Дозировка
Принимать внутрь, таблетки глотать не разжевывая, запивая небольшим количеством жидкости. Взрослым и детям старше 12 лет и с массой тела более 33 кг: - при фарингите и тонзиллите, вызванным Streptococcus pyogenes - по 250 мг каждые 12 ч в течение 10 дней; при остром гайморите по 500 мг каждые 12 ч в течение 14 дней; - при обострении хронического бронхита, вызванного Haemophilus influenzae - по 500 мг каждые 12 ч в течение 7-14 дней, вызванного Haemophilus parainfluenzae - по 500 мг каждые 12 ч в течение 7 дней; вызванного Moraxella catarrhalis, Streptococcus pneumoniae - по 250 мг каждые 12 ч в течение 7-14 дней; - при внебольничной пневмонии, вызванной Haemophilus influenzae - по 250 мг каждые 12 ч в течение 7 дней, вызванной Streptococcus pneumoniae, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae - no 250 мг каждые 12 ч в течение 7-14 дней; при неосложненных инфекциях кожи и подкожной клетчатки, вызванных Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes - по 250 мг каждые 12 ч в течение 7-14 дней. При лечении и профилактике инфекций, вызванных Mycobacterium avium назначают по 500 мг 2 раза в сутки. Максимальная суточная доза - 1000 мг. Длительность лечения - 6 мес. и более. С целью эрадикации Helicobacter pylori Комбинированное лечение тремя препаратами: - кларитромицин - 500 мг, лансопразол - 30 мг и амоксициллин - 1000 мг 2 раза в сутки в течение 10-14 дней; - кларитромицин - 500 мг, омепразол - 20 мг и амоксициллин - 1000 мг 2 раза в сутки в течение 10 дней. Комбинированное лечение двумя препаратами: - кларитромицин - 500 мг 3 раза в сутки, омепразол - 40 мг в сутки в течение 14 дней, с назначением омепразола в течение последующих 14 дней в дозе 20 мг в сутки. Для пациентов с хронической почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 30 мл/мин или концентрации сывороточного креатинина более 3,3 мг/100 мл) дозу снижают в 2 раза, либо в 2 раза увеличивают интервал. Максимальная длительность лечения у пациентов этой группы -14 дней.
Передозировка
Симптомы: абдоминальная боль, тошнота, рвота, диарея. Лечение: промывание желудка, поддерживающая терапия. Не удаляется при гемо - или перитонеальном диализе.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой розового цвета, капсуловидные, двояковыпуклые. На поперечном разрезе видны два слоя, внутренний слой белого или почти белого цвета.
Состав
активное вещество: кларитромицин (в пересчете на активное вещество) 500 мг;
вспомогательные вещества: лактулоза 600,0 мг; повидон-К25 18,2 мг; магния стеарат 13,0 мг; кремния диоксид коллоидный (аэросил) 8,66 мг; тальк 26,0 мг; полакрилин калия до получения таблетки массой 1300 мг;
вспомогательные вещества оболочки: гипромеллоза 14,28 мг; тальк 1,71 мг; титана диоксид 7,756 мг; макрогол-4000 6,21 мг; краситель азорубин 0,044 мг.
Фармакологическое действие
Полусинтетический макролидный антибиотик широкого спектра действия. Нарушает синтез белка микроорганизмов (связывается с 50S субъединицей мембраны рибосом микробной клетки). Действует на вне - и внутриклеточно расположенных возбудителей.
Активность кларитромицина в отношении большинства следующих микроорганизмов доказана in vitro и в клинической практике - аэробные грамположительные микроорганизмы: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila; др. микроорганизмы: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae; микобактерии: Mycobacterium avium complex (MAC) - комплекс, включающий: Mycobacterium avium и Mycobacterium intracellulare; Helicobacter pylori.
Бета-лактамазы не влияют на активность кларитромицина.
Активность кларитромицина in vitro - аэробные грамположительные микроорганизмы: Listeria monocytogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococci групп C,F,G, Streptococci группы viridans; аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Neisseria gonorrhoeae, Bordetella pertussis, Pasteurella multocida; анаэробные грамположительные микроорганизмы: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; анаэробные грамотрицательные микроорганизмы: Bacteroides melaninogenicus; спирохеты: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum; микобактерии: Mycobacterium leprae, Mycobacterium chelonae, кампилобактерии: Campylobacter jejuni.
Микробиологически активный метаболит кларитромицина - 14-гидроксикларитромицин вдвое более активен, чем исходное соединение по отношению к Haemophilus influenzae. Кларитромицин и его метаболит в сочетании могут оказывать как аддитивное, так и синергическое действие на Haemophilus influenzae in vitro и in vivo, в зависимости от штамма бактерии.
Большинство штаммов стафилококков, устойчивых к метициллину и оксациллину резистентны к кларитромицину.
Возможно развитие перекрестной резистентности к кларитромицину и другим антибиотикам группы макролидов, а также линкомицину и клиндамицину.
Фармакокинетика
Абсорбция - быстрая. Пища замедляет всасывание, существенно не влияя на биодоступность. Биодоступность таблеток 250 мг - 50%. Связь с белками плазмы 65-75%. После однократного приема регистрируется два пика максимальной концентрации (Сmах). Второй пик обусловлен способностью препарата накапливаться в желчном пузыре с последующим постепенным или быстрым поступлением в кишечник и всасыванием. Время достижения максимальной концентрации (ТСmах) при приеме 250 мг 2-3 ч.
После приема внутрь 20-30% от принятой дозы быстро гидроксилируется в печени изоферментами цитохрома CYP3A4, CYP3A5 и CYP3A7 с образованием основного метаболита - 14-гидроксикларитромицина, обладающего выраженной противомикробной активностью в отношении Haemophilus influenzae. Является ингибитором изоферментов CYP3A4, CYP3A5 и CYP3A7.
При регулярном приеме по 250 мг/сут равновесная концентрация (Css) неизмененного препарата и его основного метаболита - 1 и 0,6 мкг/мл соответственно; период полувыведения - 3-4 и 5-6 ч соответственно. При увеличении дозы до 500 мг/сут Css неизмененного препарата и его метаболита в плазме - 2,7-2,9 и 0,83-0,88 мкг/мл соответственно; период полувыведения - 4,8-5 и 6,9-8,7 ч соответственно. В терапевтических концентрациях накапливается в легких, коже и мягких тканях (в них концентрации в 10 раз превышают уровень антибиотика в плазме крови).
Выделяется почками и кишечником (20-30% - в неизмененной форме остальное - в виде метаболитов). При однократном приеме 250 и 1200 мг почками выделяется 37,9 и 46%, кишечником - 40,2 и 29,1% соответственно.
При нарушении функции почек отмечается увеличение ТСmах, Сmах и площади под кривой "концентрация-время" (AUC) кларитромицина и его метаболита.
Побочные действия
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, сонливость, беспокойство, бессонница, "кошмарные" сновидения, тремор, судороги, депрессия, дезориентация, галлюцинации, психоз, деперсонализация, спутанность сознания, усиление симптомов миастении gravis, психотические расстройства, парестезия, мания, интенсивное потоотделение, анорексия, недомогание, астения, озноб, утомляемость.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, отрыжка, рвота, метеоризм, ухудшение аппетита гастрит, гастралгия, диарея, стоматит, глоссит, кандидоз слизистой оболочки полости рта, изменение цвета языка и зубов, сухость слизистой оболочки полости рта, острый панкреатит, повышение активности "печеночных" трансаминаз, холестаз, гепатоцеллюлярный и холестатический гепатит, холестатическая желтуха, редко - псевдомембранозный колит, печеночная недостаточность с летальным исходом в основном на фоне тяжелых сопутствующих заболеваний и/или сопутствующей лекарственной терапии, диспепсия, запор.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: желудочковая тахикардия, в т.ч. типа "пируэт", трепетание и мерцание желудочков, увеличение интервала QT на ЭКГ.
Со стороны органов чувств: шум, звон в ушах, вертиго, изменение вкуса (дисгевзия), агевзия, в единичных случаях - потеря слуха, проходящая после отмены препарата, нарушение обоняния, аносмия.
Со стороны кожи и мягких тканей: эритразма, акне, рожа.
Со стороны костно-мышечной системы: миалгия, миопатия, боль в грудной клетке.
Со стороны органов кроветворения: редко - тромбоцитопения, (необычные кровотечения, кровоизлияния), агранулоцитоз, тромбоцитоз, удлинение протромбинового времени, повышение уровня МНО.
Со стороны мочевыводящей системы: интерстициальный нефрит, почечная недостаточность.
Лабораторные показатели: лейкопения, нейтропения, эозинофилия, повышение концентрации билирубина в крови гиперкреатининемия, гипогликемия (в т.ч. при одновременном приеме гипогликемических препаратов), изменение цвета мочи.
Аллергические реакции - кожная сыпь, зуд, крапивница, гиперемия кожи, злокачественная экссудативная эритема (синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз, анафилактические реакции, лекарственная сыпь с эозинофилией и системной симптоматикой (DRESS синдром), пурпура Шенлейн-Геноха, геморрагии.
Прочие: вторичные инфекции (развитие устойчивости микроорганизмов).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При наличии хронических заболеваний печени необходимо проводить регулярный контроль активности ферментов в сыворотке крови.
С осторожностью назначают на фоне лекарственных средств, метаболизирующихся печенью (рекомендуется измерять их концентрацию в крови).
В случае совместного применения с варфарином или другими антикоагулянтами необходимо контролировать протромбиновое время и международное нормализованное отношение.
При развитии вторичной инфекции должна быть назначена адекватная терапия.
При возникновении во время или после лечения тяжелой диареи следует исключить диагноз псевдомембранозного колита, который требует немедленной отмены препарата и назначения соответствующего лечения.
Перед применением препарата необходимо проводить тест чувствительности при развитии резистентности Streptococcus pneumoniae, Staphylococcus aureus и Streptococcus pyogenes к макролидам. Возможно развитие перекрестной резистентности к кларитромицину и другим антибиотикам группы макролидов. При длительном применении препарата возможно развитие суперинфекции.
Препарат необходимо применять с осторожностью у пациентов с предрасположенностью к удлинению интервала QT.
У пациентов с ишемической болезнью сердца, тяжелой сердечной недостаточностью, гипомагниемией, выраженной брадикардией, принимающих кларитромицин, а также при одновременном применении с антиаритмическими препаратами IA (хинидин, прокаинамид) и III (дофетилид, амиодарон, соталол), следует регулярно проводить контроль электрокардиограммы на предмет увеличения интервала QT.
На фоне применения препарата может наблюдаться развитие псевдомембранозного колита, усугубление симптомов миастении gravis.
При применении кларитромицина сообщалось о нарушении функции печени (повышение активности "печеночных" трансаминаз гепатоцеллюлярный и/или холестатический гепатит с желтухой или без). Нарушение функции печени могут быть тяжелыми, но обычно являются обратимыми. Имеются случаи печеночной недостаточности с летальным исходом, главным образом связанные с наличием серьезных сопутствующих заболеваний и/или одновременным применением других лекарственных средств. При появлении признаков и симптомов гепатита, таких как анорексия, желтуха, потемнение мочи, зуд, болезненность живота при пальпации, необходимо немедленно прекратить терапию кларитромицином. При наличии хронических заболеваний печени необходимо проводить регулярный контроль ферментов сыворотки крови. При возникновении реакций гиперчувствительности препарат необходимо отменить.
Показания
Взрослым: фарингит, тонзиллит, острый гайморит, обострение хронического бронхита, внебольничная пневмония, неосложненные инфекции кожи и подкожной клетчатки; диссеминированная инфекция, вызванная Mycobacteiium avium и Mycobacterium intracellulare.
Взрослым в комбинации с амоксициллином и омепразолом/лансопразолом в виде тройной терапии при инфекциях, вызванных Helicobacter pylori, включая язвенную болезнь двенадцатиперстной кишки.
Детям: фарингит, тонзиллит, внебольничная пневмония, острый гайморит, острый средний отит, неосложненные инфекции кожи и подкожной клетчатки; диссеминированная инфекция, вызванная Mycobacterium avium и Mycobacterium intracellulare.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к кларитромицину, другим макролидам, другим компонентам препарата.
Порфирия.
Период грудного вскармливания.
Детский возраст до 12 лет (для данной лекарственной формы).
Непереносимость лактозы или недостаточность лактазы, а также глюкозо-галактозная мальабсорбция.
Одновременный прием цизаприда, астемизола, пимозида, терфенадина, эрготамина и других алкалоидов спорыньи.
Одновременное применение с ловастатином и симвастатином, с мидазоламом для перорального приема, с колхицином у пациентов с нарушенной функцией почек или печени, принимающих ингибиторы Р-гликопротеина или мощные ингибиторы изофермента CYP3A4.
Наличие у пациентов удлинения интервала QT в анамнезе, желудочковой аритмии или желудочковой тахикардии типа "пируэт".
Холестатическая желтуха/гепатит, возникшие при применении кларитромицина (в анамнезе).
Тяжелая печеночная недостаточность, протекающая одновременно с почечной недостаточностью, гипокалиемия.
С осторожностью:
Почечная недостаточность средней и тяжелой степени; печеночная недостаточность средней и тяжелой степени, миастения gravis.
Одновременное применение с лекарственными препаратами, индуцирующими и метаболизирующимися изоферментом CYP3A4, бензодиазепинами (алпразолам, триазолам, мидазолам для внутривенного применения), антиаритмическими препаратами класса IA и III, блокаторами "медленных" кальциевых каналов, которые метаболизируются изоферментом CYP3A4; у пациентов с ИБС, тяжелой СН, гипомагниемией, выраженной брадикардией.
Беременность и лактация:
Безопасность применения кларитромицина в период беременности не установлена. При беременности, особенно в первый триместр, рекомендуется назначать кларитромицин, если польза от его приема превышает потенциальные риски для плода и/или отсутствует более безопасная терапия альтернативными препаратами. Если беременность наступила во время приема препарата, пациентку следует предупредить о возможных рисках для плода.
При необходимости назначения препарата в период лактации следует решить вопрос об отмене грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
При совместном приеме кларитромицина и лекарственных средств, первично метаболизирующихся изоферментомCYP3A, возможно взаимное повышение их концентраций, что может усилить или продлить как терапевтические, так и побочные эффекты.
Противопоказан совместный прием с астемизолом, цизапридом, пимозидом, терфенадином, эрготамином и др. алкалоидами спорыньи, а также с ловастатином и симвастатином.
Препараты, являющиеся индукторами CYP3A (например, фенобарбитал и зверобой продырявленный) могут индуцировать метаболизм кларитромицина. Это может привести к субтерапевтическому уровню кларитромицина, что приводит к снижению его эффективности. Назначают с осторожностью с карбамазепином, цилостазолом, циклоспорином, дизопирамидом, метилпреднизолоном, омепразолом, непрямыми антикоагулянтами (в т.ч. варфарином), хинидином, рифабутином, силденафилом, такролимусом, винбластином, а так же фенитоином, теофиллином и вальпроевой кислотой (метаболизируются через др. изоферменты цитохрома Р450).
Применяют с осторожностью с алпразоламом, триазоламом, мидазоламом для внутривенного введения. Необходима коррекция дозы лекарственного средства и контроль концентрации в крови.
При совместном применении с цизапридом, пимозидом, терфенадином и астемизолом возможно увеличение концентрации последних в крови, увеличение интервала QT, появление аритмии, включая желудочковую тахикардию в т.ч. типа "пируэт" и фибрилляцию желудочков.
При совместном применении с эрготамином и дигидроэрготамином возможно острое отравление препаратами группы эрготамина (сосудистый спазм, ишемия конечностей и других тканей, включая центральную нервную систему).
Эфавиренз, невирапин, рифампицин, рифабутин и рифапентин (индукторы цитохрома Р450) снижают уровень кларитромицина в плазме и ослабляют терапевтический эффект последнего, и, вместе с тем, увеличивая уровень 14- гидроксикларитромицина.
При совместном приеме флуконазола в дозе 200 мг ежедневно и кларитромицина в дозе 1 г/сут возможно увеличение Css и AUC кларитромицина на 33% и 18%, соответственно. Коррекция дозы кларитромицина не требуется. При совместном приеме ритонавира 600 мг/сут и кларитромицина 1 г/сут возможно снижение метаболизма кларитромицина (увеличение Сmах на 31%, Css на 182% и AUC на 77%), полное подавление образования 14-гидроксикларитромицина. У пациентов с хронической почечной недостаточностью необходима коррекции дозы: при клиренсе креатинина (КК) 30-60 мл/мин доза кларитромицина должна быть уменьшена на 50%, при КК менее 30 мл/мин на 75%. Ритонавир не следует принимать совместно с кларитромицином в дозе, превышающей 1 г/сут.
При совместном приеме с хинидином и дизопирамидом возможно возникновение желудочковой тахикардии типа "пируэт". Необходим контроль ЭКГ (увеличение интервала QT), сывороточных концентраций этих лекарственных средств. Кларитромицин увеличивает концентрации ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы (ловастатин, симвастатин). Возможно развитие рабдомиолиза у пациентов, принимающих эти препараты совместно.
При применении кларитромицина и омепразола возможно увеличение Сmах, AUC и периода полувыведения омепразола на 30%, 89% и 34% соответственно. Среднее значение pH в желудке в течение 24 ч составляло 5,2 при приеме только омепразола и 5,7 при приеме омепразола совместно с кларитромицином.
При применении кларитромицина и непрямых антикоагулянтов возможно усиление действия последних. При одновременном применении с варфарином и другими непрямыми антикоагулянтами необходимо контролировать международное нормализованное отношение и протромбиновое время.
При применении кларитромицина с силденафилом, тадалафилом или варденафилом (ингибиторы фосфодиэстеразы-5), возможно увеличение ингибирующего воздействия па фосфодиэстеразу. Может потребоваться уменьшение дозы силденафила, тадалафила и варденафила.
При совместном применении кларитромицина с теофиллином и карбамазепином возможно повышение концентрации последних в системном кровотоке.
При применении кларитромицина с толтеродином у пациентов с низким уровнем метаболизма через CYP2D6 может потребоваться снижение дозы толтеродина в присутствии кларитромицина (ингибитор CYP3A).
При совместном приеме кларитромицина (1 г/сут) с мидазоламом (перорально) возможно увеличение AUC мидазолама в 7 раз. При применении мидазолама (внутривенно) и кларитромицина может потребоваться корректировка дозы. Такие же меры предосторожности следует применять и к другим бензодиазепинам, которые метаболизируются CYP3A. Для бензодиазепинов, выведение которых не зависит от CYP3A (темазепам, нитразепам, лоразепам), маловероятно клинически значимое взаимодействие с кларитромицином.
При совместном приеме кларитромицина с колхицином возможно усиление действия колхицина. Необходим контроль возможного развития клинических симптомов интоксикации колхицином, особенно у пожилых пациентов и пациентов с хронической почечной недостаточностью (сообщалось о случаях с летальным исходом).
При совместном приеме кларитромицина и дигоксина следует тщательно контролировать концентрацию дигоксина в сыворотке (возможно повышение его концентрации и развитие потенциально летальных аритмий). Одновременный прием кларитромицина и зидовудина взрослыми ВИЧ- инфицированными пациентами может привести к снижению Css зидовудина. Необходим подбор доз кларитромицина и зидовудина. Этот вид взаимодействия не встречается у ВИЧ-инфицированных детей, получающих кларитромицин в виде суспензии совместно с зидовудином.
При совместном приеме кларитромицина (1 г/сут) и атазанавира (400 мг/сут) возможно увеличение AUC атазанавира на 28%, кларитромицина в 2 раза, уменьшение AUC 14-гидроксикларитромицина на 70%. У пациентов с КК 30-60 мл/мин доза кларитромицина должна быть уменьшена на 50%. Кларитромиции в дозах, превышающих 1 г/сут, нельзя назначать совместно с ингибиторами протеаз. При совместном приеме кларитромицина и итраконазола возможно обоюдное увеличение концентрации препаратов в плазме. За пациентами, одновременно принимающими итраконазол и кларитромицин, необходимо тщательное наблюдение из-за возможного усиления или удлинения фармакологических эффектов этих лекарственных средств. При одновременном приеме кларитромицина (1 г/сут) и саквинавира (в мягких желатиновых капсулах, 1200 мг 3 раза в день) возможно увеличение AUC и Css саквинавира на 177% и 187% соответственно, а кларитромицина на 40%. При совместном назначении этих двух лекарственных средств в течение ограниченного времени в дозах/лекарственных формах, указанных выше, корректировка дозы не требуется. При совместном приеме с верапамилом возможно снижение артериального давления, брадиаритмия и молочнокислый ацидоз.
При одновременном применении кларитромицина и пероральных гипогликемических средств, в том числе инсулина, в редких случаях возможно развитие гипогликемии. Рекомендуется тщательный контроль концентрации глюкозы в крови.
При одновременном приеме с кларитромицином (500 мг 2 раза в день) этравирин снижает концентрацию кларитромицина в плазме на 53% и увеличивает концентрацию активного метаболита, 14-гидроксикларитромицина, на 46%. Поскольку 14-гидроксикларитромицин обладает сниженной активностью против Mycobacterium avium complex (MAC), общая активность кларитромицина и его метаболита в отношении этого патогена может измениться.
(154)
Дозування
Приймати всередину, таблетки ковтати не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дорослим і дітям старше 12 років і з масою тіла понад 33 кг: - при фарингіті та тонзиліті, викликаних Streptococcus pyogenes - по 250 мг кожні 12 год протягом 10 днів; при гострому гаймориті по 500 мг кожні 12 год протягом 14 днів; - при загостренні хронічного бронхіту, спричиненої Haemophilus influenzae - по 500 мг кожні 12 годин протягом 7-14 днів, спричиненої Haemophilus parainfluenzae - по 500 мг кожні 12 год протягом 7 днів; викликаного Moraxella catarrhalis, Streptococcus pneumoniae - по 250 мг кожні 12 годин протягом 7-14 днів; - при пневмонії, викликаної Haemophilus influenzae - по 250 мг кожні 12 год протягом 7 днів, спричиненої Streptococcus pneumoniae, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae - no 250 мг кожні 12 годин протягом 7-14 днів; при неускладнених інфекціях шкіри і підшкірної клітковини, спричинених Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes - по 250 мг кожні 12 годин протягом 7-14 днів. При лікуванні і профілактиці інфекцій, викликаних Mycobacterium avium, призначають по 500 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза - 1000 мг. Тривалість лікування - 6 міс. і більше. З метою ерадикації Helicobacter pylori Комбіноване лікування трьома препаратами: - кларитроміцин - 500 мг, лансопразол - 30 мг і амоксицилін - 1000 мг 2 рази в добу протягом 10-14 днів; - кларитроміцин - 500 мг, омепразол - 20 мг і амоксицилін - 1000 мг 2 рази на добу протягом 10 днів. Комбіноване лікування двома препаратами: - кларитроміцин - 500 мг 3 рази на добу, омепразол - 40 мг на добу протягом 14 днів, з призначенням омепразолу протягом наступних 14 днів у дозі 20 мг на добу. Для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв або концентрації сироваткового креатиніну понад 3,3 мг/100 мл) дозу знижують в 2 рази, або у 2 рази збільшують інтервал. Максимальна тривалість лікування у пацієнтів цієї групи -14 днів.Передозування
Симптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, підтримуюча терапія. Не видаляється при гемо - або перитонеальному діалізі.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору, капсуловидные, двоопуклі. На поперечному розрізі видні два шари, внутрішній шар білого або майже білого кольору.Склад
активна речовина: кларитроміцин (у перерахунку на активну речовину) 500 мг;
допоміжні речовини: лактулоза 600,0 мг; повідон-К25 18,2 мг; магнію стеарат 13,0 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 8,66 мг; тальк 26,0 мг; полакрилин калію до отримання таблетки масою 1300 мг;
допоміжні речовини оболонки: гіпромелоза 14,28 мг; тальк 1,71 мг; титану діоксид 7,756 мг; макрогол-4000 6,21 мг; барвник азорубін 0,044 мг.Фармакологічна дія
Напівсинтетичний макролидный антибіотик широкого спектру дії. Порушує синтез білка мікроорганізмів (зв'язується з 50S субодиницею мембранs рибосом мікробної клітини). Діє на поза - і внутрішньоклітинно розташованих збудників.
Активність кларитроміцину відносно більшості наступних мікроорганізмів доведена in vitro і в клінічній практиці - аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila; ін. мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae; мікобактерій: Mycobacterium avium complex (MAC) - комплекс, що включає: Mycobacterium avium і Mycobacterium intracellulare; Helicobacter pylori.>
Бета-лактамази не впливають на активність кларитроміцину.
Активність кларитроміцину in vitro - аеробні грампозитивні мікроорганізми: Listeria monocytogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococci груп C,F,G, Streptococci групи viridans; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Neisseria gonorrhoeae, Bordetella pertussis, Pasteurella multocida; анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus; спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum; мікобактерій: Mycobacterium leprae, Mycobacterium chelonae, кампілобактерії: Campylobacter jejuni.
Мікробіологічно активний метаболіт кларитроміцину - 14-гідроксикларитроміцин вдвічі більш активний, ніж вихідне з'єднання по відношенню до Haemophilus influenzae. Кларитроміцин та його метаболіт у поєднанні можуть надавати як адитивну, так і синергічну дію на Haemophilus influenzae in vitro та in vivo, в залежності від штаму бактерії.
Більшість штамів стафілококів, стійких до метициліну та оксациллину резистентні до кларитроміцину.
Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макро��ідов, а також лінкоміцину і кліндаміцину.Фармакокінетика
Абсорбція - швидка. Їжа уповільнює всмоктування, суттєво не впливаючи на біодоступність. Біодоступність таблеток 250 мг - 50%. Зв'язок з білками плазми 65-75%. Після одноразового прийому реєструється два піки максимальної концентрації (Смах). Другий пік зумовлений здатністю препарату накопичуватися в жовчному міхурі з подальшим поступовим або швидким надходженням в кишечник і всмоктуванням. Час досягнення максимальної концентрації (ТСмах) при прийомі 250 мг 2-3 ч.
Після прийому внутро 20-30% від прийнятої дози швидко гідроксилюється в печінці ізоферментами цитохрому CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням основного метаболіту - 14-гідроксикларитроміцину, що володіє вираженою протимікробною активністю відносно Haemophilus influenzae. Є інгібітором ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7.
При регулярному прийомі 250 мг/добу рівноважна концентрація (Css) незміненого препарату і його основного метаболіту - 1 і 0,6 мкг/мл відповідно; період напіввиведення - 3-4 і 5-6 год відповідно. При збільшенні дози до 500 мг/добу Css незміненого викларата і його метаболіту в плазмі - 2,7-2,9 і 0,83-0,88 мкг/мл відповідно; період напіввиведення - 4,8-5 і 6,9-8,7 год, відповідно. У терапевтичних концентраціях накопичується в легенях, шкірі і м'яких тканинах (в них концентрації в 10 разів перевищують рівень антибіотика у плазмі крові).
Виділяється нирками і кишечником (20-30% - у незміненій формі решта - у вигляді метаболітів). При одноразовому прийомі 250 і 1200 мг нирками виділяється 37,9 і 46%, кишечником - 40,2 та 29,1% відповідно.
При порушенні функції нирок відзначається збільшення ТСмах, Смах і площі�� кривою "концентрація-час" (AUC) кларитроміцину та його метаболіту.Побічні дії
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, занепокоєння, безсоння, "кошмарні" сновидіння, тремор, судоми, депресія, дезорієнтація, галюцинації, психоз, деперсоналізація, сплутаність свідомості, посилення симптомів міастенії gravis, психотичні розлади, парестезія, манія, інтенсивне потовиділення, анорексія, нездужання, астенія, озноб, втома.
З боку травної системи: нудота, отр��жка, блювання, метеоризм, погіршення апетиту, гастрит, гастралгія, діарея, стоматит, глосит, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, зміна кольору язика і зубів, сухість слизової оболонки порожнини рота, гострий панкреатит, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, холестаз, гепатоцелюлярний і холестатичний гепатит, холестатична жовтяниця, рідко - псевдомембранозний коліт, печінкова недостатність з летальним результатом в основному на тлі тяжких супутніх захворювань та/або супутньої медикаментозної терапії, диспепсія, запор.
З боку серцево-судинної системи: шлуночкова тахікардія, у т. ч. типу "пірует", тріпотіння і мерехтіння шлуночків, збільшення інтервалу QT на ЕКГ.
З боку органів чуття: шум, дзвін у вухах, вертиго, зміна смаку (дисгевзія), агевзія, у поодиноких випадках - втрата слуху, що проходить після відміни препарату, порушення нюху, аносмія.
З боку шкіри та м'яких тканин: еритразма, акне, рожа.
З боку кістково-м'язової системи: міалгія, міопатія, біль у грудній клітці.
З боку органів кроветворіння: рідко - тромбоцитопенія, (незвичні кровотечі, крововиливи), агранулоцитоз, тромбоцитоз, подовження протромбінового часу, підвищення рівня МНВ.
З боку сечовивідної системи: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність.
Лабораторні показники: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, підвищення концентрації білірубіну в крові, гіперкреатинемія, гіпоглікемія (у т. ч. при одночасному прийомі гіпоглікемічних препаратів), зміна кольору сечі.
Алергічні реакції - шкірний висип, свербіж, крапивн��ца, гіперемія шкіри, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, анафілактичні реакції, лікарська висип з еозинофілією і системної симптоматикою (DRESS синдром), пурпури Шенлейн-Геноха, геморагії.
Інші: вторинні інфекції (розвиток стійкості мікроорганізмів).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль активності ферментів у сироватці крові.
З обережністю призначають на фоні лікарських засобів, які метаболізуються печінкою (рекомендується вимірювати їх концентрацію у крові).
У разі спільного застосування з варфарином або іншими антикоагулянтами необхідно контролювати протромбіновий час та міжнародне нормалізоване відношення.
При розвитку вторинної інфекції повинна бути призначена адекватна терапія.
При виникненні під час або після лікування тяжкої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який вимагає негайної відміни препа��ата і призначення відповідного лікування.
Перед застосуванням препарату необхідно проводити тест чутливості при розвитку резистентності Streptococcus pneumoniae, Staphylococcus aureus і Streptococcus pyogenes до макролідів. Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів. При тривалому застосуванні препарату можливий розвиток суперінфекції.
Препарат необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів зі схильністю до подовження інтервалу QT.
У пацієнтів з ішемічною хворобою ��ердца, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, брадикардією, які приймають кларитроміцин, а також при одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами IA (хінідин, прокаїнамід) та ІІІ (дофетилід, аміодарон, соталол), слід регулярно проводити контроль електрокардіограми на предмет збільшення інтервалу QT.
На фоні застосування препарату може спостерігатися розвиток псевдомембранозного коліту, посилення симптомів міастенії gravis.
При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печі��і (підвищення активності "печінкових" трансаміназ гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без). Порушення функції печінки можуть бути тяжкими, але зазвичай є оборотними. Є випадки печінкової недостатності з летальним результатом, головним чином пов'язані з наявністю серйозних супутніх захворювань та/або одночасним застосуванням інших лікарських засобів. При появі ознак та симптомів гепатиту, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, болючість живота при пальпації, необ��імо негайно припинити терапію кларитроміцином. При наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль ферментів сироватки крові. При виникненні реакцій гіперчутливості препарат слід відмінити.Свідчення
Дорослим: фарингіт, тонзиліт, гострий гайморит, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія, неускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини; дисемінована інфекція, викликана Mycobacteiium і Mycobacterium avium intracellulare.
Дорослим у комбінації з амоксициліном та омепразолом/лансопразолом у вигляді потрійної терапії при інфекціях, викликаних Helicobacter pylori, включаючи виразкову хворобу дванадцятипалої кишки.
Дітям: фарингіт, тонзиліт, позалікарняна пневмонія, гострий гайморит, гострий середній отит, неускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини; дисемінована інфекція, викликана Mycobacterium avium і Mycobacterium intracellulare.Протипоказання
Підвищена чутливість до кларитроміцину, інших макролідів, інших компонентів препарату.
Порфирія.
Період грудного вигодовування.
Дитячий воозраст до 12 років (для даної лікарської форми).
Непереносимість лактози або недостатність лактази, а також глюкозо-галактозна мальабсорбція.
Одночасний прийом цизаприду, астемізолу, пімозиду, терфенадину, ерготаміну та інших алкалоїдів ріжків.
Одночасне застосування з ловастатином та симвастатином, з мідазоламом для перорального прийому, з колхіцином у пацієнтів з порушеною функцією нирок або печінки, що приймають інгібітори Р-глікопротеїну або потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4.
Наявність у пацієнтів подовження інтервалу QT в анамнезі, шлуночкової аритмії або шлуночкової тахікардії типу "пірует".
Холестатична жовтяниця/гепатит, що виникли при застосуванні кларитроміцину (в анамнезі).
Тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю, гіпокаліємія.
З обережністю:
Ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня; печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня, міастенія gravis.
Одночасне застосування з лікарськими препаратами, индуцирующи��і і метаболізуються ізоферментом CYP3A4, бензодіазепінами (алпразолам, тріазолам, мідазолам для внутрішньовенного застосування), антиаритмічними препаратами класу IA та III, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4; у пацієнтів з ІХС, тяжкою СН, гіпомагніємією, брадикардією.
Вагітність та лактація:
Безпека застосування кларитроміцину в період вагітності не встановлена. При вагітності, особливо в перший триместр, рекомендується призначати кларитроміцин, есл�� користь від його застосування перевищує потенційні ризики для плода та/або відсутня більш безпечна терапія альтернативними препаратами. Якщо вагітність настала під час прийому препарату, пацієнтку слід попередити про можливі ризики для плода.
При необхідності призначення препарату в період лактації слід вирішити питання про скасування грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
При одночасному прийомі кларитроміцину та лікарських засобів, які первинно метаболізуються изоферментомСУР3А, можливе взаємне вищеня їх концентрацій, що може підсилити або подовжити як терапевтичні, так і побічні ефекти.
Протипоказаний спільний прийом з астемізолом, цизапридом, пімозидом, терфенадином, ерготаміном та ін. алкалоїдами ріжків, а також з ловастатином та симвастатином.
Препарати, що є індукторами CYP3A (наприклад, фенобарбітал і звіробій продірявлений) можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтическому рівня кларитроміцину, що призводить до зниження його ефективності. Призначають з осторожнос��ма з карбамазепіном, цилостазолом, циклоспорином, дизопірамідом, метилпреднізолоном, омепразолом, непрямими антикоагулянтами (у т. ч. варфарином), хінідином, рифабутином, силденафілом, такролімусом, вінбластином, а так само фенітоїном, теофіліном та вальпроєвою кислотою (метаболізуються через ін. ізоферменти цитохрому Р450).
Застосовують з обережністю з алпразоламом, триазоламом, мідазоламом для внутрішньовенного введення. Необхідна корекція дози лікарського засобу та контроль концентрації в крові.
При спільному застосований��і з цизапридом, пімозидом, терфенадином і астемізолом можливе збільшення концентрації останніх у крові, збільшення інтервалу QT, поява аритмії, включаючи шлуночкову тахікардію у т. ч. типу "пірует" та фібриляцію шлуночків.
При спільному застосуванні з ерготаміном і дигидроэрготамином можливе гостре отруєння препаратами групи ерготаміну (судинний спазм, ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему).
Ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин (індуктори цитохрому Р450) знижують рівень кларитроміцину в плазмі та терапевтичний ефект послаблюють останнього, і, разом з тим, збільшуючи рівень 14 - гідроксикларитроміцину.
При спільному прийомі флуконазолу у дозі 200 мг щодня і кларитроміцину в дозі 1 г/добу можливе збільшення Css і AUC кларитроміцину на 33% і 18%, відповідно. Корекція дози кларитроміцину не потрібно. При спільному прийомі ритонавіру 600 мг/добу та кларитроміцину 1 р/добу можливе зниження метаболізму кларитроміцину (збільшення Смах на 31%, Css на 182% і AUC-на 77%), повне пригнічення утворення 14-��идроксикларитромицина. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю необхідне коригування дози: при кліренсі креатиніну (КК) 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%, при КК менше 30 мл/хв-на 75%. Ритонавір не слід приймати разом з кларитроміцином у дозі, що перевищує 1 г/добу.
При спільному застосуванні з хінідином і дизопірамідом можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу "пірует". Необхідний контроль ЕКГ (збільшення інтервалу QT), сироваткових концентрацій цих лікарських засобів. Кларитро��ицин збільшує концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (ловастатин, симвастатин). Можливий розвиток рабдоміолізу у пацієнтів, які приймають ці препарати разом.
При застосуванні кларитроміцину та омепразолу можливе збільшення Cmax, AUC і періоду напіввиведення омепразолу на 30%, 89% та 34% відповідно. Середнє значення рн у шлунку протягом 24 годин становило 5,2, при прийомі тільки омепразолу і 5,7 при прийомі омепразолу спільно з кларитроміцином.
При застосуванні кларитроміцину і непрямих антикоагулянтів можливо посилення діївія останніх. При одночасному застосуванні з варфарином та іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати міжнародне нормалізоване відношення і протромбіновий час.
При застосуванні кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафилом (інгібітори фосфодіестерази-5), можливе збільшення інгібуючого впливу па фосфодіестеразу. Може знадобитися зменшення дози силденафілу, тадалафілу і варденафілу.
При сумісному застосуванні кларитроміцину з теофіліном і карбамазепіном можливо підвищення��ок в ток концентрації останніх у системному кровотоці.
При застосуванні кларитроміцину з толтеродином у пацієнтів з низьким рівнем метаболізму через CYP2D6 може знадобитися зниження дози толтеродину в присутності кларитроміцину (інгібітор CYP3A).
При спільному прийомі кларитроміцину (1 г/добу) з мідазоламом (перорально) можливо збільшення AUC мідазоламу в 7 разів. При застосуванні мідазоламу (внутрішньовенно) та кларитроміцину може знадобитися коригування дози. Такі ж заходи обережності слід застосовувати і до інших бензодіазепінам, які метаболізуються CYP3A. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином.
При одночасному прийомі кларитроміцину з колхіцином можливо посилення дії колхіцину. Необхідний контроль можливого розвитку клінічних симптомів інтоксикації колхіцином, особливо у літніх пацієнтів і пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (повідомлялося про випадки з летальним наслідком).
При спільному прийомі кларитромицина та дигоксину слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці (можливе підвищення його концентрації і розвиток потенційно летальних аритмій). Одночасний прийом кларитроміцину і зидовудину дорослими ВІЛ - інфікованими пацієнтами може призвести до зниження Css зидовудину. Необхідний підбір доз кларитроміцину і зидовудину. Цей вид взаємодії не зустрічається у ВІЛ-інфікованих дітей, які отримують кларитроміцин у вигляді суспензії спільно з зидовудином.
При спільному прийомі кларитроміцину (1 г/добу) і атазанавіру (400 мг/добу) можливе збільшення AUC атазанавіру на 28%, кларитроміцину в 2 рази, зменшення AUC 14-гідроксикларитроміцину на 70%. У пацієнтів з КК 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. Кларитромиции в дозах, що перевищують 1 г/добу, не можна призначати разом з інгібіторами протеаз. При одночасному прийомі кларитроміцину та ітраконазолу можливо обопільне збільшення концентрації препаратів у плазмі. За пацієнтами, які одночасно приймають ітраконазол і кларитроміцин, необхідно ретельне спостереження за можливого вус��лення або подовження фармакологічних ефектів цих лікарських засобів. При одночасному прийомі кларитроміцину (1 г/добу) та саквінавіру (у м'яких желатинових капсулах, 1200 мг 3 рази на день) можливо збільшення AUC і Css саквінавіру на 177% і 187% відповідно, а кларитроміцину на 40%. При сумісному призначенні цих двох лікарських засобів протягом обмеженого часу в дозах/лікарських формах, зазначених вище, коригування дози не потрібно. При сумісному прийомі з верапамілом можливо зниження артеріального тиску, брадиаритмия і молочнокислий ацидоз.
При одночасному застосуванні кларитроміцину і пероральних гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну в рідкісних випадках можливий розвиток гіпоглікемії. Рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові.
При одночасному прийомі з кларитроміцином (500 мг 2 рази на день) етравірин знижує концентрацію кларитроміцину в плазмі на 53% і збільшує концентрацію активного метаболіту, 14-гідроксикларитроміцину, на 46%. Оскільки 14-гідроксикларитроміцин володіє зниженою активністю проти Mycobacterium avium complex (MAC), загальна активність кларитроміцину та його метаболіту відносно цього патогену може змінитися.
