Дозировка
Ко-Диован® назначают по 1 таблетки 1 раз/ ежедневно. В зависимости от клинической ситуации рекомендуемая суточная доза составляет 1 таблетку 80/12.5 мг или 1 таблетку 160/12.5 мг. При необходимости назначают по 1 таблетке 160/25 мг. Пациентам со слабо или умеренно выраженными нарушениями функции почек (КК>30 мл/мин) изменений дозы препарата не требуется. Пациентам со слабо или умеренно выраженной печеночной недостаточностью небилиарного генеза без сопутствующих явлений холестаза также не требуется изменять дозу препарата.
Передозировка
хотя в настоящее время сведения о передозировке Ко-Диована отсутствуют, основным проявлением, которое можно было бы ожидать, является выраженная артериальная гипотензия.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
валсартан 80 мг
гидрохлоротиазид 12.5 мг
Вспомогательные вещества: кремния диоксид коллоидный безводный, кросповидон, магния стеарат, целлюлоза микрокристаллическая.
Состав оболочки: гипромеллоза, макрогол 8000, тальк, титана диоксид (Е171), железа оксид красный (Е172), железа оксид желтый (Е172).
Фармакологическое действие
Антигипертензивный препарат, в состав которого входят антагонист рецепторов ангиотензина II и тиазидный диуретик.
Активным гормоном ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС) является ангиотензин II, который образуется из ангиотензина I при участии АПФ. Ангиотензин II связывается со специфическими рецепторами, расположенными на клеточных мембранах в различных тканях. Он имеет широкий спектр физиологических эффектов, включающих в первую очередь как непосредственное, так и опосредованное участие в регуляции АД. Являясь мощным сосудосуживающим веществом, ангиотензин II вызывает прямой прессорный ответ. Кроме того, он стимулирует секрецию альдостерона и способствует задержке натрия.
Валсартан - активный и специфический антагонист рецепторов ангиотензина II, предназначенный для приема внутрь. Он действует избирательно на рецепторы подтипа AT1, которые ответственны за известные эффекты ангиотензина II. Увеличенные сывороточные уровни ангиотензина II вследствие блокады AT1-рецепторов валсартаном могут стимулировать свободные AT2-рецепторы, что уравновешивает эффект AT1-рецепторов. Сколько-нибудь выраженной агонистической активности в отношении AT1-рецепторов валсартан не проявляет. Сродство валсартана к AT1-рецепторам примерно в 20 000 раз выше, чем к AT2-рецепторам.
Валсартан не ингибирует АПФ, известный также под названием кининазы II, который превращает ангиотензин I в ангиотензин II и разрушает брадикинин. Не наблюдается каких-либо побочных эффектов, обусловленных брадикинином. В клинических исследованиях, в которых проводилось сравнение валсартана с ингибитором АПФ, частота развития сухого кашля была достоверно (р<0.05) ниже у больных, получавших валсартан, чем у больных, получавших ингибитор АПФ (2.6% против 7.9% соответственно). В клиническом исследовании, включавшем больных, у которых ранее при лечении ингибитором АПФ развивался сухой кашель, при лечении валсартаном это осложнение было отмечено в 19.5% случаев, а при лечении тиазидным диуретиком - в 19% случаев; в то время как в группе больных, получавших лечение ингибитором АПФ, кашель наблюдался в 68.5% случаев (р<0.05). Валсартан не вступает во взаимодействие и не блокирует рецепторы других гормонов или ионные каналы, имеющие важное значение для регуляции функций сердечно-сосудистой системы.
При лечении валсартаном больных с артериальной гипертензией отмечается снижение АД, не сопровождающееся изменением ЧСС.
После приема внутрь препарата в разовой дозе у большинства больных начало антигипертензивного действия отмечается в пределах 2 ч, а максимальное снижение АД достигается в пределах 4-6 ч. После приема препарата антигипертензивное действие сохраняется более 24 ч. При повторных назначениях препарата максимальное снижение АД, вне зависимости от принятой дозы, обычно достигается в пределах 2-4 недель и поддерживается на достигнутом уровне в ходе длительной терапии. При комбинировании с гидрохлоротиазидом достигается достоверное дополнительное снижение АД.
Точкой приложения действия тиазидных диуретиков является корковый отдел дистальных извитых почечных канальцев, где расположены высоко чувствительные к действию диуретиков рецепторы и где происходит подавление транспорта ионов натрия и хлора. Механизм действия тиазидов связан с подавлением насоса Na+Cl-, что, по-видимому, происходит за счет конкуренции за места транспорта Cl-. В результате этого экскреция ионов натрия и хлора увеличивается примерно в одинаковой степени. В результате диуретического действия наблюдается уменьшение объема циркулирующей плазмы, вследствие чего повышается активность ренина, секреция альдостерона, выведение с мочой калия и, следовательно, снижение концентрации калия в сыворотке. Взаимосвязь между ренином и альдостероном опосредуется ангиотензином II, поэтому назначение антагониста рецепторов ангиотензина II уменьшит потери калия, связанные с применением тиазидного диуретика.
Фармакокинетика
Валсартан
Всасывание
После приема препарата внутрь всасывание валсартана происходит быстро, однако степень всасывания варьирует в широких пределах. Средняя величина биодоступности составляет 23%. Фармакокинетическая кривая валсартана имеет нисходящий мультиэкспоненциальный характер (T1/2 в ?-фазе <1 ч и T1/2 в ?-фазе около 9 ч).
В диапазоне изученных доз кинетика валсартана имеет линейный характер. При повторном применении препарата изменений кинетических показателей не отмечалось. При приеме препарата 1 раз/ кумуляция незначительная. Концентрации препарата в плазме крови у женщин и мужчин были одинаковы.
Распределение
Валсартан в значительной степени (на 94-97%) связывается с белками сыворотки крови, преимущественно с альбуминами. Vss низкий (около 17 л). По сравнению с печеночным кровотоком (около 30 л/ч), плазменный клиренс валсартана относительно медленный (около 2 л/ч).
Выведение
Выведение Валсартан выводится преимущественно в неизмененном виде, выведение с калом составляет 70% от величины абсорбированной дозы), с мочой выводится около 30%.
При назначении валсартана с пищей AUC уменьшается на 48%, хотя начиная примерно с 8-го часа после приема препарата концентрации валсартана в плазме, как в случае приема его натощак, так и в случае приема с пищей, одинаковые. Уменьшение AUC тем не менее не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта.
Гидрохлоротиазид
Всасывание
После приема внутрь всасывание гидрохлоротиазида происходит быстро, время достижения Cmax в плазме - около 2 ч. Фармакокинетика гидрохлоротиазида в фазах распределения и выведения описывается в целом биэкспоненциальной нисходящей кривой; T1/2 в конечной фазе составляет 6-15 ч.
При приеме внутрь биодоступность гидрохлоротиазида составляет 60-80%.
При одновременном назначении гидрохлоротиазида с пищей отмечалось как повышение, так и снижение его системной биодоступности (по сравнению с соответствующим показателем при приеме натощак). Диапазон этих изменений невелик и клинически незначим.
Распределение
В терапевтическом диапазоне доз средняя величина AUC возрастает прямо пропорционально увеличению дозы. При повторных назначениях фармакокинетика гидрохлоротиазида не изменяется; при назначении 1 раз/ кумуляция незначительна.
Выведение
Выводится с мочой: более 95% дозы - в неизмененном виде и около 4% - в виде гидролизата - 2-амино-4-хлоро-m-бензенедисульфонамида.
Валсартан/гидрохлоротиазид
При совместном применении с валсартаном системная биодоступность гидрохлоротиазида уменьшается примерно на 30%. Одновременное назначение гидрохлоротиазида, со своей стороны, не оказывает существенного влияния на кинетику валсартана. Отмеченное взаимодействие не оказывает влияния на эффективность комбинированного применения валсартана и гидрохлоротиазида. В контролируемых клинических исследованиях был выявлен выраженный антигипертензивный эффект данной комбинации, который превышал эффект каждого из компонентов в отдельно
Побочные действия
Нежелательные явления имели в целом слабовыраженный и преходящий характер.
Данные, приведенные ниже в таблице, основаны на результатах 3 контролируемых исследований. В эти исследования было включено 2159 больных, из которых 2066 получали валсартан в комбинации с гидрохлоротиазидом. Общая частота нежелательных явлений, наблюдавшихся при применении Ко-Диована, была такой же, как и при применении плацебо.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Изменения баланса электролитов сыворотки
Следует c осторожностью применять Ко-Диован одновременно с солями калия, калийсберегающими диуретиками, калийсодержащими заменителями пищевой соли, а также с лекарственными препаратами, которые могут вызвать повышение концентрации калия в крови (например, гепарином).
Имеются сообщения о развитии гипокалиемии при лечении тиазидными диуретиками. Рекомендуется частый контроль концентрации калия в крови.
При применении тиазидных диуретиков может развиться гипонатриемия и гипохлоремический алкалоз. Тиазиды вызывают повышение экскреции с мочой магния, что может привести к гипомагниемии.
Дефицит в организме натрия и/или ОЦК
У больных с выраженным дефицитом в организме натрия и/или ОЦК, например получающих высокие дозы диуретиков, в редких случаях в начале лечения Ко-Диованом может возникать артериальная гипотензия с клиническими проявлениями. Перед началом лечения Ко-Диованом следует провести коррекцию содержания натрия в организме и/или ОЦК.
В случае развития гипотензии пациента следует уложить и, при необходимости, провести в/в инфузию физиологического раствора. После стабилизации АД лечение Ко-Диованом может быть продолжено.
Нарушение функции почек
Больным с нарушением функции почек при КК более 30 мл/мин не требуется коррекции дозы препарата.
В настоящее время нет данных о применении Ко-Диована у больных с выраженными нарушениями функции почек (КК менее 30 мл/мин) и у больных, находящихся на гемодиализе.
Нарушение функции печени
Не требуется изменения дозы Ко-Диована у больных со слабо или умеренно выраженными нарушениями функции печени при отсутствии явлений холестаза, хотя у этой категории пациентов препарат следует применять с осторожностью. Заболевания печени не оказывают существенного влияния на фармакокинетику гидрохлоротиазида, поэтому снижения его дозы не требуется.
В настоящее время нет данных по применению валсартана у больных с тяжелыми нарушениями функции печени.
Другие метаболические нарушения
Тиазидные диуретики могут вызывать изменение толерантности к глюкозе, а также повышение концентрации холестерина, триглицеридов и мочевой кислоты в сыворотке крови.
Использование в педиатрии
Безопасность и эффективность применения Ко-Диована у детей до настоящего времени не установлены.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
При назначении Ко-Диована рекомендуется соблюдать осторожность при вождении автомобиля и управлении механизмами.
Показания
— артериальная гипертензия.
Противопоказания
— тяжелые нарушения функции печени, билиарный цирроз и холестаз;
— анурия, выраженные нарушения функции почек (КК<30 мл/мин);
— гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия, гиперурикемия с клиническими проявлениями, рефрактерные к адекватной терапии;
— беременность;
— повышенная чувствительность к компонентам Ко-Диована.
С осторожностью следует применять препарат у пациентов с односторонним или двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом артерии единственной почки, т.к. безопасность применения Ко-Диована в этих случаях не установлена.
Лекарственное взаимодействие
Возможно усиление антигипертензивного эффекта при совместном применении с другими антигипертензивными препаратами.
При одновременном применении солей калия, калийсберегающих диуретиков, калийсодержащих заменителей пищевой соли или любых других лекарственных препаратов, которые могут вызвать повышение концентрации калия в крови (например, гепарина), требуется осторожность и частое определение концентрации калия в крови.
При одновременном назначении препаратов лития с ингибиторами АПФ или тиазидными диуретиками отмечалось обратимое повышение концентрации лития в сыворотке и усиление в связи с этим токсических проявлений. Опыт совместного применения валсартана и препаратов лития пока отсутствует, поэтому в этом случае рекомендуется контроль концентрации лития в сыворотке.
Не было отмечено клинически значимого взаимодействия при проведении монотерапии валсартаном на фоне применения следующих лекарственных средств: циметидина, варфарина, фуросемида, дигоксина, атенолола,
(6190)
Дозування
Ко-Диован® призначають по 1 таблетки 1 раз/ щодня. Залежно від клінічної ситуації рекомендована добова доза становить 1 таблетку 80/12.5 мг або 1 таблетку 160/12.5 мг. При необхідності призначають по 1 таблетці 160/25 мг. Пацієнтам з слабко чи помірно вираженими порушеннями функції нирок (КК>30 мл/хв) змін дози препарату не потрібно. Пацієнтам з слабко чи помірно вираженою печінковою недостатністю небіліарного ґенезу без супутніх явищ холестазу також не потрібно змінювати дозу препарату.Передозировка
хоча в даний час відомості про передозування Ко-Диована відсутні, основним проявом, яке можна було б очікувати, є виражена артеріальна гіпотензія.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
валсартан 80 мг
гідрохлоротіазид 12.5 мг
Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна.
Склад оболонки: гіпромелоза, макрогол 8000, тальк, титану діоксид (Е171), заліза оксид червоний (Е172), жзаліза оксид жовтий (Е172).Фармакологічна дія
Антигіпертензивний препарат, до складу якого входять антагоніст рецепторів ангіотензину II і тіазидний діуретик.
Активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) є ангіотензин ІІ, що утворюється з ангіотензину і за участю АПФ. Ангіотензин ІІ зв'язується зі специфічними рецепторами, розташованими на клітинних мембранах у різних тканинах. Він має широкий спектр фізіологічних ефектів, що включають, в першу чергу, як безпосереднє, тадо і опосередковану участь у регулюванні артеріального тиску. Будучи потужним судинозвужувальну речовиною, ангіотензин II викликає прямий пресорний відповідь. Крім того, він стимулює секрецію альдостерону і сприяє затримці натрію.
Валсартан - активний і специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ, призначений для прийому всередину. Він діє вибірково на рецептори підтипу AT1, які є відповідальними за відомі ефекти ангіотензину II. Збільшені сироваткові рівні ангіотензину II внаслідок блокади AT1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні AT2-рецептори, що врівноважує ефект AT1-рецепторів. Скільки-небудь вираженої агонистической активності відносно AT1-рецепторів валсартан не проявляє. Спорідненість валсартану до AT1-рецепторів приблизно у 20 000 разів вище, ніж до AT2-рецепторів.
Валсартан не пригнічує АПФ, відомий також під назвою кининазы ІІ, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Не спостерігається яких-небудь побічних ефектів, зумовлених брадикініном. У клінічних дослідженнях, в яких проводилося порів��ок в ток порівнювався з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була достовірно (р<0.05) нижче у хворих, які отримували валсартан, ніж у хворих, які одержували інгібітор АПФ (2.6% проти 7.9% відповідно). У клінічному дослідженні, що включало хворих, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ, розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відзначено у 19.5% випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком - у 19% випадків; у той час як у групі хворих, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68.5% випадків (р<0.05). Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи.
При лікуванні валсартаном хворих з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, що не супроводжується зміною ЧСС.
Після прийому внутрішньо препарату в разовій дозі у більшості хворих початок антигіпертензивної дії відмічається в межах 2 год, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 год Після прийому препарату антигіпертензивну діїе зберігається більше 24 год. При повторних призначеннях препарату максимальне зниження АТ, незалежно від прийнятої дози, зазвичай досягається протягом 2-4 тижнів і утримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. При комбінуванні з гідрохлоротіазидом досягається достовірне додаткове зниження артеріального тиску.
Точкою дії тіазидних діуретиків є корковий відділ дистальних звивистих ниркових канальців, де розташовані високо чутливі до дії діуретиків рецептори і де відбувається пригнічення транспорта іонів натрію і хлору. Механізм дії тіазидів пов'язаний з пригніченням насоса Na+Cl-, що, очевидно, відбувається за рахунок конкуренції за місця транспорту Cl-. В результаті цього екскреція іонів натрію і хлору збільшується приблизно однаково. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої плазми, внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення з сечею калію і, отже, зниження концентрації калію в сироватці. Взаємозв'язок між реніном і альдостерон��м опосередковується ангіотензином ІІ, тому призначення антагоніста рецепторів ангіотензину ІІ зменшить втрату калію, пов'язану із застосуванням тіазидного діуретика.Фармакокінетика
Валсартан
Всмоктування
Після прийому препарату внутрішньо всмоктування валсартану відбувається швидко, однак ступінь всмоктування варіює в широких межах. Середня величина біодоступності становить 23%. Фармакокінетичний крива валсартану має низхідний мультиэкспоненциальный характер (T1/2 ?-фазі <1 год та T1/2 ?-фазі близько 9 год).
У діапазоні ізученных доз кінетика валсартану має лінійний характер. При повторному застосуванні препарату змін кінетичних показників не відзначалося. При прийомі препарату 1 раз/ кумуляція незначна. Концентрації препарату в плазмі крові у жінок і чоловіків були однакові.
Розподіл
Валсартан значною мірою (на 94-97%) зв'язується з білками сироватки крові, переважно з альбумінами. Vss низький (приблизно 17 л). Порівняно з печінковим кровотоком (близько 30 л/год), плазмовий кліренс валсартану відносно повільний (близько 2 л/год).
Виведення
Виведення Валсартан виводиться переважно в незміненому вигляді, виведення з калом становить 70% від величини абсорбированной дози), з сечею виводиться близько 30%.
При призначенні валсартану з їжею площа під кривою концентрації зменшується на 48%, хоча, починаючи приблизно з 8 год після прийому препарату концентрації валсартану в плазмі як у разі прийому його натщесерце, так і у разі прийому з їжею, однакові. Зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту.
Гидрохлоротиа��ід
Всмоктування
Після прийому всередину всмоктування гідрохлортіазиду відбувається швидко, час досягнення Cmax в плазмі - близько 2 ч. Фармакокінетика гідрохлоротіазиду в фазах розподілу і виведення описується в цілому біекспоненціальною низхідною кривою; T1/2 в кінцевій фазі становить 6-15 ч.
При прийомі внутрішньо біодоступність гідрохлортіазиду становить 60-80%.
При одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду з їжею відзначалося як підвищення, так і зниження його системної біодоступності порівняно з відповідного��м показником при прийомі натще). Діапазон цих змін незначний і клінічно незначим.
Розподіл
У терапевтичному діапазоні доз середня величина AUC зростає прямо пропорційно збільшенню дози. При повторних призначеннях фармакокінетика гідрохлоротіазиду не змінюється; при призначенні 1 раз/ кумуляція незначна.
Виведення
Виводиться із сечею: більше 95% дози - у незміненому вигляді і приблизно 4% - у вигляді гідролізату - 2-аміно-4-хлоро-m-бензенедисульфонамида.
Валсартан/гідрохлоротіазид
При с��вместном застосуванні з валсартаном системна біодоступність гідрохлортіазиду зменшується приблизно на 30%. Одночасне призначення гідрохлоротіазиду, зі свого боку, не чинить істотного впливу на кінетику валсартану. Зазначена взаємодія не впливає на ефективність комбінованого застосування валсартану і гідрохлортіазиду. У контрольованих клінічних дослідженнях був виявлений виражений антигіпертензивний ефект даної комбінації, який перевищував ефект кожного із компонентів окремоПобічні д��впливи
Небажані явища мали в цілому слабовиражений і минущий характер.
Дані, наведені в таблиці, ґрунтуються на результатах 3 контрольованих досліджень. У ці дослідження було включено 2159 хворих, з яких 2066 отримували валсартан у комбінації з гідрохлоротіазидом. Загальна частота небажаних явищ, що спостерігалися при застосуванні Ко-Диована, була такою ж, як і при застосуванні плацебо.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Зміни балансу електролітів сироватки
Слід c осторожностю застосовувати Ко-Диован одночасно із солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калійвмісними замінниками харчової солі, а також з лікарськими препаратами, які можуть викликати підвищення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин).
Є повідомлення про розвиток гіпокаліємії при лікуванні тіазидними діуретиками. Рекомендується частий контроль концентрації калію в крові.
При застосуванні тіазидних діуретиків може виникнути гіпонатріємія і гіпохлоремічний алкалоз. Тіазиди викликають підвищення екскреції з м��чой магнію, що може призвести до гіпомагніємії.
Дефіцит в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові
У хворих з вираженим дефіцитом в організмі натрію та/або ОЦК, наприклад отримують високі дози діуретиків, зрідка на початку лікування Ко-Диованом може виникати артеріальна гіпотензія з клінічними проявами. Перед початком лікування Ко-Диованом слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові.
У випадку розвитку гіпотензії пацієнта слід покласти і, при необхідності, провести в/в інфузію физиологичес��ого розчину. Після стабілізації артеріального тиску лікування Ко-Диованом може бути продовжено.
Порушення функції нирок
Хворим з порушенням функції нирок при КК більше 30 мл/хв не потребують корекції дози препарату.
В даний час немає даних про застосування Ко-Диована у хворих з вираженими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв) та у хворих, які перебувають на гемодіалізі.
Порушення функції печінки
Не потребує зміни дози Ко-Диована у хворих зі слабо або помірно вираженими порушеннями функції печінки при відсутності��ності явищ холестазу, хоча у цієї категорії пацієнтів препарат слід застосовувати з обережністю. Захворювання печінки не роблять істотного впливу на фармакокінетику гідрохлортіазиду, тому зниження його дози не потрібне.
В даний час немає даних щодо застосування препарату у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки.
Інші метаболічні порушення
Тіазидні діуретики можуть викликати зміни толерантності до глюкози, а також підвищення концентрації холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові.
Використання в педіатрії
Безпека та ефективність застосування Ко-Диована у дітей до цього часу не встановлені.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
При призначенні Ко-Диована рекомендується дотримуватися обережності при водінні автомобіля і управління механізмами.Свідчення
— артеріальна гіпертензія.Протипоказання
— тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз і холестаз;
— анурія, виражені порушення функції п��чек (КК<30 мл/хв);
— гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, гіперурикемія з клінічними проявами, рефрактерные до адекватної терапії;
— вагітність;
— підвищена чутливість до компонентів Ко-Диована.
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, оскільки безпека застосування Ко-Диована в цих випадках не встановлена.Лікарська взаємодія
Можливе посилення антигиперте��зивного ефекту при сумісному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами.
При одночасному застосуванні солей калію, калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних замінників харчової солі або будь-яких інших лікарських препаратів, які можуть викликати підвищення концентрації калію в крові (наприклад, гепарину), потрібна обережність і часте визначення концентрації калію в крові.
При одночасному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне підвищення концентрації літію в сироватці та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів. Досвід сумісного застосування валсартану і препаратів літію поки відсутній, тому в цьому випадку рекомендується контроль концентрації літію в сироватці.
Не було відмічено клінічно значущої взаємодії при проведенні монотерапії валсартаном на тлі застосування наступних лікарських засобів: циметидину, варфарину, фуросеміду, дигоксину, атенололу,