Дозировка
Внутрь, не разжевывать и не измельчать таблетку, проглатывать целиком, запивая водой. Может назначаться в любое время суток независимо от приема пищи. При необходимости приёма препарата в дозе 5 мг следует разделить таблетку Крестора 10 мг. До начала терапии Крестором пациент должен начать соблюдать стандартную гиполипидемическую диету и продолжать соблюдать ее во время лечения. Доза препарата должна подбираться индивидуально в зависимости от целей терапии и ответа на лечение, принимая во внимание текущие рекомендации по целевым уровням липидов. Рекомендуемая начальная доза для пациентов, начинающих принимать препарат, или для пациентов, переведенных с приема других ингибитор ГМГ-КоА редуктазы, должна составлять 5 или 10 мг Крестора 1 раз в сутки. При выборе начальной дозы следует руководствоваться индивидуальным уровнем содержания холестерина и принимать во внимание риск развития сердечно-сосудистых осложнений, а также необходимо оценивать потенциальный риск развития побочных эффектов. В случае необходимости, доза может быть увеличена до большей через 4 недели (см. раздел «Фармакодинамика»). В связи с возможным развитием побочных эффектов при приёме дозы 40 мг, по сравнению с более низкими дозами препарата (см. раздел «Побочное действие»), увеличение дозы до 40 мг, после дополнительного приема дозы выше рекомендуемой начальной дозы в течение 4-х недель терапии, может проводиться только у пациентов с тяжелой гиперхолестеринемией и с высоким риском сердечно-сосудистых осложнений (особенно у пациентов с семейной гиперхолестеринемией), у которых не был достигнут желаемый результат терапии при приеме дозы 20 мг, и которые будут находиться под наблюдением специалиста (в липидологических, диабетологических или кардиологических клиниках) (см. раздел «Особые указания»). Рекомендуется особенно тщательное наблюдение за пациентами, получающими препарат в дозе 40 мг. Не рекомендуется назначение дозы 40 мг пациентам, ранее не обращавшимся к специалистам. После 2-4 недельной терапии и/или при повышении дозы Крестора необходим контроль показателей липидного обмена (при необходимости требуется коррекция дозы). Пожилые пациенты Не требуется коррекции дозы. Пациенты с почечной недостаточностью У пациентов с почечной недостаточностью легкой или средней степени тяжести коррекция дозы не требуется. Противопоказано применение всех дозировок препарата Крестор у пациентов с выраженной почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 30 мл/мин). Противопоказано применение препарата в дозировке 40 мг пациентам с умеренными нарушениями функции почек (клиренс креатинина менее 60 мл/мин) (см. раздел «Особые указания» и «Фармакодинамика»). Пациентам с умеренными нарушениями функции почек рекомендуется начальная доза препарата 5 мг.
Передозировка
При одновременном приеме нескольких суточных доз фармакокинетические параметры розувастатина не меняются
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
розувастатин (в форме кальциевой соли) 10 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, кальция фосфат, кросповидон, магния стеарат.
Состав оболочки: лактозы моногидрат, гипромеллоза, триацетин (глицерола триацетат), титана диоксид, краситель железа оксид красный.
Фармакологическое действие
Розувастатин является селективным, конкурентным ингибитором ГМГ-КоА редуктазы, фермента, превращающего З-гидрокси-3-метилглутарилкоэнзим А в мевалонат, предшественник холестерина. Основной мишенью действия розувастатина является печень, где осуществляется синтез холестерина (ХС) и катаболизм липопротеинов низкой плотности (ЛПНП).
Розувастатин увеличивает число печеночных рецепторов ЛПНП на поверхности клеток, повышая захват и катаболизм ЛПНП, что в свою очередь приводит к ингибированию синтеза липопротеинов очень низкой плотности (ЛПОНП), уменьшая тем самым общее количество ЛПНП и ЛПОНП.
Крестор снижает повышенное содержание холестерин а-ЛПНП (ХС-ЛПНП), общего холестерина, триглицеридов (ТГ), повышает содержание холестерина-липопротеинов высокой плотности (ХС-ЛПВП), а также снижает содержание аполипопротеина В (АпоВ), ХС-неЛПВП, ХС-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП и увеличивает уровень аполипопротеина A-I (АпоА-I) (см. Таблицу 1), снижает соотношение ХС-ЛПНП/ХС-ЛПВП, общий ХС/ХС-ЛПВП и ХС-неЛПВП/ ХС-ЛПВП и соотношение АпоВ/АпоА-I.
Клиническая эффективность
Крестор эффективен у взрослых пациентов с гиперхолестеринемией с или без гипертриглицеридемии, вне зависимости от расы, пола или возраста, в том числе у пациентов с сахарным диабетом и с семейной гиперхолестеринемией. У 80% пациентов с гиперхолестеринемией IIа и IIb типа (средний исходный уровень ХС-ЛПНП около 4.8 ммоль/л) на фоне приема препарата в дозе 10 мг уровень ХС-ЛПНП достигает значений < 3 ммоль/л.
У пациентов с гетерозиготной семейной гиперхолестеринемией, получающих Крестор в дозе 20-80 мг, отмечается положительная динамика липидного профиля (исследование с участием 435 пациентов). После титрования до суточной дозы 40 мг (12 недель терапии), отмечается снижение уровня ХС-ЛПНП на 53%. У 33% пациентов достигается уровень ХС-ЛПНП < 3 ммоль/л.
У пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, принимающих Крестор в дозе 20 мг и 40 мг, среднее снижение уровня ХС-ЛПНП составляет 22%. Аддитивный эффект отмечается в комбинации с фенофибратом в отношении содержания триглицеридов и с никотиновой кислотой в отношении содержания ХС-ЛПВП (см. также раздел «Особые указания»).
Исследования по влиянию розувастатина на снижение количества осложнений, вызываемых липидными нарушениями, такими как ишемическая болезнь сердца, пока не завершены.
Фармакокинетика
Всасывание
Cmax розувастатина в плазме крови достигается приблизительно через 5 ч после приема препарата внутрь. Абсолютная биодоступность - примерно 20%.
Системная экспозиция розувастатина увеличивается пропорционально дозе. Фармакокинетические параметры не изменяются при ежедневном приеме.
Распределение
Розувастатин накапливается преимущественно в печени. Vd - примерно 134 л. Связывание с белками плазмы (преимущественно с альбумином) составляет приблизительно 90%.
Метаболизм
Розувастатин подвергается ограниченному метаболизму (около 10%) в печени. Является непрофильным субстратом для изоферментов системы цитохрома Р450. Основным изоферментом, участвующим в метаболизме розувастатина, является CYP2C9. Изоферменты CYP2C19, CYP3A4 и CYP2D6 вовлечены в метаболизм в меньшей степени.
Основными выявленными метаболитами розувастатина являются N-дисметил и лактоновые метаболиты. N-десметил примерно на 50% менее активен, чем розувастатин, лактоновые метаболиты фармакологически неактивны. Более 90% фармакологической активности по ингибированию циркулирующей ГМГ-КоА-редуктазы обеспечивается розувастатином, остальное - его метаболитами.
Выведение
Около 90% дозы розувастатина выводится в неизмененном виде с калом. Оставшаяся часть выводится с мочой. Плазменный T1/2 - примерно 19 ч. T1/2 не изменяется при увеличении дозы препарата. Среднее значение плазменного клиренса составляет приблизительно 50 л/ч (коэффициент вариации 21.7%).
Как и в случае других ингибиторов ГМГ-КоА-редуказы, в процесс печеночного захвата розувастатина вовлечен мембранный переносчик Хс, выполняющий важную роль в печеночной элиминации розувастатина.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Пол и возраст не оказывают клинически значимого влияния на фармакокинетику розувастатина.
Фармакокинетические исследования показали приблизительно двукратное увеличение медианы AUC и Cmax розувастатина в плазме крови у пациентов азиатской национальности (японцев, китайцев, филиппинцев, вьетнамцев и корейцев), по сравнению с европейцами; у индийских пациентов показано увеличение медианы AUC и Cmax в 1.3 раза. Фармакокинетический анализ не выявил клинически значимых различий в фармакокинетике среди европейцев и представителей негроидной расы.
У пациентов с легкой и умеренно выраженной почечной недостаточностью величина плазменной концентрации розувастатина или N-дисметила существенно не меняется.
У пациентов с выраженной почечной недостаточностью (КК<30 мл/мин) концентрация розувастатина в плазме крови в 3 раза выше, а концентрация N-дисметила в 9 раз выше, чем у здоровых добровольцев. Концентрация розувастатина в плазме крови у пациентов на гемодиализе была примерно на 50% выше, чем у здоровых добровольцев.
У пациентов с различными стадиями печеночной недостаточности не выявлено увеличения T1/2 розувастатина (пациенты с баллом 7 и ниже по шкале Чайльд-Пью). У 2 пациентов с баллами 8 и 9 по шкале Чайльд-Пью отмечено увеличение T1/2, по крайней мере, в 2
Побочные действия
Аллергические реакции: иногда – крапивница; редко - ангионевротический отек.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: часто - головная боль, головокружение.
Со стороны пищеварительной системы: часто - запор, тошнота, боли в животе; иногда – незначительное, бессимптомное, транзиторное повышение активности печеночных трансаминаз; редко - панкреатит.
Дерматологические реакции: иногда - кожный зуд, сыпь.
Со стороны костно-мышечной системы: часто – миалгия; редко - миопатия (включая миозит), рабдомиолиз с острой почечной недостаточностью или без нее. Дозозависимое повышение уровня КФК наблюдается у небольшого числа пациентов, принимавших розувастатин. В большинстве случаев оно было незначительным, бессимптомным и временным. В случае повышения КФК более чем в 5 раз выше ВГН терапию следует приостановить.
Со стороны мочевыделительной системы: протеинурия от следовых количество до "++" или более (<1% пациентов, получающих дозу 10-20 мг и около 3% пациентов, получающих дозу 40 мг). В большинстве случаев протеинурия уменьшается или исчезает в процессе терапии и не означает возникновения острого или прогрессирования существующего заболевания почек.
Со стороны лабораторных показателей: повышение содержания глюкозы, билирубина, активности ГГТ, ЩФ.
Прочие: часто - астенический синдром; возможны нарушения функции щитовидной железы.
Побочные эффекты, наблюдаемые при приеме препарата Крестор®, обычно выражены незначительно и проходят самостоятельно.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При применении Крестора в дозе 40 мг рекомендуется контролировать показатели функции почек.
При применении препарата Крестор® во всех дозах, особенно более 20 мг, сообщалось о развитии миалгии, миопатии и в редких случаях рабдомиолиза.
Определение КФК не следует проводить после интенсивных физических нагрузок или при наличии других возможных причин увеличения КФК, что может привести к неверной интерпретации полученных результатов. В случае если исходный уровень КФК существенно повышен (в 5 раз выше ВГН), через 5-7 дней следует провести повторное измерение. Не следует начинать терапию, если повторный тест подтверждает исходный уровень КФК (в 5 раз выше ВГН).
При назначении препарата Крестор® (также как и других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы) у пациентов с имеющимися факторами риска рабдомиолиза необходимо рассмотреть соотношение ожидаемой пользы и потенциального риска и проводить клиническое наблюдение.
Следует проинформировать пациента о необходимости немедленного сообщения врачу о случаях неожиданного появления мышечных болей, мышечной слабости или спазмах, особенно в сочетании с недомоганием и лихорадкой. У таких пациентов следует определять уровень КФК. Терапию следует прекратить, если уровень КФК значительно увеличен (более чем в 5 раз по сравнению с ВГН) или если мышечные симптомы резко выражены и вызывают ежедневный дискомфорт (даже если уровень КФК в 5 раз меньше по сравнению с ВГН). Если симптомы исчезают, и уровень КФК возвращается к норме, следует рассмотреть вопрос о повторном назначении Крестора или других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы в меньших дозах при тщательном наблюдении за пациентом.
Рутинный мониторинг КФК при отсутствии симптомов нецелесообразен.
Не отмечено признаков увеличения токсического воздействия на скелетную мускулатуру при применении препарата Крестор® в составе комбинированной терапии. Сообщалось об увеличении числа случаев миозита и миопатии у пациентов, принимавших другие ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы в сочетании с производными фибриновой кислоты (включая гемфиброзил), циклоспорин, никотиновую кислоту, азольные противогрибковые препараты, ингибиторы протеаз и макролидные антибиотики. Гемфиброзил повышает риск возникновения миопатии при сочетанном назначении с некоторыми ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы. Таким образом, не рекомендуется одновременное назначение препарата Крестор® и гемфиброзила. Следует тщательно взвесить соотношение ожидаемой пользы и потенциального риска при совместном применении препарата Крестор® и фибратов или ниацина.
Через 2-4 недели после начала лечения и/или при повышении дозы препарата Крестор® необходим контроль показателей липидного обмена (при необходимости требуется коррекция дозы).
Рекомендуется проводить определение показателей функции печени до начала терапии и через 3 мес после начала терапии. Прием препарата Крестор® следует прекратить или уменьшить дозу препарата, если уровень активности трансаминаз в сыворотке крови в 3 раза превышает ВГН.
Показания
•Первичная гиперхолестеринемия (тип IIа, включая семейную гетерозиготную гиперхолестеринемию) или смешанная гиперхолестеринемия (тип IIb) в качестве дополнения к диете, когда диета и другие немедикаментозные методы лечения (например, физические упражнения, снижение массы тела) оказываются недостаточными.
•Семейная гомозиготная гиперхолестеринемия в качестве дополнения к диете и другой холестеринснижающей терапии (например, ЛПНП-аферез), или в случаях, когда подобная терапия не подходит пациенту
Противопоказания
Для таблеток 10 мг и 20 мг
— заболевания печени в активной фазе, включая стойкое повышение сывороточной активности трансаминаз и любое повышение активности трансаминаз в сыворотке крови (более чем в 3 раза по сравнению с ВГН);
— выраженные нарушения функции почек (КК < 30 мл/мин);
— миопатия;
— одновременный прием циклоспорина;
— беременность;
— период лактации (грудного вскармливания);
— отсутствие адекватных методов контрацепции;
— предрасположенность к развитию миотоксических осложнений;
— непереносимость лактозы, дефицит лактазы или глюкозо-галактозная мальабсорбция (препарат содержит лактозу);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении розувастатина и циклоспорина AUC розувастатина была в среднем в 7 раз выше значения, которое отмечалось у здоровых добровольцев. Совместное применение приводит к повышению концентрации розувастатина в плазме крови в 11 раз, плазменная концентрация циклоспорина при этом не меняется.
Начало терапии розувастатином или повышение дозы препарата у пациентов, получающих одновременно антагонисты витамина К (например, варфарин), может приводить к увеличению протромбинового времени (увеличению МНО). Отмена розувастатина или снижение его дозы может приводить к уменьшению МНО (в таких случаях рекомендуется мониторинг МНО).
Совместное применение розувастатина и гемфиброзила приводит к увеличению в 2 раза Cmax в плазме крови и AUC розувастатина. Основываясь на данных по специфическому взаимодействию, не ожидается фармакокинетически значимого взаимодействия с фенофибратами, возможно фармакодинамическое взаимодействие.
(6262)
Дозування
Всередину, не розжовувати і не подрібнювати таблетку, проковтувати цілком, запиваючи водою. Може призначатися у будь-який час доби незалежно від прийому їжі. При необхідності прийому препарату в дозі 5 мг слід розділити таблетку Крестора 10 мг. До початку терапії Крестором пацієнт повинен дотримуватися стандартної гиполипидемическую дієту і продовжувати дотримуватися під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від мети терапії та відповіді на лікування, беручи до уваги поточні рекомендації по ц��лівим рівнями ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібітор ГМГ-КоА редуктази, повинна становити 5 або 10 мг Крестора 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним рівнем вмісту холестерину і брати до уваги ризик розвитку серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності, доза може бути збільшена до більшої через 4 ��едели (див. розділ «Фармакодинаміка»). У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з більш низькими дозами препарату (див. розділ «Побічна дія»), збільшення дози до 40 мг, після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4-х тижнів терапії, може проводитися тільки у пацієнтів з тяжкою гіперхолестеринемією і з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не був досягнутий бажаний результат терапії при приеме дози 20 мг, і які будуть перебувати під наглядом спеціаліста (у липидологических, диабетологических або кардіологічних клініках) (див. розділ «Особливі вказівки»). Рекомендується особливо ретельний нагляд за пацієнтами, які отримують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до фахівців. Після 2-4 тижневої терапії і/або при підвищенні дози Крестора необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Літні пацієнти Не вимагаєся корекції дози. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Протипоказано застосування всіх дозувань препарату Крестор у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Протипоказано застосування препарату у дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв) (див. розділ «Особливі вказівки» і «Фармакодинаміка»). Пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок рекомендується початкова доза препарату 5 мг.Передозування
При одночасному прийомі декількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатина не змінюються
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
розувастатин (у формі кальцієвої солі) 10 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кальцію фосфат, кросповідон, магнію стеарат.
Склад оболонки: лактози моногідрат, гіпромелоза, триацетин (гліцеролу триацетат), титану диоксід, барвник заліза оксид червоний.Фармакологічна дія
Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА редуктази, ферменту, що перетворює З-гідрокси-3-метилглутарилкоэнзим А у мевалонат, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатина є печінка, де відбувається синтез холестерину (ХС) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ).
Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, збільшуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що в свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.
Крестор знижує підвищений вміст холестерин а-ЛПНЩ (ХС-ЛПНЩ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує вміст холестерину " -ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує вміст аполіпопротеїну В (АпоВ), ХС-неЛПВП, ХС-ЛПДНЩ, ТГ-ЛПДНЩ та підвищує рівень аполіпопротеїну А-І (АпоА-I) (див. Таблицю 1), зменшує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ і ХС-неЛПВП/ ХС-ЛПВЩ �� співвідношення АпоВ/АпоА-І.
Клінічна ефективність
Крестор ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від раси, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та з сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією ІІа і IIb типу (середній вихідний рівень ХС-ЛПНЩ близько 4.8 ммоль/л) на фоні прийому препарату у дозі 10 мг рівень ХС-ЛПНЩ досягає значень < 3 ммоль/л.
У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гиперхолестеринемией, які отримують Крестор у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка ліпідного профілю (дослідження за участі 435 пацієнтів). Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії), відзначається зниження рівня ХС-ЛПНЩ на 53%. У 33% пацієнтів досягається рівень ХС-ЛПНЩ < 3 ммоль/л.
У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Крестор у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження рівня ХС-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект спостерігається у комбінації з фенофибратом щодо змісту триглицеридота з нікотиновою кислотою щодо вмісту ХС-ЛПВЩ (див. також розділ «Особливі вказівки»).
Дослідження по впливу розувастатина на зниження кількості ускладнень, що викликаються липидными порушеннями, такими як ішемічна хвороба серця, поки не завершені.Фармакокінетика
Всмоктування
Cmax розувастатина в плазмі крові досягається приблизно через 5 год після прийому препарату всередину. Абсолютна біодоступність - приблизно 20%.
Системна експозиція розувастатина збільшується пропорційно дозі. Фармакокинетические параметри не змінюються при щоденному прийомі.
Розподіл
Розувастатин накопичується переважно в печінці. Vd - приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%.
Метаболізм
Розувастатин піддається обмеженому метаболізму (приблизно 10%) в печінці. Є непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатина, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені в метаболізм у меншій мірі.
Основними виявленими метаболітами розувастатина є N-дисметил та лактоновые метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактоновые метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта - його метаболітами.
Виведення
Близько 90% дози розувастатина виводиться в незміненому вигляді з калом. Частина, що залишилася, виводиться з сечею. Плазмовий T1/2 - приблизно 19 ч. T1/2 не змінюється при збільшенні дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%).
Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуказы, у процесі печінкового захоплення розувастатина залучений мембранний переносник Хс, виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатина.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Вік і стать не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатина.
Фармакокінетичні дослідженняанія показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC і Cmax розувастатина в плазмі крові у пацієнтів азіатської національності (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців), порівняно з європейцями; в індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC і Cmax в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці серед європейців та представників негроїдної раси.
У пацієнтів з легким і помірно вираженою нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатіна або N-дисметила істотно не змінюється.
У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв) концентрація розувастатина в плазмі крові в 3 рази вища, а концентрація N-дисметила в 9 разів вище, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатина в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі, була приблизно на 50% вище, ніж у здорових добровольців.
У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення T1/2 розувастатина (пацієнти з балом 7 та нижче за шкалою Чайльд-П'ю). У 2 пацієнтів з бал��мі 8 та 9 за шкалою Чайльд-П'ю відзначено збільшення T1/2, принаймні, в 2Побічні дії
Алергічні реакції: іноді – кропив'янка; рідко - ангіоневротичний набряк.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - головний біль, запаморочення.
З боку травної системи: часто - запор, нудота, біль у животі; іноді – незначне, безсимптомний, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ; рідко - панкреатит.
Дерматологічні реакції: іноді - шкірний свербіж, висип.
З боку доостно-м'язової системи: часто – міалгія; рідко - міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення рівня КФК спостерігається у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення КФК більш ніж у 5 разів вище ВМН терапію слід припинити.
З боку сечовидільної системи: протеїнурія від слідових кількість до "++" або більш (<1% пацієнтів, які отримували дозу 10-20 мг і близько 3% пациентов, отримують дозу 40 мг). У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок.
З боку лабораторних показників: підвищення вмісту глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ.
Інші: часто - астенічний синдром; можливі порушення функції щитовидної залози.
Побічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Крестор®, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно.Особливості п��одажи
рецептурніОсобливі умови
При застосуванні Крестора в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок.
При застосуванні препарату Крестор® у всіх дозах, особливо більш 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії і в рідкісних випадках рабдоміолізу.
Визначення КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У разі якщо початковий рівень КФК значно підвєп (у 5 разів вище ВМН), через 5-7 днів слід провести повторне вимірювання. Не слід починати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідний рівень КФК (у 5 разів вище ВМН).
При призначенні препарату Крестор® (як і інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази) у пацієнтів з наявними факторами ризику рабдоміолізу необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику і проводити клінічне спостереження.
Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікарю про випадки неожиданногпро появу м'язового болю, м'язової слабкості або спазмів, особливо в поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначати рівень КФК. Терапію слід припинити, якщо рівень КФК значно підвищений (більше ніж у 5 разів порівняно з ВМН) або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо рівень КФК у 5 разів менше порівняно з ВМН). Якщо симптоми зникають, а рівень КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення Крестора або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом.
Рутинний моніторинг КФК при відсутності симптомів недоцільний.
Не відмічено ознак збільшення токсичного впливу на скелетну мускулатуру при застосуванні препарату Крестор® у складі комбінованої терапії. Повідомлялося про збільшення числа випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази в поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протиогрибковые препарати, інгібітори протеаз і макролідні антибіотики. Гемфіброзил підвищує ризик виникнення міопатії при одночасному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення препарату Крестор® і гемфиброзила. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Крестор® і фібратів або ніацину.
Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Крестор® необхідний контроль ��оказателей ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози).
Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 міс після початку терапії. Прийом препарату Крестор® слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо рівень активності трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує ВМН.Свідчення
•Первинна гіперхолестеринемія (тип ІІа, включаючи сімейну гетерозиготную гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли ді��та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зменшення маси тіла) виявляються недостатніми.
•Сімейна гомозиготная гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої холестеринснижающей терапії (наприклад, ЛПНЩ-аферез) або у випадках, коли така терапія не підходить пацієнтуПротипоказання
Для таблеток 10 мг і 20 мг
— захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ і будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці до��ові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВМН);
— виражені порушення функції нирок (КК < 30 мл/хв);
— міопатія;
— одночасний прийом циклоспорину;
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— відсутність адекватних методів контрацепції;
— схильність до розвитку миотоксических ускладнень;
— непереносимість лактози, дефіциту лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу);
— підвищена чутливість до компонентів викларатаЛікарська взаємодія
При одночасному застосуванні розувастатина та AUC циклоспорину розувастатина була в середньому в 7 разів вище значення, яке відзначалося у здорових добровольців. Спільне застосування призводить до підвищення концентрації розувастатина в плазмі крові в 11 разів, плазмова концентрація циклоспорину при цьому не змінюється.
Початок терапії розувастатином або підвищення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення протромбинового часу (збільшення МНВ). Скасування розувастатина або зниження його дози може призводити до зменшення МНВ (у таких випадках рекомендується моніторинг МНВ).
Спільне застосування розувастатина і гемфиброзила призводить до збільшення в 2 рази Cmax у плазмі крові та AUC розувастатина. Ґрунтуючись на даних по специфічному взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофибратами, можлива фармакодинамічна взаємодія.
