Дозировка
Таблетки следует принимать внутрь утром, запивая небольшим количеством жидкости, независимо от приема пищи. Таблетки не следует разжевывать. Стандартная схема лечения ХСН включает применение ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) или антагонистов рецепторов ангиотензина II (в случае непереносимости ингибиторов АПФ), бета-адреноблокаторов, диуретиков и, факультативно, сердечных гликозидов. Предварительным условием для лечения препаратом Кординорм Кор является стабильная ХСН без признаков обострения. Во время фазы титрования или после нес могут наблюдаться временное ухудшение течения сердечной недостаточности, выраженное снижение АД или брадикардия. Фаза титрования Начало лечения ХСН препаратом требует обязательного проведения специальной фазы титрования. Рекомендуемая начальная доза составляет 1,25 мг ('Л таблетки по 2.5 мг) один раз в день. В зависимости от индивидуальной переносимости дозу следует постепенно повышать до 2.5 мг, 3,75 мг (1У2 таблетки но 2,5 мг), 5 мг, 7,5 мг (3 таблетки по 2.5 мг или 1 'Л таблетки бисопролола по 5 мг с риской) и 10 мг 1 раз в день. Каждое последующее увеличение дозы должно осуществляться не менее чем через две недели. Во время фазы титрования рекомендуется регулярный контроль АД, ЧСС и степени выраженности симптомов ХСП. Усугубление симптомов течения ХСН возможно уже с первого дня применения препарата. Изменение режима приема Нели пациент плохо переносит максимальную рекомендованную дозу препарата, возможно постепенное снижение дозы. В случае усугубления симптомов течения ХСН, выраженного АД и брадикардии рекомендуется, прежде всего, провести коррекцию доз препаратов сопутствующей терапии. Также может потребоваться временное снижение лозы препарата Кординорм Кор или его отмена. После стабилизации состояния пациента следует провести повторное титрование, либо продолжить лечение. Если требуется прекращение приема препарата, то дозу препарата следует снижать постепенно, поскольку резкая его отмена может привести к внезапному ухудшению состояния пациента. Лечение препаратом обычно является долговременным. Особые группы пациентов При выраженных нарушениях функции почек (КК<20 мл/мин) и у пациентов е тяжелыми заболеваниями печени максимальная суточная доза препарата составляет 10 мг. Увеличение дозы препарата у таких больных должно осуществляться с особой осторожностью. При нарушении функции печени или почек легкой или умеренной степени обычно не требуется коррекция дозы. При применении препарата у пациентов пожилого возраста коррекции дозы не требуется.
Лекарственная форма
Круглые, двояковыпуклые таблетки белого или почти белого цвета с риской на одной стороне.
Состав
1 таблетка содержит:
Активное вещество: бисопролола фумарат - 2,5 мг;
Вспомогательные вещества: Просолв (целлюлоза микрокристаллическая - 74,294 мг,
кремния диоксид коллоидный - 1,516 мг) - 75,810 мг, кроскармеллоза натрия - 1,692 мг, карбоксиметилкрахмал натрия (тип А) - 4,25 мг, магния стеарат - 0,748 мг.
Фармакологическое действие
Селективный бетагадреноблокатор, без собственной симпатомиметической активности, не обладает мембраностабилизирующим действием.
Снижает активность ренина плазмы крови, уменьшает потребность миокарда в кислороде, уменьшает частоту сердечных сокращений (ЧСС) (в покое и при нагрузке). Оказывает антигипертензивное, антиаритмнчсское и антиангинальное действие. Блокируя в невысоких дозах\0009Бетта 1-адренорецепторы сердца, уменьшает стимулированное катехоламинами образование циклического аденозинмонофосфата (цАМФ) из аденозинтрифосфата, снижает внутриклеточный ток ионов кальция, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие (угнетает проводимость и возбудимость, замедляет атриовентрикулярную (AV) проводимость).
При увеличении дозы выше терапевтической оказывает бетаг-адреноблокирующее действие.
Общее периферическое сопротивление сосудов в начале применения препарата, в первые 24 ч, несколько увеличивается (в результате реципрокного возрастания активности а-адренорецепторов), которое через 1-3 суток возвращается к исходному, а при длительной терапии снижается.
Антигипертензивный эффект связан е уменьшением минутного объема крови, симпатической стимуляцией периферических сосудов, снижением активности ренип-ангиотензиновой системы (имеет большое значение для пациентов с исходной гиперсекрецией ренина), восстановлением чувствительности в ответ на снижение артериального давления (АД) и влиянием на центральную нервную систему (ЦНС). При артериальной гипертензии эффект наступает через 2-5 дней, стабильное действие - через 1-2 месяца.
Антиангинальное действие обусловлено уменьшением потребности миокарда в кислороде в результате урежения ЧСС и незначительного снижения сократимости, удлинением диастолы, улучшением перфузии миокарда.
Антиаритмическое действие обусловлено устранением аритмогенных факторов (тахикардии, повышенной активности симпатической нервной системы, увеличенного содержания цАМФ, артериальной гипертензии), уменьшением скорости спонтанного возбуждения синусного и эктопического водителей ритма и замедлением AV-проводимости (преимущественно в антеградпом и, в меньшей степени, в ретроградном направлениях через AV-узел) и по дополнительным путям.
При применении в средних терапевтических дозах, в отличие от неселективных бета-адреноблокаторов, оказывает менее выраженное влияние на органы, содержащие fo-адренорецепторы (поджелудочная железа, скелетные мышцы, гладкая мускулатура периферических артерий, бронхов и матки) и на углеводный обмен, не вызывает задержки ионов натрия в организме. Выраженность атерогенного действия не отличается от действия пропранолола.
При однократном применении у пациентов с ишемической болезнью сердца (ИБС) без признаков хронической сердечной недостаточности (ХСН) бисопролол снижает ЧСС, ударный объём сердца и, как следствие, уменьшает фракцию выброса и потребность миокарда в кислороде.
Фармакокинетика
Всасывание
Бисопролол почти полностью (>90%) всасывается из желудочно-кишечного тракта. Его биодоступность вследствие незначительного метаболизма «при первичном прохождении» через печень (приблизительно 10%) составляет приблизительно 90% после приема внутрь. Прием пиши не влияет на биодоступность. Бисопролол демонстрирует линейную кинетику, причем его концентрации в плазме крови пропорциональны принятой дозе в диапазоне доз от 5 до 20 мг. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 2-3 ч.
Распределение
Бисопролол распределяется довольно широко. Объем распределения составляет 3.5 л/кг. Связывание с белками плазмы крови достигает примерно 30%.
Метаболизм
Метаболизируется по окислительному пути без последующей конъюгации. Все метаболиты обладают полярностью и выводятся почками. Основные метаболиты, обнаруживаемые в плазме крови и моче, не проявляют фармакологической активности. Данные, полученные в результате экспериментов с микросомами печени человека in vitro, показывают, что бисопролол метаболизируется, в первую очередь, с помощью изофермента CYP3A4 (около 95%), а изофермент CYP2D6 играет лишь небольшую роль.
Выведение
Клиренс бисопролола определяется равновесием между выведением его через почки в неизмененном виде (около 50%) и окислением в печени (около 50%) до метаболитов, которые затем также выводятся почками. Общий клиренс составляет 15 л/ч. Период полувыведения (Т1/2) составляет 10-12 ч.
Отсутствуют данные о фармакокинетике бисопролола у пациентов с ХСН и одновременным нарушением функции печени или почек.
Побочные действия
Частота побочных реакций, приведенных ниже, распределялась следующим образом: очень часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000. <1/100). редко (>1/10000. <1/1000); очень редко (<1/10000, включая отдельные сообщения).
Со стороны ЦНС: часто - головокружение, головная боль; редко - потеря сознания.
Общие нарушения: часто - астения, повышенная утомляемость.
Психические нарушения: нечасто - депрессия, бессонница; редко - галлюцинации, ночные кошмары.
Со стороны органа зрения: редко - уменьшение слезоотделения (следует учитывать при ношении контактных линз); очень редко - конъюнктивит.
Со стороны органа слуха: редко - нарушения слуха.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень часто - брадикардия; часто -усугубление симптомов течения ХСН, ощущение похолодания или онемения в конечностях, выраженное снижение АД; нечасто - нарушение AV-проводимости, ортостатическая гипотензия.
Со стороны дыхательной системы: нечасто - бронхоспазм у пациентов с бронхиальной астмой или обструктивными заболеваниями дыхательных путей в анамнезе; редко -аллергический ринит.
о стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, рвота, диарея, запор; редко -гепатит.
Со стороны костно-мышечной системы: нечасто - мышечная слабость, судороги мышц. Со стороны кожных покровов: редко - реакции повышенной чувствительности, такие как кожный зуд, сыпь, гиперемия кожных покровов; очень редко - алопеция. Бета-адреноблокаторы могут обострять течение псориаза или вызывать псориазоподобную сыпь
Со стороны репродуктивной системы: редко - нарушения потенции.
Лабораторные показатели:\0009редко - повышение концентрации триглицеридов и
активности «печеночных» трансаминаз в крови (асиартатаминотрансфераза (ACT) и аланииамииотрансфсраза (АЛ Г)).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Не прерывайте лечение препаратом Кординорм Кор резко и не меняйте рекомендованную дозу без предварительной консультации с врачом, так как это может привести к временному ухудшению деятельности сердца. Лечение не следует прерывать внезапно, особенно у пациентов с ИБС. Если прекращение лечения необходимо, то дозу следует снижать постепенно.
На начальных этапах лечения и в период его прерывания пациенты нуждаются в постоянном наблюдении
Препарат следует применять с осторожностью в следующих случаях:
•\0009Сахарный диабет со значительными колебаниями концентрации глюкозы в крови: симптомы выраженного снижения концентрации глюкозы (гипогликемии) такие как тахикардия, сердцебиение или повышенная потливость могут маскироваться;
•\0009Строгая диета;
•\0009Проведение десенсибилизирующей терапии;
•\0009AV-блокада I степени;
•\0009Стенокардия Принцметала;
•\0009Нарушения периферического артериального кровообращения легкой и умеренной степени (в начале терапии может возникнуть усиление симптомов),
•\0009Псориаз (в том числе в анамнезе).
Дыхательная система: при бронхиальной астме или ХОБЛ показано одновременное применение бронходилатирующих средств. У пациентов с бронхиальной астмой возможно повышение резистентности дыхательных путей, что требует более высокой дозы бстаг-адреноблокаторов.
Аллергические реакции: бета-адреноблокаторы, включая препарат Кординорм Кор, могут повышать чувствительность к аллергенам и тяжесть анафилактических реакций из-за ослабления адренергической компенсаторной регуляции под действием бста-адреноблокаторов. Терапия эпинсфрином (адреналином) не всегда дает ожидаемый терапевтический эффект.
Общая анестезия:\0009при проведении общей анестезии, следует учитывать риск
возникновения блокады бета-адренорецепторов. Если необходимо прекратить терапию препаратом перед хирургическим вмешательством, это следует делать постепенно, и завершать за 48 часов до проведения общей анестезии. Следует предупредить врача-анестезиолога о том, что вы принимаете препарат Кординорм Кор.
К настоящему времени недостаточно данных относительно применения бисопролола у пациентов с XCII в сочетании с сахарным диабетом 1 тина, выраженными нарушениями функции почек и/или печени, рестриктивной кардиомиопатией, врожденными пороками сердца или пороком клапана сердца с выраженными гемодинамическими нарушениями. Также до сих пор не было получено достаточных данных относительно пациентов с ХСП с инфарктом миокарда в течение последних 3 месяцев.
Показания
— хроническая сердечная недостаточность
Противопоказания
повышенная чувствительность к бисопрололу или любому из компонентов; острая сердечная недостаточность, ХСМ в стадии декомпенсации, требующая проведения инотропной терапии;
—\0009кардиогенный шок;
—\0009AV-блокада II и III степени без электрокардиостимулятора;
—\0009синдром слабости синусового узла;
—\0009синоатриальная блокада;
—\0009выраженная брадикардия (ЧСС <60 уд/мип);
—\0009тяжелая артериальная гипотензия (систолическое АД <100 мм рт.ст.);
—\0009тяжелые формы бронхиальной астмы или хронической обструктивной болезни легких (ХОБЛ) в анамнезе;
—\0009выраженные нарушения периферического артериального кровообращения и синдром Рсйно;
—\0009феохромоцитома (без одновременного применения альфа-адреноблокаторов);
—\0009метаболический ацидоз;
—\0009детский и подростковый возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
С ОСТОРОЖНОСТЬЮ
Проведение десенсибилизирующей терапии, стенокардия Принцметала, гипертиреоз, сахарный диабет 1 типа и сахарный диабет со значительными колебаниями концентрации глюкозы в крови, AV-блокада I степени, выраженные нарушения функции почек (КК менее 20 мл/мин), выраженные нарушения функции печени, псориаз, рестриктивная кардиомиопатия, врожденные пороки сердца или порок клапана сердца с выраженными гемодинамическими нарушениями, ХСМ с инфарктом миокарда в течение последних 3 месяцев, строгая диета.
ПРИМЕНЕНИЕ ПРИ БЕРЕМЕННОСТИ И В ПЕРИОД ГРУДНОГО ВСКАРМЛИВАНИЯ
Применение препарата при беременности возможно только в том случае, когда предполагаемая польза для матери превосходит потенциальный риск для плода. Бета-адрсноблокаторы снижают кровоток в плаценте и могут повлиять на развитие плода. Следует внимательно отслеживать кровоток в плаценте и матке, а также следить за ростом
и развитием будущего ребенка, и в случае опасных проявлений в отношении беременности или плода, принимать альтернативные терапевтические меры.
Следует тщательно обследовать новорожденного после родов. В первые 3 дня жизни могут возникать симптомы брадикардии и гипогликемии.
Данных о выделении бисопролола с грудным молоком или безопасности воздействия бисопролола на грудных детей нет. При необходимости применения препарата в период грудного вскармливания следует решить вопрос о прекращении кормления грудью.
Лекарственное взаимодействие
На эффективность и переносимость бисопролола может повлиять одновременное применение других лекарственных средств. Такое взаимодействие может происходить также в тех случаях, когда два лекарственных средства приняты через короткий промежуток времени. Врача необходимо проинформировать о применении других лекарственных средств, даже если их прием осуществляется без назначения врача (препараты безрецептурного отпуска).
Не рекомендуемые комбинации
Аитиаритмические средства I класса (например, хинидии, дизопирамид, лидокаин, фенитоин; флекаинид, пропафенон) при одновременном применении е бисопрололом могут снижать AV-проводимость и сократительную способность сердца.
Блокаторы «медленных» кальциевых каналов (БМКК) типа веранамила и в меньшей степени, дилтиазема, при одновременном применении с бисопрололом могут приводить к снижению сократительной способности миокарда и нарушению AV-ироводимости. В частности, в/в введение веранамила пациентам, принимающим бета-адреноблокаторы, может привести к выраженной артериальной гипотензии и AV-блокаде.
Гипотензивные средства центрального действия (такие как клонидин, метилдопа, моксонидин, рилменидин) могут привести к урежению ЧСС и снижению сердечного выброса, а также к вазодилатации вследствие снижения центрального симпатического тонуса. Резкая отмена, особенно до отмены бета-адреноблокаторов может увеличить риск развития «рикошетной» артериальной гипертензии.
Комбинации, требующие особой осторожности
БМКК производные дигидропиридина (например, нифедипин, фелодипин, амлодипин) при одновременном применении с бисопрололом могут увеличивать риск развития артериальной гипотензии. У пациентов с ХСМ нельзя исключить риск последующего ухудшения сократительной функции сердца.
Аитиаритмические средства III класса (например, амиодарон) могут усиливать нарушение AV-ироводимости.
Действие бета-адреноблокаторов для местного применения (например, глазных капель для лечения глаукомы) может усиливать системные эффекты бисопролола (снижение АД, урежение ЧСС).
Парасимпатомиметики при одновременном применении с бисопрололом могут усиливать нарушение AV-проводимости и увеличивать риск развития брадикардии.
1 ипогликсмическое действие инсулина или гипогликемических средств для приема внутрь может усиливаться. Признаки гипогликемии - в частности тахикардия - могут маскироваться или подавляться. Подобные взаимодействия более вероятны при применении неселективных бета-адреноблокаторов.
Средства для проведения общей анестезии могу т увеличивать риск карднодепрессивного действия, приводя к артериальной гипотензии (смотри раздел Особые указания). Сердечные гликозиды при одновременном применении с бисопрололом могут приводить к увеличению времени проведения импульса, и таким образом, к развитию брадикардии.
I Астероидные противовоспалительные препараты могут снижать гипотензивный эффект бисопролола.
Одновременное применение препарата Кординорм Кор с бета-адреномиметиками (например, изопрсналин, добутамин) может приводить к снижению эффекта обоих препаратов.
Сочетание бисопролола с адреномиметиками, влияющими на бета- и альфа-адренорецепторы (например, норэпинефрин, эиинсфрин) может усиливать вазоконстрикторныс эффекты этих средств, возникающих с участием альфа-адренорецепторов. приводя к повышению АД. Подобные взаимодействия более вероятны при применении несслсктивных бета-адреноблокаторов.
Гипотензивные средства, также как и другие средства с возможным антигипертензивным эффектом (например, трициклические антидепрессанты, барбитураты, фенотиазины) могут усиливать антигипертензивный эффект бисопролола.
Мефлохин при одновременном применении с бисопрололом может увеличивать риск развития брадикардии.
Ингибиторы моноаминоксидазы (МАО) (за исключением ингибиторов МАО В) могут усиливать антигипертензивный эффект бета-адреноблокаторов. Одновременное применение также может привести к развитию гипертонического криза.
(8075)
Дозування
Таблетки слід приймати внутрішньо, вранці, запиваючи невеликою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі. Таблетки не слід розжовувати. Стандартна схема лікування ХСН включає застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), бета-адреноблокаторів, діуретиків і, факультативно, серцевих глікозидів. Попередньою умовою для лікування препаратом Кординорм Кор є стабільна ХСН без ознак загострення. В��ім'я фази титрування або після ніс можуть спостерігатися тимчасове погіршення перебігу серцевої недостатності, виражене зниження артеріального тиску або брадикардія. Фаза титрування Початок лікування ХСН препаратом потребує обов'язкового проведення спеціальної фази титрування. Рекомендована початкова доза становить 1,25 мг ('Л таблетки по 2.5 мг) один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2.5 мг, 3,75 мг (1У2 таблетки але 2,5 мг, 5 мг, 7,5 мг (3 таблетки по 2.5 мг або 1 'Л таблетки по 5 мг бісопрололу з рискою) і 10 мг 1 ра�� в день. Кожне наступне збільшення дози повинно здійснюватися не менше ніж через два тижні. Під час фази титрування рекомендується регулярний контроль АТ, ЧСС і ступеня вираженості симптомів ХСП. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату. Зміна режиму прийому Нелі пацієнт погано переносить максимальну рекомендовану дозу препарату, можливе поступове зниження дози. У разі посилення симптомів перебігу ХСН, вираженого артеріального тиску і брадикардії рекомендується, насамперед, провести korraкцию доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження лози препарату Кординорм Кор або його скасування. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування, або продовжити лікування. Якщо потрібно припинення прийому препарату, дозу препарату слід знижувати поступово, оскільки його різка відміна може призвести до раптового погіршення стану пацієнта. Лікування препаратом зазвичай є довготривалим. Особливі групи пацієнтів При виражених порушеннях функції нирок (КК<20 мл/хв) та у пацієнтів е тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза препарату становить 10 мг. Збільшення дози препарату у таких хворих повинно здійснюватися з особливою обережністю. При порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеню зазвичай не потрібна корекція дози. При застосуванні препарату у пацієнтів літнього віку корекції дози не потрібно.
Лікарська форма
Круглі, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з рискою на одній стороні.Склад
1 таблетка містить:/>
Активна речовина: бісопрололу фумарат - 2,5 мг;
Допоміжні речовини: Просолв (целюлоза мікрокристалічна - 74,294 мг,
кремнію діоксид колоїдний - 1,516 мг) - 75,810 мг, натрію кроскармелоза - 1,692 мг, карбоксиметилкрахмал натрію (тип А) - 4,25 мг, магнію стеарат - 0,748 мг.Фармакологічна дія
Селективний бетагадреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію.
Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисло��оді, зменшує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у спокої та при навантаженні). Чинить антигіпертензивну, антиаритмнчсское та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах\0009Бетта 1-адренорецептори серця, зменшує стимулированное катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, чинить негативний хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію (пригнічує провідність і збудливість, уповільнює атріовентрикулярну (AV) провідність).
При збільшення дози вище терапевтичної надає бетаг-адреноблокуючу дію.
Загальний периферичний опір судин на початку застосування препарату у перші 24 год, дещо збільшується (в результаті реципрокного зростання активності а-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалій терапії знижується.
Антигіпертензивний ефект пов'язаний е зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності ренип-ангіотензинової системи (має велике значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) і впливом на центральну нервову систему (ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія - через 1-2 місяці.
Антиангінальна дія обумовлена зменшенням потреби міокарда в кисні в результаті урежения ЧСС і незначного зниження скоротливості, подовженням діастоли, поліпшенням перфузії міокарда.
Антиаритмичесдещо дія обумовлена усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеній активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного порушення синусового і ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеградпом і, в меншій мірі в ретроградним напрямках через AV-вузол) і по додаткових шляхах.
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, надає м��неї виражений вплив на органи, що містять fo-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки), і на вуглеводний обмін, не викликає затримки іонів натрію в організмі. Вираженість атерогенного дії не відрізняється від дії пропранололу.
При одноразовому застосуванні у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) без ознак хронічної серцевої недостатності (ХСН) бісопролол знижує ЧСС, ударний об'єм серця і, як наслідок, зменшує фракцію викиду і ппотреба міокарда в кисні.Фармакокінетика
Всмоктування
Бісопролол майже повністю (>90%) всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Його біодоступність внаслідок незначного метаболізму при первинному проходженні через печінку (приблизно 10%) становить приблизно 90% після прийому всередину. Прийом їжі не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі крові пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз від 5 до 20 мг. Максимальна концентрація в плазмі кров�� досягається через 2-3 ч.
Розподіл
Бісопролол розподіляється досить широко. Об'єм розподілу становить 3.5 л/кг, Зв'язування з білками плазми крові досягає приблизно 30%.
Метаболізм
Метаболізується за окислювальному шляху без подальшої кон'югації. Всі метаболіти мають полярністю і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються в плазмі крові і сечі, не проявляє фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з микросомами печінки людини in vitro показують, що бісопролол метаболізується, в першу чергу, з допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 грає лише незначну роль.
Виведення
Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням його через нирки в незміненому вигляді (близько 50%) і окисленням в печінці (близько 50%) до метаболітів, які потім виводяться нирками. Загальний кліренс становить 15 л/год, Період напіввиведення (Т1/2) становить 10-12 год.
Відсутні дані про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів з ХСН і одночасним порушенням функції печіні або нирок.Побічні дії
Частота побічних реакцій, наведених нижче, розподілялася наступним чином: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000. <1/100). рідко (>1/10000. <1/1000); дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі повідомлення).
З боку ЦНС: часто - запаморочення, головний біль; рідко - втрата свідомості.
Загальні порушення: часто - астенія, підвищена втомлюваність.
Психічні порушення: нечасто - депресія, безсоння; рідко - галюцинації, нічні кошмари.
З боку органу зору: рідко - уменьшение сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко - кон'юнктивіт.
З боку органу слуху: рідко - порушення слуху.
З боку серцево-судинної системи: дуже часто - брадикардія; нечасто-загострення симптомів перебігу ХСН, відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску; нечасто - порушення AV-провідності, ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи: нечасто - бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дыхательны�� шляхів в анамнезі; рідко -алергічний риніт.
з боку травної системи: часто - нудота, блювання, діарея, запор; рідко -гепатит.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкірних покривів: рідко - реакції підвищеної чутливості, такі як шкірний свербіж, висип, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко - алопеція. Бета-адреноблокатори можуть загострювати перебіг псоріазу або викликати висип псориазоподобную
З боку репродуктивної системи: рідко - порушення потенції.
/> Лабораторні показники:\0009редко - підвищення концентрації тригліцеридів і
активності «печінкових» трансаміназ в крові (асиартатаминотрансфераза (ACT) і аланииамииотрансфсраза (АЛ Р).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Не завершуйте лікування препаратом Кординорм Кор різко і не міняйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, то дозу слід знижувати поступово.
На початкових етапах лікування та в період його переривання пацієнти потребують постійного спостереження
Препарат слід застосовувати з обережністю в наступних випадках:
•\0009Сахарный діабет зі значними коливаннями концентрації глюкози в крові: симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії) такі як тахікардія, відчуття серцебиття або підвищена пітливість можуть маскуватися;
•\0009Строгая дієта;
•\0009Проведение десенсибілізуючої терапії;
•\0009AV-блокада I ступеня;
•\0009Стенокардия Принцметала;
•\0009Нарушения периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня (на початку терапії може виникнути посилення симптомів),
•\0009Псориаз (у тому числі в анамнезі).
Дихальна система: при бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатирующих коштів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що вимагає більш високої дози бстаг-адреноблокаторів.
Аллергические реакції: бета-адреноблокатори, включаючи препарат Кординорм Кор, можуть підвищувати чутливість до алергенів і тяжкість анафілактичних реакцій з-за ослаблення компенсаторної адренергічної регуляції під дією бста-адреноблокаторів. Терапія эпинсфрином (адреналіном) не завжди дає очікуваний терапевтичний ефект.
Загальна анестезія:\0009при проведенні загальної анестезії, слід враховувати ризик
виникнення блокади бета-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію препаратом перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово, і завершувати за 48 годин до загальної анестезії. Слід попередити лікаря-анестезіолога про те, що ви приймаєте препарат Кординорм Кор.
До теперішнього часу недостатньо даних щодо застосування бісопрололу у пацієнтів з XCII в поєднанні з цукровим діабетом 1 тіна, вираженими порушеннями функції нирок і/або печінки, рестриктивної кардіоміопатією, вадами серця або з пороком клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було ��олучено достатніх даних щодо пацієнтів з ХСП з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.Свідчення
— хронічна серцева недостатністьПротипоказання
підвищена чутливість до бисопрололу або будь-якого з компонентів; гостра серцева недостатність, ХСМ в стадії декомпенсації, яка вимагає проведення інотропної терапії;
—\0009кардиогенный шок;
—\0009AV-блокада II і III ступеня без електрокардіостимулятора;
—\0009синдром слабкості синусового вузла;
—\0009синоатриальная блокада;
—\0009выраженная брадикардія (ЧСС <60 уд/хв);
—\0009тяжелая артеріальна гіпотензія (систолічний АТ <100 мм рт.ст.);
—\0009тяжелые форми бронхіальної астми або хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ) в анамнезі;
—\0009выраженные порушення периферичного артеріального кровообігу і синдром Рсйно;
—\0009феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів);
—\0009метаболический ацидоз;
—\0009детский і підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека не встановленілени).
З ОБЕРЕЖНІСТЮ
Проведення десенсибілізуючої терапії, стенокардія Принцметала, гіпертиреоз, цукровий діабет 1 типу, цукровий діабет зі значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV-блокада I ступеня, виражені порушення функції нирок (КК менше 20 мл/хв), виражені порушення функції печінки, псоріаз, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця або порок клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСМ з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, сувора дієта.
<br />
ЗАСТОСУВАННЯ ПРИ ВАГІТНОСТІ І В ПЕРІОД ГРУДНОГО ВИГОДОВУВАННЯ
Застосування препарату при вагітності можливе тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Бета-адрсноблокаторы зменшують кровотік у плаценті та можуть вплинути на розвиток плода. Слід уважно відстежувати кровотік у плаценті та матці, а також стежити за зростанням
і розвитком майбутньої дитини, і в разі небезпечних проявів у відношенні вагітності або плода, приймати альтернативні терапевтические заходи.
Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. У перші 3 дні життя можуть виникати симптоми брадикардії і гіпоглікемії.
Даних про виділення бісопрололу з грудним молоком або безпеки впливу бісопрололу на грудних дітей немає. При необхідності застосування препарату в період годування груддю слід вирішити питання про припинення годування груддю.Лікарська взаємодія
На ефективність і переносимість бісопрололу може вплинути одночасне застосування ��інших лікарських засобів. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли два лікарських засоби прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про застосування інших лікарських засобів, навіть якщо їх прийом здійснюється без призначення лікаря (препарати безрецептурного відпустки).
Не рекомендовані комбінації
Аитиаритмические засоби I класу (наприклад, хинидии, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні е бісопрололом можуть знижувати AV-провідність і скоротливу здатність серця.
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) типу веранамила і в меншій мірі, дилтіазему при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда і порушення AV-ироводимости. Зокрема, в/в введення веранамила пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокаді.
Гіпотензивні засоби центральної дії (клонідин, метилдопа, моксони��ів, рилменідин) можуть призвести до уражень ЧСС і зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різка відміна, особливо до відміни бета-адреноблокаторів може збільшити ризик розвитку «рикошетного» артеріальної гіпертензії.
Комбінації, що потребують особливої обережності
БМКК похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів з ХСМ неможна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця.
Аитиаритмические засоби ІІІ класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV-ироводимости.
Дію бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, уражень ЧСС).
Парасимпатомиметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності і збільшувати ризик розвитку брадикардії.
1 ипогликсекономічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому всередину може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії, зокрема тахікардія - можуть маскуватися або придушуватися. Такі взаємодії вірогідні при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.
Засоби для загальної анестезії можуть збільшувати ризик карднодепрессивного дії, приводячи до артеріальної гіпотензії (дивись розділ Особливі вказівки). Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зрпостановою часу проведення імпульсу, і таким чином, до розвитку брадикардії.
I Астероидные протизапальні препарати можуть знижувати гіпотензивний ефект бісопрололу.
Одночасне застосування препарату Кординорм Кор з бета-адреноміметиками (наприклад, изопрсналин, добутамін може призводити до зниження ефекту обох препаратів.
Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета - і альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефріну, эиинсфрин) може посилювати вазоконстрикторныс ефекти цих коштів, що виникають з участю альфа-адренорецепторів. приводячи до підвищення артеріального тиску. Такі взаємодії вірогідні при застосуванні несслсктивных бета-адреноблокаторів.
Гіпотензивні засоби, також як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу.
Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик розвитку брадикардії.
Інгібітори моноаміноксидази (МАО) (за винятком інгібіторів МАО-В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.
