Дозировка
Рекомендуемая доза для взрослых составляет 1 г/, разделенная на 2 равные дозы, каждая из которых вводится в/в после растворения в соответствующем растворителе капельно в течение 60 мин и более. Данных по дозировке для детей не имеется. Запрещено в/м и болюсное введение препарата. Больные с микобактериальными инфекциями Данных по применению кларитромицина у пациентов с подавленным иммунитетом нет. У ВИЧ-инфицированных пациентов кларитромицин применялся внутрь. При локализованных и диссеминированных микобактериальных инфекциях, вызванных Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare Mycobacterium сhelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium kansasii, рекомендуемая доза кларитромицина для взрослых составляет 1 г/ в 2 приема. В/в терапию у тяжелых больных, осуществляют в пределах от 2 до 5 суток с возможным последующим переходом, по решению врача, на прием кларитромицина внутрь. Пациентам с нарушением функции почек и КК менее 30 мл/мин дозу кларитромицина следует снизить вдвое от нормальной рекомендуемой дозы.
Передозировка
Прием большой дозы кларитромицина вызывает симптомы со стороны ЖКТ. У одного пациента с биполярным расстройством в анамнезе после приема 8 г кларитромицина описаны изменения психического состояния, параноидальное поведение,
Лекарственная форма
Лиофилизат для приготовления раствора для инфузий от белого до почти белого цвета, со слабым ароматическим запахом
Состав
кларитромицин 500 мг
Вспомогательные вещества: лактобионовая кислота, натрия гидроксид 4%.
Фармакологическое действие
Полусинтетический антибиотик группы макролидов. Оказывает антибактериальное действие, взаимодействуя с 50S рибосомальной субъединицей бактерий и подавляя синтез белка в микробной клетке.
Кларитромицин продемонстрировал высокую активность in vitro против стандартных и изолированных культур бактерий. Высокоэффективен в отношении многих аэробных и анаэробных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. Исследования, проведенные in vitro, подтверждают высокую эффективность кларитромицина в отношении Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae и Helicobacter (Campylobacter) pylori.
Препарат также активен в отношении аэробных грамположительных микроорганизмов: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes; аэробных грамотрицательных микроорганизмов: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainftuenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila; других микроорганизмов: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR), Chlamydia trachomatis, микобактерий Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium complex (MAC): Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
К кларитромицину не чувствительны Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp., а также другие, не разлагающие лактозу грамотрицательные бактерии.
Продукция бета-лактамаз не оказывает влияния на активность кларитромицина. Большинство штаммов стафилококков, резистентных к метициллину и оксациллину, обладают устойчивостью и к кларитромицину.
Чувствительность Helicobacter pylori к кларитромицину изучалась на изолятах Helicobacter pylori, выделенных от 104 пациентов, до начала терапии препаратом. У 4 пациентов были выделены резистентные к кларитромицину штаммы Helicobacter pylori, у 2-х - штаммы с промежуточной резистентностью, у остальных 98 пациентов изоляты Helicobacter pylori были чувствительны к кларитромицину.
Кларитромицин оказывает действие in vitro и в отношении большинства штаммов следующих микроорганизмов (однако безопасность и эффективность использования кларитромицина в клинической практике не подтверждена клиническими исследованиями и практическое значение остается неясным): аэробные грамположительные микроорганизмы: Streptococcus agalactiae, Streptococcus (группы C, F, G), Streptococcus группы viridans; аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida; анаэробные грамположительные микроорганизмы: Сlostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; анаэробные грамотрицательные микроорганизмы: Bacteroides melaninogenicus; Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum, Campylobacter jejuni.
Основным метаболитом кларитромицина в организме человека является микробиологически активный метаболит 14-гидроксикларитромицин. Микробиологическая активность метаболита такая же, как у исходного вещества, или в 1-2 раза слабее в отношении большинства микроорганизмов. Исключение составляет Нaemophilus influenzae, в отношении которого эффективность метаболита в 2 раза выше. Исходное вещество и его основной метаболит оказывают либо аддитивный, либо синергический эффект в отношении Нaemophilus influenzae в условиях in vitro и in vivo в зависимости от культуры бактерий.
Исследования чувствительности
Количественные методы, требующие измерения диаметра зоны задержки роста микроорганизмов, дают наиболее точные оценки чувствительности бактерий к противомикробным средствам. Одна из рекомендуемых процедур определения чувствительности использует диски, пропитанные 15 мкг кларитромицина, (диффузионный тест Кирби-Бауэра); результаты теста интерпретируют в зависимости от диаметра зоны задержки роста микроорганизма и значения минимальной подавляющей концентрации (МПК) кларитромицина. Значение МПК определяют методом разведения среды или диффузии в агар. Лабораторные испытания дают один из трех результатов: 1)"устойчивый" - можно считать, что инфекция не поддается лечению данным препаратом; 2)"среднечувствительный" - терапевтический эффект неоднозначен, и возможно, увеличение дозировки может привести к чувствительности; 3)"чувствительный" - можно считать, что инфекция поддается лечению кларитромицином.
Фармакокинетика
Здоровые добровольцы
В клинических испытаниях на здоровых добровольцах кларитромицин вводили однократно в дозах 75 мг, 125 мг, 250 мг и 500 мг в объеме 100 мл в виде инфузии в течение 30 мин, а также в дозах 500 мг, 750 мг или 1000 мг в 250 мл в течение более чем 60 мин. Равновесные Cmax кларитромицина составили от 5.16 мкг/мл до 9.4 мкг/мл после инфузии 500 мг и 1000 мг кларитромицина в течение 60 мин соответственно. Cmax 14-гидроксикларитромицин составили 0.66 мкг/мл после инфузии 500 мг и 1.06 мкг/мл после введения 1000 мг кларитромицина в течение 60 мин.
В равновесном состоянии терминальныйT1/2 кларитромицина зависит от дозы препарата и составляет от 3.8 ч до 4.5 ч при введении доз от 500 мг до 1000 мг за 60 мин соответственно. T1/2 14-гидроксикларитромицина после введения тех же доз 500 мг и 1000 мг за 60 мин составляет 7.3 ч и 9.3 ч соответственно , что подтверждает примерно такую же зависимость, увеличивающуюся с повышением дозы кларитромицина.
В равновесном состоянии значения AUC с повышением дозы изменялись непропорционально, т.е. имелась нелинейная зависимость значений AUC от 22.29 ч?мкг/мл до 53.26 ч?мкг/мл при введении доз 500-1000 мг за 60 мин соответственно. Данные AUC 14-гидроксикларитромицина варьировали от 8.16 ч?мкг/мл до 14.76 ч?мкг/мл при введении тех же доз за 60 мин инфузии.
В 7-дневных клинических испытаниях кларитромицин вводили многократно в дозах 125 мг и 250 мг в виде 100 мл инфузии в течение более 30 мин и в дозах 500 мг и 750 мг в объеме 250 мл в течение более, чем 60 мин через каждые 12 ч. В этом исследовании равновесные значения Cmax увеличивались от 5.5 мкг/мл в дозе 500 мг до 8.6 мкг/мл - 750 мг. В равновесном состоянии терминальный T1/2 500 мг и 750 мг кларитромицина после более чем 60 мин инфузии составил 5.3 ч и 4.8 ч соответственно. Cmax 14-гидроксикларитромицина в равновесном состоянии после дозировок 500 мг и 750 мг увеличился с 1.02 мкг/мл до 1.37 мкг/мл. Терминальная фаза T1/2 для этого метаболита у групп, которым вводили 500 мг или 750 мг составила 7.9 ч и 5.4 ч соответственно. Фармакокинетика 14-гидроксикларитромицина не зависела от дозы.
Побочные действия
Чаще всего у пациентов в клинических испытаниях наблюдались воспаление и боль в месте проведения инъекции, флебит. Другие нежелательные реакции включали в себя головную боль, нарушение вкуса и преходящее повышение активности печеночных ферментов.
Постмаркетинговый опыт
При лечении кларитромицином, как и другими макролидами, нечасто отмечались нарушения функции печени, включая повышение активности печеночных ферментов, гепатоцеллюлярный и/или холестатический гепатит, сопровождавшийся или не сопровождавшийся желтухой. Печеночная дисфункция может быть тяжелой и обычно обратимая. В очень редких случаях регистрировали случаи смерти от печеночной недостаточности, которые обычно наблюдались при наличии серьезных сопутствующих заболеваний и/или одновременном применении других лекарственных средств.
Описаны отдельные случаи повышения сывороточного уровня креатинина, однако их связь с приемом препаратом не установлена.
При пероральном применении кларитромицина описаны аллергические реакции, которые варьировали от крапивницы и небольших высыпаний до анафилаксии и синдрома Стивенса-Джонсона/токсического эпидермального некролиза.
Имеются сообщения о преходящих эффектах на ЦНС, включая головокружение, тревогу, бессонницу, кошмарные сновидения, шум в ушах, спутанность сознания, дезориентацию, галлюцинации, психоз и деперсонализацию; причинно-следственная связь с применением препарата не установлена.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Кларитромицин выводится в основном печенью. В связи с этим следует соблюдать осторожность при назначении антибиотика больным с нарушением функции печени.
Осторожность следует соблюдать при лечении кларитромицином больных с умеренной и выраженной почечной недостаточностью.
В клинической практике описаны случаи токсичности колхицина при его сочетании с кларитромицином, особенно у пожилых людей. Некоторые из них наблюдались у больных почечной недостаточностью; сообщалось о нескольких случаях смерти у подобных пациентов.
Необходимо учитывать возможность перекрестной резистентностью между кларитромицином и другими макролидными препаратами, а также линкомицином и клиндамицином.
Показания
Лечение инфекционно-воспалительных заболеваний, вызванных чувствительными к препарату микроорганизмами, в т.ч.:
— инфекции нижних отделов дыхательных путей;
— инфекции верхних отделов дыхательных путей;
— инфекции кожи и мягких тканей;
— диссеминированные или локализованные микобактериальные инфекции, вызванные Mycobacterium avium и Mycobacterium intracellulare;
— локализованные инфекции, вызванные Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum и Mycobacterium kansasii.
Противопоказания
— выраженные нарушения функции печени и/или почек;
— беременность;
— период лактации;
— возраст до 18 лет;
— одновременный прием цизаприда, пимозида, астемизола, терфенадина, эрготамина и дигидроэрготамина;
— повышенная чувствительность к антибиотикам группы макролидов
Лекарственное взаимодействие
Кларитромицин метаболизируется в печени под действием изофермента CYP3A. Этот механизм определяет многие взаимодействия с другими препаратами. Кларитромицин может ингибировать биотрансформацию других лекарственных веществ под действием этой системы, что может привести к повышению их сывороточных уровней.
Известно или предполагается, что следующие лекарственные средства или классы метаболизируются под действием изофермента CYP3A: альпразолам, астемизол, карбамазепин, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопирамид, алкалоиды спорыньи, ловастатин, метилпреднизолон, мидазолам, омепразол, пероральные антикоагулянтны (например, варфарин), пимозид, хинидин, рифабутин, силденафил, симвастатин, такролимус, терфенадин, триазолам и винбластин. Сходные механизмы взаимодействия, которые опосредуются другими изоферментами цитохрома Р450, характерны для фенитоина, теофиллина и вальпроевой кислоты.
(160)
Дозування
Рекомендована доза для дорослих становить 1 г, розподілена на 2 рівні дози, кожна з яких вводиться в/в після розчинення у відповідному розчиннику крапельно протягом 60 хв і більше. Даних щодо дозування для дітей не існує. Заборонено в/м і болюсне введення препарату. Хворі з микобактериальными інфекціями Даних щодо застосування кларитроміцину у пацієнтів з пригніченим імунітетом немає. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів кларитроміцин застосовувався всередину. При локалізованих і дисемінованих і мікобактеріальнихнфекциях, викликаних Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare Mycobacterium сhelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium kansasii, рекомендована доза кларитроміцину для дорослих становить 1 г/ в 2 прийоми. В/в терапію у тяжких хворих, здійснюють у межах від 2 до 5 діб з можливим подальшим переходом, за рішенням лікаря на прийом кларитроміцину всередину. Пацієнтам з порушенням функції нирок і КК менше 30 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити вдвічі від нормальної рекомендованої дози.Передозування
Прийом великої дози кларитроміцину викликає симптоми з боку ШКТ. В одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдна поведінка,
Лікарська форма
Ліофілізат для приготування розчину для інфузій від білого до майже білого кольору, зі слабким ароматичним запахомСклад
кларитроміцин 500 мг
Допоміжні речовини: лактобионовая кислота, натрію гідроксид 4%.Фармакологічна дія
Напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Надає антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рібосомальной субодиницею бактерій і пригнічуючи синтез білка в мікробній клітині.
Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro проти стандартних та ізольованих культур бактерій. Високоефективний щодо багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Дослідження, проведені in vitro, підтверджують високу ефективність кларитроміцину щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae і Helicobacter (Campylobacter) pylori.
Препарат також активний відносно аеробних грампозитивних микроорганизмо��: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes; аеробних грамнегативних мікроорганізмів: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainftuenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila; інших мікроорганізмів: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR), Chlamydia trachomatis, мікобактерій Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium complex (MAC): Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
Не чутливі до кларитроміцину Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp., а також інші, не розкладають лактозу грамнегативні бактерії.
Продукція бета-лактамаз не впливає на активність кларитромицина. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациллину, володіють стійкістю до кларитроміцину.
Чутливість Helicobacter pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах Helicobacter pylori, виділених від 104 пацієнтів до початку терапії препаратом. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами Helicobacter pylori, у 2-х - штами з проміжною резистентністю, у решти 98 пацієнтів ізоляти Helicobacter pylori були чутливі до кларитроміцину.
Кларитроміцин чинить дію in vitro та в відношенні більшості штамів наступних мікроорганізмів (однак безпека та ефективність застосування кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями і практичне значення залишається неясним): аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, Streptococcus (групи C, F, G), Streptococcus групи viridans; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida; анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Сlostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus; Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum, Campylobacter jejuni.
Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин. Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або в 1-2 рази слабкіше відносно більшості мікроорганізмів. Виняток становить Нaemophilus influenzae, проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. Вихідна речовина і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект щодо Нaemophilus influenzae в умовах in vitro та in vivo в залежності від культури бактерій.
Дослідження чутливості
Кількісні методи, що потребують вимірювання діаметру зони затримки росту мікроорганізмів, що дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до протимікробних засобів. Одна з рекомендованих процедур визначення чутливості використовує диски, просочені 15 мкг кларитроміцину, (дифузійний тест Кірбі-Бауера); результати тесту інтерпретують в залежності від діаметру зони затримки росту мікроорганізму і значення мінімальної більша��відповідної концентрації (МПК) кларитроміцину. Значення МПК визначають методом розведення середовища або дифузії в агар. Лабораторні випробування дають один із трьох результатів: 1)"стійкий" - можна вважати, що інфекція не піддається лікуванню даним препаратом; 2)"среднечувствительный" - терапевтичний ефект неоднозначний, і можливо, збільшення дози може привести до чутливості; 3)"чутливий" - можна вважати, що інфекція піддається лікуванню кларитроміцином.Фармакокінетика
Здорові добровольці
У клінічних таспытаниях на здорових добровольцях кларитроміцин вводили одноразово в дозах 75 мг, 125 мг, 250 мг та 500 мг в об'ємі 100 мл у вигляді інфузії протягом 30 хв, а також у дозах 500 мг, 750 мг або 1000 мг у 250 мл протягом більш ніж 60 хв. Рівноважні Cmax кларитроміцину склали від 5.16 мкг/мл до 9.4 мкг/мл після інфузії 500 мг і 1000 мг кларитроміцину протягом 60 хв відповідно. Cmax 14-гідроксикларитроміцин склали 0.66 мкг/мл після інфузії 500 мг і 1.06 мкг/мл після введення 1000 мг кларитроміцину протягом 60 хв.
У рівноважному стані терминальныйТ1/2 кларитроміцину зависить від дози препарату та становить від 3.8 год до 4.5 год при введенні доз від 500 мг до 1000 мг за 60 хв відповідно. T1/2 14-гідроксикларитроміцину після введення тих самих доз 500 мг та 1000 мг за 60 хв становить 7.3 ч і 9.3 год відповідно , що підтверджує приблизно таку ж залежність, що збільшується з підвищенням дози кларитроміцину.
У рівноважному стані значення AUC з підвищенням дози змінювалися непропорційно, тобто малася нелінійна залежність значень AUC від 22.29 год?мкг/мл до 53.26 год?мкг/мл при введенні доз 500-1000 мг за 60 хв відповідно. Дані AUC 14-гідроксикларитроміцину варіювали від 8.16 год?мкг/мл до 14.76 год?мкг/мл при введенні тих же доз за 60 хв інфузії.
В 7-денних клінічних випробуваннях кларитроміцин вводили багаторазово в дозах 125 мг та 250 мг у вигляді 100 мл інфузії протягом більше 30 хв і в дозах 500 мг та 750 мг у обсязі 250 мл протягом більш, ніж 60 хв через кожні 12 год. У цьому дослідженні рівноважні значення Cmax збільшувалися від 5.5 мкг/мл у дозі 500 мг до 8.6 мкг/мл - 750 мг. У рівноважному стані термінальний T1/2, 500 мг та 750 мг кларитроміцину після більш ніж 60 хв інфузії склав 5.3 ч і 4.8 год відповідн��тственно. Cmax 14-гідроксикларитроміцину в рівноважному стані після дозування 500 мг та 750 мг збільшився з 1.02 мкг/мл до 1.37 мкг/мл Термінальна фаза T1/2 для цього метаболіту у груп, яким вводили 500 мг або 750 мг склала 7.9 год і 5.4 год відповідно. Фармакокінетика 14-гідроксикларитроміцину не залежала від дози.Побічні дії
Найчастіше у пацієнтів у клінічних випробуваннях спостерігалися запалення і біль у місці проведення ін'єкції, флебіт. Інші небажані реакції включали в себе головний біль, порушення смаку та минуще підвищення ��ктивности печінкових ферментів.
Постмаркетинговий досвід
При лікуванні кларитроміцином, як і іншими макролідами, нечасто відзначалися порушення функції печінки, включаючи підвищення активності печінкових ферментів, гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит, що супроводжувався або не супроводжувалося жовтяницею. Печінкова дисфункція може бути важкою і зазвичай оборотна. У дуже рідкісних випадках реєстрували випадки смерті від печінкової недостатності, які зазвичай спостерігалися при наявності серйозних супутніх захво��еваний та/або одночасному застосуванні інших лікарських засобів.
Описані окремі випадки підвищення сироваткового рівня креатиніну, однак їх зв'язок з прийманням препарату не встановлена.
При пероральному застосуванні кларитроміцину описані алергічні реакції, які варіювали від кропив'янки і невеликих висипань до анафілаксії та синдрому Стівенса-Джонсона/токсичного епідермального некролізу.
Є повідомлення про минущих ефекти на ЦНС, включаючи запаморочення, занепокоєння, безсоння, кошмарні сновиденія, шум у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтацію, галюцинації, психоз і деперсоналізацію; причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату не встановлено.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Кларитроміцин виводиться переважно печінкою. У зв'язку з цим слід дотримуватися обережності при призначенні антибіотика хворим з порушенням функції печінки.
Обережності слід дотримуватися при лікуванні кларитроміцином хворих з помірною і вираженою нирковою недостатністю.
У клінічній практиці описані ��лучаи токсичності колхіцину при його поєднанні з кларитроміцином, особливо у літніх людей. Деякі з них спостерігалися у хворих з нирковою недостатністю; повідомлялося про кілька випадків смерті у таких пацієнтів.
Необхідно враховувати можливість перехресної резистентності між кларитроміцином і іншими макролідними препаратами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.Свідчення
Лікування інфекційно-запальних захворювань, викликаних чутливими до препарату мікроорганізмами, в т. ч.:
— інфекції нижніх ��тделов дихальних шляхів;
— інфекції верхніх відділів дихальних шляхів;
— інфекції шкіри та м'яких тканин;
— дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium і Mycobacterium intracellulare;
— локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum і Mycobacterium kansasii.Протипоказання
— виражені порушення функції печінки та/або нирок;
— вагітність;
— період лактації;
— вік до 18 років;
— одночасний прийом цизаприду, пімозиду, астемізолу, терфенадіна, ерготаміну і дигідроерготаміну;
— підвищена чутливість до антибіотиків групи макролідівЛікарська взаємодія
Кларитроміцин метаболізується в печінці під дією ізоферменту CYP3A. Цей механізм визначає багато взаємодії з іншими препаратами. Кларитроміцин може інгібувати біотрансформацію інших лікарських речовин під дією цієї системи, що може призвести до підвищення сироваткових рівнів.
Відомо або передбачається, що наступні лікарські засоби або класи мо��аболизируются під дією ізоферменту CYP3A: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянтны (наприклад, варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам і вінбластин. Подібні механізми взаємодії, які опосередковуються іншими ізоферментами цитохрому Р450, характерні для фенітоїну, теофіліну і вальпроєвої кислоти.
