Дозировка
Внутрь, во время еды, не разламывая, не разжевывая, проглатывая целиком. Взрослые и дети старше 12 лет — обычно по 500 мг 1 раз в день. В тяжелых случаях дозу увеличивают до 500 мг 2 раза в сутки. Продолжительность лечения — 7–14 дней. Для пациентов с Cl креатинина 30–60 мл/мин только при тяжелых инфекциях возможно назначение в дозе 500 мг 1 раз в сутки (т.е. снижение суточной дозы на 50%).
Передозировка
Симптомы: вероятно развитие симптомов со стороны ЖКТ (тошнота, рвота, диарея); головная боль, спутанность сознания. Лечение: немедленное промывание желудка и симптоматическое лечение. Гемодиализ и перитонеальный диализ не приводят к значительному изменению уровня кларитромицина в сыворотке крови.
Лекарственная форма
Таблетки пролонгированного действия, покрытые пленочной оболочкой
Овальные, двояковыпуклые светло-желтые таблетки, покрытые пленочной оболочкой, с напечаткой черными чернилами «СLNХL» на одной стороне.
Состав
1 табл.
Кларитромицин 500 мг
Вспомогательные вещества: гипромелоза; лактозы моногидрат; МКЦ; повидон; кремния диоксид коллоидный; натрия стеарилфумарат; тальк; магния стеарат
пленочное покрытие: краситель Opadry желтый 20Н52875 (гипромеллоза, пропиленгликоль, ванилин, титана диоксид, гипролоза, тальк, краситель хинолин желтый 18–24 %)
состав чернил: чернила черные Opacode-S-1-17734 (шеллак 45% (20% этерифицированный) в SD-45 спирте, краситель железа оксид черный, н-бутанол, пропиленгликоль, метанол, изопропанол*, аммония гидроксид 28%)
* испаряется в процессе производства
Фармакологическое действие
Макролидный бактериостатический антибиотик второго поколения из группы макролидов широкого спектра действия. Нарушает синтез белка микроорганизмов (связывается с 50S субъединицей мембраны рибосом микробной клетки).
Активен в отношении: Streptococcus agalactiae (Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae), Haemophilus influenzae (parainfluenzae), Haemophilus ducreyi, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Listeria monocytogenes, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Helicobacter (Campylobacter) pylori, Campylobacter jejuni, Chlamidia pneumoniae (trachomatis), Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Bordetella pertussis, Propionibacterium acnes, Staphylococcus aureus, Ureaplasma urealyticum, Toxoplasma gondii, Corynebacterium spp., Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum, Pasteurella multocida, некоторых анаэробов (Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus) и всех микобактерий, кроме M.tuberculosis.
Основным метаболитом кларитромицина в организме человека является микробиологически активный метаболит 14-гидроксикларитромицин. Микробиологическая активность метаболита такая же, как у исходного вещества, или в 1–2 раза слабее в отношении большинства микроорганизмов. Исключение составляет H.influenzae, в отношении которого эффективность метаболита в 2 раза выше. Исходное вещество и его основной метаболит оказывают либо аддитивный, либо синергический эффект в отношении H.influenzae в условиях in vitro и in vivo в зависимости от культуры бактерий.
Фармакокинетика
Кларитромицин метаболизируется в системе цитохрома Р4503А (CYP3A) печени. Абсолютная биодоступность составляет около 50%. При многократном приеме препарата кумуляции не обнаружено и характер метаболизма в организме человека не изменяется.
Кларитромицин связывается с белками плазмы крови на 70% в концентрации от 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрации 45 мкг/мл связывание снижается до 41%, вероятно в результате насыщения мест связывания. Это наблюдается только при концентрациях, многократно превышающих терапевтическую.
Прием кларитромицина пролонгированного действия внутрь в дозе 500 мг в день позволяет поддерживать равновесные уровни максимальных концентраций кларитромицина и 14-гидроксикларитромицина в плазме крови. Равновесные Cmax кларитромицина и 14-гидроксикларитромицина в плазме составляют 1,3 и 0,48 мкг/мл соответственно. T1/2 исходного препарата и его основного метаболита составляют соответственно 5,3 и 7,7 ч. При приеме кларитромицина пролонгированного действия внутрь в дозе 1000 мг в день (2 табл. по 500 мг) равновесные уровни Cmax кларитромицина и 14-гидроксикларитромицина составляют в среднем 2.4 и 0,67 мкг/мл соответственно. T1/2 исходного препарата и его основного метаболита составляют соответственно 5,8 и 8,9 ч. Значение Tmax при приеме доз по 500 и 1000 мг в день составляет около 6 ч. При равновесном состоянии уровень 14-гидроксикларитромицина не увеличивается пропорционально дозам кларитромицина, а T1/2 кларитромицина и его основного метаболита увеличиваются с повышением дозы. Нелинейный характер фармакокинетики кларитромицина, связан с уменьшением образования 14-гидроксилированного и N-деметилированного метаболитов при применении более высоких доз, что указывает на нелинейность метаболизма кларитромицина при приеме высоких доз.
С мочой выделяется около 40% дозы кларитромицина, через кишечник — около 30%.
Кларитромицин и 14-гидроксикларитромицин широко распределяются в тканях и жидкостях организма. После перорального приема кларитромицина его содержание в спинно-мозговой жидкости остается невысоким (при нормальной проницаемости ГЭБ — 1–2% от уровня в сыворотке крови). Содержание в тканях обычно в несколько раз больше содержания в сыворотке крови.
Нарушения функции печени. У пациентов с умеренным и тяжелым нарушением функционального состояния печени, но с сохраненной функцией почек корректировки дозы кларитромицина не требуется. Равновесная концентрация в плазме крови и системный клиренс кларитромицина не отличается у больных данной группы и здоровых пациентов. Равновесный уровень концентрации 14-гидроксикларитромицина у людей с нарушениями функции печени ниже, чем у здоровых.
Нарушение функции почек. При нарушении функции почек увеличивается минимальное и максимальное содержание кларитромицина в плазме крови, T1/2, AUC кларитромицина и 14-гидроксикларитромицина. Константа элиминации и выведение с мочой уменьшаются. Степень изменения этих параметров зависит от степени нарушения функции почек.
Побочные действия
Наиболее часто отмечаются жалобы со стороны ЖКТ (тошнота, диспепсия, боли в животе, рвота и диарея). Имеются сообщения о развитии псевдомембранозного колита от среднетяжелого до угрожающего жизни. К другим побочным реакциям относятся головные боли, нарушения вкуса и преходящее повышение активности ферментов печени.
Имеются сообщения о редких случаях развития парестезии, а также гепатита с повышением уровня ферментов печени в крови и развитием холестаза и желтухи, который в некоторых случаях был тяжелым, но, как правило, обратимым. В исключительных случаях наблюдалась печеночная недостаточность с летальным исходом.
Известно о редких случаях увеличения концентрации креатинина в сыворотке, развитии интерстициальных нефритов, развитии почечной недостаточности.
При приеме кларитромицина наблюдались аллергические реакции, интенсивность которых варьировала от крапивницы и кожной сыпи до анафилаксии и синдрома Стивенса-Джонсона.
Имеются сообщения о потере слуха в период лечения кларитромицином, который в большинстве случаев восстанавливался после отмены препарата. Возможно нарушение вкуса.
Есть данные о развитии глосситов, стоматитов, кандидоза слизистой оболочки полости рта и изменении цвета языка в период лечения кларитромицином. Сообщается также об обратимом в большинстве случаев изменении цвета зубов у больных, получавших кларитромицин.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При наличии хронических заболеваний печени необходимо проводить регулярный контроль ферментов сыворотки крови.
С осторожностью назначают на фоне препаратов, метаболизирующихся печенью (рекомендуется измерять ихконцентрацию в крови).
В случае совместного назначения с варфарином или другими непрямыми антикоагулянтами необходимо контролировать ПВ.
Необходимо обратить внимание на возможность перекрестной устойчивости между кларитромицином и другими антибиотиками из группы макролидов, а также линкомицином и клиндамицином.
При длительном или повторном применении препарата возможно развитие суперинфекции (повторное заражение теми же возбудителями на фоне развившейся болезни).
Детям до 12 лет рекомендуется применять Клабакс® в форме гранул для приготовления суспензии для приема внутрь, по 125 или 250 мг/5 мл.
Показания
Лечение инфекционных заболеваний, вызванных чувствительными микроорганизмами:
- инфекции нижнего отдела дыхательных путей (бронхиты, пневмония);
- инфекции верхнего отдела дыхательных путей (фарингиты, синуситы), отиты;
- инфекции кожи и мягких тканей (фолликулиты, рожистое воспаление);
- распространенные или локализованные микобактериальные инфекции, вызванные Mycobacterium avium и Mycobacterium intracellulare. Локализованные инфекции, вызванные Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum и Mycobacterium kansasii.
- ликвидация H.pylori и снижение частоты рецидивов язвы двенадцатиперстной кишки, ассоциированной с H.pylori
Противопоказания
- повышенная чувствительность к антибиотикам из группы макролидов;
- совместное использование с дериватами спорыньи;
- совместное использование с цизапридом, пимозидом, астемизолом и терфенадином (см. также раздел «Взаимодействие»). У больных, принимающих эти препараты одновременно с кларитромицином, отмечается повышение их концентрации в крови. При этом возможно удлинение интервала QT и развитие сердечных аритмий, включая желудочковую пароксизмальную тахикардию, фибрилляцию желудочков и трепетание или мерцание желудочков;
- тяжелые нарушения функции печени и/или почек (Cl креатинина — менее 30 мл/мин);
- порфирия;
- детский возраст до 12 лет (только для данной лекарственной формы).
Лекарственное взаимодействие
При одновременном приеме увеличивает концентрацию в крови препаратов, метаболизирующихся в печени с помощью ферментов цитохрома Р450 — непрямых антикоагулянтов, карбамазепина, теофиллина, астемизола, цизаприда, терфенадина (в 2–3 раза), триазолама, мидазолама, циклоспорина, дизопирамида, фенитоина, рифабутина, ловастатина, дигоксина, алкалоидов спорыньи и др.
Сообщается о редких случаях острого некроза скелетных мышц, совпадающих по времени с одновременным назначением кларитромицина и ингибиторов гидроксиметилглутарил-КоА-редуктазы — ловастатина и симвастатина.
Имеются сообщения о повышения концентрации дигоксина в плазме больных, получавших одновременно дигоксин и таблетки кларитромицина. У таких больных необходимо постоянно контролировать содержание дигоксина в сыворотке, чтобы избежать дигиталисной интоксикации.
Кларитромицин может уменьшать клиренс триазолама и, таким образом, повышать его фармакологические эффекты с развитием сонливости и спутанности сознания.
(140)
Дозування
Всередину, під час їжі, не розламуючи, не розжовуючи, проковтуючи повністю. Дорослі та діти старше 12 років — зазвичай по 500 мг 1 раз на день. У важких випадках дозу збільшують до 500 мг 2 рази на добу. Тривалість лікування — 7-14 днів. Для пацієнтів з Cl креатиніну 30-60 мл/хв тільки при тяжких інфекціях можливе призначення в дозі 500 мг 1 раз на добу (тобто зниження добової дози на 50%).Передозування
Симптоми: ймовірно розвиток симптомів з боку ШЛУНКОВО-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея), головний біль, сплутаність свідомості. Лікування: немедленне промивання шлунка і симптоматичне лікування. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не приводять до значної зміни рівня кларитроміцину в сироватці крові.
Лікарська форма
Таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою
Овальні, двоопуклі світло-жовті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з напечаткой чорними чорнилами «СLNХL» на одній стороні.Склад
1 табл.
Кларитроміцин 500 мг
Допоміжні речовини: гіпромелоза; лактози моногідрат; МКЦ; повідон; кремнію диок��ід колоїдний безводний; натрію стеарилфумарат; тальк; магнію стеарат
плівкове покриття: барвник Opadry жовтий 20Н52875 (гіпромелоза, пропіленгліколь, ванілін, титану діоксид, гипролоза, тальк, барвник хинолин жовтий 18-24 %)
склад чорнила: чорнила чорні Opacode S-1-17734 (шелак 45% (20% этерифицированный) в SD-45 спирті, барвник заліза оксид чорний, н-бутанол, пропіленгліколь, метанол, ізопропанол*, амонію гідроксид 28%)
* випаровується у процесі виробництваФармакологічна дія
Макролидный бактеріостатичний антибіотик вт��рого покоління з групи макролідів широкого спектра дії. Порушує синтез білка мікроорганізмів (зв'язується з 50S субодиницею мембрани рибосом мікробної клітини).
Активний відносно: Streptococcus agalactiae (Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae), Haemophilus influenzae (parainfluenzae), Haemophilus ducreyi, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Listeria monocytogenes, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Helicobacter (Campylobacter) pylori, Campylobacter jejuni, Chlamidia pneumoniae (trachomatis), Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Bordetella pertussis, Propionibacterium acnes, Staphylococcus aureus, Ureaplasma urealyticum, Toxoplasma gondii, Corynebacterium spp., Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum, Pasteurella multocida, деяких анаеробів (Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus) і всі мікобактерії, крім M. tuberculosis.
Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин. Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або в 1-2 рази слабкіше відносно більшості мікроорганізмів. Виняток становить H. influenzae, проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. Вихідна речовина і її основний метаболіт виявляють або аддитив��ий, або синергічний ефект щодо H. influenzae в умовах in vitro та in vivo в залежності від культури бактерій.Фармакокінетика
Кларитроміцин метаболізується в системі цитохрому Р4503А (CYP3A) печінки. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При багаторазовому прийомі препарату кумуляції не виявлено і характер метаболізму в організмі людини не змінюється.
Кларитроміцин зв'язується з білками плазми крові на 70% у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл При концентрації 45 мкг/мл зв'язування знижується до 41%, ймовірно в результаті насичення місць зв'язування. Це спостерігається лише при концентраціях, що багато разів перевищують терапевтичну.
Прийом кларитроміцину пролонгованої дії внутрішньо в дозі 500 мг на день дозволяє підтримувати рівноважні рівні максимальних концентрацій кларитроміцину і 14-гідроксикларитроміцину в плазмі крові. Рівноважні Cmax кларитроміцину і 14-гідроксикларитроміцину в плазмі становлять 1,3 та 0,48 мкг/мл відповідно. T1/2 вихідного препарату і його основного метаболіту складають відповідно 5,3 та 7,7 ч. При прийомі кларитроміцину пролонги��ованного дії всередину в дозі 1000 мг на добу (2 табл. по 500 мг) рівноважні рівні Cmax кларитроміцину і 14-гідроксикларитроміцину складають в середньому 2.4 і 0,67 мкг/мл відповідно. T1/2 вихідного препарату і його основного метаболіту становлять відповідно 5,8 та 8,9 ч. Значення Tmax при прийомі доз по 500 і 1000 мг в день складає близько 6 год. При рівноважному стані рівень 14-гідроксикларитроміцину не збільшується пропорційно дозуванню кларитроміцину, а T1/2 кларитроміцину та його основного метаболіту збільшуються з підвищенням дози. Нелінійний характер фармакокінетики кларитроміцину, пов'язаний із зменшенням утворення 14-гідроксильованого і N-деметилированного метаболітів при застосуванні більш високих доз, що вказує на нелінійність метаболізму кларитроміцину при прийомі високих доз.
Із сечею виділяється близько 40% дози кларитроміцину, через кишечник — близько 30%.
Кларитроміцин і 14-гідроксикларитроміцин широко розподіляються в тканинах і рідинах організму. Після перорального прийому кларитроміцину його зміст в спинно-мозковій рідині залишається невисоким (при нормал��ної проникності ГЕБ — 1-2% від рівня у сироватці крові). Вміст у тканинах зазвичай в кілька разів більше змісту в сироватці крові.
Порушення функції печінки. У пацієнтів з помірним і тяжким порушенням функціонального стану печінки, але зі збереженою функцією нирок коригування дози кларитроміцину не потрібно. Рівноважна концентрація в плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняється у хворих даної групи і здорових пацієнтів. Рівноважний рівень концентрації 14-гідроксикларитроміцину в осіб з нарушениями функції печінки нижчі, ніж у здорових.
Порушення функції нирок. При порушенні функції нирок збільшується мінімальний і максимальний вміст кларитроміцину у плазмі крові, T1/2, AUC кларитроміцину і 14-гідроксикларитроміцину. Константа елімінації і виведення з сечею зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від ступеня порушення функції нирок.Побічні дії
Найбільш часто відзначаються скарги з боку ШКТ (нудота, диспепсія, болі в животі, блювота і діарея). Є повідомлення про розвиток псевдомембранозного доолита від середньотяжкого до загрозливого життю. До інших побічних реакцій належать головні болі, порушення смаку та минуще підвищення активності ферментів печінки.
Існують повідомлення про рідкісні випадки розвитку парестезії, а також гепатиту з підвищенням рівня ферментів печінки в крові і розвитком холестазу і жовтяниці, який в деяких випадках був важким, але, як правило, оборотним. У виняткових випадках спостерігалася печінкова недостатність з летальним результатом.
Відомо про рідкісних випадках збільшення концентрації креатинина в сироватці, розвиток інтерстиціальних нефритів, розвитку ниркової недостатності.
При прийомі кларитроміцину спостерігалися алергічні реакції, інтенсивність яких варіювала від кропив'янки і шкірної висипки до анафілаксії та синдрому Стівенса-Джонсона.
Є повідомлення про втрату слуху в період лікування кларитроміцином, який у більшості випадків відновлювався після відміни препарату. Можливе порушення смаку.
Є дані про розвиток глосситов, стоматитів, кандидозу слизової оболонки порожнини рота і з��енении кольору мови в період лікування кларитроміцином. Повідомляється також про зворотнє в більшості випадків зміну кольору зубів у хворих, які отримували кларитроміцин.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль ферментів сироватки крові.
З обережністю призначають на фоні препаратів, які метаболізуються печінкою (рекомендується вимірювати ихконцентрацию в крові).
У разі сумісного призначення з варфарином або іншими непрямими а��тикоагулянтами необхідно контролювати ПВ.
Необхідно звернути увагу на можливість перехресної стійкості між кларитроміцином та іншими антибіотиками групи макролідів, а також лінкоміцином і кліндаміцином.
При тривалому або повторному застосуванні препарату можливий розвиток суперінфекції (повторне зараження тими ж збудниками на тлі розвиненої хвороби).
Дітям до 12 років рекомендується застосовувати Клабакс® у формі гранул для приготування суспензії для прийому всередину, по 125 або 250 мг/5 млПоказанийія
Лікування інфекційних захворювань, спричинених чутливими мікроорганізмами:
- інфекції нижнього відділу дихальних шляхів (бронхіти, пневмонія);
- інфекції верхнього відділу дихальних шляхів (фарингіти, синусити), отити;
- інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліт, бешиха);
- поширені або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium і Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum і Mycobacterium kansasii.
- ліквідація H. pylori і зниження годинутоти рецидивів виразки дванадцятипалої кишки, асоційованої з H. pyloriПротипоказання
- підвищена чутливість до антибіотиків з групи макролідів;
- спільне використання з дериватами ріжків;
- спільне застосування з цизапридом, пімозидом, астемізолом і терфенадином (див. також розділ «Взаємодія»). У хворих, які приймають ці препарати одночасно з кларитроміцином, відзначається підвищення їх концентрації в крові. При цьому можливе подовження інтервалу QT і розвиток серцевих аритмій, включаючи желудочкову пароксизмальну тахікардію, фібриляцію шлуночків і тріпотіння або мерехтіння шлуночків;
- тяжкі порушення функції печінки та/або нирок (Cl креатиніну — менше 30 мл/хв);
- порфірія;
- дитячий вік до 12 років (для даної лікарської форми).Лікарська взаємодія
При одночасному прийомі збільшує концентрацію у крові препаратів, які метаболізуються в печінці за допомогою ферментів цитохрому Р450 — непрямих антикоагулянтів, карбамазепіну, теофіліну, астемізолу, цизаприду, терфенадину (в 2-3 рази), т��иазолама, мідазоламу, циклоспорину, дизопіраміду, фенітоїну, рифабутину, ловастатину, дигоксину, алкалоїдів ріжків та ін
Повідомляється про рідкісних випадках гострого некрозу скелетних м'язів, які збігаються за часом з одночасним призначенням кларитроміцину та інгібіторів гидроксиметилглутарил-КоА-редуктази — ловастатину та симвастатину.
Є повідомлення про підвищення концентрації дигоксину в плазмі хворих, що одержували одночасно дигоксин таблетки кларитроміцину. У таких хворих необхідно постійно контролювати содержание дигоксину в сироватці, щоб уникнути дигіталісної інтоксикації.
Кларитроміцин може зменшувати кліренс тріазоламу і, таким чином, підвищувати його фармакологічні ефекти з розвитком сонливості і сплутаності свідомості.
