Дозировка
При артериальной гипертензии и ИБС (профилактика приступов стабильной стенокардии) начальная доза составляет 2.5-5 мг 1 раз/сут. При необходимости дозу увеличивают до 10 мг 1 раз/сут. Максимальная суточная доза - 20 мг. У пациентов с нарушением функции почек при КК < 20 мл/мин или с выраженными нарушениями функции печени максимальная суточная доза - 10 мг. Коррекции дозы у пожилых пациентов не требуется. Таблетки следует принимать внутрь, утром натощак, не разжевывая, с небольшим количеством жидкости.
Передозировка
Симптомы: аритмия, желудочковая экстрасистолия, выраженная брадикардия, AV блокада, выраженное снижение артериального давления, острая сердечная недостаточность, акроцианоз, затруднение дыхания, бронхоспазм, головокружение, обморочные состояния, судороги. Лечение: промывание желудка и назначение адсорбирующих лекарственных средств; симптоматическая терапия: при развившейся AV блокаде - внутривенное (в/в) 1-2 мг атропина, эпинефрина или постановка временного кардиостимулятора; при желудочковой экстрасистолии - лидокаин (препараты 1а класса не применяются); при снижении артериального давления - больной должен находиться в положении Тренделнбурга; если нет признаков отека легких - внутривенно плазмозамещающие растворы, при неэффективности - введение эпинефрина, допамина, добутамина (для поддержания хронотропного и ионотропного действия и устранения выраженного снижения артериального давления); при сердечной недостаточности - сердечные гликозиды, диуретики, глюкагон; при судорогах - внутривенно диазепам.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой светло-розового цвета, круглые, двояковыпуклые, с риской.
Состав
1 таб.
бисопролола фумарат 10 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая - 128 мг, крахмал кукурузный - 7.5 мг, натрия лаурилсульфат - 1 мг, кремния диоксид коллоидный - 2 мг, магния стеарат - 1.5 мг.
Состав пленочной оболочки: гипромеллоза - 6.4 мг, макрогол 400 - 1.28 мг, титана диоксид - 2.3 мг, краситель железа оксид красный (Е172) - 20 мкг.
Фармакологическое действие
Селективный бета1-адреноблокатор. Снижает активность ренина плазмы, уменьшает потребность миокарда в кислороде, уменьшает ЧСС (в покое и при нагрузке). Оказывает антигипертензивное, антиаритмическое и антиангинальное действие. Блокируя в невысоких дозах ?1-адренорецепторы сердца, уменьшает стимулированное катехоламинами образование цАМФ из АТФ, снижает внутриклеточный ток ионов кальция, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие (урежает ЧСС, угнетает проводимость и возбудимость, снижает сократимость миокарда). При увеличении дозы оказывает бета2-адреноблокирующее действие.
ОПСС в начале применения препарата, в первые 24 ч после приема внутрь, увеличивается (в результате реципрокного возрастания активности ?-адренорецепторов и устранения стимуляции ?2-адренорецепторов), которое через 1-3 суток возвращается к исходному, а при длительном назначении снижается.
Антигипертензивное действие связано с уменьшением минутного объема крови, симпатической стимуляцией периферических сосудов, снижением активности РААС (имеет большее значение для больных с исходной гиперсекрецией ренина) и ЦНС, восстановлением чувствительности барорецепторов дуги аорты (не происходит усиления их активности в ответ на снижение АД) и в итоге уменьшением периферических симпатических влияний. При артериальной гипертензии гипотензивный эффект развивается через 2-5 дней, стабильный эффект - через 1-2 мес.
Антиангинальное действие обусловлено уменьшением потребности миокарда в кислороде в результате урежения ЧСС и снижения сократимости, удлинением диастолы, улучшением перфузии миокарда, а также снижением чувствительности миокарда к воздействию симпатической иннервации. Уменьшает число и тяжесть приступов стенокардии и повышает переносимость физической нагрузки. За счет повышения конечного диастолического давления в левом желудочке и увеличения растяжения мышечных волокон желудочков может повышаться потребность в кислороде, особенно у больных с хронической сердечной недостаточностью.
Антиаритмическое действие обусловлено устранением аритмогенных факторов (тахикардии, повышенной активности симпатической нервной системы, увеличенного содержания цАМФ, артериальной гипертензии), уменьшением скорости спонтанного возбуждения синусового и эктопического водителей ритма и замедлением AV-проводимости (преимущественно в антеградном и, в меньшей степени, в ретроградном направлениях через AV-узел) и проводимости по дополнительным путям.
При применении в средних терапевтических дозах, в отличие от неселективных бета-адреноблокаторов, оказывает менее выраженное влияние на органы, содержащие ?2-адренорецепторы (поджелудочная железа, скелетные мышцы, гладкая мускулатура периферических артерий, бронхов и матки) и на углеводный обмен, не вызывает задержки ионов натрия в организме. При применении в высоких дозах (200 мг и более) оказывает блокирующий эффект на оба подтипа ?-адренорецепторов, главным образом в бронхах и гладких мышцах сосудов.
Фармакокинетика
Всасывание
Абсорбция составляет 80-90%, прием пищи не влияет на абсорбцию. Cmax в плазме крови наблюдается через 1-3 ч.
Распределение
Связывание с белками плазмы крови составляет около 30%. Проницаемость через ГЭБ и плацентарный барьер - низкая, секреция с грудным молоком - низкая.
Метаболизм
Метаболизируется в печени с образованием неактивных метаболитов.
Выведение
T1/2 - 10-12 ч. Выводится почками около 98% (50% - в неизмененном виде), менее 2% выводится с желчью.
Побочные действия
Частота встречаемости побочных эффектов определяется следующим образом: очень часто (?1/10), часто (?1/100 и <1/10), нечасто (?1/1000 и <1/100), редко (?1/10 000 и <1/1000), очень редко (<1/10 000, включая отдельные сообщения).
Со стороны ЦНС: нечасто - повышенная утомляемость, астения, головокружение, головная боль, сонливость или бессонница, депрессия; редко - галлюцинации, ночные кошмары, судороги.
Со стороны органов чувств: редко - нарушение зрения, уменьшение секреции слезной жидкости, сухость и болезненность глаз, нарушение слуха; очень редко - конъюнктивит.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень часто - синусовая брадикардия; часто - снижение АД, проявление ангиоспазма (усиление нарушения периферического кровообращения, похолодание нижних конечностей, парестезии); нечасто - нарушение AV-проводимости, ортостатическая гипотензия, декомпенсация хронической сердечной недостаточности, периферические отеки.
Со стороны пищеварительной системы: часто - сухость слизистой оболочки полости рта, тошнота, рвота, диарея, запор; редко - гепатит, повышение активности печеночных трансаминаз.
Со стороны дыхательной системы: нечасто - затруднение дыхания при назначении в высоких дозах (утрата селективности) и/или у предрасположенных пациентов - ларинго- и бронхоспазм; редко - заложенность носа, аллергический ринит.
Со стороны эндокринной системы: редко - гипергликемия (у больных сахарным диабетом 2 типа), гипогликемия (у больных, получающих инсулин).
Аллергические реакции: редко - кожный зуд, сыпь, крапивница.
Со стороны кожных покровов: редко - усиление потоотделения, гиперемия кожи; очень редко - псориазоподобные кожные реакции, обострение симптомов псориаза, алопеция.
Со стороны костно-мышечной системы: нечасто - мышечная слабость, судороги в икроножных мышцах, артралгия.
Со стороны органов кроветворения: в отдельных случаях - тромбоцитопения, агранулоцитоз.
Прочие: очень редко - нарушение потенции; редко - гипертриглицеридемия, синдром "отмены" (усиление приступов стенокардии, повышение АД).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При назначении Коронала следует регулярно контролировать ЧСС и АД (в начале лечения - ежедневно, затем - 1 раз в 3-4 мес), проводить ЭКГ, определять уровень глюкозы в крови у больных сахарным диабетом (1 раз в 4-5 мес). У пациентов пожилого возраста рекомендуется контролировать функцию почек (1 раз в 4-5 мес).
Следует обучить пациента методике подсчета ЧСС и проинструктировать о необходимости врачебной консультации при ЧСС менее 50 уд./мин.
Перед началом лечения рекомендуется проводить исследование функции внешнего дыхания у больных с отягощенным бронхолегочным анамнезом.
Следует учитывать, что примерно у 20% больных стенокардией бета-адреноблокаторы неэффективны из-за тяжелого коронарного атеросклероза с низким порогом ишемии (ЧСС менее 100 уд./мин) и повышенного конечного диастолического объема левого желудочка, нарушающего субэндокардиальный кровоток.
У курящих пациентов эффективность бета-адреноблокаторов снижается.
Больные, пользующиеся контактными линзами, должны учитывать, что на фоне лечения возможно уменьшение продукции слезной жидкости.
При использовании Коронала у больных с феохромоцитомой имеется риск развития парадоксальной артериальной гипертензии (если предварительно не достигнута эффективная альфа-адреноблокада).
Бисопролол может маскировать определенные клинические признаки тиреотоксикоза (например, тахикардию). Резкая отмена Коронала у пациентов с тиреотоксикозом противопоказана, поскольку способна усилить симптоматику заболевания.
При сахарном диабете бисопролол может маскировать тахикардию, вызванную гипогликемией. В отличие от неселективных бета-адреноблокаторов практически не усиливает вызванную инсулином гипогликемию и не задерживает восстановление концентрации глюкозы в крови до нормального уровня.
При одновременном применении с клонидином прием последнего может быть прекращен только через несколько дней после отмены препарата Коронал.
Возможно усиление выраженности реакции повышенной чувствительности и отсутствие эффекта от обычных доз эпинефрина на фоне отягощенного аллергологического анамнеза.
В случае необходимости проведения планового хирургического лечения отмену препарата проводят за 48 ч до начала общей анестезии. Если больной принял препарат перед операцией, ему следует подобрать лекарственное средство для общей анестезии с минимальным отрицательным инотропным действием.
Реципрокную активацию блуждающего нерва можно устранить в/в введением атропина (1-2 мг).
Лекарственные средства, снижающие запасы катехоламинов (в т.ч. резерпин), могут усилить действие бета-адреноблокаторов, поэтому больные, принимающие такие сочетания лекарственных средств, должны находиться под постоянным наблюдением врача на предмет выявления выраженного понижения АД или брадикардии.
Больным с сопутствующими бронхоспастическими заболеваниями можно назначать кардиоселективные адреноблокаторы в случае непереносимости и/или неэффективности других гипотензивных лекарственных средств. Передозировка опасна развитием бронхоспазма.
В случае появления у больных пожилого возраста нарастающей брадикардии (менее 50 уд./мин), выраженного снижения АД (систолическое АД ниже 100 мм рт.ст.), AV-блокады необходимо уменьшить дозу или прекратить лечение.
Рекомендуется прекращать терапию при развитии депрессии.
Следует отменить препарат перед проведением исследования содержания в крови и моче катехоламинов, норметанефрина, ванилинминдальной кислоты, титров антинуклеарных антител.
Нельзя резко прерывать лечение из-за опасности развития тяжелых аритмий и инфаркта миокарда. Отмену проводят постепенно, снижая дозу в течение 2 недель и более (дозу снижают на 25% в 3-4 дня).
Использование в педиатрии
Применение препарата Коронал у детей и подростков в возрасте до 18 лет противопоказано, т.к. эффективность и безопасность не установлены.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
Симптомы: аритмия, желудочковая экстрасистолия, выраженная брадикардия, AV-блокада, снижение АД, острая сердечная недостаточность, акроцианоз, затруднение дыхания, бронхоспазм, головокружение, обморочные состояния, судороги.
Лечение: необходимо промыть желудок и назначить адсорбирующие препараты. Проводят симптоматическую терапию: при развившейся AV-блокаде - в/в введение 1-2 мг атропина, эпинефрина или постановка временного кардиостимулятора; при желудочковой экстрасистолии - в/в лидокаин (препараты I А класса не применяются); при снижении АД больной должен находиться в положении Тренделенбурга; при отсутствии симптомов отека легких - в/в плазмозамещающие растворы, при неэффективности - введение эпинефрина, допамина, добутамина (для поддержания хроно- и инотропного действия и устранения выраженного снижения АД); при сердечной недостаточности - сердечные гликозиды, диуретики, глюкагон; при судорогах - в/в диазепам; при бронхоспазме - бета2-адреностимуляторы ингаляционно.
Показания
— артериальная гипертензия;
— ИБС: профилактика приступов стенокардии.
Противопоказания
— шок (в т.ч. кардиогенный);
— острая сердечная недостаточность;
— хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации;
— AV-блокада II и III степени (без искусственного водителя ритма);
— синоатриальная блокада;
— СССУ;
— выраженная брадикардия;
— кардиомегалия (без признаков сердечной недостаточности);
— артериальная гипотензия (систолическое АД ниже 100 мм рт.ст., особенно при инфаркте миокарда);
— бронхиальная астма и хроническая обструктивная болезнь легких в анамнезе;
— одновременный прием ингибиторов МАО (за исключением ингибиторов МАО типа В);
— сопутствующее применение флоктафенина и сультоприда;
— поздние стадии нарушения периферического кровообращения;
— болезнь Рейно;
— период лактации;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата и другим бета-адреноблокаторам.
С осторожностью следует назначать препарат при печеночной недостаточности, почечной недостаточности (КК менее 20 мл/мин), метаболическом ацидозе, феохромоцитоме (при сопутствующем применении альфа-адреноблокаторов), сахарном диабете в стадии декомпенсации, AV-блокаде I степени, стенокардии Принцметала, рестриктивной кардиомиопатии, врожденных пороках сердца или пороках клапанов сердца с выраженными гемодинамическими нарушениями, хронической сердечной недостаточности с инфарктом миокарда в течение последних 3 месяцев, псориазе, депрессии (в т.ч. в анамнезе), тяжелых аллергических реакциях в анамнезе, при беременности, при соблюдении строгой диеты, проведении десенсибилизирующей иммунотерапии аллергенами и экстрактами аллергенов, а также пациентам пожилого возраста.
Применение при беременности и кормлении грудью
При беременности Коронал назначают только по строгим показаниям в случае, если предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. За 72 ч перед родами прием препарата Коронал необходимо прекратить в связи с возможным развитием у плода/новорожденного брадикардии, артериальной гипотензии, гипогликемии и угнетения дыхания.
Если прием препарата Коронал необходим в период лактации, грудное вскармливание необходимо прекратить.
При приеме бисопролола при беременности у плода возможна внутриутробная задержка роста, гипогликемия, брадикардия.
Применение при нарушениях функции печени
У пациентов с выраженными нарушениями функции печени максимальная суточная доза - 10 мг.
Применение при нарушениях функции почек
У пациентов с нарушением функции почек при КК менее 20 мл/мин максимальная суточная доза - 10 мг.
Применение у детей
Препарат противопоказан к применению у детей и подростков до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
Применение у пожилых пациентов
С осторожностью следует назначать препарат пациентам пожилого возраста.
Лекарственное взаимодействие
Аллергены, используемые для иммунотерапии, или экстракты аллергенов для кожных проб повышают риск возникновения тяжелых системных аллергических реакций или анафилаксии у больных, получающих бисопролол.
При одновременном применении с Короналом йодосодержащие рентгеноконтрастные лекарственные средства для в/в введения повышают риск развития анафилактических реакций.
При одновременном применении с Короналом фенитоин для в/в введения, лекарственные средства для ингаляционной общей анестезии (производные углеводородов) повышают выраженность кардиодепрессивного действия и вероятность снижения АД.
При одновременном применении Коронал изменяет эффективность инсулина и пероральных гипогликемических лекарственных средств, маскирует симптомы развивающейся гипогликемии (тахикардию, повышение АД).
При одновременном применении Коронал снижает клиренс лидокаина и ксантинов (кроме дифиллина) и повышает их концентрацию в плазме, особенно у больных с исходно повышенным клиренсом теофиллина под влиянием курения.
НПВС (за счет задержки ионов натрия и блокады синтеза простагландина почками), ГКС и эстрогены (за счет задержки ионов натрия) ослабляют антигипертензивный эффект Коронала.
При одновременном применении с Короналом сердечные гликозиды, метилдопа, резерпин и гуанфацин, блокаторы медленных кальциевых каналов (верапамил, дилтиазем), амиодарон и другие антиаритмические лекарственные средства повышают риск развития или усугубления брадикардии, AV-блокады, остановки сердца и сердечной недостаточности.
При одновременном применении с Короналом нифедипин может приводить к значительному снижению АД.
При одновременном применении с Короналом диуретики, клонидин, симпатолитики, гидралазин и другие гипотензивные лекарственные средства могут привести к чрезмерному снижению АД.
Коронал удлиняет действие недеполяризующих миорелаксантов и антикоагулянтный эффект кумаринов.
При одновременном применении с Короналом трициклические и тетрациклические антидепрессанты, антипсихотические лекарственные средства (нейролептики), этанол, седативные и снотворные лекарственные средства усиливают угнетение ЦНС, могут провоцировать нарушения сердечного ритма, брадикардию и ортостатическую гипотензию.
Не рекомендуется одновременное применение Коронала с ингибиторами МАО вследствие значительного усиления гипотензивного действия, перерыв в лечении между приемом ингибиторов МАО и Коронала должен составлять не менее 14 дней.
При одновременном применении с Короналом негидрированные алкалоиды спорыньи, эрготамин повышают риск развития нарушений периферического кровообращения.
При одновременном применении с Короналом сульфасалазин повышает концентрацию бисопролола в плазме.
При одновременном применении с Короналом рифампицин укорачивает Т1/2 бисопролола.
Существует потенциальная опасность аддитивного эффекта с развитием гипотензии и/или значительной брадикардии, при совместном использовании с бета-адреноблокаторами для местного применения (глазные капли).
Отмечается снижение антигипертензивного действия препарата на фоне применения адреналина и норадреналина.
Вероятность нарушений автоматизма, проводимости и сократимости сердца увеличивается (взаимно) на фоне терапии хинидиновыми препаратами (мефлохин, хлорохин).
В случае шока или артериальной гипотензии, обусловленной флоктафенином, при совместном применении возможно снижение компенсаторных сердечно-сосудистых реакций.
При одновременном применении с баклофеном или амифостином также отмечается усиление антигипертензивного действия.
(6254)
Дозування
При артеріальній гіпертензії та ІХС (профілактика нападів стабільної стенокардії) початкова доза становить 2.5-5 мг 1 раз/добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг 1 раз/добу. Максимальна добова доза - 20 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК < 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза - 10 мг. Корекції дози у пацієнтів літнього віку не потрібно. Таблетки слід приймати внутрішньо, вранці натщесерце, не розжовуючи, з невеликою кількістю рідини.Передозування
Симптоми: а��итмия, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми. Лікування: промивання шлунка і призначення адсорбуючих лікарських засобів; симптоматична терапія: при розвиненій AV блокади - внутрішньовенне (в/в) 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії - лідокаїн (препарати 1а класу не застосовуваяются); при зниженні артеріального тиску - хворий повинен перебувати в положенні Тренделнбурга; якщо немає ознак набряку легенів - внутрішньовенно плазмозамінні розчини, при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хронотропного та іонотропного дії та усунення вираженого зниження артеріального тиску); при серцевій недостатності - серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах - внутрішньовенно діазепам.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-розов��го кольору, круглі, двоопуклі, з рискою.Склад
1 таб.
бісопрололу фумарат 10 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 128 мг, крохмаль кукурудзяний - 7.5 мг, натрію лаурилсульфат - 1 мг, кремнію діоксид колоїдний - 2 мг, магнію стеарат - 1.5 мг.
Склад плівкової оболонки: гіпромелоза - 6.4 мг, макрогол 400 - 1.28 мг, титану діоксид - 2.3 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 20 мкг.Фармакологічна дія
Селективний бета1-адреноблокатор. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокардаа в кисні, зменшує ЧСС (у стані спокою і при навантаженні). Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах ?1-адренорецептори серця, зменшує стимулированное катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, чинить негативний хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію (урежает ЧСС, пригнічує провідність і збудливість, знижує скоротність міокарда). При збільшенні дози надає бета2-адреноблокуючу дію.
ОПСС на початку застосування препарата, в перші 24 год після прийому всередину, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності ?-адренорецепторів та усунення стимуляції ?2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому призначенні знижується.
Антигіпертензивна дія пов'язана зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності РААС (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну) і ЦНС, відновленням чутливості барорецепт��рів дуги аорти (не відбувається посилення їхньої активності у відповідь на зниження артеріального тиску) і в підсумку зменшенням периферичних симпатичних впливів. При артеріальній гіпертензії гіпотензивний ефект розвивається через 2-5 днів, стабільний ефект - через 1-2 міс.
Антиангінальна дія обумовлена зменшенням потреби міокарда в кисні в результаті урежения ЧСС і зниження скоротливості, подовженням діастоли, поліпшенням перфузії міокарда, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної іннервації. Зменшує число і важкість нападів стенокардії і підвищує переносимість фізичного навантаження. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку і збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у хворих з хронічною серцевою недостатністю.
Антиаритмічна дія обумовлена усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеній активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спон��анного порушення синусового і ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеградном і, в меншій мірі в ретроградним напрямках через AV-вузол) і провідності по додаткових шляхах.
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, виявляє менш виражений вплив на органи, що містять ?2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки), і на вуглеводний обмін, не вызыва��т затримки іонів натрію в організмі. При застосуванні у високих дозах (200 мг і більше) надає блокуючий ефект на обидва підтипу ?-адренорецепторів, головним чином в бронхах і гладких м'язах судин.Фармакокінетика
Всмоктування
Абсорбція становить 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Cmax в плазмі крові спостерігається через 1-3 ч.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми крові становить близько 30%. Проникність через ГЕБ і плацентарний бар'єр - низька, секреція з грудним молоком - низька.
Метаболізм
Мет��болизируется в печінці з утворенням неактивних метаболітів.
Виведення
T1/2 - 10-12 год. Виводиться нирками близько 98% (50% - у незміненому вигляді), менше 2% виводиться з жовчю.Побічні дії
Частота виникнення побічних ефектів визначається таким чином: дуже часто (?1/10), часто (?1/100 і <1/10), нечасто (?1/1000 і <1/100), рідко (?1/10 000 і <1/1000), дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі повідомлення).
З боку ЦНС: нечасто - підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, головний біль, сонливість або безсоння, депресія; рідко - галлюцинации, нічні кошмари, судоми.
З боку органів чуття: рідко - порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість і болючість очей, порушення слуху; дуже рідко - кон'юнктивіт.
З боку серцево-судинної системи: дуже часто - синусова брадикардія; часто - зниження артеріального тиску, прояви ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії); нечасто - порушення AV-провідності, ортостатична гіпотензія, декомпенсація хронічної серцевої недостаточности, периферичні набряки.
З боку травної системи: часто - сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, діарея, запор; рідко - гепатит, підвищення активності печінкових трансаміназ.
З боку дихальної системи: нечасто - утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів - ларинго - і бронхоспазм; рідко - закладеність носа, алергічний риніт.
З боку ендокринної системи: рідко - гіперглікемія (у хворих на цукровий діабет 2 типу), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін).
Алергічні реакції: рідко - шкірний свербіж, висип, кропив'янка.
З боку шкірних покривів: рідко - посилення потовиділення, гіперемія шкіри; дуже рідко - псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язова слабкість, судоми в литкових м'язах, артралгія.
З боку органів кровотворення: в окремих випадках - тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
Інші: дуже рідко - порушення потенції; редко - гіпертригліцеридемія, синдром "відміни" (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При призначенні Коронала слід регулярно контролювати ЧСС та АТ (на початку лікування - щодня, потім 1 раз на 3-4 міс), проводити ЕКГ, визначати рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 місяців). У пацієнтів літнього віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 місяців).
Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС і проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв.
Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневої анамнезом.
Слід враховувати, що приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні з-за важкого коронарного атеросклерозу з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв) і підвищеного кінцевого діастолічного об'єму лівого шлуночка, що порушує субэндокардиальный кровотік.
У пацієнтів-курців ефективність бета-адреноблокаторов знижується.
Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на тлі лікування можливе зменшення продукції слізної рідини.
При використанні Коронала у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнута ефективна альфа-адреноблокада).
Бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна Коронала у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, поскол��ку здатна посилити симптоматику захворювання.
При цукровому діабеті бісопролол може маскувати тахікардію, викликану гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня.
При одночасному застосуванні з клонідином прийом останнього може бути припинений лише через декілька днів після відміни препарату Коронал.
Можливе посилення вираженості реакції підвищений��ой чутливості і відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу.
У разі необхідності проведення планового хірургічного лікування, відміну препарату проводять за 48 год до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією.
Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути в/в введенням атропіну (1-2 мг).
Лікарських засобіва, що знижують запаси катехоламінів (у т. ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення вираженого зниження артеріального тиску або брадикардії.
Хворим з супутніми бронхоспастическими захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у випадку непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. />
У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст.), AV-блокади необхідно зменшити дозу або припинити лікування.
Рекомендується припиняти терапію при розвитку депресії.
Слід відмінити препарат перед проведенням дослідження вмісту в крові і сечі катехоламінів, норметанефрина, ванилинминдальной кислоти; титрів антинуклеарних антитіл.
Не можна різко переривати лікування з-за небезпеки розвитку важких аритмій і інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів і більше (дозу знижують на 25% в 3-4 дні).
Використання в педіатрії
Застосування препарату Коронал у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане, оскільки ефективність і безпека не встановлені.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують вищенною концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
Симптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV-блокада, зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми.
Лікування: слід промити шлунок і призначити адсорбуючі препарати. Проводять симптоматичну терапію: при розвиненій AV-блокаді - в/в введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардиостимулято��а; при шлуночковій екстрасистолії - в/в лідокаїн (препарати I класу не застосовуються); при зниженні АТ хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; при відсутності симптомів набряку легенів - в/в плазмозамінні розчини, при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хроно - й інотропної дії і усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності - серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах - в/в діазепам; при бронхоспазмі - бета2-адреностимулятори інгаляційно.Показанія
— артеріальна гіпертензія;
— ІХС: профілактика нападів стенокардії.Протипоказання
— шок (у т. ч. кардіогенний);
— гостра серцева недостатність;
— хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації;
— AV-блокада II і III ступеня (без штучного водія ритму);
— синоатріальна блокада;
— СССУ;
— виражена брадикардія;
— кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності);
— артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст., ��особливо при інфаркті міокарда);
— бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень в анамнезі;
— одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В);
— супутнє застосування флоктафенина і сультоприда;
— пізні стадії порушення периферичного кровообігу;
— хвороба Рейно;
— період лактації;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів.
З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності, ниркової недостатності (КК менше 20 мл/хв), метаболічному ацидозі, феохромоцитомі (при супутньому застосуванні альфа-адреноблокаторів), цукровому діабеті в стадії декомпенсації, AV-блокаді I ступеня, стенокардії Принцметала, рестриктивної кардіоміопатії, вроджених вадах серця або вадах клапанів серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, хронічної серцевої недостатності з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, псоріазі, депресії (у т. ч. в анамнезі), тяжких алергічних реакціях в анамнезі, при вагітності, при дотриманні суворої дієти, проведенні десенсибілізуючої імунотерапії алергенами і екстрактами алергенів, а також пацієнтам літнього віку.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
При вагітності Коронал призначають тільки за суворими показаннями у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За 72 год перед пологами прийом препарату Коронал необхідно припинити у зв'язку�� з можливим розвитком у плода/новонародженого брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії і пригнічення дихання.
Якщо прийом препарату Коронал необхідний в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.
При прийманні бісопрололу при вагітності у плода можлива внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія.
Застосування при порушеннях функції печінки
У пацієнтів з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза - 10 мг.
Застосування при порушеннях функції почек
У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК менше 20 мл/хв максимальна добова доза - 10 мг.
Застосування у дітей
Препарат протипоказаний до застосування у дітей та підлітків до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
Застосування у літніх пацієнтів
З обережністю слід призначати препарат пацієнтам літнього віку.Лікарська взаємодія
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних аллергических реакцій або анафілаксії у хворих, які отримували бісопролол.
При одночасному застосуванні з Короналом йодовмісні рентгеноконтрастні лікарські засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
При одночасному застосуванні з Короналом фенітоїн для в/в введення, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії і ймовірність зниження артеріального тиску.
При одночасному застосуванні Коронал змінює ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, маскує симптоми розвивається гіпоглікемії (тахікардію, підвищення артеріального тиску).
При одночасному застосуванні Коронал знижує кліренс лідокаїну і ксантинів (крім дифиллина) і підвищує їх концентрацію в плазмі, особливо у хворих з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння.
НПЗЗ (за рахунок затримки іонів натрію і блокади синтезу простагландину нирками), ГКС та естрогени (за рахунок затримки іонів натрію) послаблюють антигіпертензивний ефективн��кт Коронала.
При одночасному застосуванні з Короналом серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін і гуанфацин, блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні лікарські засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV-блокади, зупинки серця та серцевої недостатності.
При одночасному застосуванні з Короналом ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску.
При одночасному застосуванні з Короналом діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску.
Коронал подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів і антикоагулянтний ефект кумаринів.
При одночасному застосуванні з Короналом трициклічні і тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні і снодійні лікарські засоби посилюють пригнічення ЦНС, можуть провокувати порушення серцевого ритму, брадикардія та ортостатичну гіпотензію.
Не рекомендується одночасне застосування Коронала з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО і Коронала повинен становити не менше 14 днів.
При одночасному застосуванні з Короналом негидрированные алкалоїди ріжків, ерготамін підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.
При одночасному застосуванні з Короналом сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу в плазмі.
При одночасному застосуванні з Корон��лом рифампіцин скорочує T1/2 бісопрололу.
Існує потенційна небезпека адитивного ефекту з розвитком гіпотензії і/або значної брадикардії, при сумісному застосуванні з бета-адреноблокаторами для місцевого застосування (очні краплі).
Відзначається зниження антигіпертензивної дії препарату на фоні застосування адреналіну та норадреналіну.
Імовірність порушень автоматизму, провідності і скоротливості серця збільшується (взаємно) на тлі терапії хинидиновыми препаратами (мефлохін, хлорохін). />
У разі шоку або гіпотензії, обумовленої флоктафеніном, при сумісному застосуванні можливо зниження серцево-судинних компенсаторних реакцій.
При одночасному застосуванні з баклофеном або аміфостином також відзначається посилення антигіпертензивної дії.
