Дозировка
Таблетки следует принимать внутрь во время еды. Таблетки нельзя разламывать или разжевывать, их необходимо проглатывать целиком. Взрослым и детям старше 12 лет - по 1 таблетке (500 мг) 1 раз в сутки во время еды. В тяжелых случаях дозу увеличивают до 2 таблеток (1000 мг) 1 раз в сутки во время еды. Продолжительность лечения обычно составляет 5-14 дней. Исключение составляют внебольничпая пневмония и синусит, которые требуют лечения от 6 до 14 дней. Пациентам с нарушением функции ночек (клиренс креатинина менее 30 мл/мин) дозу кларитромицина снижают в 2 раза от обычной рекомендованной дозы.
Передозировка
Симптомы: тошнота, рвота, боли в животе, диарея, головная боль, спутанность сознания. Лечение: промывание желудка, симптоматическая терапия. Гемодиализ и перитонеальный диализ не оказывает существенного влияния на концентрацию кларитромицина в сыворотке, что характерно и для других препаратов группы макролидов.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета, продолговатые, двояковыпуклые. На срезе белого или почти белого цвета.
Состав
Состав на одну таблетку
Активное вещество: кларитромицин - 500,00 мг.
Вспомогательные вещества: гипромеллоза (гидроксипропилметилцеллюлоза 6 сПз) -13,57 мг, гипромеллоза (гидроксипропилметилцеллюлоза 100 сПз) - 266,48 мг. лактозы моногидрат - 176,36 мг, кремния диоксид коллоидный -4,84 мг, магния стеарат - 7,75 мг. Оболочка: Аквариус Преферред MSP ВРРЗ14073 Желтый (Aquarius Preferred I ISP ВРРЗ14073 Yellow) [гипромеллоза (гидроксипропилметилцеллюлоза 6 сПз) - 5,225 мг, коповидон - 3,990 мг, полидекстроза - 2,660 мг, макрогол-3350 (полиэтиленгликоль-3350) - 1,805 мг, триглицериды среднецепочечные - 0,570 мг, титана диоксид - 3,665 мг, краситель хинолиновый желтый лак - 1,064 мг, краситель железа оксид желтый -0,019 мг, лак алюминиевый голубой (FD&C Blue No. 1 Aluminum Lake (11-13 %) -0,002 мг] - 19,00 мг.
Фармакологическое действие
Полусинтетический антибиотик группы макролидов. Оказывает антибактериальное действие, взаимодействуя с 50S рибосомалыюй субъединицей бактерий и подавляя синтез белка в микробной клетке.
Кларитромицин продемонстрировал высокую активность in vitro против стандартных и изолированных культур бактерий. Высокоэффективен в отношении многих аэробных и анаэробных, грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. Кроме того, данные in vivo и in vitro указывают на то, что кларитромицин действует на клинически значимые виды микобактерий. Исследования, проведенные in vitro, подтверждают высокую эффективность кларитромицина в отношении Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae и Helicobacter pylori. Однако, Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp. и другие, нс ферментирующие лактозу, грамотрицательпые микроорганизмы невосприимчивы к действию кларитромицина.
Активность кларитромицина в отношении большинства штаммов перечисленных ниже микроорганизмов доказана в исследованиях in vitro и в клинической практике при заболеваниях, перечисленных в разделе «Показания к применению»: аэробных грамположительных микроорганизмов: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes;
аэробных грамотрицательных микроорганизмов: Llaemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila, Neisseria gonorrhoeae; других микроорганизмов: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR), Chlamydia trachomatis;
микобактерий: Mycobacterium avium complex (MAC): Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare, Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chclonac, Mycobacterium fortuitum.
Продукция р-лактамазы не оказывает влияния па активность кларитромицина. Большинство штаммов стафилококков, резистентных к метициллину и оксациллину, обладает устойчивостью и к кларитромицину.
Кларитромицин оказывает действие in vitro и в отношении большинства штаммов перечисленных ниже микроорганизмов (однако безопасность и эффективность применения кларитромицина в клинической практике не подтверждена клиническими исследованиями, и практическое значение остается неясным):
аэробные гралтоложг/тельные микроорганизмы: Streptococcus agalactiac, стрептококки (группы С, F, G), стрептококки группы Viridans;
аэробные грамотрицатеяьные микроорганизмы: Bordeteila pertussis, Pasteurella multocida; анаэробные грамположительные микроорганизмы: Clostridium perfringens, Peptococcus nigcr, Propionibacteriuni acnes;анаэробные грамотрицатеяьные микроорганизмы: Bacteroides melaninogenicus; спирохеты: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum; кампилобактерии: Campylobacter jejuni.
Основным метаболитом кларитромиципа в организме человека является микробиологически активный\0009метаболит 14-гидроксикларитромицин.
Микробиологическая активность метаболита такая же, как у исходного вещества, или в 1-2 раза слабее в отношении большинства микроорганизмов. Исключение составляет Haemophilus influenzae, в отношении которого эффективность метаболита в 2 раза выше. Исходное вещество и его основной метаболит оказывают либо аддитивный, либо синергический эффект в отношении Haemophilus influenzae в условиях in vitro и in vivo в зависимости от штамма бактерий.
Фармакокинетика
Всасывание и распределение
При приеме внутрь кларитромицин быстро и активно всасывается в желудочно-кишечном тракте. Абсолютная биодоступность составляет 50 %. Пища замедляет всасывание, существенно не влияя на биодоступность. При многократном приеме дозы препарата кумуляции не обнаружено, и характер метаболизма в организме человека не изменялся. Кларитромицин в терапевтических концентрациях накапливается в коже, легких и мягких тканях (в них концентрации в 10 раз превышают плазменные).
Кларитромицин связывается с белками плазмы на 70 % в концентрации от 0,45 до 4,5 мкг/мл. При приеме кларитромиципа пролонгированного действия внутрь в дозе 500 мг в день равновесные максимальные концентрации (Стах) кларитромиципа и 14-гидроксикларитромицина в плазме крови составляют 1,3 и 0,48 мкг/мл, соответственно. При приеме препарата в дозе 1000 мг Стах кларитромиципа и 14-гидроксикларитромицина достигла 2,4 мкг/мл и 0,67 мкг/мл, соответственно. Время достижения максимальной концентрации (ТС„1ах) в плазме при приеме лекарственной формы пролонгированного действия составляет 6 часов.
Кларитромицин и 14-гидроксикларитромицин хорошо распределяется во все ткани и жидкости организма. После перорального приема кларитромиципа его содержание в спинномозговой жидкости остается невысоким (при нормальной проницаемости ГЭБ 1-2 % от уровня в сыворотке крови). Содержание в тканях обычно в несколько раз больше его содержания в сыворотке крови.
Метаболизм и выведене
Кларитромицин метаболизирустся в системе цитохрома 1450 с участием изоферментов CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 с образованием основного микробиологически активного метаболита 14-гидроксикларитромицина.
При приеме разовой дозы 500 мг периоды полувыведспия (Т1/2) исходного лекарственного препарата и его основного метаболита для лекарственной формы пролонгированного действия в дозе 500 мг составили соответственно 5,3 часа и 7,7 часов; в дозе 1000 мг -5,8 и 8,9 часов, соответственно.
Время наступления максимальной концентрации (ТСтах) при приеме как 500 мг, так и 1000 мг составляет приблизительно б часов. При равновесном состоянии Спш 14-гидроксикларитромицина не увеличивается пропорционально дозам кларитромицина, в то время периоды полувыведения как кларитромицина, так и его основного метаболита увеличиваются с повышением дозы. Нелинейный характер фармакокинетики кларитромицина связан с уменьшением образования 14-гидроксилированного и N-деметилированного метаболитов при применении более высоких доз, что указывает на нелинейность метаболизма кларитромицина при приеме высоких доз.
Выводится почками и кишечником (20-30 % в неизменной форме, остальное - в виде метаболитов).
Фармакокинетика в особых клинических случаях Заболевания печени
У пациентов со средней и тяжелой степенью нарушения функции печени, по с сохраненной функцией почек корректировки дозы кларитромицина не требуется, равновесные концентрации (Css) и системный клиренс кларитромицина не отличаются от этих показателей у здоровых пациентов. Css 14-гидроксикларитромицина у людей с нарушениями функции печени ниже, чем у здоровых.
Заболевания почек
У пациентов с нарушениями функции почек увеличивается Стах и С,,,», в плазме крови, Т1/2. площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) кларитромицина и 14-гидроксикларитромицина. Константа элиминации и выведение с мочой уменьшаются. Степень изменений этих параметров зависит от степени нарушения функции ночек. Пациенты пожилого возраста
У пациентов пожилого возраста концентрация кларитромицина и 14-гидроксикларитромицина в крови была выше, а выведение медленнее, чем у молодых людей. Считают, что изменения фармакокинетики у пожилых больных связаны, в первую очередь, с изменениями клиренса креатинина и функционального состояния почек, а не с возрастом пациентов.
ВИЧ-инфекция
Равновесная концентрация кларитромицина и 14-гидроксикларитромицина у больных с ВИЧ-инфекцией, получавших кларитромицин в обычных дозах (500 мг 1 раза в сутки), были сходными с таковыми у здоровых людей. Однако при применении кларитромицина в более высоких дозах, концентрации антибиотика могут значительно превышать обычные. У больных с ВИЧ-инфекцией, принимавших кларитромицин в дозе 1 г/сут и 2 г/сут в 2 приема Сшах обычно составляли 2-4 мкг/мл и 5-10 мкг/мл, соответственно. При применении препарата в более высоких дозах отмечалось удлинение Т|а по сравнению с таковым у здоровых людей, получавших кларитромицин в обычных дозах. Увеличение концентраций в плазме и длительности периода полувыведения при назначении кларитромицина в более высоких дозах согласуется с известной нелинейностью фармакокинетики препарата.
Побочные действия
Побочные действия представлены в зависимости от воздействия на органы и системы органов.
Перечисленные ниже нежелательные явления, отмеченные при применении кларитромицина, распределены по частоте возникновения в соответствии со следующей градацией: очень часто (> 1/10), часто (> 1/100 до 1/10), нечасто (> 1/1000 до < 1/100), редко (> 1/10000 до < 1/1000), очень редко (< 1/10000), неуточненная частота (не может быть подсчитана по имеющимся данным).
В каждой группе нежелательные эффекты представлены в порядке уменьшения их серьезности.
Инфекционные и паразитарные заболевания: нечасто - кандидоз, гастроэнтерит; неуточненная частота - рожа, эритразма, псевдомембранозный колит. Как и при
применении других антибактериальных препаратов возможны также вторичные инфекции ( в том числе вагинальные).
Со стороны крови и лимфатической системы: редко - лейкопения, эозинофилия, нсйтропения; неуточненная частота - агранулоцитоз, тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: нечасто - аллергические реакции (крапивница, кожный зуд, макуло-папулезная сыпь, гиперемия кожи); неуточненная частота - анафилактическая реакция, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз - синдром Лайелла (потенциально опасный для жизни), лекарственная сыпь с эозинофилией и системной симптоматикой (DRESS-синдром).
Психические расстройства: нечасто - тревожность, сопливость; неуточненная частота -спутанность сознания, деперсонализация, депрессия, дезориентация, галлюцинации, психотические расстройства, «кошмарные» сновидения, мания.
Со стороны нервной системы: часто - головная боль, бессонница; нечасто -головокружение, тремор; неуточненная частота - парестезии, судороги.
Со стороны органов чувств: часто - дисгевзия (извращение вкуса); нечасто - вертиго, нарушение слуха, шум в ушах; неуточненная частота - потеря слуха, проходящая после отмены препарата, авгезия, паросмия, аносмия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - вазодилатация; нечасто - удлинение интервала QT па ЭКГ (как и у других макролидов), трепетание предсердий; неуточненная частота - желудочковая тахикардия, в том числе типа «пируэт» («torsade de pointes»).
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: нечасто -астма, тромбоэмболия легочной артерии, носовое кровотечение.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: часто - тошнота, боли в животе, диспепсия; нечасто - рвота, диарея, глоссит, стоматит, вздутие живота, запор, отрыжка, метеоризм, сухость слизистой полости рта, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, гастрит, прокталгия; неуточненная частота - острый панкреатит, изменение цвета зубов и языка.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: нечасто - холсстаз, гепатоцеллюлярный и холестатичсский гепатит; очень редко - в единичных случаях регистрировали факты смерти от печеночной недостаточности, которые обычно наблюдались при наличии серьезных сопутствующих заболеваний и/или одновременном применении других лекарственных средств; неуточненная частота - холестатическая желтуха.
Со стороны кожи и подкожных тканей: часто - интенсивное потоотделение; неуточненная частота - акне, геморрагии.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: нечасто - миалгия, мышечный спазм; неуточненная частота - миопатия.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: неуточпенная частота - почечная недостаточность, интерстициальный нефрит.
Со стороны обмена веществ и питания: нечасто - анорексия, снижение аппетита. Лабораторные показатели: часто - повышение активности «печеночных» ферментов; нечасто - повышение концентрации креатинина, повышение активности щелочной фосфатазы, неуточпениая частота - повышение значения международного нормализованного отношения, удлинение протромбинового времени, повышение билирубина.
Общие расстройства: нечасто - астения, боль в грудной клетке, озноб, утомляемость, недомогание, гипертермия.Пациенты с подавленным иммунитетом
У пациентов со СПИДом и другими иммунодефицитами, получающих кларитромицин в более высоких дозах в течение длительного времени для лечения микобактериальных инфекций, часто трудно отличить нежелательные эффекты препарата от симптомов ВИЧ-инфекции или сопутствующего заболевания.
Наиболее частыми нежелательными явлениями у пациентов, принимавших суточную дозу кларитромицина, равную 1000 мг, были: тошнота, рвота, извращение вкуса, боль в области живота, диарея, сыпь, метеоризм, головная боль, запор, нарушение слуха, повышение активности «печеночных» ферментов в крови. Также отмечались случаи нежелательных явлений с низкой частотой возникновения, такие как одышка, бессонница и сухость во рту.
У пациентов с подавленным иммунитетом проводили оценку лабораторных показателей, анализируя их значительные отклонения от нормы (резкое повышение или снижение). На основании данного критерия у 2-3 % пациентов, получавших кларитромицин в дозе 1000 мг ежедневно, было зарегистрировано значительное повышение активности АЛТ и ACT в крови, а также снижение числа лейкоцитов и тромбоцитов. У небольшого числа пациентов также было зарегистрировано повышение концентрации остаточного азота мочевины.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Большинство штаммов стафилококков, устойчивых к метициллину и оксациллину, резистентны к кларитомицину. Длительный прием антибиотиков может приводить к образованию колоний с увеличенным количеством нечувствительных бактерий и грибов. При суперинфекции необходимо назначить соответствующую терапию.
При применении кларитромицина сообщалось о случаях нарушений функций печени (повышение концентрации печеночных ферментов в крови, гепатоцеллюлярный и/или холестатический гепатит с желтухой или без). Печеночная дисфункция может быть тяжелой, но обычно является обратимой. Имеются случаи печеночной недостаточности с летальным исходом, главным образом связанные с наличием серьезных сопутствующих заболеваний и/или одновременным применением других лекарственных средств. При появлении признаков и симптомов гепатита, таких как анорексия, желтуха, потемнение мочи, зуд, болезненность живота при пальпации, необходимо немедленно прекратить терапию кларитромицином.
При наличии хронических заболеваний печени необходимо проводить регулярный контроль ферментов сыворотки крови.
При лечении практически всеми антибактериальными средствами, в т.ч. кларитромицином, описаны случаи псевдомембранозного колита, тяжесть которого может варьироваться от легкой до угрожающей жизни. Антибактериальные препараты могут изменить нормальную микрофлору кишечника, что может привести к росту Clostridium difficile. Псевдомембранозный колит, вызванный Clostridium difficile, необходимо подозревать у всех пациентов, испытывающих появление диареи после применения антибактериальных средств. После проведения курса антибиотикотерапии необходимо тщательное медицинское наблюдение за пациентом. Описывались случаи развития псевдомембранозного колита спустя 2 месяца после приема антибиотиков.
Кларитромицип следует с осторожностью применять у пациентов с ИБС, тяжелой сердечной недостаточностью, гипомагниемией, выраженной брадикардией (менее 50 уд/мин), а также при одновременном применении с ангиаритмическими препаратами IA класса (хипидин, ирокаинамид) и III класса (дофетилид, амиодарон, соталол). При данных состояниях и при одновременном приеме препарата с этими препаратами следует регулярно проводить контроль ЭКГ на предмет увеличения интервала QT.
Возможно развитие перекрестной резистентности к кларитромицину и другим антибиотикам группы макролидов, а также линкомицину и клиндамицину.
Учитывая растущую резистентность Streptococcus pneumoniae к макролидам, важно проводить тестирование чувствительности при назначении кларитромицина пациентам с внебольничной пневмонией. При госпитальной пневмонии кларитромиции следует применять в комбинации с соответствующими антибиотиками.
Инфекции кожи и мягких тканей легкой и средней степени тяжести чаще всего вызваны Staphylococcus aureus и Streptococcus pyogenes. При этом оба возбудителя могут быть устойчивы к макролидам. Поэтому важно проводи ть тест на чувствительность.
При длительном или повторном применении препарата возможно развитие суперинфекции (рост нечувствительных бактерий и грибов). При появлении вторичной инфекции должна быть назначена адекватная терапия.
Макролиды можно применять при инфекциях, вызванных Corynebacterium minutissimum (эритразма), при угрях обыкновенных и роже, а также в тех ситуациях, когда нельзя применять пенициллин.
В случае появления острых реакций гиперчувствителыюсти, таких как анафилактическая реакция, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, лекарственная сыпь с эозинофилией и системной симптоматикой (DRESS-синдром), необходимо сразу же прекратить прием кларитромицина и начать соответствующую терапию.
В случае совместного применения с варфарином или другими непрямыми антикоагулянтами необходимо контролировать МНО и протромбиновос время (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
При одновременном применении кларитромицина с пероральными сахароснижающими препаратами рекомендуется проводить тщательный мониторинг уровня глюкозы.
Влияние па способность управлять транспортными средствами и механизмами Следует соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятиях другими потенциально опасными видами деятельности, так как некоторые побочные эффекты кларитромицина, такие как головокружение, сонливость, могут отрицательно влиять на способность управления транспортным средством и выполнения потенциально опасных видов деятельности, требующих повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций. При появлении описанных нежелательных явлений следует воздержаться от выполнения указанных видов деятельности.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:
-инфекции верхних отделов дыхательных путей и ЛОР-органов (фарингит, синусит);
-инфекции нижних отделов дыхательных путей (бронхит, внебольничная пневмония);
-инфекции кожи и мягких тканей (такие как фолликулит, воспаление подкожной клетчатки, рожа).
Противопоказания
гиперчувствительность к кларитромицину и другим компонентам препарата, а также повышенная чувствительность к другим антибиотикам группы макролидов;
-одновременный прием кларитромицина со следующими препаратами: астемизол, цизаприд, пимозид, терфенадин, алкалоидами спорыньи (например, эрготамии, дигидроэрготамии), мидазолам для перорального применения (см. «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»);
-одновременный прием кларитромицина с ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы (статинами), которые в значительной степени метаболизируются изоферментом СУРЗЛ4 (ловастатин, симвастатин), в связи с повышением риска миопатии, включая рабдомиолиз;
-одновременный прием колхицина у пациентов с нарушениями функции печени и/или почек;
одновременный прием ингибиторов Р-гликопротеина или мощных ингибиторов изофермента CYP3A4;
-пациентам с удлинением интервала QT в анамнезе или желудочковой аритмией, включая полиморфную желудочковую тахикардию («torsade dc pointes»);
- тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 30 мл/мин), одновременный прием кларитромицина с тикагрелором или ранолазином;
-тяжелая печеночная недостаточность, протекающая одновременно е почечной недостаточностью;
-холестатическая желтуха/гепатит, возникшие при применении кларитромицина (в анамнезе);
-порфирия;
-гипокалиемия (риск удлинения интервала QT);
-период лактации (грудного вскармливания);
-детский возраст до 12 лет (эффективность и безопасность не установлены);
-непереносимость лактозы, дефицит лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция.
С осторожностью
-почечная недостаточность средней степени тяжести;
-печеночная недостаточность средней и тяжелой степени тяжести;
-ИКС, тяжелая сердечная недостаточность, выраженная брадикардия (менее 50 уд/мип);
-одновременный прием кларитромицина с другими ототокеичными препаратами, особенно амииогликозидами;
-одновременный прием кларитромицина со статинами, независящими от метаболизма изофермента CYP3A (например, флувастатин);
- одновременный прием с бензодиазепинами, такими как алпразолам, триазолам, мидазолам для внутривенного применения;
- одновременный прием с препаратами, которые метаболизируются изоферментом CYP3A4, например, карбамазепин, цилоетазол, циклоспорин, дизопирамид, метилпреднизолон, омепразол, непрямые антикоагулянты (например: варфарин), хинидин, рифабу гин, силденафил, такролимус, винблаетии;
-одновременный прием с препаратами, индуцирующими изофермент CYP3A4
(например:рифампицин, фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал, зверобой продырявленный);
-одновременный прием с блокаторами «медленных» кальциевых каналов, которые
метаболизируются изоферментом CYP3A4 (например:верапамил, амлодипин,дилтиазем);
-одновременный прием антиаритмических препаратов IA класса (хинидин, прокаинамид) и III класса (дофетилид, амиодарои, соталол);
-гипомагниемия;
-беременность.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Безопасность применения кларитромицина у беременных и кормящих женщин не установлена. Применение препарата при беременности (особенно в I триместре) возможно только при наличии четких показаний и только в том случае, когда предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода и/или отсутствует более безопасная терапия альтернативными препаратами. Если беременность наступает в период применения препарата, пациентку следует предупредить о возможных рисках для плода. Известно, что кларитромицин проникает в грудное молоко, поэтому при необходимости его применения в период лактации следует решить вопрос об отмене грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном приеме кларитромицин увеличивает концентрацию в крови препаратов, мстаболизирующихся в печени с помощью изоферментов цитохрома Р450 (CYP3A), возможно взаимное повышение их концентраций, что может усилить или продлить как терапевтические, так и побочные эффекты. Противопоказан совместный прием с такими препаратами, как астемизол, цизаприд, пимозид, терфенадин, эрготамин, дигидроэрготамин, алпразолам, мидазолам, триазолам (пероральные лекарственные формы), симвастатин, ловастатин в связи с возможностью развития серьезных побочных эффектов (см. «Противопоказания»).
Цизаприд и пимозид
При совместном применении возможно: увеличение концентрации цизаприда, увеличение интервала QT, появление сердечных аритмий, включая желудочковую тахикардию, в том числе типа «пируэт», фибрилляцию желудочков.
Терфенадин и астемизол
При совместном применении возможно: увеличение концентрации терфенадина/ астемизола в крови, возникновение сердечных аритмий, увеличение интервала QT, желудочковой тахикардии, фибрилляции желудочков и пируэтной тахикардии. Эрготамин/ дигидроэрготамин
При совместном применении возможны следующие эффекты, связанные с острым отравлением препаратами группы эрготамин: сосудистый спазм, ишемия конечностей и других тканей, включая центральную нервную систему.
Влияние других лекарственных препаратов на кларитромицин
Препараты, являющиеся индукторами изофермента CYP3A (например, рифампицин, фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал, зверобой продырявленный), могут индуцировать метаболизм кларитромицина. Это может привести к субтерапевтической концентрации кларитромицина, что приводит к снижению его эффективности. Кроме того, необходимо наблюдать за концентрацией индуктора изофермента CYP3A в плазме крови, который может повыситься из-за ингибирования индуктора изофермента CYP3A кларитромицином. При совместном применении рифабутнна и кларитромицина наблюдалось повышение плазменной концентрации и снижение сывороточной концентрации кларитромицина с повышенным риском развития увеита.
Следующие препараты обладают доказанным или предполагаемым влиянием па концентрацию кларитромицина в плазме крови; в случае их совместного применения с кларитромицином может потребоваться коррекция доз или переход на альтернативное лечение.
Эфавирепз, невирапин, рифампицин, рифавутин и рифапентин
Сильные индукторы системы цитохрома 1450, такие как эфавирепз, невирапин, рифампицин, рифабутии и рифапентин могут ускорять метаболизм кларитромицина и, таким образом, снижать концентрацию кларитромицина в плазме и ослаблять его терапевтический эффект, и вместе с тем повышать концентрацию 14-ОН-кларитромицина - метаболита, также являющегося микробиологически активным. Поскольку микробиологическая активность кларитромицина и 14-ОП-кларитромицина отличается в отношении разных бактерий, терапевтический эффект может снижаться при совместном применении кларитромицина и индукторов ферментов.
Этравирии
Концентрация кларитромицина снижается при использовании этравирина, но повышается концентрация активного метаболита 14-ОН-кларитромицина. Поскольку 14-ОН-кларитромицин обладает низкой активностью но отношению к инфекциям Mycobacterium avium complex (MAC), может меняться общая активность в отношении их возбудителей, поэтому для лечения MAC следует рассматривать альтернативное лечение. Флуконазол
Совместный прием флуконазола в дозе 200 мг ежедневно и кларитромицина в дозе 500 мг два раза в день у 21 взрослого добровольца привел к увеличению минимальной средней равновесной концентрации кларитромицина (Css) и AUC на 33 % и 18 %, соответственно. При этом совместный прием значительно не влиял па среднюю равновесную концентрацию активного метаболита 14-ОН-кларитромицина. Коррекция дозы кларитромицина в случае сопутствующего приема флуконазола не требуется.
Ритонавир
При совместном приеме ритоиавира в 600 мг/сутки и кларитромицина 1 г в сутки возможно снижение метаболизма кларитромицина (увеличение Стах па 31 %, С„ц„ на 182 % и AUC на 77 %), полное подавление образования 14-гидроксикларитро.мицина. Благодаря широкому терапевтическому диапазону, сокращение дозировки у пациентов с нормальной почечной функцией не требуется. У пациентов с почечной недостаточностью целесообразно рассмотреть следующие варианты коррекции дозы: при клиренсе креатинина 30-60 мл/мин доза кларитромицина должна быть уменьшена на 50 %. Ритоиавир не следует совместно принимать с кларитромицином в дозах, превышающих 1 г в день. У пациентов с КК менее 30 мл/мин дозу кларитромицина следует снизить на 75%. используя для этого соответствующую лекарственную форму кларитромицина.
Пероральные сахароснижающие средства / Инсулин
Одновременное применение кларитромицина и пероральных сахароснижающих препаратов и/или инсулина может привести к выраженной гипогликемии. При одновременном применении кларитромицина с некоторыми пероральными сахаросиижающими препаратами, такими как иатеглинид, пиоглитазон, репаглинид, розиглитазон вследствие ингибирования изоферменга CYP3A кларитромицином может возникнуть гипогликемия. Рекомендуется тщательный мониторинг концентрации глюкозы в крови.
Подробнее см. инструкцию к препарату.
(148)
Дозування
Таблетки слід приймати внутрішньо під час їжі. Таблетки не можна розламувати або розжовувати, їх необхідно ковтати цілком. Дорослим і дітям старше 12 років - по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу під час їжі. У важких випадках дозу збільшують до 2 таблеток (1000 мг) 1 раз на добу під час їжі. Тривалість лікування зазвичай становить 5-14 днів. Виняток становлять внебольничпая пневмонія і синусит, які потребують лікування від 6 до 14 днів. Пацієнтам з порушенням функції ночек (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) дозу кларитроміцину знижують у 2 рази від звичайної рекомендованої дози.Передозування
Симптоми: нудота, блювання, болі в животі, діарея, головний біль, сплутаність свідомості. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не робить істотного впливу на концентрацію кларитроміцину в сироватці, що характерно і для інших препаратів групи макролідів.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, довгасті, двоопуклі. На зрізі білого або майже білого кольору.Склад3>Склад на одну таблетку
Активна речовина: кларитроміцин - 500,00 мг.
Допоміжні речовини: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза 6 сПз) -13,57 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза 100 сПз) - 266,48 мг. лактози моногідрат - 176,36 мг, кремнію діоксид колоїдний -4,84 мг, магнію стеарат - 7,75 мг. Оболонка: Акваріус Преферред MSP ВРРЗ14073 Жовтий (Aquarius Preferred I ISP ВРРЗ14073 Yellow) [гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза 6 сПз) - 5,225 мг, коповідон - 3,990 мг, полідекстроза - 2,660 мг, макрогол-3350 (поліетиленгліколь-3350) - 1,805 мг, тригліцериди середньоланцюгові - 0,570 мг, титану діоксид - 3,665 мг, барвник хіноліновий жовтий лак - 1,064 мг, барвник заліза оксид жовтий -0,019 мг, лак алюмінієвий блакитний (FD&C Blue No. 1 Aluminum Lake (11-13 %) -0,002 мг] - 19,00 мг.Фармакологічна дія
Напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Надає антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомалыюй субодиницею бактерій і пригнічуючи синтез білка в мікробній клітині.
Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro проти стандартних та ізольованих культур бактерій. Висо��оэффективен щодо багатьох аеробних та анаеробних, грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Крім того, дані in vivo та in vitro вказують на те, що кларитроміцин діє на клінічно значущі види мікобактерій. Дослідження, проведені in vitro, підтверджують високу ефективність кларитроміцину щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae та Helicobacter pylori. Однак, Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp. і інші, нс ферментирующие лактозу, грамотрицательпые мікроорганізми несприйнятливі до дії кларитроміцину.
Активність кларитроміцину відносінні більшості штамів нижченаведених мікроорганізмів доведена в дослідженнях in vitro і в клінічній практиці при захворюваннях, перелічених у розділі «Показання до застосування»: аеробних грампозитивних мікроорганізмів: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes;
аеробних грамнегативних мікроорганізмів: Llaemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila, Neisseria gonorrhoeae; інших мікроорганізмів: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR), Chlamydia trachomatis;
мікобактерій: Mycobacterium avium complex (MAC): Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare, Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chclonac, Mycobacterium fortuitum.
Продукція р-лактамази не впливає па активність кларитроміцину. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациллину, володіє стійкістю до кларитроміцину.
Кларитроміцин чинить дію in vitro та відносно більшості штамів нижченаведених мікроорганізмів (однак безпека та ефективність застосування кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями, і практичне значення залишається неясним):
аеробні гралтоложг/тільні мікроорганізми: Streptococcus agalactiac, стрептококи (групи С, F, G), стрептококи групи Viridans;
аеробні грамотрицатеяьные мікроорганізми: Bordeteila pertussis, Pasteurella multocida; анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus nigcr, Propionibacteriuni acnes;анаеробні грамотрицатеяьные мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus; спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum; кампілобактерії: Campylobacter jejuni.
Основним метаболітом кларитромиципа в організмі людини є мікробіологічно активний\0009метаболит 14-гидроксикларитромицин.
Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або в 1-2 рази слабкіше відносно більшості мікроорганізмів. Виняток становить Haemophilus influenzae, проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. Вихідна речовина і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект відносно Haemophilus influenzae в умовах in vitro та in vivo в залежності від штаму бактерій.Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл
Кларитроміцин При прийомі внутрішньо швидко і активно всасывае��ся в шлунково-кишковому тракті. Абсолютна біодоступність становить 50 %. Їжа уповільнює всмоктування, суттєво не впливаючи на біодоступність. При багаторазовому прийомі дози препарату кумуляції не виявлено, і характер метаболізму в організмі людини не змінювався. Кларитроміцин у терапевтичних концентраціях накопичується в шкірі, легенях і м'яких тканинах (в них концентрації в 10 разів перевищують плазмові).
Кларитроміцин зв'язується з білками плазми на 70 % у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл При прийомі кларитромиципа пролонгованої девпливи внутрішньо в дозі 500 мг на день рівноважні максимальні концентрації (Стах) кларитромиципа та 14-гідроксикларитроміцину в плазмі крові становлять 1,3 та 0,48 мкг/мл, відповідно. При прийомі препарату в дозі 1000 мг Стах кларитромиципа та 14-гідроксикларитроміцину досягла 2,4 мкг/мл і 0,67 мкг/мл, відповідно. Час досягнення максимальної концентрації (МС„1ах) у плазмі при прийомі лікарської форми пролонгованої дії становить 6 годин.
Кларитроміцин і 14-гідроксикларитроміцин добре розподіляється у всі тканини і рідини орг��нізму. Після перорального прийому кларитромиципа його вміст у спинномозковій рідині залишається невисоким (при нормальної проникності ГЕБ 1-2 % від рівня у сироватці крові). Вміст у тканинах зазвичай в кілька разів більше його вмісту в сироватці крові.
Метаболізм і выведене
Кларитроміцин метаболизирустся в системі цитохрому 1450 за участю ізоферментів CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 з утворенням основного мікробіологічно активного метаболіту 14-гідроксикларитроміцину.
При прийомі разової дози 500 мг періоди полувыведспия (Т1/2) вихідного лікарського препарату і його основного метаболіту для лікарської форми пролонгованої дії в дозі 500 мг становили відповідно 5,3 години і 7,7 годин; у дозі 1000 мг -5,8 і 8,9 годин, відповідно.
Час настання максимальної концентрації (ТСтах) при прийомі 500 мг, так і 1000 мг становить приблизно б годин. При рівноважному стані Спш 14-гідроксикларитроміцину не збільшується пропорційно дозуванню кларитроміцину, у той час як періоди напіввиведення кларитроміцину та його основного метаболіту увеличиваются з підвищенням дози. Нелінійний характер фармакокінетики кларитроміцину пов'язаний із зменшенням утворення 14-гідроксильованого і N-деметилированного метаболітів при застосуванні більш високих доз, що вказує на нелінійність метаболізму кларитроміцину при прийомі високих доз.
Виводиться нирками і кишечником (20-30 % в незмінній формі, решта - у вигляді метаболітів).
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Захворювання печінки
У пацієнтів з середнім та тяжким ступенем порушення функції печінки, з збененной функцією нирок коригування дози кларитроміцину не потрібна, рівноважні концентрації (Css) і системний кліренс кларитроміцину не відрізняються від цих показників у здорових пацієнтів. Css 14-гідроксикларитроміцину в осіб з порушеннями функції печінки нижчі, ніж у здорових.
Захворювання нирок
У пацієнтів з порушеннями функції нирок збільшується Стах і З,,,», в плазмі крові, Т1/2. площа під кривою «концентрація-час» (AUC) кларитроміцину і 14-гідроксикларитроміцину. Константа елімінації і виведення з сечею зменшуються. Сте��ень змін цих параметрів залежить від ступеня порушення функції ночек. Пацієнти літнього віку
У пацієнтів літнього віку концентрація кларитроміцину та 14-гідроксикларитроміцину в крові була вище, а виведення повільніше, ніж у молодих людей. Вважають, що зміни фармакокінетики у літніх хворих пов'язані в першу чергу зі змінами кліренсу креатиніну і функціонального стану нирок, а не з віком пацієнта.
ВІЛ-інфекція
Рівноважна концентрація кларитроміцину та 14-гідроксикларитроміцину у більвих з ВІЛ-інфекцією, які отримували кларитроміцин у звичайних дозах (500 мг 1 раз на добу), були схожими з такими у здорових людей. Однак при застосуванні кларитроміцину в більш високих дозах, концентрації антибіотика можуть значно перевищувати звичайні. У хворих з ВІЛ-інфекцією, які приймали кларитроміцин у дозі 1 г/добу і 2 р/добу в 2 прийоми Сшах зазвичай складали 2-4 мкг/мл і 5-10 мкг/мл, відповідно. При застосуванні препарату в більш високих дозах відзначалося подовження Т|а порівняно з таким у здорових людей, які отримували кларитроміцин у звичайних до��ах. Збільшення концентрацій у плазмі і тривалості періоду напіввиведення при призначенні кларитроміцину в більш високих дозах узгоджується з відомою нелінійністю фармакокінетики препарату.Побічні дії
Побічні дії представлені у залежності від впливу на органи та системи органів.
Перелічені нижче небажані явища, відмічені при застосуванні кларитроміцину, згруповані за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 до 1/10), нечасто (> 1/1000 до < 1/100), р��дко (> 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), неуточненная частота (не може бути підрахована за наявними даними).
У кожній групі небажані ефекти представлені в порядку зменшення їх серйозності.
Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто - кандидоз, гастроентерит; неуточненная частота - рожа, еритразма, псевдомембранозний коліт. Як і при
застосуванні інших антибактеріальних препаратів можливі також вторинні інфекції ( у тому числі вагінальні).
З боку крові та лімфатичної системи: рідко - ле��копения, еозинофілія, нсйтропения; неуточненная частота - агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: нечасто - алергічні реакції (кропив'янка, шкірний свербіж, макуло-папульозний висип, гіперемія шкіри); неуточненная частота - анафілактична реакція, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз - синдром Лайєлла (потенційно небезпечний для життя), лікарська висип з еозинофілією і системної симптоматикою (DRESS-синдром).
Психічні розлади: нечасто - тривожність, сопливість; неуточненная частота -сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, психотичні розлади, «кошмарні» сновидіння, манія.
З боку нервової системи: часто - головний біль, безсоння; нечасто -запаморочення, тремор; неуточненная частота - парестезії, судоми.
З боку органів чуття: часто - дисгевзія (збочення смаку); нечасто - вертиго, порушення слуху, шум у вухах; неуточненная частота - втрата слуху, що проходить після відміни препарату, авгезия, паросмія, аносмія.
З боку серцево-сосу��вуглецевої системи: часто - вазодилатація; нечасто - подовження інтервалу QT па ЕКГ (як і в інших макролідів), тріпотіння передсердь; неуточненная частота - шлуночкова тахікардія, у тому числі типу «пірует» («torsade de pointes»).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто -астма, тромбоемболія легеневої артерії, носова кровотеча.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, біль у животі, диспепсія; нечасто - блювання, діарея, глосит, стоматит, здуття живота, запор, відрижка, метеоризм, сухість слизистой порожнини рота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгия; неуточненная частота - гострий панкреатит, зміна кольору зубів і язика.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто - холсстаз, гепатоцелюлярний і холестатичсский гепатит; дуже рідко - у поодиноких випадках реєстрували факти смерті від печінкової недостатності, які зазвичай спостерігалися при наявності серйозних супутніх захворювань та/або одночасному застосуванні інших лікарських засобів; неуточненная частота - холестатична ж��лтуха.
З боку шкіри і підшкірних тканин: часто - інтенсивне потовиділення; неуточненная частота - акне, геморагії.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто - міалгія, м'язовий спазм; неуточненная частота - міопатія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: неуточпенная частота - ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
З боку обміну речовин і харчування: нечасто - анорексія, зниження апетиту. Лабораторні показники: часто - підвищення активності «печінкових» ферментів; нечасто - підвищення концентрації креатиніну, підвищення активності лужної фосфатази, неуточпениая частота - підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення, подовження протромбінового часу, підвищення білірубіну.
Загальні розлади: нечасто - астенія, біль у грудній клітці, озноб, втома, нездужання, гіпертермія.Пацієнти з пригніченим імунітетом
У пацієнтів зі Снідом та іншими імунодефіцитами, які отримують кларитроміцин у більш високих дозах протягом тривалого часу для лікування микобактериал��вих інфекцій, часто важко відрізнити небажані ефекти препарату від симптомів ВІЛ-інфекції або супутнього захворювання.
Найбільш частими небажаними явищами у пацієнтів, які приймали добову дозу кларитроміцину, рівну 1000 мг, були: нудота, блювання, спотворення смаку, біль у ділянці живота, діарея, висип, метеоризм, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення активності «печінкових» ферментів у крові. Також відзначалися випадки небажаних явищ з низькою частотою виникнення, такі як задишка, безсоння і сухість у роті.
У пацієнтів з пригніченим імунітетом проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи їх значні відхилення від норми (різке підвищення або зниження). На підставі даного критерію у 2-3 % пацієнтів, які отримували кларитроміцин у дозі 1000 мг щодня, було зареєстровано значне підвищення активності АЛТ і ACT у крові, а також зниження числа лейкоцитів і тромбоцитів. У невеликого числа пацієнтів також було зареєстровано підвищення концентрації залишкового азоту сечовини.Особливості продажу
рецептурныеОсобливі умови
Більшість штамів стафілококів, стійких до метициліну та оксациллину, резистентні до кларитомицину. Тривалий прийом антибіотиків може призводити до утворення колоній з збільшеною кількістю нечутливих бактерій і грибів. При суперінфекції необхідно призначити відповідну терапію.
При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про випадки порушень функцій печінки (підвищення концентрації печінкових ферментів у крові, гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без). Печі��очна дисфункція може бути важкою, але звичайно є оборотною. Є випадки печінкової недостатності з летальним результатом, головним чином пов'язані з наявністю серйозних супутніх захворювань та/або одночасним застосуванням інших лікарських засобів. При появі ознак та симптомів гепатиту, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, болючість живота при пальпації, необхідно негайно припинити терапію кларитроміцином.
При наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль ферментів сироватки крові.
При лікуванні практично всіма антибактеріальними засобами, в т. ч. кларитроміцином, описані випадки псевдомембранозного коліту, вага якого може варіюватися від легкої до загрозливою життя. Антибактеріальні препарати можуть змінювати нормальну мікрофлору кишечника, що може привести до росту Clostridium difficile. Псевдомембранозний коліт, спричинений Clostridium difficile, необхідно підозрювати у всіх пацієнтів, що випробовують поява діареї після застосування антибактеріальних засобів. Після проведення курсу антибіотикотерапії необхідно ретельне медичне спостереження за пацієнтом. Описувалися випадки розвитку псевдомембранозного коліту через 2 місяці після прийому антибіотиків.
Кларитромицип слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з ІХС, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, брадикардією (менше 50 уд/хв), а також при одночасному застосуванні з ангиаритмическими препаратами IA класу (хипидин, ирокаинамид) і III класу (дофетилід, аміодарон, соталол). При даних станах і при одночасном прийомі препарату з цими препаратами слід регулярно проводити контроль ЕКГ на предмет збільшення інтервалу QT.
Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину і кліндаміцину.
Враховуючи зростаючу резистентність Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тестування чутливості при призначенні кларитроміцину пацієнтам з позалікарняної пневмонією. При госпітальній пневмонії кларитромиции слід застосовувати у комбінації з відповідним��і антибіотиками.
Інфекції шкіри і м'яких тканин легкого та середнього ступеня тяжкості найчастіше викликані Staphylococcus aureus і Streptococcus pyogenes. При цьому обидва збудника можуть бути стійкі до макролідів. Тому важливо проводь ть тест на чутливість.
При тривалому або повторному застосуванні препарату можливий розвиток суперінфекції (ріст нечутливих бактерій і грибів). При виникненні вторинної інфекції повинна бути призначена адекватна терапія.
Макроліди можна застосовувати при інфекціях, викликаних Corynebacterium minutissimum (еритразма), п��і звичайних вуграх і роже, а також у тих ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніцилін.
У випадку появи гострих реакцій гиперчувствителыюсти, таких як анафілактична реакція, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна висипка з еозинофілією і системної симптоматикою (DRESS-синдром), необхідно відразу ж припинити прийом кларитроміцину і почати відповідну терапію.
У разі спільного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО і протромбиновос час (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
При одночасному застосуванні кларитроміцину з пероральними цукрознижуючими препаратами рекомендується проводити ретельний моніторинг рівня глюкози.
Вплив па здатність керувати транспортними засобами та механізмами Слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, так як деякі побічні ефекти кларитроміцину, такі як запаморочення, сонливість, можуть негативно впливати на здатність керування транспортними засобами та виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. При появі описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:
-інфекції верхніх відділів дихальних шляхів і ЛОР-органів (фарингіт, синусит);
-інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт, позалікарняна пневмонія);
-інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, бешиха).Протипоказання
гіперчутливість до кларитроміцину та інших компонентів препарату, а також підвищена чутливість до інших антибіотиків групи макролідів;
-одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин, алкалоїдами ріжків (наприклад, эрготамии, дигидроэрготамии), мідазолам для пер��рального застосування (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
-одночасний прийом кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом СУРЗЛ4 (ловастатин, симвастатин), у зв'язку з підвищенням ризику міопатії, включаючи рабдоміоліз;
-одночасний прийом колхіцину у пацієнтів з порушеннями функції печінки та/або нирок;
одночасний прийом інгібіторів Р-глікопротеїну або потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4;
-пацієнтам з подовженням інтервалу QT в анамнезі або шлуночковою аритмією, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію («torsade dc pointes»);
- тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), одночасний прийом кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином;
-тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно е нирковою недостатністю;
-холестатична жовтяниця/гепатит, що виникли при застосуванні кларитроміцину (в анамнезі);
-порфірія;
-гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT);
-період лактації (грудного вигодовування);
-дитячий вік до 12 років (ефективність і безпека не встановлені);
-непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.
З обережністю
-ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості;
-печінкова недостатність середнього і важкого ступеня тяжкості;
-ІКС, тяжка серцева недостатність, виражена брадикардія (менше 50 уд/хв);
-одночасний прийом кларитроміцину з іншими ототокеичными препаратами, особливо амииогликозидами;
-одночасний прийом кларитроміцину зі статинами, незалежними від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин);
- одночасний прийом з бензодіазепінами, такими як алпразолам, тріазолам, мідазолам для внутрішньовенного застосування;
- одночасний прийом з препаратами, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4, наприклад, карбамазепін, цилоетазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), хінідин, рифабу гін, силденафіл, такролімус, винблаетии;<br />
-одночасний прийом з препаратами, що індукують ізофермент CYP3A4
(наприклад:рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений);
-одночасний прийом з блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, які
метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін,дилтіазем);
-одночасний прийом антиаритмічних препаратів IA класу (хінідин, прокаїнамід) і III класу (дофетилід, амиодарои, соталол);
-гіпомагніємія;
-вагітність.
Застосування при береме��ності і в період грудного вигодовування
Безпека застосування кларитроміцину у вагітних і годуючих жінок не встановлена. Застосування препарату при вагітності (особливо в I триместрі) можливо тільки за наявності чітких показань і тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду та/або відсутня більш безпечна терапія альтернативними препаратами. Якщо вагітність настає в період застосування препарату, пацієнтку слід попередити про можливі ризики для плода. Відомо, що кларитроміцин проникає в грудне молоко, тому при необхідності його застосування в період лактації слід вирішити питання про скасування грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
При одночасному прийомі кларитроміцин збільшує концентрацію у крові препаратів, мстаболизирующихся в печінці за допомогою ізоферментів цитохрому Р450 (CYP3A), можливо взаємне підвищення їх концентрацій, що може підсилити або подовжити як терапевтичні, так і побічні ефекти. Протипоказаний спільний прийом з такими препаратами, як астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин, ерготамін, дигідроерготамін, алпразолам, мідазолам, триазолам (пероральні лікарські форми), симвастатин, ловастатин у зв'язку з можливістю розвитку серйозних побічних ефектів (див. «Протипоказання»).
Цизаприд і пімозид
При спільному застосуванні можливе збільшення концентрації цизаприду, збільшення інтервалу QT, поява серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, у тому числі типу «пірует», фібриляцію шлуночків.
Терфенадин і астемізол
При совместном застосуванні можливе збільшення концентрації терфенадину/ астемізолу в крові, виникнення серцевих аритмій, подовження інтервалу QT, шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і піруетної тахікардії. Ерготамін/ дигідроерготамін
При спільному застосуванні можливі такі ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготамін: судинний спазм, ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему.
Вплив інших лікарських препаратів на кларитроміцин
Препара��s, які є індукторами ізоферменту CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений), можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерепевтичної концентрації кларитроміцину, що призводить до зниження його ефективності. Крім того, необхідно спостерігати за концентрацією індуктори ізоферменту CYP3A у плазмі крові, який може підвищитися через інгібування індуктори ізоферменту CYP3A кларитроміцином. При спільному застосуванні рифабутнна і кларитроміцину спостерігалося підвищення��ок в ток плазмової концентрації і зниження сироваткової концентрації кларитроміцину з підвищеним ризиком розвитку увеїту.
Такі препарати мають доведеним або удаваним впливом па концентрацію кларитроміцину в плазмі крові; у разі їх спільного застосування з кларитроміцином може знадобитися корекція доз або перехід на альтернативне лікування.
Эфавирепз, невірапін, рифампіцин, рифавутин і рифапентин
Сильні індуктори системи цитохрому 1450, такі як эфавирепз, невірапін, рифампіцин, рифабутии і р��фапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину і, таким чином, знижувати концентрацію кларитроміцину в плазмі і послаблювати його терапевтичний ефект і разом з тим підвищувати концентрацію 14-ОН-кларитроміцину - метаболіту, який також є мікробіологічно активними. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину відрізняється відносно різних бактерій, терапевтичний ефект може зменшуватися при сумісному застосуванні кларитроміцину та індукторів ферментів.
Этравирии
Концентрація кларітромицина знижується при використанні этравирина, але підвищується концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин володіє низькою активністю але відношенню до інфекцій Mycobacterium avium complex (MAC), може змінюватися загальна активність щодо їх збудників, тому для лікування MAC слід розглядати альтернативне лікування. Флуконазол
Спільний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щодня і кларитроміцину в дозі 500 мг два рази на день у 21 дорослого добровольця привів до збільшення мінімальної середньої равновеясною концентрації кларитроміцину (Css) і AUC на 33 % і 18 %, відповідно. При цьому спільний прийом значно не впливав па середню рівноважну концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі супутнього прийому флуконазолу не потрібно.
Ритонавір
При спільному прийомі ритоиавира 600 мг/добу та кларитроміцину 1 г на добу можливе зниження метаболізму кларитроміцину (збільшення Стах па 31 %, З„ц„ на 182 % і AUC-на 77 %), повне пригнічення утворення 14-гидроксикларитро.мицина. Завдяки ��ирокому терапевтичного діапазону, скорочення дозування у пацієнтів з нормальною нирковою функцією не потрібно. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути наступні варіанти корекції дози: при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50 %. Ритоиавир не слід спільно приймати з кларитроміцином у дозах, що перевищують 1 г на день. У пацієнтів з КК менше 30 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 75%. використовуючи для цього відповідну лікарську форму кларитроміцину.
Пероральні цукрознижувальні засоби / Інсулін
Одночасне застосування кларитроміцину і пероральних цукрознижувальних препаратів і/або інсуліну може призвести до вираженої гіпоглікемії. При одночасному застосуванні кларитроміцину з деякими пероральними сахаросиижающими препаратами, такими як иатеглинид, піоглітазон, репаглінід, розиглітазон внаслідок інгібування изоферменга CYP3A кларитроміцином може виникнути гіпоглікемія. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові.
Докладніше см. інструкцію до препарату.
