Дозировка
Для взрослых средняя доза для приема внутрь составляет 250 мг 2 раза/сут. При необходимости можно назначать по 500 мг 2 раза/сут. Длительность курса лечения — 6-14 дней. Детям препарат назначают в дозе 7,5 мг/кг массы тела/сут. Максимальная суточная доза — 500 мг. Длительность курса лечения — 7-10 дней. Для лечения инфекций, вызванных Mycobacterium avium, кларитромицин назначают внутрь — по 1 г 2 раза/сут. Длительность лечения может составлять 6 мес и более. У больных с почечной недостаточностью, при клиренсе креатинина менее 30 мл/мин, дозу препарата следует снизить в 2 раза. Максимальная длительность курса у пациентов этой группы должна составлять не более 14 дней.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета, овальные, двояковыпуклые; на поперечном разрезе ядро белого или почти белого цвета.
Состав
Активное вещество: кларитромицин — 500 мг. Вспомогательные вещества: сахар молочный, крахмал кукурузный, поливинилпирролидон, натрия лаурилсульфат, кальция октадеканоат. Капсулы твердые желатиновые: желатин, вода, натрия лаурилсульфат, метилпарабен, пропилпарабен, титана двуокись.
Фармакологическое действие
Макролидный бактериостатический антибиотик второго поколения из группы макролидов широкого спектра действия. Нарушает синтез белка микроорганизмов (связывая 50S субъединицу мембраны рибосом микробной клетки). Активен в отношении: Streptococcus agalactiae (Staphylococcus pyogenes, Staphylococcus viridans, Staphylococcus pneumoniae), Haemophilus influenzae (parainfluenzae), Haemophilus ducreyi, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Listeria monocytogenes, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Helicobacter (Campylobacter) pylori, Campylobacter jejuni, Chlamidia pneumoniae (trachomatis), Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Bordetella pertussis, Propionibacterium acnes, Mycobacterium avium, Mycobacterium leprae, Staphylococcus aureus, Ureaplasma urealyticum, Toxoplasma gondii, Corynebacterium spp., Borrelia burgdorferi, Pasteurella multocida, некоторых анаэробов (Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus) и микобактерий, кроме M. Tuberculosis.
Фармакокинетика
Абсорбция — быстрая. Пища замедляет всасывание, существенно не влияя на биодоступность. Биодоступность кларитромицина в форме суспензии эквивалентна или несколько выше, чем при приеме в виде таблеток. Связь с белками плазмы — более 90 %. После однократного приема регистрируются 2 пика максимальной концентрации. Второй пик обусловлен способностью препарата концентрироваться в желчном пузыре с последующим постепенным или быстрым высвобождением. Время достижения максимальной концентрации при пероральном приеме 250 мг — 1-3 ч.
После приема внутрь 20 % от принятой дозы быстро гидроксилируется в пе-чени ферментами цитохрома Р450 с образованием основного метаболита — 14-гидроксикларитромицина, обладающего выраженной противомикробной ак-тивностью в отношении Haemophilus influenzae.
При регулярном приеме по 250 мг/сут равновесные концентрации неизмененного препарата и его основного метаболита — 1 и 0,6 мкг/мл, соответственно; период полувыведения — 3-4 ч и 5-6 ч, соответственно. При увеличении дозы до 500 мг/сут равновесная концентрация неизмененного препарата и его метаболита в плазме — 2,7-2,9 и 0,83-0,88 мкг/мл, соответственно; период полувыведения — 4,8-5 ч и 6,9-8,7 ч, соответственно. В терапевтических концентрациях накапливается в легких, коже и мягких тканях (в них концентрации в 10 раз превышают уровень в сыворотке крови).
Выделяется почками и с каловыми массами (20-30 % — в неизмененной форме, остальное — в виде метаболитов). При однократном приеме 250 мг и 1,2 г почками выделяется 37,9 и 46 %, с каловыми массами — 40,2 и 29,1 %, соответственно.
Побочные действия
Наиболее часто отмечаются жалобы со стороны желудочно-кишечного тракта (тошнота, диспепсия, боли в животе, рвота и диарея). Имеются сообщения о развитии псевдомембранозного колита от среднего до угрожающего жизни. К другим побочным реакциям относятся головные боли, нарушения вкуса и преходящее повышение активности ферментов печени.
Имеются сообщения о редких случаях развития парастезии.
Имеются сообщения о редких случаях гепатита с повышением уровня ферментов печени в крови и развитием холестаза и желтухи. Эти повреждения печени в некоторых случаях были тяжелыми и, как правило, обратимыми. В исключительных случаях наблюдалась печеночная недостаточность с летальным исходом.
Имеются сообщения о редких случаях увеличения концентрации креатинина в сыворотке, развитии интерстициальных нефритов, развитии почечной недостаточности.
При приеме кларитромицина перорально наблюдались аллергические реакции, интенсивность которых варьировала от крапивницы и кожной сыпи, до анафилаксии и синдрома Стивенса-Джонсона.
Имеются сообщения о потере слуха в период лечения кларитромицином, который в большинстве случаев восстанавливался после отмены препарата. Также сообщается об изменениях восприятия вкуса, как правило, возникающих вместе с нарушением вкуса.
Имеются сообщения о развитии глосситов, стоматитов, кандидоза слизистой оболочки полости рта и изменении цвета языка в период лечения кларитромицином. Сообщается также об изменении цвета зубов у получавших кларитромицин больных. Изменение цвета зубов в большинстве случаев было обратимым.
В редких случаях отмечалась гипогликемия; в ряде этих случаев гипогликемия развивалась у больных, принимавших в период лечения кларитромицином гипогликемические средства для перорального приема или инсулин.
Сообщается об отдельных случаях тромбоцитопении и лейкопении.
При приеме кларитромицина наблюдалось транзиторное побочное действие на центральную нервную систему: головокружение, тревога, страх, боязнь, бессонница, ночные кошмары, шум в ушах, спутанность сознания, дезориентация, галлюцинации, психозы и деперсонализация.
При лечении кларитромицином, как и при использовании других макролидов, крайне редко наблюдалось удлинение интервала QT, желудочковая аритмия, в том числе желудочковая пароксизмальная тахикардия и трепетание или мерцание желудочков.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При наличии хронических заболеваний печени необходимо проводить регулярный контроль ферментов сыворотки крови.
С осторожностью назначают на фоне препаратов, метаболизирующихся печенью (рекомендуется измерять их концентрацию в крови).
В случае совместного назначения с варфарином или др. непрямыми антикоагулянтами необходимо контролировать протромбиновое время.
При заболеваниях сердца в анамнезе не рекомендуется одновременный прием с терфенадином, цизапридом, астемизолом.
Необходимо обратить внимание на возможность перекрестной устойчивости между кларитромицином и другими антибиотиками из группы макролидов, а также линкомицином и клиндамицином.
При длительном или повторном применении препарата возможно развитие суперинфекции (рост нечувствительных бактерий и грибов).
Передозировка:
Вероятно развитие симптомов со стороны желудочно-кишечного тракта (тошнота, рвота, диарея); головная боль, спутанность сознания.
При передозировке необходимо немедленное промывание желудка и симптоматическое лечение. Гемодиализ и перитонеальный диализ не приводят к значительному изменению уровня кларитромицина в сыворотке крови.
Показания
Кларитромицин показан для лечения инфекционных заболеваний, вызванных чувствительными микроорганизмами. К этим заболеваниям относятся:
Инфекции нижнего отдела дыхательных путей (бронхиты, пневмония).
Инфекции верхнего отдела дыхательных путей (фарингиты, синуситы), отиты.
Инфекции кожи и мягких тканей (фолликулиты, рожистое воспаление).
Распространенные или локализованные микобактериальные инфекции, вызванные Mycobacterium avium и Mycobacterium intracellulare. Локализованные инфекции, вызванные Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum и Mycobacterium kansasii.
Кларитромицин показан для ликвидации H. pylori и снижения частоты рецидивов язвы двенадцатиперстной кишки.
Противопоказания
Кларитромицин противопоказан больным с повышенной чувствительностью к антибиотикам из группы макролидов.
При лечении кларитромицином не назначать дериваты спорыньи.
При лечении кларитромицином запрещается принимать цизаприд, пимозид, астемизол и терфенадин (см. также раздел Взаимодействие с другими лекарственными препаратами). У больных, принимающих эти препараты одновременно с кларитромицином, отмечается повышение их концентрации в крови. При этом возможно удлинение интервала QT и развитие сердечных аритмий, включая желудочковую пароксизмальную тахикардию, фибрилляцию желудочков и трепетание или мерцание желудочков.
Тяжелые нарушения функции печени и/или почек.
Применение при беременности и лактации:
Безопасность кларитромицина во время беременности и кормления грудью не установлена. Поэтому в период беременности кларитромицин назначают только в случае отсутствия альтернативной терапии, если предполагаемая польза превышает возможный риск для плода.
Кларитромицин проникает в грудное молоко, поэтому при необходимости назначения препарата в период лактации следует прекратить грудное вскармливание.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном приеме увеличивает концентрацию в крови препаратов, метаболизирующихся в печени с помощью ферментов цитохрома Р450, непрямых антикоагулянтов, карбамазепина, теофиллина, астемизола, цизаприда, терфенадина (в 2-3 раза), триазолама, мидазолама, циклоспорина, дизопирамида, фенитоина, рифабутина, ловастатина, дигоксина, алколоидов спорыньи и др.
Сообщается о редких случаях острого некроза скелетных мышц, совпадающих по времени с одновременным назначением кларитромицина и ингибиторов гидроксиметилглутарил-СоА-редуктазы — ловастатина и симвастатина.
Имеются сообщения о повышении концентрации дигоксина в плазме больных, получавших одновременно дигоксин и таблетки кларитромицина. У таких больных необходимо постоянно контролировать содержание дигоксина в сыворотке, чтобы избежать дигиталисной интоксикации.
Кларитромицин может уменьшать клиренс триазолама и, таким образом, повышать его фармакологические эффекты с развитием сонливости и спутанности сознания.
Одновременное использование кларитромицина и эрготамина (дериваты спорыньи) может привести к острой эрготоминовой интоксикации, проявляющейся тяжелым периферическим вазоспазмом и извращенной чувствительностью.
Одновременное назначение ВИЧ-инфицированным взрослым зидовудина перорально и таблеток кларитромицина может привести к уменьшению равновесных концентраций зидовудина. Учитывая то, что кларитромицин, вероятно, изменяет всасывание назначаемого одновременно перорально зидовудина, этого взаимодействия в значительной степени удается избежать при приеме кларитромицина и зидовудина в различные часы суток (с интервалом не менее 4 часов).
При одновременном назначении кларитромицина и ритонавира возрастают значения сывороточной концентрации кларитромицина. Коррекция дозы кларитромицина в этих случаях для больных с нормальной функцией почек не требуется. Однако у больных с клиренсом креатинина от 30 до 60 мл/мин дозу кларитромицина следует снизить на 50 %. При клиренсе креатинина менее 30 мл/мин дозу кларитромицина следует снизить на 75 %. При одновременном лечении ритонавиром не следует назначать кларитромицин в дозах свыше 1 г/сутки.
(420)
Дозування
Для дорослих середня доза для прийому внутрішньо становить 250 мг 2 рази/добу. При необхідності можна призначати по 500 мг 2 рази/добу. Тривалість курсу лікування — 6-14 днів. Дітям препарат призначають в дозі 7,5 мг/кг маси тіла/добу. Максимальна добова доза — 500 мг. Тривалість курсу лікування — 7-10 днів. Для лікування інфекцій, викликаних Mycobacterium avium, кларитроміцин призначають внутрішньо — по 1 г 2 рази/добу. Тривалість лікування може становити 6 міс. і більше. У хворих з нирковою недостатністю при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв, дозу препарата слід знизити в 2 рази. Максимальна тривалість курсу у пацієнтів цієї групи повинна становити не більше 14 днів.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, овальні, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро білого або майже білого кольору.Склад
Активна речовина: кларитроміцин — 500 мг. Допоміжні речовини: цукор молочний, крохмаль кукурудзяний, полівінілпіролідон, натрію лаурилсульфат, кальцію октадеканоат. Капсули тверді желатинові: желатин, вода, натрію лаурилсульфат, метилпарабєп, пропілпарабен, титану двоокис.Фармакологічна дія
Макролидный бактеріостатичний антибіотик другого покоління з групи макролідів широкого спектра дії. Порушує синтез білка мікроорганізмів (пов'язуючи 50S субодиницю мембрани рибосом мікробної клітини). Активний відносно: Streptococcus agalactiae (Staphylococcus pyogenes, Staphylococcus viridans, Staphylococcus pneumoniae), Haemophilus influenzae (parainfluenzae), Haemophilus ducreyi, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Listeria monocytogenes, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Helicobacter (Campylobacter) pylori, Campylobacter jejuni, Chlamidia pneumoniae (trachomatis), Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Bordetella pertussis, Propionibacterium acnes, Mycobacterium avium, Mycobacterium leprae, Staphylococcus aureus, Ureaplasma urealyticum, Toxoplasma gondii, Corynebacterium spp., Borrelia burgdorferi, Pasteurella multocida, деяких анаеробів (Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus) і мікобактерії, крім M. Tuberculosis.Фармакокінетика
Абсорбція — швидка. Їжа уповільнює всмоктування, суттєво не впливаючи на біодоступність. Біодоступність кларитроміцину у формі суспензії еквівалентна або декілька вище, ніж при прийомі у вигляді таблеток. Зв'язок з білками плазми — понад 90 %. Після одноразового прийому реєструються 2 піки максимальної концентричні��рації. Другий пік зумовлений здатністю препарату концентруватись у жовчному міхурі з подальшим поступовим або швидким вивільненням. Час досягнення максимальної концентрації при пероральному прийомі 250 мг — 1-3 ч.
Після прийому всередину 20 % від прийнятої дози швидко гідроксилюється в пе-чені ферментами цитохрому Р450 з утворенням основного метаболіту — 14-гідроксикларитроміцину, що володіє вираженою протимікробною ак-тивностью відносно Haemophilus influenzae.
При регулярному прийомі 250 мг/добу рівноважні концентрації незміненого препарату і його основного метаболіту — 1 і 0,6 мкг/мл, відповідно; період напіввиведення — 3-4 год і 5-6 год відповідно. При збільшенні дози до 500 мг/добу рівноважна концентрація незміненого препарату та його метаболіту в плазмі — 2,7-2,9 і 0,83-0,88 мкг/мл, відповідно; період напіввиведення — 4,8-5 год і 6,9-8,7 год, відповідно. У терапевтичних концентраціях накопичується в легенях, шкірі і м'яких тканинах (в них концентрації в 10 разів перевищують рівень у сироватці крові).
Виділяється нирками і з каловими масами (20-30 % — у незміненій формі, решта — у вигляді метаболітів). При одноразовому прийомі 250 мг і 1,2 м нирками виділяється 37,9 і 46 % - з каловими масами — 40,2 і 29,1 %, відповідно.Побічні дії
Найбільш часто відзначаються скарги з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, диспепсія, болі в животі, блювота і діарея). Є повідомлення про розвиток псевдомембранозного коліту від середнього до загрозливого життю. До інших побічних реакцій належать головні болі, порушення смаку та минуще підвищення активності ферментів печінки.
Існують повідомлення про рідкісні случаях розвитку парастезії.
Існують повідомлення про рідкісні випадки гепатиту з підвищенням рівня ферментів печінки в крові і розвитком холестазу і жовтяниці. Ці ушкодження печінки в деяких випадках тяжкими і, як правило, є оборотними. У виняткових випадках спостерігалася печінкова недостатність з летальним результатом.
Існують повідомлення про рідкісні випадки збільшення концентрації креатиніну в сироватці, розвиток інтерстиціальних нефритів, розвитку ниркової недостатності.
При прийомі кларитроміцину перорально спостерігадалися алергічні реакції, інтенсивність яких варіювала від кропив'янки і шкірної висипки, до анафілаксії та синдрому Стівенса-Джонсона.
Є повідомлення про втрату слуху в період лікування кларитроміцином, який у більшості випадків відновлювався після відміни препарату. Також повідомляється про зміни сприйняття смаку, як правило, виникають разом з порушенням смаку.
Є повідомлення про розвиток глосситов, стоматитів, кандидозу слизової оболонки порожнини рота та зміни кольору мови в період лікування кларитромиц��ном. Повідомляється також про зміну кольору зубів у які отримували кларитроміцин хворих. Зміна кольору зубів у більшості випадків було оборотним.
У рідкісних випадках відзначалася гіпоглікемія; у ряді цих випадків гіпоглікемія розвивалася у хворих, що приймали в період лікування кларитроміцином гіпоглікемічні засоби для перорального прийому або інсулін.
Повідомляється про окремі випадки тромбоцитопенії та лейкопенії.
При прийомі кларитроміцину спостерігалося транзиторне побічну дію на центральну нервову систему: запаморочення, тривога, страх, страх, безсоння, нічні кошмари, шум у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, психози та деперсоналізація.
При лікуванні кларитроміцином, як і при застосуванні інших макролідів, дуже рідко спостерігалося подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, у тому числі шлуночкова пароксизмальна тахікардія і тріпотіння або мерехтіння шлуночків.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль ферментів сироватки крові.
З обережністю призначають на фоні препаратів, які метаболізуються печінкою (рекомендується вимірювати їх концентрацію у крові).
У разі сумісного призначення з варфарином або ін. непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати протромбіновий час.
При захворюваннях серця в анамнезі не рекомендується одночасний прийом із терфенадином, цизапридом, астемізолом.
Необхідно звернути увагу на можливість перехресної стійкості між кларитроміцином та іншими антибіоти��ами з групи макролідів, а також лінкоміцином і кліндаміцином.
При тривалому або повторному застосуванні препарату можливий розвиток суперінфекції (ріст нечутливих бактерій і грибів).
Передозування:
Ймовірно розвиток симптомів з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея), головний біль, сплутаність свідомості.
При передозуванні необхідно негайне промивання шлунка і симптоматичне лікування. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не приводять до значної зміни рівня клар��тромицина в сироватці крові.Свідчення
Кларитроміцин показаний для лікування інфекційних захворювань, спричинених чутливими мікроорганізмами. До цих захворювань належать:
Інфекції нижнього відділу дихальних шляхів (бронхіти, пневмонія).
Інфекції верхнього відділу дихальних шляхів (фарингіти, синусити), отити.
Інфекції шкіри і м'яких тканин (фолікуліт, бешихове запалення).
Поширені або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium і Mycobacterium intracellulare. Локалізовані инфек��іі, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum і Mycobacterium kansasii.
Кларитроміцин показаний для ліквідації H. pylori і зниження частоти рецидивів виразки дванадцятипалої кишки.Протипоказання
Кларитроміцин протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до антибіотиків з групи макролідів.
При лікуванні кларитроміцином не призначати деривати ріжків.
При лікуванні кларитроміцином забороняється приймати цизаприд, пімозид, астемізол та терфенадин (див. також розділ " Взаємодія з іншими лікарськими препаратами). В бо��ьних, які приймають ці препарати одночасно з кларитроміцином, відзначається підвищення їх концентрації в крові. При цьому можливе подовження інтервалу QT і розвиток серцевих аритмій, включаючи пароксизмальну шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків і тріпотіння або мерехтіння шлуночків.
Тяжкі порушення функції печінки і/або нирок.
Застосування при вагітності і лактації:
Безпека кларитроміцину під час вагітності та годування груддю не встановлена. Тому в період вагітності кларитроміцин призначають тільки у разі відсутності альтернативної терапії, якщо передбачувана користь перевищує можливий ризик для плода.
Кларитроміцин проникає в грудне молоко, тому при необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Лікарська взаємодія
При одночасному прийомі збільшує концентрацію у крові препаратів, які метаболізуються в печінці за допомогою ферментів цитохрому Р450, непрямих антикоагулянтів, карбамазепіну, теофіліну, астемізолу, цизаприду, терфенадину (у 2-3 рази), триазоламу, мідазоламу, циклоспорину, дизопіраміду, фенітоїну, рифабутину, ловастатину, дигоксину, алколоїдов ріжків та ін
Повідомляється про рідкісних випадках гострого некрозу скелетних м'язів, які збігаються за часом з одночасним призначенням кларитроміцину та інгібіторів гидроксиметилглутарил-СоА-редуктази — ловастатину та симвастатину.
Є повідомлення про підвищення концентрації дигоксину в плазмі хворих, що одержували одночасно дигоксин таблетки кларитроміцину. У таких хворих необхідно постійно контролює��ать вміст дигоксину в сироватці, щоб уникнути дигіталісної інтоксикації.
Кларитроміцин може зменшувати кліренс тріазоламу і, таким чином, підвищувати його фармакологічні ефекти з розвитком сонливості і сплутаності свідомості.
Одночасне застосування кларитроміцину і ерготаміну (деривати ріжків) може призвести до гострої эрготоминовой інтоксикації, що виявляється важким периферичним вазоспазмом і збоченій чутливістю.
Одночасне призначення ВІЛ-інфікованим дорослим зидовудину перорально і таблеток кларитроміцину може призвести до зниження рівноважних концентрацій зидовудину. Враховуючи те, що кларитроміцин, ймовірно, змінює всмоктування призначається одночасно перорально зидовудину, цієї взаємодії значною мірою вдається уникнути при прийомі кларитроміцину і зидовудину у різні години доби (з інтервалом не менше 4 годин).
При одночасному призначенні кларитроміцину та ритонавіру зростають значення сироваткової концентрації кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину в цих випад��аях для хворих з нормальною функцією нирок не потрібна. Проте у хворих з кліренсом креатиніну від 30 до 60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 50 %. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 75 %. При одночасному лікуванні ритонавіром не слід призначати кларитроміцин у дозах понад 1 г/добу.
