назначении препаратов лития с ингибиторами АПФ сообщалось
об обратимом повышении содержания лития в плазме крови и развитии токсических реакций. Подобные реакции могут встречаться и при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II, в связи с чем рекомендуется контролировать
содержание лития в плазме крови при комбинированном применении этих препаратов.
При одновременном применении антагонистов рецепторов ангиотензина II и нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП), в том числе селективных ингибиторов циклооксигеназы 2, ацетилсалициловой кислоты (более 3 г/сутки)
может отмечаться снижение антигипертензивного эффекта. Как и при применении
ингибиторов АПФ, одновременное применение антагонистов рецепторов ангиотензина II и НПВП может увеличивать риск нарушения функции почек, включая острую почечную недостаточность, повышение содержания калия в плазме крови,
особенно у пациентов со сниженной функцией почек. Следует соблюдать осторожность при одновременном применении этих препаратов, особенно у пожилых пациентов и у пациентов со сниженным ОЦК. Пациентам необходимо компенсировать
потерю жидкости и регулярно контролировать функцию почек после начала комбинированной терапии и периодически на фоне такой терапии.
Биодоступность кандесартана не зависит от приема пищи.
(6268)
Дозування
Препарат Ксартен® слід приймати один раз на добу незалежно від прийому їжі. Детальніше див. інструкцію.Передозування
Симптоми Аналіз фармакологічних властивостей кандесартана дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску і запаморочення. Були описані окремі випадки передозування (до 672 мг кандесартана), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування При розвитку клінічно вираженого зниження АТ необхідно проводити ��имптоматическое лікування і контролювати стан пацієнта. Слід укласти пацієнта, підняти ножний кінець ліжка. При необхідності потрібно збільшити ОЦК, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення 0,9 % розчину натрію хлориду. У разі необхідності можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.
Лікарська форма
Круглі плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору з фаскою
(дозування 8 мг) і з фаскою та хрестоподібною рискою (дозування 16 мг або 32 мг).Склад
активна речовина: кандесартана цилексетил – 8,00 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат – 39,90 мг; крохмаль кукурудзяний – 10,40 мг; кармеллоза кальцію (кальцію карбоксиметилцелюлоза) -2,80 мг; гипролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 1,95 мг; макрогол 8000, (поліетиленгліколь 8000) – 1,30 мг; магнію стеарат – 0,65 мг.Фармакологічна дія
Кандесартан – селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II 1 типу
(АТ1рецепторов). Ангіотензин II – основний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), які�� відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захво-
захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно - електролітного гомеостазу і стимуляція клітинного росту. Всі ці ефекти опосередковані взаємодії ангіотензину II з АТ1-рецепторами.
Кандесартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який здійснює перетворення ангіотензину I в ангиотенз��н ІІ і руйнує брадики нін; не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р.
При порівнянні кандесартана з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустріч лось у пацієнтів, які отримували кандесартан. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів і не блокує іонні канали, які беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи. В результаті блокування АТ1 - рецепторів ангіотензину II відбувається дозозалежне підвищення активності реніну, концентрації ангіотензину I ангіотензину II, зниження доонцентрации альдостерону в плазмі крові.
Артеріальна гіпертензія
При артеріальній гіпертензії кандесартан викликає дозозалежне, тривале
зниження артеріального тиску (АТ). Антигіпертензивний ефект кандесарта на обумовлений зниженням загального периферичного опору судин (ЗПОС)
без зміни частоти серцевих скорочень. Не зазначалося випадків вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози кандесартана, а також синдрому відміни (синдром «рикошету») після припинення терапії.r />
Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози кандесартана
зазвичай розвивається протягом 2х годин. На тлі тривалої терапії кандесартаном у фіксованій дозі максимальне зниження АТ звичайно досягається протягом 4 тижнів і зберігається протягом лікування. Кандесартан, який призначається один раз на добу забезпечує ефективне і плавне зниження артеріального тиску протягом 24 годин з незначними коливаннями артеріального тиску в інтервалах між прийомами чергової дози препарату. Застосування кандесартана спільно з гидрохлороти��зидом призводить до посилення антигіпертензивного ефекту. Спільне застосування кандесартана з гідрохлоротіазидом, а також амлодипіном, добре переноситься.
Ефективність кандесартана не залежить від віку та статі пацієнтів.
Кандесартан виявляє менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (популяція переважно з низькою активністю реніну в плазмі крові).
Кандесартан збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість
клубочкової фільтрації, тоді як нирковое судинний опір і фільтраційна фракція знижуються. Прийом кандесартана в дозі 8-16 мг протягом 12 тижнів не чинить негативного впливу на концентрацію глюкози і ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу.
Хронічна серцева недостатність (ХСН)
У пацієнтів з ХСН і зниженою систолічною функцією лівого шлуночка
(фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛЖ) ? 40 %) прийом кандесартана спосіб ствовал зниження ОПСС і капілярного тиску в легенях, підвищення активності��і
реніну та концентрацій ангіотензину II у плазмі крові, а також зниження рівня
альдостерону.Фармакокінетика
Кандесартана цилексетил є проліками для прийому всередину. Швидко
перетворюється в активну речовину – кандесартан – шляхом ефірного гідролізу при всмоктуванні з шлунково-кишкового тракту, міцно зв'язується з АТ1?рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста.
Всмоктування і розподіл
Абсолютна біодоступність кандесартана після прийому всередину розчину зстановить близько 40 %. Відносна біодоступність таблетованої форми кандесартана порівняно з розчином для прийому всередину складає приблизно 34 %. Таким чином, розрахункова абсолютна біодоступність таблетованій
форми кандесартана становить 14 %.
Максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax) досягається у середньому через
3-4 години після прийому всередину. При збільшенні дози кандесартана в терапевтичному інтервалі (до 32 мг), його концентрація в плазмі крові підвищується лінійно.
Кандесартан активно узи��ється з білками плазми (більше 99 %). Плазмовий
об'єм розподілу (Vd ) кандесартана становить 0,1 л/кг.
Одночасний прийом їжі не чинить значного впливу на площу під кривою «концентрація – час» (AUC), тобто істотно не впливає на біодоступність кандесартана.
Метаболізм і виведення
Кандесартан, в основному, виводиться з організму нирками та через кишечник у незміненому вигляді. Незначно метаболізується в печінці (20-30 %) за участю ізоферменту CYP2C9 з утворенням неактивного похідного. За періодлувиведенія (T1/2) кандесартана становить приблизно 9 год Кумуляції кандесартана в організмі не спостерігається.
Загальний кліренс кандесартана становить приблизно 0,37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс – приблизно 0,19 мл/хв/кг Ниркова екскреція кандесартана здійснюється шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. При
прийомі всередину радіоактивно?міченого кандесартана близько 26 % від введеної кількості виводиться нирками у незміненому вигляді і 7 % – у вигляді неактивного метаболіту, в той же час 56 % дози виводиться крізь�� кишечник з жовчю в незміненому вигляді і 10 % – у формі неактивного метаболіту. Після одноразового
приймання внутрішньо протягом 72 год виводиться більше 90 % від прийнятої дози.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Фармакокінетичні параметри кандесартана не залежать від статі пацієнта.
Літні пацієнти
У літніх пацієнтів (старше 65 років) Cmax і AUС кандесартана збільшуються на
50 % та 80 % відповідно порівняно з молодими пацієнтами. Однак антигіпертензивний ефект та частота виникнення побічних ефектов при застосуванні кандесартана не залежать від віку пацієнтів.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня Cmax і AUC
кандесартана збільшувалися на 50 % та 70 % відповідно, тоді як T1/2 кандесартана не змінювався у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок.
У пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня Cmax і AUC кандесартана збільшувалися на 50 % та 110 % відповідно, а T1/2 кандесартана збільшувався в 2 рази. У пацієнтів, які перебувають на гемо��иализе, були виявлені такі самі фармакокінетичні параметри кандесартана, як у пацієнтів з порушенням
функції нирок тяжкого ступеня.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня наголошувалося
підвищення AUC кандесартана на 23 %.
Немає досвіду застосування кандесартана у пацієнтів з порушеннями функції печінки
тяжкого ступеня.Побічні дії
Побічні ефекти кандесартана носять помірний та минущий характер і співставні з частотою р��уппой плацебо. Загальна частота виникнення побічних
ефектів на фоні прийому кандесартана не залежить від його дози і від віку пацієнта. Частота випадків припинення терапії в зв'язку з побічними ефектами
схожа при використанні кандесартана і плацебо.
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями
Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ):
дуже часто ? 1/10;
часто від ? 1/100 до < 1/10;
нечасто ? 1/1000 до < 1/100;
рідко ? 1/10000 до < 1/1000;
дуже рідко < 1/10000, включаючи окремі повідомлення;
частота невідома – за наявними даними встановити частоту виникнення не представляється можливим.
Інфекційні та паразитарні захворювання:
часто – респіраторні інфекції, фарингіт, риніт.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи:
дуже рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.
Порушення з боку нервової системи:
часто – запаморочення, головний біль, слабкість.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
оч��нь рідко – нудота.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
дуже рідко – підвищення активності «печінкових» ферментів, порушення функції печінки, гепатит.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:часто – біль у спині;
дуже рідко – артралгія, міалгія.
Порушення з боку імунної системи:
дуже рідко – ангіоневротичний набряк, шкірний висип, кропив'янка, шкірний свербіж.
Порушення з боку судин:
часто – виражене зниження АТ.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та средосте?
вання:
дуже рідко – кашель.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
часто – порушення функції нирок.
Лабораторні та інструментальні дані:
часто – підвищення концентрації креатиніну, сечовини та вмісту калію;
дуже рідко – гіперкаліємія, гіпонатріємія, зниження гемоглобіну.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Порушення функції нирок
На тлі терапії препаратом Ксартен®, як і при применении інших препаратів,
пригнічують РААС, у деяких пацієнтів можуть відзначатися порушення функції нирок.
При застосуванні препарату Ксартен® у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та
порушенням функції нирок тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) рекомендується
періодично контролювати вміст калію і концентрацію креатиніну в
плазмі крові. Клінічний досвід застосування кандесартана у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією ниркової недостатності (КК мо��її 15 мл/хв) обмежений. Таким пацієнтам слід обережно підбирати дозу препарату Ксартен® під ретельним контролем артеріального тиску.
У пацієнтів з ХСН необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів віком 75 років і старше, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози препарату Ксартен® також рекомендується контролювати вміст калію і концентрацію креатиніну. У клінічні дослідження кандесартана при ХСН не включалися пацієнти з рівнем креатиніну понад 265 мкмоль/л (більше 3 мг/дл).
Спільне застосування з інгібіторами АПФ при ХСН
При застосуванні кандесартана у комбінації з інгібіторами АПФ може збільшуватися ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок і підвищення вмісту калію в плазмі крові (див. розділ «Побічна дія»).
У цих випадках необхідно ретельне спостереження і контроль лабораторних показників.
Стеноз ниркової артерії
У пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки препарати, що роблять влиян��е на РААС, зокрема інгібітори АПФ, можуть спричиняти підвищення концентрації сечовини і креатиніну в плазмі крові. Подібні ефекти можна очікувати при застосуванні антагоністів
рецепторів ангіотензину II.
Пересадка нирки
Клінічний досвід застосування кандесартана у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки, обмежений.
Артеріальна гіпотензія
У пацієнтів з ХСН на тлі терапії кандесартаном може розвинутися артеріальна гіпотензія. Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, причиною розвитку ар��ериальной гіпотензії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією може бути зменшення ОЦК, як спостерігається у пацієнтів, які отримують високі
дози діуретиків. Тому на початку терапії слід дотримуватися обережності і, при необхідності, проводити корекцію гіповолемії.
Подвійна блокада РААС при застосуванні препаратів, що містять алискирен
Не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом комбінування кандесартана і алискирена, зважаючи на збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зміни функції почєк.
Застосування кандесартана в комбінації з алискиреном і алискиренсодержащими
препаратами протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом (1 або 2 типу) або
з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділ «Протипоказання»).
Загальна анестезія і хірургія
У пацієнтів, які отримували антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, під час проведення загальної анестезії і при хірургічних втручаннях може розвинутися артеріальна гіпотензія в резульвнаслідок блокади РААС. Дуже рідко можуть спостерігатися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що вимагає внутрішньовенного введення
плазмозамінних розчинів та/або вазопресорів.
Стеноз аортального та мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
При призначенні препарату Ксартен® пацієнтам з гіпертрофічною обструктивною
кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапана слід дотримуватися обережності.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії гіпотензивними препаратами, що впливають на РААС. У зв'язку з цим препарат Ксартен®
не рекомендується призначати таким пацієнтам.
Детальніше див. інструкціюСвідчення
артеріальна гіпертензія;
хронічна серцева недостатність і порушення систолічної функції
лівого шлуночка (ФВЛЖ 40 %) – у якості додаткової терапії до інгібіторів АПФ) або при непереносимості инбиторам АПФ.Протипоказання
підвищена чутливість до дріб��ь к кандесартану або інших компонентів препарату;
вагітність і період годування груддю (див. розділ «Застосування при
вагітності і в період грудного вигодовування»);
тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз;
непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція;
одночасне застосування з алискиреном і алискиренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або з порушенням функції нирок
(швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи
«Взаємодія з іншими лікарськими засобами» і «Особливі вказівки»);
вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
З обережністю
порушення функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв);
гемодіаліз;
стан після трансплантації нирки;
двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки;
гемодинамічно значимий стеноз аортального та/або мітрального клапана;
цереброваскулярні порушенняності ішемічного генезу та ішемічна хвороба
серця (ІХС);
гіперкаліємія у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (ОЦК);
проведення загальної анестезії та хірургічних втручань (ризик розвитку гіпотензії внаслідок блокади РААС);
первинний гіперальдостеронізм;
гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Вагітність
Застосування препарату Ксартен® під час вагітності протипоказане (див.
/> розділ «Протипоказання»). Пацієнтки, які приймають препарат Ксартен®,
повинні бути попереджені про це до планування вагітності, щоб вони
могли обговорити альтернативні варіанти терапії зі своїм лікуючим лікарем.
У разі настання вагітності терапія препаратом Ксартен® повинна бути
негайно припинена та, при необхідності, призначена альтернативна терапія.
Препарати, які надають пряму дію на РААС, при застосуванні під час вагітності можуть викликати порушення розвитку плоду або пропоказувати негативний
дію на новонародженого, аж до летального результату. Відомо, що терапія
антагоністами рецепторів ангіотензину II може викликати порушення у розвитку
плоду (порушення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації
кісток черепа) і розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Новонароджені, матері яких приймали під час вагітності препарат
Ксартен®, повинні перебувати під ретельним медицинск��м наглядом через імовірність розвитку артеріальної гіпотензії.
Період грудного вигодовування
В даний час не відомо, чи проникає кандесартан в грудне молоко.
Однак у дослідженнях на тваринах було показано, що кандесартан виділяється з
молоком лактуючих щурів. У зв'язку з можливим небажаним дією на
грудних дітей препарат Ксартен® не слід застосовувати в період грудного вигодовуванняЛікарська взаємодія
Протипоказане одночасне застосування антагоністів рец��пторов ангіотензину ІІ, включаючи кандесартан, з алискиреном і алискиренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом (1 або 2 типу) або з порушенням функції
нирок середнього або тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації менше
60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи «Протипоказання» і «Особливі вказівки»).
У фармакокінетичних дослідженнях було вивчено одночасне застосування
кандесартана з гідрохлоротіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глибен��ламидом, ніфедипіном
та еналаприлом. Клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії
виявлено не було.
Кандесартан метаболізується в печінці в незначній мірі (ізоферментом СУР2С9). Проведені дослідження щодо взаємодії не виявили впливу кандесартана на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти
системи цитохрому Р450 не вивчено.
Одночасне застосування кандесартана з іншими гіпотензивними засобами
потенціює антигіпертензивний ефект.
Досвід при��іни інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами
калію, замінниками солі, що містять калій, та іншими засобами, які
можуть підвищувати вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин), може призводити до розвитку гіперкаліємії.
При одночасному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося
про зворотнє підвищення вмісту літію у плазмі крові та розвитку токсичних реакцій. Подібні реакції можуть встречаться і при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати
вміст літію у плазмі крові при комбінованому застосуванні цих препаратів.
При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази 2, ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г/добу)
може відзначатися зниження антигіпертензивного ефекту. Як і при застосуванні
інгібіторів АПФ, одновременное застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗП може збільшувати ризик порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, підвищення вмісту калію в плазмі крові,
особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні цих препаратів, особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Пацієнтам необхідно компенсувати
втрату рідини та регулярно контролювати функцію нирок після початку комбінованої терапії та періодично на тлі такої терапії.
Біодоступність кандесартана не залежить від прийому їжі.