Дозировка
Препарат принимают внутрь независимо от приема пищи. Обычно взрослым назначают 250 мг 2 В более тяжелых случаях дозу увеличивают до 500 мг 2 Обычно продолжительность лечения составляет от 5-6 до 14 дней. Больным с КК менее 30 мл/мин назначают половину обычной дозы кларитромицина, т.е. 250 мг 1 раз/ или, при более тяжелых инфекциях - по 250 мг 2 Лечение таких больных продолжают не более 14 дней. При микобактериальных инфекциях назначают 500 мг 2 При распространенных инфекциях, вызванных MAC, у больных СПИД лечение следует продолжать до тех пор, пока имеются клинические и микробиологические подтверждения его пользы. Кларитромицин следует назначать в комбинации с другими антимикробными препаратами. При инфекционных заболеваниях, вызванных микобактериями, кроме туберкулеза, длительность лечения устанавливает врач. Для профилактики инфекций, вызванных MAC, рекомендуемая доза кларитромицина для взрослых - 500 мг 2 При одонтогенных инфекциях доза кларитромицина составляет 250 мг 2 в течение 5 дней. Для эрадикации Нelicobacter pylori Комбинированное лечение тремя препаратами — кларитромицин по 500 мг 2 + лансопразол по 30 мг 2cут + амоксициллин по 1000 мг 2 в течение 10 дней; — кларитромицин по 500 мг 2 + омепразол по 20 мг/ + амоксициллин по 1000 мг 2 в течение 7-10 дней. Комбинированное лечение двумя препаратами — кларитромицин по 500 мг 3 + омепразол 40 мг/ки в течение 14 дней с назначением в течение следующих 14 дней омепразола в дозе 20-40 мг/; — кларитромицин по 500 мг 3 + лансопразол 60 мг/ в течение 14 дней. Для полного заживления язвы может потребоваться дополнительное снижение кислотности желудочного сока.
Передозировка
Прием большой дозы кларитромицина вызывает симптомы со стороны ЖКТ. У одного пациента с биполярным расстройством в анамнезе после приема 8 г кларитромицина описаны изменения психического состояния, параноидальное поведение, гипокалиемия и гипоксемия
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой желтого цвета, овальные.
Состав
кларитромицин 500 мг
Вспомогательные вещества: натрия кроскармеллоза, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал прежелатинизированный, кремния диоксид, повидон, стеариновая кислота, магния стеарат, тальк, хинолиновый желтый (E104).
Состав оболочки: гипромеллоза, гипролоза, пропиленгликоль, сорбитана моноолеат, титана диоксид, сорбиновая кислота, ванилин, хинолиновый желтый (E104).
Фармакологическое действие
Полусинтетический антибиотик группы макролидов. Оказывает антибактериальное действие, взаимодействуя с 50S рибосомальной субъединицей бактерий и подавляя синтез белка в микробной клетке.
Кларитромицин продемонстрировал высокую активность in vitro против стандартных и изолированных культур бактерий. Высокоэффективен в отношении многих аэробных и анаэробных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. Исследования, проведенные in vitro, подтверждают высокую эффективность кларитромицина в отношении Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae и Helicobacter (Campylobacter) pylori.
Препарат также активен в отношении аэробных грамположительных микроорганизмов: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes; аэробных грамотрицательных микроорганизмов: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainftuenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila; других микроорганизмов: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR), Chlamydia trachomatis, микобактерий Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium complex (MAC): Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
К кларитромицину нечувствительны Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp., а также другие, не разлагающие лактозу грамотрицательные бактерии.
Продукция бета-лактамаз не оказывает влияния на активность кларитромицина. Большинство штаммов стафилококков, резистентных к метициллину и оксациллину, обладают устойчивостью и к кларитромицину.
Чувствительность Helicobacter pylori к кларитромицину изучаласть на изолятах Helicobacter pylori, выделенных от 104 пациентов, до начала терапии препаратом. У 4 пациентов были выделены резистентные к кларитромицину штаммы Helicobacter pylori, у 2-х - штаммы с промежуточной резистентностью, у остальных 98 пациентов изоляты Helicobacter pylori были чувствительны к кларитромицину.
Кларитромицин оказывает действие in vitro и в отношении большинства штаммов следующих микроорганизмов (однако безопасность и эффективность использования кларитромицина в клинической практике не подтверждена клиническими исследованиями и практическое значение остается неясным): аэробные грамположительные микроорганизмы: Streptococcus agalactiae, стрептококки (группы C, F, G), стрептококки группы Viridans; аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida; анаэробные грамположительные микроорганизмы: Сlostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; анаэробные грамотрицательные микроорганизмы: Bacteroides melaninogenicus; Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum, Campylobacter jejuni.
Основным метаболитом кларитромицина в организме человека является микробиологически активный метаболит 14-гидроксикларитромицин. Микробиологическая активность метаболита такая же, как у исходного вещества, или в 1-2 раза слабее в отношении большинства микроорганизмов. Исключение составляет Нaemophilus influenzae, в отношении которого эффективность метаболита в 2 раза выше. Исходное вещество и его основной метаболит оказывают либо аддитивный, либо синергический эффект в отношении Нaemophilus influenzae в условиях in vitro и in vivo в зависимости от культуры бактерий.
Исследования чувствительности
Количественные методы, требующие измерения диаметра зоны задержки роста микроорганизмов, дают наиболее точные оценки чувствительности бактерий к противомикробным средствам. Одна из рекомендуемых процедур определения чувствительности использует диски, пропитанные 15 мкг кларитромицина, (диффузионный тест Кирби-Бауэра); результаты теста интерпретируют в зависимости от диаметра зоны задержки роста микроорганизма и значения минимальной подавляющей концентрации (МПК) кларитромицина. Значение МПК определяют методом разведения среды или диффузии в агар. Лабораторные испытания дают один из трех результатов: 1)"устойчивый" - можно считать, что инфекция не поддается лечению данным препаратом; 2)"среднечувствительный" - терапевтический эффект неоднозначен, и возможно, увеличение дозировки может привести к чувствительности; 3)"чувствительный" - можно считать, что инфекция поддается лечению кларитромицином.
Фармакокинетика
Первые данные о фармакокинетике были получены при изучении таблеток кларитромицина.
Биодоступность и фармакокинетику суспензии кларитромицина изучали у здоровых взрослых и детей.
Здоровые
Всасывание и распределение
При однократном приеме у взрослых биодоступность суспензии была эквивалентной биодоступности таблеток (при одинаковых дозах) или несколько превышала. Прием пищи несколько задерживал всасывание суспензии кларитромицина, но не влиял на общую биодоступность препарата.
При приеме детской суспензии (после еды) Cmax, AUC кларитромицина составляли 0.95 мкг/мл, 6.5 мкг?ч/мл соответственно.
При применении суспензии кларитромицина в дозе 250 мг каждые 12 ч у взрослых равновесные уровни в крови практически достигались к приему пятой дозы. При этом параметры фармакокинетики были следующими: Cmax 1.98 мкг/мл, AUC 11.5 мкг?ч/мл и Тmax 2.8 ч для кларитромицина и соответственно 0.67, 5.33, 2.9 для 14-гидроксикларитромицина.
У здоровых людей сывороточные концентрации достигали пика в течение 2 ч после приема внутрь. Cssmax 14-гидроксикларитромицина составляет около 0.6 мкг/мл. При назначении кларитромицина в дозе 500 мг каждые 12 ч Cssmax 14-гидроксикларитромицина несколько выше (до 1 мкг/мл). При применении обеих доз Cssmax метаболита обычно достигаются в течение 2-3 дней.
В исследованиях in vitro связывание кларитромицина с белками плазмы составляло в среднем около 70% при клинически значимых концентрациях от 0.45 до 4.5 мкг/мл.
Метаболизм и выведение
Кларитромицин метаболизируется в печени под действием изофермента CYP3A с образованием микробиологически активного метаболита 14-гидроксикларитромицина.
T1/2 кларитромицина при приеме детской суспензии (после еды) составлял 3.7 ч. При применении суспензии кларитромицина в дозе 250 мг каждые 12 ч у взрослых T1/2 составлял 3.2 ч для кларитромицина и 4.9 для 14-гидроксикларитромицина.
У здоровых людей при применении кларитромицина: в дозе 250 мг каждые 12 ч T1/2 14-гидроксикларитромицина составляет 12 ч; в дозе 500 мг каждые 12 ч T1/2 14-гидроксикларитромицина составляет около 7 ч.
При применении кларитромицина в дозе 250 мг каждые 12 ч примерно 20% дозы выводится с мочой в неизмененном виде. При применении кларитромицина в дозе 500 мг каждые 12 ч примерно 30% дозы выводится с мочой в неизмененном виде. Почечный клиренс кларитромицина существенно не зависит от дозы и приближается к нормальной скорости клубочковой фильтрации. Основным метаболитом, обнаруживаемым в моче, является 14-гидроксикларитромицин, доля которого составляет 10-15% от дозы (250 мг или 500 мг каждые 12 ч).
Больные
Кларитромицин и его метаболит хорошо распределяются в тканях и жидкостях организма. Тканевые концентрации обычно в несколько раз выше сывороточных.
Побочные действия
Чаще всего встречались нежелательные явления со стороны пищеварительной системы: диарея, рвота, боль в животе, тошнота. Крайне редко наблюдался псевдомембранозный энтероколит. Другие нежелательные реакции включали в себя головную боль, нарушение вкуса, преходящее повышение активности печеночных ферментов. Как и при применении других антибиотиков группы макролидов может отмечаться развитие устойчивости микроорганизмов.
Суспензия Клацид по безопасности сопоставима с таблетками Клацид 250 мг у взрослых.
Постмаркетинговый опыт
Со стороны пищеварительной системы: глоссит, стоматит, молочница полости рта, изменение цвета языка, изменение цвета зубов (эти изменения обычно обратимы и могут быть устранены стоматологом); нечасто - нарушение функции печени, повышение активности печеночных ферментов, гепатоцеллюлярный и/или холестатический гепатит с/без желтухой; редко - панкреатит. Печеночная дисфункция может быть тяжелой, но обычно обратима. В очень редких случаях регистрировали случаи смерти от печеночной недостаточности, которые обычно наблюдались при наличии серьезных сопутствующих заболеваний и/или одновременном применении других лекарственных средств.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головокружение, тревога, бессонница, кошмарные сновидения, шум в ушах, спутанность сознания, дезориентация, галлюцинации, психоз, деперсонализация. Побочные эффекты преходящи; причинно-следственная связь с применением препарата не установлена.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Кларитромицин выводится в основном печенью. В связи с этим следует соблюдать осторожность при назначении Клацида больным с нарушением функции печени.
При наличии хронических заболеваний печени необходимо проводить регулярный контроль ферментов сыворотки крови.
Осторожность следует соблюдать при лечении кларитромицином больных с умеренной и выраженной почечной недостаточностью.
В клинической практике описаны случаи токсичности колхицина при его сочетании с кларитромицином, особенно у пожилых людей. Некоторые из них наблюдались у больных почечной недостаточностью; сообщалось о нескольких случаях смерти у подобных пациентов.
Необходимо учитывать возможность перекрестной резистентностью между кларитромицином и другими макролидными препаратами, а также линкомицином и клиндамицином.
С осторожностью назначают на фоне препаратов, метаболизирующихся печенью.
В случае совместного назначения с варфарином или другими непрямыми антикоагулянтами, необходимо контролировать протромбиновое время.
Показания
— инфекции нижних отделов дыхательных путей (бронхит, пневмония);
— инфекции верхних отделов дыхательных путей (фарингит, синусит);
— отиты;
— инфекции кожи и мягких тканей (фолликулит, целлюлит, рожа);
— распространенные микобактериальные инфекции, вызванные Mycobacterium avium и Mycobacterium intracellulare;
— локализованные микобактериальные инфекции, вызванные Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum и Mycobacterium kansasii;
— эрадикация Нelicobacter pylori и снижение частоты рецидивов язвы двенадцатиперстной кишки;
— профилактика распространения инфекции, обусловленной комплексом Mycobacterium avium (MAC), у ВИЧ-инфицированных больных с содержанием лимфоцитов CD4 (Т-хелперных лимфоцитов) не более 100 в 1 мм3;
— одонтогенные инфекции.
Противопоказания
— тяжелые нарушения функции печени;
— тяжелые нарушения функции почек (КК<30 мл/мин);
— порфирия;
— одновременное применение с астемизолом, цизапридом, пимозидом, терфенадином, эрготамином, дигидроэрготамином;
— беременность;
— период лактации (грудное вскармливание);
— детский возраст до 3-х лет (для лекарственной формы в виде таблеток);
— повышенная чувствительность к антибиотикам группы макролидов.
С осторожностью следует назначать препарат пациентам с нарушениями функции печени и почек.
Лекарственное взаимодействие
Кларитромицин метаболизируется в печени под действием изофермента CYP3A. Этот механизм определяет многие взаимодействия с другими препаратами. Кларитромицин может ингибировать биотрансформацию других лекарственных веществ под действием этой системы, что может привести к повышению их сывороточных уровней.
Метаболизируются под действием того же изофермента CYP3A: альпразолам, астемизол, карбамазепин, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопирамид, алкалоиды эрготамина, ловастатин, метилпреднизолон, мидазолам, омепразол, пероральные антикоагулянты (варфарин), пимозид, хинидин, рифабутин, сильденафил, симвастатин, такролимус, терфенадин, триазолам и винбластин. Сходные механизмы взаимодействия, которые опосредуются другими изоферментами системы цитохрома Р450, характерны для фенитоина, теофиллина и вальпроевой кислоты.
(161)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо незалежно від прийому їжі. Зазвичай дорослим призначають 250 мг 2 В більш тяжких випадках дозу збільшують до 500 мг 2 Зазвичай тривалість лікування складає від 5-6 до 14 днів. Хворим з КК менше 30 мл/хв призначають половину звичайної дози кларитроміцину, тобто 250 мг 1 раз/ або, при більш тяжких інфекціях - по 250 мг 2 Лікування таких хворих продовжують не більше 14 днів. При мікобактеріальних інфекціях призначають 500 мг 2 При поширених інфекціях, викликаних MAC, у хворих на СНІД лікування слід продовжувати до тих по��, поки є клінічні та мікробіологічні підтвердження його користі. Кларитроміцин слід призначати в комбінації з іншими антимікробними препаратами. При інфекційних захворюваннях, спричинених мікобактеріями, крім туберкульозу, тривалість лікування встановлює лікар. Для профілактики інфекцій, спричинених MAC, рекомендована доза кларитроміцину для дорослих - 500 мг 2 При одонтогенних інфекціях доза кларитроміцину становить 250 мг 2 протягом 5 днів. Для ерадикації Нelicobacter pylori Комбіноване лікування трьома препаратами — кларитр��мицин по 500 мг 2 + лансопразол 30 мг 2сут + амоксицилін по 1000 мг 2 протягом 10 днів; — кларитроміцин по 500 мг 2 + омепразол по 20 мг + амоксицилін по 1000 мг 2 протягом 7-10 днів. Комбіноване лікування двома препаратами — кларитроміцин по 500 мг 3 + омепразол 40 мг/ки протягом 14 днів з призначенням протягом наступних 14 днів омепразолу в дозі 20-40 мг/; — кларитроміцин по 500 мг 3 + лансопразол 60 мг/ протягом 14 днів. Для повного загоєння виразки може знадобитися додаткове зниження кислотності шлункового соку.Передозування
Прийом великої дози кларитроміцину викликає симптоми з боку ШКТ. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдна поведінка, гіпокаліємія і гіпоксемія
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкою жовтого кольору, овальні.Склад
кларитроміцин 500 мг
Допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид, повідон, стеаринова кислота, магнію стеарат, тальк, хинолиновый жовтий (E104).
Склад оболонки: гіпромелоза, гипролоза, пропіленгліколь, сорбитана моноолеат, титану діоксид, сорбінова кислота, ванілін, хіноліновий жовтий (E104).Фармакологічна дія
Напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Надає антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій і пригнічуючи синтез білка в мікробній клітині.
Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro проти стандартних та ізольованих культур бактерій. Високоефективний у щодо багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Дослідження, проведені in vitro, підтверджують високу ефективність кларитроміцину щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae і Helicobacter (Campylobacter) pylori.
Препарат також активний відносно аеробних грампозитивних мікроорганізмів: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes; аеробних грамнегативних мікроорганізмів: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainftuenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila; інших мікроорганізмів: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR), Chlamydia trachomatis, мікобактерій Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium complex (MAC): Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
Нечутливі до кларитроміцину Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp., а також інші, не розкладають лактозу грамнегативні бактерії.
Продукція бета-лактамаз не впливає на активність кларитроміцину. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациллину, володіють стійкістю до кларитроміцину.
Чутливість Helicobacter pylori до кларитроміцину изучаласть на ізолятах Helicobacter pylori, виділених від 104 пацієнтів до початку терапії препаратом. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами Helicobacter pylori, у 2-х - штами з проміжною резистентністю, у решти 98 пацієнтів ізоляти Helicobacter pylori були чутливі до кларитроміцину.
Кларитроміцин чинить дію in vitro та відносно більшості штамів наступних мікроорганізмів (однак безпека та ефективність застосування кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями і практичне значення відстаєся неясним): аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, стрептококи (групи C, F, G), стрептококи групи Viridans; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida; анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Сlostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus; Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum, Campylobacter jejuni.
Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин. Мікробіологічна активності��ь метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або в 1-2 рази слабкіше відносно більшості мікроорганізмів. Виняток становить Нaemophilus influenzae, проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. Вихідна речовина і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект щодо Нaemophilus influenzae в умовах in vitro та in vivo в залежності від культури бактерій.
Дослідження чутливості
Кількісні методи, що потребують вимірювання діаметру зони затримки росту мікроорганізмів, що дають найбільш точніе оцінки чутливості бактерій до протимікробних засобів. Одна з рекомендованих процедур визначення чутливості використовує диски, просочені 15 мкг кларитроміцину, (дифузійний тест Кірбі-Бауера); результати тесту інтерпретують в залежності від діаметру зони затримки росту мікроорганізму і значення мінімальної переважної концентрації (МПК) кларитроміцину. Значення МПК визначають методом розведення середовища або дифузії в агар. Лабораторні випробування дають один із трьох результатів: 1)"стійкий" - можна вважати, що інфекция не піддається лікуванню даним препаратом; 2)"среднечувствительный" - терапевтичний ефект неоднозначний, і можливо, збільшення дози може привести до чутливості; 3)"чутливий" - можна вважати, що інфекція піддається лікуванню кларитроміцином.Фармакокінетика
Перші дані щодо фармакокінетики були отримані при вивченні таблеток кларитроміцину.
Біодоступність і фармакокінетику суспензії кларитроміцину вивчали у здорових дорослих і дітей.
Здорові
Всмоктування і розподіл
/> При одноразовому прийомі у дорослих біодоступність суспензії була еквівалентною біодоступності таблеток (при однакових дозах) або дещо перевищувала. Прийом їжі трохи затримував всмоктування суспензії кларитроміцину, але не впливав на загальну біодоступність препарату.
При прийомі дитячої суспензії (після їжі) Cmax, AUC кларитроміцину становили 0.95 мкг/мл, 6.5 мкг?год/мл відповідно.
При застосуванні суспензії кларитроміцину в дозі 250 мг кожні 12 год у дорослих рівноважні рівні в крові практично досягалися до прийому п'ятої дози. П��і цьому параметри фармакокінетики були наступними: Cmax 1.98 мкг/мл, AUC 11.5 мкг?год/мл, Тмах 2.8 год для кларитроміцину і відповідно 0.67, 5.33, 2.9 для 14-гідроксикларитроміцину.
У здорових людей сироваткові концентрації досягали піку протягом 2 год після прийому всередину. Cssmax 14-гідроксикларитроміцину становить близько 0.6 мкг/мл При призначенні кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 год Cssmax 14-гідроксикларитроміцину декілька вище (до 1 мкг/мл). При застосуванні обох доз Cssmax метаболіту зазвичай досягаються протягом 2-3 днів.
У дослідженнях in vitro связывание кларитроміцину з білками плазми становило в середньому близько 70% при клінічно значущих концентраціях від 0.45 до 4.5 мкг/мл
Метаболізм і виведення
Кларитроміцин метаболізується в печінці під дією ізоферменту CYP3A з утворенням мікробіологічно активного метаболіту 14-гідроксикларитроміцину.
T1/2 кларитроміцину при прийомі дитячої суспензії (після їжі) становив 3.7 ч. При застосуванні суспензії кларитроміцину в дозі 250 мг кожні 12 год у дорослих T1/2 становив 3.2 год для кларитроміцину і 4.9 для 14-гідроксикларитроміцину.
<br /> У здорових людей при застосуванні кларитроміцину: у дозі 250 мг кожні 12 год T1/2 14-гідроксикларитроміцину становить 12 год; у дозі 500 мг кожні 12 год T1/2 14-гідроксикларитроміцину становить близько 7 год.
При застосуванні кларитроміцину в дозі 250 мг кожні 12 год приблизно 20% дози виводиться з сечею в незміненому вигляді. При застосуванні кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 год приблизно 30% дози виводиться з сечею в незміненому вигляді. Нирковий кліренс кларитроміцину істотно не залежить від дози і наближається до нормальної швидкості клубочкової фільтрації. Основ��им метаболітом, що виявляються в сечі, є 14-гідроксикларитроміцин, частка якого становить 10-15% від дози (250 мг або 500 мг кожні 12 год).
Хворі
Кларитроміцин та його метаболіт добре розподіляються в тканинах та рідинах організму. Тканинні концентрації зазвичай в кілька разів вище сироваткових.Побічні дії
Найчастіше зустрічалися небажані явища з боку травної системи: діарея, блювання, біль у животі, нудота. Вкрай рідко спостерігався псевдомембранозний ентероколіт. Інші небажані реакції включно��алі в себе головний біль, порушення смаку, минуще підвищення активності печінкових ферментів. Як і при застосуванні інших антибіотиків групи макролідів може відзначатися розвиток стійкості мікроорганізмів.
Суспензія Коаліціада з безпеки порівнянна з таблетками Коаліціада 250 мг у дорослих.
Постмаркетинговий досвід
З боку травної системи: глосит, стоматит, молочниця порожнини рота, зміна кольору язика, зміна кольору зубів (ці зміни зазвичай оборотні і можуть бути усунені стоматологом); нечаст�� - порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з/без жовтяниці; рідко - панкреатит. Печінкова дисфункція може бути важкою, але зазвичай оборотна. У дуже рідкісних випадках реєстрували випадки смерті від печінкової недостатності, які зазвичай спостерігалися при наявності серйозних супутніх захворювань та/або одночасному застосуванні інших лікарських засобів.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, тривога, безсоння, кошмарные сновидіння, шум у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, психоз, деперсоналізація. Побічні ефекти минущі; причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату не встановлено.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Кларитроміцин виводиться переважно печінкою. У зв'язку з цим слід дотримуватися обережності при призначенні Клацида хворим з порушенням функції печінки.
При наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль ферментів сироватки крові.
Осторож��ость слід дотримуватися при лікуванні кларитроміцином хворих з помірною і вираженою нирковою недостатністю.
У клінічній практиці описані випадки токсичності колхіцину при його поєднанні з кларитроміцином, особливо у літніх людей. Деякі з них спостерігалися у хворих з нирковою недостатністю; повідомлялося про кілька випадків смерті у таких пацієнтів.
Необхідно враховувати можливість перехресної резистентності між кларитроміцином і іншими макролідними препаратами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.<br />
З обережністю призначають на фоні препаратів, які метаболізуються печінкою.
У разі сумісного призначення з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати протромбіновий час.Свідчення
— інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія);
— інфекції верхніх відділів дихальних шляхів (фарингіт, синусит);
— отити;
— інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліт, целюліт, бешиха);
— розповсюджені мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium і Mycobacterium intracellulare;
— локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum і Mycobacterium kansasii;
— ерадикація Нelicobacter pylori і зниження частоти рецидивів виразки дванадцятипалої кишки;
— профілактика поширення інфекції, зумовленої комплексом Mycobacterium avium (MAC), у ВІЛ-інфікованих хворих з вмістом лімфоцитів CD4 (Т-хелперних лімфоцитів) не більше 100 в 1 мм3;
— одонтогенні інфекції.Протипоказання
— тяжкі порушення функції печінки;
— тяжкі порушення функції нирок (КК<30 мл/хв);
— порфірія;
— одночасне застосування з астемізолом, цизапридом, пімозидом, терфенадином, ерготаміном, дигидроэрготамином;
— вагітність;
— період лактації (грудне вигодовування);
— дитячий вік до 3-х років (для лікарської форми у вигляді таблеток);
— підвищена чутливість до антибіотиків групи макролідів.
З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з порушеннями функції печінки і нирок.Лікарська взаємодія
Кларитроміцин метаболізується в печени під дією ізоферменту CYP3A. Цей механізм визначає багато взаємодії з іншими препаратами. Кларитроміцин може інгібувати біотрансформацію інших лікарських речовин під дією цієї системи, що може призвести до підвищення сироваткових рівнів.
Метаболізуються під дією того ж ізоферменту CYP3A: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ерготаміну, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (варфарин), пимози��, хінідин, рифабутин, сильденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам і вінбластин. Подібні механізми взаємодії, які опосередковуються іншими ізоферментами системи цитохрому Р450, характерні для фенітоїну, теофіліну і вальпроєвої кислоти.
