Дозировка
Таблетки следует принимать внутрь, запивая небольшим количеством жидкости утром до завтрака, во время или после него. Таблетки не следует разжевывать или растирать в порошок. Начало лечения хронической сердечной недостаточности препаратом Конкор Кор требует обязательного проведения специальной фазы титрования и регулярного врачебного контроля. Предварительные условия для лечения Конкором Кор - хроническая сердечная недостаточность без признаков обострения в предшествующие 6 недель; - практически неизменная базовая терапия в предшествующие 2 недели; - лечение оптимальными дозами ингибиторов АПФ (или других сосудорасширяющих средств в случае непереносимости ингибиторов АПФ), диуретиков и, факультативно, сердечных гликозидов. Лечение хронической сердечной недостаточности Конкором Кор начинается в соответствии со следующей схемой титрования. При этом может потребоваться индивидуальная адаптация в зависимости от того, насколько хорошо пациент переносит назначенную дозу, т. е. дозу можно увеличивать только в том случае, если предыдущая доза хорошо переносилась.
Передозировка
аритмия, желудочковая экстрасистолия, выраженная брадикардия, AV блокада, выраженное снижение АД, острая сердечная недостаточность, гипогликемия, акроцианоз, затруднение дыхания, бронхоспазм, головокружение, обморочные состояния, судороги
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
бисопролола гемифумарат (бисопролола фумарат (2:1)) 2.5 мг
Вспомогательные вещества: кальция гидрофосфат (безводный), крахмал кукурузный, кремния диоксид коллоидный, целлюлоза микрокристаллическая, кросповидон, магния стеарат.
Состав оболочки: гипромеллоза 2910/15, макрогол 400, диметикон 100, титана оксид (Е171).
Фармакологическое действие
гипотензивное, антиангинальное, антиаритмическое.Фармакокинетика
Селективный бета1-адреноблокатор, без собственной симпатомиметической активности, не обладает мембраностабилизирующим действием. Снижает активность ренина плазмы крови, уменьшает потребность миокарда в кислороде, уменьшает ЧСС (в покое и при нагрузке). Оказывает гипотензивное, антиаритмическое и антиангинальное действие. Блокируя в невысоких дозах бета1-адренорецепторы сердца, уменьшает стимулированное катехоламинами образование цАМФ из АТФ, снижает внутриклеточный ток ионов кальция, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие (угнетает проводимость и возбудимость, замедляет AV проводимость).
При увеличении дозы выше терапевтической оказывает бета2-адреноблокирующее действие.
ОПСС в начале применения препарата, в первые 24 ч, несколько увеличивается (в результате реципрокного возрастания активности альфа-адренорецепторов), которое через 1–3 сут возвращается к исходному, а при длительном назначении снижается.
Гипотензивный эффект связан с уменьшением минутного объема крови, симпатической стимуляции периферических сосудов, снижением активности ренин-ангиотензиновой системы (имеет большое значение для больных с исходной гиперсекрецией ренина), восстановлением чувствительности в ответ на снижение АД и влиянием на ЦНС. При артериальной гипертензии эффект наступает через 2–5 дней, стабильное действие — через 1–2 мес.
Антиангинальный эффект обусловлен уменьшением потребности миокарда в кислороде в результате урежения ЧСС, незначительного снижения сократимости, удлинением диастолы, улучшением перфузии миокарда. Антиаритмический эффект обусловлен устранением аритмогенных факторов (тахикардии, повышенной активности симпатической нервной системы, увеличенного содержания цАМФ, артериальной гипертензии), уменьшением скорости спонтанного возбуждения синусного и эктопического водителей ритма и замедлением AV проведения (преимущественно в антероградном и, в меньшей степени, в ретроградном направлениях через AV узел) и по дополнительным путям.
При применении в средних терапевтических дозах, в отличие от неселективных бета- адреноблокаторов, оказывает менее выраженное влияние на органы, содержащие бета2-адренорецепторы (поджелудочная железа, скелетные мышцы, гладкая мускулатура периферических артерий, бронхов и матки) и на углеводный обмен, не вызывает задержки ионов натрия (Na+) в организме; выраженность атерогенного действия не отличается от действия пропранолола.
Фармакокинетика
Всасывание. Бисопролол почти полностью (>90%) всасывается из ЖКТ. Его биодоступность вследствие незначительной метаболизации при «первом прохождении» через печень (на уровне примерно 10–15%) — около 85–90% после приема внутрь. Прием пищи не влияет на биодоступность. Бисопролол демонстрирует линейную кинетику, причем его концентрации в плазме крови пропорциональны введенной дозе в диапазоне доз от 5 до 20 мг. Cmax в плазме крови достигается через 2–3 ч.
Распределение. Бисопролол распределяется довольно широко. Объем распределения — 3,5 л/кг. Связывание с белками плазмы крови достигает примерно 35%; захват клетками крови не наблюдается.
Метаболизм. Метаболизируется по окислительному пути без последующей конъюгации. Все метаболиты обладают сильной полярностью и выводятся почками. Основные метаболиты, обнаруживаемые в плазме крови и моче, не проявляют фармакологической активности. Данные, полученные в результате экспериментов с микросомами печени человека in vitro, показывают, что бисопролол метаболизируется в первую очередь с помощью CYP3A4 (около 95%), a CYP2D6 играет лишь небольшую роль.
Выведение. Клиренс бисопролола определяется равновесием между выведением его через почки в виде неизмененного вещества (около 50%) и окислением в печени (около 50%) до метаболитов, которые затем также выводятся почками. Общий Cl — (15,6±3,2) л/ч, причем почечный Cl — (9,6±1,6) л/ч. T1/2 — 10–12 ч.
Побочные действия
Частота побочных реакций, приведенных ниже, определялась по следующим градациям: очень часто (?10%); часто (>1%, <10%), нечасто (>0.1%, <1%), редко (>0.01%, <0.1%); очень редко (?0.01%, включая отдельные сообщения).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень часто - снижение ЧСС (брадикардия, особенно у пациентов с хронической сердечной недостаточностью); часто - артериальная гипотензия (особенно у пациентов с хронической сердечной недостаточностью), проявление ангиоспазма (усиление нарушения периферического кровообращения, ощущение холода в конечностях (парестезии); иногда - нарушение AV-проводимости, ортостатическая артериальная гипотензия, декомпенсация сердечной недостаточности с развитием периферических отеков.
Со стороны ЦНС: иногда - головокружение, головная боль, астения, повышенная утомляемость, нарушения сна, депрессия; редко - галлюцинации, ночные кошмары, судороги. Обычно эти явления носят легкий характер и исчезают, как правило, в течение 1-2 недель после начала лечения.
Со стороны органа зрения: редко - нарушение зрения, уменьшение слезоотделения (следует учитывать при ношении контактных линз); очень редко - конъюнктивит.
Со стороны дыхательной системы: иногда - бронхоспазм у пациентов с бронхиальной астмой или обструктивными заболеваниями дыхательных путей; редко - аллергический ринит.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, рвота, диарея, запор, сухость слизистой оболочки полости рта;
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Не рекомендуется прерывать лечение резко и менять рекомендованную дозировку без предварительной консультации с врачом, т.к. это может привести к временному ухудшению деятельности сердца. Лечение не следует прерывать внезапно, особенно у пациентов с ИБС. Если прекращение лечения необходимо, то дозировку следует снижать постепенно.
Контроль за состоянием пациентов, принимающих Конкор® Кор, должен включать измерение ЧСС и АД (в начале лечения — ежедневно, затем 1 раз в 3–4 мес), проведение ЭКГ, определение глюкозы крови у больных сахарным диабетом (1 раз в 4–5 мес). У пожилых пациентов рекомендуется следить за функцией почек (1 раз в 4–5 мес).
Следует обучить больного методике подсчета ЧСС и проинструктировать о необходимости врачебной консультации при ЧСС <50 уд./мин.
Перед началом лечения рекомендуется проводить исследование функции внешнего дыхания у больных с отягощенным бронхолегочным анамнезом.
Примерно у 20% больных стенокардией бета-адреноблокаторы неэффективны. Основные причины — тяжелый коронарный атеросклероз с низким порогом ишемии (ЧСС <100 уд./мин) и повышенный конечный диастолический объем левого желудочка, нарушающий субэндокардиальный кровоток.
У «курильщиков» эффективность бета-адреноблокаторов ниже.
Больные, пользующиеся контактными линзами, должны учитывать, что на фоне лечения возможно уменьшение продукции слезной жидкости.
При использовании у больных с феохромоцитомой имеется риск развития парадоксальной артериальной гипертензии (если предварительно не достигнута эффективная альфа- адреноблокада).
При тиреотоксикозе Конкор® Кор может замаскировать определенные клинические признаки тиреотоксикоза (например тахикардию). Резкая отмена препарата у больных с тиреотоксикозом противопоказана, поскольку способна усилить симптоматику.
При сахарном диабете может маскировать тахикардию, вызванную гипогликемией. В отличие от неселективных бета-адреноблокаторов практически не усиливает вызванную инсулином гипогликемию и не задерживает восстановление концентрации глюкозы в крови до нормального уровня.
При одновременном приеме клонидина его прием может быть прекращен только через несколько дней после отмены Конкора® Кор.
Возможно усиление выраженности реакции повышенной чувствительности и отсутствие эффекта от обычных доз эпинефрина на фоне отягощенного аллергологического анамнеза.
В случае необходимости проведения планового хирургического лечения препарат следует отменить за 48 ч до проведения общей анестезии. Если больной принял препарат перед операцией, ему следует подобрать ЛС для общей анестезии с минимально отрицательным инотропным действием.
Реципрокную активацию блуждающего нерва можно устранить в/в введением атропина (1–2 мг).
ЛС, снижающие запасы катехоламинов (в т.ч. резерпин), могут усилить действие бета-адреноблокаторов, поэтому больные, принимающие такие сочетания ЛС, должны находиться под постоянным наблюдением врача на предмет выявления выраженного снижения АД или брадикардии.
Показания
хроническая сердечная недостаточность
Противопоказания
— острая сердечная недостаточность;
— хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации;
— шок, вызванный нарушением сердечных функций (кардиогенный шок);
— коллапс;
— AV-блокада II и III степени, без электрокардиостимулятора;
— СССУ;
— синоатриальная блокада;
— выраженная брадикардия (ЧСС <50 уд./мин.);
— стенокардия Принцметала;
— выраженное снижение АД (систолическое АД <90 мм рт.
ст.);
— тяжелые формы бронхиальной астмы и ХОБЛ в анамнезе;
— поздние стадии нарушения периферического кровообращения, болезнь Рейно;
— феохромоцитома (без одновременного использования альфа-адреноблокаторов);
— метаболический ацидоз;
— одновременный прием ингибиторов МАО (за исключением
ингибиторов МАО типа В);
— детский и подростковый возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к бисопрололу или любому из компонентов и к другим бета-адреноблокаторам.
Лекарственное взаимодействие
На эффективность и переносимость ЛС может повлиять одновременный прием других лекарств. Такое взаимодействие может происходить также в тех случаях, когда 2 ЛС приняты через короткий промежуток времени. Врача необходимо проинформировать о том, что вы принимаете другие ЛС, даже если вы принимаете их без предписания.
Аллергены, используемые для иммунотерапии, или экстракты аллергенов для кожных проб повышают риск возникновения тяжелых системных аллергических реакций или анафилаксии у больных, получающих бисопролол.
Йодосодержащие рентгеноконтрастные диагностические средства для в/в введения повышают риск развития анафилактических реакций.
Фенитоин при в/в введении, ЛС для ингаляционной общей анестезии (производные углеводородов) повышают выраженность кардиодепрессивного действия и вероятность снижения АД.
Эффективность инсулина и пероральных гипогликемических ЛС может меняться при лечении бисопрололом (маскирует симптомы развивающейся гипогликемии: тахикардию, повышение АД)
(6214)
Дозування
Таблетки слід приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю рідини вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати в порошок. Початок лікування хронічної серцевої недостатності препаратом Конкор Кор вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередні умови для лікування Конкором Кор - хронічна серцева недостатність без ознак загострення в попередні 6 тижнів; - практично незмінна базовая терапія в попередні 2 тижні; - лікування оптимальними дозами інгібіторів АПФ (або інших судинорозширювальних засобів у разі непереносимості інгібіторів АПФ), діуретиків і, факультативно, серцевих глікозидів. Лікування хронічної серцевої недостатності Конкором Кор починається у відповідності з наступною схемою титрування. При цьому може знадобитися індивідуальна адаптація в залежності від того, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто дозу можна збільшувати тільки в тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася.Передозування
аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
бісопрололу гемифумарат (бісопрололу фумарат (2:1)) 2.5 мг
Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат (безводний), крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза микрокрист��ллическая, кросповідон, магнію стеарат.
Склад оболонки: гіпромелоза 2910/15, макрогол 400, диметикон 100, оксид титану (Е171).Фармакологічна дія
гіпотензивну, антиангінальну, антиаритмічну.Фармакокінетика
Селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС (у стані спокою і при навантаженні). Надає гіпотензивну, антиаритмічну і антиангин��льное дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимулированное катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, чинить негативний хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію (пригнічує провідність і збудливість, уповільнює AV провідність).
При збільшенні дози вище терапевтичної надає бета2-адреноблокуючу дію.
ОПСС на початку застосування препарату у перші 24 год, дещо збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому призначенні знижується.
Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має велике значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску і впливом на ЦНС. При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія — через 1-2 міс.
Антиангинальный ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні в результаті урежения ЧСС, незначного зниження скоротливості, подовженням діастоли, поліпшенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеній активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного порушення синусового і ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV проведення (переважно в антероградно�� і, в меншій мірі в ретроградним напрямках через AV вузол) і по додаткових шляхах.
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета - адреноблокаторів, виявляє менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки), і на вуглеводний обмін, не викликає затримки іонів натрію (Na+) в організмі; вираженість атерогенного дії не відрізняється від дії пропранололу.Фармакокинети��а
Всмоктування. Бісопролол майже повністю (>90%) всмоктується з ШКТ. Його біодоступність внаслідок незначної метаболізації при «першому проходженні» через печінку (на рівні приблизно 10-15%) — близько 85-90% після прийому всередину. Прийом їжі не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі крові пропорційні введеній дозі в діапазоні доз від 5 до 20 мг. Cmax в плазмі крові досягається через 2-3 ч.
Розподіл. Бісопролол розподіляється досить широко. Об'єм розподілу — 3,5 л/кг, Зв'язування з білками плазми крові досягає приблизно 35%; захоплення клітинами крові не спостерігається.
Метаболізм. Метаболізується за окислювальному шляху без подальшої кон'югації. Всі метаболіти мають сильну полярністю і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються в плазмі крові і сечі, не проявляє фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з микросомами печінки людини in vitro показують, що бісопролол метаболізується в першу чергу за допомогою CYP3A4 (близько 95%), a CYP2D6 грає лише небольшую роль.
Виведення. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням його через нирки у вигляді незміненої речовини (близько 50%) і окисленням в печінці (близько 50%) до метаболітів, які потім виводяться нирками. Загальний Cl — (15,6±3,2) л/год, причому нирковий Cl — (9,6±1,6) л/год, T1/2 — 10-12 год.Побічні дії
Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася за такими градаціям: дуже часто (?10%); часто (>1%, <10%), нечасто (>0.1%, <1%), рідко (>0.01%, <0.1%); дуже рідко (?0.01%, включаючи окремі повідомлення).
З боку сердісно-судинної системи: дуже часто - зниження ЧСС (брадикардія, особливо у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю); часто - артеріальна гіпотензія (особливо у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю), прояви ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); іноді - порушення AV-провідності, ортостатична артеріальна гіпотензія, декомпенсація серцевої недостатності з розвитком периферичних набряків.
З боку ЦНС: іноді - головокруж��ня, головний біль, астенія, підвищена стомлюваність, порушення сну, депресія; рідко - галюцинації, нічні кошмари, судоми. Зазвичай ці явища носять легкий характер і зникають, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.
З боку органу зору: рідко - порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко - кон'юнктивіт.
З боку дихальної системи: іноді - бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів; ре��ко - алергічний риніт.
З боку травної системи: часто - нудота, блювання, діарея, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота;Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Не рекомендується переривати лікування різко змінювати рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідне, то дозу слід знижувати поступово.
Контроль за станом пацієнтів, які приймають Конкор® Кор, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування — щодня, потім 1 раз на 3-4 міс), проведення ЕКГ, визначення глюкози крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 місяців). У літніх пацієнтів рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців).
Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС і проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС <50 уд./хв.
Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у бол��вих з обтяженим бронхолегеневої анамнезом.
Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини — важкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС <100 уд./мін) і підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субэндокардиальный кровотік.
У «курців» ефективність бета-адреноблокаторів нижче.
Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на тлі лікування можливе зменшення продукції слізної рідини.
При використ��вання у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнута ефективна альфа - адреноблокада).
При тиреотоксикозі Конкор® Кор може замаскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату у хворих з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, викликану гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблока��орів практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня.
При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинений лише через декілька днів після відміни Конкора® Кор.
Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості і відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу.
У разі необхідності проведення планового хірургічного лікування препарат сл��дме відмінити за 48 год до проведення загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, йому слід підібрати ЛЗ для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією.
Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути в/в введенням атропіну (1-2 мг).
ЛЗ, що знижують запаси катехоламінів (у т. ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання ЛЗ, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення вираженого зниження АТ ілі брадикардії.Свідчення
хронічна серцева недостатністьПротипоказання
— гостра серцева недостатність;
— хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації;
— шок, викликаний порушенням серцевих функцій (кардіогенний шок);
— колапс;
— AV-блокада II і III ступеня, без електрокардіостимулятора;
— СССУ;
— синоатріальна блокада;
— виражена брадикардія (ЧСС <50 уд./хв.);
— стенокардія Принцметала;
— виражене зниження АТ (систолічний АТ <90 мм рт.
ст.);
— тяжкі форми бронхіальної астми і ХОЗЛ в анамнезі;
— пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба Рейно;
— феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів);
— метаболічний ацидоз;
— одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком
інгібіторів МАО типу В);
— дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до бисопрололу або будь-якого з к��мпонентов і до інших бета-адреноблокаторами.Лікарська взаємодія
На ефективність і переносимість ЛЗ може вплинути одночасний прийом інших ліків. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли 2 ЛЗ прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про те, що ви приймаєте інші ЛЗ, навіть якщо ви приймаєте їх без припису.
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних аллергич��ських реакцій або анафілаксії у хворих, які отримували бісопролол.
Йодовмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, ЛЗ для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії і ймовірність зниження артеріального тиску.
Ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних ЛЗ може змінюватися при лікуванні бісопрололом (маскує симптоми розвивається гіпоглікемії: тахикардию, підвищення АТ)