Дозировка
Внутрь, один раз в сутки, предпочтительно в утренние часы до завтрака, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости. Доза препарата подбирается индивидуально для каждого пациента, в зависимости от состояния пациента и индивидуальной реакции на лечение. Дозы приводятся для соотношения периндоприл/иидапамид. Рекомендуемая начальная доза— но I табл, препарата Ко-Парнавел (2 мг/0,625 мг) 1 раз в сутки. Если через 1 мес. приема препарата не удастся добиться адекватного контроля артериального давления, дозу препарата следует увеличить до 1 табл, препарата Ко-Парнавел (4 мг/1,25 мг) 1 раз в сутки. Пациенты пожилого возраста Рекомендуемая начальная доза составляет по 1 таблетке препарата по 2 мг/0,625 мг 1 раз в сутки. При отсутствии желаемого антигипертензивного эффекта после исследования функции почек можно перейти к применению дозы но 1 таблетке в дозировке 4 мг/1,25 мг. Пациенты с нарушениями функции почек При тяжелых нарушениях функции почек (клиренс креатинина менее 30 мл/мин) применение препарата противопоказано (см. раздел «Противопоказания»). Пациентам с умеренно выраженной почечной недостаточностью (клиренс креатинина 30-60 мл/мин) рекомендуется начинать терапию с необходимых доз препаратов (в мопотерапии), входящих в состав препарата Ко-Парнавел. Для пациентов с нарушением функции почек (клиренс креатинина равен 60 мл/мин. и более) коррекция дозы не требуется. Следует проводить регулярный контроль содержания калия и концентрации креатинина в сыворотке крови.
Передозировка
Симптомы: выраженное снижение артериального давления, тошнота, рвота, мышечные судороги, головокружение, сонливость, спутанность сознания, олигурия вплоть до анурии (вследствие снижения объема циркулирующей крови); возможны нарушения водно-электролитного баланса (низкое содержание натрия и калия в плазме крови). Лечение: промывание желудка и/или назначение активированного угля, восстановление водно-электролитного баланса в условиях стационара. При выраженном снижении артериального давления необходимо перевести пациента в положение «лежа» на спине с приподнятыми ногами; далее следует провести мероприятия, направленные на увеличение объема циркулирующей крови (введение 0,9% раствора натрия хлорида внутривенно). Псриндоприлат, активный метаболит периндоприла, может быть выведен из организма с помощью диализа.
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, круглые, плоскоцилиндрические, с фаской и риской.
Состав
1 таб.
индапамид 0.625 мг
периндоприла эрбумин 2 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат (сахар молочный) - 67.875 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 19 мг, крахмал кукурузный - 7 мг, повидон К25 - 2.5 мг, магния стеарат - 1 мг.
Фармакологическое действие
Ко-Парнавел - комбинированный препарат, содержащий ингибитор и тиазидоподобный диуретик — иидапамид. Синергичное депо I вис периндипртпз-п ипдапамида определяет фармакологические свойства препарата.
Периндоприл - ЛИФ ингибитор, механизм действия которого связан с угнетением активности ЛИФ, приводящего к уменьшению образования ангиотензина И, обладающего сосудосуживающим действием, а также разрушающего брадикинин, обладающего сосудорасширяющим действием, до неактивного гептапептида.
В результате периндоприл снижает секрецию альдостерона, повышает активность ренина в плазме крови по принципу обратной связи; при длительном применении уменьшает общее периферическое сосудистое сопротивление (01 ICC), что обусловлено, в основном, действием на сосуды в мышцах и ночках. Эти эффекты не сопровождаются задержкой солей и жидкости или развитием рефлекторной тахикардии.
Периндоприл оказывает терапевтическое действие благодаря активному метаболиту -периндоприлату. Другие метаболиты фармакологически неактивны.
Периндоприл нормализует работу сердца, способствуя расширению вен (снижение преднагрузки) за счет изменения метаболизма простагландинов и уменьшения ОПСС (снижение постнагрузки).
При хронической сердечной недостаточности (ХСП) периндоприл снижает давление наполнения в левом и правом желудочках сердца, снижает ОПСС, повышает сердечный выброс и увеличивает сердечный индекс, повышает периферический кровоток в мышцах. Иидапамид относится к группе сульфонамидов и по фармакологическим свойствам близок к тиазидным диуретикам. Иидапамид ингибирует рсабсорбнию натрия в кортикальном сегменте почечных канальцев, повышая выделение почками натрия, хлора и, в меньшей степени, калия и магния, усиливая диурез и снижая артериальное давление.
Аптигипертетшиое действие
Препарат Ко-Парнавсл оказывает дозозависимос антигипертензивное действие, как на диастолическое, так и на систолическое ЛД в положении «стоя» и «лежа». Лптигипертензивное действие сохраняется в течение 24 часов. Терапевтический эффект наступает менее чем через 1 месяц после начала лечения и нс сопровождается тахикардией. Прекращение лечения нс вызывает синдрома «отмены». Отмечено синергичное действие периидоприла и ипдапамида по сравнению е монотерапией этими препаратами. Периндоприл эффективен при терапии артериальной гипертензии любой степени тяжести.
Аитигипсртензивнос действие достигается максимум через 4|-6 часов после однократного приема и продолжается в течение 24 часов. Через 24 часа после приема периндоирила наблюдается выраженное (порядка 80%) остаточное ингибирование АПФ. Периндоприл проявляет аитигипертензивное действие как у пациентов с низкой, так и нормальной активностью ренина в плазме крови.
Периндоприл оказывает сосудорасширяющее действие, способствует восстановлению эластичности крупных сосудов и структуры сосудистой стенки мелких артерий. А также уменьшает гипертрофию левого желудочка.Сопутствующее применение гиазидных диуретиков усиливает антигииертензивный эффект.
Индапамид в монотерапии оказывает аитигипертензивное действие в течение 24 часов в дозах, оказывающих минимальное диуретическое действие. Индапамид улучшает эластичность крупных артерий, снижает ОПСС. уменьшает гипертрофию левого желудочка. Повышение дозы индапамида не влечет за собой увеличение антигипертензивного эффекта, но увеличивает риск развития нежелательных явлений. Индапамид не влияет на метаболизм липидов (общий холестерин, холестерин липопротеины высокой (ЛПВП) и холестерин липопротеины низкой плотности (ЛИНИ), триглицериды) и углеводный обмен.
Фармакокинетика
Комбинированное применение периндоприла и индапамида не изменяет их фармакокинетические характеристики по сравнению с раздельным приемом этих препаратов.
Периндоприл после приема внутрь быстро всасывается в желудочно-кишечном тракте (ЖКТ) и достигает максимальной концентрации в плазме крови (Стах) в течение 1 часа. Периндоприл не обладает фармакокинетической активностью. Приблизительно 27% от общего количества принятого внутрь периндоприла попадает в кровоток в виде активного метаболита периндоприлата. Помимо периндоприлата образуются еще 5 метаболитов, не обладающих фармакологической активностью. Стах периндоприлата достигается через 3-4 часа.
Прием Периндоприла во время приема пищи сопровождается уменьшением превращения периндоирила в периндонрилат, соответственно снижается его биодоступность. Поэтому периндоприл следует принимать 1 раз в сутки, перед приемом пищи.
Существует линейная зависимость концентрации периндоприла в плазме крови от его дозы. Объем распределения свободного периндоприлата составляет 0.2 л/кг. Связь с оелками плазмы кропи незначительная, связь периндоприлчта, главным образом с АПФ. менее 20% и зависит от его концентрации.
Периндоприл выводится почками. «Эффективный» период полувыведения (T1/2) свободной фракции составляет около17 часов, поэтому равновесное состояние
дос тигается в течение 4 суток.
Выведение периндоприла замедляется в пожилом возрасте и у пациентов с сердечной и почечной недостаточностью.
Диализный клиренс периндоприла составляет 70 мл/мин.
У пациентов с циррозом печени «печеночный» клиренс периндоприла уменьшается в 2 раза, при этом общее количество образующегося периндоприлата не уменьшается и коррекция режима дозирования не требуется.
Индапомкд быстро и полностью абсорбируется из ЖКТ. С max инданамида достигается в плазме крови через 1 час. Связь с белками плазмы крови 79%. Т1/2 составляет 14-24 ч (в среднем 18 ч). Повторный прием иидапамида ие приводит к его кумуляции в организме. Выводится в основном почками (70%) и через кишечник (22%) в форме неактивных метаболитов.
Фармакокинетика иидапамида не изменяется у пациентов с почечной недостаточностью.
Побочные действия
Частота побочных реакций определялась в соответствии с рекомендациями Всемирной организации здравоохранения: очень часто (>1/10); часто (>1/100. <1/10); нечасто (> 1 /1000? <1/100); редко (>1/10000, <1/1000); очень редко (<1/10000), включая отдельные сообщения; нсуточненной частоты (частота не может быть подсчитана но доступным данным).
Со стороны кровеносной и лимфатической системы
Очень редко: тромбоцитопения, лейкопения/нейтропения, агранулоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия.
В определенных клинических ситуациях (пациенты после трансплантации почки, пациенты, находящиеся на гемодиализе) ингибиторы АПФ могут вызывать анемию (см. раздел «Особые указания»).
Со стороны центральной нервной системы
Часто: парестезии, головная боль, головокружение, вертиго.
Нечасто: нарушение сна, лабильность настроения.
Очень редко: спутанность сознания.
Неуточненной частоты: обморок.
Со стороны органа зрения Часто: нарушения зрения.
Со стороны органа слуха Часто: шум в ушах.
Со стороны сердечно-сосудистой системы
Нечасто: выраженное снижение АД. в том числе, ортостатическая гипотензия.
Очень редко: нарушения ритма сердца, в том числе, брадикардия, желудочковая тахикардия, мерцательная аритмия, а также стенокардия и инфаркт миокарда, возможно
вследствие избыточного снижения АД у пациентов грппы высокого риска ( «Особые указания»).
Неуточненной частоты: аритмии типа «пируэт» (возможно, с летальным исходом( см. раздел «Особые указания», «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения
Часто: на фоне применения ингибиторов AI1Ф может возникать сухой кашель, длительно сохраняющийся во время приема препаратов этой группы и исчезающий после их отмены. Одышка.
Нечасто: бронхоспазм.
Очень редко: эозинофильная пневмония, ринит.
Со стороны пищеварительной системы
Часто: сухость слизистой оболочки полости рта, тошнота, рвота, боль в животе, боль в опигастрии, нарушение вкусового восприятия, снижение аппетита, диспепсия, запор, диарея.
Очень редко: панкреатит, ангионевро тический отек кишечника, холестатичсская желтуха. Пеуточненной частоты:\0009печеночная энцефалопатия у пациентов с печеночнойнедостаточностью (см. разделы «Противопоказания» и «Особые указания»).
Со стороны кожных покровов и подкожно-жировой клетчатки Часто: кожная сыпь, зуд, макулопаиулезная сыпь.
Нечасто: ангионевротический отек лица, губ, слизистой оболочки языка, голосовых складок и/или гортани; крапивница (см. раздел «Особые указания»); реакции повышенной чувствительности у пациентов, предрасположенных к астматическим и аллергическим реакциям; геморрагический васкулит.
У пациентов с острой формой системной красной волчанки возможно обострение течения заболевания.
Очень редко: мультиформная эритема, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона.
Отмечены случаи реакции фоточувствнтельности (см. раздел «Особые указания»).
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани
Часто: спазмы мышц.
Со стороны, мочевыделнтелыюй системы
Нечасто: почечная недостаточность.
Очень редко: острая почечная недостаточность.
Со стороны репродуктивной системы / не часто: импотенция.
Общие расстройства и симптомы
Нечасто: повышенное потоотделение.
Лабораторные показатели
Редко: гиперкальциемия.
Неуточненной частоты:
- Увеличение интервала QT на ЭКГ (ер. раздел «Особые указания», «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
Повышение концентрации мочевой кислоты и глюкозы в крови во время приема препарата.
повышение активности «печеночных» трансаминаз.
Незначительное повышение концентрации креатинина в моче и в плазме крови, проходящее после отмены терапии, чаще у пациентов со стенозом почечной артерии, при лечении артериальной гипертензии диуретиками н в случае почечной недостаточности.
Гипокалиемия, особенно значимая для пациентов, относящихся к группе риска (см. раздел «Особые указания»),
Гиперкалиемия, чаще преходящая.
Гипонатриемия и гиповолемия, приводящие к дегидратации и ортостатической гипотензии.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Препараты лития
Одновременное применение мериндоприла и индапамида с препаратами лития нс рекомендуется (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»). Нарушение функции почек
Терапия препаратом Ко-Парнавел противопоказана пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 30 мл/мин). У некоторых пациентов с артериальной гипертензией без предшествующего нарушения функции почек на фоне терапии препаратом Ко-Парнавел могут появиться признаки острой почечной недостаточности. В этом случае лечение препаратом следует прекратить. В дальнейшем можно возобновить комбинированную терапию, применяя низкие дозы препарата Ко-Парнавел, либо применять препараты периндоприл и индаиамид в монотсрапии. Таким пациентам необходим регулярный контроль содержания калия и креатинина в сыворотке крови через каждые 2 недели после начала терапии и каждые последующие 2 месяца терапии препаратом Ко-Парнавел.
Острая почечная недостаточность чаще развивается у пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью или исходным нарушением функции почек, в т.ч. при двустороннем стенозе почечных артерий или стенозе артерии единственной функционирующей почки. Прием препарата не рекомендован пациентам с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки.
Артериальная гипотензия и нарушения водно-электролитного баланса Гипонатриемия связана с риском внезапного развития артериальной гипотензии (особенно у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки). Поэтому при динамическом наблюдении за пациентами следует обращать внимание на возможные симптомы обезвоживания и снижение содержания электролитов в плазме крови, например, после продолжительной диареи или рвоты. Таким пациентам необходим регулярный контроль электролитов в плазме крови. При выраженном снижении артериального давления может потребоваться внутривенное введение 0.9% раствора натрия хлорида.
Преходяшая артериальная гипотензия не является противопоказанием для дальнейшего продолжения терапии.
Одновременное применение перипдоприла и индаиамида не предотвращает развитие гипокалиемии, особенно у пациентов сахарным диабетом или почечной
недостаточностью. Как и в случае применения других гипотензивных средств в комбинации с диуретиком, необходим регулярный контроль содержания калия в плазме крови.
Вспомогательные вещества
Следует учитывать, что в состав вспомогательных веществ препарата входит лактозы моногидрат, поэтому препарат противопоказан пациентам с наследственной непереносимостью лактозы, дефицитом лактазы, глюкозо-галактозной мальабсорбцией. Периндоприл
Нейтропення/агранулоцитоз
У пациентов, принимающих ингибиторы АИФ, возможны случаи развития нейтронснии/агранулоцитоза, тромбоцитопении и анемии. У пациентов с нормальной функцией почек, в отсутствие других осложнений, нейтропения развивается редко и проходит самостоятельно после отмены ингибиторов АПФ.
Периндоприл необходимо с большой осторожностью применять у пациентов с заболеваниями соединительной ткани и одновременно получающих иммуносунрессивную терапию, аллонуринол или нрокаинамид, особенно при существующих нарушениях функции ночек. У таких пациентов могут развиваться тяжелые инфекции, не поддающиеся интенсивной антибиотикотерапии. В случае назначения перипдоприла рекомендуется периодически контролировать количество лейкоцитов в крови. Пациент должен быть предупрежден о том, что в случае появления каких-либо признаков инфекционного заболевания (боль в горле, повышение температуры) необходимо немедленно обратиться к врачу.
Повышенная чувствнтельность/ангионевротическин отек (отек Квинке)
При приеме ингибиторов АПФ. в т.ч. перипдоприла, в редких случаях может наблюдаться развитие ангионевротического отека лица, губ, языка, язычка верхнего неба и/или гортани. При появлении этих симптомов прием препарата должен быть немедленно прекращен, пациент должен наблюдаться до тех пор, пока признаки отека не исчезнут полностью.
Влияние на способность управлять автотранспортом и другими сложными механизмами
Необходимо соблюдать осторожность при управлении автотранспортом и работе с техническими устройствами, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций.
(Более подробно см. инструкцию)
Показания
Эссенциальная гипертензия (пациентам, которым показана комбинированная терапия).
Противопоказания
Периндоприл
Повышенная чувствительность к периндоприлу и другим ингиби торам АПФ. Одновременное применение с алискиреиом и алискиренсодержащими препаратами у пациентов с сахарным диабетом или нарушениями функции почек (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) менее 60 мл/мми/1,73 м2).
Ангионевротический отек (отек Квинке) в анамнезе, связанный с приемом ингибитора АПФ.
Наследственный/идиопатичсский ангионевротический отек.
Беременность.
Период грудного вскармливания.
Возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
Повышенная чувствительность к индапамиду, другим производным сульфониламида
тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина (К К) менее 3 0 мл/мин, тяжелые
нарушения функции печени или печеночная энцефалопатия, гипокалиемия, беременность, период грудного вскармливания, возраст до 18 лет (недостаточно данных по безопасности и эффективности). Одновременное применение с лекарственными средствами, способными вызвать аритмию типа «пируэт» (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
Ко-Парпавел
Повышенная чувствительность к вспомогательным веществам, входящим в состав препарата.
Одновременный прием с калийсберегающими диуретиками, препаратами калия и лития, и у пациентов с повышенным содержанием калия в плазме крови;
непереносимость лактозы, дефицит лактазы, синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции.
Одновременный приём препаратов, удлиняющих интервал QT (см. раздел «Взаимодействие е другими лекарственными средствами»).
Двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной функционирующей почки.
- Из-за отсутствия достаточного клинического опыта препарат Ко-I Тарнавсл не следует применять у пациентов, находящихся на гемодиализе, а также у пациентов е не леченной сердечной недостаточностью в стадии декомпенсации.
Возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
С осторожностью
Реноваскулярная гипертензия; ХСН (IV функциональный класс по классификации NYNA); снижение объема циркулирующей крови (ОЦК) (вследствие диеты с ограничением поваренной соли и/или предшествующей терапии диуретиками, рвоты, диареи), ишемическая болезнь сердца, цереброваскулярные заболевания (в том числе недостаточность мозгового кровообращения); стеноз аортального клапана, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия (ГОКМП); почечная недостаточность (КК 30-60 мл/мин.); гемодиализ с использованием высокопроточных полиакрилнитриловых мембран (например, AN69k); перед процедурой афереза липопротеинов низкой плотности (ЛПНП); одновременное проведение десенсибилизирующей терапии: состояние после трансплантации ночки; системные заболевания соединительной ткани (в том числе системная красная волчанка(CКВ), склеродермия), терапия иммунодепрессантами (риск развития нейтропонии,агранулоцитоза), угнетение костномозгового\0009кроветворения, хирургическое вмешатсльство/общая анестезия; сахарный диабет; гиперурикемия (особенно при подагре или уратном нефролитиазе); лабильность АД, пожилой возраст, применение у пациентов негроидной расы.
Применение во время беременности и в период грудного вскармливания
Беременность
Применение препарата Ко-Парнавел противопоказано при беременности. При планировании беременности или при ее диагностировании на фоне приема препарата следует немедленно прекратить прием препарата и назначить другую гипотензивную терапию. Соответствующих контролируемых исследований ингибиторов АПФ у беременных не проводилось. Пс следует применять препарат в I триместре беременности. Ко-Парнавел противопоказан во II и III триместрах беременности. Имеющиеся ограниченные данные о воздействии препарата в I триместре беременности свидетельствуют о том, что препарат не приводил к порокам развития, связанным с фетотоксичностыо. Известно, что длительное воздействие ингибиторов АПФ на плод во II и III триместрах беременности может приводить к нарушению его развития (снижению функции почек, олигогидрамниону, замедлению оссификации костей черепа) и развитию осложнений у новорожденного (таких как, почечная недостаточность, артериальная гипотензия, гиперкалиемия). Длительное применение гиазидных диуретиков в III триместре беременности может вызывать гиповолемию у матери и снижение маточно-плацентарного кровотока, что приводит к фетоплацентарной ишемии и задержке развития плода. В редких случаях на фоне приема диуретиков незадолго до родов у новорожденных развивается гипогликемия и тромбоцитопеиия.
Если пациентка получала Ко-Парнавел во время II или III триместров беременности, рекомендуется провести ультразвуковое исследование плода для оценки состояния костей черепа и функции почек. У новорожденных, матери которых получали терапию ингибиторами АПФ, может развиться артериальная гипотензия, в связи с чем. новорожденные должны находиться под тщательным медицинским наблюдением.
Период грудного вскармливания
Применение препарата Ко-Парнавел противопоказано в период грудного вскармливания. Неизвсстно выделяется ли периндоприл в грудное молоко.
Поскольку применение периндоприла и индапамида в период лактации может вызвать тяжелые осложнения у грудного ребенка, необходимо оценить значимость терапии для матери и принять решение о прекращении грудного вскармливания или о прекращении приема этих препарата.
Лекарственное взаимодействие
Нежелательное сочетание лекарственных средств
Препараты лития\0009
при одновременном применении препаратов лития и ингибиторов АПФ может возникать обратимое повышение концентрации лития в плазме крови и связанные с этим токсические эффекты. Дополнительное назначение тиазидных диуретиков может способствовать дальнейшему повышению содержания лития и увеличивать риск проявлений токсичности. Одновременное применение комбинации периндоприла и индапамида с препаратами лития не рекомендуется. В случае проведения такой терапии необходим регулярный контроль концентрации лития в плазме крови (см. раздел «Особые указания»).
Сочетание препаратов, требующее особого внимания
Баклофен:возможно усиление антигипертензивного действия. Следует контролировать АД и функцию почек, при необходимости, требуется коррекция дозы гипотензивных средств.
Нестероидпые противовоспалительные препараты (НПВП), включая высокие дозы ацетилсалициловой кислоты (более 3 г/сутки): одновременное назначение ингибиторов АПФ и НГ1ВП (ацетилсалициловая кислота в дозе оказывающей противовоспалительное действие, ингибиторы циклооксигеназы-2\0009(ЦОГ-2) и
неселективные НПВП) может привести к снижению антигипертензивного эффекта. Одновременное применение ингибиторов АПФ и НПВП может приводить к ухудшению функции почек, включая развитие острой почечной недостаточности и увеличению содержания калия в сыворотке крови, особенно у пациентов со сниженной функцией почек. Следует соблюдать осторожность при назначении данной комбинации, особенно у пожилых пациентов. Пациентам необходимо компенсировать потерю жидкости и регулярно контролировать функцию почек, как в начале лечения, так и в процессе лечения.
Сочетание средств, требующее внимания
Трициклические\0009антидепрессанты,\0009антипсихотические средства
(нейролептики): препараты этих классов усиливают антигипертензнвный эффект и увеличивают риск ортостатической гипотензии (аддитивный эффект).
Глюкокортикостероиды, тетракозактид:снижение антигипертензивного
эффекта (задержка жидкости и ионов натрия в результате действия глюкокортикостероидов).
Периндоприл
Одновременное применение противопоказано
Алискирен: у пациентов с сахарным диабетом или нарушениями функции почек (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м2) возрастает риск гипсркалисмии, ухудшения функции почек и повышения частоты сердечно-сосудистой заболеваемости и смертности.
Одновременное применение не рекомендуется
Алискирен: у пациентов, не имеющих сахарного диабета или нарушения функции почек, возможно повышение риска гипсркалисмии, ухудшения функции почек, повышения частоты сердечно-сосудистой заболеваемости и смертности.
Нежелательное сочетание лекарственных средств
Калийсберегатщие диуретики (амилорид, спиронолактон, энлеренон, триамтерен) и препираты калил: ингибиторы АИФ уменьшают потерю калия почками, вызванную диуретиком. Одновременный приём калнйсбсрсгающих диуретиков (например, спиронолактон, эплеренон, триамтерен, амилорид), препаратов калия и калийсодержащих заменителей пищевой соли может приводить к существенному повышению содержания калия в сыворотке крови вплоть до летального исхода. Если необходимо совместное применение ингибитора АИФ п указанных выше препаратов (в случае подтвержденной гипокалисмии). следует соблюдать осторожность и проводить регулярный контроль содержания калия в плазме крови и параметров ЭКГ.
Лекарственные средства, вызывающие гнперка.темню некоторые лекарственные препараты или препараты других фармакологических классов могут повышать риск развития гиперкалиемии: алискирен и алискирснсодержащие препараты, соли калия, калийсберегающис диуретики, ингибиторы АИФ. АРАП (антагонисты рецепторов к ангиотензину II), ПГ1ВП, гепарин, иммунодепрессанты, такие как циклоспорин или такролимус, триметоприм. Сочетание этих лекарственных препаратов повышает риск гиперкалиемии.
Сочетание средств, требующее особого внимания
Гипогликемические средства длл приёма внутрь (производные сульфонилмочевины) и инсулин: указанные ниже эффекты были описаны для каптоприла и эналаприла. Ингибиторы АИФ могут усиливать гипогликемический эффект инсулина и производных сульфонилмочевины у пациентов сахарным диабетом. Развитие гипогликемии наблюдается очень редко (за счет увеличения толерантности к глюкозе и снижения потребности в инсулине)
Двойная блокада РЛЛС: имеются сообщения, что у пациентов с установленным
атеросклеротическим заболеванием, сердечной недостаточностью или сахарным диабетом
с поражением органов-мишеней, одновременная терапия ингибитором АПФ и АРА 2
связана с более высокой частотой развития артериальной гипотензии, обморока,
гинеркалиемии и ухудшения функции почек (включая ос трую почечную недостаточность)по сравнению с применением только одного препарата, влияющего на РААС. Двойная
блокада (например, при сочетании ингибитора АИФ с АРАП) должна быть ограничена отдельными случаями с тщательным контролем функции почек, содержания калия и АД.
Эстрамустин: одновременное применение может привести к повышению риска побочных эффектов, таких как ангионевротический отек.
Глиптины (линаглиптин, саксаглиптин,ситаглиптин, витаглиптин):
одновременное применение с ингибиторами АПФ может повышать риск развития ангионевротического отека вследствие подавления активности дипептидилпептидазы IV (ДПП-IV) глиптином.
Сочетание средств, требующее внимания
Аллопуринол, цитостатические имммуносупрессивные средства,
глюкокортикостероиды (при системном применении) и прокаинамид: одновременное применение с ингибиторами АПФ может сопровождаться повышенным риском лейкопении.
Средства для общей анестезии: одновременное применение ингибиторов АИФ и средств для общей анестезии может приводить к усилению антигииертензивного эффекта.
Диуретики (тиазидные и «петлевые»): применение диуретиков в высоких дозах может приводить к гиповолемии, а добавление к терапии перипдоприла - к артериальной гипотензии.
Препараты золота:\0009при назначении ингибиторов АИФ. в том числе,
периндоприла пациентам, получающим инфузионно препараты золота (натрия ауротиомалат), были отмечены нитратоподобиые реакции (гиперемия кожи лица, тошнота, рвота, артериальная гипотензия).
Индапамид
Сочетание средств, требующее особого внимания
- Лекарственные средства, способные вызвать, аритмию типа «пируэт»: из-за риска развития гипокалиемии следует соблюдать осторожность при одновременном применении индапамида с препаратами, способными вызвать аритмию типа «пируэт», например, антиаритмическими средствами (хинидин, гидрохинидин, дизонирамид, амиодарон, дофетилид, ибутилид, бретилия тозилат, соталол); некоторыми нейролептиками (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, трифлуоперазин); бензамидамн (амисульпирид, сульпприид)
бутирофенонами (дроперидол, галоперидол); другими нейролептиками (пимозид), другими препаратами, такими как бепридил, цизаприд, дифеманила метилсульфат эритромицин внутривенно, галофантрин, мизоластин, моксифлоксацин, пентамидии, спарфлоксацин, винкамин внутривенно, метадон, астемизол, терфенадин. Следует избегать развития гипокалиемии и, при необходимости, проводить се коррекцию; контролировать интервал QT.
Лекарственные средства, способные вызывать гииокалиемию амфотсрицин В (внутривенно), глюко- и минералокортикостеронды (при системном назначении), тетракозактид, слабительные средства, стимулирующие моторику желудочно-кишечного тракта (ЖКТ):\0009увеличение риска развития гипокалиемии (аддитивный эффект).
Необходим контроль содержания калия в плазме крови, при необходимости - его коррекция. Особое внимание следует уделять пациентам, одновременно получающим сердечные гликозиды. Следует применять слабительные средства, не стимулирующие моторику ЖКТ.
Сердечные гликозиды: гипокалисмия усиливает токсическое действие сердечных гликозидов. При одновременном применении индапамида и сердечных гликозидов следует контролировать содержание калия в плазме крови и показатели ЭКГ и, при необходимости, корректировать терапию.
Сочетание средств, требующее внимания
Метформин: функциональная почечная недостаточность, которая может возникать на фоне приёма диуретиков, особенно «петлевых», при одновременном назначении метформина повышает риск развития молочнокислого лактоацидоза. Не следует применять метформин, если концентрация креатинина в плазме крови превышает 15 мг/л (135 мкмоль/л) у мужчин и 12 мг/л (110 мкмоль/л) у женщин.
Йодоодсржаишс контрастные средства: обезвоживание организма на фоне приема диуретических средств увеличивает риск развития острой почечной недостаточности, особенно при применении высоких доз йодсодержащих контрастных средств. Перед применением йодсодержащих контрастных средств пациентам необходимо компенсировать объём циркулирующей крови.
Соли кальции: при одновременном назначении возможно развитие гиперкальциемии вследствие снижения выведения кальция почками.
Циклоспорин: возможно повышение концентрации изменения содержания циркулирующего циклоспорина даже при нормальном содержании жидкости и ионов натрия.
(6193)
Дозування
Внутрішньо, один раз на добу, переважно в ранкові години до сніданку, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від стану пацієнта та індивідуальної реакції на лікування. Дози наводяться для співвідношення периндоприл/иидапамид. Рекомендована початкова доза— але I табл., препарату Ко-Парнавел (2 мг/0,625 мг) 1 раз на добу. Якщо через 1 міс. прийому препарату не вдасться досягти адекватного контролю артеріального тиску, дозу препарату слід��ет збільшити до 1 табл., препарату Ко-Парнавел (4 мг/1,25 мг) 1 раз на добу. Пацієнти літнього віку Рекомендована початкова доза становить по 1 таблетці препарату по 2 мг/0,625 мг 1 раз на добу. При відсутності бажаного антигіпертензивного ефекту після дослідження функції нирок можна перейти до застосування дози але 1 таблетці в дозі 4 мг/1,25 мг. Пацієнти з порушеннями функції нирок При тяжких порушеннях функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з розум��ренно вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) рекомендується починати терапію з необхідних доз препаратів (мопотерапии), що входять до складу препарату Ко-Парнавел. Для пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну дорівнює 60 мл/хв. і більше) корекція дози не потрібна. Слід проводити регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові.Передозування
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, нудота, блювання, м'язові судоми, запаморочення, сонливос��ь, сплутаність свідомості, олігурія аж до анурії (внаслідок зниження об'єму циркулюючої крові); можливі порушення водно-електролітного балансу (низький вміст натрію і калію в плазмі крові). Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, відновлення водно-електролітного балансу в умовах стаціонару. При вираженому зниженні артеріального тиску необхідно перевести пацієнта в положення «лежачи на спині з піднятими ногами; далі слід провести заходи, спрямовані на збільшення обсягу циркулирующей крові (введення 0,9% розчину натрію хлориду внутрішньовенно). Псриндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, може бути виведений з організму за допомогою діалізу.
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою і рискою.Склад
1 таб.
індапамід 0.625 мг
периндоприлу эрбумин 2 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.875 мг, целюлоза мікрокристалічна - 19 мг, крохмаль кукурудзяний - 7 мг, повідон К25 - 2.5 мг, магнію стеарат - 1 мг.Фармако��огическое дія
Ко-Парнавел - комбінований препарат, що містить інгібітор і тиазидоподобный діуретик — иидапамид. Синергічну депо I віс периндипртпз-п ипдапамида визначає фармакологічні властивості препарату.
Периндоприл - ЛІФ інгібітор, механізм дії якого пов'язаний з пригніченням активності ЛІФ, що приводить до зменшення утворення ангіотензину І, який має судинозвужувальну дію, а також руйнує брадикінін, володіє судинорозширювальною дією, до неактивного гептапептида.
В результаті периндоприл знижує секрецію альдостерону, підвищує активність реніну в плазмі крові за принципом зворотного зв'язку; при тривалому застосуванні зменшує загальний периферичний судинний опір (01 ICC), що обумовлено, в основному, дією на судини у м'язах та ночках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою солей і рідини або розвитком рефлекторної тахікардії.
Периндоприл виявляє терапевтичну дію завдяки активній метаболиту -периндоприлату. Інші метаболіти фармакологічно неактивні.
Периндоприл алермализует роботу серця, сприяючи розширенню вен (зниження переднавантаження) за рахунок зміни метаболізму простагландинів і зменшення ОПСС (зниження післянавантаження).
При хронічній серцевій недостатності (ХСП) периндоприл знижує тиск наповнення в лівому та правому шлуночках серця, знижує ОПСС, підвищує серцевий викид і збільшує серцевий індекс, підвищує периферичний кровотік в м'язах. Иидапамид відноситься до групи сульфонамидов і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Иидапамид ингибирует рсабсорбнию натрію в кортикальному сегменті ниркових канальців, підвищуючи виділення нирками натрію, хлору та, меншою мірою, калію та магнію, підвищуючи діурез і знижуючи артеріальний тиск.
Аптигипертетшиое дія
Препарат Ко-Парнавсл надає дозозависимос антигіпертензивну дію, як діастолічний, так і систолічний ЛД в положенні «стоячи» і «лежачи». Лптигипертензивное дія зберігається протягом 24 годин. Терапевтичний ефект наступає менш ніж через 1 місяць після початку лікування і нс супроводжується тахікардією. Припинення лікування нс викликає синдрому «відміни». Відзначено синергічну дію периидоприла і ипдапамида порівняно е монотерапією цими препаратами. Периндоприл є ефективним при терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості.
Аитигипсртензивнос дія досягається максимум через 4|-6 годин після одноразового прийому і триває протягом 24 годин. Через 24 години після прийому периндоирила спостерігається виражене (близько 80%) залишкове інгібування АПФ. Периндоприл виявляє аитигипертензивное дії�� як у пацієнтів з низькою, так і нормальною активністю реніну в плазмі крові.
Периндоприл виявляє судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих судин і структури судинної стінки дрібних артерій. А також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.Супутнє застосування гиазидных діуретиків посилює антигииертензивный ефект.
Індапамід у монотерапії надає аитигипертензивное дію протягом 24 годин у дозах, що надають мінімальний діуретичну дію. Індапамід покращує еластичность великих артерій, знижує ОПСС. зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Підвищення дози індапаміду не тягне за собою збільшення антигіпертензивного ефекту, але збільшує ризик розвитку небажаних явищ. Індапамід не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, холестерин ліпопротеїни високої (ЛПВЩ) і холестерин ліпопротеїни низької щільності (ЛІНІЇ), тригліцериди) і вуглеводний обмін.Фармакокінетика
Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не змінює фармакокінетичні характеристики за пор��щення з роздільним прийомом цих препаратів.
Периндоприл після прийому внутрішньо швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті (ШКТ) і досягає максимальної концентрації в плазмі крові (Стах) протягом 1 години. Периндоприл не має фармакокінетичною активністю. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлата. Крім периндоприлата утворюються ще 5 метаболітів, які не володіють фармакологічною активністю. Стах периндоприлата досягається через 3-4 години.
Прийом Периндоприлу під час прийому їжі супроводжується зменшенням перетворення периндоирила в периндонрилат, відповідно знижується його біодоступність. Тому периндоприл слід приймати 1 раз на добу, перед прийомом їжі.
Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі крові від його дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлата становить 0.2 л/кг. Зв'язок з оелками плазми кропи незначна, зв'язок периндоприлчта, головним чином з АПФ. менше 20% і залежить від його концентрації.
Периндоприл виводиться нирками. «Ефективний» період напіввиведення (T1/2) вільної фракції становить близько 17 годин, тому рівноважний стан
дос тигается протягом 4 діб.
Виведення периндоприлу сповільнюється у літньому віці і у пацієнтів з серцевою та нирковою недостатністю.
Діалізний кліренс периндоприлу становить 70 мл/хв.
У пацієнтів з цирозом печінки «печінковий» кліренс периндоприлу зменшується в 2 рази, при цьому загальна кількість утворюється периндоприлата не зменшується і корекція режиму дозування не потрібна.
Индапомкд швидко і повністю абсорбується з ШКТ. З max инданамида досягається в плазмі крові через 1 годину. Зв'язок з білками плазми крові-79%. Т1/2 становить 14-24 год (у середньому 18 год). Повторний прийом иидапамида ие призводить до його кумуляції в організмі. Виводиться в основному нирками (70%) і через кишечник (22%) у формі неактивних метаболітів.
Фармакокінетика иидапамида не змінюється у пацієнтів з нирковою недостатністю.Побічні дії
Частота побічних реакцій визначалася у відповідності з рекомендаціямисемирной організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10); часто (>1/100. <1/10); нечасто (> 1 /1000? <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення; нсуточненной частоти (частота не може бути підрахована але доступними даними).
З боку кровоносної та лімфатичної системи
Дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.
У певних клінічних ситуаціях (пацієнти після трансплантації нирки, пацієнти, які перебувають на гемодіалізе) інгібітори АПФ можуть викликати анемію (див. розділ «Особливі вказівки»).
З боку центральної нервової системи
Часто: парестезії, головний біль, запаморочення, вертиго.
Нечасто: порушення сну, лабільність настрою.
Дуже рідко: сплутаність свідомості.
Неуточненої частоти: непритомність.
З боку органу зору Часто: порушення зору.
З боку органа слуху Часто: шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи
Нечасто: виражене зниження артеріального тиску. в тому числі, ортостатична р��потензия.
Дуже рідко: порушення ритму серця, у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія, миготлива аритмія, а також стенокардія та інфаркт міокарда, можливо
внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів грппы високого ризику ( «Особливі вказівки»).
Неуточненої частоти: аритмії типу «пірует» (можливо, з летальним результатом( див. розділ «Особливі вказівки», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Часто: на тлі применения інгібіторів АІ1Ф може виникнути сухий кашель, довгостроково зберігається під час прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Задишка.
Нечасто: бронхоспазм.
Дуже рідко: еозинофільна пневмонія, риніт.
З боку травної системи
Часто: сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювота, біль у животі, біль у опигастрии, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту, диспепсія, запор, діарея.
Дуже рідко: панкреатит, ангионевро тичний набряк кишечнику, холестатичсская жовтяниця. Пеуточненной частоти:\0009печеночная енцефалопатія у пацієнтів з печеночнойнедостаточностью (див. розділи «Протипоказання» і «Особливі вказівки»).
З боку шкірних покривів і підшкірно-жирової клітковини Часто: шкірний висип, свербіж, макулопаиулезная висип.
Нечасто: ангіоневротичний набряк обличчя, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані; кропив'янка (див. розділ «Особливі вказівки»); реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до астматичних і алергічних реакцій; геморрагический васкуліт.
У пацієнтів з гострою формою системної червоної вовчака можливе загострення перебігу захворювання.
Дуже рідко: мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.
Відзначені випадки реакції фоточувствнтельности (див. розділ «Особливі вказівки»).
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини
Часто: судоми м'язів.
З боку, мочевыделнтелыюй системи
Нечасто: ниркова недостатність.
Дуже рідко: гостра ниркова недостатністьь.
З боку репродуктивної системи / не часто: імпотенція.
Загальні розлади та симптоми
Нечасто: підвищене потовиділення.
Лабораторні показники
Рідко: гіперкальціємія.
Неуточненої частоти:
- Збільшення інтервалу QT на ЕКГ (єр. розділ «Особливі вказівки», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози в крові під час прийому препарату.
підвищення активності «печінкових» трансаміназ.
Незначне підв��ня концентрації креатиніну в сечі й у плазмі крові, що проходить після відміни терапії, частіше у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії, при лікуванні артеріальної гіпертензії діуретиками н в разі ниркової недостатності.
Гіпокаліємія, особливо значуща для пацієнтів, які належать до групи ризику (див. розділ «Особливі вказівки»),
Гіперкаліємія, частіше минуща.
Гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та ортостатичної гіпотензії.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Препарати літію
r /> Одночасне застосування мериндоприла та індапаміду з препаратами літію нс рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Порушення функції нирок
Терапія препаратом Ко-Парнавел протипоказана пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії препаратом Ко-Парнавел можуть з'явитися ознаки гострої ниркової недостатності. У цьому випадку лікування викларатом слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, застосовуючи нижчі дози препарату Ко-Парнавел, або застосовувати препарати периндоприл і индаиамид в монотсрапии. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в сироватці крові через кожні 2 тижні після початку терапії і кожні наступні 2 місяці терапії препаратом Ко-Парнавел.
Гостра ниркова недостатність частіше розвивається у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням опції��і нирок, у т. ч. при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної функціонуючої нирки. Прийом препарату не рекомендовано пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки.
Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу, Гіпонатріємія пов'язана з ризиком раптової розвитку артеріальної гіпотензії (особливо у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки). Тому при ��инамическом спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення і зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після тривалої діареї або блювання. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль електролітів у плазмі крові. При вираженому зниженні артеріального тиску може знадобитися внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду.
Преходяшая артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого продовження терапії.
Одночасне застосуване перипдоприла і индаиамида не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою
недостатністю. Як і у випадку застосування інших гіпотензивних засобів у комбінації з діуретиком, необхідний регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові.
Допоміжні речовини
Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату входить лактози моногідрат, тому препарат протипоказаний пацієнтам зі спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Периндоприл
Нейтропення/агранулоцитоз
У пацієнтів, які приймають інгібітори АІФ, можливі випадки розвитку нейтронснии/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок, у відсутність інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко і проходить самостійно після відміни інгібіторів АПФ.
Периндоприл необхідно з великою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини і одночасно отримують иммуносунрессивную терапію, аллон��ринол або нрокаинамид, особливо при наявних порушеннях функції ночек. У таких пацієнтів можуть розвиватися тяжкі інфекції, які не піддаються інтенсивної антибіотикотерапії. У разі призначення перипдоприла рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнт повинен бути попереджений про те, що у разі появи будь-яких ознак інфекційного захворювання (біль у горлі, підвищення температури) необхідно негайно звернутися до лікаря.
Підвищена чувствнтельность/ангионевротическин набряк (отедо Квінке)
При прийомі інгібіторів АПФ. в т. ч. перипдоприла, у рідкісних випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, губ, язика, язичка верхнього неба і/або гортані. При появі цих симптомів прийом препарату повинен бути негайно припинений, пацієнт повинен спостерігатися до тих пір, поки ознаки набряку не зникнуть повністю.
Вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими складними механізмами
Необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і роботі з технічно��та пристроями, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.
(Більш докладно див. інструкцію)Свідчення
Есенціальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія).Протипоказання
Периндоприл
Підвищена чутливість до периндоприлу та іншим ингиби торам АПФ. Одночасне застосування з алискиреиом і алискиренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/ммі/1,73 м2).
Ангион��вротический набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний із прийомом інгібітору АПФ.
Спадковий/идиопатичсский ангіоневротичний набряк.
Вагітність.
Період грудного вигодовування.
Вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
Підвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфониламида
тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (До) менше 3 0 мл/хв, важкі
порушення функції печінки або печінкова енцефалопатія, гіпокаліємія, вагітність, период грудного вигодовування, вік до 18 років (недостатньо даних щодо безпеки та ефективності). Одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати аритмію типу «пірует» (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Ко-Парпавел
Підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату.
Одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію, і у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові;
непереносимость лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія е іншими лікарськими засобами»).
Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки.
- З-за відсутності достатнього клінічного досвіду препарат Ко-I Тарнавсл не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів е нелікованою серцевою недостатністю в стадії декомпенсації.
<br /> Вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
З обережністю
Реноваскулярна гіпертензія; ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYNA); зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) (унаслідок дієти з обмеженням кухонної солі та/або попередньої терапії діуретиками, блювоти, діареї), ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання (в тому числі недостатність мозкового кровообігу); стеноз аортального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП); ниркова недостат��очность (КК 30-60 мл/хв); гемодіаліз з використанням високопроточних полиакрилнитриловых мембран (наприклад, AN69k); перед процедурою аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ); одночасне проведення десенсибілізуючої терапії: стан після трансплантації нічки; системні захворювання сполучної тканини (в тому числі системна червона волчанка(ВКВ), склеродермія), терапія імунодепресантами (ризик розвитку нейтропонии,агранулоцитозу), пригнічення кістковомозкового\0009кроветворения, хірургічне вмешатсльство/загальна анестезія; сахарный діабет; гіперурикемія (особливо при подагрі або уреатному нефролітіазі); лабільність АТ, літній вік, застосування у пацієнтів негроїдної раси.
Застосування під час вагітності і в період грудного вигодовування
Вагітність
Застосування препарату Ко-Парнавел протипоказано при вагітності. При плануванні вагітності або при її діагностуванні на тлі прийому препарату слід негайно припинити прийом препарату та призначити іншу гіпотензивну терапію. Відповідних контрольованих досліджень і��гибиторов АПФ у вагітних не проводилося. Пс слід застосовувати препарат у I триместрі вагітності. Ко-Парнавел протипоказаний у II і III триместрах вагітності. Наявні обмежені дані про дію препарату у I триместрі вагітності свідчать про те, що препарат не приводив до пороків розвитку, пов'язаним з фетотоксичностыо. Відомо, що тривалий вплив інгібіторів АПФ на плід у II і III триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олигогидрамниону, уповільнення оссификациі кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (таких як, ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Тривале застосування гиазидных діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері і зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У рідкісних випадках на тлі прийому діуретиків незадовго до пологів, у новонароджених розвивається гіпоглікемія і тромбоцитопеиия.
Якщо пацієнтка отримувала Ко-Парнавел під час II або III триместров вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження плода для оцінки стану кісток черепа і функції нирок. У новонароджених, матері яких отримували терапію інгібіторами АПФ, може розвинутися артеріальна гіпотензія, в зв'язку з чим. новонароджені повинні перебувати під ретельним медичним наглядом.
Період грудного вигодовування
Застосування препарату Ко-Парнавел протипоказано в період грудного вигодовування. Неизвсстно чи виділяється периндоприл в грудне молоко.
Оскільки застосування периндоприла та індапаміду в період лактації може викликати важкі ускладнення у дитини грудного віку, необхідно оцінити важливість терапії для матері і прийняти рішення про припинення годування груддю або про припинення прийому цих препарату.Лікарська взаємодія
Небажане поєднання лікарських засобів
Препарати літію\0009
при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові і пов'язані з цим токсичні ефекти. Додат��валий призначення тіазидних діуретиків може сприяти подальшому підвищенню вмісту літію і збільшувати ризик проявів токсичності. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі проведення такої терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію в плазмі крові (див. розділ «Особливі вказівки»).
Поєднання препаратів, що вимагає особливої уваги
Баклофен:можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати артеріальний тиск і функцію поч��к, при необхідності, потрібна корекція дози гіпотензивних засобів.
Нестероидпые протизапальні препарати (НПЗП), включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г/добу): одночасне призначення інгібіторів АПФ та НГ1ВП (ацетилсаліцилова кислота в дозі надає протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2\0009(ЦОГ-2) і
неселективні НПЗП) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту. Одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включно��ючая розвиток гострої ниркової недостатності і збільшення вмісту калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід дотримуватися обережності при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини і регулярно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування.
Поєднання засобів, потребує уваги
Трициклічні\0009антидепрессанты,\0009антипсихотические кошти
(нейролептики): препарати цих ��лассов підсилюють антигипертензнвный ефект і збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Глюкокортикостероїди, тетракозактид:зниження антигіпертензивного
ефекту (затримка рідини та іонів натрію в результаті дії глюкокортикостероїдів).
Периндоприл
Одночасне застосування протипоказане
Алискирен: у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) зростає ризик гипсркалисмии, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево��про-судинної захворюваності та смертності.
Одночасне застосування не рекомендується
Алискирен: у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гипсркалисмии, погіршення функції нирок, підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.
Небажане поєднання лікарських засобів
Калийсберегатщие діуретики (амілорид, спіронолактон, энлеренон, триамтерен) та препираты каліл: інгібітори АІФ зменшують втрату калію нирками, викликану диуретико��. Одночасний прийом калнйсбсрсгающих діуретиків (наприклад, спіронолактон, эплеренон, триамтерен, амілорид), препаратів калію і калійвмісних замінників харчової солі може призводити до істотного підвищення вмісту калію в сироватці крові аж до летального результату. Якщо необхідне сумісне застосування інгібітора АІФ п зазначених вище препаратів (у разі підтвердженої гипокалисмии). слід дотримуватися обережності і проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові та параметри ЕКГ.
Лікарські засоби��ва, викликають гнперка.приховую деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: алискирен і алискирснсодержащие препарати, солі калію, калийсберегающис діуретики, інгібітори АІФ. АРАП (антагоністи рецепторів до ангіотензину II), ПГ1ВП, гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії.
Поєднання засобів, що потребує особливої уваги
Гіпоглікемічні з��едства длл прийому всередину (похідні сульфонілсечовини) і інсулін: зазначені нижче ефекти були описані для каптоприлу та еналаприлу. Інгібітори АІФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (за рахунок збільшення толерантності до глюкози і зниження потреби в інсуліні)
Подвійна блокада РЛЛС: є повідомлення, що у пацієнтів з встановленим
атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю ічи цукровим діабетом
з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ і АРА 2
пов'язана з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності,
гинеркалиемии і погіршення функції нирок (включаючи ос трую ниркову недостатність)порівняно із застосуванням тільки одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна
блокада (наприклад, при поєднанні інгібітора АІФ з АРАП) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним контролем функції нирок, вмісту калію і ПЕКЛО.
Эстрамустів: одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк.
Глиптины (линаглиптин, саксаглиптин,ситаглиптин, витаглиптин):
одночасне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок придушення активності дипептидилпептидазы IV (ДПП-IV) глиптином.
Поєднання засобів, потребує уваги
Алопуринол, цитостатичні имммуносупрессивные кошти,
глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) і прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії.
Засоби для загальної анестезії: одночасне застосування інгібіторів АІФ і засобів для загальної анестезії може призводити до посилення антигииертензивного ефекту.
Діуретики (тіазидні та «петльові»): застосування діуретиків у високих дозах може призводити до гіповолемії, а додавання до терапії перипдоприла - до артеріальної гіпотензії.
Препарати золота:\0009при призначенні інгібіторів АІФ. у тому числі,
периндоп��мулу пацієнтам, які отримують інфузійно препарати золота (натрію ауротиомалат), були відзначені нитратоподобиые реакції (гіперемія шкіри обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія).
Індапамід
Поєднання засобів, що потребує особливої уваги
- Лікарські засоби, здатні викликати аритмію типу «пірует»: через ризик розвитку гіпокаліємії слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати аритмію типу «пірует», наприклад, антиаритмічними засобами (хінідин, гі��рохинидин, дизонирамид, аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, трифлуоперазин); бензамидамн (амисульпирид, сульпприид)
бутирофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид), іншими препаратами, такими як бепридил, цизаприд, дифеманила метилсульфат еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамидии, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин. Слід уникати розвитку гіпокаліємії і, при необхідності, проводити се корекцію; контролювати інтервал QT.
Лікарські засоби, здатні викликати гииокалиемию амфотсрицин В (внутрішньовенно), глюко - і минералокортикостеронды (при системному призначенні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику шлунково-кишкового тракту (ШКТ):\0009увеличение ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект).
Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності - його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, одночасноменно отримують серцеві глікозиди. Слід застосовувати проносні засоби, не стимулюють моторику ШКТ.
Серцеві глікозиди: гипокалисмия підсилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду і серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію у плазмі крові і показники ЕКГ та, при необхідності, коригувати терапію.
Поєднання засобів, потребує уваги
Метформін: функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому диуре��иков, особливо «петльових», при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого лактоацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну в плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
Йодоодсржаишс контрастні засоби: зневоднення організму на тлі прийому діуретичних засобів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Перед застосуванням йодовмісних контрамих засобів пацієнтам необхідно компенсувати об'єм циркулюючої крові.
Солі кальцію: при одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками.
Циклоспорин: можливе підвищення концентрації зміни змісту циркулюючого циклоспорину навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію.
