Дозировка
Цефотаксим вводится внутримышечно или внутривенно (в виде медленной инъекции или инфузии). Дозировка у взрослых с нормальной функцией почек: При неосложненной гонорее разовая доза составляет 0,5–1 г и вводится внутримышечно однократно. При неосложненных инфекциях средней степени тяжести цефотаксим вводят в разовой дозе 1–2 г внутримышечно или внутривенно, через 8–12 ч, таким образом, суточная доза колеблется от 2 до 6 г. При тяжелых инфекциях разовая доза составляет 2 г и вводится внутривенно через 6–8 ч, таким образом, суточная доза колеблется от 6 до 8 г. В случаях, когда инфекция вызвана недостаточно чувствительными штаммами, тест определения чувствительности к антибиотику — единственное средство подтверждения эффективности цефотаксима. Дозировка у взрослых с нарушенной функцией почек: В случаях, когда уровень креатинина менее 10 мл/мин, используется половина разовой дозы. Интервал введения остается неизменным (см. выше). Соответственно суточная доза будет также уменьшена в 2 раза. В случаях, когда Cl креатинина невозможно измерить, его можно высчитать по уровню креатинина сыворотки, используя формулу Кокрофта для взрослых. Для мужчин: Cl креатинина (мл/мин) = Вес (кг) ? (140 ? возраст)/72 ? креатинин (мг/%) или: Вес (кг) ? (140 ? возраст)/0,814 ? креатинин (ммоль/л) Для женщин: Cl креатинина (мл/мин) = 0,85 ? показатель у мужчин Для пациентов, находящихся на гемодиализе: 1–2 г в день, в зависимости от тяжести инфекции. В день диализа цефотаксим вводится после окончания диализа. У преждевременно родившихся детей (до 1 нед жизни) суточная доза препарата составляет 50–100 мг/кг и вводится в/в с интервалом 12 ч. У преждевременно родившихся детей (1–4 нед жизни) суточная доза препарата составляет 75–150 мг/кг и вводится в/в с интервалом 8 ч. У детей с массой тела до 50 кг суточная доза препарата составляет 50–100 мг/кг и вводится внутривенно или внутримышечно с интервалом 6–8 ч. Примечание: суточная доза никогда не должна превышать 2 г. В случае тяжелых инфекций, например при менингите, возможно увеличение суточной дозы в 2 раза. Внутримышечное введение с 1% лидокаином строго противопоказано детям до 2,5 лет. Детям с массой тела 50 кг и более препарат назначают в той же дозе, что и взрослым. С целью профилактики развития инфекций перед хирургической операцией обычно вводят 1 г внутримышечно или внутривенно с началом анестезии, с повторным введением через 6–12 ч после операции. При выполнении кесарева сечения в момент наложения зажимов на пупочную вену внутривенно вводят 1 г препарата, затем через 6–12 ч повторно вводят 1 г цефотаксима внутримышечно или внутривенно. Способ и длительность применения: для внутримышечном инъекции растворить цефотаксим стерильной водой для инъекций в количестве 4 мл для 1 г и 10 мл — для 2 г. Для внтуривенной инфузии 1 или 2 г препарата растворяют в 40–100 мл стерильной воды для инъекций или инфузионного раствора.
Передозировка
Симптомы: при применении бета-лактамных антибиотиков, включая цефотаксим, в высоких дозах существует риск развития обратимой энцефалопатии. Лечение: при необходимости проводят симптоматическую терапию. Специфического антидота не существует.
Лекарственная форма
порошок для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения
Состав
1 фл.
цефотаксима натриевая соль 1.048 г,
что соответствует содержанию цефотаксима 1 г
Фармакологическое действие
Полусинтетический антибиотик группы цефалоспоринов III поколения для парентерального применения.
Действует бактерицидно. Обладает широким спектром действия. Устойчив к действию большинства ?-лактамаз.
Клафоран® активен в отношении Aeromonas hydrophila, Bacillus subtilis, Bordetella pertussis, Borrelia burgdorferi, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Citrobacter diversus, Clostridium perfringens, Corynebacterium diphtheriae, Escherichia coli, Enterobacter spp. (чувствительность зависит от данных эпидемиологии и от уровня устойчивости в каждой конкретной стране), Erysipelothrix insidiosa, Eubacterium spp., Haemophilus spp. (включая штаммы, продуцирующие и не продуцирующие пенициллиназу, включая ампициллин-резистентные), Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, метициллин-чувствительные штаммы Staphylococcus spp. (включая штаммы, продуцирующие и не продуцирующие пенициллиназу), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (включая штаммы, продуцирующие и не продуцирующие пенициллиназу), Neisseria meningitidis, Propionibacterium spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Salmonella spp., Serratia spp. (чувствительность зависит от данных эпидемиологии и от уровня устойчивости в каждой конкретной стране), Shigella spp., Veillonella spp., Yersinia spp. (чувствительность зависит от данных эпидемиологии и от уровня устойчивости в каждой конкретной стране).
К препарату устойчивы Acinetobacter baumanii, Bacteroides fragilis, Clostridium difficile, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, метициллин-резистентные штаммы Staphylococcus spp., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia, Stenotrophomonas maltophilia, грамотрицательные анаэробы.
Побочные действия
Аллергические реакции: ангионевротический отек, бронхоспазм, сыпь, покраснение кожи, крапивница; очень редко - анафилактический шок, многоформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла).
Со стороны пищеварительной системы: возможны - тошнота, рвота, боли в животе, повышение активности печеночных ферментов (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, ЩФ) и/или билирубина, диарея (диарея может быть симптомом энтероколита, что в ряде случаев сопровождается появлением крови в кале. Особой формой энтероколита является псевдомембранозный колит).
Со стороны мочевыделительной системы: ухудшение функции почек (увеличение уровня креатинина), особенно при комбинированном применении с аминогликозидами; очень редко - интерстициальный нефрит.
Со стороны системы кроветворения: нейтропения; редко - агранулоцитоз, эозинофилия, тромбоцитопения; в единичных случаях - гемолитическая анемия.
Со стороны ЦНС: энцефалопатия (при введении препарата в высоких дозах), особенно у больных с почечной недостаточностью.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: в единичных случаях - аритмии (при болюсном введении через центральный венозный катетер).
Прочие: слабость, лихорадка, суперинфекция.
Местные реакции: воспаление в месте инъекции.
При лечении боррелиоза: реакция Яриша-Герксгеймера (в течение первых дней лечения), кожная сыпь, зуд, лихорадка, лейкопения, повышение уровня ферментов печени, затрудненное дыхание и дискомфорт в области суставов.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед назначением Клафорана необходимо собрать аллергологический анамнез, особенно в отношении указаний на аллергический диатез, реакции повышенной чувствительности к бета-лактамным антибиотикам. Известна перекрестная аллергия между пенициллинами и цефалоспоринами, которая возникает в 5-10% случаев. У пациентов, в анамнезе которых имеются указания на аллергические реакции на пенициллин, препарат применяют с крайней осторожностью.
Применение Клафорана строго противопоказано у пациентов с указанием в анамнезе на реакцию повышенной чувствительности немедленного типа на цефалоспорины. В случае каких-либо сомнений присутствие врача при первом введении препарата обязательно из-за возможной анафилактической реакции.
При возникновении реакций повышенной чувствительности препарат отменяют.
В первые недели лечения возможно возникновение псевдомембранозного колита, проявляющегося тяжелой, длительной диареей. Диагноз подтверждается при колоноскопии и/или гистологическом исследовании. Данное осложнение расценивают как весьма серьезное. Клафоран® немедленно отменяют и назначают адекватную терапию (включая применение внутрь ванкомицина или метронидазола).
При одновременном применении Клафорана и потенциально нефротоксических препаратов (аминогликозидных антибиотиков, диуретиков) необходимо контролировать функцию почек (из-за опасности нефротоксического действия).
Пациентам, которым требуется ограничение потребления натрия, следует принимать во внимание содержание натрия в цефотаксима натриевой соли (48.2 мг/г).
В период лечения возможно появление ложноположительной пробы Кумбса.
В период лечения рекомендуется использование глюкозо-оксидазных методов определения уровня глюкозы в крови, ввиду развития ложно-положительных результатов при применении неспецифических реактивов.
Следует контролировать скорость введения препарата.
Контроль лабораторных показателей
При продолжительности лечения препаратом свыше 10 дней необходимо контролировать картину периферической крови. В случае развития нейтропении лечение следует прекратить.
Показания
Цефотаксим предназначен для лечения инфекций, вызванных чувствительными к препарату микроорганизмами: инфекции дыхательных путей;
инфекции мочеполовых путей;
септицемия, бактериемия;
эндокардиты;
интраабдоминальные инфекции (включая перитонит);
менингит (за исключением листериозного) и другие инфекции ЦНС;
инфекции кожи и мягких тканей;
инфекции костей и суставов;
профилактика инфекций после хирургических операций на ЖКТ, урологических и акушерско-гинекологических операций
Противопоказания
— повышенная чувствительность к цефалоспоринам.
При использовании в качестве растворителя лидокаина следует учитывать следующие противопоказания (при в/м введении Клафорана):
— внутрисердечные блокады без установленного водителя ритма;
— тяжелая сердечная недостаточность;
— в/в введение;
— детский возраст до 2.5 лет (для в/м введения);
— повышенная чувствительность к лидокаину или другому местному анестетику амидного типа.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с Клафораном пробенецид задерживает экскрецию и увеличивает плазменные концентрации цефотаксима.
При одновременном применении Клафоран® может потенцировать нефротоксический эффект препаратов, оказывающих нефротоксическое действие.
Фармацевтическое взаимодействие
Раствор Клафорана несовместим с растворами других антибиотиков (в т.ч аминогликозидами) в одном шприце или инфузионном растворе.
(158)
Дозування
Цефотаксим вводиться внутрішньом'язово або внутрішньовенно (у вигляді повільної ін'єкції або інфузії). Дозування у дорослих з нормальною функцією нирок: При неускладненій гонореї разова доза становить 0,5–1 г і вводиться внутрішньом'язово одноразово. При неускладнених інфекціях середнього ступеня тяжкості цефотаксим вводять у разовій дозі 1-2 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно, через 8-12 год, таким чином, добова доза коливається від 2 до 6 р. При тяжких інфекціях разова доза становить 2 г і вводиться внутрішньовенно через 6-8 год, таким чином, суто��ва доза коливається від 6 до 8 р. В випадках, коли інфекція викликана недостатньо чутливими штамами, тест визначення чутливості до антибіотика — єдиний засіб підтвердження ефективності цефотаксиму. Дозування у дорослих з порушеною функцією нирок: У випадках, коли рівень креатиніну менше 10 мл/хв, використовується половина разової дози. Інтервал введення залишається незмінним (див. вище). Відповідно добова доза буде також зменшена в 2 рази. У випадках, коли Cl креатиніну неможливо виміряти, його можна высчитать за рівнем креатиніну сироватки, використовуючи формулу Кокрофта для дорослих. Для чоловіків: Cl креатиніну (мл/хв) = Вага (кг) ? (140 ? вік)/72 ? креатинін (мг/%) або: Вага (кг) ? (140 ? вік)/0,814 ? креатинін (ммоль/л) Для жінок: Cl креатиніну (мл/хв) = 0,85 ? показник у чоловіків Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі: 1-2 г в день, залежно від тяжкості інфекції. У день діалізу цефотаксим вводиться після закінчення діалізу. У передчасно народжених дітей (до 1 тиж життя) добова доза препарату становить 50-100 мг/кг і вводиться в/в з інтервалом 12 год. �� передчасно народжених дітей (1-4 тиж життя) добова доза препарату становить 75-150 мг/кг і вводиться в/в з інтервалом 8 ч. У дітей з масою тіла до 50 кг добова доза препарату становить 50-100 мг/кг і вводиться внутрішньовенно або внутрішньом'язово з інтервалом 6-8 год Примітка: добова доза ніколи не повинна перевищувати 2 р. У разі тяжких інфекцій, наприклад при менінгіті, можливе збільшення добової дози в 2 рази. Внутрішньом'язове введення з 1% лідокаїном суворо протипоказане дітям до 2,5 років. Дітям з масою тіла 50 кг і більше препарат призначаю�� в тій же дозі, що й дорослим. З метою профілактики розвитку інфекцій перед хірургічною операцією звичайно вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно з початком анестезії, з повторним введенням через 6-12 год після операції. При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену внутрішньовенно вводять 1 г препарату, потім через 6-12 год повторно вводять 1 г цефотаксиму внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Спосіб і тривалість застосування: для внутрішньом'язовому ін'єкції розчинити цефотаксим стерильною водою для ін'єкцій у кількості 4 ��л для 1 г і 10 мл — для 2 р. Для внтуривенной інфузії 1 або 2 г препарату розчиняють у 40-100 мл стерильної води для ін'єкцій або інфузійного розчину.Передозування
Симптоми: при застосуванні бета-лактамних антибіотиків, включаючи цефотаксим, у високих дозах існує ризик розвитку оборотної енцефалопатії. Лікування: при необхідності проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту не існує.
Лікарська форма
порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введенняСклад
1 фл.
цефотаксима натрієва сіль 1.048 р,
що відповідає змісту 1 г цефотаксимуФармакологічна дія
Напівсинтетичний антибіотик групи цефалоспоринів III покоління для парентерального застосування.
Діє бактерицидно. Володіє широким спектром дії. Стійкий до дії більшості ?-лактамаз.
Клафоран® активний щодо Aeromonas hydrophila, Bacillus subtilis, Bordetella pertussis, Borrelia burgdorferi, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Citrobacter diversus, Clostridium perfringens, Corynebacterium diphtheriae, Escherichia coli, Enterobacter spp. (чутливість залежить від даних епідегії і від рівня стійкості в кожній конкретній країні), Erysipelothrix insidiosa, Eubacterium spp., Haemophilus spp. (включаючи штами, що продукують і не продукують пеніциліназу, включаючи ампіцилін-резистентні), Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, метицилін-нечутливі штами Staphylococcus spp. (включаючи штами, що продукують та не продукують пеніциліназу), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують та не продукують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Propionibacterium spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Streptococcus spp. (у т. ч. Streptococcus pneumoniae), Salmonella spp., Serratia spp. (чутливість залежить від даних епідеміології і від рівня стійкості в кожній конкретній країні), Shigella spp., Veillonella spp., Yersinia spp. (чутливість залежить від даних епідеміології і від рівня стійкості в кожній конкретній країні).
До препарату стійкі Acinetobacter baumanii, Bacteroides fragilis, Clostridium difficile, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, метицилін-резистентні штами Staphylococcus spp., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia, Stenotrophomonas maltophilia, грамнегативні анаероби.Побічні дії
Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, висип, почервоніння шкіри, кропив'янка; дуже рідко - анафілактичний шок, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
З боку травної системи: можливі - нудота, блювання, болі в животі, підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, ЛФ) і/або білірубіну, діарея (діарея може бути симптомом ентероколіту, що в ряді випадків супроводжується появою крові в калі. Особливою формою ентероколіту є псевдомембранозний коліт).
З боку сечовидільної системи: погіршення функції нирок (зр��ня рівня креатиніну), особливо при комбінованому застосуванні з аміноглікозидами; дуже рідко - інтерстиціальний нефрит.
З боку системи кровотворення: нейтропенія; рідко - агранулоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія; у поодиноких випадках - гемолітична анемія.
З боку центральної нервової системи: енцефалопатія (при введенні препарату у високих дозах), особливо у хворих з нирковою недостатністю.
З боку серцево-судинної системи: у поодиноких випадках - аритмії (при болюсному введенні через центральний венозний катетер).
Інші: слабкість, пропасниця, суперінфекція.
Місцеві реакції: запалення в місці ін'єкції.
При лікуванні бореліозу: реакція Яриша-Герксгеймера (протягом перших днів лікування), шкірний висип, свербіж, пропасниця, лейкопенія, підвищення рівня ферментів печінки, утруднене дихання і дискомфорт в області суглобів.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед призначенням Клафоран необхідно зібрати алергологічний анамнез, особливо щодо вказівок на алергічний діатез, реакції підвищеної чутливість до дріб��і до бета-лактамних антибіотиків. Відома перехресна алергія між пеніцилінами та цефалоспоринами, яка виникає у 5-10% випадків. У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівки на алергічні реакції на пеніцилін, препарат застосовують з обережністю.
Застосування Клафоран суворо протипоказано у пацієнтів із вказівкою в анамнезі на реакцію підвищеної чутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів присутність лікаря при першому введенні препарату обов'язкова через можливий анафилактической реакції.
При виникненні реакцій підвищеної чутливості препарат відміняють.
У перші тижні лікування можливе виникнення псевдомембранозного коліту, що проявляється важкою, тривалою діареєю. Діагноз підтверджується при колоноскопії і/або гістологічному дослідженні. Дане ускладнення розцінюють як досить серйозне. Клафоран® негайно відміняють і призначають адекватну терапію (включаючи застосування всередину ванкоміцину або метронідазолу).
При одночасному застосуванні Клафоран і потен��иально нефротоксичних препаратів (аміноглікозидних антибіотиків, діуретиків) необхідно контролювати функцію нирок (через небезпеку нефротоксичної дії).
Пацієнтам, яким потрібно обмеження споживання натрію, слід брати до уваги вміст натрію в цефотаксиму натрієвої солі (48.2 мг/г).
У період лікування можлива поява хибнопозитивної проби Кумбса.
У період лікування рекомендується використання глюкозо-оксидазных методів визначення рівня глюкози в крові, зважаючи розвитку хибно-запозитивних результатів при застосуванні неспецифічних реактивів.
Слід контролювати швидкість введення препарату.
Контроль лабораторних показників
При тривалості лікування препаратом більше 10 днів необхідно контролювати картину периферичної крові. У разі розвитку нейтропенії лікування слід припинити.Свідчення
Цефотаксим призначений для лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції дихальних шляхів;
інфекції сечостатевих шляхів;
се��тицемия, бактеріємія;
ендокардити;
інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт);
менінгіт (за винятком лістеріозного) та інші інфекції ЦНС;
інфекції шкіри і м'яких тканин;
інфекції кісток і суглобів;
профілактика інфекцій після хірургічних операцій на ШКТ, урологічних та акушерсько-гінекологічних операційПротипоказання
— підвищена чутливість до цефалоспоринів.
При використанні в якості розчинника лідокаїну слід враховувати наступні протипоказання (при в/м введенні Клафоран):
— внутрисердечные блокади без встановленого водія ритму;
— тяжка серцева недостатність;
— в/в введення;
— дитячий вік до 2,5 років (для в/м введення);
— підвищена чутливість до лидокаину або іншого місцевого анестетику амідного типу.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з Клафораном пробенецид затримує екскрецію і збільшує плазмові концентрації цефотаксиму.
При одночасному застосуванні Клафоран® може потен��овать нефротоксичний ефект препаратів, що чинять нефротоксичну дію.
Фармацевтична взаємодія
Розчин Клафоран несумісний з розчинами інших антибіотиків (у т. ч аміноглікозидами в одному шприці або інфузійному розчині.