Дозировка
При назначении препарата в нагрузочной дозе могут быть использованы различные схемы. При применении в стационаре начальная доза, разделенная на несколько приемов, составляет от 600-800 мг/ до максимальной 1200 мг/ до достижения суммарной дозы 10 г (обычно в течение 5-8 дней). При амбулаторном применении начальная доза, разделенная на несколько приемов, составляет от 600 мг до 800 мг/ до достижения суммарной дозы 10 г (обычно в течение 10-14 дней). Поддерживающая доза может варьировать у разных пациентов от 100 мг/ до 400 мг/ Следует применять минимальную эффективную дозу в соответствии с индивидуальным терапевтическим эффектом. Т.к. амиодарон имеет очень большой период полувыведения, препарат можно принимать через день или делать перерывы в его приеме 2 дня в неделю. Средняя терапевтическая разовая доза - 200 мг. Средняя терапевтическая суточная доза - 400 мг. Максимальная разовая доза - 400 мг. Максимальная суточная доза - 1200 мг.
Передозировка
при приеме внутрь в чрезмерно высоких дозах возможны синусовая брадикардия, остановка сердца, желудочковая тахикардия, пароксизмальная желудочковая тахиаритмия типа "пируэт", нарушения кровообращения, нарушения функции печени, снижение АД.
Лекарственная форма
Таблетки от белого до белого с кремоватым оттенком цвета, круглые, с линией разлома с одной стороны, скосом от краев к линии разлома и с фаской с двух сторон, с гравировкой символа в виде сердца над линией разлома и цифры "200" под линией разлома.
Состав
амиодарона гидрохлорид 200 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, магния стеарат, поливидон К90F, кремния диоксид коллоидный безводный
Фармакологическое действие
Антиаритмический препарат. Амиодарон относится к классу III (класс ингибиторов реполяризации) и обладает уникальным механизмом антиаритмического действия, т.к. помимо свойств антиаритмиков класса III (блокада калиевых каналов) он обладает эффектами антиаритмиков класса I (блокада натриевых каналов), антиаритмиков класса IV (блокада кальциевых каналов) и неконкурентным бета-адреноблокирующим действием.
Кроме антиаритмического действия у препарата имеются антиангинальный, коронарорасширяющий, альфа- и бета-адреноблокирующий эффекты.
Антиаритмическое действие препарата обусловлено увеличением продолжительности 3 фазы потенциала действия кардиомиоцитов, в основном за счет блокирования ионного тока в калиевых каналах (эффект антиаритмиков класса III по классификации Воган-Вильямса); уменьшением автоматизма синусового узла, приводящим к уменьшению ЧСС; неконкурентной блокадой альфа- и бета-адренорецепторов; замедлением синоатриальной, предсердной и AV-проводимости, более выраженным при тахикардии; отсутствием изменений проводимости желудочков; увеличением рефрактерных периодов и уменьшением возбудимости миокарда предсердий и желудочков, а также увеличением рефрактерного периода AV -узла; замедлением проведения и увеличением продолжительности рефрактерного периода в дополнительных пучках AV-проведения.
Кроме того, амиодарон обладает следующими свойствами: отсутствие отрицательного инотропного действия при приеме внутрь; снижение потребления кислорода миокардом за счет умеренного снижения ОПСС и ЧСС; увеличение коронарного кровотока за счет прямого воздействия на гладкую мускулатуру коронарных артерий; поддержание сердечного выброса за счет снижения давления в аорте и снижения ОПСС; влияние на обмен тиреоидных гормонов: ингибирование превращения Т3 в Т4 (блокада тироксин-5-дейодиназы) и блокирование захвата этих гормонов кардиоцитами и гепатоцитами, приводящее к ослаблению стимулирующего влияния тиреоидных гормонов на миокард.
После начала приема препарата внутрь терапевтические эффекты развиваются в среднем через неделю (от нескольких дней до 2 недель). После прекращения его приема амиодарон определяется в плазме крови в течение 9 месяцев. Следует принимать во внимание возможность сохранения фармакодинамического действия амиодарона в течение 10-30 дней после его отмены.
Фармакокинетика
Всасывание
После однократного приема препарата внутрь Cmax в плазме крови достигается через 3-7 ч. Однако терапевтическое действие обычно развивается через неделю после начала приема препарата (от нескольких дней до 2 недель). Биодоступность после приема внутрь у разных больных колеблется от 30% до 80% (среднее значение около 50%).
Распределение
Связывание с белками плазмы составляет 95% (62% - с альбумином, 33.5% - с бета-липопротеинами). Амиодарон имеет большой Vd. Амиодарон характеризуется медленным поступлением в ткани и высокой аффинностью к ним. В течение первых дней лечения препарат накапливается почти во всех тканях, в особенности в жировой ткани и кроме нее в печени, легких, селезенке и роговице.
Равновесное состояние достигается спустя от 1 до нескольких месяцев, в зависимости от индивидуальных особенностей пациента.
Особенностями фармакокинетики препарата объясняется применение нагрузочных доз, которое направлено на быстрое достижение необходимого уровня проникновения в ткани, при котором проявляется терапевтическое действие амиодарона.
Метаболизм
Метаболизируется в печени. Основной метаболит - дезэтиламиодарон - фармакологически активен и может усиливать антиаритмический эффект основного соединения. Амиодарон является ингибитором печеночных изоферментов микросомального окисления: CYP2С9, CYP2D6, CYP3А4, CYP3А5, CYP3А7.
Выведение
Выведение амиодарона начинается через несколько дней. Выводится главным образом через кишечник. Амиодарон характеризуется длительным T1/2 с большой индивидуальной вариабельностью, поэтому при подборе дозы, например, ее увеличении или уменьшении, следует учитывать, что необходим, по крайней мере, 1 месяц для стабилизации новой плазменной концентрации амиодарона).
Амиодарон и его метаболиты не выводятся при помощи гемодиализа.
Выведение при приеме внутрь протекает в 2 фазы: T1/2 в ?-фазе - 4-21 ч, T1/2 в ?-фазе - 25-110 дней. После продолжительного приема внутрь средний T1/2 - 40 дней. После отмены препарата полное выведение амиодарона из организма может продолжаться в течение нескольких месяцев.
Каждая доза Кордарона (200 мг) содержит 75 мг йода. Часть йода высвобождается из препарата и обнаруживается в моче в виде йодида (6 мг за 24 ч при суточной дозе амиодарона 200 мг). Большая часть йода, остающаяся в составе препарата, выводится с калом после прохождения через печень, однако при продолжительном приеме амиодарона, концентрации йода могут достигать 60-80% от концентраций амиодарона.
Особенностями фармакокинетики препарата объясняется применение нагрузочных доз, которое направлено на быстрое достижение необходимого уровня пропитывания тканей, при котором проявляется его терапевтическое действие.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Амиодарон в незначительной степени выводится почками, поэтому у пациентов с почечной недостаточностью не требуется коррекции дозы препарата.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто – умеренная дозозависимая брадикардия; иногда - нарушение проводимости (синоатриальная блокада, AV-блокада различных степеней), - аритмогенное действие (имеются сообщения о возникновении новых аритмий или усугублении существующих, в некоторых случаях - с последующей остановкой сердца; эти эффекты наблюдаются в основном в случаях применения Кордарона совместно с лекарственными средствами, удлиняющими интервал QTc или при нарушениях электролитного баланса; в свете имеющихся данных невозможно определить, вызвано ли возникновение этих нарушений ритма Кордароном, или связано с тяжестью кардиальной патологии, или является следствием неэффективности лечения); очень редко - выраженная брадикардия или, в исключительных случаях, остановка синусового узла (преимущественно у пациентов с дисфункцией синусового узла и пациентов пожилого возраста); неизвестно - прогрессирование сердечной недостаточности (при длительном применении).
Со стороны пищеварительной системы: очень часто - тошнота, рвота, снижение аппетита, притупление или потеря вкусовых ощущений, ощущение тяжести в эпигастрии (возникают в основном в начале лечения, проходят после уменьшения дозы), изолированное повышение активности трансаминаз в сыворотке крови, обычно умеренное (превышение нормальных значений в 1.5-3 раза; снижается при уменьшении дозы или спонтанно);
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Побочные эффекты амиодарона являются дозозависимыми, поэтому чтобы минимизировать возможность их возникновения препарат следует применять в минимальной эффективной дозе.
Пациенты во время лечения должны избегать воздействия прямых солнечных лучей или принимать защитные меры (например, применение солнцезащитного крема, ношение соответствующей одежды).
Перед началом приема амиодарона рекомендуется провести исследование ЭКГ и определение уровня калия в крови. Гипокалиемия должна быть скорректирована до начала применения амиодарона. Во время лечения необходимо регулярно контролировать ЭКГ (каждые 3 месяца), уровень печеночных трансаминаз и другие показатели функции печени.
Кроме этого, в связи с тем, что амиодарон может вызывать гипотиреоз или гипертиреоз, особенно у пациентов с заболеваниями щитовидной железы в анамнезе, перед приемом амиодарона следует провести клиническое и лабораторное (содержание ТТГ) обследование на предмет выявления нарушений функции и заболеваний щитовидной железы. Во время лечения амиодароном и в течение нескольких месяцев после его прекращения требуются регулярные обследования на предмет выявления клинических или лабораторных признаков изменения функции щитовидной железы. При подозрении на нарушение функции щитовидной железы необходимо провести определение уровня ТТГ в сыворотке крови.
Вне зависимости от наличия или отсутствия во время лечения амиодароном легочной симптоматики рекомендуется каждые 6 месяцев проводить рентгенологическое исследование легких и легочные функциональные пробы.
У пациентов, длительно получающих лечение по поводу нарушений ритма, сообщалось о случаях увеличения частоты фибрилляции желудочков и/или увеличения порога срабатывания кардиостимулятора или имплантированного дефибриллятора, что может снижать их эффективность. Поэтому перед началом или во время лечения Кордароном следует регулярно проверять правильность функционирования этих устройств.
Появление одышки или сухого кашля как изолированных, так и сопровождающихся ухудшения общего состояния, указывает на возможность легочной токсичности, такой как интерстициальная пневмопатия, подозрение на развитие которой требует проведения рентгенологического исследования легких и легочных функциональных проб.
Вследствие удлинения периода реполяризации желудочков сердца, фармакологическое действие Кордарона вызывает определенные изменения на ЭКГ: удлинение интервала QT, QTс (корригированного), возможно появление волн U. Допустимо увеличение интервала QTc не более 450 мс или не более чем на 25% от первоначальной величины. Эти изменения не являются проявлением токсического действия препарата, однако требуют контроля для коррекции дозы и оценки возможного проаритмогенного действия Кордарона.
При развитии AV-блокады II и III степени, синоатриальной блокады или двухпучковой внутрижелудочковой блокады, лечение следует прекратить. При возникновении AV-блокады I степени требует усиление клинического контроля.
Показания
Профилактика рецидивов:
— угрожающих жизни желудочковых аритмий и фибрилляции желудочков сердца (лечение следует начинать в стационаре при тщательном кардиомониторировании);
— наджелудочковых пароксизмальных тахикардий, в т.ч. документированных приступов рецидивирующей устойчивой наджелудочковой пароксизмальной тахикардии у больных с органическими заболеваниями сердца; документированных приступов рецидивирующей устойчивой наджелудочковой пароксизмальной тахикардии у больных без органических заболеваний сердца, когда антиаритмические препараты других классов не эффективны или имеются противопоказания к их применению; документированных приступов рецидивирующей устойчивой наджелудочковой пароксизмальной тахикардии у больных с синдромом WPW;
— мерцательной аритмии (фибрилляции предсердий) и трепетания предсердий.
Противопоказания
— СССУ (синусовая брадикардия, синоатриальная блокада) за исключением случаев коррекции искусственным водителем ритма (опасность "остановки" синусового узла);
— AV-блокада II и III степени при отсутствии постоянного искусственного водителя ритма (кардиостимулятора);
— двух- и трехпучковые блокады при отсутствии кардиостимулятора;
— гипокалиемия, гипомагниемия;
— интерстициальные болезни легких;
— дисфункция щитовидной железы (гипотиреоз, гипертиреоз);
— врожденное или приобретенное удлинение интервала QT;
— сочетание с препаратами, способными удлинять интервал QT и вызывать развитие пароксизмальных тахикардий, включая полиморфную желудочковую тахикардию типа "пируэт": антиаритмические средства класса IA (хинидин, гидрохинидин, дизопирамид, прокаинамид); антиаритмические средства класса III (дофетилид, ибутилид, бретилия тозилат); соталол; другие (не антиаритмические) препараты, такие как бепридил; винкамин;
Лекарственное взаимодействие
Противопоказанные комбинации
Противопоказано применение Кордарона в составе комбинированной терапии с препаратами, которые способны вызывать полиморфную желудочковую тахикардию типа "пируэт", т.к. при их сочетании с амиодароном увеличивается риск развития этого осложнения и летального исхода:
— антиаритмические средства: класса IA (хинидин, гидрохинидин, дизопирамид, прокаинамид), класса III (дофетилид, ибутилид, бретилия тозилат), соталол;
— другие (не антиаритмические) препараты, такие как бепридил; винкамин; некоторые нейролептики: фенотиазины (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тиоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензамиды (амисульприд, сультоприд, сульпирид, тиаприд, вералиприд), бутирофеноны (дроперидол, галоперидол), сертиндол, пимозид; трициклические антидепрессанты; цизаприд; макролидные антибиотики (эритромицин при в/в введении, спирамицин); азолы; противомалярийные средства (хинин, хлорохин, мефлохин, галофантрин, лумефантрин);
(6224)
Дозування
При призначенні препарату в навантажувальній дозі можуть бути використані різні схеми. При застосуванні в стаціонарі початкова доза, розподілена на кілька прийомів, становить від 600-800 мг до максимальної 1200 мг/ до досягнення сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 5-8 днів). При амбулаторному застосуванні початкова доза, розподілена на кілька прийомів, становить від 600 мг до 800 мг/ до досягнення сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 10-14 днів). Підтримуюча доза може варіювати у різних пацієнтів від 100 мг до 400 мг/ Слід застосовувати минимальную ефективну дозу у відповідності з індивідуальним терапевтичним ефектом. Т. к. аміодарон має дуже великий період напіввиведення, препарат можна приймати через день або робити перерви в прийомі 2 дні в тиждень. Середня терапевтична разова доза - 200 мг. Середня терапевтична добова доза - 400 мг. Максимальна разова доза - 400 мг. Максимальна добова доза - 1200 мг.Передозування
при прийомі всередину в надмірно високих дозах можливі синусова брадикардія, зупинка серця, шлуночкова тахікардія, пароксизмальна�� шлуночкова тахіаритмія типу "пірует", порушення кровообігу, порушення функції печінки, зниження артеріального тиску.
Лікарська форма
Таблетки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, з лінією розламу з одного боку, скосом від країв до лінії розлому і з фаскою з обох боків, з гравіюванням символу у вигляді серця над лінією розлому та цифри "200" під лінією розлому.Склад
аміодарону гідрохлорид 200 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, полівідон К90F, кремнію диокс��д колоїдний безводнийФармакологічна дія
Антиаритмічний препарат. Аміодарон відноситься до класу III (клас інгібіторів реполяризації) і володіє унікальним механізмом антиаритмічної дії, т. к. крім властивостей антіарітміков класу III (блокада калієвих каналів) він має ефектами антіарітміков класу I (блокада натрієвих каналів), антіарітміков класу IV (блокада кальцієвих каналів) і неконкурентними бета-адреноблокирующим дією.
Крім антиаритмічної дії препарату є антиангінальний, коро��арорасширяющий, альфа - і бета-адреноблокирующий ефекти.
Антиаритмічна дія препарату зумовлена збільшенням тривалості 3 фази потенціалу дії кардіоміоцитів, в основному за рахунок блокування іонного струму в калієвих каналах (ефект антіарітміков III класу по класифікації Воган-Вільямса); зменшенням автоматизму синусового вузла, що призводить до зменшення ЧСС; неконкурентною блокадою альфа - і бета-адренорецепторів; уповільненням синоатріальної, передсердної та AV-провідності, більш вираженим при тахікардії; відсутністьнаслідком змін провідності шлуночків; збільшенням рефрактерних періодів і зменшенням збудливості міокарда передсердь і шлуночків, а також збільшенням рефрактерного періоду AV -вузла; уповільненням проведення і збільшенням тривалості рефрактерного періоду в додаткових пучках AV проведення.
Крім того, аміодарон володіє наступними властивостями: відсутність негативного інотропного дії при прийомі всередину; зниження споживання кисню міокардом за рахунок помірного зниження ОПСС і ЧСС; збільшення коронарного кровотоку за рахунок прямого впливу на гладку мускулатуру коронарних артерій; підтримання серцевого викиду за рахунок зниження тиску в аорті та зниження ЗПОС; вплив на обмін тиреоїдних гормонів: інгібування перетворення Т3 Т4 в (блокада тироксин-5-дейодиназы) і блокування захоплення цих гормонів кардіоцитами і гепатоцитами, що призводить до послаблення стимулюючого впливу тиреоїдних гормонів на міокард.
Після початку прийому препарату внутрішньо терапевтичні ефекти розвиваються в середньому через тиждень (від декількох днів до 2 медель). Після припинення його прийому аміодарон визначається в плазмі крові протягом 9 місяців. Слід брати до уваги можливість збереження фармакодинамічної дії аміодарону протягом 10-30 днів після його відміни.Фармакокінетика
Всмоктування
Після одноразового прийому препарату всередину Cmax в плазмі крові досягається через 3-7 ч. Проте терапевтична дія розвивається через тиждень після початку прийому препарату (від декількох днів до 2 тижнів). Біодоступність після прийому всередину у різних хворих коливається ��т 30% до 80% (середнє значення близько 50%).
Розподіл
Зв'язування з білками плазми становить 95% (62% - з альбуміном, 33.5% - з бета-ліпопротеїнами). Аміодарон має великий Vd. Аміодарон характеризується повільним вступом в тканини і високою аффинностью до них. Протягом перших днів лікування препарат накопичується практично у всіх тканинах, особливо у жировій тканині і крім неї в печінці, легенях, селезінці та рогівці.
Рівноважний стан досягається через від 1 до декількох місяців, залежно від індивідуальних особенностеї пацієнта.
Особливостями фармакокінетики препарату пояснюється застосування навантажувальних доз, яке спрямоване на швидке досягнення необхідного рівня проникнення у тканини, при якому проявляється терапевтична дія аміодарону.
Метаболізм
Метаболізується в печінці. Основний метаболіт - дезэтиламиодарон - фармакологічно активний і може посилювати антиаритмічний ефект основного з'єднання. Аміодарон є інгібітором печінкових ізоферментів мікросомального окислення: СУР2С9, CYP2D6, CYP3A4, СУР3А5, СУР3А7.r />
Виведення
Виведення аміодарону починається через кілька днів. Виводиться головним чином через кишечник. Аміодарон характеризується тривалим T1/2 з великою індивідуальною варіабельністю, тому при підборі дози, наприклад, її збільшення або зменшення, слід враховувати, що необхідний, принаймні, 1 місяць для стабілізації нової плазмової концентрації аміодарону).
Аміодарон і його метаболіти не виводяться за допомогою гемодіалізу.
Виведення при прийомі всередину протікає в 2 фази: T1/2 ?-фазі - 4-21 год, T1/2 ?-фазі - 25-110 днів. Після тривалого прийому всередину середній T1/2 - 40 днів. Після відміни препарату повне виведення аміодарону з організму може тривати протягом декількох місяців.
Кожна доза Кордарону (200 мг) містить 75 мг йоду. Частина йоду вивільняється з препарату та виявляється в сечі у вигляді йодиду (6 мг за 24 год при добовій дозі аміодарону 200 мг). Більша частина йоду, яка залишається в складі препарату, що виводиться з калом після проходження через печінку, однак при тривалому прийомі аміодарону, концентрації йоду можуть досягати 60-80% від концентрацій аміодарону.
Особливостями фармакокінетики препарату пояснюється застосування навантажувальних доз, яке спрямоване на швидке досягнення необхідного рівня просочування тканин, при якому проявляється його терапевтичну дію.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Аміодарон незначною мірою виводиться нирками, тому у пацієнтів з нирковою недостатністю не потребують корекції дози препарату.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: часто – помірная дозозалежна брадикардія; іноді - порушення провідності (синоатріальна блокада, AV-блокада різних ступенів), - аритмогенное дію (є повідомлення про виникнення нових аритмій або посиленні існуючих, в деяких випадках - з наступною зупинкою серця; ці ефекти спостерігаються в основному у випадках застосування Кордарону разом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QTc або при порушеннях електролітного балансу; у світлі наявних даних неможливо визначити, чи викликано виникнення цих порушень ритму Кордароном, або пов'язане з тяжкістю кардіальної патології, або є наслідком неефективності лікування); дуже рідко - виражена брадикардія або, у виняткових випадках, зупинка синусового вузла (переважно у пацієнтів з дисфункцією синусового вузла та пацієнтів літнього віку); невідомо - прогресування серцевої недостатності (при тривалому застосуванні).
З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювання, зниження апетиту, притуплення або втрата смакових відчуттів, відчуття тяжкості в эпигастри�� (виникають в основному на початку лікування, минають після зменшення дози), ізольоване підвищення активності трансаміназ у сироватці крові, зазвичай помірне (перевищення нормальних значень в 1.5-3 рази; знижується при зменшенні дози або спонтанно);Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Побічні ефекти аміодарону є дозозалежними, тому щоб мінімізувати можливість їх виникнення препарат слід застосовувати в мінімальній ефективній дозі.
Пацієнти під час лікування слід уникати впливу прям��х сонячних променів або приймати захисні заходи (наприклад, застосування сонцезахисного крему, носіння відповідного одягу).
Перед початком прийому аміодарону рекомендується провести дослідження ЕКГ та визначення рівня калію в крові. Гіпокаліємія повинна бути скоригована до початку застосування аміодарону. Під час лікування необхідно регулярно контролювати ЕКГ (кожні 3 місяці), рівень печінкових трансаміназ та інші показники функції печінки.
Крім цього, у зв'язку з тим, що аміодарон може викликати гіпотиреоз або гипе��тиреоз, особливо у пацієнтів з захворюваннями щитовидної залози в анамнезі, перед прийомом аміодарону слід провести клінічне та лабораторне (вміст ТТГ) обстеження на предмет виявлення порушень функції та захворювань щитовидної залози. Під час лікування аміодароном і протягом декількох місяців після його припинення потрібні регулярні обстеження на предмет виявлення клінічних або лабораторних ознак зміни функції щитовидної залози. При підозрі на порушення функції щитовидної залози необхідно провести впвизначення рівня ТТГ в сироватці крові.
Незалежно від наявності або відсутності під час лікування аміодароном легеневої симптоматики рекомендується кожні 6 місяців проводити рентгенологічне дослідження легень та легеневі функціональні проби.
У пацієнтів, які тривало отримують лікування з приводу порушень ритму, повідомлялося про випадки збільшення частоти фібриляції шлуночків та/або збільшення порогу спрацьовування кардіостимулятора або імплантованого дефібрилятора, що може знижувати їх ефективність. Тому перед початком або під час лікування Кордароном слід регулярно перевіряти правильність функціонування цих пристроїв.
Поява задишки або сухого кашлю як ізольованих, так і супроводжуються погіршення загального стану, вказує на можливість легеневої токсичності, такий як інтерстиціальна пневмопатия, підозра на розвиток якої потребує проведення рентгенологічного дослідження легень і легеневих функціональних проб.
Внаслідок подовження періоду реполяризації шлуночків серця, До фармакологічна діяордарона викликає певні зміни на ЕКГ: подовження інтервалу QT, QTс (корригированного), можлива поява хвиль U. Допустимо збільшення інтервалу QTc не більше 450 мс або не більше ніж на 25% від початкової величини. Ці зміни не є проявом токсичної дії препарату, однак вимагають контролю для корекції дози та оцінки можливого проаритмогенного дії Кордарону.
При розвитку AV-блокади II і III ступеня, синоатріальної блокади або двухпучковой внутрішньошлуночкової блокади, лікування слід припинити. При виникнути зап��кновении AV-блокади I ступеня вимагає посилення клінічного контролю.Свідчення
Профілактика рецидивів:
— загрозливих для життя шлуночкових аритмій і фібриляції шлуночків серця (лікування слід починати у стаціонарі при ретельному кардиомониторировании);
— надшлуночкових пароксизмальних тахікардій, в т. ч. документованих нападів рецидивуючої стійкої надшлуночкової пароксизмальної тахікардії у хворих з органічними захворюваннями серця; документованих нападів рецидивуючої стійкої наджелудочковой пароксизмальної тахікардії в пацієнтів без органічних захворювань серця, коли антиаритмічні препарати інших класів не ефективні або є протипоказання до їх застосування; документованих нападів рецидивуючої стійкої надшлуночкової пароксизмальної тахікардії у хворих з синдромом WPW;
— миготливої аритмії (фібриляції передсердь) і тріпотіння передсердь.Протипоказання
— СССУ (синусова брадикардія, синоатріальна блокада) за винятком випадків корекції штучним водієм ритму (небезпека зупинки синусового вузла);
— AV-блокада II і III ступеня при відсутності постійного штучного водія ритму (кардіостимулятора);
— двох - і трехпучковые блокади при відсутності кардіостимулятора;
— гіпокаліємія, гіпомагніємія;
— інтерстиціальні хвороби легенів;
— дисфункція щитовидної залози (гіпотиреоз, гіпертиреоз);
— вроджене або набуте подовження інтервалу QT;
— поєднання з препаратами, які можуть подовжувати інтервал QT і спричиняти розвиток пароксизмальних тахікардій, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует": антиаритмічні засоби класу IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід); антиаритмічні засоби класу ІІІ (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат); соталол; інші (не антиаритмічні) препарати, такі як бепридил; вінкамін;Лікарська взаємодія
Протипоказані комбінації
Протипоказано застосування Кордарону у складі комбінованої терапії з препаратами, які здатні викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует", тому що при їх комбінації з аміодароном збільшується ризик розвитку цього ускладнення і летального результату:
— антиаритмічні засоби: класу IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід), класу ІІІ (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол;
— інші (не антиаритмічні) препарати, такі як бепридил; вінкамін; деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензамиды (амісульприд, сультоприд, сульпірид, тиаприд, вералиприд), б��тирофеноны (дроперидол, галоперидол), сертиндол, пімозид; трициклічні антидепресанти; цизаприд; макролідні антибіотики (еритроміцин при в/в введенні, спіраміцин); азоли; протималярійні засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрин);
