Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Ко-диротон 0,02+0,0125 n30 табл (Ко-диротон 0,02+0,0125 n30 табл)

1 162 грн
0 грн
Рейтинг: 48 (5.0) 5
Артикул: 7192
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

Назначают внутрь по 1 таблетки 1 раз/ В случае если в течение 2-4 недель не достигается должного терапевтического эффекта, доза препарата может быть увеличена до 2 таблетки 1 раз/ У больных с КК 30-80 мл/мин препарат можно применять только после подбора дозы отдельных компонентов препарата. Рекомендованная начальная доза лизиноприла при неосложненной почечной недостаточности составляет 5-10 мг. Симптоматическая артериальная гипотензия может возникать после приема начальной дозы препарата. Такие случаи встречаются чаще у больных, у которых была потеря жидкости и электролитов вследствие предшествовавшего лечения диуретиками. Поэтому следует прекратить прием диуретиков за 2-3 дня до начала лечения препаратом

Передозировка

выраженное снижение АД, сухость во рту, сонливость, задержка мочеиспускания, запор, беспокойство, повышенная раздражительность.

Лекарственная форма

Таблетки светло-зеленого цвета, плоскоцилиндрические, с фаской, с гравировкой "С44" на одной стороне.

Состав

лизиноприла дигидрат 21.77 мг,

что соответствует содержанию лизиноприла 20 мг

гидрохлоротиазид 12.5 мг

Вспомогательные вещества: маннитол 50 мг, лак алюминиевый на основе красителя индиготина (Е132) 0.2 мг, краситель железа оксид желтый (Е172) 0.1 мг, крахмал прежелатинизированный 2.25 мг, крахмал кукурузный 31 мг, кальция гидрофосфата дигидрат 136.7 мг, крахмал частично прежелатинизированный 2.25 мг, магния стеарат 5 мг.

Фармакологическое действие

Антигипертензивный препарат. Оказывает антигипертензивное и диуретическое действие.

Лизиноприл

Ингибитор АПФ, уменьшает образование ангиотензина II из ангиотензина I. Снижение содержания ангиотензина II ведет к прямому уменьшению выделения альдостерона. Уменьшает деградацию брадикинина и увеличивает синтез простагландинов. Снижает ОПСС, АД, преднагрузку, давление в легочных капиллярах, вызывает увеличение минутного объема крови и повышение толерантности к нагрузкам у больных хронической сердечной недостаточностью. Расширяет артерии в большей степени, чем вены. Некоторые эффекты объясняются воздействием на тканевые ренин-ангиотензиновые системы. При длительном применении уменьшается выраженность гипертрофии миокарда и стенок артерий резистивного типа. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда.

Ингибиторы АПФ удлиняют продолжительность жизни у больных хронической сердечной недостаточностью, замедляют прогрессирование дисфункции левого желудочка у больных, перенесших инфаркт миокарда без клинических проявлений сердечной недостаточности. Антигипертензивный эффект начинается приблизительно через 6 ч и сохраняется в течение 24 ч. Продолжительность эффекта также зависит от величины дозы. Начало действия - через 1 ч. Максимальный эффект определяется через 6-7 ч. При артериальной гипертензии эффект отмечается в первые дни после начала лечения, стабильное действие развивается через 1-2 месяца.

При резкой отмене препарата не наблюдается выраженного повышения АД.

Помимо снижения АД лизиноприл уменьшает альбуминурию. У больных с гипергликемией способствует нормализации функции поврежденного гломерулярного эндотелия.

Лизиноприл не влияет на концентрацию глюкозы в крови у больных с сахарным диабетом и не приводит к учащению случаев гипогликемии.

Гидрохлоротиазид

Тиазидный диуретик, диуретический эффект которого связан с нарушением реабсорбции ионов натрия, хлора, калия, магния, воды в дистальном отделе нефрона; задерживает выведение ионов кальция, мочевой кислоты. Обладает антигипертензивными свойствами; гипотензивное действие развивается за счет расширения артериол. Практически не оказывает влияния на нормальный уровень АД.

Диуретический эффект развивается через 1-2 ч, достигает максимума через 4 ч и сохраняется на протяжении 6-12 ч. Антигипертензивное действие наступает через 3-4 дня, но для достижения оптимального терапевтического эффекта может потребоваться 3-4 недели.

Лизиноприл и гидрохлоротиазид, если применяются одновременно, оказывают аддитивный антигипертензивный эффект.

Фармакокинетика

Лизиноприл. После приема лизиноприла внутрь Cmax в сыворотке крови достигается через 7 ч. Слабо связывается с белками плазмы. Средняя степень абсорбции лизиноприла составляет около 25%, при значительной межиндивидуальной вариабельности (6-60%). Пища не влияет на всасывание лизиноприла. Лизиноприл не подвергается метаболизму и выводится в неизмененном виде исключительно почками. После многократного введения эффективный Т1/2 лизиноприла составляет 12 ч. Нарушение функции почек замедляет выведение лизиноприла, но это замедление становится клинически значимым только тогда, когда скорость клубочковой фильтрации уменьшается ниже 30 мл/мин. У пациентов пожилого возраста отмечается в среднем в 2 раза выше уровень максимальной концентрации препарата в крови и AUC, по сравнению с пациентами более молодого возраста. Лизиноприл выводится из организма путем гемодиализа.

В небольшой степени проникает через ГЭБ.

Гидрохлоротиазид не подвергается метаболизму, но подвергается быстрому выведению через почки. Т1/2 препарата колеблется от 5.6 до 14.8 ч. Не менее 61% принятого внутрь препарата выводится в неизмененном виде в течение 24 ч. Гидрохлоротиазид проникает через плацентарный барьер, но не проникает через ГЭБ.

Побочные действия

Наиболее часто встречаются побочные эффекты: головокружение, головная боль.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: выраженное снижение АД, боль в груди; редко - ортостатическая гипотензия, тахикардия, брадикардия, появление симптомов сердечной недостаточности, нарушение AV-проводимости, инфаркт миокарда.

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, боли в животе, сухость во рту, диарея, диспепсия, анорексия, изменение вкуса, панкреатит, гепатит (гепатоцеллюлярный и холестатический), желтуха.

Со стороны кожных покровов: крапивница, повышение потоотделения, фотосенсибилизация, кожный зуд, выпадение волос.

Со стороны ЦНС: лабильность настроения, нарушение концентрации внимания, парестезии, повышенная утомляемость, сонливость, судорожные подергивания мышц конечностей и губ; редко - астенический синдром, спутанность сознания.

Со стороны дыхательной системы: диспноэ, сухой кашель, бронхоспазм, апноэ.

Со стороны системы кроветворения: лейкопения, тромбоцитопения, нейтропения, агранулоцитоз, анемия (снижение концентрации гемоглобина, гематокрита, эритроцитопения).

Аллергические реакции: ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, надгортанника и/или гортани, кожные высыпания, зуд, лихорадка, васкулит, положительные реакции на антинуклеарные антитела, повышение СОЭ, эозинофилия.

Со стороны мочеполовой системы: уремия, олигурия/анурия, нарушение функции почек, острая почечная недостаточность, снижение потенции.

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

Чаще всего выраженное снижение АД возникает при снижении объема жидкости, вызванном терапией диуретиками, уменьшением количества соли в пище, диализом, диареей или рвотой.

У больных хронической сердечной недостаточностью с одновременной почечной недостаточностью или без нее, возможно выраженное снижение АД. Оно чаще выявляется у больных с тяжелым классом хронической сердечной недостаточности, как следствие применения больших доз диуретиков, гипонатриемии или нарушенной функции почек. У таких больных лечение надо начать под строгим контролем врача. Подобных правил надо придерживаться при назначении больным ИБС, цереброваскулярной недостаточностью, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или инсульту.

Транзиторная артериальная гипотензия не является противопоказанием для дальнейшего приема препарата.

До начала лечения по возможности следует нормализовать концентрацию натрия и/или восполнить потерянный объем жидкости, тщательно контролировать действие начальной дозы препарата на больного.

У больных хронической сердечной недостаточностью выраженное снижение АД после начала лечения ингибиторами АПФ может привести к дальнейшему ухудшению почечной функции. Отмечены случаи острой почечной недостаточности.

У больных с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки, получавших АПФ ингибиторы, отмечалось повышение мочевины и креатинина в сыворотке крови, обычно обратимое после прекращения лечения. Чаще встречалось у больных почечной недостаточностью.

Ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, надгортанника и/или гортани отмечался редко у больных, лечившихся ингибиторами АПФ, включая лизиноприл, который может возникнуть в любой период лечения. В таком случае лечение лизиноприлом необходимо как можно скорее прекратить и за больным установить наблюдение до полной регрессии симптомов. В случаях, когда возник отек только лица и губ, состояние чаще всего проходит без лечения, однако, возможно назначение антигистаминных средств. Ангионевротический отек с отеком гортани может быть фатальным. Когда охвачены язык, надгортанник или гортань может произойти обструкция дыхательных путей, поэтому надо немедленно проводить соответствующую терапию (0.3-0.5 мл раствора эпинефрина (адреналина) 1:1000 п/к) и/или меры по обеспечению проходимости дыхательных путей.

У больных, у которых в анамнезе уже был ангионевротический отек, не связанный с предыдущим лечением ингибиторами АПФ, может быть повышен риск его развития во время лечения ингибитором АПФ.

При применении ингибитора АПФ отмечался кашель. Кашель сухой, длительный, который исчезает после прекращения лечения ингибитором АПФ. При дифференциальном диагнозе кашля, надо учитывать и кашель, вызванный применением ингибитора АПФ.

Показания

артериальная гипертензия (у пациентов, которым показана комбинированная терапия)

Противопоказания

— ангионевротический отек (в т.ч. отек Квинке в анамнезе, связанный с применением ингибиторов АПФ);

— анурия;

— выраженная почечная недостаточность (КК менее 30 мл/мин);

— гемодиализ с использованием высокопроточных мембран;

— гиперкальциемия;

— гипонатриемия;

— порфирия;

— прекома;

— печеночная кома;

— тяжелые формы сахарного диабета;

— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);

— повышенная чувствительность к лизиноприлу, другим ингибиторам АПФ или гидрохлоротиазиду и вспомогательным веществам.

С осторожностью: аортальный стеноз/гипертрофическая кардиомиопатия, двусторонний стеноз почечных артерий, стеноз артерии единственной почки с прогрессирующей азотемией, состояние после трансплантации почек, почечная недостаточность (КК более 30 мл/мин), первичный гиперальдостеронизм, артериальная гипотензия, гипоплазия костного мозга, гипонатриемия

Лекарственное взаимодействие

— ангионевротический отек (в т.ч. отек Квинке в анамнезе, связанный с применением ингибиторов АПФ);

— анурия;

— выраженная почечная недостаточность (КК менее 30 мл/мин);

— гемодиализ с использованием высокопроточных мембран;

— гиперкальциемия;

— гипонатриемия;

— порфирия;

— прекома;

— печеночная кома;

— тяжелые формы сахарного диабета;

— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);

— повышенная чувствительность к лизиноприлу, другим ингибиторам АПФ или гидрохлоротиазиду и вспомогательным веществам.

С осторожностью: аортальный стеноз/гипертрофическая кардиомиопатия, двусторонний стеноз почечных артерий, стеноз артерии единственной почки с прогрессирующей азотемией, состояние после трансплантации почек, почечная недостаточность (КК более 30 мл/мин), первичный гиперальдостеронизм, артериальная гипотензия, гипоплазия костного мозга, гипонатриемия
(6192)


Дозування

Призначають всередину по 1 таблетки 1 раз/ У разі, якщо протягом 2-4 тижнів не вдається досягти належного терапевтичного ефекту, доза препарату може бути збільшена до 2 таблетки 1 раз/ У хворих з КК 30-80 мл/хв препарат можна застосовувати тільки після підбору дози окремих компонентів препарату. Рекомендована початкова доза лізиноприлу при неускладненій ниркової недостатності становить 5-10 мг. Симптоматична артеріальна гіпотензія може виникати після прийому початкової дози препарату. Такі випадки зустрічаються частіше у больн��х, у яких була втрата рідини і електролітів внаслідок попереднього лікування діуретиками. Тому слід припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом

Передозування

виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість.

Лікарська форма

Таблетки світло-зеленого кольору, плоскоциліндричні, з фаскою, з гравіруванням "С44" на одній стороні.

Склад

лізиноприлу дигідрат 21.77 мг,

що відповідає змісту ��изиноприла 20 мг

гідрохлоротіазид 12.5 мг

Допоміжні речовини: манітол 50 мг, алюмінієвий лак на основі барвника индиготина (Е132) 0.2 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) 0.1 мг, крохмаль прежелатинізований 2.25 мг, крохмаль кукурудзяний 31 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 136.7 мг, крохмаль частково прежелатинізований 2.25 мг, магнію стеарат 5 мг.

Фармакологічна дія

Антигіпертензивний препарат. Чинить антигіпертензивну та діуретичну дію.

Лізиноприл

Інгібітор АПФ, зменшує утворення ��нгиотензина II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландинів. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск в легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові і підвищення толерантності до навантажень у хворих хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються дією на тканинні ренін-ангиотензиновые системи. При тривалому применении зменшується вираженість гіпертрофії міокарда і стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.

Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих хронічною серцевою недостатністю, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Антигіпертензивний ефект починається приблизно через 6 год і зберігається протягом 24 год. Тривалість ефекту залежить від величиіни дози. Початок дії - через 1 ч. Максимальний ефект визначається через 6-7 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці.

При різкій відміні препарату не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску.

Крім зниження АТ лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих з гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію.

Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.

Гідрохлоротіазид

Тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води в дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Володіє антигіпертензивними властивостями; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріол. Практично не впливає на нормальний рівень АТ.

Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год, досягає максимуму через 4 год і зберегтианяется протягом 6-12 год. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.

Лізиноприл та гідрохлоротіазид, якщо застосовуються одночасно, чинять адитивний антигіпертензивний ефект.

Фармакокінетика

Лізиноприл. Після прийому лізиноприлу всередину Cmax в сироватці крові досягається через 7 ч. Слабко зв'язується з білками плазми. Середня ступінь абсорбції лізиноприлу становить близько 25%, при значній міжіндивідуальної варіабельності (6-60%). Їжа не впливає на всмоктування лізиноприлу. Лізиноприл не піддається метаболізму і виводиться в незміненому вигляді виключно нирками. Після багаторазового введення ефективний Т1/2 лізиноприлу становить 12 ч. Порушення функції нирок уповільнює виведення лізиноприлу, але це уповільнення стає клінічно значущим тільки тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації зменшується нижче 30 мл/хв. У пацієнтів літнього віку відзначається в середньому в 2 рази вище рівень максимальної концентрації препарату в крові та AUC порівняно з пацієнтів й індустріальнтами більш молодого віку. Лізиноприл виводиться з організму шляхом гемодіалізу.

Незначною мірою проникає через ГЕБ.

Гідрохлоротіазид не піддається метаболізму, але піддається швидкому виведенню через нирки. Т1/2 препарату коливається від 5.6 до 14.8 ч. Не менше 61% прийнятого внутрішньо препарату виводиться в незміненому вигляді протягом 24 год. Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар'єр, але не проникає через ГЕБ.

Побічні дії

Найбільш часто зустрічаються побічні ефекти: запаморочення, головний біль.
/> З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях; рідко - ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення AV-провідності, інфаркт міокарда.

З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, диспепсія, анорексія, зміна смаку, панкреатит, гепатит (гепатоцелюлярний і холестатичний), жовтяниця.

З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищення потовиділення, фотосенсибілізація, шкірний свербіж, вип��ження волосся.

З боку нервової системи: лабільність настрою, порушення концентрації уваги, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ; рідко - астенічний синдром, сплутаність свідомості.

З боку дихальної системи: диспное, сухий кашель, бронхоспазм, апное.

З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенія).

Алергічні реакції: ангионевроти��еский набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника і/або гортані, шкірні висипання, свербіж, лихоманка, васкуліт, позитивні реакції на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія.

З боку сечостатевої системи: уремія, олігурія/анурія, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, зниження потенції.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму рідини, викликаному терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, д��ареей або блювотою.

У хворих хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї, можливо виражене зниження АТ. Воно частіше виявляється у хворих з важким класом хронічної серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії або порушеній функції нирок. У таких хворих лікування треба розпочинати під суворим контролем лікаря. Подібних правил треба дотримуватися при призначенні хворим ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату.

До початку лікування, по можливості, слід нормалізувати концентрацію натрію і/або відновити втрачений об'єм рідини, ретельно контролювати дію початкової дози препарату на хворого.

У хворих хронічною серцевою недостатністю виражене зниження артеріального тиску після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення ниркової функції. Отм��притягнуто випадки гострої ниркової недостатності.

У хворих з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини і креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Частіше зустрічалося у хворих з нирковою недостатністю.

Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника і/або гортані відзначався рідко у хворих, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл, який може виникнути в будь-який період ��ечения. У такому випадку лікування лізиноприлом необхідно якомога швидше припинити і встановити спостереження за хворим до повної регресії симптомів. У випадках, коли виник набряк тільки обличчя та губ, стан найчастіше проходить без лікування, однак, можливе призначення антигістамінних засобів. Ангіоневротичний набряк з набряком гортані може бути фатальним. Коли охоплені мову, надгортанник або гортань може статися обструкція дихальних шляхів, тому треба негайно проводити відповідну терапію (0.3-0.5 мл розчину епінефрину (адре��аліна) 1:1000 п/к) та/або заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів.

У хворих, у яких в анамнезі вже був ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ.

При застосуванні інгібітору АПФ відзначалося кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення лікування інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю, треба враховувати і кашель, спричинений застосуванням інгібіторів АПФ.

Свідчення

артеріальна гіп��ртензия (у пацієнтів, яким показана комбінована терапія)

Протипоказання

— ангіоневротичний набряк (у т. ч. набряк Квінке в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ);

— анурія;

— виражена ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв);

— гемодіаліз з використанням високопроточних мембран;

— гіперкальціємія;

— гіпонатріємія;

— порфірія;

— прекома;

— печінкова кома;

— тяжкі форми цукрового діабету;

— вік до 18 років (ефективність і беостюк не встановлені);

— підвищена чутливість до лизиноприлу, інших інгібіторів АПФ або гідрохлоротіазиду та допоміжних речовин.

З обережністю: аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирок, ниркова недостатність (КК більше 30 мл/хв), первинний гіперальдостеронізм, артеріальна гіпотензія, гіпоплазія кісткового мозку, гіпонатріємія

Лікарська взаимодейств��е

— ангіоневротичний набряк (у т. ч. набряк Квінке в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ);

— анурія;

— виражена ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв);

— гемодіаліз з використанням високопроточних мембран;

— гіперкальціємія;

— гіпонатріємія;

— порфірія;

— прекома;

— печінкова кома;

— тяжкі форми цукрового діабету;

— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);

— підвищена чутливість до лизиноприлу, іншим інгібіторів АПФ або гідрохлоротіазиду та допоміжних речовин.

З обережністю: аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирок, ниркова недостатність (КК більше 30 мл/хв), первинний гіперальдостеронізм, артеріальна гіпотензія, гіпоплазія кісткового мозку, гіпонатріємія
Форма выпуска: 10 - блистеры (1) - пачки картонные. 10 - блистеры (3) - пачки картонные.
Беречь от детей: Да
Производитель: ГЕДЕОН РИХТЕР
Общее описание: Антигипертензивный препарат
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Действующие вещества: гидрохлортиазид, Лизиноприл
Страна происхождения: Польша
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
Рекомендуемые товары
Кардиомагнил 0,075+0,0152 n100 табл п/плен/оболоч
0 грн
664 грн
Мелаксен 0,003 n24 табл п/о
0 грн
1 134 грн
Ацекардол 0,1 n30 табл п/кишеч/оболоч
0 грн
386 грн
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка