Дозировка
Внутрь, не разжевывать и не измельчать таблетку, проглатывать целиком, запивая водой. Может назначаться в любое время суток независимо от приема пищи. При необходимости приёма препарата в дозе 5 мг следует разделить таблетку Крестора 10 мг. До начала терапии Крестором пациент должен начать соблюдать стандартную гиполипидемическую диету и продолжать соблюдать ее во время лечения. Доза препарата должна подбираться индивидуально в зависимости от целей терапии и ответа на лечение, принимая во внимание текущие рекомендации по целевым уровням липидов. Рекомендуемая начальная доза для пациентов, начинающих принимать препарат, или для пациентов, переведенных с приема других ингибитор ГМГ-КоА редуктазы, должна составлять 5 или 10 мг Крестора 1 раз в сутки. При выборе начальной дозы следует руководствоваться индивидуальным уровнем содержания холестерина и принимать во внимание риск развития сердечно-сосудистых осложнений, а также необходимо оценивать потенциальный риск развития побочных эффектов. В случае необходимости, доза может быть увеличена до большей через 4 недели (см. раздел «Фармакодинамика»). В связи с возможным развитием побочных эффектов при приёме дозы 40 мг, по сравнению с более низкими дозами препарата (см. раздел «Побочное действие»), увеличение дозы до 40 мг, после дополнительного приема дозы выше рекомендуемой начальной дозы в течение 4-х недель терапии, может проводиться только у пациентов с тяжелой гиперхолестеринемией и с высоким риском сердечно-сосудистых осложнений (особенно у пациентов с семейной гиперхолестеринемией), у которых не был достигнут желаемый результат терапии при приеме дозы 20 мг, и которые будут находиться под наблюдением специалиста (в липидологических, диабетологических или кардиологических клиниках) (см. раздел «Особые указания»). Рекомендуется особенно тщательное наблюдение за пациентами, получающими препарат в дозе 40 мг. Не рекомендуется назначение дозы 40 мг пациентам, ранее не обращавшимся к специалистам. После 2-4 недельной терапии и/или при повышении дозы Крестора необходим контроль показателей липидного обмена (при необходимости требуется коррекция дозы). Пожилые пациенты Не требуется коррекции дозы. Пациенты с почечной недостаточностью У пациентов с почечной недостаточностью легкой или средней степени тяжести коррекция дозы не требуется. Противопоказано применение всех дозировок препарата Крестор у пациентов с выраженной почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 30 мл/мин). Противопоказано применение препарата в дозировке 40 мг пациентам с умеренными нарушениями функции почек (клиренс креатинина менее 60 мл/мин) (см. раздел «Особые указания» и «Фармакодинамика»). Пациентам с умеренными нарушениями функции почек рекомендуется начальная доза препарата 5 мг.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
розувастатин (в форме кальциевой соли) 5мг; вспомог. в-ва:лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, кальция фосфат, кросповидон,магния стеарат и тд
Фармакологическое действие
Розувастатин является селективным, конкурентным ингибитором ГМГ-КоА редуктазы, фермента, превращающего З-гидрокси-3-метилглутарилкоэнзим А в мевалонат, предшественник холестерина. Основной мишенью действия розувастатина является печень, где осуществляется синтез холестерина (ХС) и катаболизм липопротеинов низкой плотности (ЛПНП).
Розувастатин увеличивает число печеночных рецепторов ЛПНП на поверхности клеток, повышая захват и катаболизм ЛПНП, что в свою очередь приводит к ингибированию синтеза липопротеинов очень низкой плотности (ЛПОНП), уменьшая тем самым общее количество ЛПНП и ЛПОНП.
Крестор снижает повышенное содержание холестерин а-ЛПНП (ХС-ЛПНП), общего холестерина, триглицеридов (ТГ), повышает содержание холестерина-липопротеинов высокой плотности (ХС-ЛПВП), а также снижает содержание аполипопротеина В (АпоВ), ХС-неЛПВП, ХС-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП и увеличивает уровень аполипопротеина A-I (АпоА-I) (см. Таблицу 1), снижает соотношение ХС-ЛПНП/ХС-ЛПВП, общий ХС/ХС-ЛПВП и ХС-неЛПВП/ ХС-ЛПВП и соотношение АпоВ/АпоА-I.
Клиническая эффективность
Крестор эффективен у взрослых пациентов с гиперхолестеринемией с или без гипертриглицеридемии, вне зависимости от расы, пола или возраста, в том числе у пациентов с сахарным диабетом и с семейной гиперхолестеринемией. У 80% пациентов с гиперхолестеринемией IIа и IIb типа (средний исходный уровень ХС-ЛПНП около 4.8 ммоль/л) на фоне приема препарата в дозе 10 мг уровень ХС-ЛПНП достигает значений < 3 ммоль/л.
У пациентов с гетерозиготной семейной гиперхолестеринемией, получающих Крестор в дозе 20-80 мг, отмечается положительная динамика липидного профиля (исследование с участием 435 пациентов). После титрования до суточной дозы 40 мг (12 недель терапии), отмечается снижение уровня ХС-ЛПНП на 53%. У 33% пациентов достигается уровень ХС-ЛПНП < 3 ммоль/л.
У пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, принимающих Крестор в дозе 20 мг и 40 мг, среднее снижение уровня ХС-ЛПНП составляет 22%. Аддитивный эффект отмечается в комбинации с фенофибратом в отношении содержания триглицеридов и с никотиновой кислотой в отношении содержания ХС-ЛПВП (см. также раздел «Особые указания»).
Исследования по влиянию розувастатина на снижение количества осложнений, вызываемых липидными нарушениями, такими как ишемическая болезнь сердца, пока не завершены.
Фармакокинетика
Всасывание
Cmax розувастатина в плазме крови достигается приблизительно через 5 ч после приема препарата внутрь. Абсолютная биодоступность - примерно 20%.
Системная экспозиция розувастатина увеличивается пропорционально дозе. Фармакокинетические параметры не изменяются при ежедневном приеме.
Распределение
Розувастатин накапливается преимущественно в печени. Vd - примерно 134 л. Связывание с белками плазмы (преимущественно с альбумином) составляет приблизительно 90%.
Метаболизм
Розувастатин подвергается ограниченному метаболизму (около 10%) в печени. Является непрофильным субстратом для изоферментов системы цитохрома Р450. Основным изоферментом, участвующим в метаболизме розувастатина, является CYP2C9. Изоферменты CYP2C19, CYP3A4 и CYP2D6 вовлечены в метаболизм в меньшей степени.
Основными выявленными метаболитами розувастатина являются N-дисметил и лактоновые метаболиты. N-десметил примерно на 50% менее активен, чем розувастатин, лактоновые метаболиты фармакологически неактивны. Более 90% фармакологической активности по ингибированию циркулирующей ГМГ-КоА-редуктазы обеспечивается розувастатином, остальное - его метаболитами.
Выведение
Около 90% дозы розувастатина выводится в неизмененном виде с калом. Оставшаяся часть выводится с мочой. Плазменный T1/2 - примерно 19 ч. T1/2 не изменяется при увеличении дозы препарата. Среднее значение плазменного клиренса составляет приблизительно 50 л/ч (коэффициент вариации 21.7%).
Как и в случае других ингибиторов ГМГ-КоА-редуказы, в процесс печеночного захвата розувастатина вовлечен мембранный переносчик Хс, выполняющий важную роль в печеночной элиминации розувастатина.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Пол и возраст не оказывают клинически значимого влияния на фармакокинетику розувастатина.
Фармакокинетические исследования показали приблизительно двукратное увеличение медианы AUC и Cmax розувастатина в плазме крови у пациентов азиатской национальности (японцев, китайцев, филиппинцев, вьетнамцев и корейцев), по сравнению с европейцами; у индийских пациентов показано увеличение медианы AUC и Cmax в 1.3 раза. Фармакокинетический анализ не выявил клинически значимых различий в фармакокинетике среди европейцев и представителей негроидной расы.
У пациентов с легкой и умеренно выраженной почечной недостаточностью величина плазменной концентрации розувастатина или N-дисметила существенно не меняется.
У пациентов с выраженной почечной недостаточностью (КК<30 мл/мин) концентрация розувастатина в плазме крови в 3 раза выше, а концентрация N-дисметила в 9 раз выше, чем у здоровых добровольцев. Концентрация розувастатина в плазме крови у пациентов на гемодиализе была примерно на 50% выше, чем у здоровых добровольцев.
У пациентов с различными стадиями печеночной недостаточности не выявлено увеличения T1/2 розувастатина (пациенты с баллом 7 и ниже по шкале Чайльд-Пью). У 2 пациентов с баллами 8 и 9 по шкале Чайльд-Пью отмечено увеличение T1/2, по крайней мере, в 2
Побочные действия
Со стороны эндокринной системы: часто - сахарный диабет 2 типа.
Со стороны ЦНС: часто - головная боль, головокружение.
Со стороны пищеварительной системы: часто - запор, тошнота, боли в животе; редко - панкреатит.
Со стороны кожных покровов: нечасто - кожный зуд, сыпь, крапивница.
Со стороны костно-мышечной системы: часто - миалгия; редко - миопатия (включая миозит), рабдомиолиз.
Со стороны мочевыводящей системы: у пациентов, получавших Крестор®, может выявляться протеинурия. Изменения количества белка в моче (от отсутствия или следовых количеств до ++ или больше) наблюдаются у менее 1% пациентов, получающих препарат в дозе 10-20 мг, и у приблизительно 3% пациентов, получающих препарат в дозе 40 мг. Незначительное изменение количества белка в моче отмечалось при приеме в дозе 20 мг. В большинстве случаев протеинурия уменьшается или исчезает в процессе терапии и не означает возникновения острого или прогрессирования существующего заболевания почек.
Со стороны костно-мышечной системы: при применении препарата Крестор® во всех дозах, особенно в дозах более 20 мг - миалгия, миопатия (включая миозит); в редких случаях - рабдомиолиз с острой почечной недостаточностью или без нее.
Дозозависимое повышение уровня КФК наблюдается у незначительного числа пациентов, принимавших розувастатин. В большинстве случаев оно было незначительным, бессимптомным и временным. В случае повышения активности КФК (более чем в 5 раз по сравнению с ВГН) терапию следует приостановить.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Особого внимания при лечении артериальной гипертензии требуют пациенты с тяжелой артериальной гипотензией с систолическим АД менее 90 мм рт.ст., а также пациенты с декомпенсированной сердечной недостаточностью.
Транзиторная артериальная гипотензия не является противопоказанием к продолжению лечения, т.к. после восполнения ОЦК можно ожидать адекватный ответ на прием препарата.
Особую осторожность необходимо соблюдать на начальных стадиях лечения пациентов с легкой и умеренной степенью почечной недостаточности.
Пациенты с двухсторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки особенно подвержены риску развития гипотензии или почечной недостаточности вследствие приема ингибиторов АПФ. Для данной группы пациентов лечение должно проходить под строгим контролем врача, с тщательным подбором дозы и назначением низких доз препарата. Перед началом и в процессе лечения необходимо проводить контроль функции почек.
Особую осторожность следует соблюдать на начальных стадиях лечения пациентов с легкой и средней степенью выраженности недостаточности функции печени. При возникновении желтухи и значительном повышении активности печеночных ферментов необходимо срочно прекратить прием ингибиторов АПФ и обратиться к врачу.
Вследствие повышенного риска анафилактических реакций не следует назначать препарат пациентам, находящимся на гемодиализе с использованием высокопрочных полиакрилонитриловых мембран (AN69), подвергающихся аферезу липопротеинов низкой плотности с декстрана сульфатом и непосредственно перед проведением процедуры десенсибилизации к осиному или пчелиному яду.
Как и другие ингибиторы АПФ, оказывает менее выраженное антигипертензивное действие у пациентов негроидной расы по сравнению с представителями других рас.
Вследствие применения эналаприла может развиться ангионевротический отек лица, конечностей, языка, глотки или гортани. В таком случае следует немедленно прекратить прием препарата. Ангионевротический отек гортани может оказаться летальным. Ангионевротический отек языка, глотки или гортани может привести к обструкции дыхательных путей, необходимо немедленно ввести 0.3-0.5 мл раствора эпинефрина (адреналина) п/к в соотношении 1:1000 и поддерживать проходимость дыхательных путей (интубация или трахеостомия).
Среди пациентов негроидной расы, получающих терапию ингибитором АПФ, частота возникновения ангионевротического отека выше, чем среди пациентов другой расой принадлежности.
Пациенты с ангионевротическим отеком в анамнезе, не связанным с применением ингибиторов АПФ, имеют повышенный риск развития ангионевротического отека при применении любого ингибитора АПФ.
Перед хирургическим вмешательством (включая стоматологию) необходимо предупредить хирурга/анестезиолога о применении ингибиторов АПФ. Во время хирургических вмешательств и/или при проведении общей анестезии с применением средств, вызывающих артериальную гипотензию, ингибиторы АПФ могут блокировать образование ангиотензина
Показания
•Первичная гиперхолестеринемия (тип IIа, включая семейную гетерозиготную гиперхолестеринемию) или смешанная гиперхолестеринемия (тип IIb) в качестве дополнения к диете, когда диета и другие немедикаментозные методы лечения (например, физические упражнения, снижение массы тела) оказываются недостаточными.
•Семейная гомозиготная гиперхолестеринемия в качестве дополнения к диете и другой холестеринснижающей терапии (например, ЛПНП-аферез), или в случаях, когда подобная терапия не подходит пациенту
Противопоказания
— повышенная чувствительность к розувастатину или любому из компонентов препарата;
— непереносимость лактозы, дефицит лактазы или глюкозо-галактозная мальабсорбция (препарат содержит лактозу);
— детский и подростковый возраст до 18 лет;
— заболевания печени в активной фазе, включая стойкое повышение сывороточной активности трансаминаз и любое повышение активности трансаминаз в сыворотке крови (более чем в 3 раза по сравнению с ВГН);
— выраженные нарушения функции почек (КК менее 30 мл/мин);
— миопатия;
— одновременный прием циклоспорина;
— у женщин: беременность, период лактации, отсутствие адекватных методов контрацепции;
— пациентам, предрасположенным к развитию миотоксических осложнений.
Лекарственное взаимодействие
Циклоспорин: при одновременном применении розувастатина и циклоспорина AUC розувастатина была в среднем в 7 раз выше значения, которое отмечалось у здоровых добровольцев. Совместное применение приводит к повышению концентрации розувастатина в плазме, крови в 11 раз. Не влияет на плазменную концентрацию циклоспорина.
Непрямые антикоагулянты: начало терапии розувастатином или увеличение дозы препарата у пациентов, получающих одновременно непрямые антикоагулянты (например, варфарин), может приводить к увеличению протромбинового времени (MHO). Отмена розувастатина или снижение дозы препарата может приводить к уменьшению MHO. В таких случаях рекомендуется контроль MHO.
Гемфиброзил и другие гиполипидемические средства: совместное применение розувастатина и гемфиброзила приводит, к увеличению в 2 раза Сmax розувастатина в плазме крови и AUC розувастатина.
(6258)
Дозування
Всередину, не розжовувати і не подрібнювати таблетку, проковтувати цілком, запиваючи водою. Може призначатися у будь-який час доби незалежно від прийому їжі. При необхідності прийому препарату в дозі 5 мг слід розділити таблетку Крестора 10 мг. До початку терапії Крестором пацієнт повинен дотримуватися стандартної гиполипидемическую дієту і продовжувати дотримуватися під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від мети терапії та відповіді на лікування, беручи до уваги поточні рекомендації по ц��лівим рівнями ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібітор ГМГ-КоА редуктази, повинна становити 5 або 10 мг Крестора 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним рівнем вмісту холестерину і брати до уваги ризик розвитку серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності, доза може бути збільшена до більшої через 4 ��едели (див. розділ «Фармакодинаміка»). У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з більш низькими дозами препарату (див. розділ «Побічна дія»), збільшення дози до 40 мг, після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4-х тижнів терапії, може проводитися тільки у пацієнтів з тяжкою гіперхолестеринемією і з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не був досягнутий бажаний результат терапії при приеме дози 20 мг, і які будуть перебувати під наглядом спеціаліста (у липидологических, диабетологических або кардіологічних клініках) (див. розділ «Особливі вказівки»). Рекомендується особливо ретельний нагляд за пацієнтами, які отримують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до фахівців. Після 2-4 тижневої терапії і/або при підвищенні дози Крестора необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Літні пацієнти Не вимагаєся корекції дози. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Протипоказано застосування всіх дозувань препарату Крестор у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Протипоказано застосування препарату у дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв) (див. розділ «Особливі вказівки» і «Фармакодинаміка»). Пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок рекомендується початкова доза препарату 5 мг.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
розувастатин (у формі кальцієвої солі) 5мг; вспомог. в-ва:лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кальцію фосфат, кросповідон,магнію стеарат і тдФармакологічна дія
Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА редуктази, ферменту, що перетворює З-гідрокси-3-метилглутарилкоэнзим А у мевалонат, попередник холестерину. Основною мішенню дії розуваст��тіна є печінка, де відбувається синтез холестерину (ХС) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ).
Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, збільшуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.
Крестор знижує підвищений вміст холестерин а-ЛПНЩ (ХС-ЛПНЩ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує вміст холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує вміст аполіпопротеїну В (АпоВ), ХС-неЛПВП, ХС-ЛПДНЩ, ТГ-ЛПДНЩ та підвищує рівень аполіпопротеїну А-І (АпоА-I) (див. Таблицю 1), зменшує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ і ХС-неЛПВП/ ХС-ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-І.
Клінічна ефективність
Крестор ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від раси, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та з сімейною гиперхолестеринемией. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією ІІа і IIb типу (середній вихідний рівень ХС-ЛПНЩ близько 4.8 ммоль/л) на фоні прийому препарату у дозі 10 мг рівень ХС-ЛПНЩ досягає значень < 3 ммоль/л.
У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Крестор у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка ліпідного профілю (дослідження за участі 435 пацієнтів). Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії), відзначається зниження рівня ХС-ЛПНЩ на 53%. У 33% пацієнтів досягається рівень ХС-ЛПНЩ < 3 ммоль/л.
У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Крестор у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження рівня ХС-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект спостерігається у комбінації з фенофибратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою щодо вмісту ХС-ЛПВЩ (див. також розділ «Особливі вказівки»).
Дослідження по впливу розувастатина на зниження кількості ускладнень, що викликаються липидными порушеннями, такими як ішемічна хвороба серця, поки не завершені.Фармакокинетика
Всмоктування
Cmax розувастатина в плазмі крові досягається приблизно через 5 год після прийому препарату всередину. Абсолютна біодоступність - приблизно 20%.
Системна експозиція розувастатина збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються при щоденному прийомі.
Розподіл
Розувастатин накопичується переважно в печінці. Vd - приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%.
Метаболізм
Розув��статин піддається обмеженому метаболізму (приблизно 10%) в печінці. Є непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатина, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму в меншій мірі.
Основними виявленими метаболітами розувастатина є N-дисметил та лактоновые метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактоновые метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності інгибированию циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта - його метаболітами.
Виведення
Близько 90% дози розувастатина виводиться в незміненому вигляді з калом. Частина, що залишилася, виводиться з сечею. Плазмовий T1/2 - приблизно 19 ч. T1/2 не змінюється при збільшенні дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%).
Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуказы, у процесі печінкового захоплення розувастатина залучений мембранний переносник Хс, виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатина.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Вік і стать не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатина.
Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC і Cmax розувастатина в плазмі крові у пацієнтів азіатської національності (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців), порівняно з європейцями; в індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC і Cmax в 1.3 рази. ��армакокинетический аналіз не виявив клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці серед європейців та представників негроїдної раси.
У пацієнтів з легким і помірно вираженою нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатина або N-дисметила істотно не змінюється.
У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв) концентрація розувастатина в плазмі крові в 3 рази вища, а концентрація N-дисметила в 9 разів вище, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатина в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі, була приблизно на 50% вище, ніж у здорових добровольців.
У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення T1/2 розувастатина (пацієнти з балом 7 та нижче за шкалою Чайльд-П'ю). У 2 пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайльд-П'ю відзначено збільшення T1/2, принаймні, в 2Побічні дії
З боку ендокринної системи: часто - цукровий діабет 2 типу.
З боку ЦНС: часто - головний біль, запаморочення.
З боку травної системи: часто - запор, нудота, болі у животі; рідко - панкреатит.
З боку шкірних покривів: рідко - шкірний свербіж, висип, кропив'янка.
З боку кістково-м'язової системи: часто - міалгія; рідко - міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз.
З боку сечовивідної системи: у пацієнтів, які отримували Крестор®, може виявлятися протеїнурія. Зміни кількості білка у сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, та приблизно у 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначительвідсоткове зміна кількості білка в сечі зазначалося при прийомі в дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок.
З боку кістково-м'язової системи: при застосуванні препарату Крестор® у всіх дозах, особливо у дозах більше 20 мг - міалгія, міопатія (включаючи міозит); в поодиноких випадках - рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї.
Дозозалежне підвищення рівня КФК спостерігається у незначить��льного числа пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У випадку підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВМН) терапію слід припинити.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Особливої уваги при лікуванні артеріальної гіпертензії потребують пацієнти з тяжкою артеріальною гіпотензією з систолічним АТ менше 90 мм рт.ст., а також пацієнти з декомпенсованою серцевою недостатністю.
Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням до продовження лікування, т. к. після заповнення ОЦК можна очікувати адекватну відповідь на прийом препарату.
Особливої обережності необхідно дотримуватися на початкових стадіях лікування пацієнтів з легким і помірним ступенем ниркової недостатності.
Пацієнти з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки особливо схильні до ризику розвитку гіпотензії або ниркової недостатності внаслідок прийому інгібіторів АПФ. Для цієї групи пацієнтів до лікуваннялжно проходити під суворим контролем лікаря, з ретельним підбором дози і призначенням низьких доз препарату. Перед початком і в процесі лікування необхідно проводити контроль функції нирок.
Особливу обережність слід дотримуватись на початкових стадіях лікування пацієнтів з легким і середнім ступенем вираженості недостатності функції печінки. При виникненні жовтяниці і значному підвищенні активності печінкових ферментів необхідно терміново припинити прийом інгібіторів АПФ і звернутися до лікаря.
Внаслідок підвищеного ризику анафілактичних реакцій не слід призначати препарат пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням високоміцних полиакрилонитриловых мембран (AN69), що піддаються аферезу ліпопротеїнів низької щільності з сульфатом декстрану і безпосередньо перед проведенням процедури десенсибілізації до осиному або бджолиного яду.
Як і інші інгібітори АПФ, виявляє менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас.
Внаслідок застосування еналаприлу может розвинутися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, язика, глотки або гортані. У такому випадку слід негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк гортані може виявитися летальним. Ангіоневротичний набряк язика, глотки або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести 0.3-0.5 мл розчину епінефрину (адреналіну) п/к в співвідношенні 1:1000 і підтримувати прохідність дихальних шляхів (інтубація або трахеостомія).
Серед пацієнтів негроїдної раси, які отримують терапію інгібітором АПФ, частота виникнення ангіоневротичного набряку вище, ніж серед пацієнтів іншою расою приналежності.
Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні будь-якого інгібітору АПФ.
Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Під час хірургічних втручань і/або при проведенні загальної анестезії з застосуванням середовизасобів, що викликають артеріальну гіпотензію, інгібітори АПФ можуть блокувати утворення ангіотензинуСвідчення
•Первинна гіперхолестеринемія (тип ІІа, включаючи сімейну гетерозиготную гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зменшення маси тіла) виявляються недостатніми.
•Сімейна гомозиготная гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої холестеринснижающей терапі�� (наприклад, ЛПНЩ-аферез) або у випадках, коли така терапія не підходить пацієнтуПротипоказання
— підвищена чутливість до розувастатину або будь-якого з компонентів препарату;
— непереносимість лактози, дефіциту лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу);
— дитячий та підлітковий вік до 18 років;
— захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ і будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж в 3 раза порівняно з ВМН);
— виражені порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв);
— міопатія;
— одночасний прийом циклоспорину;
— у жінок: вагітність, період лактації, відсутність адекватних методів контрацепції;
— пацієнтам, схильним до розвитку миотоксических ускладнень.Лікарська взаємодія
Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатина та AUC циклоспорину розувастатина була в середньому в 7 разів вище значення, яке відзначалося у здорових добровольців. Спільне при��енение призводить до підвищення концентрації розувастатина в плазмі крові в 11 разів. Не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину.
Непрямі антикоагулянти: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення протромбінового часу (MHO). Скасування розувастатина або зниження дози препарату може призводити до зменшення MHO. У таких випадках рекомендується контроль MHO.
Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні ср��дства: сумісне застосування розувастатина і гемфиброзила призводить до збільшення в 2 рази Смах розувастатина в плазмі крові та AUC розувастатина.
