Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Кординорм 0,01 n90 табл п/плен/оболоч (Кординорм 0,01 n90 табл п/плен/оболоч)

998 грн
0 грн
Рейтинг: 51 (4.3) 5
Артикул: 7238
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

Разовая доза составляет 2.5-5 мг. Обычно начальная доза составляет 5 мг 1 раз/ При необходимости дозу увеличивают до 10 мг 1 раз/ Максимальная суточная доза для взрослых - 20 мг. Таблетки следует принимать внутрь, утром, натощак, не разжевывая. Лечение пациентов с нарушением функции печени или почек легкой или умеренной степени обычно не требует корректировки дозы. У пациентов с выраженным нарушением функции почек (КК<20 мл/мин) или печени максимальная суточная доза - 10 мг. У пациентов пожилого возраста коррекции дозы не требуется.

Передозировка

аритмия, желудочковая экстрасистолия, выраженная брадикардия, AV-блокада, снижение АД, хроническая сердечная недостаточность, цианоз ногтей пальцев или ладоней, затруднение дыхания, бронхоспазм, головокружение, обморочные состояния, судороги

Лекарственная форма

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой

Состав

бисопролола фумарат 10 мг

Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, маннитол, натрия кроскармеллоза, магния стеарат, гипромеллоза, титана диоксид, макрогол 6000.

Фармакологическое действие

Селективный бета1-адреноблокатор без внутренней симпатомиметической активности и мембраностабилизирующих свойств. Блокируя в невысоких дозах бета1-адренорецепторы сердца, бисопролол уменьшает стимулированное катехоламинами образование цАМФ из АТФ, снижает внутриклеточный ток ионов кальция. Оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие, угнетает проводимость и возбудимость, замедляет АV-проводимость, уменьшает потребность миокарда в кислороде. Уменьшает ЧСС в покое и при нагрузке. Снижает активность ренина плазмы крови. Оказывает гипотензивное, антиаритмическое и антиангинальное действие.

При увеличении дозы бисопролол оказывает бета2-адреноблокирующее действие.

В начале применения препарата (в первые 24 ч) в результате реципрокного возрастания активности альфа-адренорецепторов и устранения стимуляции бета2-адренорецепторов ОПСС несколько увеличивается. Через 1-3 сут ОПСС возвращается к исходному уровню, а при длительном применении - снижается.

Гипотензивный эффект бисопролола обусловлен уменьшением МОК, симпатической стимуляции периферических сосудов, снижением активности ренин-ангиотензиновой системы (имеет большое значение для больных с исходной гиперсекрецией ренина), восстановлением чувствительности в ответ на снижение АД и влиянием на ЦНС. При артериальной гипертензии эффект наступает через 2-5 дней, стабильное действие - через 1-2 мес.

Антиангинальный эффект обусловлен уменьшением потребности миокарда в кислороде в результате урежения ЧСС и снижения сократимости, удлинением диастолы, улучшением перфузии миокарда. За счет повышения конечного диастолического давления в левом желудочке и увеличения растяжения мышечных волокон желудочков может повышать потребность в кислороде, особенно у больных с хронической сердечной недостаточностью.

Антиаритмический эффект обусловлен устранением аритмогенных факторов (тахикардии, повышенной активности симпатической нервной системы, увеличенного содержания цАМФ, артериальной гипертензии), а также уменьшением скорости спонтанного возбуждения синусного и эктопического водителей ритма и замедлением AV-проведения (преимущественно в антеградном и, в меньшей степени, в ретроградном направлениях через AV-узел) и по дополнительным путям.

В отличие от неселективных бета-адреноблокаторов при назначении в средних терапевтических дозах бисопролол оказывает менее выраженное влияние на органы, содержащие бета2-адренорецепторы (поджелудочная железа, скелетные мышцы, гладкая мускулатура периферических артерий, бронхов и матки) и на углеводный обмен, не вызывает задержки натрия в организме. Выраженность атерогенного действия не отличается от действия пропранолола.

При применении в больших дозах оказывает блокирующий эффект на оба подтипа бета-адренорецепторов.

Фармакокинетика

Всасывание

После приема препарата внутрь из ЖКТ абсорбируется 80-90% бисопролола. Прием одновременно с пищей не влияет на всасывание. Cmax в плазме крови достигается через 1-3 ч.

Распределение

Связывание с белками плазмы крови - около 35%. Проницаемость через ГЭБ и плацентарный барьер, а также степень проникновения в грудное молоко низкие.

Метаболизм и выведение

50% принятой дозы метаболизируется в печени с образованием неактивных метаболитов. 50% - выводится в неизмененном виде.

T1/2 составляет 9-12 ч. Около 98% вещества выводится почками, менее 2% - с желчью.

Побочные действия

Со стороны ЦНС: повышенная утомляемость, слабость, головокружение, головная боль, сонливость или бессонница, кошмарные сновидения, депрессия, беспокойство, спутанность сознания или кратковременная потеря памяти, галлюцинации, астения, миастения, парестезии в конечностях (у больных с перемежающейся хромотой и синдромом Рейно), тремор.

Со стороны органов чувств: нарушение зрения, уменьшение секреции слезной жидкости, сухость и болезненность глаз, конъюнктивит.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: синусовая брадикардия, сердцебиение, нарушение проводимости миокарда, нарушение AV-проводимости (вплоть до развития полной поперечной блокады и остановки сердца), аритмии, ослабление сократимости миокарда, развитие (усугубление) хронической сердечной недостаточности (отечность лодыжек, стоп; одышка), снижение АД, ортостатическая гипотензия, проявление ангиоспазма (усиление нарушения периферического кровообращения, похолодание нижних конечностей, синдром Рейно), боль в груди.

Со стороны пищеварительной системы: сухость слизистой оболочки полости рта, тошнота, рвота, боль в животе, запор или диарея, нарушения функции печени (темная моча, желтушность склер или кожи, холестаз), изменение активности ферментов печени (повышение АЛТ, ACT), уровня билирубина, триглицеридов, изменения вкуса.

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

Пациент должен знать, что не следует резко прерывать лечение или менять рекомендованную дозу без предварительной консультации с врачом.

Контроль за больными, принимающими Кординорм, должен включать наблюдение за ЧСС и АД (в начале лечения - ежедневно, затем 1 раз в 3-4 мес), проведение ЭКГ, определение глюкозы крови у больных сахарным диабетом (1 раз в 4-5 мес). У пожилых пациентов рекомендуется следить за функцией почек (1 раз в 4-5 мес).

Следует обучить больного методике подсчета ЧСС и проинструктировать о необходимости врачебной консультации при ЧСС менее 50 уд./мин.

Перед началом лечения у больных с отягощенным бронхо-легочным анамнезом рекомендуется проводить исследование функции внешнего дыхания.

Примерно у 20% больных стенокардией бета-адреноблокаторы неэффективны. Основными причинами этого является тяжелый коронарный атеросклероз с низким порогом ишемии (ЧСС менее 100 уд./мин) и повышенный конечный диастолический объем левого желудочка, нарушающий субэндокардиальный кровоток.

При табакокурении эффективность бета-адреноблокаторов ниже.

Больные, пользующиеся контактными линзами, должны учитывать, что на фоне лечения возможно уменьшение продукции слезной жидкости.

При использовании Кординорма у больных с феохромоцитомой имеется риск развития парадоксальной артериальной гипертензии (если предварительно не достигнута эффективная альфа-адреноблокада).

У больных с тиреотоксикозом Кординорм может маскировать определенные клинические признаки тиреотоксикоза (например, тахикардию). Резкая отмена препарата у больных с тиреотоксикозом противопоказана, поскольку способна усилить симптоматику.

При сахарном диабете эффект бисопролола может маскировать тахикардию, вызванную гипогликемией. В отличие от неселективных бета-адреноблокаторов Кординорм практически не усиливает вызванную инсулином гипогликемию и не задерживает восстановление содержания глюкозы в крови до нормального уровня.

При одновременном лечении клонидином его прием может быть прекращен только через несколько дней после отмены Кординорма.

Возможно усиление выраженности реакции повышенной чувствительности и отсутствие эффекта от обычных доз эпинефрина (адреналина) на фоне отягощенного аллергологического анамнеза. В случае необходимости проведения планового хирургического лечения отмену препарата проводят за 48 ч до начала общей анестезии. Если больной принял препарат перед хирургической операцией, ему следует подобрать лекарственное средство для общей анестезии с минимально отрицательным инотропным действием.

Реципрокную активацию блуждающего нерва можно устранить в/в введением атропина (1-2 мг).

Лекарственные средства, снижающие запасы катехоламинов (например, резерпин), могут усилить действие бета-адреноблокаторов, поэтому больные, принимающие такие сочетания лекарственных средств, должны находиться под постоянным наблюдением врача на предмет выявления артериальной гипотензии или брадикардии.

Показания

— артериальная гипертензия;

— ИБС (профилактика приступов стенокардии

Противопоказания

— шок (в т.ч. кардиогенный);

— коллапс;

— отек легких;

— острая сердечная недостаточность;

— хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации;

— AV-блокада II и III степени (без кардиостимулятора);

— синоатриальная блокада;

— СССУ;

— выраженная брадикардия (ЧСС<50 уд./мин);

— стенокардия Принцметала;

— кардиомегалия (без признаков сердечной недостаточности);

— артериальная гипотензия (систолическое АД<100 мм рт. ст., особенно при инфаркте миокарда);

— бронхиальная астма и ХОБЛ в анамнезе;

— одновременный прием ингибиторов МАО (за исключением МАО типа В);

— поздние стадии нарушения периферического кровообращения;

— болезнь Рейно;

— феохромоцитома (без одновременного применения альфа-адреноблокаторов);

— метаболический ацидоз;

— детский и подростковый возраст до 18 лет (эффективность и безопасность применения не установлены);

— повышенная чувствительность к другим бета-адреноблокаторам;

Лекарственное взаимодействие

У больных, получающих бисопролол, аллергены, используемые для иммунотерапии, или экстракты аллергенов для кожных проб повышают риск возникновения тяжелых системных аллергических реакций или анафилаксии.

Йодосодержащие рентгеноконтрастные лекарственные средства для в/в введения повышают риск развития анафилактических реакций.

Фенитоин при в/в введении и лекарственные средства для ингаляционной общей анестезии (производные углеводородов) повышают выраженность кардиодепрессивного действия и вероятность снижения АД.

При совместном применении бисопролол изменяет эффективность инсулина и пероральных гипогликемических средств, маскирует симптомы развивающейся гипогликемии (тахикардию, повышение АД).

При одновременном применении бисопролол снижает клиренс лидокаина и ксантинов (кроме дифиллина) и повышает их концентрацию в плазме, особенно у больных с исходно повышенным клиренсом теофиллина под влиянием курения.
(6238)


Дозування

Разова доза становить 2.5-5 мг. Зазвичай початкова доза становить 5 мг 1 раз/ При необхідності дозу збільшують до 10 мг 1 раз/ Максимальна добова доза для дорослих - 20 мг. Таблетки слід приймати внутрішньо, вранці, натще, не розжовуючи. Лікування пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок легкого або помірного ступеню зазвичай не потребує коригування дози. У пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок (КК<20 мл/хв) або печінки максимальна добова доза - 10 мг. У пацієнтів літнього віку корекції дози не потрібно��.

Передозування

аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV-блокада, зниження артеріального тиску, хронічна серцева недостатність, ціаноз нігтів пальців або долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

бісопрололу фумарат 10 мг

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, манітол, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид, макрогол 6000.

Фармакологическ��е дію

Селективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності і мембраностабилизирующих властивостей. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, бісопролол зменшує стимулированное катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію. Чинить негативну хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію, пригнічує провідність і збудливість, уповільнює AV-провідність, зменшує потребу міокарда в кисні. Зменшує ЧСС в спокої і при навантаженні. Знижує активністьь реніну плазми крові. Надає гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію.

При збільшенні дози бісопролол надає бета2-адреноблокуючу дію.

На початку застосування препарату (у перші 24 год) в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів ОПСС дещо збільшується. Через 1-3 діб ОПСС повертається до вихідного рівня, а при тривалому застосуванні - знижується.

Гіпотензивний ефект бісопрололу обумовлений зменшенням МОК, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має велике значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску і впливом на ЦНС. При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія - через 1-2 міс.

Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні в результаті урежения ЧСС і зниження скоротливості, подовженням діастоли, поліпшенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку і збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у хворих з хронічною серцевою недостатністю.

Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеній активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), а також зменшенням швидкості спонтанного порушення синусового і ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-прове��ения (переважно в антеградном і, в меншій мірі в ретроградним напрямках через AV-вузол) і по додаткових шляхах.

На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів при призначенні в середніх терапевтичних дозах бісопролол виявляє менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки), і на вуглеводний обмін, не викликає затримки натрію в організмі. Вираженість атерогенного дії не відрізняється від де��дії пропранололу.

При застосуванні у великих дозах надає блокуючий ефект на обидва підтипу бета-адренорецепторів.

Фармакокінетика

Всмоктування

Після прийому препарату внутрішньо з ЖКТ абсорбується 80-90% бісопрололу. Прийом одночасно з їжею не впливає на всмоктування. Cmax в плазмі крові досягається через 1-3 ч.

Розподіл

Зв'язування з білками плазми крові - близько 35%. Проникність через ГЕБ і плацентарний бар'єр, а також ступінь проникнення у грудне молоко низькі.

Метаболізм і виведення

50% прийнятої дози метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. 50% - виводиться у незміненому вигляді.

T1/2 становить 9-12 ч. Близько 98% речовини виводиться нирками, менше 2% - з жовчю.

Побічні дії

З боку ЦНС: підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, головний біль, сонливість або безсоння, кошмарні сновидіння, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, галюцинації, астенія, міастенія, парестезії в кінцівках (у хворих з переміжною кульгавістю і синдромом Рейно), тремор.

З боку органів чуття: порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість і болючість очей, кон'юнктивіт.

З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, серцебиття, порушення провідності міокарда, порушення AV-провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади і зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток (збільшення) хронічної серцевої недостатності (набряк щиколоток, стоп; задишка), зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, про��явище ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях.

З боку травної системи: сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювота, біль у животі, запор або діарея, порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміна активності ферментів печінки (підвищення АЛТ, ACT), рівня білірубіну, тригліцеридів, зміни смаку.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Пацієнт повинен знати, що не слід різко переривати лікування або змінювати рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем.

Контроль за хворими, які приймають Кординорм, повинен включати спостереження за ЧСС та АТ (на початку лікування - щодня, потім 1 раз на 3-4 міс), проведення ЕКГ, визначення глюкози крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 місяців). У літніх пацієнтів рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців).

Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС і проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв. <br />
Перед початком лікування у хворих з обтяженим бронхо-легеневим анамнезом рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання.

Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основними причинами цього є важкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./мін) і підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субэндокардиальный кровотік.

При тютюнокурінні ефективність бета-адреноблокаторів нижче.

Хворі, які користуються кон��актными лінзами, повинні враховувати, що на тлі лікування можливе зменшення продукції слізної рідини.

При використанні Кординорма у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнута ефективна альфа-адреноблокада).

У хворих з тиреотоксикозом Кординорм може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату у хворих з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити сі��птоматику.

При цукровому діабеті ефект бісопрололу може маскувати тахікардію, викликану гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів Кординорм практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення вмісту глюкози в крові до нормального рівня.

При одночасному лікуванні клонідином його прийом може бути припинений лише через декілька днів після відміни Кординорма.

Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості і відсутність ефективн��кта від звичайних доз епінефрину (адреналіну) на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі необхідності проведення планового хірургічного лікування, відміну препарату проводять за 48 год до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед хірургічною операцією, йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією.

Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути в/в введенням атропіну (1-2 мг).

Лікарські засоби, що знижують запас�� катехоламінів (наприклад, резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення артеріальної гіпотензії або брадикардії.

Свідчення

— артеріальна гіпертензія;

— ІХС (профілактика нападів стенокардії

Протипоказання

— шок (у т. ч. кардіогенний);

— колапс;

— набряк легенів;

— гостра серцева недостатність;

— хронічна серцева недостатність�� в стадії декомпенсації;

— AV-блокада II і III ступеня (без кардіостимулятора);

— синоатріальна блокада;

— СССУ;

— виражена брадикардія (ЧСС<50 уд./хв);

— стенокардія Принцметала;

— кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності);

— артеріальна гіпотензія (систолічний АТ<100 мм рт. ст., особливо при інфаркті міокарда);

— бронхіальна астма і ХОЗЛ в анамнезі;

— одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком МАО типу В);

— пізні стадії порушення периферического кровообігу;

— хвороба Рейно;

— феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів);

— метаболічний ацидоз;

— дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека застосування не встановлені);

— підвищена чутливість до інших бета-адреноблокаторами;

Лікарська взаємодія

У хворих, що отримували бісопролол, алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких сис��емных алергічних реакцій або анафілаксії.

Йодовмісні рентгеноконтрастні лікарські засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.

Фенітоїн при в/в введенні та лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії і ймовірність зниження артеріального тиску.

При спільному застосуванні бісопролол змінює ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів, маскує симптоми розвивається гіпоглікемії (тахікардію, підвищення артеріального тиску).

При одночасному застосуванні бісопролол знижує кліренс лідокаїну і ксантинів (крім дифиллина) і підвищує їх концентрацію в плазмі, особливо у хворих з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння.
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Действующие вещества: Бисопролол
Страна происхождения: Германия
Форма выпуска: 10 - блистеры (9) - пачки картонные
Беречь от детей: Да
Производитель: Каталент Германия Шорндорф ГмбХ.
Общее описание: Бета1-адреноблокатор
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
Рекомендуемые товары
Аспаркам n60 табл /фармапол
0 грн
410 грн
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка