Дозировка
Взрослым Клацид СР назначают по 500 мг (1 таблетки) 1 раз/ При тяжелых инфекциях дозу увеличивают до 1 г (2 таблетки) 1 раз/ Обычная продолжительность лечения 5-14 дней. Исключение составляют внебольничная пневмония и синусит, которые требуют лечения в течение 6-14 дней. Таблетки следует принимать во время еды, проглатывая целиком, не разламывая и не разжевывая.
Передозировка
: прием большой дозы кларитромицина может вызывать симптомы нарушений со стороны ЖКТ. У одного пациента с биполярным расстройством в анамнезе после приема кларитромицина в дозе 8 г появились изменения психического состояния, параноидальное поведение, гипокалиемия и гипоксемия.
Лекарственная форма
Таблетки пролонгированного действия, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета, овальные.
Состав
кларитромицин 500 мг
Вспомогательные вещества: лимонная кислота безводная, натрия альгинат, натрия кальция альгинат, лактоза, повидон К30, тальк, стеариновая кислота, магния стеарат.
Состав пленочной оболочки: гипромеллоза, макрогол 400, макрогол 8000, титана диоксид, краситель хинолиновый желтый (Е104), сорбиновая кислота.
Фармакологическое действие
Антибиотик группы макролидов. Кларитромицин подавляет синтез белка в микробной клетке, взаимодействуя с 50S рибосомальной субъединицей бактерий.
Кларитромицин продемонстрировал высокую активность in vitro против стандартных и изолированных культур бактерий. Высокоэффективен в отношении многих аэробных и анаэробных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. Минимальные подавляющие концентрации (МПК) кларитромицина для большинства возбудителей меньше, чем МПК эритромицина. Исследования, проведенные in vitro, подтверждают высокую эффективность кларитромицина в отношении Legionella pneumophila и Mycoplasma pneumoniae.
К кларитромицину не чувствительны Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp., а также другие, не разлагающие лактозу грамотрицательные бактерии. Большинство штаммов стафилококков, устойчивых к метициллину и оксациллину, резистентны к кларитромицину.
Продукция бета-лактамазы не оказывает влияния на активность кларитромицина.
Активность кларитромицина в отношении большинства штаммов перечисленных ниже микроорганизмов доказана как in vitro, так и в клинической практике. Кларитромицин активен в отношении аэробных грамположительных микроорганизмов: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; аэробных грамотрицательных микроорганизмов: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainftuenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila; других микроорганизмов: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae; микобактерий: Mycobacterium avium complex (MAC) - Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
Кларитромицин in vitro проявляет активность в отношении большинства штаммов следующих микроорганизмов: аэробные грамположительные микроорганизмы: Streptococcus agalactiae, Streptococcus spp. (группы C, F, G), Streptococcus группы viridans, Listeria monocytogenes; аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаэробные грамположительные микроорганизмы: Сlostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; анаэробные грамотрицательные микроорганизмы: Bacteroides melaninogenicus; спирохеты: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum; микобактерии: Mycobacterium leprae Mycobacterium kansasii Mycobacterium chelonae Mycobacterium fortuitum; кампилобактерии: Campylobacter jejuni.
Основным метаболитом кларитромицина в организме человека является микробиологически активный метаболит 14-гидроксикларитромицин. Микробиологическая активность метаболита такая же, как у исходного вещества, или в 1-2 раза слабее в отношении большинства микроорганизмов. Исключение составляет Нaemophilus influenzae, в отношении которого эффективность метаболита в 2 раза выше. Исходное вещество и его основной метаболит оказывают либо аддитивный, либо синергический эффект в отношении Нaemophilus influenzae в условиях in vitro и in vivo в зависимости от культуры бактерий.
Таблетки пролонгированного действия представляют собой однородную кристаллическую основу, при прохождении которой по ЖКТ обеспечивается длительное высвобождение действующего вещества.
Фармакокинетика
Всасывание и распределение
После приема препарата внутрь абсолютная биодоступность составляет 50%. При многократном приеме дозы препарата кумуляции не обнаружено.
При приеме Клацида СР в дозе 500 мг 1 раз/ Cmax кларитромицина и 14-гидроксикларитромицина составляла 1.3 мкг/мл и 0.48 мкг/мл соответственно.
При приеме Клацида СР в дозе 1 г (по 500 мг 2) Cmax кларитромицина и 14-гидроксикларитромицина составляла 2.4 мкг/мл и 0.67 мкг/мл соответственно.
При приеме препарата в дозах 500 мг и 1 г/ время достижения Cmax в плазме крови составляет около 6 ч.
Cmax 14-гидроксикларитромицина не увеличивалась пропорционально дозе кларитромицина, в то время как T1/2 как кларитромицина, так и его гидроксилированного метаболита имел тенденцию к увеличению с повышением дозы. Такая нелинейная фармакокинетика кларитромицина в сочетании с уменьшением образования 14-гидроксилированных и N-деметилированных продуктов при высоких дозировках указывает на нелинейный метаболизм кларитромицина, который становится более отчетливым при высоких дозировках.
Кларитромицин связывается с белками плазмы крови на 70% в концентрации от 0.45 до 4.5 мкг/мл. При концентрации 45 мкг/мл степень связывания снижается до 41%, вероятно в результате насыщения мест связывания. Это наблюдается только при концентрациях, многократно превышающих терапевтическую.
Кларитромицин и его метаболит 14-гидроксикларитромицин быстро проникают в ткани и жидкости организма. Ограниченные данные, полученные в испытаниях с участием небольшого количества пациентов, свидетельствуют о том, что концентрация кларитромицина в цереброспинальной жидкости при пероральном приеме незначительна. Концентрации в тканях обычно в несколько раз выше, чем в сыворотке крови.
Метаболизм и выведение
Кларитромицин метаболизируется в системе цитохрома Р450 с участием изофермента CYP3A. Основным метаболитом кларитромицина является микробиологически активный метаболит 14-гидроксикларитромицин. При многократном приеме дозы препарата характер метаболизма в организме человека не изменялся.
Около 40% дозы выводится с мочой, около 30% - через кишечник.
При приеме Клацида СР в дозе 500 мг 1 раз/ T1/2 кларитромицина и 14-гидроксикларитромицина составляют соответственно 5.3 ч и 7.7 ч.
При приеме Клацида СР в дозе 1 г (по 500 мг 2) T1/2 кларитромицина и 14-гидроксикларитромицина составляют соответственно 5.8 ч и 8.9 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
В сравнительном исследовании было показано, что при сохраненной почечной функции у пациентов с умеренными и выраженными нарушениями функции печени коррекция дозы не требуется.
У пациентов с заболеваниями почек концентрация в плазме T1/2, Cmax и Cmin кларитромицина и 14-гидроксикларитромицина были выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек. У пациентов с нарушениями функции почек AUC была больше, а константа элиминации и выведение почками - меньше. Степень этих отличий коррелировала со степенью тяжести заболеваний почек: чем более выр
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко - желудочковая аритмия, в т.ч. типа "пируэт", трепетание и мерцание желудочков, увеличение интервала QT на ЭКГ.
Со стороны пищеварительной системы: часто - диспепсия, тошнота, боли в животе, рвота, диарея, гастралгия, острый панкреатит, глоссит, стоматит, кандидоз полости рта, обесцвечивание языка и зубов; редко — псевдомембранозный энтероколит, нарушения функции печени, в т.ч. увеличение активности печеночных ферментов, печеночноклеточный и/или холестатическая желтуха. В очень редких случаях сообщалось о случаях печеночной недостаточности с летальным исходом в основном на фоне тяжелых сопутствующих заболеваний и/или сопутствующей лекарственной терапии.
Со стороны ЦНС: часто - головная боль; редко - головокружение, беспокойство, бессонница, кошмарные сновидения, звон в ушах, деперсонализация, галлюцинации, судороги, психические расстройства, спутанность сознания, дезориентация, депрессия.
Со стороны костно-мышечной системы: миалгия.
Со стороны мочевыделительной системы: интерстициальный нефрит.
Со стороны органов чувств: часто - искажение или потеря вкусовых ощущений; возможны - глухота, изменение обоняния.
Аллергические реакции: анафилактические реакции, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, крапивница, гиперемия кожи, кожный зуд, сыпь.
Со стороны системы кроветворения: лейкопения, тромбоцитопения.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Длительный прием кларитромицина, как и других антибиотиков, может спровоцировать колонизацию с увеличением числа невосприимчивых бактерий и грибков. При появлении вторичной инфекции должна быть назначена адекватная терапия.
При лечении практически всеми антибактериальными средствами описаны случаи псевдомембранозного колита, тяжесть которого может варьировать от легкой до угрожающей жизни. Одним из симптомов псевдомембранозного колита является диарея, вызванная Clostridium difficile. Поэтому при появлении диареи после назначения антибактериальных средств следует учитывать возможность такого заболевания.
После проведения курса антибиотикотерапии необходимо тщательное медицинское наблюдение за пациентом. Описывались случаи развития псевдомембранозного колита спустя 2 месяца после приема антибиотиков.
Возможно развитие перекрестной резистентности к кларитромицину и другим антибиотикам группы макролидов, а также линкомицину и клиндамицину.
При наличии хронических заболеваний печени необходимо проводить регулярный контроль ферментов сыворотки крови.
В случае совместного назначения с варфарином или другими непрямыми антикоагулянтами, необходимо контролировать протромбиновое время.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:
— инфекции нижних отделов дыхательных путей (такие как бронхит, пневмония);
— инфекции верхних отделов дыхательных путей (такие как фарингит, синусит);
— инфекции кожи и мягких тканей (такие как фолликулит, воспаление подкожной клетчатки, рожа).
Противопоказания
— тяжелая почечная недостаточность (КК менее 30 мл/мин);
— одновременный прием кларитромицина со следующими препаратами: астемизол, цизаприд, пимозид, терфенадин, эрготамин, дигидроэрготамин;
— одновременный прием со следующими препаратами: алпразолам, мидазолам, триазолам (пероральные лекарственные формы);
— дети до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— порфирия;
— непереносимость лактозы, дефицит лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция;
— повышенная чувствительность к антибиотикам группы макролидов.
С осторожностью следует назначать препарат при нарушениях функции печени и почек, миастении гравис (возможно усиление симптомов), одновременном приеме с препаратами, которые метаболизируются печенью.
Лекарственное взаимодействие
Использование следующих препаратов совместно с кларитромицином противопоказано в связи с возможностью развития серьезных побочных эффектов.
Цизаприд и пимозид
При совместном применении возможно увеличение концентрации цизаприда, увеличение интервала QT, появление сердечных аритмий, включая желудочковую тахикардию, фибрилляцию желудочков, желудочковую тахикардию типа "пируэт".
Терфенадин и астемизол
При совместном применении возможно увеличение концентрации терфенадина/астемизола в крови, появление сердечных аритмий, увеличение интервала QT, развитие желудочковой тахикардии, фибрилляции желудочков и желудочковой тахикардии типа "пируэт".
Эрготамин/дигидроэрготамин
При совместном применении возможно следующие эффекты, связанные с острым отравлением препаратами группы эрготамина: сосудистый спазм, ишемия конечностей и других тканей, включая ЦНС.
Влияние других лекарственных препаратов на кларитромицин
(162)
Дозування
Дорослим Коаліціада СР призначають по 500 мг (1 таблетки) 1 раз/ При важких інфекціях дозу збільшують до 1 г (2 таблетки) 1 раз/ Звичайна тривалість лікування 5-14 днів. Виняток становлять позалікарняна пневмонія і синусит, які потребують лікування протягом 6-14 днів. Таблетки слід приймати під час їди, ковтаючи цілими, не розламуючи і не розжовуючи.Передозування
: прийом великої дози кларитроміцину може викликати симптоми порушень з боку ШЛУНКОВО-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому ��ларитромицина у дозі 8 г з'явилися зміни психічного стану, параноїдна поведінка, гіпокаліємія і гіпоксемія.
Лікарська форма
Таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, овальні.Склад
кларитроміцин 500 мг
Допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, натрію альгінат, натрію альгінат кальцію, лактоза, повідон К30, тальк, стеаринова кислота, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: гіпромелоза, макрогол 400, макрогол 8000, титану діоксид, барвник хінолиновый жовтий (Е104), сорбінова кислота.Фармакологічна дія
Антибіотик групи макролідів. Кларитроміцин пригнічує синтез білка в мікробній клітині, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій.
Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro проти стандартних та ізольованих культур бактерій. Високоефективний щодо багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) кларитроміцину для більшості возбудител��ї менша, ніж МПК еритроміцину. Дослідження, проведені in vitro, підтверджують високу ефективність кларитроміцину щодо Legionella pneumophila і Mycoplasma pneumoniae.
Не чутливі до кларитроміцину Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp., а також інші, не розкладають лактозу грамнегативні бактерії. Більшість штамів стафілококів, стійких до метициліну та оксациллину, резистентні до кларитроміцину.
Продукція бета-лактамази не впливає на активність кларитроміцину.
Активність кларитроміцину відносно більшості штамів перерахованих нижче мікроорганізмів доведена як in vitro, так і в клінічній практиці. Кларитроміцин активний щодо аеробних грампозитивних мікроорганізмів: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; аеробних грамнегативних мікроорганізмів: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainftuenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila; інших мікроорганізмів: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae; мікобактерій: Mycobacterium avium complex (MAC) - Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
Кларитроміцин in vitro проявляє активність відносно більшості штамів наступних мікроорганізмів: аеробні грамполож��тільні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, Streptococcus spp. (групи C, F, G), Streptococcus групи viridans, Listeria monocytogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Сlostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus; спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum; мікобактерій: Mycobacterium leprae Mycobacterium kansasii Mycobacterium chelonae Mycobacterium fortuitum; кампілобактерії: Campylobacter jejuni.
Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є микробиологически активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин. Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або в 1-2 рази слабкіше відносно більшості мікроорганізмів. Виняток становить Нaemophilus influenzae, проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. Вихідна речовина і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект щодо Нaemophilus influenzae в умовах in vitro та in vivo в залежності від культури бактерій.
Таблетки пролонгованої дії являють собою однорідну кри��таллическую основу, при проходженні якої з ШКТ забезпечується тривале вивільнення діючої речовини.Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл
Після прийому препарату всередину абсолютна біодоступність становить 50%. При багаторазовому прийомі дози препарату кумуляції не виявлено.
При прийомі Клацида СР у дозі 500 мг 1 раз/ Cmax кларитроміцину і 14-гідроксикларитроміцину становила 1.3 мкг/мл і 0.48 мкг/мл відповідно.
При прийомі Клацида СР у дозі 1 г (по 500 мг 2) Cmax кларитроміцину і 14-гідроксикларитроміцину становила 2.4 мкг/мл і 0.67 мкг/мл відповідно.
При прийомі препарату у дозах 500 мг і 1 г/ час досягнення Cmax в плазмі крові становить близько 6 ч.
Cmax 14-гідроксикларитроміцину не збільшувалася пропорційно дозі кларитроміцину, у той час як T1/2 як кларитроміцину, так і його гідроксильованого метаболіту мав тенденцію до збільшення з підвищенням дози. Така нелінійна фармакокінетика кларитроміцину в поєднанні із зменшенням утворення 14-гидроксилированных і N-деметилированных продуктів при високих дозуваннях вказує н�� нелінійний метаболізм кларитроміцину, який стає більш виразним при високих дозуваннях.
Кларитроміцин зв'язується з білками плазми крові на 70% у концентрації від 0.45 до 4.5 мкг/мл При концентрації 45 мкг/мл ступінь зв'язування знижується до 41%, ймовірно в результаті насичення місць зв'язування. Це спостерігається лише при концентраціях, що багато разів перевищують терапевтичну.
Кларитроміцин та його метаболіт 14-гідроксикларитроміцин швидко проникають в тканини і рідини організму. Обмежені дані, отримані в випробуваноиях з участю невеликої кількості пацієнтів, свідчать про те, що концентрація кларитроміцину в цереброспінальній рідині при пероральному прийомі незначна. Концентрації в тканинах зазвичай в кілька разів вище, ніж у сироватці крові.
Метаболізм і виведення
Кларитроміцин метаболізується системою цитохрому Р450 за участю ізоферменту CYP3A. Основним метаболітом кларитроміцину є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин. При багаторазовому прийомі дози препарату характер метаболізму в организме людини не змінювався.
Близько 40% дози виводиться з сечею, близько 30% - через кишечник.
При прийомі Клацида СР у дозі 500 мг 1 раз/ T1/2 кларитроміцину і 14-гідроксикларитроміцину складають відповідно 5.3 ч и 7.7 ч.
При прийомі Клацида СР у дозі 1 г (по 500 мг 2) T1/2 кларитроміцину і 14-гідроксикларитроміцину складають відповідно 5.8 ч і 8.9 ч.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У порівняльному дослідженні було показано, що при збереженій ниркової функції у пацієнтів з помірними і вираженими порушеннямишениями функції печінки корекція дози не потрібна.
У пацієнтів із захворюваннями нирок концентрація в плазмі T1/2, Cmax і Cmin кларитроміцину і 14-гідроксикларитроміцину були вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок AUC була більше, а константа елімінації і виведення нирками - менше. Ступінь цих відмінностей корелювала зі ступенем тяжкості захворювань нирок: чим більше вирПобічні дії
З боку серцево-судинної системи: рідко - шлуночкова аритмія, у т. ч. типу "пірует", трепе��ання і мерехтіння шлуночків, збільшення інтервалу QT на ЕКГ.
З боку травної системи: часто - диспепсія, нудота, болі в животі, блювота, діарея, гастралгія, гострий панкреатит, глосит, стоматит, кандидоз порожнини рота, знебарвлення язика і зубів; рідко — псевдомембранозний ентероколіт, порушення функції печінки, у т. ч. збільшення активності печінкових ферментів, печеночноклеточный та/або холестатична жовтяниця. У дуже рідкісних випадках повідомлялося про випадки печінкової недостатності з летальним результатом в основному на тлі тяжче��их супутніх захворювань та/або супутньої медикаментозної терапії.
З боку ЦНС: часто - головний біль; рідко - запаморочення, занепокоєння, безсоння, кошмарні сновидіння, дзвін у вухах, деперсоналізація, галюцинації, судоми, психічні розлади, сплутаність свідомості, дезорієнтація, депресія.
З боку кістково-м'язової системи: міалгія.
З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит.
З боку органів чуття: часто - викривлення або втрата смакових відчуттів; можливі - глухота, зміна нюху.
Алергічні реакції: анафілактичні реакції, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка, гіперемія шкіри, шкірний свербіж, висип.
З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Тривалий прийом кларитроміцину, як і інших антибіотиків, може спровокувати колонізацію із збільшенням числа невосприимчивых бактерій і грибків. При виникненні вторинної інфекції повинна бути призначена адекватна терапія./>
При лікуванні практично всіма антибактеріальними засобами описані випадки псевдомембранозного коліту, тяжкість якого може варіювати від легкого до загрозливою життя. Одним із симптомів псевдомембранозного коліту є діарея, спричинена Clostridium difficile. Тому при виникненні діареї після призначення антибактеріальних засобів слід враховувати можливість такого захворювання.
Після проведення курсу антибіотикотерапії необхідно ретельне медичне спостереження за пацієнтом. Описувалися випадки розвитку псевдомембранозного коліту через 2 місяці після прийому антибіотиків.
Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину і кліндаміцину.
При наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль ферментів сироватки крові.
У разі сумісного призначення з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати протромбіновий час.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, викликані відчувавительными до препарату мікроорганізмами:
— інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія);
— інфекції верхніх відділів дихальних шляхів (фарингіт, синусит);
— інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, бешиха).Протипоказання
— тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв);
— одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин, ерготамін, дигідроерготамін;
— однетимчасовий прийом з такими препаратами: алпразолам, мідазолам, триазолам (пероральні лікарські форми);
— діти до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— порфірія;
— непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція;
— підвищена чутливість до антибіотиків групи макролідів.
З обережністю слід призначати препарат при порушеннях функції печінки і нирок, міастенії гравіс (можливе посилення симптомів), одночасному прийомі з препаратами, які�� метаболізуються печінкою.Лікарська взаємодія
Використання таких препаратів разом із кларитроміцином протипоказане у зв'язку з можливістю розвитку серйозних побічних ефектів.
Цизаприд і пімозид
При спільному застосуванні можливе збільшення концентрації цизаприду, збільшення інтервалу QT, поява серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків, шлуночкову тахікардію типу "пірует".
Терфенадин і астемізол
При спільному застосуванні можливо увеличение концентрації терфенадину/астемізолу в крові, поява серцевих аритмій, подовження інтервалу QT, розвиток шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і шлуночкової тахікардії типу "пірует".
Ерготамін/дигідроерготамін
При спільному застосуванні можливе наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготаміну: судинний спазм, ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи ЦНС.
Вплив інших лікарських препаратів на кларитроміцин
