Дозировка
Режим дозирования устанавливают индивидуально, в зависимости от степени тяжести заболевания и реакции больного на проводимую терапию. Таблетки, покрытые оболочкой, следует проглатывать целиком перед едой, не разжевывая, с небольшим количеством воды. Начальная доза: по 1 таблетке (10 мг) 3 раза в сутки. При необходимости доза препарата может быть увеличена до 2-х таблеток (20 мг) – 1-2 раза в сутки. Между двумя приемами препарата должно пройти не менее 2 часов. Максимальная суточная доза препарата - 40 мг. При необходимости повышения дозы до 80 - 120 мг для лечения стенокардии или артериальной гипертензии, рекомендуется перевести пациента на прием препарата Кордафлекс® таблетки пролонгированного действия, покрытые пленочной оболочкой, 20 мг. Для ускорения действия препарата в начале развития приступа стенокардии или гипертонического криза таблетку следует разжевать, подержать некоторое время во рту, а затем проглотить с небольшим количеством воды. У пожилых пациентов фармакокинетика нифедипина изменяется, в связи с чем, для поддержания достаточного терапевтического эффекта могут требоваться более низкие дозы. При снижении почечной или печеночной функции рекомендуется применять с осторожностью те же дозы, что и при нормальной функции почек или печени (возможно развитие толерантности). При значительном снижении функции печени не рекомендуется принимать дозу свыше 40 мг в течении суток.
Лекарственная форма
Двояковыпуклые круглые, покрытые матовой или слегка блестящей оболочкой таблетки, желтого цвета, со слабым характерным запахом
Состав
каждая таблетка, покрытая оболочкой, содержит действующего вещества: нифедипина 10 мг, а также вспомогательные вещества: поливинилбутирал, магния стеарат, тальк, гидроксипропилцеллюлозу, натрия кроскармеллозу, лактозы моногидрат, целлюлозу микрокристаллическую, титана диоксид, железа оксид желтый, гипромеллозу.
Фармакологическое действие
Нифедипин - селективный блокатор «медленных» кальциевых каналов, производное 1,4 - дигидропиридина. Оказывает антигипертензивное и антиангинальное действие. Уменьшает ток внеклеточных ионов кальция внутрь кардиомиоцитов и гладкомышечных клеток коронарных и периферических артерий. В терапевтических дозах нормализует трансмембранный ток ионов кальция, нарушенный при ряде патологических состояний, прежде всего, при артериальной гипертензии. Уменьшает спазм и расширяет коронарные и периферические артериальные сосуды, снижает общее периферическое сопротивление, снижает постнагрузку и потребность миокарда в кислороде. При этом улучшает кровоснабжение ишемизированных зон миокарда без развития синдрома «обкрадывания», а также увеличивает количество функционирующих коллатералей. Практически не влияет на синоатриальный и атриовентрикулярный узлы и не оказывает как про- , так и антиаритмического действия. Не влияет на тонус вен. Нифедипин усиливает почечный кровоток, вызывая умеренный натрийурез. В высоких дозах ингибирует высвобождение ионов кальция из внутриклеточных депо. Уменьшает количество функционирующих кальциевых каналов, не оказывая при этом воздействия на время их активации, инактивации и восстановления.
Фармакокинетика
Нифедипин почти полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте (более 90%). Абсолютная биодоступность составляет 40 - 70%. Нифедипин подвергается интенсивному метаболизму при «первом прохождении» через печень (40-60 %).
После приема внутрь 1 таблетки 10 мг максимальная концентрация препарата в плазме крови достигается через 30 - 60 мин. Период полувыведения - 2 -4 часа. Связь нифедипина с белками плазмы крови (альбуминами) составляет 94 - 97 %. Исследования с меченым нифедипином у животных показали, что несвязанный нифедипин распределяется во всех органах и тканях. Обнаружено, что концентрация нифедипина выше в миокарде, чем в скелетных мышцах. Кумулятивный эффект отсутствует.
Действующее вещество проникает через плацентарный барьер и выделяется в грудное молоко. Менее 5% введенной дозы проникает через гематоэнцефалический барьер.
Нифедипин полностью метаболизируется в неактивные метаболиты и в таком виде 60-80 % принятой внутрь дозы препарата выводится с мочой, оставшаяся часть - с желчью и калом. Период полувыведения нифедипина из плазмы крови составляет примерно 2 часа
Побочные действия
Побочные эффекты чаще возникают в начале курса лечения и могут исчезать на протяжении дальнейшего курса.
Сердечно-сосудистая система: гиперемия кожи лица, выраженное снижение артериального давления, тахикардия, периферические отеки (лодыжек, стоп, голеней); редко - появление приступов стенокардии (что характерно и для других вазодилататоров и требует отмены препарата), сердечная недостаточность, синкопе.
Центральная нервная система: головная боль, головокружение, повышенная утомляемость, нарушения сна (сонливость или бессонница), крайне редко: лабильность настроения. При длительном применении в высоких дозах - парестезии в конечностях, тремор.
Пищеварительная система: тошнота, изжога, диарея или запор; редко при длительном приеме препарата – сухость во рту, повышенное образование газов в кишечнике, внутрипеченочный холестаз, повышение активности «печеночных» ферментов, проходящие после отмены препарата; очень редко - гиперплазия десен, воспаление слизистой оболочки десен, анорексия.
Система кроветворения: редко - тромбоцитопения, тромбоцитопеническая пурпура, лейкопения; очень редко - анемия.
Мочевыделительная система: увеличение суточного диуреза; редко - ухудшение функции почек (у больных с почечной недостаточностью); ночное мочеиспускание.
Опорно-двигательный аппарат: миалгия; очень редко – артрит, артралгия.
Аллергические реакции: редко - крапивница, экзантема, кожный зуд; очень редко - фотодерматит.
Прочие: Чувство жара; очень редко - нарушение зрения, слабость, потливость, лихорадка, озноб, гинекомастия, гипергликемия, полностью проходящие после отмены препарата; изменение массы тела, галакторея.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В начальном индивидуально определяемом периоде лечения необходимо воздерживаться от потенциально опасных видов деятельности, требующих быстроты психомоторных реакции. В процессе дальнейшего лечения степень ограничений определяется в зависимости от индивидуальной переносимости препарата.
Антигипертензивный эффект Кордафлекса® усиливается при гиповолемии. Снижение давления в легочной артерии и гиповолемия после диализа также могут усилить эффекты препарата, в связи с чем, рекомендуется снижение его дозы.
В редких случаях в начале курса лечения Кордафлексом® или при повышении его дозы вскоре после приема препарата может возникнуть боль в груди (стенокардия вследствие парадоксальной ишемии). При обнаружении причинной связи между приемом препарата и стенокардией лечение следует прекратить.
Больные сахарным диабетом нуждаются в тщательном медицинском наблюдении во время терапии Кордафлексом®.
При наличии артериальной гипертензии или заболевания коронарных сосудов резкая отмена нифедипина может вызвать гипертонический криз или ишемию миокарда (феномен «рикошета»).
Во время лечения не рекомендуется употребление спиртных напитков из-за риска чрезмерного снижения артериального давления.
Если во время терапии пациенту требуется хирургическое вмешательство под общим наркозом, необходимо проинформировать врача-анестезиолога о проводимой терапии.
Передозировка
Симптомы
В зависимости от тяжести интоксикации могут возникать значительное снижение АД, тахикардия, боль в груди (стенокардия), коллапс, потеря сознания, узловая или желудочковая экстрасистолия в связи с подавлением функции синусового узла и замедлением предсердно-желудочкового проведения, брадикардия или обморок. В тяжелых случаях возможны нарушения сознания с переходом в кому, гиперкалиемия, метаболический алкалоз, гипоксия, кардиогенный шок с отеком легких.
Лечение
На ранних этапах после обнаружения передозировки в качестве средств первой помощи можно промыть желудок и дать активированный уголь. При необходимости можно сделать промывание тонкого кишечника, которое более целесообразно в случае передозировки препаратов с контролируемым высвобождением. При назначении слабительных средств, следует учитывать, что прием блокаторов «медленных» кальциевых каналов подавляет моторику кишечника до полной атонии.
Так как нифедипин в значительной степени связывается с белками плазмы крови, гемодиализ не эффективен, а плазмоферез может оказаться эффективным.
В связи с отсутствием специфического антидота показана симптоматическая терапия. Симптомы нарушения сердечного ритма с брадикардией можно устранять введением бета-адреномиметиков и/или атропина. При угрожающей жизни брадикардии следует применять искусственный водитель ритма.
При выраженном снижении артериального давления показана инфузия обычных доз норэпинефрина (норадреналина) или адреналина, можно использовать дофамин, (максимальная доза 25 мкг/кг веса тела в минуту), добутамин (максимальная доза 15 мкг/кг веса тела в минуту), изопреналин и 10% раствор кальция глюконата (10 - 20 мл в/в).
При развитии симптомов сердечной недостаточности рекомендуется внутривенное введение быстродействующих гликозидов наперстянки
Показания
Артериальная гипертензия, включая гипертонические кризы
Ишемическая болезнь сердца: стабильная стенокардия (стенокардия напряжения), вазоспастическая стенокардия (стенокардия Принцметала)
Противопоказания
Повышенная чувствительность к нифедипину или любому другому компоненту препарата, другим производным 1,4-дигидропиридина.
Выраженная артериальная гипотензия (систолическое артериальное давление ниже 99 мм рт.ст.).
Нестабильная стенокардия.
Острый инфаркт миокарда (первые 4 недели).
Выраженный аортальный стеноз, идиопатический субаортальный стеноз.
Хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации.
С осторожностью:
Выраженный стеноз митрального клапана, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия, хроническая сердечная недостаточность, тяжелые нарушения мозгового кровообращения, синдром слабости синусового узла, выраженная тахикардия, пожилой возраст, почечная и печеночная недостаточность (особенно больные, находящиеся на гемодиализе – высокий риск чрезмерного и непрогнозируемого снижения артериального давления), возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены), непереносимость лактозы.
Беременность и период лактации
Применение нифедипина у беременных рекомендовано при невозможности применения других препаратов, не имеющих ограничений.
Поскольку нифедипин выделяется с грудным молоком, следует воздержаться от назначения препарата в период лактации, либо прекратить грудное вскармливание во время лечения
Лекарственное взаимодействие
Рациональным с точки зрения усиления антигипертензивного и антиангинального действия является сочетание Кордафлекса с бета-адреноблокаторами, диуретиками, ингибиторами АПФ, нитратами. Все вышеперечисленные комбинации в большинстве клинических ситуаций безопасны и эффективны, т. к. приводят к суммации или потенцированию эффектов, однако в отдельных случаях существует риск выраженного снижения АД и усиления симптомов сердечной недостаточности.
Сочетание Кордафлекса с клонидином, метилдопой, октадином, празозином по показаниям возможно, однако может вызвать сильную ортостатическую гипотензию.
Усиление гипотензивного эффекта наблюдается также при комбинированной терапии с циметидином, ранитидином и трициклическими антидепрессантами.
Нифедипин повышает концентрацию дигоксина и теофиллина в плазме крови, в связи с чем следует контролировать клинический эффект и/или содержание дигоксина и теофиллина в плазме крови.
(6225)
Дозування
Режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від ступеня тяжкості захворювання і реакції хворого на терапію. Таблетки, вкриті оболонкою, слід ковтати цілком перед їжею, не розжовуючи, з невеликою кількістю води. Початкова доза: по 1 таблетці (10 мг) 3 рази на добу. При необхідності доза препарату може бути збільшена до 2 таблеток (20 мг) – 1-2 рази на добу. Між двома прийомами препарату повинно пройти не менше 2 годин. Максимальна добова доза препарату - 40 мг. При необхідності пов��шення дози до 80 - 120 мг для лікування стенокардії або артеріальної гіпертензії, рекомендується перевести пацієнта на прийом препарату Кордафлекс® таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою, 20 мг. Для прискорення дії препарату на початку розвитку нападу стенокардії або гіпертонічного кризу таблетку слід розжувати, потримати деякий час у роті, а потім проковтнути з невеликою кількістю води. У літніх пацієнтів фармакокінетика ніфедипіну змінюється, у зв'язку з чим, для підтримки достатнього терапевтического ефекту може знадобитися більш низькі дози. При зниженні ниркової або печінкової функції рекомендується застосовувати з обережністю ті ж дози, що і при нормальній функції нирок або печінки (можливий розвиток толерантності). При значному зниженні функції печінки не рекомендується приймати дозу понад 40 мг протягом доби.
Лікарська форма
Двоопуклі, круглі, вкриті матовою або злегка блискучою оболонкою таблетки, жовтого кольору, зі слабким характерним запахомСклад
кожна таблетка, вкрита оболонкою, соді��жит діючої речовини: ніфедипіну 10 мг, а також допоміжні речовини: поливинилбутирал, магнію стеарат, тальк, гидроксипропилцеллюлозу, натрію кроскармеллозу, лактози моногідрат, целюлозу микрокристаллическую, титану діоксид, заліза оксид жовтий, гипромеллозу.Фармакологічна дія
Ніфедипін - селективний блокатор «повільних» кальцієвих каналів, похідне 1,4 - дигідропіридину. Має антигіпертензивну та антиангінальну дію. Зменшує струм позаклітинних іонів кальцію всередину кардіоміоцитів та гладкомышечны�� клітин коронарних і периферичних артерій. У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний потік іонів кальцію, порушений при ряді патологічних станів, насамперед при артеріальній гіпертензії. Зменшує спазм і розширює коронарні та периферичні артеріальні судини, знижує загальний периферичний опір, зменшує післянавантаження і потребу міокарда в кисні. При цьому покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку синдрому «обкрадання», а також збільшує кількість функціонуючих кількістьлатералей. Практично не впливає на синоатриальный та атріовентрикулярний вузли і не чинить як про- , так і антиаритмічної дії. Не впливає на тонус вен. Ніфедипін посилює нирковий кровотік, викликаючи помірний натрійурез. У високих дозах пригнічує вивільнення іонів кальцію з внутрішньоклітинних депо. Зменшує кількість функціонуючих кальцієвих каналів, не надаючи при цьому впливу на час їхньої активації, інактивації та відновлення.Фармакокінетика
Ніфедипін майже повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті�� (понад 90%). Абсолютна біодоступність становить 40 - 70%. Ніфедипін піддається інтенсивному метаболізму при «першому проходженні» через печінку (40-60 %).
Після прийому всередину 1 таблетки 10 мг максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається через 30 - 60 хв. Період напіввиведення - 2 -4 години. Зв'язок ніфедипіну з білками плазми крові (альбумінами) становить 94 - 97 %. Дослідження з міченим ніфедипіном у тварин показали, що непов'язаний ніфедипін розподіляється у всіх органах і тканинах. Виявлено, що концентрація ніфедипіну вище в міокарді, ніж у скелетних м'язах. Кумулятивний ефект відсутній.
Діюча речовина проникає через плацентарний бар'єр і виділяється в грудне молоко. Менше 5% введеної дози проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Ніфедипін повністю метаболізується у неактивні метаболіти, і в такому вигляді 60-80 % прийнятої внутрішньо дози препарату виводиться з сечею, решта - з жовчю та калом. Період напіввиведення ніфедипіну з плазми крові становить приблизно 2 годиниПобічні дії
Побічні ефекти частіше метушні��ають на початку курсу лікування і можуть зникати протягом подальшого курсу.
Серцево-судинна система: гіперемія шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, периферичні набряки (щиколоток, стоп, гомілок), рідко - поява нападів стенокардії (що характерно і для інших вазодилататорів і вимагає відміни препарату), серцева недостатність, синкопе.
Центральна нервова система: головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, порушення сну (сонливість або безсоння), украй рідко: лабилвимогливість настрою. При тривалому застосуванні у високих дозах - парестезії в кінцівках, тремор.
Травна система: нудота, печія, діарея або запор; рідко при тривалому прийомі препарату – сухість у роті, підвищене утворення газів у кишечнику, внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності «печінкових» ферментів, що проходять після відміни препарату; дуже рідко - гіперплазія ясен, запалення слизової оболонки ясен, анорексія.
Система кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, лейко��ения; дуже рідко - анемія.
Сечовидільна система: збільшення добового діурезу; рідко - погіршення функції нирок (у хворих з нирковою недостатністю); нічне сечовипускання.
Опорно-руховий апарат: міалгія; дуже рідко – артрит, артралгія.
Алергічні реакції: рідко - кропив'янка, екзантема, шкірний свербіж; дуже рідко - фотодерматит.
Інші: Відчуття жару; дуже рідко - порушення зору, слабкість, пітливість, лихоманка, озноб, гінекомастія, гіперглікемія, повністю проходять після відміни препарату; зменение маси тіла, галакторея.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У початковому, індивідуально обумовленому періоді лікування необхідно утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують швидкості психомоторних реакції. У процесі подальшого лікування ступінь обмежень визначається залежно від індивідуальної переносимості препарату.
Антигіпертензивний ефект Кордафлекса® посилюється при гіповолемії. Зниження тиску в легеневій артерії і гіповолемія після діалізу також можуть зусиль��ь ефекти препарату, у зв'язку з чим, рекомендується зниження його дози.
У поодиноких випадках на початку курсу лікування Кордафлексом® або при підвищенні його дози незабаром після прийому препарату може виникнути біль у грудях (стенокардія внаслідок парадоксальною ішемії). При виявленні причинного зв'язку між прийомом препарату і стенокардією лікування слід припинити.
Хворі цукровим діабетом потребують ретельного медичного нагляду під час терапії Кордафлексом®.
При наявності артеріальної гіпертензії або захворювання доронарных судин різка відміна ніфедипіну може викликати гіпертонічний криз або ішемію міокарда (феномен «рикошету»).
Під час лікування не рекомендується вживання спиртних напоїв через ризик надмірного зниження артеріального тиску.
Якщо під час терапії пацієнту потрібно хірургічне втручання під загальною анестезією, необхідно проінформувати лікаря-анестезіолога про проведеної терапії.
Передозування
Симптоми
Залежно від тяжкості інтоксикації можуть виникати значно�� зниження артеріального тиску, тахікардія, біль у грудях (стенокардія), колапс, втрата свідомості, вузлова або шлуночкова екстрасистолія у зв'язку з пригніченням функції синусового вузла, уповільнення передсердно-шлуночкового проведення, брадикардія або непритомність. У важких випадках можливі порушення свідомості з переходом в кому, гіперкаліємія, метаболічний алкалоз, гіпоксія, кардіогенний шок з набряком легенів.
Лікування
На ранніх етапах після виявлення передозування в якості засобів першої допомоги можна промити шлунок та дати активоване ��голота. При необхідності можна зробити промивання тонкого кишечника, що більш доцільно у випадку передозування препаратів із контрольованим вивільненням. При призначенні проносних засобів, слід враховувати, що прийом блокаторів «повільних» кальцієвих каналів пригнічує моторику кишечника до повної атонії.
Так як ніфедипін значною мірою зв'язується з білками плазми крові, гемодіаліз не ефективний, а плазмоферез може виявитися ефективним.
У зв'язку з відсутністю специфічного антидоту показана сімптоматическая терапія. Симптоми порушення серцевого ритму з брадикардією можна усувати введенням бета-адреноміметиків і/або атропіну. При загрозливою життя брадикардії слід застосовувати штучний водій ритму.
При вираженому зниженні артеріального тиску показана інфузія звичайних доз норепінефрину (норадреналіну) або адреналіну, можна використовувати дофамін, (максимальна доза 25 мкг/кг ваги тіла в хвилину), добутамін (максимальна доза 15 мкг/кг ваги тіла в хвилину), ізопреналін і 10% розчин кальцію глюконату (10 - 20 мл в/в). r />
При розвитку симптомів серцевої недостатності рекомендується внутрішньовенне введення швидкодіючих глікозидів наперстянкиСвідчення
Артеріальна гіпертензія, включаючи гіпертонічні кризи
Ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія (стенокардія напруження), вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала)Протипоказання
Підвищена чутливість до нифедипину або будь-якого іншого компонента препарату, інших похідних 1,4-дигідропіридину.
Виражена артеріальна гіпотензія (сістолическое артеріальний тиск нижче 99 мм рт.ст.).
Нестабільна стенокардія.
Гострий інфаркт міокарда (перші 4 тижні).
Виражений аортальний стеноз, ідіопатичний субаортальний стеноз.
Хронічна серцева недостатність в стадії декомпенсації.
З обережністю:
Виражений стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, хронічна серцева недостатність, тяжкі порушення мозкового кровообігу, синдром слабкості синусового вузла, виражена тахікардія, літній вік, ниркова і печінкова недостатність (особливо хворі, які перебувають на гемодіалізі – високий ризик надмірного і непрогнозованого зниження артеріального тиску), вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені), непереносимість лактози.
Вагітність і період лактації
Застосування ніфедипіну у вагітних рекомендовано при неможливості застосування інших препаратів, що не мають обмежень.
Оскільки ніфедипін виділяється з грудним молоком, слід утриматися від призначення препарату в період лактації, або припинити грудне вигодовування під час лікуванняЛікарська взаємодія
Раціональним з точки зору посилення антигіпертензивної та антиангінальної дії є поєднання Кордафлекса з бета-адреноблокаторами, діуретиками, інгібіторами АПФ, нітратами. Всі вищеперелічені комбінації в більшості клінічних ситуацій безпечні та ефективні, оскільки призводять до сумації або потенціювання ефектів, однак в окремих випадках існує ризик вираженого зниження АТ і посил��ня симптомів серцевої недостатності.
Поєднання Кордафлекса з клонідином, метилдопой, октадін, празозином за показаннями можливо, однак може викликати сильну ортостатичну гіпотензію.
Посилення гіпотензивного ефекту спостерігається також при комбінованій терапії з циметидином, ранітидином і трициклічними антидепресантами.
Ніфедипін підвищує концентрацію дигоксину та теофіліну в плазмі крові, у зв'язку з чим слід контролювати клінічний ефект і/або вміст дигоксину та теофіліну в плазмі кр��ві.
