Дозировка
Дозировка зависит от возраста, массы тела и функции почек пациента, а также от тяжести инфекции. При в/в введении взрослым и подросткам старше 12 лет вводят 1.2 г 3 раза в сутки, при необходимости - 4 раза в сутки. Максимальная суточная доза - 6 г. Для детей 3 мес. - 12 лет - 25 мг/кг (30 мг/кг в расчете на весь препарат) 3 раза в сутки; в тяжелых случаях - 4 раза в сутки; для детей до 3 мес: недоношенные и в перинатальном периоде - 30 мг/кг 2 раза в сутки, в постперинатальном периоде - 25 мг/кг 3 раза в сутки. Продолжительность лечения - до 14 дней. Для профилактики послеоперационных инфекций при операциях, продолжительностью менее 1 ч, во время вводной анестезии вводят в дозе 1.2 г, в/в. При более длительных операциях - по 1.2 г каждые 6 часов в течение суток. При высоком риске инфицирования введение может быть продолжено в течение нескольких дней. При ХПН уменьшают кратность введения в зависимости от клиренса креатинина (КК). При КК больше 30 мл/мин уменьшения дозы не требуется; при КК 10-30 мл/мин лечение начинают с в/в введения 1.2 г, затем по 600 мг в/в или по 250-500 мг внутрь 2 раза в сутки; при КК меньше 10 мл/мин - 1.2 г, затем по 600 мг/сут в/в или 250-500 мг/сут внутрь в один прием. Для детей дозы следует уменьшать таким же образом. Гемодиализ снижает концентрацию в сыворотке крови, в связи с чем во время и в конце диализа дополнительно вводят по 500 мг в/в.
Лекарственная форма
порошок для приготовления раствора для внутривенного введения
Состав
амоксициллина натриевая соль (в пересчете на активное вещество)- 1г, клавуланат калия (в пересчете на активное вещество) – 100 мг или 200 мг
Фармакологическое действие
Кламосар представляет собой комбинацию амоксициллина-полусинтетического пенициллина с широким спектром антибактериальной активности и клавулановой кислоты - необратимого ингибитора бета - лактамаз.
Амоксициллин - это полусинтетический пенициллин, относящийся к группе бета - лактамных антибиотиков, обладающий широким спектром антибактериальной активности против многих грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. Амоксициллин разрушается под действием бета - лактамаз и не эффективен в отношении микроорганизмов, которые продуцируют эти ферменты.
Клавулановая кислота обладает способностью инактивировать бета - лактамазы, защищает амоксициллин от разрушающего действия бета - лактамаз и расширяет спектр антимикробной активности препарата.
Препарат активен в отношении аэробных грамположительных бактерий (включая штаммы, продуцирующие бета-лактамазы): Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis,Streptococcus pyogenes, Streptococcus anthracis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Enterococcus faecalis, Corynebacterium spp., Listeria monocytogenes; анаэробных грамположительных бактерий: Clostridium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., аэробных грамотрицательных бактерий (включая штаммы, продуцирующие бета-лактамазы): Escherichia coli, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Klebsiella spp., Salmonella spp., Shigella spp., Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica, Gardnerella vaginalis, Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Moraxella catarrahalis, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Yersinia multocida (ранее Pasteurella), Campylobactes jejuni; анаэробных грамотрицательных бактерий (включая штаммы,продуцирующие бета-лактамазы ): Bacteroires spp., включая Васteroides fragilis.Клавулановая кислота подавляет II, III, IV и V типы бета-лактамаз, неактивна в отношении бета-лактамаз I типа, продуцируемых Еnterobacter spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Acinetobacter spp
Фармакокинетика
После внутривенного введения (в/в) в дозах 1200 мг и 600 мг максимальная концентрация (Сmax) амоксициллина- 105.4 мкг/мл и 32.2 мкг/мл соответственно, клавулановой кислоты- 28.5 мкг/мл и 10.5 мкг/мл соответственно. Терапевтические концентрации амоксициллина и клавулановой кислоты создаются в абдоминальных, жировой и мышечной тканях интерстициальной жидкости, в коже, легких и плевральной жидкости, в желчном пузыре, а также в синовиальной и перитонеальной жидкостях, желчи и гное.Связь с белками плазмы: амоксициллин- 17-20%, клавулановая килота-22-30%.Метаболизируются оба компонента печени: моксициллин- на 10% от введенной дозы, клавулановая кислота - на 50%. Период полувыведения (Т?) после в/в введения в дозе 1200 мг и 600 мг – 0.9 ч и 1.07ч для амоксициллина, 0.9ч и 1.12 ч - для клавулановой кислоты соответственно. Выводится в основном почками (клубочковая фильтрация и канальцевая секреция): 50- 78% и 25- 40% дозы амоксициллина и клавулановой кислоты соответственно, выводится в неизменном виде в течение первых 6 ч после приема.
Препарат проникает в грудное молоко и через плацентарный барьер
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, нарушение функции печени, повышение активности «печеночных» трансаминаз, в единичных случаях - холестатическая желтуха, гепатит, псевдомембранозный колит.
Аллергические реакции: крапивница, эритематозные высыпания, редко - мультиформная экссудативная эритема, анафилактический шок, ангионевротический отек, крайне редко - эксфолиативный дерматит, злокачественная экссудативная эритема (синдром Стивенса-Джонсона).
Со стороны почек и мочевыводящих путей: очень редко - кристаллурия.
Со стороны кроветворной системы: редко вызывает обратимую лейкопению (включая нейтропению или агранулоцитоз), обратимые тромбоцитопению и гемолитическую анемию. Иногда наблюдается увеличение времени кровотечения и протромбинового времени.
Со стороны центральной нервной системы (ЦНС): очень редкие побочные эффекты со стороны ЦНС включают обратимую гиперактивность, головокружение, головную боль и судороги. Судороги могут возникать у пациентов с нарушениями функции печени и у пациентов, получающих большие дозы препарата.
Местные реакции: в отдельных случаях - флебит в месте в/в введения.
Прочие: кандидамикоз, развитие суперинфекции. Имеются редкие сообщения о случаях интерстициального нефрита.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При курсовом лечении необходимо проводить контроль за состоянием функции органов кроветворения, печени и почек.
Возможно развитие суперинфекции за счет роста нечувствительной к препарату микрофлоры, что требует соответствующего изменения антибактериальной терапии.
При назначении больным с сепсисом возможно развитие реакции бактериолиза (реакция Яриша-Герксгеймера).
У пациентов, имеющих повышенную чувствительность к пенициллинам, возможны перекрестные аллергические реакции с цефалоспориновыми антибиотиками.
Передозировка
Симптомы: нарушение функции ЖКТ и водно-электролитного баланса.
Лечение: симптоматическое. Гемодиализ эффективен.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными микроорганизмами: верхних дыхательных путей (бронхит, пневмония, эмпиема плевры, абсцесс легкого), инфекции ЛОР-органов (синусит, тонзиллит, средний отит), инфекции желчевыводящих путей (холангит, холецистит), кишечные инфекции (дизентерия, сальмонеллез, сальмонеллезное носительство), инфекции мочеполовой системы и органов малого таза (пиелонефрит, пиелит, цистит, уретрит, простатит, цервицит, сальпингит, сальпингоофорит, тубоовариальный абсцесс, эндометрит, бактериальный вагинит, септический аборт, послеродовый сепсис, пельвиоперитонит, мягкий шанкр, гонорея), инфекции кожи и мягких тканей (рожа, импетиго, вторично инфицированные дерматозы, абсцесс, флегмона, раневая инфекция), остеомиелит, эндокардит, менингит, сепсис; перитонит, послеоперационные инфекции, профилактика инфекций в хирургии.
Противопоказания
Гиперчувствительность (в т.ч. к цефалоспоринам и др. бета-лактамным антибиотикам), инфекционный мононуклеоз (в т.ч. при появлении кореподобнои сыпи).
С осторожностью
Беременность, период лактации, тяжелая печеночная недостаточность, заболевания желудочно-кишечного тракта (в т.ч. колит в анамнезе, связанный с применением пенициллинов), хроническая почечная недостаточность (ХПН).
Лекарственное взаимодействие
Кламосар не следует смешивать с продуктами крови, другими белковыми жидкостями, с растворами глюкозы, декстрана или бикарбоната.
При одновременном применении с аминогликозидами антибиотики не следует смешивать в одном шприце и во флаконе для внутривенных жидкостей, поскольку в таких условиях аминогликозиды теряют активность.
Бактерицидные антибиотики (в т.ч. аминогликозиды, цефалоспорины, циклосерин, ванкомицин, рифампицин) оказывают синергидное действие; бактериостатические лекарственные средства (ЛС) (макролиды, хлорамфеникол, линкозамиды, тетрациклины, сульфаниламиды) - антагонистическое.
Не рекомендуется применять одновременно с пробеницидом. Пробеницид снижает канальцевую секрецию амоксициллина, и поэтому одновременное применение препаратов может приводить к повышению концентрации в крови амоксициллина, но не клавулановой кислоты. Диуретики, аллопуринол, фенилбутазон, нестероидные противовоспалительные препараты и другие ЛС, блокирующие канальцевую секрецию, повышают концентрацию амоксициллина (клавулановая кислота выводится в основном путем клубочковой фильтрации).
Одновременное использование аллопуринола и амоксициллина может повышать риск возникновения аллергических реакций.
Уменьшает эффективность пероральных контрацептивов, ЛС, в процессе метаболизма которых образуется парааминобензойная кислота, этинилэстрадиола - риск развития кровотечений «прорыва».
Повышает эффективность непрямых антикоагулянтов (подавляя кишечную микрофлору, снижает синтез витамина К и протромбиновый индекс). При одновременном приеме антикоагулянтов необходимо следить за показателями свертываемости крови.
(141)
Дозування
Дозування залежить від віку, маси тіла та функції нирок пацієнта, а також від тяжкості інфекції. При в/в введенні дорослим і підліткам старше 12 років вводять 1.2 г 3 рази на добу, при необхідності - 4 рази на добу. Максимальна добова доза - 6 г Для дітей 3 міс. - 12 років - 25 мг/кг (30 мг/кг у розрахунку на весь препарат) 3 рази на добу; у важких випадках - 4 рази на добу; для дітей до 3 міс: недоношені і в перинатальному періоді - 30 мг/кг 2 рази на добу, в постперинатальном періоді - 25 мг/кг 3 рази на добу. Тривалість лікування - до 14 днів. Для профилактики післяопераційних інфекцій при операціях тривалістю менше 1 год, під час вступної анестезії вводять у дозі 1.2 м, в/в. При більш тривалих операціях - 1.2 г кожні 6 годин протягом доби. При високому ризику інфікування введення може бути продовжене протягом декількох днів. При ХНН зменшують кратність введення залежно від кліренсу креатиніну (КК). При КК більше 30 мл/хв зменшення дози не потрібна; при КК 10-30 мл/хв лікування починають з в/в введення 1.2 г, потім по 600 мг в/в або по 250-500 мг всередину 2 рази на добу; при КК менше 10 ��л/хв - 1.2 г, потім по 600 мг/добу в/в або 250-500 мг/добу всередину в один прийом. Для дітей дози слід зменшувати таким же чином. Гемодіаліз знижує концентрацію в сироватці крові, у зв'язку з чим під час та наприкінці діалізу додатково вводять по 500 мг в/в.
Лікарська форма
порошок для приготування розчину для внутрішньовенного введенняСклад
амоксициліну натрієва сіль (у перерахунку на активну речовину)- 1г, клавуланат калію (у перерахунку на активну речовину) – 100 мг або 200 мгФармакологічна дія
Кламосар являє собою ко��комбінації амоксициліну-напівсинтетичного пеніциліну з широким спектром антибактеріальної активності, і клавуланової кислоти - необоротного інгібітора бета - лактамаз.
Амоксицилін - це напівсинтетичний пеніцилін, що відноситься до групи бета - лактамних антибіотиків, що володіє широким спектром антибактеріальної активності проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Амоксицилін руйнується під дією бета - лактамаз і не ефективний щодо мікроорганізмів, які продукують ці фермент��.
Клавуланова кислота має здатність інактивувати бета - лактамази, що захищає амоксицилін від руйнівної дії бета - лактамаз і розширює спектр антимікробної активності препарату.
Препарат активний щодо аеробних грампозитивних бактерій (включаючи штами, що продукують бета-лактамази): Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis,Streptococcus pyogenes, Streptococcus anthracis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Enterococcus faecalis, Corynebacterium spp., Listeria monocytogenes; анаеробних грампозитивних бактерій: Clostridium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., аеробних грамотрицател��вих бактерій (включаючи штами, що продукують бета-лактамази): Escherichia coli, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Klebsiella spp., Salmonella spp., Shigella spp., Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica, Gardnerella vaginalis, Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Moraxella catarrahalis, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Yersinia multocida (раніше Pasteurella), Campylobactes jejuni; анаеробних грамнегативних бактерій (включаючи штами,що продукують бета-лактамази ): Bacteroires spp., включаючи Васteroides fragilis.Клавуланова кислота пригнічує II, III, IV і V типи бета-лактамаз, неактивна відносно бета-лактамаз I типу, що продукуються Еnterobacter spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Acinetobacter sppФармакокінетика
Після внутрішньовенного введення (в/в) в дозах 1200 мг і 600 мг максимальна концентрація (Смах) амоксициліну - 105.4 мкг/мл і 32.2 мкг/мл відповідно, клавуланової кислоти - 28.5 мкг/мл і 10.5 мкг/мл відповідно. Терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти створюються в абдомінальних, жировій та м'язовій тканинах інтерстиціальної рідини в шкірі, легенях і плевральній рідині, у жовчному міхурі, а також у синовіальній та перитонеальній рідинах, жовчі та гною.Зв'язок з білками плазми: амоксицилін - 17-20%, клавуланова килота-22-30%.Обидва компоненти метаболізуються печінки: моксициллин - на 10% від введеної дози, клавуланова кислота - на 50%. Період напіввиведення (Т?) після в/в введення в дозі 1200 мг і 600 мг – 0.9 ч і 1.07 год для амоксициліну, 0.9 ч і 1.12 год - для клавуланової кислоти відповідно. Виводиться в основному нирками (клубочкова фільтрація та канальцева секреція): 50 - 78% та 25 - 40% дози амоксициліну та клавуланової кислоти відповідно, виводиться в незмінному вигляді протягом перших 6 год після прийому.
Препарат проникає у грудне молоко та крізь плацентарний бар'єрПобічні дії
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, в поодиноких випадках - холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт.
Алергічні реакції: кропив'янка, еритематозні висипання, рідко - мультиформна ексудативна еритема, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, вкрай рідко - ексфоліативний дерматит, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона).
З боку нирок та сечовивідних путїй: дуже рідко - кристалурія.
З боку кровотворної системи: рідко викликає оборотну лейкопенію (включаючи нейтропенію чи агранулоцитоз), оборотні тромбоцитопенію та гемолітичну анемію. Іноді спостерігається збільшення часу кровотечі і протромбінового часу.
З боку центральної нервової системи (ЦНС): дуже рідкісні побічні ефекти з боку ЦНС включають оборотну гіперактивність, запаморочення, головний біль і судоми. Судоми можуть виникати у пацієнтів з порушеннями функції печінки і у пацієнтів, пол��чающих великі дози препарату.
Місцеві реакції: в окремих випадках - флебіт у місці в/в введення.
Інші: кандидоз, розвиток суперінфекції. Є поодинокі повідомлення про випадки інтерстиціального нефриту.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При курсовому лікуванні необхідно проводити контроль за станом функції органів кровотворення, печінки та нирок.
Можливий розвиток суперінфекції за рахунок зростання нечутливою до препарату мікрофлори, що вимагає відповідної зміни антибактериальної терапії.
При призначенні хворим на сепсис можливий розвиток реакції бактеріолізу (реакція Яриша-Герксгеймера).
У пацієнтів, що мають підвищену чутливість до пеніцилінів, можливі перехресні алергічні реакції з цефалоспориновими антибіотиками.
Передозування
Симптоми: порушення функції ШЛУНКОВО-кишкового тракту і водно-електролітного балансу.
Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз ефективний.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими мікроорганізмами: верхніх д��хательных шляхів (бронхіт, пневмонія, емпієма плеври, абсцес легенів), інфекції ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, середній отит), інфекції жовчовивідних шляхів (холангіт, холецистит), кишкові інфекції (дизентерія, сальмонельоз, сальмонеллезное носійство), інфекції сечостатевої системи та органів малого тазу (пієлонефрит, пієліт, цистит, уретрит, простатит, цервіцит, сальпінгіт, сальпінгоофорит, тубоовариальный абсцес, ендометрит, бактеріальний вагініт, септичний аборт, післяпологовий сепсис, пельвіоперитоніт, м'який шанкр, гонорея), ін��екции шкіри і м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вторинно інфіковані дерматози, абсцес, флегмона, ранова інфекція), остеомієліт, ендокардит, менінгіт, сепсис; перитоніт, післяопераційні інфекції; профілактика інфекцій в хірургії.Протипоказання
Гіперчутливість (у т. ч. до цефалоспоринів та інших бета-лактамних антибіотиків), інфекційний мононуклеоз (у т. ч. при появі кореподобнои висипу).
З обережністю
Вагітність, період лактації, тяжка печінкова недостатність, захворювання шлунково-кишкового тракту (в т. ч. коліт в анамнезі, пов'язаний із застосуванням пеніцилінів), хронічна ниркова недостатність (ХНН).Лікарська взаємодія
Кламосар не слід змішувати з продуктами крові, іншими білковими рідинами, з розчинами глюкози, декстрану або бікарбонату.
При одночасному застосуванні з аміноглікозидами антибіотики не слід змішувати в одному шприці і у флаконі для внутрішньовенних рідин, оскільки в таких умовах аміноглікозиди втрачають активність.
Бактерицидні антибіотики (в т. ч. аміноглікозиди, цефалоспорины, циклосерин, ванкоміцин, рифампіцин) чинять синергидное дію; бактеріостатичні лікарські засоби (ЛЗ) (макроліди, хлорамфенікол, линкозамиды, тетрацикліни, сульфаніламіди) - антагоністичну.
Не рекомендується застосовувати одночасно з пробеницидом. Пробеніцид знижує канальцеву секрецію амоксициліну, тому одночасне застосування препаратів може призводити до підвищення концентрації в крові амоксициліну, але не клавуланової кислоти. Діуретики, алопуринол, фенілбутазон, нестероїдні противовоспалительные препарати та інші ЛЗ, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію амоксициліну (клавуланова кислота виводиться в основному шляхом клубочкової фільтрації).
Одночасне застосування алопуринолу та амоксициліну може підвищувати ризик виникнення алергічних реакцій.
Зменшує ефективність пероральних контрацептивів, ЛЗ, у процесі метаболізму яких утворюється параамінобензойна кислота, етинілестрадіолу - ризик розвитку кровотеч «прориву».
Підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів (пригнічуючи кишкову мікрофлору, знижує синтез вітаміну К та протромбіновий індекс). При одночасному прийомі антикоагулянтів необхідно слідкувати за показниками згортання крові.
